Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Карл V нім Karl V фр Charles V ім я при народженні Шарль Леопольд Ніколя Сіксте на прізвисько Герцог без герцогства 3 кв

Карл V Лотаринзький

Карл V Лотаринзький

Карл V (нім. Karl V., фр. Charles V), ім'я при народженні Шарль Леопольд Ніколя Сіксте, на прізвисько Герцог без герцогства, 3 квітня 1643 — 18 квітня 1690) — герцог Лотарингії у 1675—1690 роках, під час окупації його земель французькими військами Людовіка XIV, син герцога Лотарингії Ніколя II Франсуа та лотаринзької принцеси Клаудії Франсуази, генералісимус імперської армії, учасник австро-турецької війни 1663—1664 років, франко-голландської війни 1672—1678, Великої турецької війни, війни Аугсбурзької ліги. Кавалер ордену Золотого руна.

Карл Леопольд
фр. Charles V de Lorraine
image
Король Єрусалиму
Правління1659-1690
КоронаціяТитулярний
Попередник
НаступникЛеорольд І Йозеф
Інші титулиГерцог Лотарингії
Біографічні дані
Народження3 квітня 1643(1643-04-03)
Відень, Габсбурзька монархія[1]
Смерть18 квітня 1690(1690-04-18) (47 років)
Вельс, Верхня Австрія, Австрія[3]
ДружинаЕлеонора Марія Австрійська
ДітиЛеопольд, Карл Йозеф, Елеонора, Карл Фердинанд, Йозеф Інноченц, Франц Йозеф
ДинастіяЛотаринзький дім
БатькоНіколя II Франсуа
МатиКлаудія Франсуаза Лотаринзька
Нагороди
image
image
image Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Карл народився 3 квітня 1643 року у Відні. Він був другим сином та другою дитиною в родині герцога Лотарингії Ніколя II Франсуа та його дружини Клаудії Франсуази Лотаринзької. Хлопчик мав старшого брата Фердинанда Філіпа. Згодом у нього з'явились три сестри. Його батьки жили при імператорському дворі після захоплення Лотарингії французькими військами. На трон герцогства також претендував його дядько, принц Карл.

image
Карл Лотаринзький

Карл Леопольд, як молодший син, з раннього віку призначався до релігійного життя. У 1648 він отримав чин пробста Сен-Дьє-де-Вож, а у 1649-му — абата бенедиктинського монастиря Горзе. Юнацькі роки провів у Відні, Парижі та Брюсселі. Однак, смерть у 1659 році старшого брата, зробила Карла спадкоємцем Лотарингії. Принц, залишивши духовну стезю, спрямував сили у бік військової кар'єри.

Карл був високим, мав гарну статуру, благородні риси обличчя та імпонуючу манеру триматися. Був наділений розумом у поєднанні із зрілою та справедливою серйозністю суджень. Говорив мало та лаконічно.

Спроба компенсувати відсутність земельних володінь багатим шлюбом виявилася невдалою. Чотири спроби укласти шлюб у Франції були марними. Його нареченими могли стати Марія Манчіні, небога кардинала Мазаріні; принцеса Монпасьє; та Марія Джованна Савойська.

Не знайшовши у Версалі підтримки щодо фактичного відновлення своєї родини на троні герцогства, оточений інтригами та ворогами, до того ж не маючи коштів, Карл таємно залишив французький двір та, через Безансон, прибув до Риму. Там він сподівався зацікавити своїми справами Папу Римського. Звідти, через Венецію та Мюнхен, принц прибув до Відня, де імператор Леопольд, з яким вони зростали разом, прийняв його по-братськи.

У 1662 Карл офіційно приєднався до двору імператора Священної Римської імперії, 1663-го —вступив до лав імперської армії. У званні полковника брав участь у битві під Сентготтхардом, яка завершилася перемогою християнської армії та стала ключовим моментом австро-турецької війни 1663—1664 років.

Після зречення у вересні 1668 року бездітного короля Речі Посполитої Яна II Казимира, Карл виступав одним з претендентів на польську корону.

