Каштанівка (Кам'янець-Подільський район)

Кашта́нівка (до 1967 року — Козодавинці) — село в Україні, у Староушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Каштанівка
Гора Теремець в районі села Каштанівка Гора Теремець в районі села Каштанівка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Староушицька селищна громада
Основні дані
Населення	120
Площа	1,113 км²
Густота населення	227,31 осіб/км²
Поштовий індекс	32380
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°37′59″ пн. ш. 26°58′42″ сх. д. / 48.63306° пн. ш. 26.97833° сх. д. / 48.63306; 26.97833Координати: 48°37′59″ пн. ш. 26°58′42″ сх. д. / 48.63306° пн. ш. 26.97833° сх. д. / 48.63306; 26.97833
Місцева влада
Адреса ради	32337, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Грушка
Карта
Каштанівка
Каштанівка
Мапа
Каштанівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каштанівка.

Назва

Історична назва — Козодавинці, перейменовано 1967 році. Комуністична влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили немилозвучних назви поселень, було вилучено шляхом перейменування значної кількості назв, що належали до найархаїчніших ойконімійних моделей на -*jь (-je),-ичі (< -*іtji),-ани,-івці (< -*ovьсі),-инці (< -*inьсі),-ів (< -ов),-ин. Так село Козодавинці стало селом Каштанівка.

Географія

Дністер в районі села Каштанівка

Подільське село Каштанівка розташоване на високому березі на стику річок Руска та Голова притоки Дністра, за 36 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський.

Клімат

Каштанівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія

Поселення відоме з XVIII століття.

Сільську церкву святого Михаїла, Юхим Сіцінський описував, що збудована у 1742 році у центрі села – дерев’яна триверха. У 1742 році поміщик переніс її за село. У 1828 році перебудована на одноверху. Дзвіниця кам’яна, з дерев’яним верхом.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.

1967 року село перейменовано, нова назва пов'язана зі деревом каштан, яких було висаджено чимало після перейменування.

В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього затоплено долину річки Дністер поблизу села та ряд сіл, наприклад: Бакота, Теремці, Студениця, Кривчани, Дурняківці. Старе село Козодавинці розміщувалося біля Дністра, а нове сучасне село утворилося з двох: Козодавинців та Яру-Козодавецького.

З 1991 року в складі незалежної України.

7 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Староушицької селищної громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

Населення становило 200 осіб станом на 2001 рік.

За даними 2015 року зареєстровано 159 осіб та 133 двори, але лише 85 постійних мешканців. 8 школярів, 4 дошкільнят, 9 сімей не пенсійного віку.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

Інфраструктура

Селі діяли: церква (стара церка знищена за радянської влади), сільський клуб, магазин.

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Відомі люди

Уродженці

• Грень Тарас — військовий журналіст.

Проживали, перебували

• Павлюк Любов Іванівна — народна майстриня виготовлення верет і килимів.

Світлини

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

1. ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
2. ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
3. ПРЯЖА ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Посилання

Селу назву змінили і каштани насадили [ 14 Листопада 2016 у Wayback Machine.] — Кам’янецький часопис КлюЧ. 2016-11-04