Вітгенштейн (Вітгенштейнова, Сайн-Вітгенштейн, Сайн-Вітгенштейнова, Wittgenstein, Wittgensteinowa, Sayn-Wittgenstein, Sayn-Wittgensteinowa) Кароліна Ельжбета з Івановських (*08.02.1819, Монастирище, Черкаська область – † 09.03.1887, Рим) – польська релігійна мислителька, письменниця. Псевдонім: Une femme du monde ("Світська пані").
Кароліна Вітгенштейн з донькою Марією | |
---|---|
Ім'я при народженні | Кароліна Єлизавета Івановська |
Народилася | 07.02.1819 Монастирище, Липовецький повіт, Київська губернія |
Померла | 10.03.1887 Рим ·аневризма серця |
Країна | Республіка Польща Російська імперія |
Діяльність | нехудожня письменниця, correspondent |
Знання мов | польська |
Батько | Петро Івановський |
Мати | Пауліна Подоська |
Родичі | Лєон Подоський (дід), Вітгенштейн Петро Християнович (дід) |
У шлюбі з | Микола Вітгенштейн |
Діти | Марія Вітгенштейн |
|
Походження
Була донькою Петра Івановського, голови Головного суду в Києві, і Пауліни Подоської з давнього роду.
Мати Кароліни, Пауліна Подоська (1790-1853), спадкова власниця Деребчина (Ямпільський повіт), була відома не лише чарівністю, але також доброю освітою та почуттям гумору. Часто мешкала в Берліні й Відні, а від Віденського конгресу залишалася в тісних стосунках з австрійським канцлером князем Клементом Венцелем фон Меттерніхом. Її гостинний дім завжди був відкритий для митців і вчених. Після смерті (1853) її земельні володіння перейшли у користування Кароліни, а в подальшому - внучки Марії (єдиної дочки Кароліни). Та з невідомих причин продала землі. Зокрема, Деребчин перейшов у володіння (1871) німецького підприємця та банкіра Аріста Арістовича Маса.
Батько був великим землевласником. Він володів великими земельними угіддями:
- у Подільській губернії: Воронівцями, Петриківцями, Тарасками Літинського пов., Білянами-Шаргородськими, Лозовою, Шендерівкою Могилівського пов., Кислицьким Ямпільського пов., Воловодівкою, Війтівцями, Потоком Брацлавського пов.;
- у Київській губернії: Старостинцями, Іваньками, Бухнами Сквирського пов., Білашками Махнівського пов.;
- у Волинській губернії – Мартинівкою Новоград-Волинського повіту.
Розумний і дуже побожний, він мав прекрасну бібліотеку, оркестр. З дружиною розлучився, бо нібито через його скупість «вона сприкрила собі спосіб життя, який з чоловіком мусила вести», до того ж завжди вважала свій шлюб мезальянсом (рід Подоських на відміну від Івановських був досить відомий у давній Речі Посполитій: мав серед своїх архієпископа, кількох воєвод і каштелянів, уживав графського титулу, який, втім, не був визнаний). За угодою між подружжям (від 25.06.1824) батько щорічно від січня 1825 р. до січня 1836 р. платив на утримання й виховання доньки 900 крб.
Біографія
Дитячі роки
Народилася в Монастирищі (Липовецький повіт, Київська губернія), в маєтку діда по матері Лєона Подоського.
Кароліна, яку «навчали мало не від маляти на вчену, оточували найкращими викладачами лінгвістики, історії, природознавства, навіть математики», отримала прекрасну освіту. Виховувалась до 6 років при бабці в Монастирищі, потім під керівництвом батька у Воронівцях. У 1827 р. здійснила першу подорож з матір'ю за кордон (Франція, Швейцарія, Італія), в 11 років відвідала Петербург.
У середині січня 1832 р., перебуваючи з матір'ю в Женеві, познайомилася із 3. Красінським. У листі до друга (від 22.01.1832) поет писав про дівчинку, яка справила на нього велике враження: «бліда, чудові очі; у рисах гідність і вразливість; переважно мовчить, здається з глибокою проникливістю спостерігає за всім довкола.
Шлюб
У 1836 р., для надання блиску менш відомому прізвищу Івановських вона, проти власної волі, була видана в шлюб (вінчання відбулося 26.IV в Погребищенському костьолі) за потомка старого аристократичного роду князя Миколу Вітгенштейна (1812-1864) (за деякими джерелами, цього шлюбу прагнув батько). У посаг отримала Воронівці, Петриківці й Тараски.
