Кра пка з ко мою або сере дник розділовий знак проміжний між комою та крапкою Пунктуація апостроф дужки двокрапка кома т

Кра́пка з ко́мою, або сере́дник (;), — розділовий знак, проміжний між комою та крапкою.

;

Розділювачі

апостроф				(' , ’)
дужки		([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка				(:)
кома				(,)
тире		(‒, –, —, ―)
три крапки		(…, …)
знак оклику				(!)
крапка				(.)
дефіс				(-, ‐)
знак питання				(?)
лапки			(« », “ ”, „ “)
крапка з комою				(;)
Скісна риска				(/)
пробіл	( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт				(·)
Основні друкарські знаки
амперсанд				(&)
равлик				(@)
зірочка				(*)
обернена скісна риска				(\)
маркер списку				(•)
циркумфлекс				(^)
макрон				(¯)
хрестик			(†, ‡)
символ градуса				(°)
перевернутий знак оклику				(¡)
перевернутий знак питання				(¿)
октоторп				(#)
символ номера			(№)
			(º, ª)
відсоток		(%)
проміле		(‰)
базисний пункт		(‱)
				(¶)
штрих				(′, ″, ‴)
символ параграфа				(§)
тильда				(~)
підкреслення				(_)
вертикальна риска				(\|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права				(©)
символ правової охорони товарного знаку				(®)
				(℠)
знак охорони суміжних прав для фонограми				(℗)
				(™)
Символи валют
символ валюти				(¤)
символи валют
₳ ฿ ฿ ₵ ¢ ₡ R$ ₠ $ ₫ ৳ ₯ € ₣ ₲ ₴ ₭ ₦ ₧ ₱ ₰ (£) ₨ ₪ ₮ ¥ ៛

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Середник (значення).

Історія

Вперше введена італійським друкарем Альдом Мануцієм (Aldo Pio Manuzio), що використав її для розподілу протилежних слів і незалежних частин складносурядних речень. Сам знак було запозичене з нот Григоріанських співів. Шекспір вже використав крапку з комою у своїх сонетах.

Назва знаку «середник» з'явилася у «Руській граматиці» 1893 року Степана Смаль-Стоцького та Теодором Ґартнером, згодом набуло поширення запозичене з російської «крапка з комою» (рос. точка с запятой).

В українській мові

В українській мові ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони дуже поширені або далекі за змістом.

Інше використання

У мовах програмування середник розділяє оператори програми.

Середник також використовують як частину смайла, що означає підморгування «(-_-;)» чи суму «(;_;)».

Джерела

Український правопис 2015 [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

Середник [ 4 червня 2019 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт Української мови
Truss, Lynn (2004). Eats, Shoots & Leaves: The Zero Tolerance Approach to Punctuation. New York: Gotham Books. с. 111. ISBN .
Карати не можна милувати: історія походження розділових знаків [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.] «BBC»
Наталія Андрощук. Формування пунктуаційної системи сучасної української мови та її відображення в правописних джерелах. [ 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. — Луцьк: Вежа, 1996. № 22(271)
Юрій Шевельов. «Внесок Галичини у формування української літературної мови» [ 15 лютого 2019 у Wayback Machine.]
С. В. Шевчук. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. — 2-ге вид., випр. і допов. — Київ: Алерта, 2011. — 694 c.

Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Середник [ 4 червня 2019 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт Української мови

[Truss_2004_111-2] Truss, Lynn (2004). Eats, Shoots & Leaves: The Zero Tolerance Approach to Punctuation. New York: Gotham Books. с. 111. ISBN .

[3] Карати не можна милувати: історія походження розділових знаків [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.] «BBC»

[4] Наталія Андрощук. Формування пунктуаційної системи сучасної української мови та її відображення в правописних джерелах. [ 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. — Луцьк: Вежа, 1996. № 22(271)

[5] Юрій Шевельов. «Внесок Галичини у формування української літературної мови» [ 15 лютого 2019 у Wayback Machine.]

[6] С. В. Шевчук. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. — 2-ге вид., випр. і допов. — Київ: Алерта, 2011. — 694 c.