Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Герцогство Архіпелагу грец Δουκάτο του Αρχιπελάγους італ Ducato dell arcipelago також відоме як Наксоське герцогство або

Герцогство Архіпелагу

Герцогство Архіпелагу

Герцогство Архіпелагу (грец. Δουκάτο του Αρχιπελάγους, італ. Ducato dell'arcipelago), також відоме, як Наксоське герцогство або Егейське герцогство — морська держава, створена Венеційською республікою на Кікладському архіпелазі в Егейському морі після Четвертого хрестового походу, з центром на островах Наксос та Парос. Герцогство включало в себе архіпелаг Кіклади, окрім Міконоса та Тіноса. В 1537 році стало данником Османської імперії, і в 1579 році анексоване нею. Проте, влада християн все ще залишалось на Сіфносі (захоплений османами в 1617 році) та Тіносі (захоплений в 1715).

Ducato dell'arcipelago
Герцогство Архіпелагу
Васальна держава*
image image
 1207 – 1579 image image

image

Герб

image
Герцогство Архіпелагу: історичні кордони на карті
Герцогство Архіпелагу на початку існування серед інших держав хрестоносців у Греції
Столиця Наксос
Мови венеційська, грецька
Релігії католицизм, православ'я
Форма правління герцогство
Історичний період Пізнє Середньовіччя, Новий Час
 - Захоплення Константинополя хрестоносцями 1204
 - Заснування герцогства 1207
 - Повстання Кріспо 1383
 - Османський сюзеренітет 1537
 - Анексія Селімом II 1579
* герцогство було васальною державою, в хронологічному порядку, латинських імператорів в Константинополі, Віллардуенської династії Ахейських князів, Анжуйської династії Неаполітанського королівства, та (після 1418) Венеційської республіки. З 1566 герцогство керувалось як частина Османської імперії до анексії в 1579 році.
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Герцогство Архіпелагу

Заснування

Італійські міста-держави, а особливо республіки Піза, Генуя та Венеція, були зацікавлені в островах Егейського моря задовго до Четвертого хрестового походу. В Константинополі були італійські торгові колонії, а італійські пірати часто нападали на егейські поселення в XII столітті. Після краху та розділення Візантії в 1204 році, в чому велику роль зіграли венеційці, останні отримали можливість більш ретельно лобіювати та реалізовувати свої інтереси в Егейському морі.

Герцогство Архіпелагу було створене в 1207 році венеційським аристократом Марко Санудо, учасником Четвертого хрестового походу та племінником колишнього дожа Енріко Дандоло, котрий вів венеційський флот на Константинополь. Це були незалежні дії, що не узгоджувались з латинським імператором Генріхом I Фландрським. Санудо супроводжували Маріно Дандоло, Андреа та Єремія Гізі (а також, можливо, Філокало Навігайосо). Він взяв в оренду дев'ять галер з венеційського Арсеналу, став на якір в бухті Потаміди (зараз ) на острові Наксос і захопив майже весь острів.

Наксосці продовжували опиратись, створивши базу в центрі острова, у фортеці Апалірос. Вони здались Санудо через п'ять або шість тижнів облоги, не дивлячись на допомогу, що була надана грекам зі сторони Генуї, головного супротивника Венеції.

Після того, як весь острів був окупований в 1210 році, Санудо та його союзники захопили Мілос та решту Кікладських островів, і він проголосив себе Герцогом Наксії, або ж Герцогом Архіпелагу зі штаб-квартирою на Наксосі. Він відбудував потужну фортецю та поділив острів на 56 провінцій, які він поділив як ф'єфи між лідерами своїх людей, більшість з яких мали широку автономію і, швидше за все, оплачували власні витрати самі. Навігайосо віддав своє острівне володіння імператору Генріху I та, технічно, став васалом Латинської імперії. Сам Санудо теж скоріше визнавав сюзеренітет латинян, ніж венеційців. Завойовник правив 20 років, з 1207 по 1227. Його особистими володіннями були Парос, Антипарос, Мілос, Сіфнос, Кітнос, Іос, Аморгос, Кімолос, Сікінос, Сірос та Фолегандрос.

