Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ахейське князівство або Князівство Морея — держава хрестоносців, що виникла після Четвертого хрестового походу, у 1205 році, на території сучасної Греції. Вважалося васалом Королівства Фессалоніки, після падіння якого стала наймогутнішою державою хрестоносців у Греції. Князівство припинило своє існування у 1460 після захоплення його території османами.
Територія князівства
Князівство займало невелику територію. Йому належала частина внутрішнього Пелопоннесу, Еліда, Мессенія і частина Аркадії та декілька портів, подібних до Монемвазії. Завдяки цим портам князівство багатіло і могло допомагати Латинській імперії в її боротьбі з візантійськими нікейськими імператорами, що претендували на константинопольський престол. Зі всіх сторін територія Ахейського князівства була оточена володіннями Епірського деспотату та Венеції.
Першою столицею була . У 1249 році Гільйом II де Віллардуен переніс столицю до Містри, однак вже у 1262 він вимушений був передати Містру та більшу частину Мореї візантійцям.
Історія
Під час Четвертого хрестового походу, коли хрестоносці розділили між собою Візантійську імперію, Гійом де Шамплітт та Жоффруа I де Віллардуен 1205 року висадились на Пелопоннес та захопили Ахаю та Еліду, а після перемоги над греками в [en] опір греків окрім кількох замків припинився. Замок Аракловон завоювали у 1213 році після здачі гарнізону. Замки Аргоса, Нафпліона та Акрокоринф протримались до самогубстава Лева Сгура в 1208 р.
Першим правителем новоутвореної держави став Гійом де Шамплітт, а після його смерті у 1209 Жоффруа де Віллардуен домігся визнання своєї влади над князівством з боку місцевих феодалів, папи Іннокентія ІІІ та імператора. Разом з цим він отримав титул князя Ахейського. У час правління сім'ї Віллардуенів князівство досягло свого найбільшого розквіту. Двір князя в Андравіді вважався одним з найкращих та найвишуканіших у Європі. Князь Гільйом ІІ був відомим поетом та трубадуром. Князівство мало свій монетний двір. З'явилися власна література та особлива форма французької мови. В цей час була написана — цінне джерело з історії Четвертого хрестового походу.
Правова система Ахейського князівства, що створювалась на основі синтезу норм французького феодального права та норм візантійського права почала свій розвиток саме за правління Віллардуенів. Ці закони стали прикладом для всіх держав хрестоносців цього періоду. Морейська знать часто використовувала назви візантійських посад, пристосовуючи їх до своїх потреб, наприклад: логофет та . За наказом Жоффруа І було складено регістр проній (феодів).
Вершини могутності князівство досягло після сходження на престол Гільйома ІІ де Віллардуена, що був другим сином князя Жоффруа І. Ним була побудована фортеця та палац у Містрі. У 1249 за допомоги князівських васалів з йому вдалося захопити Монемвасію і після цього вирушив із загоном з 400 лицарів та 28 кораблів у Сьомий хрестовий похід. Після повернення з нього Гільйома ІІ визнали сеньйором герцогство Архіпелагу, герцогство Афінське та більшість баронів Негропонту (Евбеї). У 1255 князь Гільйом, через суперечку навколо спадку своєї померлої дружини Катарини делла Карчері, почав війну проти венеціанських володінь для того, щоб захопити острів Евбею. У 1259 він об'єднався з Михаїлом ІІ, деспотом Епіру проти Михаїла VIII Палеолога, імператора Нікеї і одружився з Анною Дукинею, донькою епірського деспота. Проте Михаїл ІІ Епірський перейшов на сторону нікейського імператора і в Гільйом ІІ потрапив у полон. У 1262, після рішення так званого «дамського» парламенту в Ніклі, що вирішив йти на поступки візантійцям, його звільнили в обмін на Містру та найважливіші укріплення Пелопонесу — , Монемвасію та Велику Майну, що стали візантійським Деспотатом Мореї.
Після смерті Гільйома ІІ де Віллардуена в 1278 латинський імператор Балдуїн ІІ визнав права на Ахейське князівство за Карлом І Анжуйським, королем Сицилії та Неаполя. Правителі з Анжуйської династії самі не бували в Ахеї, але присилали гроші для боротьби з візантійцями. Реально справами в князівстві керували італійці. Така ситуація продовжувалась, доки Фома Палеолог, деспот Мореї у 1432 не захопив територію, що залишилась від князівства. А 1460 року сам деспотат Мореї захопила Османська імперія.
Населення та суспільно-економічний стан князівства
Населення Ахейського князівства складалося переважно з місцевих грецьких мешканців, переважно селян-. Кількість латинських, а саме французьких (франкських) поселенців була невеликою. Більша частина з них була лицарями. Їхня кількість близько 1205 становила приблизно 450 осіб, а у 1338 — 100 лицарів. Невеликою була також кількість (нащадки від шлюбів латинських поселенців з гречанками). Права гасмулів були достатньо обмеженими. Поступово латинська франкська верхівка змішувалась з місцевою грецькою верхівкою і переймала грецькі звичаї та мову. Відомо, що князь Гійом ІІ де Віллардуен вів переговори з севастократором Іоанном Палеологом і нікейським імператором Михаїлом VIII грецькою мовою.
