Лойцкер Юхим Борисович

|Ukrcenter= |Примітки=

Лойцкер Юхим Борисович
Народився	20 березня 1898(1898-03-20) Канів
Помер	1 лютого 1970(1970-02-01) (71 рік) Київ
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	письменник
Мова творів	їдиш

Лойцкер Юхим Борисович (Хаїм) (* 20 березня 1898, Канів — † 1 лютого 1970, Київ) — єврейський та український освітній діяч, письменник, літературознавець.

Усього себе присвятив дослідженню єврейської культури; за це його оголосили американським шпигуном. Під час «слідства» у 1950 році Юхим Лойцкер свою «провину» визнав.

Єврейські літератори, більшість з яких було репресовано у часи боротьби з «безрідним космополітизмом». Лойцкер у другому ряду зліва

З життєпису

Народився в родині ремісника, закінчив місцеве 4-класне училище. У 1920—1926 роках викладав єврейську мову та літературу; завідував будинками безпритульних у Каневі та Богуславі.

1930 року закінчив педагогічний факультет , викладав мову та літературу у Київському вечірньому робітничому університеті.

Навчався в аспірантурі при Інституті єврейської культури Академії наук УРСР, 6 років працював старшим науковим співробітником та вченим секретарем.

Друкувався у пресі з 1925 — десятки статей та літературознавчих наукових праць про єврейську мову та літературу, зокрема, про творчість Шолом-Алейхема, Менделе Мойхер-Сфоріма, Д. Бергельсона, Д. Гофштейна, І. Фефера, І. Кіпніса, П. Маркіша.

Один з авторів єврейсько-українського та російсько-єврейського ґрунтовних словників; брав активну участь у складанні підручників для учнів трудових шкіл та вищих навчальних закладів — «Цум найєм лебн» (до нового життя, 1930).

Після суцільного закриття в УРСР національних, в тому числі єврейських шкіл, культурних закладів, Інституту єврейської культури, ще залишався Кабінет єврейської культури, керував яким член-кореспондент АН УРСР І. Співак, вченим секретарем був Лойцкер. 1937 року зумів захистити кандидатську дисертацію. Під час Другої світової війни науковців Кабінету евакуйовано в Уфу. Там вони продовжували роботу, заодно вели пропагандистську роботу серед українських євреїв; на прохання Лойцкера Максим Рильський написав віршоване послання єврейському народу.

В кінці 1950 року усі співробітники цього закладу заарештовані, а кабінет ліквідований.

Співак помер у тюрмі в часі допитів, Лойцкеру дозволили завершити процес передачі в архів АН УРСР усіх напрацювань Кабінету, після чого 5 березня 1949 року також взяли під варту. Допитували кілька місяців, вимагаючи зізнатися в злочинах. Особлива нарада при МДБ СРСР, не побачивши підсудного в вічі, винесла вирок: «п'ятнадцять років режимного спецтабору Степлаг». В тому ж часі були арештовані М. Альтман, Р. Балясна, , Й. Бухбіндер, А. Веледницький, , В. Гутянський, , Н. Забара, А. Каган, , М. Мижирицький, М. Пінчевський, Г. Полянкер, М. Талалаєвський, М. Шмушкевич.

З кабінету єврейської літератури був арештований Веледницький Абрам Маркович. Наприкінці 1955 справа Лойцкера була переглянута, реабілітований. За часів хрущовської відлиги відновлено роботу над створенням великого «Російсько-єврейського (їдиш) словника», розпочату ще Інститутом єврейської культури при АН УРСР. Лойцкер написав для словника велику частину — літери Г-И.

Помер 1 лютого 1970 в Києві.

Джерела

• Українське життя у Севастополі [ 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Розв'язання «єврейського питання» по-сталінськи [ 7 грудня 2013 у Wayback Machine.]