Її чоловік був сином знаменитого російського фельдмаршала, героя війни 1812 р. князя Петра Вітгенштейна (Сайн-Вітгенштейн-Берлебург) і польки Антоніни зі Снарських. Вітгенштейни володіли Бронницею, Григорівкою, Садківцями Могилівського пов., Дмитрашківкою, Строїнцями, Кам'янкою Ольгопільського повіту. Кам'янку тесть Вітгенштейн перетворив на містечко. У 1819 р. збудував там над Дністром розкішний палац, влаштувавши навколо нього парк. Ймовірно, саме в Кам'янці молодята жили перший час після одруження.
Шлюб був дуже невдалим. Скоро після народження доньки Марії Пауліни Антоніни (18.11.1837) подружжя почало жити нарізно. Кароліна оселилась у Воронівцях. Виховувала доньку, багато читала, управляла маєтками, які успадкувала після смерті батька (1844).
Стосунки з Ференцом Лістом
У 1847 р. під час гастролей знаменитого угорського піаніста й композитора Ф. Ліста в Києві Кароліна потрапила на один з його благодійних концертів (02.10), заплативши за квиток 100 руб., що в сто разів перевищувало ціну найдорожчого квитка. Ліст особисто подякував щедрій благодійниці, між ними зав'язалося знайомство, і на запрошення В. Ліст протягом кількох днів гостював у Воронівцях.
Кароліна не відзначалася особливою красою, навпаки, вона була скоріше негарною: надто великий ніс, скошене підборіддя, жовтуватий колір обличчя, одягалася яскраво і без смаку. Але Ліст через деякий час писав матері: «Я стверджую, що княгиня Вітгенштейн прекрасна, навіть найвищою мірою прекрасна, бо її душа надає всьому її виду незвичайної краси».
Після успішних гастролей у Львові, Чернівцях, Яссах і Туреччині Ліст у середині липня того ж року прибув до Одеси, де знову зустрівся з Кароліною. У них зародилися плани спільного життя. З Одеси Ліст у перші дні вересня виїхав до Єлизаветграда, де Микола І оглядав війська. Можливо, він мав надію отримати дозвіл царя на розлучення Кароліни, та не зміг цього зробити.
Після кількох концертів у Єлизаветграді Ліст поїхав до Воронівців, куди його вдруге запросила Кароліна. Цього разу він прожив там з початку жовтня 1847 р. до кінця січня 1848 p., в атмосфері любові та спокою зміг добре обдумати свої плани на майбутнє і повністю віддатися творчості.
У Воронівцях він написав «Заклик», «Благословіння Бога наодинці», «Гімн Любові», які ввійшли пізніше в цикл «Harmonies poétiques et religieuses» («Поетичні і релігійні гармонії», з присвятою В.), кілька п'єс на пол. й укр. теми (м. ін. на теми укр. народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні»), «Українську баладу» та «Думку», які ввійшли в цикл під загальною назвою «Glanes de Woroninci» («Колоски Воронівців»). Там Ліст розпочав перший великий симфонічний твір за мотивами «Божественної комедії» Данте.
В. продала частину маєтків і в березні 1848 р. під приводом лікування в Карлсбаді за дозволом київського військового ген.-губернатора Д.Бібікова виїхала з донькою за кордон. Чоловік написав на неї скаргу начальнику III Відділення Імператорської канцелярії О. Орлову, в якій прохав «повернути її до своїх обов'язків»; однак лист-розпорядження Орлова (від 20.04.1848) про заборону виїзду прийшов до Бібікова запізно. В. перетнула кордон Російської імперії та зустрілася з Лістом у прикордонних Крижановичах. Разом вони попрямували через Прагу й Відень до Веймара. Там В. через Ліста звернулася до сестри Миколи І гросгерцогині веймарської Марії Павлівни з проханням сприяти її розлученню. Та з поваги до Ліста (вона була його ученицею з фортепіано й композиції протягом кількох років) незабаром звернулася з проханням до свого брата-царя. Однак скарги М. Вітгенштейна та його натяки цареві на симпатії В. і Ліста до пригнічених поляків звели нанівець ці клопотання. Сама В. неодноразово зверталася до Миколи І й Орлова з проханням дозволити їй розлучення через те, що її видали в шлюб неповнолітньою і проти її волі.
У жовтні 1848 р. Микола І наказав відмовити В., «що виїхала за кордон без дозволу чоловіка», у продовженні паспорту, «із суворим підтвердженням повернутися в Росію», помістя ж її «взяти в опіку». Маєтки В. були секвестровані й перейшли під нагляд Могилівської дворянської опіки (опікунами призначено, м. ін., її чоловіка й кузена T.М.Кальм-Подоського). В. відмовилася повернутися в Росію, побоюючись, що її вже ніколи не випустять. Одночасно вона зреклася прав на маєтки батька на користь доньки Марії з умовою залишити за нею тільки Воронівці.