Хрестоносці Санудо завойовували свої володіння самі, іноді в якості його васалів, як, наприклад, Маріно Дандоло на Андросі. Хоча їх усіх часто розглядають як васалів Санудо, брати Гізі, що утримували Тінос, Міконос та Північні Споради (Скіатос, Скірос, Скопелос) ніколи не визнавали сюзеренітет Санудо. Як і він, вони були прямим васалами Латинської імперії. Деякі роди, про які думали, що вони заселили острови в цей час, насправді з'явились тут пізніше, в XIV (Бароцці) або навіть XV (Кверіні) століттях. Далі на південь Кітера, утримувана Марко Веньє, та Антикітера, утримувана Якопо Віаро, обрали сюзеренітет Венеції.

Управління, віра та економіка

image
Наксоське герцогство та держави в Мореї, відірвані від Візантії, станом на 1265 рік (William R. Shepherd, Historical Atlas, 1911)

Інституція європейського феодалізму спричинила невелике нерозуміння у місцевих остров'ян, які були знайомі з правами поміщицького класу у візантійській системі . Значні правові відмінності між візантійською проноєю та феодалізмом мали незначний вплив на тих, хто обробляв землю чи рибалив у водоймах в цих місцях. У більшості випадків місцеве населення відносно мирно підкорялося владі своїх нових венеційських володарів. Санудо та його наступники завбачливо дотримувались примирливого курсу щодо своїх візантійських підданих, надаючи деяким з них ф'єфи, та тим самим прагнучи прив’язати їх до своєї династії.

Венеційнці принесли із собою католицьку віру, проте, оскільки вони були меншістю феодалів, зазвичай відсутніх на місці, то більшість населення лишалось православним. Сам Марко Санудо створив латинську архієпископію на Наксосі, але, на відміну від своїх наступників, не намагався насильно обернути грецьку православну більшість. Його дії полягали насамперед у накладенні обмежень на православне духовенство та виключенні православних християн із владних посад.

Острови мали велике значення у стратегії венеційців, завдяки їм вони тепер могли контролювати свої торгові шляхи до Анатолії та Східного Середземномор'я. Окрім забезпечення безпечних маршрутів подорожей для венеційських кораблів, вони також експортували до Венеції корунд та мармур, які видобували на Наксосі. Деякі латинські феодальні права збереглися на острові Наксос та в інших місцях до 1720 року, коли вони були скасовані османами.

image
Східне Середземномор'я у 1450 році

Пізніша історія

Аннали Латинського Архіпелагу фокусуються на історіях сімей Санудо та Дандоло, Гізі, Кріспо і Соммаріпа, Веньє і Кіріні, Бароцці та Гоццадіні. Двадцять один герцог з двох династій керував Архіпелагом, як васал, в хронологічному порядку, латинських імператорів в Константинополі, Віллардуенської династії Ахейських князів, Анжуйської династії Неаполітанського королівства, та, після 1418 року, Венеційської республіки.

В 1248 році герцогство номінально було надано Гільйому II де Віллардуену, князю Ахеї. В кінці XIII століття Марко II Санудо втратив більшість островів, за виключенням Наксоса та Пароса, на користь відновленої Візантійської імперії, силами якої керував адмірал італійського походження Лікаріо. Однак візантійське відродження мало нетривалий характер, оскільки імперія втратила контроль над своїми територіальними надбаннями вже у 1310 році. У 1317 році Каталонська компанія здійснила наліт на залишки герцогства; у 1383 р. родина Кріспо очолила збройне повстання та скинула спадкоємців Санудо як герцогів архіпелагу. За герцогів Кріспо суспільний порядок та землеробство занепадало, а піратство стало домінуючим.

Занепад та османське завоювання

Останній латинський християнський герцог Якопо IV Кріспо до того, як був скинутий османським султаном Селімом II в 1566 році, уже сплачував йому данину. Призначений султаном представник, останній герцог Архіпелагу (1566 - 1579) був португальським євреєм (мараном) на ім'я Йосип Насі. Латинська християнська присутність залишалась на Архіпелагу і після цієї дати: родина Гоццадіні з Болоньї вижила в якості правителів Сіфноса та інших малих островів у Кікладах до 1617 року, а острів Тінос залишався венеційським до 1714 року. Гаспар Граціані, далматійський аристократ, був удостоєний титулу герцога Архіпелагу в 1616 році, але острови знову опинилися під прямим османським правлінням наприкінці 1617 року, і він став останнім, хто володів цим титулом.