У 1671 році воював в Угорщині під командуванням генерала Йоганна фон Шпорка. При облозі Мурау в Штирії його було зведено у ранг командуючого. Наступного року, коли військом керував Раймунд Монтекукколі, Карл очолив імператорську кавалерію.

У 1674 знову претендував на польську корону після смерті Міхала Корибута Вишневецького, однак на престолі затвердився Ян III Собеський.

Під час франко-голландської війни 1672—1678, у битві при Сенефе 11 серпня 1674, отримав поранення в голову. У вересні 1675 став генералісимусом імперської армії. Тоді ж він успадкував герцогство Лотаринзьке і був визнаний законним правителем у всіх країнах, окрім Франції.

У політичних та військових справах герцог діяв рішуче, швидко та обережно. Мав великий талант, як до ведення бойових дій, так і у політиці. Сумлінно тримав свої обіцянки,був вірним і відданий другом, непримиренно ставився до ворогів та користувався загальною повагою.

image
Облога Філіпсбурга

1676-го він брав участь в облозі Філіппсбурга, під час якої пережив віспу. У лютому 1678 — одружився із зведеною сестрою імператора Елеонорою Марією, а в середині липня 1678 року — очолив перехід імператорської армії через Шварцвальд.

Німвегенські мирні договори закінчили франко-голландську війну. Згідно них, права Карла на свою країну були підтверджені, але, як і раніше, не допускалося фактичного управління. Імператор Леопольд I підписав мир 5 лютого 1679. Він поступився на користь Франції Фрайбургом, але залишив за собою Філіппсбург. Продовження окупації Лотарингії слугувало гарантією цієї угоди.

Карла було призначено губернатором Тиролю та Передньої Австрії, де він і провів наступні чотири роки із родиною, відійшовши від справ та оселившись в палаці Іннсбрука.

Османська імперія в цей час ґрунтовно готувалася до захоплення Відняː наращували озброєння та укладали військові союзи із некатолицькими народами, що зазнавали утисків через віру, всередині імперії. Столиця була стетегічно важливим містом, що контролювала Дунай. Навесні 1683 року було оголошено про офіційний початок війни. 7 липня Відень було обложено. До середині серпня населення міста було готово здатися. Карл Лотаринзький, що вже перебував у діючій армії, в цей час розбив угорців при Бізамберзі. Невдовзі, на допомогу підійшла польська армія. Вирішальна битва почалася вранці 12 вересня. Карл Лотаринзький та австрійські війська контратакували турків з лівого флангу, в той час як німці атакували центр ворожого війська. Поляки із важкою кавалерією були ядром імперського війська. Османці, зробивши ставку на чимскоріше захоплення міста, були розбиті. Християнські війська здобули перемогу, яка визначила хід всієї війни.

image
Друга битва при Могачі

Було вирішено переслідувати відступаючих турків. 21 жовтня війська герцога та польського короля взяли участь у битві при Естерґомі.

Упродовж наступних кількох років Карл отримав ще кілька перемог над турками. Були взяті Вишеград, Нейгейзель, Офен. Під час облоги останнього герцога важко поранили.

У серпні 1687 його військо здобуло блискучу перемогу у Другій битві при Могачі. Це призвело до державних змін і в самій Османській імперії. Бойовий дух турків пригнітився, яничари підійняли заколот. Діставшись Стамбулу вони повалили султана Мехмеда IV і звели на трон його брата Сулеймана II. Імперськими військами були відвойовані великі території, а також встановлений контроль над Славонією та Трансильванією. Угорці підписали акт про приєднання до імперії. Мусульманське населення втекло з усіх цих земель.

У травні 1688 герцог передав свою посаду головнокомандуючого курфюрсту Баварії Максиміліану II Еммануелю. Однак, незабаром повернувся до армії і командував військом під час війни Аугсбурзької ліги. Його участь у ній передбачала і повернення фактичної влади у Лотарингії. Карл оволодів фортецями Майнц та Бонн, зайняв Рейнську область.