У Веймарі В. набула віллу «Альтенбург», яка стала відомим музичним салоном. В. була секретаркою і музою Ліста, який називав себе її «духовним близнюком». На віллі «Альтенбург» деякий час перебував німецький поет і композитор П.Корнеліус. Тут він вивчив пол. мову і перекладав нім. мовою А.Міцкевича, зокрема «Sonety krymskie» (1860, переклад присвятив В.).
У жовтні 1850 р. В. захворіла, оздоровлювалася на курорті в Ейльзені. У кінці року хворіла на тиф. Улітку 1851 р. залишила Ейльзен, разом з донькою і Лістом здійснила подорож судном по Рейну. У середині 1852 р. доглядала в Ерфурті хвору матір композитора. У середині наступного року Ліст представив їй Р. Шумана, а восени в Карлсруе В. познайомилася з Р. Вагнером. Разом з Лістом і Вагнером поїхала до Парижа. Улітку 1855 р. в Берліні з Лістом займалася влаштуванням його доньок. Відвідавши Париж і Брюссель, повернулася з донькою до Веймару. Восени 1856 р. закохані зустрілися в Цюриху з Вагнером, у листопаді наступного року В. була на концерті Ліста в Дрездені. У 1858 р. заприязнилася з франц. політиком і письменником Е. Олів'є, з яким листувалась до кінця життя. У червні 1859 р. разом з Лістом брала участь в урочистостях з нагоди 25-річчя існування часопису «Neue Zeitchrift fur Musik» у Лейпцизі.
Становище В. і Ліста при веймарському дворі, де посилилися нападки на їхнє приватне життя, ускладнилося. В. розпочала прямі переговори зі своїм колишнім чоловіком і навіть погодилася на його важкі та принизливі умови (Вітгенштейн вимагав, щоб вихователів доньки призначила гросгерцогиня, і після досягнення повноліття Марія замешкала б з його сім'єю, а у В. було відторгнуто більшу частину її володінь). Попередня угода, укладена в кінці 1852 p., була порушена Вітгенштейном уже через рік: під приводом того, що його донька повернулася на віллу «Альтенбург», він категорично відмовив у розлученні й вимагав негайного переїзду доньки до нього, крім того, значно посилив інтриги проти В. при російському дворі. За розпорядженням Миколи І була розпочата судова справа, і вже в середині 1855 р. спеціальна кримінальна комісія винесла постанову про позбавлення В. усіх прав стану і передачу її маєтків законним спадкоємцям. Вітгенштейн, прагнучи, щоб його призначили опікуном маєтків доньки, писав Миколі І, а пізніше Олександру II про те, що Кароліна збирається видати доньку за пол. емігранта або ж за людину «недостойну славного імені Вітгенштейнів і, можливо, ворожу Росії» і перевести всю маєтність доньки за кордон. Водночас він за дозволом царя отримав розлучення і, хоч воно ще не було затверджене духовною інстанцією, удруге одружився з німкенею з Риги, боною при дітях генерала О. А. Суворова, в якого був ад’ютантом.
Навесні 1860 p. В. нарешті отримала з консисторії в Петербурзі декрет, який оголошував її шлюб з Вітгенштейном недійсним і був підтверджений під час аудієнції в Папи Римського Пія IX. Однак, напередодні вінчання з Лістом, призначеного на 50-ліття композитора 21.10.1861 в костьолі Сан-Карло в Римі, папський легат приніс звістку про перешкоди шлюбу за новим проханням Вітгенштейна. Після цього В. усамітнилась у Римі. 10.03.1864 помер її колишній чоловік, але Кароліна назавжди відмовилася від думки про шлюб, сприймаючи всі дотогочасні перешкоди як волю Божу. Ліст прийняв духовний сан (25.04.1865) і перебрався до Ватикану. До кінця життя вони продовжували спілкуватися (згодом тільки листовно). З думкою про Кароліну Ліст працював у 1871-85 pp. над ораторією про св. Станіслава, їй присвятив одну з п'яти мес для органу. Завдяки Кароліні Ліст добре знав польську мову, високо цінив польську літературу. Саме її призначив виконавицею своєї останньої волі.
Творчість Кароліни Вітгенштейн
В., яка у зв'язку з особистими проблемами звернулася до канонічного права, відтоді зацікавилась релігійним рухом у минулому і сучасності. Прибутки від успадкованих донькою В. значних маєтностей Івановських дали можливість видавати її твори.
Перші праці В. були опубліковані в Парижі, зокрема «La Chapelle Sixtine par Michel Ange» («"Сікстинська капелла " Мікеланджело», «Revue des deux Mondes») і «Religion et Monde» («Релігія і світ»).