Спадок та вплив

Сьогодні на островах Кіклади, таких як Сірос і Тінос, є цілі цілі католицькі села і парафії. Також у багатьох греків з Кіклад є прізвища з чітким італо-венеційським походженням, наприклад, Венеріс, Рагусіс, Деллапортас, Дамігос тощо.

image
Башта Санудо, Наксос

Герцоги Архіпелагу

Династія Санудо

Династія Кріспо

(міжцарів'я)

(міжцарів'я)

Представник Османів

Джерела

  • Frazee, Charles A.; Frazee, Cathleen (1988). The Island Princes of Greece: The Dukes of the Archipelago. Amsterdam: Adolf M. Hakkert. ISBN .
  • Sansaridou-Hendrickx, Thekla; Hendrickx, Benjamin (2013). The Post-Ducal 'Dukes of Naxos' of the 'per Dignità First Duchy of Christendom': A Re-Examination and Assessment. Journal of Early Christian History. 3 (2): 94—107. doi:10.1080/2222582X.2013.11877287.
  • Longnon, Jean (1969) [1962]. The Frankish States in Greece, 1204–1311. У ; ; Hazard, Harry W. (ред.). A History of the Crusades, Volume II: The Later Crusades, 1189–1311 (вид. Second). Madison, Milwaukee, and London: University of Wisconsin Press. с. 234—275. ISBN .
  • (1908). The Latins in the Levant: A History of Frankish Greece (1204–1566). London: John Murray. OCLC 563022439.
  • (1921). Essays on the Latin Orient. Cambridge: Cambridge University Press. OCLC 457893641.
  • (1976). The Papacy and the Levant (1204–1571), Volume I: The Thirteenth and Fourteenth Centuries. Philadelphia: The American Philosophical Society. ISBN .
  • (1978). The Papacy and the Levant (1204–1571), Volume II: The Fifteenth Century. Philadelphia: The American Philosophical Society. ISBN .
  • (1984). The Papacy and the Levant (1204–1571), Volume III: The Sixteenth Century to the Reign of Julius III. Philadelphia: The American Philosophical Society. ISBN .
  • (1975). Les Ghisi, dynastes vénitiens dans l'Archipel (1207-1390) (French) . Florence: .

