Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький (4 (15) січня 1705 — 12 (23) жовтня 1745) — політичний та військовий діяч Російської імперії. Брат принца Йоганна Карла Гессен-Гомбурзького.
| Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький | |
|---|---|
| нім. Ludwig Gruno von Hessen-Homburg | |
 Картина Ф. Ліппольда «Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький» (1739) | |
| Ім'я при народженні | нім. Ludwig Johann Wilhelm Gruno, Prinz von Hessen-Homburg |
| Псевдо | Йоганн Вільгельм |
| Народився | 15 січня 1705 Гомбург |
| Помер | 23 жовтня 1745 (40 років) Берлін |
| Країна |  Гессен-Гомбург |
| Національність | німець |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Гіссенський університет |
| Знання мов | німецька |
| Титул | ландграф |
| Військове звання | генерал-фельдмаршал Російської імперії |
| Рід | Гессенський дім |
| Батько | |
| Мати | Єлизавета Доротея Гессен-Дармштадтська |
| Брати, сестри | Йоганн Карл Гессен-Гомбурзький |
| У шлюбі з | Трубецька Анастасія Іванівна |
| Нагороди |   |
 | |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з Гомбурзької лінії Гессенського дому. Другий син , ландграфа Гессен-Гомбургу, та Єлизавети Доротеї Гессен-Дармштадтської. Народився у 1705 році у Гомбурзі. Оскільки старший брат Людвига (Фрідріх Вільгельм) помер ще 1703 року, тобто до його народження, то Людвиг Груно разом зі своїм рідним братом Йоганном Карлом стали спадкоємцями трону.
Здобув гарну домашню освіту, виявивши значні здібності до музики. Упродовж квітня 1722 — січня 1723 років слухав лекції у Гіссенському університеті.
У 1723 році батько за пропозицією російського представника Павла Ягужинского погодився відправити Людвига та його брата Йоганна Карла на російську службу. 9 листопада того ж року принца Людвига Груно було призначено полковником Нарвського полку, але на службу до Ревеля він прибув лише у 1724 році.
Після смерті російського імператора Петра І, у 1725 році планував стати герцогом Курляндії і Семігалії, оскільки був одружений з Луїзою-Єлизаветою Кеттлер, донькою герцога Якова Кеттлера. Для цього навів контакт з правлячим курляндським герцогом Фердинандом Кеттлером. Ці дії викликали невдоволення впливового сановника Олександра Меншикова, який також планував стати герцогом Курляндії. Тому Людвиг з братом потрапив у опалу імператриці Катерини І.
У 1727 році після смерті імператриці та заслання Олександра Меншикова через звинувачення у державній зраді, Людвиг Гессен-Гомбурзький зумів відновити вплив при дворі. Того ж року його призначають комендантом Риги та надають звання генерал-майора. Тут він встановив гарні взаємини з удовою колишнього герцога Курляндського Фрідріха-Вільгельма — Анною Іванівною, яка у 1730 році стала російською імператрицею. Невдовзі після цього Людвига було викликано до Москви, де він отримав звання генерал-лейтенанта та прем'єр-майора гвардійського Преображенського полку, а також призначений радником Військової колегії. Водночас за рахунок скарбниці були сплачені всі його борги.
В правління Анни I
У травня 1732 року призначений командувачем польовими військами в Петербурзі і його околицях. У серпні того ж року йому було доручено командування загоном військ в Прикаспійських володіннях імперії й у квітні 1733 року прийняв командування російськими військами на Кавказі. Своєю штаб-квартирою обрав фортецю Святого Хреста. У червні йому довелося вступити в бій з загонами кримського хана Каплан I Ґерая, який за наказом османського султана рушив у перські володіння. 11 червня принцу вдалося здобути перемогу над кримськими татарами при Горанчі, при цьому він ледве не загинув.