Заслабнувши здоров'ям герцог на зиму повернувся до Іннсбруку. Навесні 1690 попрямував до Відня, сподіваючись обговорити з імператором Леопольдом I широкомасштабну реформу армії, а також питання щодо управління Лотаринзьким герцогством. Карл встиг дістатися лише Вельсу, де, прохворівши три години, раптово помер. Передбачається, що він був отруєний камердинером засобами для перуки. Смерть наступила через емболію легеневої артерії. Поховали Карла Лотаринзького у храмі єзуїтів у Іннсбруку. 1697-го його тіло доправили до Нансі, де він знайшов останній спочинок в усипальниці лотаринзьких герцогів у храмі Сен-Франсуа-де-Кордельєр.

Шлюб та нащадки

image
Елеонора Австрійська

У віці 32 років Карл Лотаринзький узяв шлюб із 24-річною Елеонорою Марією Австрійською, молодшою зведеною сестрою імператора Леопольда I. Весілля відбулося після п'яти років романтичного знайомства та із дозволу імператора на нерівний союз. Вінчання пройшло 18 лютого 1678 у Вінер-Нойштадті. Для нареченої це був другий шлюб. Від нетривалого шлюбу з королем Міхалом Корибутом Вишневецьким дітей у неї не залишилось.

В герцогській родині народилося шестеро дітей, з яких дорослого віку досягли четверо синівː

  • Леопольд (1679—1729) — наступний герцог Лотарингії та Бару, був одружений з Єлизаветою Шарлоттою Орлеанською, мав численних нащадків;
  • Карл Йозеф (1680—1715) — єпископ Оломоуцький та Оснабрюцький, князь-архієпископ Тріра;
  • Елеонора (28 квітня 1682) — померла після народження;
  • Карл Фердинанд (1683—1685) — пішов з життя у ранньому віці;
  • Йозеф Інноченц (1685—1705) — генерал імперської армії, загинув у битві при Кассано під час Війни за іспанську спадщину, одруженим не був, дітей не мав;
  • Франц Йозеф (1689—1715) — абат бенедиктинських монастирів у Ставло та Мальмеді.

Елеонора пережила чоловіка на сім років, всіляко лобіюючи при французькому дворі повернення Лотарингії їхнім синам. Рейсвейкський мирний договір, який завершив собою війну Аугсбурзької ліги, задовольнив її інтереси. Леопольду було повернено батьківський престол.

В свою чергу, його син, Франц Стефан був останнім герцогом Лотарингії та через шлюб з імператрицею Марією-Терезією став засновником лотаринзької гілки німецьких Габсбургів.

Нагороди

Вшанування пам'яті

Генеалогія

Карл III
image
 
Клаудія Валуа
image
 
Пауль цу Сальм
 
Марія ле Венор
 
Карл III
image
 
Клаудія Валуа
image
 
Вінченцо I Ґонзаґа
image
 
Елеонора Медічі
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франсуа II
image
 
 
 
 
 
Крістіна Сальмська
image
 
 
 
 
 
Генріх II
image
 
 
 
 
 
Маргарита Ґонзаґа
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ніколя II Франсуа
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клаудія Франсуаза Лотаринзька
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118720902 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Karl Leopold // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 6. — S. 390.
    d:Track:Q88724376d:Track:Q88724352d:Track:Q665807
  3. http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html
  4. Karl Friedrich Hermann Albrecht: Karl, Herzog von Lothringen. Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 15, Duncker & Humblot, Leipzig 1882, стор. 302—308. [1] [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Constantin von Wurzbach: Habsburg, Karl Leopold. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6, Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, стор. 390—395. [2] [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. Що підтримували турків.

