Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Людовик XIX (Луї-Антуан д'Артуа), герцог Ангулемський (фр. Louis Antoine, duc d'Angoulême; 6 серпня 1775, Версаль, Франція — 3 червня 1844, Герц, Італія) — представник старшої лінії французьких Бурбонів. У 1830 році кілька хвилин номінально був королем Франції і Наварри як «Людовик XIX» (фр. Louis XIX). З 1836 року до кінця життя був главою французького королівського дому (партії легітимістів у вигнанні).
| Людовик XIX | |
|---|---|
| Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex | |
 | |
| Король Франції (спірний) | |
| Правління | 2 серпня 1830 |
| Попередник | Карл X |
| Наступник | Генріх V |
| Інші титули | Король Наварри |
| Біографічні дані | |
| Імена | Луї-Антуан д'Артуа |
| Релігія | католицька церква |
| Народження | 6 серпня 1775 Версаль |
| Смерть | 3 червня 1844 (68 років) Гориція, Австрійське Примор'я, Австрійська імперія |
| Поховання | Кляштор Костан'євіца, Нова Гориця, Словенія |
| Дружина | Марія-Тереза Шарлота |
| Династія | Бурбони |
| Батько | Карл X |
| Мати | Марія-Тереза Савойська |
| Нагороди | |
 | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дитинство
Народився 6 серпня 1775 року у Версалі. Батьком Луї-Антуана був 18-річний граф Шарль д'Артуа, майбутній король Карл X і останній представник лінії Бурбонів на французькому престолі. Мати — 19-річна Марія-Терезія — принцеса Сардинська та П'ємонтська. Дядьком Луї-Антуана був Людовик XVIII, від якого хлопчик і отримав при народженні титул герцога Ангулемського.
13 липня 1789 року, напередодні штурму Бастилії, сім'я емігрувала до Турину. Тут Луї-Антуан в основному займався вивченням артилерії. Дуже юний, аби битися проти революційних армій, Луї-Антуан разом з молодшим братом Шарлем Фердинандом виховувався при дворі свого дідуся по матері, сардинського короля Віктора Амадея III.
Разом з батьком у 1792 році приєднався до армії свого двоюрідного брата — принца Конде.
У червні 1795 року дядько Луї-Антуана, граф де Прованс, оголосив себе королем Людовіком XVIII. У тому ж році 20-річний юнак підтримав роялістське повстання у Вандеї. На початку 1797 року приєднався до свого брата і дядька у німецькому князівстві Брауншвейг, сподіваючись вступити до австрійської армії. Через поразку Франції втік до Курляндії під покровительство імператора Павла I в Росії.
Фатальне одруження
У 1799 році на території Росії Людовика терміново одружили на двоюрідній сестрі принцесі Марії Терезі де Бурбон, дочці Людовика XVI та Марії-Антуанетти. Цей шлюб історики вважають фатальним у житті герцога Ангулемського.
У 1789 році разом з батьками і молодшим братом Марії Терезі довелось перенести примусовий переїзд з Версаля до Парижу, під домашній арешт у Тюїльрі. Після повстання 10 серпня 1792 року королівська сім'я була переведена у Тампль. Там дівчина провела свою юність. Лише у 1795 році у віці 17 років її випустили на свободу. Марія Тереза була звільнена в обмін на французьких військовополонених за умови, що вона не залишить територію Франції. Про страту батька й матері у 1793 році і смерть молодшого брата принцеса дізналась лише через два роки — у липні 1795 року.
Марію Терезу називали «тамільською сиротою». Її подружній союз з Людовиком, поспішно укладений в 1799 році, був продиктований волею Людовика XVIII. Останній навряд припускав, що таким кроком він визначає майбутнє свого улюбленого племінника. Марія Тереза, яка опинилася у в'язниці у віці чотирнадцяти років і пережила там загибель усіх рідних, навряд чи була парою Луї-Антуану. Їх шлюб виявився бездітним через взаємну холодність подружжя. Для сучасників герцог Ангулемський завжди залишався насамперед чоловіком дочки страченого короля. Вона була вічним докором, живим нагадуванням про криваві події недавнього минулого. Марія Тереза завжди носила траур по близьким. У народі її називали «Мадам Злопам'ятність» і мало хто у Франції мріяв побачити її наступною королевою.