Примітки

  1. cf. Longnon (1969), p. 239
  2. Setton (1976), p. 19 note 78
  3. cf Longnon (1969), pp. 238–239, basing himself on the works of Karl Hopf
  4. Louise Buenger Robbert, Venice and the Crusades in A History of the Crusades vol.V p 432, citing the works of Silvano Borsari and of R-J Loenertz
  5. Longnon (1969), p. 239
  6. R-J Loenertz, Les seigneurs tierciers de Négrepont, Byzantion, vol. 35, 1965, re-edited in Byzantina et Franco-Graeca : series altera p 152. The date of 1236, proposed by Hopf without justification, has been rejected by Longnon in Problèmes de l'histoire de la principauté de Morée, Journal des savants (1946) pp. 149-150.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gercogstvo Arhipelagu grec Doykato toy Arxipelagoys ital Ducato dell arcipelago takozh vidome yak Naksoske gercogstvo abo Egejske gercogstvo morska derzhava stvorena Venecijskoyu respublikoyu na Kikladskomu arhipelazi v Egejskomu mori pislya Chetvertogo hrestovogo pohodu z centrom na ostrovah Naksos ta Paros Gercogstvo vklyuchalo v sebe arhipelag Kikladi okrim Mikonosa ta Tinosa V 1537 roci stalo dannikom Osmanskoyi imperiyi i v 1579 roci aneksovane neyu Prote vlada hristiyan vse she zalishalos na Sifnosi zahoplenij osmanami v 1617 roci ta Tinosi zahoplenij v 1715 Ducato dell arcipelago Gercogstvo Arhipelagu Vasalna derzhava 1207 1579 Gerb Gercogstvo Arhipelagu istorichni kordoni na kartiGercogstvo Arhipelagu na pochatku isnuvannya sered inshih derzhav hrestonosciv u Greciyi Stolicya Naksos Movi venecijska grecka Religiyi katolicizm pravoslav ya Forma pravlinnya gercogstvo Istorichnij period Piznye Serednovichchya Novij Chas Zahoplennya Konstantinopolya hrestonoscyami 1204 Zasnuvannya gercogstva 1207 Povstannya Krispo 1383 Osmanskij syuzerenitet 1537 Aneksiya Selimom II 1579 gercogstvo bulo vasalnoyu derzhavoyu v hronologichnomu poryadku latinskih imperatoriv v Konstantinopoli Villarduenskoyi dinastiyi Ahejskih knyaziv Anzhujskoyi dinastiyi Neapolitanskogo korolivstva ta pislya 1418 Venecijskoyi respubliki Z 1566 gercogstvo keruvalos yak chastina Osmanskoyi imperiyi do aneksiyi v 1579 roci Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gercogstvo ArhipelaguZasnuvannyaItalijski mista derzhavi a osoblivo respubliki Piza Genuya ta Veneciya buli zacikavleni v ostrovah Egejskogo morya zadovgo do Chetvertogo hrestovogo pohodu V Konstantinopoli buli italijski torgovi koloniyi a italijski pirati chasto napadali na egejski poselennya v XII stolitti Pislya krahu ta rozdilennya Vizantiyi v 1204 roci v chomu veliku rol zigrali venecijci ostanni otrimali mozhlivist bilsh retelno lobiyuvati ta realizovuvati svoyi interesi v Egejskomu mori Gercogstvo Arhipelagu bulo stvorene v 1207 roci venecijskim aristokratom Marko Sanudo uchasnikom Chetvertogo hrestovogo pohodu ta pleminnikom kolishnogo dozha Enriko Dandolo kotrij viv venecijskij flot na Konstantinopol Ce buli nezalezhni diyi sho ne uzgodzhuvalis z latinskim imperatorom Genrihom I Flandrskim Sanudo suprovodzhuvali Marino Dandolo Andrea ta Yeremiya Gizi a takozh mozhlivo Filokalo Navigajoso Vin vzyav v orendu dev yat galer z venecijskogo Arsenalu stav na yakir v buhti Potamidi zaraz na ostrovi Naksos i zahopiv majzhe ves ostriv Naksosci prodovzhuvali opiratis stvorivshi bazu v centri ostrova u forteci Apaliros Voni zdalis Sanudo cherez p yat abo shist tizhniv oblogi ne divlyachis na dopomogu sho bula nadana grekam zi storoni Genuyi golovnogo suprotivnika Veneciyi Pislya togo yak ves ostriv buv okupovanij v 1210 roci Sanudo ta jogo soyuzniki zahopili Milos ta reshtu Kikladskih ostroviv i vin progolosiv sebe Gercogom Naksiyi abo zh Gercogom Arhipelagu zi shtab kvartiroyu na Naksosi Vin vidbuduvav potuzhnu fortecyu ta podiliv ostriv na 56 provincij yaki vin