Пізніше В. видавалась виключно в Римі, зокрема тут вийшли «Bouddhaisme et Christianisme» («Буддизм і християнство»), «Petits entretiens pratiques à l'usage des femmes du grand monde, pendant des retraites spirituelles» («Маленькі практичні бесіди для світських жінок у духовних пошуках», т. I—VIII, 1867-69; перероблена Г.Лассерром, була перекладена англ., ісп. та нім. мовами), «Simplicité des colombes et prudence des serpens» («Простота голубів і обережність змій»), «Souffrance et prudence» («Страждання й обережність», В. аналізувала тут свій зв'язок з Лістом), «L'amitié des Anges» («Дружба ангелів», 1869), «De la prière, par une femme du monde» («Про молитву, розповідь світської дами», 1869), «De la matière dans la Dogmatique» («Про матерію в догматиці», т. I—III, - вважала цю працю своєю найкращою), «De la perfection Chrétienne» («Про християнську досконалість»), «De la propagation de la foi dans l'extrême Orient» («Про поширення віри на далекому Сході», т. І—II), великий коментар до ключової християнської молитви «Отче наш», студії про біблійних жінок, історія провінційних синодів, а також студії про зміни в церкві, в яких вона розглянула всі сторони церковного життя - інституції, фінансову адміністрацію, реформи, архітектуру, музику.
Невідомо, чи були видані звичаєві, психологічні та критичні студії В. «О klasztorach zehskich w Rzymie» («Про жіночі кляштори в Римі»), задля яких вона відвідала багато жіночих монастирів, зокрема, за дозволом Папи Пія IX, з найсуворішим статутом. Головна праця В. (видана анонімно) «Des causes intérieures de la faiblesse extérieure de l'Eglise en 1870» («Внутрішні причини зовнішньої слабкості церкви в 1870», т. I-XXIV, Рим, 1872-82) була засуджена Ватиканом декретом від 4.ІІ.1879, а сама В. категорично заперечувала своє авторство.
Книги В., виходили невеликими тиражами, більша частина залишалася на складі видавництва, очікуючи, за словами В., «на свою пору». Лише вузьке коло друзів В. мало можливість ознайомитися з ними. Римляни називали її «Сивіллою з вулиці Бабуіно», а відомий італ. історик і белетрист Ч.Канту вважав «найосвіченішою жінкою і найглибшою мислителькою XIX ст.».
Померла В. у Римі в ніч проти 9 березня 1887 від аневризми серця, на другий день після закінчення «Des causes intérieures...», похована на тамтешньому нім. католицькому цвинтарі.
Її єдина донька Марія (18.11.1837 - після 1909) 15 жовтня 1859 стала дружиною князя Костянтина Гогенлое-Шиллінгсфюрста, церемоніймейстера віденського двору, мешкала з чоловіком у Відні.
Література
- Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник.— Вінниця: ВМГО «Розвиток», 2007. — 1008 с.
Посилання
- Елизавета Петровна Ивановская (Витгенштейн) // Rodovid [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Людмила Вольська. Польська муза Ліста. Історія кохання Кароліни Вітгенштейн і композитора-класика // День, 20.02.2009 [ 10 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Ференц Лист и Каролина Витгенштейн. Как история любви стала делом Российской короны и Ватикана? // Школа жизни [ 29 червня 2013 у Wayback Machine.]
- «Без любви мне не нужны ни небо, ни земля... » // "Домашний Очаг", №7, 2004 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vitgenshtejn Vitgenshtejnova Sajn Vitgenshtejn Sajn Vitgenshtejnova Wittgenstein Wittgensteinowa Sayn Wittgenstein Sayn Wittgensteinowa Karolina Elzhbeta z Ivanovskih 08 02 1819 Monastirishe Cherkaska oblast 09 03 1887 Rim polska religijna mislitelka pismennicya Psevdonim Une femme du monde Svitska pani Karolina Vitgenshtejn z donkoyu MariyeyuIm ya pri narodzhenniKarolina Yelizaveta IvanovskaNarodilasya07 02 1819 Monastirishe Lipoveckij povit Kiyivska guberniyaPomerla10 03 1887 Rim anevrizma sercyaKrayina