Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Йоган Лайдонер (ест. Johan Laidoner, 12 лютого 1884, волость Війратсі, повіт Вільяндімаа, Естонія — 13 березня 1953, м. Володимир-на-Клязьмі, Росія) — головнокомандувач Естонської армії під час війни за незалежність.
| Йоган Лайдонер ест. Johan Laidoner | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 ПідполковникГенерал-лейтенант (  Естонія) | ||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 12 лютого 1884 волость Війратсі, повіт Вільяндімаа, Естонія | |||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 березня 1953 (69 років) м. Володимир-на-Клязьмі, Росія | |||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | d | |||||||||||||||||||||||||||
| Alma Mater | Академія Генерального штабу | |||||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність | Естонія | |||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Війна за незалежність Естонії | |||||||||||||||||||||||||||
| Командування | ||||||||||||||||||||||||||||
| Збройні сили Естонії | ||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
 Йохан Лайдонер у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Народився на хуторі Раба (ест. Raba) у волості Війратсі повіту Вільяндімаа. Був найстаршою дитиною в сім'ї Яака Лайдонера (1854—1911) і Марі Саарсен (1851—1938) — дочки господаря хутору Раба.
В Російській армії
У 1901—1902 служив у 110-му Камському піхотному полку в Каунасі. У 1905 році закінчив Віленське піхотне юнкерське училище. Служив у 13-му лейб-гренадерському Ериванському полку. З 9 серпня 1908 поручик, через 4 роки — штабс-капітан.
У 1912 році закінчив Миколаївську академію генерального штабу по першому розряду. Командував ротою 1-го Кавказького стрілецького полку.
Учасник Першої світової війни. Нагороджений Георгіївською зброєю 4 липня 1915. Ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії. Згодом заступник начальника відділу розвідки в штабі Західного фронту, підполковник (з 15 серпня 1916).
Головнокомандувач Естонської армії
Після Лютневої революції Тимчасовий уряд почав формувати національні частини. Лайдонер очолив Естонську дивізію, яка формувалася з естонців. Після відходу німців з Північної Прибалтики — Головнокомандувач естонської армії у війні за незалежність.
Естонські дивізії брали участь у наступі Північно-Західної армії генерала Юденича на Петроград. 20 січня 1919 Лайдонеру присвоєно звання генерал-майора, а через рік — генерал-лейтенанта.
У відставці
У 1920 році вийшов у відставку. Депутат державної ради Естонії. Очолював комісію Ліги Націй по вирішенню турецько-іракської територіальної суперечки.
У грудні 1924 року керував придушенням інспірованого агентами Комінтерну повстання. З 1925 року у відставці.
Політична кар'єра
12 березня 1934 Лайдонер разом з Костянтином Пятсом, колишнім прем'єр-міністром Естонії, встановили військову владу, було введено надзвичайний стан. Пятс був оголошений Державним Протектором Естонії (Riigihoidja), а Лайдонер знову призначений Головнокомандувачем Естонської армії. Усі політичні партії були заборонені, введена цензура преси. Своїми діями Пятс і Лайдонер не допустили перемоги на виборах націоналістичного руху вапсів (ветеранів Визвольної війни).
Арешт та загибель
Після окупації Естонії Радянським Союзом заарештований і депортований до Пензи в кінці липня 1940 року.
26 липня 1941 заарештований органами НКВС. Перебував у Кіровській в'язниці (слідство тривало до березня 1942, після чого було припинено «до отримання особливого розпорядження»).
У 1945—1952 роках перебував в Іванівській в'язниці; в лютому 1952 року слідство відновлене; 16 квітня 1952 засуджений особливою нарадою до 25 років тюремного ув'язнення з конфіскацією майна за «активну контрреволюційну і антирадянську діяльність». 30 квітня 1952 переведений до Владимирського централу, де помер 13 березня 1953 року.