Література

  • Ingrao, Charles. The Habsburg Monarchy 1618—1815. Cambridge: Cambridge Press. 2000. .
  • Stéphane Gaber, Et Charles V arrêta la marche des Turcs, Presses universitaires de Nancy, 1986, .
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin,‎ 2005,
  • Georges Poull, La maison ducale de Lorraine, Nancy, Presses Universitaires de Nancy,‎ 1991, 575 p.
  • Paul Wentzcke: Feldherr des Kaisers — Leben und Taten Herzog Karl V. von Lothringen. Leipzig 1943.
  • Golo Mann, August Nitschke: Propyläen Weltgeschichte. Band 7. Frankfurt am Main und Berlin 1964.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карл V (герцог Лотарингії)
  • Профіль на Geneall.net [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
  • Профіль на Thepeerage.com [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Генеалогія Карла Лотаринзького [ 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Попередник
Герцоги Лотарингії 		image Король Єрусалиму
1659-1690
титулярний 		image Наступник
Леопольд I

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Karl V nim Karl V fr Charles V im ya pri narodzhenni Sharl Leopold Nikolya Sikste na prizvisko Gercog bez gercogstva 3 kvitnya 1643 18 kvitnya 1690 gercog Lotaringiyi u 1675 1690 rokah pid chas okupaciyi jogo zemel francuzkimi vijskami Lyudovika XIV sin gercoga Lotaringiyi Nikolya II Fransua ta lotarinzkoyi princesi Klaudiyi Fransuazi generalisimus imperskoyi armiyi uchasnik avstro tureckoyi vijni 1663 1664 rokiv franko gollandskoyi vijni 1672 1678 Velikoyi tureckoyi vijni vijni Augsburzkoyi ligi Kavaler ordenu Zolotogo runa Karl Leopold fr Charles V de LorraineKorol YerusalimuPravlinnya1659 1690KoronaciyaTitulyarnijPoperednikNastupnikLeorold I JozefInshi tituliGercog LotaringiyiBiografichni daniNarodzhennya3 kvitnya 1643 1643 04 03 Viden Gabsburzka monarhiya 1 Smert18 kvitnya 1690 1690 04 18 47 rokiv Vels Verhnya Avstriya Avstriya 3 DruzhinaEleonora Mariya AvstrijskaDitiLeopold Karl Jozef Eleonora Karl Ferdinand Jozef Innochenc Franc JozefDinastiyaLotarinzkij dimBatkoNikolya II FransuaMatiKlaudiya Fransuaza LotarinzkaNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisKarl narodivsya 3 kvitnya 1643 roku u Vidni Vin buv drugim sinom ta drugoyu ditinoyu v rodini gercoga Lotaringiyi Nikolya II Fransua ta jogo druzhini Klaudiyi Fransuazi Lotarinzkoyi Hlopchik mav starshogo brata Ferdinanda Filipa Zgodom u nogo z yavilis tri sestri Jogo batki zhili pri imperatorskomu dvori pislya zahoplennya Lotaringiyi francuzkimi vijskami Na tron gercogstva takozh pretenduvav jogo dyadko princ Karl Karl Lotarinzkij Karl Leopold yak molodshij sin z rannogo viku priznachavsya do religijnogo zhittya U 1648 vin otrimav chin probsta Sen Dye de Vozh a u 1649 mu abata benediktinskogo monastirya Gorze Yunacki roki proviv u Vidni Parizhi ta Bryusseli Odnak smert u 1659 roci starshogo brata zrobila Karla spadkoyemcem Lotaringiyi Princ zalishivshi duhovnu stezyu spryamuvav sili u bik vijskovoyi kar yeri Karl buv visokim mav garnu staturu blagorodni risi oblichchya ta imponuyuchu maneru trimatisya Buv nadilenij rozumom u poyednanni iz zriloyu ta spravedlivoyu serjoznistyu sudzhen Govoriv malo ta lakonichno Sproba kompensuvati vidsutnist zemelnih volodin bagatim