Respublika Polsha Rosijska imperiyaDiyalnistnehudozhnya pismennicya correspondentZnannya movpolskaBatkoPetro IvanovskijMatiPaulina PodoskaRodichiLyeon Podoskij did Vitgenshtejn Petro Hristiyanovich did U shlyubi zMikola VitgenshtejnDitiMariya Vitgenshtejn Mediafajli u VikishovishiPohodzhennyaBula donkoyu Petra Ivanovskogo golovi Golovnogo sudu v Kiyevi i Paulini Podoskoyi z davnogo rodu Mati Karolini Paulina Podoska 1790 1853 spadkova vlasnicya Derebchina Yampilskij povit bula vidoma ne lishe charivnistyu ale takozh dobroyu osvitoyu ta pochuttyam gumoru Chasto meshkala v Berlini j Vidni a vid Videnskogo kongresu zalishalasya v tisnih stosunkah z avstrijskim kanclerom knyazem Klementom Vencelem fon Metternihom Yiyi gostinnij dim zavzhdi buv vidkritij dlya mitciv i vchenih Pislya smerti 1853 yiyi zemelni volodinnya perejshli u koristuvannya Karolini a v podalshomu vnuchki Mariyi yedinoyi dochki Karolini Ta z nevidomih prichin prodala zemli Zokrema Derebchin perejshov u volodinnya 1871 nimeckogo pidpriyemcya ta bankira Arista Aristovicha Masa Batko buv velikim zemlevlasnikom Vin volodiv velikimi zemelnimi ugiddyami u Podilskij guberniyi Voronivcyami Petrikivcyami Taraskami Litinskogo pov Bilyanami Shargorodskimi Lozovoyu Shenderivkoyu Mogilivskogo pov Kislickim Yampilskogo pov Volovodivkoyu Vijtivcyami Potokom Braclavskogo pov u Kiyivskij guberniyi Starostincyami Ivankami Buhnami Skvirskogo pov Bilashkami Mahnivskogo pov u Volinskij guberniyi Martinivkoyu Novograd Volinskogo povitu Rozumnij i duzhe pobozhnij vin mav prekrasnu biblioteku orkestr Z druzhinoyu rozluchivsya bo nibito cherez jogo skupist vona sprikrila sobi sposib zhittya yakij z cholovikom musila vesti do togo zh zavzhdi vvazhala svij shlyub mezalyansom rid Podoskih na vidminu vid Ivanovskih buv dosit vidomij u davnij Rechi Pospolitij mav sered svoyih arhiyepiskopa kilkoh voyevod i kashtelyaniv uzhivav grafskogo titulu yakij vtim ne buv viznanij Za ugodoyu mizh podruzhzhyam vid 25 06 1824 batko shorichno vid sichnya 1825 r do sichnya 1836 r plativ na utrimannya j vihovannya donki 900 krb BiografiyaDityachi roki Narodilasya v Monastirishi Lipoveckij povit Kiyivska guberniya v mayetku dida po materi Lyeona Podoskogo Karolina yaku navchali malo ne vid malyati na vchenu otochuvali najkrashimi vikladachami lingvistiki istoriyi prirodoznavstva navit matematiki otrimala prekrasnu osvitu Vihovuvalas do 6 rokiv pri babci v Monastirishi potim pid kerivnictvom batka u Voronivcyah U 1827 r zdijsnila pershu podorozh z matir yu za kordon Franciya Shvejcariya Italiya v 11 rokiv vidvidala Peterburg U seredini sichnya 1832 r perebuvayuchi z matir yu v Zhenevi poznajomilasya iz 3 Krasinskim U listi do druga vid 22 01 1832 poet pisav pro divchinku yaka spravila na nogo velike vrazhennya blida chudovi ochi u risah gidnist i vrazlivist perevazhno movchit zdayetsya z glibokoyu proniklivistyu sposterigaye za vsim dovkola Shlyub U 1836 r dlya nadannya blisku mensh vidomomu prizvishu Ivanovskih vona proti vlasnoyi voli bula vidana v shlyub vinchannya vidbulosya 26 IV v Pogrebishenskomu kostoli za potomka starogo aristokratichnogo rodu knyazya Mikolu Vitgenshtejna 1812 1864 za deyakimi dzherelami cogo shlyubu pragnuv batko U posag otrimala Voronivci Petrikivci j Taraski Yiyi cholovik buv sinom znamenitogo rosijskogo feldmarshala geroya vijni 1812 r knyazya Petra Vitgenshtejna Sajn Vitgenshtejn Berleburg i polki Antonini zi Snarskih Vitgenshtejni volodili Bronniceyu Grigorivkoyu Sadkivcyami Mogilivskogo pov Dmitrashkivkoyu Stroyincyami Kam yankoyu Olgopilskogo povitu Kam yanku test Vitgenshtejn peretvoriv na mistechko U 1819 r zbuduvav tam nad Dnistrom rozkishnij palac vlashtuvavshi navkolo nogo park Jmovirno same