Похований разом з померлим у тій же в'язниці представником керівництва польського Опору у безіменній могилі на Князь-Володимирському кладовищі, біля тюремної огорожі. Точне місце поховання Йохана Лайдонера невідоме; меморіальна дошка встановлена на воротах кладовища у Владимирі.
Нагороди
Російська імперія
- Орден Святого Станіслава
- 3-го ступеня (10 [23] березня 1907)
- 2-го ступеня з мечами (31 травня [13 червня] 1916)
- Орден Святої Анни
- 3-го ступеня (19 травня [1 червня] 1912)
- 2-го ступеня з мечами (27 лютого [12 березня] 1915)
- 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (7 [20] жовтня 1915 року)
- Георгіївська зброя (4 [17] липня 1915)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (10 [23] вересня 1915)
Естонія
-
- I класу I ступеня (23 лютого 1920)
- III класу I ступеня (18 лютого 1925)
- Орден Естонського Червоного Хреста
- пам'ятний знак (22 лютого 1921)
- I ступеня I підступеня (25 листопада 1926)
- Орден Орлиного хреста 1-го ступеня з мечами (4 червня 1929)
- Орден Білої зірки на спеціальній великій стрічці (23 лютого 1938)
- Медаль «В пам'ять Визвольної війни»
Латвія
-
- III ступеня (21 ;овтня 1921)
- II ступеня (22 січня 1922)
- I ступеня (13 грудня 1923)
- Пам'ятна медаль 10-річного ювілею визвольних боїв в Латвійській Республіці (1928)
- Орден Трьох зірок I ступеня (1932)
Польща
- Virtuti Militari, срібний хрест (12 лютого 1922)
- Орден Відродження Польщі, великий хрест (29 березня 1922)
- Орден Білого Орла (4 лютого 1938)
Інші країни
- Орден Святого Михайла і Святого Георгія, лицар-командор (Британська імперія, вересень 1919)
- Орден Білої троянди (Фінляндія)
- командорський хрест 1-го класу (25 травня 1920)
- великий хрест (7 червня 1923)
- Орден Почесного легіону (Франція)
- офіцерський хрест (4 листопада 1920)
- командорський хрест (24 червня 1925)
- Орден Меча, командорський хрест 1-го класу (Швеція, 13 листопада 1936)
- Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Третій Рейх, 30 січня 1937)
- Орден Вітовта Великого, великий хрест (Литва; 20 лютого 1939)
Посилання
- Лайдонер Иван (Йохан) Яковлевич [ 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jogan Lajdoner est Johan Laidoner 12 lyutogo 1884 volost Vijratsi povit Vilyandimaa Estoniya 13 bereznya 1953 m Volodimir na Klyazmi Rosiya golovnokomanduvach Estonskoyi armiyi pid chas vijni za nezalezhnist Jogan Lajdoner est Johan Laidoner Pidpolkovnik General lejtenant Estoniya Zagalna informaciyaNarodzhennya12 lyutogo 1884 1884 02 12 volost Vijratsi povit Vilyandimaa EstoniyaSmert13 bereznya 1953 1953 03 13 69 rokiv m Volodimir na Klyazmi RosiyaPohovannyadAlma MaterAkademiya Generalnogo shtabuVijskova sluzhbaPrinalezhnist EstoniyaVijni bitviVijna za nezalezhnist EstoniyiKomanduvannyaZbrojni sili EstoniyiNagorodi ta vidznakiHrest Svobodi 1 klasu 1 stupenya Hrest Svobodi 3 klasu 1 stupenya Kavaler ordena Orlinogo hresta 1 klasu Estoniya Kavaler ordena Estonskogo Chervonogo Hresta 1 klasu 1 stupenya Pam yatnij znak Estonskogo Chervonogo Hresta Kavaler Vijskovogo ordena Lachplesisa Kavaler