У жовтні переніс штаб-квартиру до Дербента. Але викликав невдоволення центрального уряду тим, що не скористався проблемами дагестанських держав, які усі свої сили кинули на підготовку до війни з перським володарем Надир шахом, і не змусив насамперед Газікумухське ханство та її союзників визнати зверхність Російської імперії. Водночас не зміг зміцнити становище в Баку, область навколо якого тоді належала Росії. У грудні 1733 року принц Людвиг Груно був відкликаний до Москви, де в лютому 1734 року нагороджений орденами святого апостола Андрія Первозванного та Святого Олександра Невського.
У 1734 році під час війни за польську спадщину очолив російські війська, що діяли в південних воєводствах Речі Посполитої, сприяючи зміцненню влади курфюрства Августа Саксонського. Доволі швидко захопив важливі фортеці Броди і Збараж, потім блокував фортецю Кам'янець-Подільський, де отаборилися прихильники Станіслава Лещинського. Завдяки дипломатичному хисту зумів налагодити стосунки з шляхтою і магнатами Волинського, Подільського та Руського воєводств й водночас ретельно слідкував за недопущенням зловживань з боку своїх військ по відношенню до шляхти та магістратів міст. Тому доволі легко російське військо увійшло до Львова. Потім рушив до Варшави, де на сеймі намагався діяти на користь короля Августа III.
У 1735 році призначається генерал-фельдцейхмейстером та начальником Головної артилерійської канцелярії. У серпні того ж року Людвиг Гессен-Гомбурзький отримав від Августа III орден Білого Орла. Невдовзі замінив Бургард-Крістофа Мініха на чолі російських військ у Речі Посполитій, які перевів до Лівобережної України.
З липня 1736 року йому довелося розділяти владу надану генерал-фельдцейхмейстеру з Бургард-Крістофом Мініхом, що залишався обер-директором над фортифікаціями і інженерами. Того ж року долучився до війська, що брало участь в війні з Османською імперією. Сприяв захопленню Ор-Капи, Гезлева, Бахчисарая та Ак-Мечеті. Водночас у принца погіршилися стосунки з командувачем Мініхом, можливо через жорстокі дії проти місцевого населення. Людвиг Гессен-Гомбурзький переконав кількох генералів підписати протест проти дій головнокомандувача. Протест не мав жодних результатів, і тоді принц написав листа до впливового сановника Ернст-Йоганна Бірона зі скаргою на Мініха. Втім Бірон переслав цей донос самому Мініху. Незважаючи на це у 1737 році Гессен-Гомбурзький брав участь в облозі Очакова.
У 1738 році в Москві одружився з удовою Димитрія Кантеміра. У 1739 році з родиною відвідав Гомбург. у 1740 році по поверненню до Росії, увійшов до комісії з покращення артилерії, діяльність якої тривала до 1742 року, але пропозиції членів комісії не затвердив Сенат. Водночас під час війни зі Швецією відповідав за охорону Фінської затоки.
За правління Єлизавети I
У 1741 році брав участь у палацовому заколоті, завдяки чому на царський трон Росії вступила Єлизавета Петрівна, дочка Петра I і Катерини I. Саме імператриця Єлизавета доручила принцу очолити російські війська у Санкт-Петербурзі. Невдовзі отримав звання капітан-поручника й 11 грудня 1741 року отримав в свою «дирекцію» шляхетний кадетський корпус, а також 5 квітня 1742 року отримав від імператриці каблучку з діамантами, золоту шпагу зі своїм вензелем і діамантами та маєток у Німецькій слободі у Москві. В день коронації імператриці Єлизавети Петрівни, 25 липня 1742 року, він отримав чин генерала-фельдмаршала та полковника Ізмайловського полку. 15 лютого 1742 року під своє командування отримав об'єднані артилерійську канцелярію і фортифікаційну контору.