Військова кар'єра і нагороди
У 1800 році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку 1801 року, коли імператор Павло уклав мир з Наполеоном I Бонапартом, герцог мав тікати до Варшави, а потім до Пруссії. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, Людовика XVIII. Вони повернулись до Росії, коли Олександр I став імператором. Але у 1807 році після Тільзитського миру знову був вигнаний з Росії до Великої Британії. Неодноразово намагався повернутись до Росії для участі у франко-російській війні 1812 року, але отримував відмови від Олександра I.
Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської конституційної монархії. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у 1814 році і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «Ста днями», коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал ультрароялістів, вирушив у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за Хартію і короля. Під захистом англійців він мав 12 березня урочисто в'їхати у Бордо, де ім'ям короля обіцяв відміну конскрипції і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком реставрації Бурбонів.
Брав участь у боях в Іспанії у 1814 році в армії Веллінгтона. Після вступу в Париж герцог отримав звання кірасирського і драгунського генерала і французького адмірала. У березні 1815 заснував в Тулоні особливе управління і виступив проти імператора, який повернувся до Франції. Спочатку йому вдалося здобути невеликі успіхи при Монтелімар, але 6 квітня був відбитий при Сен-Жак. 9 квітня Людовик потрапив у полон і був відправлений до Барселони, звідки йому вдалося втекти до Франції. Згодом за дорученням Людовика XVIII герцог вирушив у південні провінції для придушення релігійних і політичних хвилювань, які там відбувались.
У 1822-1823 роках керував 100-тисячними військами Франції, які придушували повстання Рієго в Іспанії. Спочатку без єдиного пострілу Людовик увійшов у Мадрид. Потім одержав перемогу у битві Трокадеро, після чого реакційна влада короля Фердинанда VII Іспанії була відновлена. За «успішне закінчення війни з Іспанією» герцог отримав від Олександра I орден Святого Георгія I ступеня та став одним з 25 кавалерів цього російського ордену. Також Луї-Антуан був удостоєний звання принца Трокадеро.
Король на двадцять хвилин
Після смерті Людовика XVIII у 1824 році та вступу на престол Карла X Людовик став спадкоємцем престолу і дофіном Вьєннським. Хоча широкий загал і надалі знав його як «герцога Ангулемського».
Це була єдина мирна і регулярна зміна влади у Франції в XIX столітті. Карл X вирішив підкреслити традиційні основи монаршої влади і вінчався на царство в Реймському соборі 28 травня 1825 року.
Карл Х почав вести продворянську політику і остаточно порушив рівновагу, яка склалася в перші роки Реставрації. У 1830 році король зважився на державний переворот. Він підписав ордонанси (укази), які практично скасовували всі досягнення революції і вели до відновлення абсолютистського ладу в країні. Велика буржуазія пішла на боротьбу.
25 липня ордонанси опублікували в газетах. Париж відповів повстанням. 29 липня з боєм узяли королівський палац Тюїльрі.
Липнева революція спонукала Карла відректися від престолу. Але він зажадав зречення і від свого старшого сина. Відрікаючись на користь онука — графа Шамбора, при живому і дієздатному сині, Карл Х порушив головне правило престолонаслідування. Але вже був відомий новий правитель Франції — Луї-Філіп I, герцог Орлеанський. Він користувався потужною підтримкою ліберальної партії, яка запанувала в результаті повстання 27-29 липня. Розраховувати на перемогу законний спадкоємець корони Луї-Антуан не міг.
Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.
Своїм зреченням Карл X і Людовик XIX висунули на роль рятівника монархії 10-річного герцога Бордоського, що став законним королем Генріхом V. Таким чином у сім'ї одночасно налічувалося три короля. Карл X, хоча і підтвердив по від'їзді в еміграцію до Великої Британії зречення, продовжував вважати себе королем. Людовик XIX, зі свого боку, ставився до документа, підписаного в Рамбуйє, як до паперу, який не має законної сили. Але формально вони не оскаржували прав Генріха V.