Земля на завойованих землях була поділена практично відразу. Земельна система Ахейського князівства являла собою поєднання особливостей візантійської пронійної системи та західноєвропейської феодальної системи. Парики (), що жили на землях сеньйора, як і раніше залишалися тримачами землі. Але при цьому посилювалися права проніара-феодала по відношенню до своїх париків-віланів. Сеньйор мав право забрати рухоме майно свого парика або його ділянку та передати її іншому парикові. Вілану також заборонялося укладати шлюб без дозволу свого сеньйора. По цивільних справах вілана мав судити його сеньйор, а по кримінальних — сеньйор вищий за попереднього. Морейські вілани мали право вільно продавати рухоме майно, але мали залишити за собою не менше пари волів та осла для роботи на сеньйора. Основним видом ренти був акростих, що зберігся ще з візантійських часів. Це була грошова плата, що збиралась в залежності від величини земельної ділянки парика. Окрім того існували інші повинності та вводилися нові, завезені із Франції, наприклад: , тощо. Основним видом повинності були — обов'язкове для париків-віланів відпрацювання на свого сеньйора (вони становили від 12 до 53 днів у рік). Парики, звільнені від ренти, називались (homines francati), але вони все одно повинні були виконувати ангарії. Ті з селян, що були позбавлені обов'язку виконувати і ангарії (incosati) повинні були нести військову службу.
Доменом князя став сам Коринф («ключ до всієї Мореї»), більша частина Еліди та деякі замки. Найвище положення займали барони, що мали від 4 до 24 проній-феодів. З них ті, хто отримали по 4 феода мали виставляти одного лицаря та 12 сержантів і отримували звання баннерета. Ті барони, що отримували понад 4 феодів мали виставляти по одному кінному сержанту або одному лицарю від кожного лена. Далі по ієрархії йшли лицарі-лігії, що приносили омаж князю або іншому барону. Такі лицарі мали право мати свою курію та васалів, але передавати лен у спадок могли лише, якщо володіли ним «по праву завоювання». Вони несли військову службу 4 місяці і 4 місяці гарнізонної служби. Судити їх могла лише курія баронів або . Найнижчу ієрархічну сходинку серед франкських завойовників займали сержанти, що отримуали лише половину феода. Князь не був наділений всією повнотою влади і був зв'язаний різноманітними князівства. У найважливіших випадках він мав радитись із баронами та, іноді, представниками міст, що збиралися у парламент. І лише парламент міг вносити зміни в порядок розподілу земель або приймати рішення щодо відчуження частини земель князівства.
Відносини між завойовниками та місцевими грецькими архонтами налагодились достатньо швидко. За більшістю з них зберігалися ті пронії, що були їм надані візантійською владою в обмін на пренесення омажу ахейському князю. Вони складали групу так званих васалів «простого омажу» і займали достатньо вагомі позиції в адміністрації та економіці князівства. Крім принесення омажу ними також укладався договір з князівським урядом, що гарантувало їм відповідні права, хоча наслідком цього було звуження так званих «лицарських прав» по відношенню до лицарів-лігіїв. Також за ними закріпився візантійський порядок успадкування майна — майно могли наслідувати однаково всі діти померлого. Така система діяла на відміну від майорату (наслідування лише старшим сином), розповсюдженого в лицарському середовищі. При цьому у випадку шлюбу між латинянином і гречанкою на їхніх дітей розповсюджувалась саме візантійська система спадкоємного права.
За візантійськими архонтами і місцевим населенням також зберігалася свобода православного віросповідання в обмін на вірність.
Культура
Завдяки тому, що Ахейське князівство проіснувало на політичній карті світу тривалий час, воно зробило значний внесок у розвиток культури Латинської Романії. Йому вдалося залишити відбиток свого впливу як в архітектурі, історіографії, літературі, так і в праві.
Ще при перших Віллардуенах двір ахейських князів був одним із найзначніших центрів труверського мистецтва. Відомими трубадурами були в тому числі і самі князі. При Гільйомі ІІ, після якого залишилося декілька поетичних творів, двір в вважався навіть більш блискучим і галантним ніж двір французького короля. Туди відпрявляли знатних юнаків для навчання лицарським звичаям та витонченим манерам. Проте найвідомішим літературним і одночасно історичним твором, що був створений в Ахейському князівстві, є «Морейська хроніка». Скоріш за все вона була написана в кінці ХІІІ — поч. XIV ст. Вона відома в декількох мовних версіях — грецькій, французькій, італійській та каталанській. Першість між грецькою (віршованою) та французькою (прозовою) є спірною в сучасній історіографії. Каталанська (або арагонська) версія була завершена біля 1393 на замовлення магістра госпітальєрів Хуана Фернандеса де Ередіа, а італійська версія між XV та XVI ст. Хроніка починається з 1095 і фактично одразу переходить до опису подій Четвертого хрестового походу. Грецька версія доходить до 1292, а французька до 1305 року. Маючи неточності, особливо у викладені подій Четвертого хрестового походу вона все ж залишається одним з найважливіших джерел по історії цього періоду.