v Kam yanci molodyata zhili pershij chas pislya odruzhennya Shlyub buv duzhe nevdalim Skoro pislya narodzhennya donki Mariyi Paulini Antonini 18 11 1837 podruzhzhya pochalo zhiti narizno Karolina oselilas u Voronivcyah Vihovuvala donku bagato chitala upravlyala mayetkami yaki uspadkuvala pislya smerti batka 1844 Stosunki z Ferencom Listom U 1847 r pid chas gastrolej znamenitogo ugorskogo pianista j kompozitora F Lista v Kiyevi Karolina potrapila na odin z jogo blagodijnih koncertiv 02 10 zaplativshi za kvitok 100 rub sho v sto raziv perevishuvalo cinu najdorozhchogo kvitka List osobisto podyakuvav shedrij blagodijnici mizh nimi zav yazalosya znajomstvo i na zaproshennya V List protyagom kilkoh dniv gostyuvav u Voronivcyah Karolina ne vidznachalasya osoblivoyu krasoyu navpaki vona bula skorishe negarnoyu nadto velikij nis skoshene pidboriddya zhovtuvatij kolir oblichchya odyagalasya yaskravo i bez smaku Ale List cherez deyakij chas pisav materi Ya stverdzhuyu sho knyaginya Vitgenshtejn prekrasna navit najvishoyu miroyu prekrasna bo yiyi dusha nadaye vsomu yiyi vidu nezvichajnoyi krasi Pislya uspishnih gastrolej u Lvovi Chernivcyah Yassah i Turechchini List u seredini lipnya togo zh roku pribuv do Odesi de znovu zustrivsya z Karolinoyu U nih zarodilisya plani spilnogo zhittya Z Odesi List u pershi dni veresnya viyihav do Yelizavetgrada de Mikola I oglyadav vijska Mozhlivo vin mav nadiyu otrimati dozvil carya na rozluchennya Karolini ta ne zmig cogo zrobiti Pislya kilkoh koncertiv u Yelizavetgradi List poyihav do Voronivciv kudi jogo vdruge zaprosila Karolina Cogo razu vin prozhiv tam z pochatku zhovtnya 1847 r do kincya sichnya 1848 p v atmosferi lyubovi ta spokoyu zmig dobre obdumati svoyi plani na majbutnye i povnistyu viddatisya tvorchosti U Voronivcyah vin napisav Zaklik Blagoslovinnya Boga naodinci Gimn Lyubovi yaki vvijshli piznishe v cikl Harmonies poetiques et religieuses Poetichni i religijni garmoniyi z prisvyatoyu V kilka p yes na pol j ukr temi m in na temi ukr narodnih pisen Oj ne hodi Gricyu ta Viyut vitri viyut bujni Ukrayinsku baladu ta Dumku yaki vvijshli v cikl pid zagalnoyu nazvoyu Glanes de Woroninci Koloski Voronivciv Tam List rozpochav pershij velikij simfonichnij tvir za motivami Bozhestvennoyi komediyi Dante V prodala chastinu mayetkiv i v berezni 1848 r pid privodom likuvannya v Karlsbadi za dozvolom kiyivskogo vijskovogo gen gubernatora D Bibikova viyihala z donkoyu za kordon Cholovik napisav na neyi skargu nachalniku III Viddilennya Imperatorskoyi kancelyariyi O Orlovu v yakij prohav povernuti yiyi do svoyih obov yazkiv odnak list rozporyadzhennya Orlova vid 20 04 1848 pro zaboronu viyizdu prijshov do Bibikova zapizno V peretnula kordon Rosijskoyi imperiyi ta zustrilasya z Listom u prikordonnih Krizhanovichah Razom voni popryamuvali cherez Pragu j Viden do Vejmara Tam V cherez Lista zvernulasya do sestri Mikoli I grosgercogini vejmarskoyi Mariyi Pavlivni z prohannyam spriyati yiyi rozluchennyu Ta z povagi do Lista vona bula jogo ucheniceyu z fortepiano j kompoziciyi protyagom kilkoh rokiv nezabarom zvernulasya z prohannyam do svogo brata carya Odnak skargi M Vitgenshtejna ta jogo natyaki carevi na simpatiyi V i Lista do prignichenih polyakiv zveli nanivec ci klopotannya Sama V neodnorazovo zvertalasya do Mikoli I j Orlova z prohannyam dozvoliti yij rozluchennya cherez te sho yiyi vidali v shlyub nepovnolitnoyu i proti yiyi voli U zhovtni 1848 r Mikola I nakazav vidmoviti V sho viyihala za kordon bez dozvolu cholovika u prodovzhenni pasportu iz suvorim pidtverdzhennyam povernutisya v Rosiyu pomistya zh yiyi vzyati v opiku Mayetki V buli sekvestrovani j perejshli pid naglyad Mogilivskoyi dvoryanskoyi opiki opikunami priznacheno