Єлизавета Шарлотта де Бурбон Орлеан фр Élisabeth Charlotte d Orléans 13 вересня 1676 Сен Клу Франція 23 грудня 1744 Комм

Єлизавета Шарлотта де Бурбон-Орлеан (фр. Élisabeth Charlotte d'Orléans; 13 вересня 1676, Сен-Клу, Франція — 23 грудня 1744, Коммерсі, Франція) — французька принцеса з Орлеанської гілки Бурбонів, в шлюбі герцогиня Лотарингії і з 1736 року — княгиня де Коммерсі. Правила як регентка при малолітньому синові після смерті чоловіка.

Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська Élisabeth-Charlotte d'Orléans
Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська


Народження:	13 вересня 1676(1676-09-13) Сен-Клу, Франція
Смерть:	23 грудня 1744(1744-12-23) (68 років) Коммерсі, Франція
Причина смерті:	інсульт
Країна:	Франція
Рід:	Лотаринзький дім
Батько:	Філіп I Орлеанський
Мати:	Єлизавета Шарлотта Пфальська
Шлюб:	Леопольд I Йосиф
Діти:	Франц I, Леопольд Клемент Лотаринзький, Єлизавета Терезія Лотаринзька, Карл Олександр Лотаринзький, Анна Шарлотта Лотаринзька, Єлизавета Шарлотта Лотаринзька, Луї Лотаринзький
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Єлизавета Шарлотта була єдиною дочкою герцога Орлеанського Філіпа I і його другої дружини, принцеси Пфальцської Лізелотти, доньки курфюрста Пфальца Карла I Людвіга.

13 жовтня 1698 року вона у Фонтенбло вступила в шлюб з герцогом Лотарингії Леопольдом I Йосипом, сином герцога Карла V і його дружини, ерцгерцогині Елеонори (1653-1697), доньки імператора Священної Римської імперії Фердинанда III.

У цьому шлюбі Єлизавета Шарлотта народила 13 дітей, більшість з яких померли, захворівши віспою. Повноліття досягли лише четверо:

Франц I (1708-1765), імператор Священної Римської імперії.
Єлизавета Терезія (1711—1741), королева Сардинії з 1737 року в шлюбі з королем Сардинії і П'ємонту Карлом-Еммануїлом III.
Карл Олександр (1712-1780), герцог Лотарингії.
Анна Шарлотта (1714-1773), ігуменя Ремірмон і Сент-Водрю (Колегіальної церкви Св. Вальдетруди) в Монсі, коад'ютор аббатств Ессен і Торн.

Спочатку шлюбні стосунки складалися вдало, проте роки і численні пологи змінили зовнішність Єлизавети Шарлотти, і чоловік почав зраджувати з придворними метресами, зокрема, його коханкою стала мадам де Бово-Краон. Під час однієї з поїздок подружжя до королівського двору в Париж, при якому Леопольд і Єлизавета отримали від монарха титул «королівські високості», герцогиня була вражена вільною вдачею і відвертою розпустою, що панували у придворному середовищі.

Після смерті чоловіка в 1729 році вона змушена була неодноразово за дуже складних політичних обставин як регентка при своїх малолітніх синах брати владу над Лотарингією у свої руки. У 1736 році її двоюрідний брат, король Франції Людовик XV подарував Єлизаветі Шарлотті в суверенне володіння князівство Коммерсі.

Так як Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська була матір'ю імператора Священної Римської імперії Франца I, всі наступні покоління династії Габсбургів-Лотаринзьких — аж до наших днів — є її нащадками, в тому числі і королева Франції Марія-Антуанетта і французька імператриця Марія-Луїза.

Література

Bégliv E. A. Histoire des duchés de Lorraine et de Bar. — Vol. 2. — Vidart et Jullien, 1833.
Lettres d'Elisabeth-Charlotte d"Orléans, Duchesse de Lorraine, à la Marquise d"Aulède 1715—1738: (Publiées par E. Alexandre de Bonneval.) (A. m. d. Tit.:) Recueil de documents sur l'histoire de Lorraine. — Lucien Wiener, 1865. — P. 328.

Джерела

http://www.thepeerage.com/p10356.htm#i103556 [ 7 грудня 2018 у Wayback Machine.]
http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html [ 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]