У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волобуєв Євген Всеволодович Волобуєв 17 30 липня 1912 19120730 2 лютог

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волобуєв.

Євген Всеволодович Волобуєв (17 (30) липня 1912(19120730) — 2 лютого 2002)— український художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (1963), Народний художник України (1994).

Волобуєв Євген Всеволодович



Тетяна Яблонська, «Портрет Є. Волобуєва», 1982 р.

Народження	30 липня 1912(1912-07-30) Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	2 лютого 2002(2002-02-02) (89 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР Україна
Жанр	пейзаж
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм, впливи імпресіонізму
Відомі учні	Лящук Тимофій Андрійович, Туранський Олександр Олексійович і Багаутдінов Рем Махмудович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився в селі с. Варварівка, Харківська губернія. Дитинство пройшло в місті Льгов, (нині Курська область, Росія). В Льгові опановував художню майстерність під керівництвом місцевого художника Н. Н. Аршинова. Аршинов був знайомим з Костянтином Коровіним, Володимиром Маяковським, тому став для Волобуєва художнім авторитетом надовго.

В період 1928—1931 рр. навчався в Харківському художньому технікумі. в 1931—1934 роках студент Харківського художнього інституту, серед його вчителів Михайло Козик, Михайло Шаронов, С. Прохоров. У 1940-му він випускник Київського художнього інституті, (майстерня Ф. Г. Кричевського и Д. Н. Шавикіна). Сам був два роки викладачем в Харківському художньому технікумі, але був демобілізований до лав Червоної армії 1940 року.

Могила Євгена Волобуєва та його дружини, Байкове кладовище

Брав участь в перших трагічних боях на Західному Фронті в складі 660 стрілецького полку. В червні 1942 року потрапив в полон, до кінця війни вимушено перебував в фашистських таборах військовополонених, частку терміну працював батраком в маєтку латвійського поміщика. 1945 року, по визволенню з табору військовополонених, переведений у штрафний батальйон. Демобілізований з армії і кінці 1945 р. Пізніше мав нагороду — медаль «За перемогу над Німеччиною». По війні оселився в місті Києві, де його дочекалась дружина — Олена Яблонська. Мав дозвіл на викладання в художній школі, але на початку 1950 цілком перейшов на творчу діяльність.

Помер на 90-му році життя 2 лютого 2002 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Родина

Дружина — Олена Яблонська, сестра Тетяни Яблонської. Діти — син Євген, донька — Наталя.

Творчість

Вибрані твори

«По полудні», 1947
«Весною», 1949
«Ранок», 1954
«Після війни. Світло у вікнах», 1955
«Телята», 1955
«Спека ввечері», 1956
«На фермі», 1957
«Сніг на вулиці Філатова», 1958
«На Дніпрі», 1960
«Бесіда», 1957
«В минулому»
«Двоє», 1962
«Черемха», натюрморт
«З вікна майстерні», 1964
«В партизанському краї», 1965

Персональні виставки

Виставка дипломних робіт студентів Київського художнього інституту, 1939
Колективна виставка (Т. Яблонська, В. Бородай, Є. Волобуєв, М. Глущенко, Г. Якутович) Баку, Одеса, Кишинів, Рига, Ленінград, Мінськ, 1967, 1968
Персональна виставка, Київ, 1968
Персональна виставка, Льгов, 1972
Персональна виставка, Київ, 1974
Персональна виставка, Москва, 1976
Персональні виставки в Національному Музеї Українського мистецтва, Київ, 1993, 1997, 1999, 2003

Посилання

Біографічна довідка [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Олена Шапіро (10 лютого 2012). . День. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 серпня 2015.
Піч регоче — короваю хоче. Вірші, приказки, загадки про хліб. Київ, Веселка, 1968. Ілюстрації Євгена Волобуєва.