Основну роль в морейській архітектурі грало будівництво фортець та інших укріплень. Будувалися, як укріплення навколо міст, так і замки. Столиця князівства Андравіда не мала своїх власних оборонних споруд. Її мали захищати фортеці Кларенци та Клермону. Кларенцу — найголовніший порт Мореї, оточували стіни завтовшки до 2 метрів і вони охоплювали доволі значну територію (прибл. 9 тис. м².). Перед стінами був виритий рів, а вони самі були збудовані з доволі неміцного матеріалу — брикетів необпаленої цегли на кам'яному цоколі. Іншою важливою фортецею був Клермон (суч. Хлемуці) — «ключ до Еліди», що мав форму багатокутника з двома поясами стін та круглими баштами. Фортеця була збудована повністю західноєвропейськими майстрами. Також важливими фортецями були Каритена, Містра із замком Віллардуенів, значну роль грали фортеці найзначніших баронів. Загалом фортечне будівництво в Мореї мало багато архаїчних рис. В будівництві культових споруд відбився вплив готики, але він не знайшов тут такого розвитку, як, наприклад, на Кіпрі. Найчастіше вони мали форму великої прямокутної базиліки, одно- чи трьохнефні. Серед таких споруд можна відзначити церкву Св. Софії в Андравіді (1240-1264), церкву в Кларенці (др. чв. ХІІІ ст.). В таких церквах використовувались вузькі вікна з напівциркульними або ломаними арками, капітелі колон прикрашались гербами, орнаментом з листя та людських голів. Також зводилися церкви у місцевому грецькому стилі, які мали сліди латинського впливу (елементи готики, багатоярусні баштові дзвіниці). Одним з найважливіших зразків скульптури є надгробок Агнесси де Віллардуен (Анни Дукині) 1286. Його прикрашає як традиційна франкська плоска скульптура, так і візантійський орнамент (пави та казкові тварини). Напис здійснений французькою мовою.
Право Ахейського князівство знаходилось під одночасним впливом французьких феодальних кутюмів, візантійського права та . Основним правовим пам'ятником Мореї є «Ассізи Романії», приватна збірка, що відображає правові традиції і норми, які панували в князівстві та сусідніх територіях. Їх кінцевий варіант виник між 1333 і 1349. Про важливість цього документу свідчить те, що у XV ст. на прохання мешканців Негропонту він став обов'язковим у цьому володінні Венеції. Ассізи поділяються на 4 частини: перша і найзначніша за кількістю статей включає норми, що регулювали васальні відносини; друга частина торкалась прерогатив князівської влади; третя — прав та обов'язків вілланів і париків, особливо їхні стосунки з сеньйорами і четверта різноманітних питань (в тому числі щодо міщан). В «Ассізах Романії» також знайшла відбиток інкорпорація деяких норм візантійського права у право Ахейського князівства.
Попри ці достатньо помітні досягнення, культура Морейського князівства протягом ХІІІ-XIV ст. фактично втратила своє домінантне значення, поступившись новому культурному центру на Пелопоннесі — Морейському деспотату зі столицею в Містрі.
Правителі Ахейського князівства
| Правління | Ім'я |
|---|---|
| 1205-1209 | Гільйом I де Шамплітт |
| 1210-1228 | Жоффруа I де Віллардуен |
| 1228-1246 | Жоффруа II де Віллардуен |
| 1246-1278 | Гільйом II де Віллардуен |
| 1278-1285 | Карл I Анжуйський |
| 1285-1289 | Карл II Анжуйський |
| 1289-1307 | Ізабелла де Віллардуен разом
|
| Князі залежні від королів Неаполя | Претенденти на князівський престол |
|---|
| У 1460, султан Мехмед II захопив Пелопоннес, княгиня Катерина та її чоловік Фома Палеолог, деспот Морейський втекли на Корфу, а пізніше оселилися у Римі |
Виноски
- Miller William (1908)The Latins in the Levant : a history of Frankish Greece, 1204-1566 E.P. Dutton and Company, New York. p38
- Морейська хроніка, вірші 1903—1967
- «Дамським» цей парламент був названий через те, що провідну роль на ньому грали дружини полонених лицарів. «Морейська хроніка», вірші 4376-4385
- Jacoby D.: Recherches sur la Méditerranée orientale du XIIe au XVe siècle. L., 1979.