Така невизначеність болісно відгукнулася в рядах роялістів-легітимістів. Частина з них зберегла вірність Карлу X, інші підтримали як законного короля Генріха V. У 1835 році герцог Ангулемський передав депутату-легітимісту П'єру Берьє папір, в якому оголосив недійсним своє зречення від трону, зроблене не добровільно, а під тиском обставин. Цей документ викликав великий скандал у французькому парламенті. Лише смерть Карла Х в 1836 році від холери, поклала край розколу. Людовик XIX після смерті батька офіційно прийняв титул короля, але зобов'язався передати його своєму племіннику відразу по відновленні монархії Бурбонів.
Останні роки життя
Після зречення разом з батьком, дружиною і племінником екс-дофін емігрував. У вигнанні він носив титул «граф де Марн».
Луї-Антуан і його дружина вирушили до Единбурга в листопаді 1830 р. і оселились в будинку, де зупинявся Карл X. Імператор Франц II з Австрії в 1832 році пропонував сім'ї палац у Празі. Однак, Франциск II помер в 1835 році. Його наступник Фердинанд I сказав, що палац потрібен йому для своєї коронації. Тому королівська родина в кінцевому підсумку прийшли до замку в Горіції.
Людовик так і не повернувся до Франції.
Він помер 3 червня 1844 року у віці 68 років там же, де і його батько (в австрійському Герці, зараз це Горіція в Італії). Похований у склепі поруч з Карлом у Кастаньявіцце (нині Словенія). Після Людовика будинок Бурбонів очолив племінник граф де Шамбор («Генріх V»).
Посилання
• Ангулемский, Луи-Антуан, герцог Бурбонский, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
• История Пророчества [ 26 вересня 2011 у Wayback Machine.]
•
• Монархи Европы (судьбы династий). Редактор — составитель Н. В. Попов [ 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Louis XIX, celui qui fut roi 20 minutes, Michel Bernard Cartron [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Попередник Карл де Бурбон |  | Король Єрусалиму 1836-1844 титулярний | | Наступник Генріх де Бурбон |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyudovik XIX Luyi Antuan d Artua gercog Angulemskij fr Louis Antoine duc d Angouleme 6 serpnya 1775 Versal Franciya 3 chervnya 1844 Gerc Italiya predstavnik starshoyi liniyi francuzkih Burboniv U 1830 roci kilka hvilin nominalno buv korolem Franciyi i Navarri yak Lyudovik XIX fr Louis XIX Z 1836 roku do kincya zhittya buv glavoyu francuzkogo korolivskogo domu partiyi legitimistiv u vignanni Lyudovik XIXDei Gratia Franciae et Navarrae RexKorol Franciyi spirnij Pravlinnya2 serpnya 1830PoperednikKarl XNastupnikGenrih VInshi tituliKorol NavarriBiografichni daniImenaLuyi Antuan d ArtuaReligiyakatolicka cerkvaNarodzhennya6 serpnya 1775 1775 08 06 VersalSmert3 chervnya 1844 1844 06 03 68 rokiv Goriciya Avstrijske Primor ya Avstrijska imperiyaPohovannyaKlyashtor Kostan yevica Nova Goricya SloveniyaDruzhinaMariya Tereza SharlotaDinastiyaBurboniBatkoKarl XMatiMariya Tereza SavojskaNagorodiadmiral Franciyi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Lyudovik Francuzkij DitinstvoNarodivsya 6 serpnya 1775 roku u Versali Batkom Luyi Antuana buv 18 richnij graf Sharl d Artua majbutnij korol Karl X i ostannij predstavnik