27 липня 1742 року, у зв'язку з від'їздом імператриці до Києва, принцу Людвигу були доручені в управління петербурзькі палаци, гвардія, що залишилася в столиці, а також польові і гарнізонні полки. 1744 року, у зв'язку з укладанням мирного договору зі Швецією, отримав маєтності у Ліфляндській (Лівонській) губернії. Восени того ж року Людвиг Гессен-Гомбурзький важко занедужав і 18 серпня 1745 року за порадою лікарів виїхав за кордон на лікування. Перебуваючи у Берліні, він через ускладнення хвороби, вимушений був там залишитися й 12 (23) жовтня 1745 року помер.
Творчість
Є автором щоденника про події 1735 року у Речі Посполитій — «Діяріуш подорожі» — цінного джерела для вивчення суспільного життя і способу мислення військової еліти Російської імперії на початку XVIII століття.
Родина
Дружина — Анастасія, донька фельдмаршала і сенатора князя Івана Трубецького. У шлюбі дітей не було.
Генеалогічне дерево
Фрідріх I Гессен-Гомбурзький | Маргарита Лейнінгенська | Якоб Кеттлер | Луїза Шарлотта Бранденбурзька | Георг II | Софія Елеонора Саксонська | Ернст I | Єлизавета Софія Саксен-Альтенбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх II Гессен-Гомбурзький | Луїза Єлизавета Курляндська | Людвіг VI | Єлизавета Доротея Саксен-Гота-Альтенбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Фрідріх III Якоб | Єлизавета Доротея Гессен-Дармштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Людвиг Груно | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Баиов А. К. Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны. Война России с Турцией в 1736−1739 гг. (в 2-х т.). — СПб.: Электро-Типография Н. Я. Стойковой; Николаевская Акадения Генерального штаба, 1906. — Т. 1. Первые три года войны.
Джерела
- Волошин А. «Диариуш путешествия» принца Людвига фон Гессен-Гомбургского 1735—1736 годов как источник для исследования общественной жизни и менталитета военной элиты // Война и оружие. Новые исследования и материалы. Труды седьмой Международной научно-практической конференции 18–20 мая 2016 года: в 5-ти частях / Научный редактор С. В. Ефимов. — Санкт-Петербург : издательство Военно-исторического музея артиллерии, инженерных войск и войск связи, 2016. — Т. 2. — С. 75-92. — ISBN 378-5-7937-1302-3. (рос.)
- Чулков Н. Гессен-Гомбургскій, принцъ Людвигъ-Груно-Вильгельмъ // Русский биографический словарь: в 25 томах / издан под наблюдением представителя Императорского Русского исторического общества А. А. Половцова. — Санкт-Петербург : Императорское Русское Историческое Общество, 1916. — Т. 5: Герберский — Гогенлоэ. — С. 149-151. — (Из прошлого Русской земли) (рос.)
- Amburger E. Ludwig Gruno: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 15. — Berlin: Duncker & Humblot, 1987. — . — S. 394. (нім.