shlyubom viyavilasya nevdaloyu Chotiri sprobi uklasti shlyub u Franciyi buli marnimi Jogo narechenimi mogli stati Mariya Manchini neboga kardinala Mazarini princesa Monpasye ta Mariya Dzhovanna Savojska Ne znajshovshi u Versali pidtrimki shodo faktichnogo vidnovlennya svoyeyi rodini na troni gercogstva otochenij intrigami ta vorogami do togo zh ne mayuchi koshtiv Karl tayemno zalishiv francuzkij dvir ta cherez Bezanson pribuv do Rimu Tam vin spodivavsya zacikaviti svoyimi spravami Papu Rimskogo Zvidti cherez Veneciyu ta Myunhen princ pribuv do Vidnya de imperator Leopold z yakim voni zrostali razom prijnyav jogo po bratski U 1662 Karl oficijno priyednavsya do dvoru imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 1663 go vstupiv do lav imperskoyi armiyi U zvanni polkovnika brav uchast u bitvi pid Sentgotthardom yaka zavershilasya peremogoyu hristiyanskoyi armiyi ta stala klyuchovim momentom avstro tureckoyi vijni 1663 1664 rokiv Pislya zrechennya u veresni 1668 roku bezditnogo korolya Rechi Pospolitoyi Yana II Kazimira Karl vistupav odnim z pretendentiv na polsku koronu U 1671 roci voyuvav v Ugorshini pid komanduvannyam generala Joganna fon Shporka Pri oblozi Murau v Shtiriyi jogo bulo zvedeno u rang komanduyuchogo Nastupnogo roku koli vijskom keruvav Rajmund Montekukkoli Karl ocholiv imperatorsku kavaleriyu U 1674 znovu pretenduvav na polsku koronu pislya smerti Mihala Koributa Vishneveckogo odnak na prestoli zatverdivsya Yan III Sobeskij Pid chas franko gollandskoyi vijni 1672 1678 u bitvi pri Senefe 11 serpnya 1674 otrimav poranennya v golovu U veresni 1675 stav generalisimusom imperskoyi armiyi Todi zh vin uspadkuvav gercogstvo Lotarinzke i buv viznanij zakonnim pravitelem u vsih krayinah okrim Franciyi U politichnih ta vijskovih spravah gercog diyav rishuche shvidko ta oberezhno Mav velikij talant yak do vedennya bojovih dij tak i u politici Sumlinno trimav svoyi obicyanki buv virnim i viddanij drugom neprimirenno stavivsya do vorogiv ta koristuvavsya zagalnoyu povagoyu Obloga Filipsburga 1676 go vin brav uchast v oblozi Filippsburga pid chas yakoyi perezhiv vispu U lyutomu 1678 odruzhivsya iz zvedenoyu sestroyu imperatora Eleonoroyu Mariyeyu a v seredini lipnya 1678 roku ocholiv perehid imperatorskoyi armiyi cherez Shvarcvald Nimvegenski mirni dogovori zakinchili franko gollandsku vijnu Zgidno nih prava Karla na svoyu krayinu buli pidtverdzheni ale yak i ranishe ne dopuskalosya faktichnogo upravlinnya Imperator Leopold I pidpisav mir 5 lyutogo 1679 Vin postupivsya na korist Franciyi Frajburgom ale zalishiv za soboyu Filippsburg Prodovzhennya okupaciyi Lotaringiyi sluguvalo garantiyeyu ciyeyi ugodi Karla bulo priznacheno gubernatorom Tirolyu ta Perednoyi Avstriyi de vin i proviv nastupni chotiri roki iz rodinoyu vidijshovshi vid sprav ta oselivshis v palaci Innsbruka Osmanska imperiya v cej chas gruntovno gotuvalasya do zahoplennya Vidnyaː narashuvali ozbroyennya ta ukladali vijskovi soyuzi iz nekatolickimi narodami sho zaznavali utiskiv cherez viru vseredini imperiyi Stolicya bula stetegichno vazhlivim mistom sho kontrolyuvala Dunaj Navesni 1683 roku bulo ogolosheno pro oficijnij pochatok vijni 7 lipnya Viden bulo oblozheno Do seredini serpnya naselennya mista bulo gotovo