m in yiyi cholovika j kuzena T M Kalm Podoskogo V vidmovilasya povernutisya v Rosiyu poboyuyuchis sho yiyi vzhe nikoli ne vipustyat Odnochasno vona zreklasya prav na mayetki batka na korist donki Mariyi z umovoyu zalishiti za neyu tilki Voronivci U Vejmari V nabula villu Altenburg yaka stala vidomim muzichnim salonom V bula sekretarkoyu i muzoyu Lista yakij nazivav sebe yiyi duhovnim bliznyukom Na villi Altenburg deyakij chas perebuvav nimeckij poet i kompozitor P Kornelius Tut vin vivchiv pol movu i perekladav nim movoyu A Mickevicha zokrema Sonety krymskie 1860 pereklad prisvyativ V U zhovtni 1850 r V zahvorila ozdorovlyuvalasya na kurorti v Ejlzeni U kinci roku hvorila na tif Ulitku 1851 r zalishila Ejlzen razom z donkoyu i Listom zdijsnila podorozh sudnom po Rejnu U seredini 1852 r doglyadala v Erfurti hvoru matir kompozitora U seredini nastupnogo roku List predstaviv yij R Shumana a voseni v Karlsrue V poznajomilasya z R Vagnerom Razom z Listom i Vagnerom poyihala do Parizha Ulitku 1855 r v Berlini z Listom zajmalasya vlashtuvannyam jogo donok Vidvidavshi Parizh i Bryussel povernulasya z donkoyu do Vejmaru Voseni 1856 r zakohani zustrilisya v Cyurihu z Vagnerom u listopadi nastupnogo roku V bula na koncerti Lista v Drezdeni U 1858 r zapriyaznilasya z franc politikom i pismennikom E Oliv ye z yakim listuvalas do kincya zhittya U chervni 1859 r razom z Listom brala uchast v urochistostyah z nagodi 25 richchya isnuvannya chasopisu Neue Zeitchrift fur Musik u Lejpcizi Stanovishe V i Lista pri vejmarskomu dvori de posililisya napadki na yihnye privatne zhittya uskladnilosya V rozpochala pryami peregovori zi svoyim kolishnim cholovikom i navit pogodilasya na jogo vazhki ta prinizlivi umovi Vitgenshtejn vimagav shob vihovateliv donki priznachila grosgercoginya i pislya dosyagnennya povnolittya Mariya zameshkala b z jogo sim yeyu a u V bulo vidtorgnuto bilshu chastinu yiyi volodin Poperednya ugoda ukladena v kinci 1852 p bula porushena Vitgenshtejnom uzhe cherez rik pid privodom togo sho jogo donka povernulasya na villu Altenburg vin kategorichno vidmoviv u rozluchenni j vimagav negajnogo pereyizdu donki do nogo krim togo znachno posiliv intrigi proti V pri rosijskomu dvori Za rozporyadzhennyam Mikoli I bula rozpochata sudova sprava i vzhe v seredini 1855 r specialna kriminalna komisiya vinesla postanovu pro pozbavlennya V usih prav stanu i peredachu yiyi mayetkiv zakonnim spadkoyemcyam Vitgenshtejn pragnuchi shob jogo priznachili opikunom mayetkiv donki pisav Mikoli I a piznishe Oleksandru II pro te sho Karolina zbirayetsya vidati donku za pol emigranta abo zh za lyudinu nedostojnu slavnogo imeni Vitgenshtejniv i mozhlivo vorozhu Rosiyi i perevesti vsyu mayetnist donki za kordon Vodnochas vin za dozvolom carya otrimav rozluchennya i hoch vono she ne bulo zatverdzhene duhovnoyu instanciyeyu udruge odruzhivsya z nimkeneyu z Rigi bonoyu pri dityah generala O A Suvorova v yakogo buv ad yutantom Navesni 1860 p V nareshti otrimala z konsistoriyi v Peterburzi dekret yakij ogoloshuvav yiyi shlyub z Vitgenshtejnom nedijsnim i buv pidtverdzhenij pid chas audiyenciyi v Papi Rimskogo Piya IX Odnak naperedodni vinchannya z Listom priznachenogo na 50 littya kompozitora 21 10 1861 v kostoli San Karlo v Rimi papskij legat prinis zvistku pro pereshkodi shlyubu za novim prohannyam Vitgenshtejna Pislya cogo V usamitnilas u Rimi 10 03 1864 pomer yiyi kolishnij cholovik ale Karolina nazavzhdi vidmovilasya vid dumki pro shlyub sprijmayuchi vsi dotogochasni pereshkodi yak volyu Bozhu List prijnyav duhovnij san 25 04 1865 i perebravsya do Vatikanu Do kincya zhittya voni prodovzhuvali spilkuvatisya zgodom tilki listovno Z dumkoyu pro Karolinu List pracyuvav u 1871 85 