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyudvig Gruno Gessen Gomburzkij 4 15 sichnya 1705 17050115 12 23 zhovtnya 1745 politichnij ta vijskovij diyach Rosijskoyi imperiyi Brat princa Joganna Karla Gessen Gomburzkogo Lyudvig Gruno Gessen Gomburzkijnim Ludwig Gruno von Hessen HomburgKartina F Lippolda Lyudvig Gruno Gessen Gomburzkij 1739 Im ya pri narodzhenni nim Ludwig Johann Wilhelm Gruno Prinz von Hessen HomburgPsevdo Jogann VilgelmNarodivsya 15 sichnya 1705 1705 01 15 GomburgPomer 23 zhovtnya 1745 1745 10 23 40 rokiv BerlinKrayina Gessen GomburgNacionalnist nimecDiyalnist vijskovosluzhbovecAlma mater Gissenskij universitetZnannya mov nimeckaTitul landgrafVijskove zvannya general feldmarshal Rosijskoyi imperiyiRid Gessenskij dimBatkoMati Yelizaveta Doroteya Gessen DarmshtadtskaBrati sestri Jogann Karl Gessen GomburzkijU shlyubi z Trubecka Anastasiya IvanivnaNagorodiGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z Gomburzkoyi liniyi Gessenskogo domu Drugij sin landgrafa Gessen Gomburgu ta Yelizaveti Doroteyi Gessen Darmshtadtskoyi Narodivsya u 1705 roci u Gomburzi Oskilki starshij brat Lyudviga Fridrih Vilgelm pomer she 1703 roku tobto do jogo narodzhennya to Lyudvig Gruno razom zi svoyim ridnim bratom Jogannom Karlom stali spadkoyemcyami tronu Zdobuv garnu domashnyu osvitu viyavivshi znachni zdibnosti do muziki Uprodovzh kvitnya 1722 sichnya 1723 rokiv sluhav lekciyi u Gissenskomu universiteti U 1723 roci batko za propoziciyeyu rosijskogo predstavnika Pavla Yaguzhinskogo pogodivsya vidpraviti Lyudviga ta jogo brata Joganna Karla na rosijsku sluzhbu 9 listopada togo zh roku princa Lyudviga Gruno bulo priznacheno polkovnikom Narvskogo polku ale na sluzhbu do Revelya vin pribuv lishe u 1724 roci Pislya smerti rosijskogo imperatora Petra I u 1725 roci planuvav stati gercogom Kurlyandiyi i Semigaliyi oskilki buv odruzhenij z Luyizoyu Yelizavetoyu Kettler donkoyu gercoga Yakova Kettlera Dlya cogo naviv kontakt z pravlyachim kurlyandskim gercogom Ferdinandom Kettlerom Ci diyi viklikali nevdovolennya vplivovogo sanovnika Oleksandra Menshikova yakij takozh planuvav stati gercogom Kurlyandiyi Tomu Lyudvig z bratom potrapiv u opalu imperatrici Katerini I U 1727 roci pislya smerti imperatrici ta zaslannya Oleksandra Menshikova cherez zvinuvachennya u derzhavnij zradi Lyudvig Gessen Gomburzkij zumiv vidnoviti vpliv pri dvori Togo zh roku jogo priznachayut komendantom Rigi ta nadayut zvannya general majora Tut vin vstanoviv garni vzayemini z udovoyu kolishnogo gercoga Kurlyandskogo Fridriha Vilgelma Annoyu Ivanivnoyu yaka u 1730 roci stala rosijskoyu imperatriceyu Nevdovzi pislya cogo Lyudviga bulo viklikano do Moskvi de vin otrimav zvannya general lejtenanta ta prem yer majora gvardijskogo Preobrazhenskogo polku a takozh priznachenij radnikom Vijskovoyi kolegiyi Vodnochas za rahunok skarbnici buli splacheni vsi jogo borgi V pravlinnya Anni I U travnya 1732 roku priznachenij komanduvachem polovimi vijskami v Peterburzi i jogo okolicyah U serpni togo zh roku jomu bulo dorucheno komanduvannya zagonom vijsk v Prikaspijskih volodinnyah imperiyi j u kvitni 1733 roku prijnyav komanduvannya rosijskimi vijskami na Kavkazi Svoyeyu shtab kvartiroyu obrav fortecyu Svyatogo Hresta U chervni jomu dovelosya vstupiti v bij z zagonami krimskogo hana Kaplan I Geraya yakij za nakazom osmanskogo sultana rushiv u perski volodinnya 11 chervnya princu vdalosya zdobuti peremogu nad krimskimi tatarami pri Goranchi