liniyi Burboniv na francuzkomu prestoli Mati 19 richna Mariya Tereziya princesa Sardinska ta P yemontska Dyadkom Luyi Antuana buv Lyudovik XVIII vid yakogo hlopchik i otrimav pri narodzhenni titul gercoga Angulemskogo 13 lipnya 1789 roku naperedodni shturmu Bastiliyi sim ya emigruvala do Turinu Tut Luyi Antuan v osnovnomu zajmavsya vivchennyam artileriyi Duzhe yunij abi bitisya proti revolyucijnih armij Luyi Antuan razom z molodshim bratom Sharlem Ferdinandom vihovuvavsya pri dvori svogo didusya po materi sardinskogo korolya Viktora Amadeya III Razom z batkom u 1792 roci priyednavsya do armiyi svogo dvoyuridnogo brata princa Konde U chervni 1795 roku dyadko Luyi Antuana graf de Provans ogolosiv sebe korolem Lyudovikom XVIII U tomu zh roci 20 richnij yunak pidtrimav royalistske povstannya u Vandeyi Na pochatku 1797 roku priyednavsya do svogo brata i dyadka u nimeckomu knyazivstvi Braunshvejg spodivayuchis vstupiti do avstrijskoyi armiyi Cherez porazku Franciyi vtik do Kurlyandiyi pid pokrovitelstvo imperatora Pavla I v Rosiyi Fatalne odruzhennyaU 1799 roci na teritoriyi Rosiyi Lyudovika terminovo odruzhili na dvoyuridnij sestri princesi Mariyi Terezi de Burbon dochci Lyudovika XVI ta Mariyi Antuanetti Cej shlyub istoriki vvazhayut fatalnim u zhitti gercoga Angulemskogo U 1789 roci razom z batkami i molodshim bratom Mariyi Terezi dovelos perenesti primusovij pereyizd z Versalya do Parizhu pid domashnij aresht u Tyuyilri Pislya povstannya 10 serpnya 1792 roku korolivska sim ya bula perevedena u Tampl Tam divchina provela svoyu yunist Lishe u 1795 roci u vici 17 rokiv yiyi vipustili na svobodu Mariya Tereza bula zvilnena v obmin na francuzkih vijskovopolonenih za umovi sho vona ne zalishit teritoriyu Franciyi Pro stratu batka j materi u 1793 roci i smert molodshogo brata princesa diznalas lishe cherez dva roki u lipni 1795 roku Mariyu Terezu nazivali tamilskoyu sirotoyu Yiyi podruzhnij soyuz z Lyudovikom pospishno ukladenij v 1799 roci buv prodiktovanij voleyu Lyudovika XVIII Ostannij navryad pripuskav sho takim krokom vin viznachaye majbutnye svogo ulyublenogo pleminnika Mariya Tereza yaka opinilasya u v yaznici u vici chotirnadcyati rokiv i perezhila tam zagibel usih ridnih navryad chi bula paroyu Luyi Antuanu Yih shlyub viyavivsya bezditnim cherez vzayemnu holodnist podruzhzhya Dlya suchasnikiv gercog Angulemskij zavzhdi zalishavsya nasampered cholovikom dochki strachenogo korolya Vona bula vichnim dokorom zhivim nagaduvannyam pro krivavi podiyi nedavnogo minulogo Mariya Tereza zavzhdi nosila traur po blizkim U narodi yiyi nazivali Madam Zlopam yatnist i malo hto u Franciyi mriyav pobachiti yiyi nastupnoyu korolevoyu Vijskova kar yera i nagorodiU 1800 roci Lyudovik prijnyav komanduvannya polkom kavaleriyi i bavarskoyi armiyi ta brav uchast u bitvi pri Gogenlindeni na boci antinapoleonivskoyi koaliciyi Na pochatku 1801 roku koli imperator Pavlo uklav mir z Napoleonom I Bonapartom gercog mav tikati do Varshavi a potim do Prussiyi Protyagom nastupnih desyati rokiv suprovodzhuvav i konsultuvav svogo dyadka Lyudovika XVIII Voni povernulis do Rosiyi koli Oleksandr I stav imperatorom Ale u 1807 roci