- Культура Візантії: ХІІІ-перша половина XV ст. М., 1991, ст. 155
- Ассізи Романії, §§ 188, 152, 187, 206, 197
- Ассізи Романії, § 198
- Ассізи Романії, § 206
- Ассізи Романії, § 187
- Культура Візантії: ХІІІ-перша половина XV ст. М., 1991, ст.23
- Мореська хроніка, вірш 94
- Морейська хроніка, вірші 1928—2009
- Jacoby D.: Société et démographie à Byzance et en Romanie Latine. L., 1975. N. VII. Р. 133—189
- Jeffreys М. J.: The Chronicle of the Morea: Priority of the Greek Version // BZ. 1975. Bd. 68, H. 2. S. 304—350
- Культура Византии: XIII — первая половина XV в., М., 1991, стр. 140
Джерела та посилання
- Морейська хроніка (Chronique de Morée, уривки, рос.) [ 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Жоффруа де Віллардуен: Завоювання Константинополя (La Conquêste de Constantinople), розділи 1-100 [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи 101-200 [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи 201-300 [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи 301-400 [ 26 липня 2012 у Wayback Machine.], розділи 401-500 [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Робер де Кларі: Завоювання Константинополя (LA Conquê de Constantinople), розділи I-XXXVII [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи XXXIX-LXXXI [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи LXXXII-CXII [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.], розділи CXIII-CXX [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ассізи Романії
- Культура Византии: ХІІІ-первая половина XV в., М., 1991
- Карпов С. П.: Латинская Романия, СПб., Алетейя, 2000
- Дмитриев Г.: Предоставление феода сеньйору на сохранение по сводам феодального законо-дательства на завоеванном крестоносцами Востоке // ПС. 1966. Т. 15
- Медведев И. П.: К вопросу о социальной терми-нологии Морейской хроники // ВО. М., 1977.
- Longnon J.: ĽEmpire Latin de Constantinople et la Principauté de Morée. Р., 1949.
- Topping P.: Studies on Latin Greece, A. D. 1205—1715. L., 1977.
- Bon A.: La Morée franque. Р., 1969.
- Müller-Wiener W.: Burgen der Kreuzritter im Heiligen Land, auf Zypern und in der Agäis.Müncnen; В., 1966.
- Jacoby D.: La féodalité en Grèce médiévale: les «Assises de Romanie», sources, application et diffusion. Р.; La Haye, 1971.
- Jacoby D.: Les archontes grecs et la féodalité en Morée franque // TM. 1967. T. 2.
| Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ahejske knyazivstvo Prigkipᾶton Ἀxaias 1205 1432 Gerb Stolicya ta Mistra Mova i Latina Poshireni grecka francuzka ta in yevropejski movi Forma pravlinnya Feodalna monarhiya Knyaz Istoriya Chetvertij hrestovij pohid 1204 Zasnuvannya 1205 Morejskij despotat 1432 Pripinennya isnuvannya 1460 Sogodni ye chastinoyu Greciya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ahejske knyazivstvo Ahejske knyazivstvo abo Knyazivstvo Moreya derzhava hrestonosciv sho vinikla pislya Chetvertogo hrestovogo pohodu u 1205 roci na teritoriyi suchasnoyi Greciyi Vvazhalosya vasalom Korolivstva Fessaloniki pislya padinnya yakogo stala najmogutnishoyu derzhavoyu hrestonosciv u Greciyi Knyazivstvo pripinilo svoye isnuvannya u 1460 pislya zahoplennya jogo teritoriyi osmanami Teritoriya knyazivstvaKnyazivstvo zajmalo neveliku teritoriyu Jomu nalezhala chastina vnutrishnogo Peloponnesu Elida Messeniya i chastina Arkadiyi ta dekilka portiv podibnih do Monemvaziyi Zavdyaki cim portam knyazivstvo bagatilo i moglo dopomagati Latinskij imperiyi v yiyi borotbi z vizantijskimi nikejskimi imperatorami sho pretenduvali na konstantinopolskij prestol Zi vsih storin teritoriya Ahejskogo knyazivstva bula otochena volodinnyami Epirskogo despotatu ta Veneciyi Pershoyu stoliceyu bula U 1249 roci Giljom II de Villarduen perenis stolicyu do Mistri odnak vzhe u 1262 vin vimushenij buv peredati Mistru ta bilshu chastinu Moreyi vizantijcyam IstoriyaPid chas Chetvertogo hrestovogo pohodu koli hrestonosci rozdilili mizh soboyu Vizantijsku imperiyu Gijom de Shamplitt ta Zhoffrua I de Villarduen 1205 roku visadilis na Peloponnes ta zahopili