podiliv yak f yefi mizh liderami svoyih lyudej bilshist z yakih mali shiroku avtonomiyu i shvidshe za vse oplachuvali vlasni vitrati sami Navigajoso viddav svoye ostrivne volodinnya imperatoru Genrihu I ta tehnichno stav vasalom Latinskoyi imperiyi Sam Sanudo tezh skorishe viznavav syuzerenitet latinyan nizh venecijciv Zavojovnik praviv 20 rokiv z 1207 po 1227 Jogo osobistimi volodinnyami buli Paros Antiparos Milos Sifnos Kitnos Ios Amorgos Kimolos Sikinos Siros ta Folegandros Hrestonosci Sanudo zavojovuvali svoyi volodinnya sami inodi v yakosti jogo vasaliv yak napriklad Marino Dandolo na Androsi Hocha yih usih chasto rozglyadayut yak vasaliv Sanudo brati Gizi sho utrimuvali Tinos Mikonos ta Pivnichni Sporadi Skiatos Skiros Skopelos nikoli ne viznavali syuzerenitet Sanudo Yak i vin voni buli pryamim vasalami Latinskoyi imperiyi Deyaki rodi pro yaki dumali sho voni zaselili ostrovi v cej chas naspravdi z yavilis tut piznishe v XIV Barocci abo navit XV Kverini stolittyah Dali na pivden Kitera utrimuvana Marko Venye ta Antikitera utrimuvana Yakopo Viaro obrali syuzerenitet Veneciyi Upravlinnya vira ta ekonomikaNaksoske gercogstvo ta derzhavi v Moreyi vidirvani vid Vizantiyi stanom na 1265 rik William R Shepherd Historical Atlas 1911 Instituciya yevropejskogo feodalizmu sprichinila nevelike nerozuminnya u miscevih ostrov yan yaki buli znajomi z pravami pomishickogo klasu u vizantijskij sistemi Znachni pravovi vidminnosti mizh vizantijskoyu pronoyeyu ta feodalizmom mali neznachnij vpliv na tih hto obroblyav zemlyu chi ribaliv u vodojmah v cih miscyah U bilshosti vipadkiv misceve naselennya vidnosno mirno pidkoryalosya vladi svoyih novih venecijskih volodariv Sanudo ta jogo nastupniki zavbachlivo dotrimuvalis primirlivogo kursu shodo svoyih vizantijskih piddanih nadayuchi deyakim z nih f yefi ta tim samim pragnuchi priv yazati yih do svoyeyi dinastiyi Venecijnci prinesli iz soboyu katolicku viru prote oskilki voni buli menshistyu feodaliv zazvichaj vidsutnih na misci to bilshist naselennya lishalos pravoslavnim Sam Marko Sanudo stvoriv latinsku arhiyepiskopiyu na Naksosi ale na vidminu vid svoyih nastupnikiv ne namagavsya nasilno obernuti grecku pravoslavnu bilshist Jogo diyi polyagali nasampered u nakladenni obmezhen na pravoslavne duhovenstvo ta viklyuchenni pravoslavnih hristiyan iz vladnih posad Ostrovi mali velike znachennya u strategiyi venecijciv zavdyaki yim voni teper mogli kontrolyuvati svoyi torgovi shlyahi do Anatoliyi ta Shidnogo Seredzemnomor ya Okrim zabezpechennya bezpechnih marshrutiv podorozhej dlya venecijskih korabliv voni takozh eksportuvali do Veneciyi korund ta marmur yaki vidobuvali na Naksosi Deyaki latinski feodalni prava zbereglisya na ostrovi Naksos ta v inshih miscyah do 1720 roku koli voni buli skasovani osmanami Shidne Seredzemnomor ya u 1450 rociPiznisha istoriyaAnnali Latinskogo Arhipelagu fokusuyutsya na istoriyah simej Sanudo ta Dandolo Gizi Krispo i Sommaripa Venye i Kirini Barocci ta Goccadini Dvadcyat odin gercog z dvoh dinastij keruvav Arhipelagom yak vasal v hronologichnomu poryadku latinskih imperatoriv v Konstantinopoli Villarduenskoyi dinastiyi Ahejskih knyaziv Anzhujskoyi dinastiyi Neapolitanskogo korolivstva ta pislya 1418 roku Venecijskoyi respubliki V 1248 roci gercogstvo nominalno bulo nadano Giljomu II de Villarduenu knyazyu Aheyi V kinci XIII stolittya Marko II Sanudo vtrativ bilshist ostroviv za viklyuchennyam Naksosa ta Parosa na korist vidnovlenoyi Vizantijskoyi imperiyi silami yakoyi keruvav admiral italijskogo pohodzhennya Likario Odnak vizantijske vidrodzhennya malo netrivalij harakter oskilki imperiya vtratila kontrol nad svoyimi teritorialnimi nadbannyami vzhe u 1310 roci U 1317 roci Katalonska kompaniya zdijsnila nalit na zalishki gercogstva u 