pri comu vin ledve ne zaginuv U zhovtni perenis shtab kvartiru do Derbenta Ale viklikav nevdovolennya centralnogo uryadu tim sho ne skoristavsya problemami dagestanskih derzhav yaki usi svoyi sili kinuli na pidgotovku do vijni z perskim volodarem Nadir shahom i ne zmusiv nasampered Gazikumuhske hanstvo ta yiyi soyuznikiv viznati zverhnist Rosijskoyi imperiyi Vodnochas ne zmig zmicniti stanovishe v Baku oblast navkolo yakogo todi nalezhala Rosiyi U grudni 1733 roku princ Lyudvig Gruno buv vidklikanij do Moskvi de v lyutomu 1734 roku nagorodzhenij ordenami svyatogo apostola Andriya Pervozvannogo ta Svyatogo Oleksandra Nevskogo U 1734 roci pid chas vijni za polsku spadshinu ocholiv rosijski vijska sho diyali v pivdennih voyevodstvah Rechi Pospolitoyi spriyayuchi zmicnennyu vladi kurfyurstva Avgusta Saksonskogo Dovoli shvidko zahopiv vazhlivi forteci Brodi i Zbarazh potim blokuvav fortecyu Kam yanec Podilskij de otaborilisya prihilniki Stanislava Leshinskogo Zavdyaki diplomatichnomu histu zumiv nalagoditi stosunki z shlyahtoyu i magnatami Volinskogo Podilskogo ta Ruskogo voyevodstv j vodnochas retelno slidkuvav za nedopushennyam zlovzhivan z boku svoyih vijsk po vidnoshennyu do shlyahti ta magistrativ mist Tomu dovoli legko rosijske vijsko uvijshlo do Lvova Potim rushiv do Varshavi de na sejmi namagavsya diyati na korist korolya Avgusta III U 1735 roci priznachayetsya general feldcejhmejsterom ta nachalnikom Golovnoyi artilerijskoyi kancelyariyi U serpni togo zh roku Lyudvig Gessen Gomburzkij otrimav vid Avgusta III orden Bilogo Orla Nevdovzi zaminiv Burgard Kristofa Miniha na choli rosijskih vijsk u Rechi Pospolitij yaki pereviv do Livoberezhnoyi Ukrayini Z lipnya 1736 roku jomu dovelosya rozdilyati vladu nadanu general feldcejhmejsteru z Burgard Kristofom Minihom sho zalishavsya ober direktorom nad fortifikaciyami i inzhenerami Togo zh roku doluchivsya do vijska sho bralo uchast v vijni z Osmanskoyu imperiyeyu Spriyav zahoplennyu Or Kapi Gezleva Bahchisaraya ta Ak Mecheti Vodnochas u princa pogirshilisya stosunki z komanduvachem Minihom mozhlivo cherez zhorstoki diyi proti miscevogo naselennya Lyudvig Gessen Gomburzkij perekonav kilkoh generaliv pidpisati protest proti dij golovnokomanduvacha Protest ne mav zhodnih rezultativ i todi princ napisav lista do vplivovogo sanovnika Ernst Joganna Birona zi skargoyu na Miniha Vtim Biron pereslav cej donos samomu Minihu Nezvazhayuchi na ce u 1737 roci Gessen Gomburzkij brav uchast v oblozi Ochakova U 1738 roci v Moskvi odruzhivsya z udovoyu Dimitriya Kantemira U 1739 roci z rodinoyu vidvidav Gomburg u 1740 roci po povernennyu do Rosiyi uvijshov do komisiyi z pokrashennya artileriyi diyalnist yakoyi trivala do 1742 roku ale propoziciyi chleniv komisiyi ne zatverdiv Senat Vodnochas pid chas vijni zi Shveciyeyu vidpovidav za ohoronu Finskoyi zatoki Za pravlinnya Yelizaveti I U 1741 roci brav uchast u palacovomu zakoloti zavdyaki chomu na carskij tron Rosiyi vstupila Yelizaveta Petrivna dochka Petra I i Katerini I Same imperatricya Yelizaveta doruchila princu ocholiti rosijski vijska u Sankt Peterburzi Nevdovzi