Ahayu ta Elidu a pislya peremogi nad grekami v en opir grekiv okrim kilkoh zamkiv pripinivsya Zamok Araklovon zavoyuvali u 1213 roci pislya zdachi garnizonu Zamki Argosa Nafpliona ta Akrokorinf protrimalis do samogubstava Leva Sgura v 1208 r Pershim pravitelem novoutvorenoyi derzhavi stav Gijom de Shamplitt a pislya jogo smerti u 1209 Zhoffrua de Villarduen domigsya viznannya svoyeyi vladi nad knyazivstvom z boku miscevih feodaliv papi Innokentiya III ta imperatora Razom z cim vin otrimav titul knyazya Ahejskogo U chas pravlinnya sim yi Villardueniv knyazivstvo dosyaglo svogo najbilshogo rozkvitu Dvir knyazya v Andravidi vvazhavsya odnim z najkrashih ta najvishukanishih u Yevropi Knyaz Giljom II buv vidomim poetom ta trubadurom Knyazivstvo malo svij monetnij dvir Z yavilisya vlasna literatura ta osobliva forma francuzkoyi movi V cej chas bula napisana cinne dzherelo z istoriyi Chetvertogo hrestovogo pohodu Moneti Izabelli de Villarduen 1297 1301 Pravova sistema Ahejskogo knyazivstva sho stvoryuvalas na osnovi sintezu norm francuzkogo feodalnogo prava ta norm vizantijskogo prava pochala svij rozvitok same za pravlinnya Villardueniv Ci zakoni stali prikladom dlya vsih derzhav hrestonosciv cogo periodu Morejska znat chasto vikoristovuvala nazvi vizantijskih posad pristosovuyuchi yih do svoyih potreb napriklad logofet ta Za nakazom Zhoffrua I bulo skladeno registr pronij feodiv Vershini mogutnosti knyazivstvo dosyaglo pislya shodzhennya na prestol Giljoma II de Villarduena sho buv drugim sinom knyazya Zhoffrua I Nim bula pobudovana fortecya ta palac u Mistri U 1249 za dopomogi knyazivskih vasaliv z jomu vdalosya zahopiti Monemvasiyu i pislya cogo virushiv iz zagonom z 400 licariv ta 28 korabliv u Somij hrestovij pohid Pislya povernennya z nogo Giljoma II viznali senjorom gercogstvo Arhipelagu gercogstvo Afinske ta bilshist baroniv Negropontu Evbeyi U 1255 knyaz Giljom cherez superechku navkolo spadku svoyeyi pomerloyi druzhini Katarini della Karcheri pochav vijnu proti venecianskih volodin dlya togo shob zahopiti ostriv Evbeyu U 1259 vin ob yednavsya z Mihayilom II despotom Epiru proti Mihayila VIII Paleologa imperatora Nikeyi i odruzhivsya z Annoyu Dukineyu donkoyu epirskogo despota Prote Mihayil II Epirskij perejshov na storonu nikejskogo imperatora i v Giljom II potrapiv u polon U 1262 pislya rishennya tak zvanogo damskogo parlamentu v Nikli sho virishiv jti na postupki vizantijcyam jogo zvilnili v obmin na Mistru ta najvazhlivishi ukriplennya Peloponesu Monemvasiyu ta Veliku Majnu sho stali vizantijskim Despotatom Moreyi Pislya smerti Giljoma II de Villarduena v 1278 latinskij imperator Balduyin II viznav prava na Ahejske knyazivstvo za Karlom I Anzhujskim korolem Siciliyi ta Neapolya Praviteli z Anzhujskoyi dinastiyi sami ne buvali v Aheyi ale prisilali groshi dlya borotbi z vizantijcyami Realno spravami v knyazivstvi keruvali italijci Taka situaciya prodovzhuvalas doki Foma Paleolog despot Moreyi u 1432 ne zahopiv teritoriyu sho zalishilas vid knyazivstva A 1460 roku sam despotat Moreyi zahopila Osmanska imperiya Naselennya ta suspilno ekonomichnij stan knyazivstvaNaselennya Ahejskogo knyazivstva skladalosya perevazhno z miscevih greckih meshkanciv perevazhno selyan Kilkist latinskih a same francuzkih frankskih poselenciv bula nevelikoyu Bilsha chastina z nih bula licaryami Yihnya kilkist blizko 1205 stanovila priblizno 450 osib a u 1338 100 licariv Nevelikoyu bula takozh kilkist nashadki vid shlyubiv latinskih poselenciv z grechankami Prava gasmuliv buli dostatno obmezhenimi Postupovo latinska frankska verhivka zmishuvalas z miscevoyu greckoyu verhivkoyu i perejmala grecki zvichayi ta movu Vidomo sho knyaz Gijom II de Villarduen viv peregovori z sevastokratorom Ioannom Paleologom i nikejskim imperatorom Mihayilom VIII greckoyu movoyu Zemlya na zavojovanih zemlyah bula podilena praktichno vidrazu Zemelna sistema Ahejskogo knyazivstva yavlyala soboyu poyednannya osoblivostej vizantijskoyi pronijnoyi sistemi ta zahidnoyevropejskoyi feodalnoyi sistemi Pariki sho