1383 r rodina Krispo ocholila zbrojne povstannya ta skinula spadkoyemciv Sanudo yak gercogiv arhipelagu Za gercogiv Krispo suspilnij poryadok ta zemlerobstvo zanepadalo a piratstvo stalo dominuyuchim Zanepad ta osmanske zavoyuvannyaOstannij latinskij hristiyanskij gercog Yakopo IV Krispo do togo yak buv skinutij osmanskim sultanom Selimom II v 1566 roci uzhe splachuvav jomu daninu Priznachenij sultanom predstavnik ostannij gercog Arhipelagu 1566 1579 buv portugalskim yevreyem maranom na im ya Josip Nasi Latinska hristiyanska prisutnist zalishalas na Arhipelagu i pislya ciyeyi dati rodina Goccadini z Bolonyi vizhila v yakosti praviteliv Sifnosa ta inshih malih ostroviv u Kikladah do 1617 roku a ostriv Tinos zalishavsya venecijskim do 1714 roku Gaspar Graciani dalmatijskij aristokrat buv udostoyenij titulu gercoga Arhipelagu v 1616 roci ale ostrovi znovu opinilisya pid pryamim osmanskim pravlinnyam naprikinci 1617 roku i vin stav ostannim hto volodiv cim titulom Spadok ta vplivSogodni na ostrovah Kikladi takih yak Siros i Tinos ye cili cili katolicki sela i parafiyi Takozh u bagatoh grekiv z Kiklad ye prizvisha z chitkim italo venecijskim pohodzhennyam napriklad Veneris Ragusis Dellaportas Damigos tosho Bashta Sanudo NaksosGercogi ArhipelaguDinastiya Sanudo Marko I 1207 27 Anzhelo 1227 62 Marko II 1262 1303 Gulyelmo I 1303 23 Nikolo I 1323 41 Dzhovanni I 1341 62 Fjorenca 1362 71 Nikkolo II 1364 71 Nikkolo III dalle Karcheri 1371 83 Dinastiya Krispo Franchesko I 1383 97 Dzhakomo I 1397 1418 Dzhovanni II 1418 33 Dzhakomo II 1433 47 Dzhan Dzhakomo 1447 53 Gulyelmo II 1453 63 Franchesko II 1463 Dzhakomo III 1463 80 Dzhovanni III 1480 94 mizhcariv ya Franchesko III 1500 11 mizhcariv ya Dzhovanni IV 1517 64 Dzhakomo IV 1564 66 Predstavnik Osmaniv Josip Nasi 1566 79 DzherelaFrazee Charles A Frazee Cathleen 1988 The Island Princes of Greece The Dukes of the Archipelago Amsterdam Adolf M Hakkert ISBN 90 256 0948 1 Sansaridou Hendrickx Thekla Hendrickx Benjamin 2013 The Post Ducal Dukes of Naxos of the per Dignita First Duchy of Christendom A Re Examination and Assessment Journal of Early Christian History 3 2 94 107 doi 10 1080 2222582X 2013 11877287 Longnon Jean 1969 1962 The Frankish States in Greece 1204 1311 U Hazard Harry W red A History of the Crusades Volume II The Later Crusades 1189 1311 vid Second Madison Milwaukee and London University of Wisconsin Press s 234 275 ISBN 0 299 04844 6 1908 The Latins in the Levant A History of Frankish Greece 1204 1566 London John Murray OCLC 563022439 1921 Essays on the Latin Orient Cambridge Cambridge University Press OCLC 457893641 1976 The Papacy and the Levant 1204 1571 Volume I The Thirteenth and Fourteenth Centuries Philadelphia The American Philosophical Society ISBN 0 87169 114 0 1978 The Papacy and the Levant 1204 1571 Volume II The Fifteenth Century Philadelphia The American Philosophical Society ISBN 0 87169 127 2 1984 The Papacy and the Levant 1204 1571 Volume III The Sixteenth Century to the Reign of Julius III Philadelphia The American Philosophical Society ISBN 0 87169 161 2 1975 Les Ghisi dynastes venitiens dans l Archipel 1207 1390 French Florence Primitkicf Longnon 1969 p 239 Setton 1976 p 19 note 78 cf Longnon 1969 pp 238 239 basing himself on the works of Karl Hopf Louise Buenger Robbert Venice and the Crusades in A History of the Crusades vol V p 432 citing the works of Silvano Borsari and of R J Loenertz Longnon 1969 p 239 R J Loenertz Les seigneurs tierciers de Negrepont Byzantion vol 35 1965 re edited in Byzantina et Franco Graeca series altera p 152 The date of 1236 proposed by Hopf without justification has been rejected by Longnon in Problemes de l histoire de la principaute de Moree Journal des savants 1946 pp 149 150

Дата публікації:
Топ