otrimav zvannya kapitan poruchnika j 11 grudnya 1741 roku otrimav v svoyu direkciyu shlyahetnij kadetskij korpus a takozh 5 kvitnya 1742 roku otrimav vid imperatrici kabluchku z diamantami zolotu shpagu zi svoyim venzelem i diamantami ta mayetok u Nimeckij slobodi u Moskvi V den koronaciyi imperatrici Yelizaveti Petrivni 25 lipnya 1742 roku vin otrimav chin generala feldmarshala ta polkovnika Izmajlovskogo polku 15 lyutogo 1742 roku pid svoye komanduvannya otrimav ob yednani artilerijsku kancelyariyu i fortifikacijnu kontoru 27 lipnya 1742 roku u zv yazku z vid yizdom imperatrici do Kiyeva princu Lyudvigu buli dorucheni v upravlinnya peterburzki palaci gvardiya sho zalishilasya v stolici a takozh polovi i garnizonni polki 1744 roku u zv yazku z ukladannyam mirnogo dogovoru zi Shveciyeyu otrimav mayetnosti u Liflyandskij Livonskij guberniyi Voseni togo zh roku Lyudvig Gessen Gomburzkij vazhko zaneduzhav i 18 serpnya 1745 roku za poradoyu likariv viyihav za kordon na likuvannya Perebuvayuchi u Berlini vin cherez uskladnennya hvorobi vimushenij buv tam zalishitisya j 12 23 zhovtnya 1745 roku pomer TvorchistYe avtorom shodennika pro podiyi 1735 roku u Rechi Pospolitij Diyariush podorozhi cinnogo dzherela dlya vivchennya suspilnogo zhittya i sposobu mislennya vijskovoyi eliti Rosijskoyi imperiyi na pochatku XVIII stolittya RodinaDruzhina Anastasiya donka feldmarshala i senatora knyazya Ivana Trubeckogo U shlyubi ditej ne bulo Genealogichne derevoFridrih I Gessen Gomburzkij Margarita Lejningenska Yakob Kettler Luyiza Sharlotta Brandenburzka Georg II Sofiya Eleonora Saksonska Ernst I Yelizaveta Sofiya Saksen Altenburzka Fridrih II Gessen Gomburzkij Luyiza Yelizaveta Kurlyandska Lyudvig VI Yelizaveta Doroteya Saksen Gota Altenburzka Fridrih III Yakob Yelizaveta Doroteya Gessen Darmshtadtska Lyudvig Gruno PrimitkiBaiov A K Russkaya armiya v carstvovanie imperatricy Anny Ioannovny Vojna Rossii s Turciej v 1736 1739 gg v 2 h t SPb Elektro Tipografiya N Ya Stojkovoj Nikolaevskaya Akadeniya Generalnogo shtaba 1906 T 1 Pervye tri goda vojny DzherelaVoloshin A Diariush puteshestviya princa Lyudviga fon Gessen Gomburgskogo 1735 1736 godov kak istochnik dlya issledovaniya obshestvennoj zhizni i mentaliteta voennoj elity Vojna i oruzhie Novye issledovaniya i materialy Trudy sedmoj Mezhdunarodnoj nauchno prakticheskoj konferencii 18 20 maya 2016 goda v 5 ti chastyah Nauchnyj redaktor S V Efimov Sankt Peterburg izdatelstvo Voenno istoricheskogo muzeya artillerii inzhenernyh vojsk i vojsk svyazi 2016 T 2 S 75 92 ISBN 378 5 7937 1302 3 ros Chulkov N Gessen Gomburgskij princ Lyudvig Gruno Vilgelm Russkij biograficheskij slovar v 25 tomah izdan pod nablyudeniem predstavitelya Imperatorskogo Russkogo istoricheskogo obshestva A A Polovcova Sankt Peterburg Imperatorskoe Russkoe Istoricheskoe Obshestvo 1916 T 5 Gerberskij Gogenloe S 149 151 Iz proshlogo Russkoj zemli ros Amburger E Ludwig Gruno Neue Deutsche Biographie NDB Band 15 Berlin Duncker amp Humblot 1987 ISBN 3 428 00196 6 S 394 nim Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lyudvig Gruno Gessen Gomburzkij