pislya Tilzitskogo miru znovu buv vignanij z Rosiyi do Velikoyi Britaniyi Neodnorazovo namagavsya povernutis do Rosiyi dlya uchasti u franko rosijskij vijni 1812 roku ale otrimuvav vidmovi vid Oleksandra I She pid chas emigraciyi viznachilisya simpatiyi Luyi Antuana shodo derzhavnoyi vladi Vin buv prihilnij do anglijskoyi konstitucijnoyi monarhiyi Tomu vin shvaliv politiku Lyudovika XVIII u 1814 roci i z tih pir ne raz nadavav jomu cinni poslugi Tak bulo v rozpal teroru yakij posliduvav za napoleonivskimi Sta dnyami koli gercog Angulemskij namagayuchis oholoditi zapal ultraroyalistiv virushiv u mirotvorchu poyizdku po krayini Pid chas podorozhi vin progoloshuvav tosti za Hartiyu i korolya Pid zahistom anglijciv vin mav 12 bereznya urochisto v yihati u Bordo de im yam korolya obicyav vidminu konskripciyi i vsih gnityuchih podatkiv a takozh povnu svobodu virospovidannya Vstup gercoga u Bordo vvazhayetsya pochatkom restavraciyi Burboniv Lyudovik gercog Angulemskij Brav uchast u boyah v Ispaniyi u 1814 roci v armiyi Vellingtona Pislya vstupu v Parizh gercog otrimav zvannya kirasirskogo i dragunskogo generala i francuzkogo admirala U berezni 1815 zasnuvav v Tuloni osoblive upravlinnya i vistupiv proti imperatora yakij povernuvsya do Franciyi Spochatku jomu vdalosya zdobuti neveliki uspihi pri Montelimar ale 6 kvitnya buv vidbitij pri Sen Zhak 9 kvitnya Lyudovik potrapiv u polon i buv vidpravlenij do Barseloni zvidki jomu vdalosya vtekti do Franciyi Zgodom za doruchennyam Lyudovika XVIII gercog virushiv u pivdenni provinciyi dlya pridushennya religijnih i politichnih hvilyuvan yaki tam vidbuvalis U 1822 1823 rokah keruvav 100 tisyachnimi vijskami Franciyi yaki pridushuvali povstannya Riyego v Ispaniyi Spochatku bez yedinogo postrilu Lyudovik uvijshov u Madrid Potim oderzhav peremogu u bitvi Trokadero pislya chogo reakcijna vlada korolya Ferdinanda VII Ispaniyi bula vidnovlena Za uspishne zakinchennya vijni z Ispaniyeyu gercog otrimav vid Oleksandra I orden Svyatogo Georgiya I stupenya ta stav odnim z 25 kavaleriv cogo rosijskogo ordenu Takozh Luyi Antuan buv udostoyenij zvannya princa Trokadero Korol na dvadcyat hvilinPislya smerti Lyudovika XVIII u 1824 roci ta vstupu na prestol Karla X Lyudovik stav spadkoyemcem prestolu i dofinom Vyennskim Hocha shirokij zagal i nadali znav jogo yak gercoga Angulemskogo Ce bula yedina mirna i regulyarna zmina vladi u Franciyi v XIX stolitti Karl X virishiv pidkresliti tradicijni osnovi monarshoyi vladi i vinchavsya na carstvo v Rejmskomu sobori 28 travnya 1825 roku Karl H pochav vesti prodvoryansku politiku i ostatochno porushiv rivnovagu yaka sklalasya v pershi roki Restavraciyi U 1830 roci korol zvazhivsya na derzhavnij perevorot Vin pidpisav ordonansi ukazi yaki praktichno skasovuvali vsi dosyagnennya revolyuciyi i veli do vidnovlennya absolyutistskogo ladu v krayini Velika burzhuaziya pishla na borotbu 25 lipnya ordonansi opublikuvali v gazetah Parizh vidpoviv povstannyam 29 lipnya z boyem uzyali korolivskij palac Tyuyilri Lipneva revolyuciya sponukala Karla vidrektisya vid prestolu Ale vin zazhadav zrechennya i vid svogo starshogo sina Vidrikayuchis na