Velikogo hresta ordena Troh zirok Virtuti Militari Sribnij Hrest Orden Vidrodzhennya Polshi Velikij Hrest Orden Bilogo orla Polsha 1921 1939 Orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya Velikij Hrest ordena Biloyi Troyandi iz zirkoyu Komandorskij Hrest I klasu ordena Biloyi Troyandi Komandor ordena Pochesnogo legionu Oficer ordena Pochesnogo legionu Nimeckij Olimpijskij znak 1 go klasu Orden Vitovta Velikogo Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya z mechami Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Georgiyivska zbroya Orden Svyatogo Volodimira IV stupenya z mechami ta bantom Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya z mechami Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya z napisom Za horobrist Johan Lajdoner u VikishovishiZhittyepisNarodivsya na hutori Raba est Raba u volosti Vijratsi povitu Vilyandimaa Buv najstarshoyu ditinoyu v sim yi Yaaka Lajdonera 1854 1911 i Mari Saarsen 1851 1938 dochki gospodarya hutoru Raba V Rosijskij armiyi U 1901 1902 sluzhiv u 110 mu Kamskomu pihotnomu polku v Kaunasi U 1905 roci zakinchiv Vilenske pihotne yunkerske uchilishe Sluzhiv u 13 mu lejb grenaderskomu Erivanskomu polku Z 9 serpnya 1908 poruchik cherez 4 roki shtabs kapitan U 1912 roci zakinchiv Mikolayivsku akademiyu generalnogo shtabu po pershomu rozryadu Komanduvav rotoyu 1 go Kavkazkogo strileckogo polku Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu 4 lipnya 1915 Ad yutant shtabu 21 yi pihotnoyi diviziyi Zgodom zastupnik nachalnika viddilu rozvidki v shtabi Zahidnogo frontu pidpolkovnik z 15 serpnya 1916 Golovnokomanduvach Estonskoyi armiyi Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi Timchasovij uryad pochav formuvati nacionalni chastini Lajdoner ocholiv Estonsku diviziyu yaka formuvalasya z estonciv Pislya vidhodu nimciv z Pivnichnoyi Pribaltiki Golovnokomanduvach estonskoyi armiyi u vijni za nezalezhnist Estonski diviziyi brali uchast u nastupi Pivnichno Zahidnoyi armiyi generala Yudenicha na Petrograd 20 sichnya 1919 Lajdoneru prisvoyeno zvannya general majora a cherez rik general lejtenanta U vidstavci U 1920 roci vijshov u vidstavku Deputat derzhavnoyi radi Estoniyi Ocholyuvav komisiyu Ligi Nacij po virishennyu turecko irakskoyi teritorialnoyi superechki U grudni 1924 roku keruvav pridushennyam inspirovanogo agentami Kominternu povstannya Z 1925 roku u vidstavci Politichna kar yera 12 bereznya 1934 Lajdoner razom z Kostyantinom Pyatsom kolishnim prem yer ministrom Estoniyi vstanovili vijskovu vladu bulo vvedeno nadzvichajnij stan Pyats buv ogoloshenij Derzhavnim Protektorom Estoniyi Riigihoidja a Lajdoner znovu priznachenij Golovnokomanduvachem Estonskoyi armiyi Usi politichni partiyi buli zaboroneni vvedena cenzura presi Svoyimi diyami Pyats i Lajdoner ne dopustili peremogi na viborah nacionalistichnogo ruhu vapsiv veteraniv Vizvolnoyi vijni Golovne komanduvannya estonskoyi armiyi v 1920 roci zliva vgori general major Ernest Pidder doktor Artur Lossmann general major Oleksandr Tinisson polkovnik Karl Parts