pp nad oratoriyeyu pro sv Stanislava yij prisvyativ odnu z p yati mes dlya organu Zavdyaki Karolini List dobre znav polsku movu visoko ciniv polsku literaturu Same yiyi priznachiv vikonaviceyu svoyeyi ostannoyi voli Tvorchist Karolini VitgenshtejnV yaka u zv yazku z osobistimi problemami zvernulasya do kanonichnogo prava vidtodi zacikavilas religijnim ruhom u minulomu i suchasnosti Pributki vid uspadkovanih donkoyu V znachnih mayetnostej Ivanovskih dali mozhlivist vidavati yiyi tvori Pershi praci V buli opublikovani v Parizhi zokrema La Chapelle Sixtine par Michel Ange Sikstinska kapella Mikelandzhelo Revue des deux Mondes i Religion et Monde Religiya i svit Piznishe V vidavalas viklyuchno v Rimi zokrema tut vijshli Bouddhaisme et Christianisme Buddizm i hristiyanstvo Petits entretiens pratiques a l usage des femmes du grand monde pendant des retraites spirituelles Malenki praktichni besidi dlya svitskih zhinok u duhovnih poshukah t I VIII 1867 69 pereroblena G Lasserrom bula perekladena angl isp ta nim movami Simplicite des colombes et prudence des serpens Prostota golubiv i oberezhnist zmij Souffrance et prudence Strazhdannya j oberezhnist V analizuvala tut svij zv yazok z Listom L amitie des Anges Druzhba angeliv 1869 De la priere par une femme du monde Pro molitvu rozpovid svitskoyi dami 1869 De la matiere dans la Dogmatique Pro materiyu v dogmatici t I III vvazhala cyu pracyu svoyeyu najkrashoyu De la perfection Chretienne Pro hristiyansku doskonalist De la propagation de la foi dans l extreme Orient Pro poshirennya viri na dalekomu Shodi t I II velikij komentar do klyuchovoyi hristiyanskoyi molitvi Otche nash studiyi pro biblijnih zhinok istoriya provincijnih sinodiv a takozh studiyi pro zmini v cerkvi v yakih vona rozglyanula vsi storoni cerkovnogo zhittya instituciyi finansovu administraciyu reformi arhitekturu muziku Nevidomo chi buli vidani zvichayevi psihologichni ta kritichni studiyi V O klasztorach zehskich w Rzymie Pro zhinochi klyashtori v Rimi zadlya yakih vona vidvidala bagato zhinochih monastiriv zokrema za dozvolom Papi Piya IX z najsuvorishim statutom Golovna pracya V vidana anonimno Des causes interieures de la faiblesse exterieure de l Eglise en 1870 Vnutrishni prichini zovnishnoyi slabkosti cerkvi v 1870 t I XXIV Rim 1872 82 bula zasudzhena Vatikanom dekretom vid 4 II 1879 a sama V kategorichno zaperechuvala svoye avtorstvo Knigi V vihodili nevelikimi tirazhami bilsha chastina zalishalasya na skladi vidavnictva ochikuyuchi za slovami V na svoyu poru Lishe vuzke kolo druziv V malo mozhlivist oznajomitisya z nimi Rimlyani nazivali yiyi Sivilloyu z vulici Babuino a vidomij ital istorik i beletrist Ch Kantu vvazhav najosvichenishoyu zhinkoyu i najglibshoyu mislitelkoyu XIX st Pomerla V u Rimi v nich proti 9 bereznya 1887 vid anevrizmi sercya na drugij den pislya zakinchennya Des causes interieures pohovana na tamteshnomu nim katolickomu cvintari Yiyi yedina donka Mariya 18 11 1837 pislya 1909 15 zhovtnya 1859 stala druzhinoyu knyazya Kostyantina Gogenloe Shillingsfyursta ceremonijmejstera videnskogo dvoru meshkala z cholovikom u Vidni LiteraturaKolesnik V Vidomi polyaki v istoriyi Vinnichchini Biografichnij slovnik Vinnicya VMGO Rozvitok 2007 1008 s PosilannyaElizaveta Petrovna Ivanovskaya Vitgenshtejn Rodovid 20 kvitnya 2018 u Wayback Machine Lyudmila Volska Polska muza Lista Istoriya kohannya Karolini Vitgenshtejn i kompozitora klasika Den 20 02 2009 10 kvitnya 2014 u Wayback Machine Ferenc List i Karolina Vitgenshtejn Kak istoriya lyubvi stala delom Rossijskoj korony i Vatikana Shkola zhizni 29 chervnya 2013 u Wayback Machine Bez lyubvi mne ne nuzhny ni nebo ni zemlya Domashnij Ochag 7 2004 5 bereznya 2016 u Wayback Machine