zdatisya Karl Lotarinzkij sho vzhe perebuvav u diyuchij armiyi v cej chas rozbiv ugorciv pri Bizamberzi Nevdovzi na dopomogu pidijshla polska armiya Virishalna bitva pochalasya vranci 12 veresnya Karl Lotarinzkij ta avstrijski vijska kontratakuvali turkiv z livogo flangu v toj chas yak nimci atakuvali centr vorozhogo vijska Polyaki iz vazhkoyu kavaleriyeyu buli yadrom imperskogo vijska Osmanci zrobivshi stavku na chimskorishe zahoplennya mista buli rozbiti Hristiyanski vijska zdobuli peremogu yaka viznachila hid vsiyeyi vijni Druga bitva pri Mogachi Bulo virisheno peresliduvati vidstupayuchih turkiv 21 zhovtnya vijska gercoga ta polskogo korolya vzyali uchast u bitvi pri Estergomi Uprodovzh nastupnih kilkoh rokiv Karl otrimav she kilka peremog nad turkami Buli vzyati Vishegrad Nejgejzel Ofen Pid chas oblogi ostannogo gercoga vazhko poranili U serpni 1687 jogo vijsko zdobulo bliskuchu peremogu u Drugij bitvi pri Mogachi Ce prizvelo do derzhavnih zmin i v samij Osmanskij imperiyi Bojovij duh turkiv prignitivsya yanichari pidijnyali zakolot Distavshis Stambulu voni povalili sultana Mehmeda IV i zveli na tron jogo brata Sulejmana II Imperskimi vijskami buli vidvojovani veliki teritoriyi a takozh vstanovlenij kontrol nad Slavoniyeyu ta Transilvaniyeyu Ugorci pidpisali akt pro priyednannya do imperiyi Musulmanske naselennya vteklo z usih cih zemel U travni 1688 gercog peredav svoyu posadu golovnokomanduyuchogo kurfyurstu Bavariyi Maksimilianu II Emmanuelyu Odnak nezabarom povernuvsya do armiyi i komanduvav vijskom pid chas vijni Augsburzkoyi ligi Jogo uchast u nij peredbachala i povernennya faktichnoyi vladi u Lotaringiyi Karl ovolodiv fortecyami Majnc ta Bonn zajnyav Rejnsku oblast Zaslabnuvshi zdorov yam gercog na zimu povernuvsya do Innsbruku Navesni 1690 popryamuvav do Vidnya spodivayuchis obgovoriti z imperatorom Leopoldom I shirokomasshtabnu reformu armiyi a takozh pitannya shodo upravlinnya Lotarinzkim gercogstvom Karl vstig distatisya lishe Velsu de prohvorivshi tri godini raptovo pomer Peredbachayetsya sho vin buv otruyenij kamerdinerom zasobami dlya peruki Smert nastupila cherez emboliyu legenevoyi arteriyi Pohovali Karla Lotarinzkogo u hrami yezuyitiv u Innsbruku 1697 go jogo tilo dopravili do Nansi de vin znajshov ostannij spochinok v usipalnici lotarinzkih gercogiv u hrami Sen Fransua de Kordelyer Shlyub ta nashadkiEleonora Avstrijska U vici 32 rokiv Karl Lotarinzkij uzyav shlyub iz 24 richnoyu Eleonoroyu Mariyeyu Avstrijskoyu molodshoyu zvedenoyu sestroyu imperatora Leopolda I Vesillya vidbulosya pislya p yati rokiv romantichnogo znajomstva ta iz dozvolu imperatora na nerivnij soyuz Vinchannya projshlo 18 lyutogo 1678 u Viner Nojshtadti Dlya narechenoyi ce buv drugij shlyub Vid netrivalogo shlyubu z korolem Mihalom Koributom Vishneveckim ditej u neyi ne zalishilos V gercogskij rodini narodilosya shestero ditej z yakih doroslogo viku dosyagli chetvero sinivː Leopold 1679 1729 nastupnij gercog Lotaringiyi ta Baru buv odruzhenij z Yelizavetoyu Sharlottoyu Orleanskoyu mav chislennih nashadkiv Karl Jozef 1680 1715 yepiskop Olomouckij ta Osnabryuckij knyaz arhiyepiskop Trira Eleonora 28 kvitnya 1682 pomerla pislya narodzhennya Karl Ferdinand 1683 1685 pishov z zhittya u rannomu