polkovnik Viktor Puskar polkovnik Yaan Rink Zliva vnizu general major Andres Larka general major Yaan Soots golovnokomanduvach general lejtenant Johan Lajdoner admiral Jogan Pitka ta polkovnik Rudolf Rejman Johan Lajdoner pid chas vizitu do Varshavi u 1939 roci Livoruch vid nogo golovnokomanduvach Edvard Ridz Smiglij i ministr oboroni Tadeush Kaspzhickij V chasi areshtu Aresht ta zagibel Pislya okupaciyi Estoniyi Radyanskim Soyuzom zaareshtovanij i deportovanij do Penzi v kinci lipnya 1940 roku 26 lipnya 1941 zaareshtovanij organami NKVS Perebuvav u Kirovskij v yaznici slidstvo trivalo do bereznya 1942 pislya chogo bulo pripineno do otrimannya osoblivogo rozporyadzhennya U 1945 1952 rokah perebuvav v Ivanivskij v yaznici v lyutomu 1952 roku slidstvo vidnovlene 16 kvitnya 1952 zasudzhenij osoblivoyu naradoyu do 25 rokiv tyuremnogo uv yaznennya z konfiskaciyeyu majna za aktivnu kontrrevolyucijnu i antiradyansku diyalnist 30 kvitnya 1952 perevedenij do Vladimirskogo centralu de pomer 13 bereznya 1953 roku Pohovanij razom z pomerlim u tij zhe v yaznici predstavnikom kerivnictva polskogo Oporu u bezimennij mogili na Knyaz Volodimirskomu kladovishi bilya tyuremnoyi ogorozhi Tochne misce pohovannya Johana Lajdonera nevidome memorialna doshka vstanovlena na vorotah kladovisha u Vladimiri NagorodiRosijska imperiya Orden Svyatogo Stanislava 3 go stupenya 10 23 bereznya 1907 2 go stupenya z mechami 31 travnya 13 chervnya 1916 Orden Svyatoyi Anni 3 go stupenya 19 travnya 1 chervnya 1912 2 go stupenya z mechami 27 lyutogo 12 bereznya 1915 4 go stupenya z napisom Za horobrist 7 20 zhovtnya 1915 roku Georgiyivska zbroya 4 17 lipnya 1915 Orden Svyatogo Volodimira 4 go stupenya z mechami i bantom 10 23 veresnya 1915 Estoniya I klasu I stupenya 23 lyutogo 1920 III klasu I stupenya 18 lyutogo 1925 Orden Estonskogo Chervonogo Hresta pam yatnij znak 22 lyutogo 1921 I stupenya I pidstupenya 25 listopada 1926 Orden Orlinogo hresta 1 go stupenya z mechami 4 chervnya 1929 Orden Biloyi zirki na specialnij velikij strichci 23 lyutogo 1938 Medal V pam yat Vizvolnoyi vijni Latviya III stupenya 21 ovtnya 1921 II stupenya 22 sichnya 1922 I stupenya 13 grudnya 1923 Pam yatna medal 10 richnogo yuvileyu vizvolnih boyiv v Latvijskij Respublici 1928 Orden Troh zirok I stupenya 1932 Polsha Virtuti Militari sribnij hrest 12 lyutogo 1922 Orden Vidrodzhennya Polshi velikij hrest 29 bereznya 1922 Orden Bilogo Orla 4 lyutogo 1938 Inshi krayini Orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya licar komandor Britanska imperiya veresen 1919 Orden Biloyi troyandi Finlyandiya komandorskij hrest 1 go klasu 25 travnya 1920 velikij hrest 7 chervnya 1923 Orden Pochesnogo legionu Franciya oficerskij hrest 4 listopada 1920 komandorskij hrest 24 chervnya 1925 Orden Mecha komandorskij hrest 1 go klasu Shveciya 13 listopada 1936 Nimeckij Olimpijskij znak 1 go klasu Tretij Rejh 30 sichnya 1937 Orden Vitovta Velikogo velikij hrest Litva 20 lyutogo 1939 PosilannyaLajdoner Ivan Johan Yakovlevich 4 sichnya 2014 u Wayback Machine ros