zhili na zemlyah senjora yak i ranishe zalishalisya trimachami zemli Ale pri comu posilyuvalisya prava proniara feodala po vidnoshennyu do svoyih parikiv vilaniv Senjor mav pravo zabrati ruhome majno svogo parika abo jogo dilyanku ta peredati yiyi inshomu parikovi Vilanu takozh zaboronyalosya ukladati shlyub bez dozvolu svogo senjora Po civilnih spravah vilana mav suditi jogo senjor a po kriminalnih senjor vishij za poperednogo Morejski vilani mali pravo vilno prodavati ruhome majno ale mali zalishiti za soboyu ne menshe pari voliv ta osla dlya roboti na senjora Osnovnim vidom renti buv akrostih sho zberigsya she z vizantijskih chasiv Ce bula groshova plata sho zbiralas v zalezhnosti vid velichini zemelnoyi dilyanki parika Okrim togo isnuvali inshi povinnosti ta vvodilisya novi zavezeni iz Franciyi napriklad tosho Osnovnim vidom povinnosti buli obov yazkove dlya parikiv vilaniv vidpracyuvannya na svogo senjora voni stanovili vid 12 do 53 dniv u rik Pariki zvilneni vid renti nazivalis homines francati ale voni vse odno povinni buli vikonuvati angariyi Ti z selyan sho buli pozbavleni obov yazku vikonuvati i angariyi incosati povinni buli nesti vijskovu sluzhbu Domenom knyazya stav sam Korinf klyuch do vsiyeyi Moreyi bilsha chastina Elidi ta deyaki zamki Najvishe polozhennya zajmali baroni sho mali vid 4 do 24 pronij feodiv Z nih ti hto otrimali po 4 feoda mali vistavlyati odnogo licarya ta 12 serzhantiv i otrimuvali zvannya bannereta Ti baroni sho otrimuvali ponad 4 feodiv mali vistavlyati po odnomu kinnomu serzhantu abo odnomu licaryu vid kozhnogo lena Dali po iyerarhiyi jshli licari ligiyi sho prinosili omazh knyazyu abo inshomu baronu Taki licari mali pravo mati svoyu kuriyu ta vasaliv ale peredavati len u spadok mogli lishe yaksho volodili nim po pravu zavoyuvannya Voni nesli vijskovu sluzhbu 4 misyaci i 4 misyaci garnizonnoyi sluzhbi Suditi yih mogla lishe kuriya baroniv abo Najnizhchu iyerarhichnu shodinku sered frankskih zavojovnikiv zajmali serzhanti sho otrimuali lishe polovinu feoda Knyaz ne buv nadilenij vsiyeyu povnotoyu vladi i buv zv yazanij riznomanitnimi knyazivstva U najvazhlivishih vipadkah vin mav raditis iz baronami ta inodi predstavnikami mist sho zbiralisya u parlament I lishe parlament mig vnositi zmini v poryadok rozpodilu zemel abo prijmati rishennya shodo vidchuzhennya chastini zemel knyazivstva Vidnosini mizh zavojovnikami ta miscevimi greckimi arhontami nalagodilis dostatno shvidko Za bilshistyu z nih zberigalisya ti proniyi sho buli yim nadani vizantijskoyu vladoyu v obmin na prenesennya omazhu ahejskomu knyazyu Voni skladali grupu tak zvanih vasaliv prostogo omazhu i zajmali dostatno vagomi poziciyi v administraciyi ta ekonomici knyazivstva Krim prinesennya omazhu nimi takozh ukladavsya dogovir z knyazivskim uryadom sho garantuvalo yim vidpovidni prava hocha naslidkom cogo bulo zvuzhennya tak zvanih licarskih prav po vidnoshennyu do licariv ligiyiv Takozh za nimi zakripivsya vizantijskij poryadok uspadkuvannya majna majno mogli nasliduvati odnakovo vsi diti pomerlogo Taka sistema diyala na vidminu vid majoratu nasliduvannya lishe starshim sinom rozpovsyudzhenogo v licarskomu seredovishi Pri comu u vipadku shlyubu mizh latinyaninom i grechankoyu na yihnih ditej rozpovsyudzhuvalas same vizantijska sistema spadkoyemnogo prava Za vizantijskimi arhontami i miscevim naselennyam takozh zberigalasya svoboda pravoslavnogo virospovidannya v obmin na virnist KulturaZavdyaki tomu sho Ahejske knyazivstvo proisnuvalo na politichnij karti svitu trivalij chas vono zrobilo znachnij vnesok u rozvitok kulturi Latinskoyi Romaniyi Jomu vdalosya zalishiti vidbitok svogo vplivu yak v arhitekturi istoriografiyi literaturi tak i v pravi She pri pershih Villarduenah dvir ahejskih knyaziv buv odnim iz najznachnishih centriv truverskogo mistectva Vidomimi trubadurami buli v tomu chisli i sami knyazi Pri Giljomi II pislya yakogo zalishilosya dekilka poetichnih tvoriv dvir v vvazhavsya navit bilsh bliskuchim i galantnim nizh dvir francuzkogo korolya Tudi