vici Jozef Innochenc 1685 1705 general imperskoyi armiyi zaginuv u bitvi pri Kassano pid chas Vijni za ispansku spadshinu odruzhenim ne buv ditej ne mav Franc Jozef 1689 1715 abat benediktinskih monastiriv u Stavlo ta Malmedi Eleonora perezhila cholovika na sim rokiv vsilyako lobiyuyuchi pri francuzkomu dvori povernennya Lotaringiyi yihnim sinam Rejsvejkskij mirnij dogovir yakij zavershiv soboyu vijnu Augsburzkoyi ligi zadovolniv yiyi interesi Leopoldu bulo poverneno batkivskij prestol V svoyu chergu jogo sin Franc Stefan buv ostannim gercogom Lotaringiyi ta cherez shlyub z imperatriceyu Mariyeyu Tereziyeyu stav zasnovnikom lotarinzkoyi gilki nimeckih Gabsburgiv NagorodiOrden Zolotogo runa 513 Orden svyatogo Mihajla Franciya Vshanuvannya pam yatiZa nakazom imperatora Franca Jozefa I u vijskovo istorichnomu muzeyi Vidnya u 1867 roci bula vstanovlena marmurova statuya gercoga v naturalnu velichinu U Vidni imenem gercoga nazvano vulicyu Karl Lothringer Strasse v rajoni Floridsdorf V Nansi na jogo chest nazvano bulvar Sharlya V GenealogiyaKarl III Klaudiya Valua Paul cu Salm Mariya le Venor Karl III Klaudiya Valua Vinchenco I Gonzaga Eleonora Medichi Fransua II Kristina Salmska Genrih II Margarita Gonzaga Nikolya II Fransua Klaudiya Fransuaza Lotarinzka Karl PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118720902 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Dr Constant v Wurzbach Habsburg Karl Leopold Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich enthaltend die Lebensskizzen der denkwurdigen Personen welche seit 1750 in den osterreichischen Kronlandern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben Wien 1856 Vol 6 S 390 d Track Q88724376d Track Q88724352d Track Q665807 http genealogy euweb cz lorraine lorraine5 html Karl Friedrich Hermann Albrecht Karl Herzog von Lothringen Allgemeine Deutsche Biographie ADB Band 15 Duncker amp Humblot Leipzig 1882 stor 302 308 1 Arhivovano 7 zhovtnya 2014 u Wayback Machine nim Constantin von Wurzbach Habsburg Karl Leopold Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich Band 6 Verlag L C Zamarski Wien 1860 stor 390 395 2 Arhivovano 6 zhovtnya 2014 u Wayback Machine nim Sho pidtrimuvali turkiv LiteraturaIngrao Charles The Habsburg Monarchy 1618 1815 Cambridge Cambridge Press 2000 ISBN 978 0521780346 Stephane Gaber Et Charles V arreta la marche des Turcs Presses universitaires de Nancy 1986 ISBN 2 86480 227 9 Henry Bogdan La Lorraine des ducs sept siecles d histoire Perrin 2005 ISBN 2 262 02113 9 Georges Poull La maison ducale de Lorraine Nancy Presses Universitaires de Nancy 1991 575 p ISBN 2 86480 517 0 Paul Wentzcke Feldherr des Kaisers Leben und Taten Herzog Karl V von Lothringen Leipzig 1943 Golo Mann August Nitschke Propylaen Weltgeschichte Band 7 Frankfurt am Main und Berlin 1964 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Karl V gercog Lotaringiyi Profil na Geneall net 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine nim Profil na Thepeerage com 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine angl Genealogiya Karla Lotarinzkogo 14 zhovtnya 2017 u Wayback Machine angl Poperednik Gercogi Lotaringiyi Korol Yerusalimu 1659 1690 titulyarnij Nastupnik Leopold I

Дата публікації:
Топ