korist onuka grafa Shambora pri zhivomu i diyezdatnomu sini Karl H porushiv golovne pravilo prestolonasliduvannya Ale vzhe buv vidomij novij pravitel Franciyi Luyi Filip I gercog Orleanskij Vin koristuvavsya potuzhnoyu pidtrimkoyu liberalnoyi partiyi yaka zapanuvala v rezultati povstannya 27 29 lipnya Rozrahovuvati na peremogu zakonnij spadkoyemec koroni Luyi Antuan ne mig Oficijno vvazhayut sho Lyudovik XIX vse zh taki buv korolem Franciyi Koli Karl X pidpisav zrechennya do pidpisannya dokumentu Luyi Antuanom minulo dvadcyat hvilin Same u cej chas Lyudovik XIX oficijno buv korolem Jogo pravlinnya ye najkorotshim z usih vidomih Svoyim zrechennyam Karl X i Lyudovik XIX visunuli na rol ryativnika monarhiyi 10 richnogo gercoga Bordoskogo sho stav zakonnim korolem Genrihom V Takim chinom u sim yi odnochasno nalichuvalosya tri korolya Karl X hocha i pidtverdiv po vid yizdi v emigraciyu do Velikoyi Britaniyi zrechennya prodovzhuvav vvazhati sebe korolem Lyudovik XIX zi svogo boku stavivsya do dokumenta pidpisanogo v Rambujye yak do paperu yakij ne maye zakonnoyi sili Ale formalno voni ne oskarzhuvali prav Genriha V Taka neviznachenist bolisno vidguknulasya v ryadah royalistiv legitimistiv Chastina z nih zberegla virnist Karlu X inshi pidtrimali yak zakonnogo korolya Genriha V U 1835 roci gercog Angulemskij peredav deputatu legitimistu P yeru Berye papir v yakomu ogolosiv nedijsnim svoye zrechennya vid tronu zroblene ne dobrovilno a pid tiskom obstavin Cej dokument viklikav velikij skandal u francuzkomu parlamenti Lishe smert Karla H v 1836 roci vid holeri poklala kraj rozkolu Lyudovik XIX pislya smerti batka oficijno prijnyav titul korolya ale zobov yazavsya peredati jogo svoyemu pleminniku vidrazu po vidnovlenni monarhiyi Burboniv Ostanni roki zhittyaPislya zrechennya razom z batkom druzhinoyu i pleminnikom eks dofin emigruvav U vignanni vin nosiv titul graf de Marn Luyi Antuan i jogo druzhina virushili do Edinburga v listopadi 1830 r i oselilis v budinku de zupinyavsya Karl X Imperator Franc II z Avstriyi v 1832 roci proponuvav sim yi palac u Prazi Odnak Francisk II pomer v 1835 roci Jogo nastupnik Ferdinand I skazav sho palac potriben jomu dlya svoyeyi koronaciyi Tomu korolivska rodina v kincevomu pidsumku prijshli do zamku v Goriciyi Lyudovik tak i ne povernuvsya do Franciyi Vin pomer 3 chervnya 1844 roku u vici 68 rokiv tam zhe de i jogo batko v avstrijskomu Gerci zaraz ce Goriciya v Italiyi Pohovanij u sklepi poruch z Karlom u Kastanyavicce nini Sloveniya Pislya Lyudovika budinok Burboniv ocholiv pleminnik graf de Shambor Genrih V Posilannya Angulemskij Lui Antuan gercog Burbonskij Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona Istoriya Prorochestva 26 veresnya 2011 u Wayback Machine Monarhi Evropy sudby dinastij Redaktor sostavitel N V Popov 1 listopada 2011 u Wayback Machine Louis XIX celui qui fut roi 20 minutes Michel Bernard Cartron 6 bereznya 2016 u Wayback Machine Poperednik Karl X Korol Franciyi 1830 roki Nastupnik Genrih V Poperednik Karl V Korol Navarri 1830 roki Nastupnik Genrih IV Poperednik Karl de Burbon Korol Yerusalimu 1836 1844 titulyarnij Nastupnik Genrih de Burbon