vidpryavlyali znatnih yunakiv dlya navchannya licarskim zvichayam ta vitonchenim maneram Prote najvidomishim literaturnim i odnochasno istorichnim tvorom sho buv stvorenij v Ahejskomu knyazivstvi ye Morejska hronika Skorish za vse vona bula napisana v kinci HIII poch XIV st Vona vidoma v dekilkoh movnih versiyah greckij francuzkij italijskij ta katalanskij Pershist mizh greckoyu virshovanoyu ta francuzkoyu prozovoyu ye spirnoyu v suchasnij istoriografiyi Katalanska abo aragonska versiya bula zavershena bilya 1393 na zamovlennya magistra gospitalyeriv Huana Fernandesa de Eredia a italijska versiya mizh XV ta XVI st Hronika pochinayetsya z 1095 i faktichno odrazu perehodit do opisu podij Chetvertogo hrestovogo pohodu Grecka versiya dohodit do 1292 a francuzka do 1305 roku Mayuchi netochnosti osoblivo u vikladeni podij Chetvertogo hrestovogo pohodu vona vse zh zalishayetsya odnim z najvazhlivishih dzherel po istoriyi cogo periodu Donzhon zamku Klermon Hlemuci Seredina HIII st Osnovnu rol v morejskij arhitekturi gralo budivnictvo fortec ta inshih ukriplen Buduvalisya yak ukriplennya navkolo mist tak i zamki Stolicya knyazivstva Andravida ne mala svoyih vlasnih oboronnih sporud Yiyi mali zahishati forteci Klarenci ta Klermonu Klarencu najgolovnishij port Moreyi otochuvali stini zavtovshki do 2 metriv i voni ohoplyuvali dovoli znachnu teritoriyu pribl 9 tis m Pered stinami buv viritij riv a voni sami buli zbudovani z dovoli nemicnogo materialu briketiv neobpalenoyi cegli na kam yanomu cokoli Inshoyu vazhlivoyu forteceyu buv Klermon such Hlemuci klyuch do Elidi sho mav formu bagatokutnika z dvoma poyasami stin ta kruglimi bashtami Fortecya bula zbudovana povnistyu zahidnoyevropejskimi majstrami Takozh vazhlivimi fortecyami buli Karitena Mistra iz zamkom Villardueniv znachnu rol grali forteci najznachnishih baroniv Zagalom fortechne budivnictvo v Moreyi malo bagato arhayichnih ris V budivnictvi kultovih sporud vidbivsya vpliv gotiki ale vin ne znajshov tut takogo rozvitku yak napriklad na Kipri Najchastishe voni mali formu velikoyi pryamokutnoyi baziliki odno chi trohnefni Sered takih sporud mozhna vidznachiti cerkvu Sv Sofiyi v Andravidi 1240 1264 cerkvu v Klarenci dr chv HIII st V takih cerkvah vikoristovuvalis vuzki vikna z napivcirkulnimi abo lomanimi arkami kapiteli kolon prikrashalis gerbami ornamentom z listya ta lyudskih goliv Takozh zvodilisya cerkvi u miscevomu greckomu stili yaki mali slidi latinskogo vplivu elementi gotiki bagatoyarusni bashtovi dzvinici Odnim z najvazhlivishih zrazkiv skulpturi ye nadgrobok Agnessi de Villarduen Anni Dukini 1286 Jogo prikrashaye yak tradicijna frankska ploska skulptura tak i vizantijskij ornament pavi ta kazkovi tvarini Napis zdijsnenij francuzkoyu movoyu Pravo Ahejskogo knyazivstvo znahodilos pid odnochasnim vplivom francuzkih feodalnih kutyumiv vizantijskogo prava ta Osnovnim pravovim pam yatnikom Moreyi ye Assizi Romaniyi privatna zbirka sho vidobrazhaye pravovi tradiciyi i normi yaki panuvali v knyazivstvi ta susidnih teritoriyah Yih kincevij variant vinik mizh 1333 i 1349 Pro vazhlivist cogo dokumentu svidchit te sho u XV st na prohannya meshkanciv Negropontu vin stav obov yazkovim u comu volodinni Veneciyi Assizi podilyayutsya na 4 chastini persha i najznachnisha za kilkistyu statej vklyuchaye normi sho regulyuvali vasalni vidnosini druga chastina torkalas prerogativ knyazivskoyi vladi tretya prav ta obov yazkiv villaniv i parikiv osoblivo yihni stosunki z senjorami i chetverta riznomanitnih pitan v tomu chisli shodo mishan V Assizah Romaniyi takozh znajshla vidbitok inkorporaciya deyakih norm vizantijskogo prava u pravo Ahejskogo knyazivstva Popri ci dostatno pomitni dosyagnennya kultura Morejskogo knyazivstva protyagom HIII XIV st faktichno vtratila svoye dominantne znachennya postupivshis novomu kulturnomu centru na Peloponnesi Morejskomu despotatu zi stoliceyu v Mistri Praviteli Ahejskogo knyazivstvaPravlinnya Im ya 1205 1209 Giljom I de Shamplitt 1210 1228 Zhoffrua I de Villarduen 1228 1246 Zhoffrua II de Villarduen 1246 1278 Giljom II de Villarduen 1278 1285 Karl I Anzhujskij 1285 1289 Karl II Anzhujskij 1289 1307 Izabella de Villarduen razom z 1289 po 1297 yiyi cholovikom buv graf Florens Genauskij z 1301 po 1307 yiyi cholovikom buv graf Filipp Savojskij 1334 Knyazi zalezhni vid koroliv Neapolya Pretendenti na knyazivskij prestol Pravlinnya Im ya Pravlinnya Im ya 1307 1313 Filipp I Tarentijskij 1307 1334 Filipp Savojskij 1313 1318 Matilda Genauska i yiyi cholovik Lyudovik Burgundskij 1315 1316 1318 1333 Zhan Duracco 1333 1346 Katerina de Valua Kurtene 1334 1367 1346 1364 Robert Tarentijskij 1338 1349 1364 1370 Mariya de Burbon 1387 Robert Tarentijskij 1349 1375 1370 1373 Filipp II Tarentijskij 1367 1402 1373 1381 Ioanna I Anzhujska peredala prava svoyemu cholovikovi Zhaku II 1373 1381 Zhak de Bo 1381 1383 Zhak de Bo 1383 1386 Karl III Anzhujskij 1383 1384 Lyudovik I Anzhujskij usinovlenij Ioannoyu I 1386 1396 Vladislav I Anzhujskij 1414 sin Karla III 1384 1387 Lyudovik II Anzhujskij jogo mati Mariya Bretonska prodala vsi prava gospitalyeram v 1387 1396 1402 Pedro Bordo de San Superan avantyurist 1402 1404 Mariya II Dzakkariya yak regent za svoyih ditej 1402 1418 1404 1430 Chenturione II Dzakkariya 1432 peredav knyazivskij prestol svoyij dochci Katerini 1430 1460 Katerina Dzakkariya 1462 odruzhilasya z Fomoyu Paleologom U 1460 sultan Mehmed II zahopiv Peloponnes knyaginya Katerina ta yiyi cholovik Foma Paleolog despot Morejskij vtekli na Korfu a piznishe oselilisya u RimiVinoskiMiller William 1908 The Latins in the Levant a history of Frankish Greece 1204 1566 E P Dutton and Company New York p38 Morejska hronika virshi 1903 1967 Damskim cej parlament buv nazvanij cherez te sho providnu rol na nomu grali druzhini polonenih licariv Morejska hronika virshi 4376 4385 Jacoby D Recherches sur la Mediterranee orientale du XIIe au XVe siecle L 1979 Kultura Vizantiyi HIII persha polovina XV st M 1991 st 155 Assizi Romaniyi 188 152 187 206 197 Assizi Romaniyi 198 Assizi Romaniyi 206 Assizi Romaniyi 187 Kultura Vizantiyi HIII persha polovina XV st M 1991 st 23 Moreska hronika virsh 94 Morejska hronika virshi 1928 2009 Jacoby D Societe et demographie a Byzance et en Romanie Latine L 1975 N VII R 133 189 Jeffreys M J The Chronicle of the Morea Priority of the Greek Version BZ 1975 Bd 68 H 2 S 304 350 Kultura Vizantii XIII pervaya polovina XV v M 1991 str 140Dzherela ta posilannyaMorejska hronika Chronique de Moree urivki ros 12 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Zhoffrua de Villarduen Zavoyuvannya Konstantinopolya La Conqueste de Constantinople rozdili 1 100 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili 101 200 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili 201 300 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili 301 400 26 lipnya 2012 u Wayback Machine rozdili 401 500 29 veresnya 2007 u Wayback Machine Rober de Klari Zavoyuvannya Konstantinopolya LA Conque de Constantinople rozdili I XXXVII 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili XXXIX LXXXI 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili LXXXII CXII 29 veresnya 2007 u Wayback Machine rozdili CXIII CXX 29 veresnya 2007 u Wayback Machine ros Assizi Romaniyi Kultura Vizantii HIII pervaya polovina XV v M 1991 Karpov S P Latinskaya Romaniya SPb Aletejya 2000 Dmitriev G Predostavlenie feoda senjoru na sohranenie po svodam feodalnogo zakono datelstva na zavoevannom krestonoscami Vostoke PS 1966 T 15 Medvedev I P K voprosu o socialnoj termi nologii Morejskoj hroniki VO M 1977 Longnon J ĽEmpire Latin de Constantinople et la Principaute de Moree R 1949 Topping P Studies on Latin Greece A D 1205 1715 L 1977 Bon A La Moree franque R 1969 Muller Wiener W Burgen der Kreuzritter im Heiligen Land auf Zypern und in der Agais Muncnen V 1966 Jacoby D La feodalite en Grece medievale les Assises de Romanie sources application et diffusion R La Haye 1971 Jacoby D Les archontes grecs et la feodalite en Moree franque TM 1967 T 2 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi