«Жи́ття двана́дцяти це́зарів» (лат. De vita Caesarum) — основна праця римського історика Светонія. Написана близько 121 року, коли автор був секретарем імператора Адріана. Складається з 8 книг. Містить 12 біографій цезарів, тобто диктатора Юлія Цезаря і 11 перших римських принцепсів від Августа до Доміціана. Присвячена префекту преторія Гаю Септицію Клару, який був покровителем Светонія.
Життя дванадцяти цезарів | ||||
---|---|---|---|---|
De vita Caesarum | ||||
Сторінка з текстом книги, надрукована 1540 року | ||||
Жанр | Біографія | |||
Автор | Светоній | |||
Мова | латинська | |||
Опубліковано | 121 р. | |||
Країна | Римська імперія | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
Назва
- Про життя цезарів (лат. De vita Caesarum) — латинська назва.
- Життя дванадцяти цезарів — популярна сучасна назва.
- Життєписи дванадцяти цезарів — у перекладі П. Содомора.
Зміст
Книга І. Гай Юлій Цезар
Перші декілька глав цієї книги загублені. Светоній розпочинає свою розповідь з опису завоювань Цезаря, особливо Галльського, а також його громадянської війни проти Помпея Великого. Автор використовує цитати Цезаря. Наприклад, його відомий вислів: «Veni, vidi, vici» (Прийшов, побачив, переміг). Також описуючи війну Цезаря проти Помпея, в епізоді де Цезар майже програв, Светоній знову цитує його фразу: «Цей чоловік (Помпей) не знає як виграти війну».
Светоній описує випадок, який став одним з найвідоміших фрагментів усієї книги. Цезаря захопили пірати Середземного моря. У полоні він багато з ними дискутував на філософські теми. Також полководець пообіцяв, що одного дня знайде їх та вчинить розправу у вигляді розп'яття (в той час це було стандартне покарання за піратство). А коли вони сказали, що проситимуть за нього викуп в сумі 20 талантів, той розсміявся і відповів, що вартує щонайменше 50 талантів. Після визволення Цезар, як і обіцяв, схопив піратів та безжалісно розіп'яв.
Саме від Светонія ми вперше дізнаємося про ще один випадок з життя Юлія Цезаря. Одного разу, служивши квестором в Іспанії, Цезар відвідав статую Александра Македонського. Дивлячись на неї, він впав на коліна та заплакав. Коли його запитали, що трапилось, той зітхнув та сказав, що в його віці Александр вже підкорив весь світ.
Светоній описує дар Цезаря завойовувати прихильність та вірність своїх солдат. Автор зазначає, що він звертався до них «товариші», а не «солдати». Все це свідчить про те, що Цезар справді цінував кожного з них. Коли один з його легіонів поніс великі втрати в одній з битв, він поклявся не стригти ні бороду, ні волосся допоки не помститься за їхню смерть. В книзі є ще один цікавий епізод, де солдат Цезаря, незважаючи на відрізану руку, зумів підкорити ворожий корабель та його команду. Светоній також описує знаменитий перехід Цезарем Рубікону (кордон між Італією та Галлією), коли той вирушав до Риму, щоб розпочати війну проти Помпея та захопити там владу.
В книзі також описуються реформи Цезаря після того, як він зумів захопити владу в Римі. Однією з таких реформ була модифікація римського календаря. На той час у календарі вже використовувалася та сама система сонячних років та місяців, яку ми використовуємо й сьогодні. Цезар оновив календар так, щоб зменшити кількість втрачених днів через неточності попереднього календаря. Він також перейменував п'ятий місяць (місяць його народження) в римському календарі на липень (July) на свою честь.
Светоній також зазначає, що Цезар планував завоювання Парфянського царства. Проте він не зміг здійснити ці плани через вбивство.
В книзі також описуються зовнішність та особистість Цезаря. Светоній розповідає, що полководець був частково лисим. Він почувався через це доволі невпевнено та зачісував волосся вгору так, щоб приховати свою лисину, яка з'явилась дуже завчасно. Цезар носив сенаторську туніку з помаранчевим поясом та надавав перевагу вільному повсякденному одягу. На підтвердження цього образу автор використовує цитату римського диктатора Луція Корнелія Сулли: «Остерігайтесь хлопця у вільному одязі, одного дня він зруйнує Республіку». Політичні вороги Цезаря заявляли, що той хоче повернути монархію.
В кінці Светоній описує смерть Цезаря. Незадовго до смерті Цезар сказав своєму другу, що хоче померти неочікуваною та вражаючою смертю. Автор вірить, що були певні знаки, які передбачували його смерть. Одним з таких знаків був яскравий сон Цезаря в ніч напередодні вбивства. Светоній також запевняє, що в день вбивства Цезарю дали документ, який описував весь сюжет його наступної участі. Проте він так і не зміг прочитати його до вбивства.
Автор каже, що свідки вбивства запевняли, що перед смертю Цезар корив Брута фразою «Ти теж, дитя моє?». Цей вислів дещо відрізняється від шекспірівського «Навіть ти, Бруте?». Однак сам Светоній стверджував, що Цезар не сказав нічого, окрім одного єдиного стогону, коли його проткнули. Натомість він запевняє, що коли почалася атака той вигукнув: «Чому? Це ж насилля!»
Книга ІІ. Октавіан Август
Перед смертю Юлій Цезар оголосив свого племінника Гая Октавія усиновленим дитям та спадкоємцем його титулу. Атія — мати Гая Октавія, була дочкою сестри Цезаря Юлії Молодшої. Октавіан закінчив громадянські війни, розпочаті його прадядьком Юлієм Цезарем. Він один за одним переміг легіони, що хотіли знищити Юлія Цезаря, як володаря римського світу. Светоній описує ці громадянські війни, а також звертає увагу на фінальну сутичку з Марком Антонієм, що закінчилася битвою при Акації. Антоній був останнім суперником Октавіана. Він покінчив своє життя самогубством після поразки. Саме після цієї перемоги в 31 році до н. е. Октавіан став володарем римського світу та імператором. Його оголошення про закінчення громадянської війни, розпочатої ще Юлієм Цезарем, ознаменувало історичний початок Римської Імперії та Римського миру. Також після того, як Октавіан став імператором та здобув собі таку величну славу завдяки численним перемогам, римський сенат вирішив дати йому ім'я Август, що означало «поважний». Після опису військових походів Августа, Светоній розповідає про його особисте життя. Цьому присвячений великий розділ книги. Частково це тому, що після битви при Акації його правління було переважно мирним. Кілька джерел також відзначили, що вся робота «Життя дванадцяти цезарів» набагато більш поглиблено вивчає особисте життя та плітки про історичних особистостей, описаних у ній, ніж інші подібні роботи. Светоній описує напружені стосунки між Августом і його дочкою Юлією. Август хотів, щоб Юлія, його єдина дитина, вийшла заміж за чоловіка, що буде гідним стати його спадкоємцем. У 25 році до н. е., у віці 14 років, Юлію видали за її двоюрідного брата Марка Клавдія Марцелла. Втім через два роки він несподівано помер. Серед наступних претендентів на руку Юлії Август розглядав свого близького друга, римського вершника Гая Прокулея, однак віддав перевагу іншому своєму другові Марку Віпсанію Агріппі. Шлюб Юлії, що була молодша свого майбутнього чоловіка на 25 років, з Агріппою був укладений у 21 році до н. е. Юлія народила від Агріппи п'ятьох дітей: Гая Юлія Цезаря Віпсаніана, , Луція Юлія Цезаря Віпсаніана, і Марка Віпсанія Агріппу Постума. У березні 12 року до н. е. Агріппа помер. Перебуваючи у шлюбі з ним, Юлія вже мала одного коханця — . В подальшому їх кількість стала збільшуватися. Август знайшов і третього чоловіка для дочки. Це був усиновлений ним Тиберій, що був вимушений розлучитися з гаряче коханою ним Віпсанією Агріппіною. Нехтуючи чоловіком, Юлія мала безліч коханців й не приховувала своїх стосунків з ними. Через відсутність можливості звинуватити дружину або розлучитися з нею, але не бажаючи терпіти її поведінку, Тиберій був змушений в 6 році до н. е. покинути Рим і виїхати в добровільне заслання на Родос. Август намагався закрити на все це очі, але коли виявилося, що Юлія була причетною до заколоту проти нього, він дав їй розлучення від імені Тіберія та відправив у заслання на острів Пандатерію. Светоній цитує Августа, який неодноразово проклинаючи своїх ворогів, казав, що у них повинні бути «дружина і діти, як у мене».
За словами Светонія, Август жив скромним життям, з малою розкішшю. Він жив у звичайному римському будинку, їв звичайні римські страви і спав у звичайному римському ліжку. Светоній описує певні пророчі сни та передвістя стосовно народження Августа. Один сон, описаний у книзі, припускав, що його мати Атія була цнотливою та непорочно завагітніла від римського бога. У 63 році до н. е., під час консулату Цицерона, кілька римських сенаторів відкрито висловлювали свої мрії про те, що народиться король, який врятує республіку. 63 рік до н. е. — це також рік народження Августа. Светоній згадує лише про дві військові поразки, які Рим зазнав під час правління Августа. Обидві поразки сталися в Німеччині. Перша поразка була неістотною та не мала наслідків. Друга відбулася під час битви в Тевтобурзькому лісі, де три римські легіони (Легіон XVII, Легіон XVIII та Легіон XIX) зазнали поразки західно-германським на чолі з Армінієм. Більшість того, що відомо про цю битву, було описано саме в цій книзі. За словами Светонія, ця битва «майже розгромила імперію». Саме від Светонія ми дізнаємося реакцію Августа, на його поразку. Светоній пише, що Август у відчаї бився головою об стіну, повторюючи: Quintili Vare, legiones redde! («Квінтіліусе Варусе, поверніть мої легіони!»). Ця поразка була однією з найгірших випробувань Риму за весь Принципат. Результатом цього річки Рейн та Дунай стали природними північними кордонами імперії. Рим більше не вторгався на територію Німеччини. Светоній також припускає, що Август ніколи повністю не пережив цю поразку. Август помер 19 серпня 14 року до н. е., незадовго після смерті матері.
Книга ІІІ. Тиберій
Светоній описує ранню кар'єру Тиберія, яка полягала в його командуванні кількома римськими арміями на території Німеччини. Саме його керівництво в цих німецьких походах переконало Августа прийняти Тиберія і зробити його спадкоємцем. Сходження Тиберія на престол стало можливим, тому, що двоє онуків Августа померли раніше, ніж він, а його останній онук Постум Агріппа, хоча спочатку й повинен був правити разом з Тиберієм, мав настільки порочний і жорстокий норов, що Август заслав його у Сорренто, хоча той і не вчинив жодного злочину. Імовірно Постум Агріппа страждав від якогось психічного розладу. Август розпочав давню (та іноді успішну) традицію всиновлення та виховування спадкоємця, замість того, щоб дати посісти місце імператора сину. Светоній припускає, що Август не лише трохи зневажливо ставився до Тиберія та не очікував від нього нічого видатного, а й вважав, що той не справиться з імператорством та зазнає поразки. Коротко згадуючи про військові та адміністративні успіхи, Светоній заглиблюється у розповіді про розпусту, жорстокість та пороки, які він приписує Тиберію. Незважаючи на жахливі розповіді про імператора, сучасна історія розглядає Тиберія як успішного та компетентного імператора, який після смерті залишив державну скарбницю набагато багатшою, ніж тоді, коли почалося його правління. Таким чином, розповіді Светонія про характер та вчинки Тіберія не слід приймати, як істину. Тиберій помер своєю смертю. Светоній описує надзвичайну радість у Римі після його смерті. Його тіло хотіли скинути гемонськими сходами у річку Тибр, оскільки він робив так з багатьма людьми за життя. У Тиберія не було живих дітей, коли він помер, проте його онук Тиберій Юлій Цезар Нерон (Гемелл) та його усиновлений онук Гай Цезар Калігула, пережили його. Тиберій оголосив обох своїми спадкоємцями, але, схоже, надавав перевагу Калігулі через молодість Гемелла.
Книга IV. Калігула
Більшість того, що відомо про правління Калігули, відомо від Светонія. Інші римські автори, наприклад Тацит, містять дуже мало інформації про Калігулу, якщо він взагалі там згадується. Імовірно, більшість того, що існувало під час його правління, було давно втрачено. Більшу частину твору Светоній посилається на Калігулу, використовуючи його власне ім'я — Гай. Калігула («маленькі чоботи») було прізвиськом, яке дали йому солдати батька, тому що, коли він був хлопчиком, то часто одягав мініатюрне бойове спорядження та проводив навчання для війська. Звичайно ж він не знав команд та не міг їх нічого навчити хоча б через те, що був втричі молодшим. Проте воїни любити його та робили вигляд, що все розуміють та підпорядковуються його наказам. Батька Калігули, Германіка, любили у всьому Римі, оскільки він був геніальним воєначальником та прикладом римських піет. Тиберій зробив Германіка своїм спадкоємцем, сподіваючись, що Германік зможе його перевершити. Але Германік помер та не встиг цього зробити.
Після смерті Тиберія Калігула став імператором. Спочатку римляни любили Калігулу завдяки хорошій пам'яті про його батька. Але більшість того, що Светоній говорить про Калігулу, є негативним. Він пише, що в імператора була певна хвороба, через яку той втратив розум. Також Светоній вважає, що Калігула знав про неї.
Калігула одружився зі своєю сестрою, грозився зробити свого коня консулом, направив армію до північного узбережжя Галлії, коли вони готувалися вторгнутись у Британію та змусив їх збирати мушлі на березі (це може бути вигадкою, оскільки слово мушля латинською мовою уособлює поняття, яке в той час легіонери називали бараками, які воїни споруджували вночі під час походів). Також Калігула побудував доріжку від свого палацу до храму, щоб бути ближче до свого «брата», римського бога Юпітера. Калігула вважав себе живим божеством. Він також замінив голови на статуях різних богів своїми бюстами.
Калігула кликав людей до свого палацу посеред ночі. Коли вони прибували, він ховався і видавав дивні звуки. Також він міг вбити людей, а потім почати кликати та шукати їх. Коли ніхто не з'являвся, він припускав, що вони, мабуть, покінчили життя самогубством. Светоній описує кілька передвість, що пророкували вбивство Калігули. Він згадує про блискавку, що вразила Рим на березневі іди. Так само було перед смертю Юлія Цезаря. У стародавньому світі блискавка була дуже забобонним явищем. В день вбивства Калігула приніс у жертву фламінго. Під час жертви на його одяг бризкала кров. Светоній також згадує про комету, яку побачили незадовго до вбивства. У стародавньому світі вважали, що комети віщують смерть чи вбивство важливих людей. Светоній навіть припустив, що саме ім'я Калігули було провісником його вбивства, зазначивши, що кожен цезар на ім'я Гай, наприклад диктатор Гай Юлій Цезар, зазнав вбивства (насправді твердження не є точним; батько Юлія Цезаря помер своєю смертю, як і Август). Калігула був завзятим фанатом гладіаторських боїв. Його вбили незабаром після того, як він повертався з одного з них. Вбивцями були капітан преторіанської гвардії, а також кілька сенаторів.
Книга V. Клавдій
Клавдій (повне ім'я Тиберій Клавдій Цезар Август Германік) був онуком Марка Антонія, брата Германіка і дядька Калігули. На момент вбивства Калігули йому було близько 50 років. Він ніколи не займав державні посади, в основному через стурбованість сім'ї щодо його здоров'я та розумових здібностей. Светоній багато писав про розумові вади Клавдія та про те, як імператорська родина ставилась до цього у «Житті Августа».
Вбивство Калігули спричинило великий жах у палаці, і, за словами Светонія, Клавдій, наляканий звуками солдатів, що шукали подальших жертв, сховався на балконі за шторами. Він був впевнений, що його вб'ють тому, що він мав кровні зв'язки з Калігулою, останнім імператором. Солдат, що перевіряв кімнату, помітив ноги, які стирчали з-під штор, заглянувши за них, знайшов там переляканого Клавдія. Він проголосив Клавдія новим імператором і відвів його до решти солдатів, після чого вони винесли його з палацу та доставили до преторіанського табору, де військо швидко проголосило його імператором. Ми дізнаємося, що Клавдій був першим римським полководцем, який вторгся до Британії після Юлія Цезаря, що зробив це століттям раніше. Діон Кассій більш детально розповідає про це. Він також зайшов далі, ніж Цезарь і змусив Британію підпорядкуватися римському правлінню. Цезар «завоював» Британію, але залишив за британцями право керувати собою. Клавдій був не такий добрий. Вторгнення до Британії було головною військовою кампанією за його правління.
За словами Светонія, Клавдій все життя страждав від проблем зі здоров'я, поки не став імператором. Після цього він став здоровішим за бика. Тим не менш, імператор страждав від різних недуг, таких як епілептичні припадки та конвульсії, кумедна кульгавість, а також заїкання і надмірне виділення слини при перезбудженні. Светоній із задоволенням розповідав, як жалюгідний Клавдій висміювався в своєму імператорському будинку через ці недуги. Автор також додає кілька листів, що Август писав своїй дружині Лівії, в яких він виражає занепокоєння за репутацію імператорської сім'ї, якщо Клавдія бачитимуть з ними на публіці. Светоній описує кілька передвіщень вбивства Клавдія. Він згадує комету, яку кілька римлян бачили незадовго до події. Як згадувалося раніше, комети віщували загибель значних людей. Клавдій намагався перенести свою долю на когось іншого і запобігти смерті, страчуючи римських громадян, у тому числі деяких сенаторів та аристократів. Светоній змальовує Клавдія, як кумедну постать, знецінює багато його вчинків та пише, що всі хороші та вартісні речі, які він робив траплялися виключно через вплив інших людей. Таким чином образ Клавдія століттями усоблював слабкого дурня, яким керували ті, ким він начебто правив. Ще автор описує обідні звички Клавдія, зокрема його нескромну любов до їжі та напоїв, а також прихильність до міських таверн. Незважаючи на його невдачі та фізичні особливості, більшість сучасних істориків погоджуються, що Клавдій був доволі хорошим правителем. Вони звертають особливу увагу на його військовий успіх у Британії, а також численні громадські заслуги. Правління Клавдія закінчилось тим, що його отруїли грибною стравою. Імовірно це зробила його остання дружина Агриппіна, намагаючись звести на престол свого сина від попереднього шлюбу Нерона, який і став імператором після смерті Клавдія.
Книга VI. Нерон
Светоній зображує життя Нерона подібно тому, як він описує життя Калігули. Все починається з розповіді про те, як Нерон посів престол замість сина Клавдія Британніка. Потім автор починає перераховувати численні злочини, які чинив молодий імператор. Светоній пише, що імператор Калігула у відповідь на прохання сестри вибрати ім'я для сина, назвав немовля Клавдієм, оскільки дядько імператора Клавдій був посміховиськом всього двору. Утім, це свідчення не відповідає дійсності, оскільки при народженні Нерон отримав ім'я Луцій Доміцій Агенобарб, а Клавдієм його нарекли вже після усиновлення імператором Клавдієм. Дружина Клавдія Валерія Мессаліна бачила в малому Нероні суперника її сину Британніку в боротьбі за трон імператора. Светоній пише, що ходили чутки, за якими Мессаліна навіть підсилала до підлітка убивць, які б мали задушити його під час обіднього сну, але вони злякалися, побачивши зміїну шкіру біля узголів'я ліжка. Автор описує Нерона як людину, що надзвичайно сильно насолоджувалась музикою та любила її. Він був дуже обдарованим музикантом та часто давав чудові концерти, які примусово відвідували римляни вищого класу. Ці концерти тривали годинами. Подейкують, що деякі жінки народжували на них, а чоловіки інсценізовували свою смерть, оскільки Нерон не дозволяв нікому покидати його концерти до завершення. Пізніше, до цього додалося захоплення колісними перегонами та спортом. Нерон вважав себе неперевершеним музикантом, візницею та атлетом. «Він вірив у те, що у співі дорівнює Аполлонові, у перегонах — Геліосові, думав також наслідувати справи Геракла. Оповідали, що вже був приготований лев, якого він мав убити палицею або задушити голими руками на очах глядачів на арені», — пише Светоній. Спочатку правління Нерона було доволі адекватним, але потім він почав виходити з-під впливу оточення, одночасно усе більше проявлялися його нестриманість, безмірне самолюбство та жорстокість. Першим він отруїв свого зведеного брата Британіка — за легендою через те, що той мав кращий голос, хоч певно просто позбувався претендента на владу. Ненавидів він і свою матір Агріппіну Молодшу. Спершу Нерон позбавив її всіх почестей і забрав варту, після чого вигнав з палацу. Три рази намагався отруїти, але Агріппіна попередньо приймала протиотруту. Тоді він вигадав спеціальний корабель-пастку і запросив Агріппіну на бенкет у Байї. Свинцева брила, що мала вбити Агріппіну, застрягла в бильці ліжка, тож хоч корабель і розламався, вона не потонула та змогла доплисти до берега, де її, однак, все одно вбили. Матеревбивство вважалося в Римі найтяжчим злочином. Як виправдання Нерон заявив сенатові, що Агріппіна задумала замах на його життя, і він був змушений піти на вбивство. Нерон був не тільки ексцентричним, а й мав певні психічні відхилення, як і його попередники. Також Светоній описує численні пороки імператора. За його словами, Нерон одружив на собі хлопчика , якого згодом кастрував. Він поводився так, наче той був жінкою. Кажуть, що Спорус був дуже схожим на дружину Нерона — Поппею Сабіну, яка начебто померла при родах. Але більш імовірно те, що Нерон забив її до смерті. Коли імператор виходив в люди з хлопчиком, то одягав його в регалії, що були типовим одягом для римських імператриць. До Споруса Нерон був одружений з вільновідпущеником Піфагором, але ставився до нього, як до чоловіка, а не як до жінки. Светоній цитує одного римляна, який жив у той час. Він сказав, що світ був би кращим, якби батько Нерона Гней Доміцій Ахенобарб одружився з кастрованим хлопчиком і Нерон відповідно не з'явився б на світ. Саме Светоній вперше показує нам початки легенди про те, що Нерон «застав, як Рим горів». Светоній переказує, як імператор, спостерігаючи, як горить місто, вигукнув, що це надзвичайно красиво і заспівав епічну поему про зруйнування Трої, яку супроводив грою на лірі. Светоній описує самогубство Нерона та підкреслює, що його смерть означала кінець правління Юліїв-Клавдіїв, адже Нерон не мав спадкоємця. За словами Светонія, Нерон був засуджений Сенатом на смерть. Коли імператор дізнався, що Сенат відправляє солдатів, щоб його вбити, то покінчив життя самогубством.
Розділ про Гальбу містить не надто багато інформації. Гальба був першим імператором Року чотирьох імператорів або Громадянської війни 68-69рр. Гальба зміг піднятися на престол, оскільки смерть Нерона означала кінець династії Юліїв-Клавдіів. Светоній коротко описує сімейну історію Гальби. Той походив зі славетного патриціанського роду Сульпійців. Автор також коротко згадує передвіщення смерті цього імператора. Більшість розділу описує сходження Гальби на престол та його вбивство. Також він містить опис його зовнішності. Светоній не витрачає багато часу ні на опис досягнень імператора, ні будь-яких невдач його правління. За словами Светонія, Гальбу вбили прихильники Отона. Вбивство було дуже жорстоким, солдати продовжували нівечити його тіло навіть після того, як він вже був мертвим. Один з них відрубав трупові голову і підніс Отону. Той у свою чергу віддав її обозникам і харчевникам, які ще якийсь час носили її по табору на списі. Приблизно в цей час Светоній вичерпав усі свої імператорські архівні джерела.
Його повне ім'я Марк Сальвій Отон. Він правив лише декілька місяців. Тому розділ про нього також короткий, як і про Гальбу. Светоній навіть описував їхні життя за одинаковою схемою. Спочатку розповідає про родину Отона та їхню історію. Хоча члени його сім'ї були переважно невизначними особами. Лише його батько, , завдяки милості Клавдія став знатною людиною. Светоній також додає короткий список передвіщень стосовно правління та самогубства Отона. Автор присвячує більшість розділу опису сходження Отона на престол та його самогубству. Светоній припускає, що тільки-но Отон зійшов на престол, він змушений був почати оборонятися від претенцій та інших претендентів на нього. Зі слів автора ми дізнаємося, що Отона спіткала подібна доля до Гальби. Прихильники Вітеллія хотіли вбити Отона. Светоній стверджує, що однієї ночі імператор зрозумів, що незабаром його вб'ють. Він почав розглядати самогубство як вихід, але вирішив поспати ще одну ніч перед тим як його здійснити. Тієї ночі, лягаючи спати, він поклав кинджал під подушку. А зранку прокинувся і заколов себе на смерть.
Вітеллій був останнім короткотривалим імператором, інформації про нього в книзі також небагато. Светоній стверджує, що поки Вітеллій прямував до Риму, Отон покінчив життя самогубством. В книзі показано Вітеллія не в надто хорошому світлі. Але слід пам'ятати, що батько Светонія був офіцером в армії та воював за Отона і відповідно проти Вітеллія, в першій . А наступний імператор Веспасіан, коли зійшов на престол, повністю керував історією і тим, як зображували його чи інших постатей. Тому будь-що написане про Вітеллія зобразило б його в поганому світлі, незалежно від істинних вчинків. Светоній традиційно коротко описує сім'ю Вітеллія та різні передвіщення і прикмети стосовно його долі. Також автор описує і вбивство імператора. За його словами, Вітеллія ще до смерті зв'язали, роздягнули і закидали тваринним послідом. На відміну від двох його попередників, Вітеллія вбив не його наступник. В той час наступний імператор та його прибічники воювали проти євреїв у Юдеї. Смертю Вітеллія закінчився найгірший рік раннього принципату.
Светоній розпочинає з опису предків засновника династії Флавіїв і продовжує з коротким списком військової та політичної кар'єри Веспасіана при Авлі Плавції, Клавдії та Нероні а також розповідає про придушення ним повстання в Юдеї. Автор зазначає про чесність імператора, але також не забуває й про його схильність до скупості. Светоній як завжди перераховує передвіщення та прикмети щодо правління та життя Веспасіана. Також він коротко розповідає про зростаючу військову підтримку Веспасіана і ще коротше про події в Італії та Єгипті. За правління Веспасіана було придушене повстання в Юдеї та зруйновано Єрусалимський Храм. Автор описує ранні дії Веспасіана, розповідає як той зміг відновити дисципліну в Римі та його провінціях, відбудовував римську інфраструкруту, що була пошкоджена під час війн. Описує його скромним та поблажливим, проводячи паралелі з Августом. Пізніше йдеться про те, що він надзвичайно справедливий і надає перевагу помилуванню, а не помсті. Светоній зазначає, що єдиним недоліком Веспасіана була скупість, підтверджуючи свої слова його винахідницькими податковими реформами. Однак автор пояснює таку поведінку тим, що порожнеча римської казни не залишала йому вибору. Светоній коротко описує зовнішність Веспасіана та схильності до комічної поведінки. У цьому розділі роботи з'являється відомий вираз «Гроші не пахнуть» (Pecunia non olet). Річ у тім, що син Веспасіана (та наступний імператор) Тит розкритикував свого батька за стягнення плати за користування громадськими туалетами на вулицях Риму. Почувши це, Веспасіан взяв кілька монет і попросив Тита понюхати їх, а потім запитав сина, чи вони погано пахнуть. Коли Тит сказав, що ні, Веспасіан відповів, що ці монети прийшли з сечі. Імператор достойно зустрів свою смерть. Він продовжував виконувати свої обов´язки навіть тоді, коли перейшов на постільний режим. Тим часом хвороба продовжувала знесилювати колись міцне тіло. Напади раптової слабкості траплялися все частіше. Нарешті настав момент, коли Веспасіан відчув, що помирає. Злякавшись, що покине світ живих у негідній імператора позі, він сказав близьким, що повинен померти стоячи і попрохав допомогти йому піднятися. Його обережно підтримали, і, намагаючись звестися і випрямитися, він зробив останній подих. Голова впала на груди, тіло обвисло, але ще деякий час ті, що підтримували імператора, не наважувалися опустити мертве тіло на ліжко.
Тит був старшим сином Веспасіана і другим імператором династії Флавіїв. Як пише Светоній: «Захоплення і милість людського роду». Тит виховувався в імператорському дворі і виріс з Британіком, сином Клавдія. Двом з них було сказано пророцтво, яке стосувалося їхнього майбутнього. Британіку сказали, що він ніколи не зможе перевершити свого батька, а Тит зможе. Юнаки були настільки близькими, що, коли Британіка отруїли, Тит, що був присутнім, скуштував отруту і ледь не помер. Коли Тит досяг повноліття, краса та таланти, які вирізняли його в дитинстві, стали ще більш помітними. Тит був надзвичайно вмілим у мистецтві «війни та миру». Він прославив себе полковником у Німеччині та Британії. Тит проявив себе чудовим полководцем в Юдеї і коли взяв в облогу Єрусалим. Ця шестимісячна облога закінчилася зруйнуванням Єрусалимського храму та вигнанням звідти євреїв. Цей період відомий як єврейська діаспора. Тит також мав любовний зв'язок з єврейською королевою , яку він привіз до Риму.
Як імператор, він намагався бути великодушним і завжди вислуховував прохання без упередженості. А прожитий день без надання підтримки чи допомоги комусь, він вважав марно витраченим. За часів свого правління він добудував те, що стало найтривалішою згадкою про його сім'ю та однією з найвідоміших споруд Риму — Флавійовий амфітеатр або колізей. Його правління затьмарилося виверженням Везувія, великою римською пожежею та найстрашнішою чумою, яка коли-небудь була відома. Однак ці катастрофи його не знищили. Скоріше, як зауважує Светоній, він виріс, як батько, що піклується про своїх дітей. Незважаючи на те, що римляни обожнювали Тита, його правління було нетривалим. Його отруїли. Імовірно це був його брат Доміціан. Таким чином Тит був імператором лише два роки, два місяці і двадцять днів. На момент смерті він відкрив завіси, поглянув на небо і гірко поскаржився, що життя відбирається в нього незаслужено, оскільки на його совісті лежав лише один гріх.
Молодший брат Тита, другий син Веспасіана і третій імператор династії Флавіїв. Під час правління Тита він викликав інакомислення і намагався отримати престол, влаштувавши заколот. З початку свого правління Доміціан правив, як автократ, частково через відсутність політичних навичок, а також через власну природу. Доміціан підозріло та насторожено ставився до оточуючих, оскільки звик до самотнього способу життя і це поступово погіршувалося.
Светоній визнає, що за правління Доміціана, імперія насолоджувалася періодом незвично хорошого уряду і безпеки. Політика Доміціана щодо наймання членів кінного класу на деякі важливі посади, а не своїх власних вільновідпущеників також була нововведенням. Він також зумів відновити фінансову стабільність в імперії, незважаючи на будівельні проекти та війни. Доміціан глибоко сповідував релігію, тому будував храми та сприяв проводженню служб та навіть намагався змусити людей наслідувати мораль, встановлюючи закони про це. Доміціан особисто брав участь в боях у Німеччині. Наприкінці свого правління він стикнувся із зростаючими неприємностями на нижньому Дунаї з боку даків, племені, яке знаходилося на території сучасної Румунії. Під керівництвом свого царя Децебала, даки вторглися в імперію в 85 році нашої ери. Війна закінчилася у 88 році компромісним миром, який залишив Децебала царем та надав йому римську допомогу за його обіцянку допомагати захищати кордони імперії.
Однією з причин, через яку Доміціан не зміг знищити даків, стало повстання в Німеччині губернатора . Повстання було швидко придушене, але з того часу, як повідомляє нам Светоній, недовірлива вдача Доміціана зростала. Найбільше постраждали його найближчі люди, і після встановлення ним терору в імператорському дворі Доміціана було вбито. Светоній стверджує, що серед убивць була його дружина Домітія Лонгіна та, можливо, його наступник Нерва. Сенат, який його завжди ненавидів, швидко заплямував пам'ять про нього і знеславив його вчинки. Доміціан приєднався до лав тиранів із значними досягненнями, але злою пам'яттю. Він був останнім імператором династії Флавії і його вбивство поклало початок періоду так званих П'яти добрих імператорів.
Характеристика
Біографії викладені не в хронологічному порядку. Всі біографії побудовані за певною схемою: родовід імператора, час і місце народження, дитячі роки, прикмети, опис приходу до влади, найважливіші заходи його правління, характер імператора, опис обставин смерті.
На думку деяких дослідників, Светоній позбавлений літературного смаку і відчуття історії. На відміну від Тацита, історичні пружини і психологічні мотиви не цікавлять автора. Він наводить тільки фактологічну канву, багату численними анекдотами, достовірність яких нерідко викликає сумнів. У цьому його подібність з Плутархом.
Твір Светонія цінний тим, що він проливає світло на домашній, інтимний бік діяльності імператорів. Саме до «Життя дванадцяти цезарів» сходять найбільш сумнівні мотиви і сюжети, пов'язані з імператорами (кінь Калігули, акторські вправи Нерона, фраза Веспасіана «гроші не пахнуть», гладіаторське привітання Ave, Caesar, morituri te salutant, улюблена фраза Августа «до грецьких календ»). Погляд автора не спотворений сенаторськими забобонами, властивими, наприклад творам Тацита. За ідеал правителів Светоній приймає «божественних» Августа і Тита.
Вплив
Пікантні подробиці особистого життя правителів гарантували твору популярність як в античні часи, так і в Новий час. Як своєрідне його продовження задумувалися Марієм Максімом «Життєписи Августів». Ейнгард вставив у латинський життєпис Карла Великого рядки, в яких Светоній вихваляв доблесті Августа. До початку систематичних археологічних досліджень у XIX століття саме за повідомленнями Светонія судили про того чи іншого імператора з династії Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв.
Англійською «12 цезарів» переклав Роберт Грейвз. Деякі пасажі (наприклад, про те, як Тиберій віддавався педофілії на острові Капрі) здавалися настільки розпусними, що до кінця XX століття у перекладах їх викидали з тексту або залишали латинський текст без перекладу.
Переклади
Англійські
- Suetonius. The Lives of the Twelve Caesars [ 1 червня 2020 у Wayback Machine.]. by trans. by J. C. Rolfe. 1914 (Loeb Classical Library)
Російські
- Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / пер. М. И. Ильинский. 1776.
- Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / пер. В. А. Алексеев. 1904.
- Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей [ 17 червня 2013 у Wayback Machine.] / пер. М. Л. Гаспаров. Москва: Наука, 1964. (Литературные памятники)
Українські
- Гай Светоній Транквілл. Життєписи дванадцяти цезарів. — Львів : Сполом, 2012. — Т. пер. з латин. П. Содомора. [ 27 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Гай Светоній Транквілл. Життєписи дванадцяти цезарів. — Львів : Піраміда, 2019. — Т. пер. з латин. П. Содомора. — 321 с. — .
Примітки
- Михайло Гаспаров. Светоний и его книга [ 30 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Светоній [ 17 квітня 2012 у Wayback Machine.] в Британській енциклопедії (англ.)
Джерела
- Життєписи дванадцяти цезарів / Гай Светоній Транквілл ; пер. з латин. П. Содомора. — Львів: Сполом, 2012. — 278 с. -
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Життя дванадцяти цезарів
У Вікіджерелах є De vita Caesarum libri VIII |
- Життєписи дванадцяти цезарів. Текст онлайн [ 8 березня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- Життя дванадцяти цезарів. Текст онлайн [ 10 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Життя дванадцяти цезарів. Текст онлайн [ 1 червня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhi ttya dvana dcyati ce zariv lat De vita Caesarum osnovna pracya rimskogo istorika Svetoniya Napisana blizko 121 roku koli avtor buv sekretarem imperatora Adriana Skladayetsya z 8 knig Mistit 12 biografij cezariv tobto diktatora Yuliya Cezarya i 11 pershih rimskih princepsiv vid Avgusta do Domiciana Prisvyachena prefektu pretoriya Gayu Septiciyu Klaru yakij buv pokrovitelem Svetoniya Zhittya dvanadcyati cezarivDe vita CaesarumStorinka z tekstom knigi nadrukovana 1540 rokuZhanrBiografiyaAvtorSvetonijMovalatinskaOpublikovano121 r Krayina Rimska imperiya Cej tvir u Vikishovishi Cej tvir u VikidzherelahNazvaPro zhittya cezariv lat De vita Caesarum latinska nazva Zhittya dvanadcyati cezariv populyarna suchasna nazva Zhittyepisi dvanadcyati cezariv u perekladi P Sodomora ZmistKniga I Gaj Yulij Cezar Pershi dekilka glav ciyeyi knigi zagubleni Svetonij rozpochinaye svoyu rozpovid z opisu zavoyuvan Cezarya osoblivo Gallskogo a takozh jogo gromadyanskoyi vijni proti Pompeya Velikogo Avtor vikoristovuye citati Cezarya Napriklad jogo vidomij visliv Veni vidi vici Prijshov pobachiv peremig Takozh opisuyuchi vijnu Cezarya proti Pompeya v epizodi de Cezar majzhe prograv Svetonij znovu cituye jogo frazu Cej cholovik Pompej ne znaye yak vigrati vijnu Svetonij opisuye vipadok yakij stav odnim z najvidomishih fragmentiv usiyeyi knigi Cezarya zahopili pirati Seredzemnogo morya U poloni vin bagato z nimi diskutuvav na filosofski temi Takozh polkovodec poobicyav sho odnogo dnya znajde yih ta vchinit rozpravu u viglyadi rozp yattya v toj chas ce bulo standartne pokarannya za piratstvo A koli voni skazali sho prositimut za nogo vikup v sumi 20 talantiv toj rozsmiyavsya i vidpoviv sho vartuye shonajmenshe 50 talantiv Pislya vizvolennya Cezar yak i obicyav shopiv pirativ ta bezzhalisno rozip yav Same vid Svetoniya mi vpershe diznayemosya pro she odin vipadok z zhittya Yuliya Cezarya Odnogo razu sluzhivshi kvestorom v Ispaniyi Cezar vidvidav statuyu Aleksandra Makedonskogo Divlyachis na neyi vin vpav na kolina ta zaplakav Koli jogo zapitali sho trapilos toj zithnuv ta skazav sho v jogo vici Aleksandr vzhe pidkoriv ves svit Svetonij opisuye dar Cezarya zavojovuvati prihilnist ta virnist svoyih soldat Avtor zaznachaye sho vin zvertavsya do nih tovarishi a ne soldati Vse ce svidchit pro te sho Cezar spravdi cinuvav kozhnogo z nih Koli odin z jogo legioniv ponis veliki vtrati v odnij z bitv vin poklyavsya ne strigti ni borodu ni volossya dopoki ne pomstitsya za yihnyu smert V knizi ye she odin cikavij epizod de soldat Cezarya nezvazhayuchi na vidrizanu ruku zumiv pidkoriti vorozhij korabel ta jogo komandu Svetonij takozh opisuye znamenitij perehid Cezarem Rubikonu kordon mizh Italiyeyu ta Galliyeyu koli toj virushav do Rimu shob rozpochati vijnu proti Pompeya ta zahopiti tam vladu V knizi takozh opisuyutsya reformi Cezarya pislya togo yak vin zumiv zahopiti vladu v Rimi Odniyeyu z takih reform bula modifikaciya rimskogo kalendarya Na toj chas u kalendari vzhe vikoristovuvalasya ta sama sistema sonyachnih rokiv ta misyaciv yaku mi vikoristovuyemo j sogodni Cezar onoviv kalendar tak shob zmenshiti kilkist vtrachenih dniv cherez netochnosti poperednogo kalendarya Vin takozh perejmenuvav p yatij misyac misyac jogo narodzhennya v rimskomu kalendari na lipen July na svoyu chest Svetonij takozh zaznachaye sho Cezar planuvav zavoyuvannya Parfyanskogo carstva Prote vin ne zmig zdijsniti ci plani cherez vbivstvo V knizi takozh opisuyutsya zovnishnist ta osobistist Cezarya Svetonij rozpovidaye sho polkovodec buv chastkovo lisim Vin pochuvavsya cherez ce dovoli nevpevneno ta zachisuvav volossya vgoru tak shob prihovati svoyu lisinu yaka z yavilas duzhe zavchasno Cezar nosiv senatorsku tuniku z pomaranchevim poyasom ta nadavav perevagu vilnomu povsyakdennomu odyagu Na pidtverdzhennya cogo obrazu avtor vikoristovuye citatu rimskogo diktatora Luciya Korneliya Sulli Osterigajtes hlopcya u vilnomu odyazi odnogo dnya vin zrujnuye Respubliku Politichni vorogi Cezarya zayavlyali sho toj hoche povernuti monarhiyu V kinci Svetonij opisuye smert Cezarya Nezadovgo do smerti Cezar skazav svoyemu drugu sho hoche pomerti neochikuvanoyu ta vrazhayuchoyu smertyu Avtor virit sho buli pevni znaki yaki peredbachuvali jogo smert Odnim z takih znakiv buv yaskravij son Cezarya v nich naperedodni vbivstva Svetonij takozh zapevnyaye sho v den vbivstva Cezaryu dali dokument yakij opisuvav ves syuzhet jogo nastupnoyi uchasti Prote vin tak i ne zmig prochitati jogo do vbivstva Avtor kazhe sho svidki vbivstva zapevnyali sho pered smertyu Cezar koriv Bruta frazoyu Ti tezh ditya moye Cej visliv desho vidriznyayetsya vid shekspirivskogo Navit ti Brute Odnak sam Svetonij stverdzhuvav sho Cezar ne skazav nichogo okrim odnogo yedinogo stogonu koli jogo protknuli Natomist vin zapevnyaye sho koli pochalasya ataka toj viguknuv Chomu Ce zh nasillya Kniga II Oktavian Avgust Pered smertyu Yulij Cezar ogolosiv svogo pleminnika Gaya Oktaviya usinovlenim dityam ta spadkoyemcem jogo titulu Atiya mati Gaya Oktaviya bula dochkoyu sestri Cezarya Yuliyi Molodshoyi Oktavian zakinchiv gromadyanski vijni rozpochati jogo pradyadkom Yuliyem Cezarem Vin odin za odnim peremig legioni sho hotili znishiti Yuliya Cezarya yak volodarya rimskogo svitu Svetonij opisuye ci gromadyanski vijni a takozh zvertaye uvagu na finalnu sutichku z Markom Antoniyem sho zakinchilasya bitvoyu pri Akaciyi Antonij buv ostannim supernikom Oktaviana Vin pokinchiv svoye zhittya samogubstvom pislya porazki Same pislya ciyeyi peremogi v 31 roci do n e Oktavian stav volodarem rimskogo svitu ta imperatorom Jogo ogoloshennya pro zakinchennya gromadyanskoyi vijni rozpochatoyi she Yuliyem Cezarem oznamenuvalo istorichnij pochatok Rimskoyi Imperiyi ta Rimskogo miru Takozh pislya togo yak Oktavian stav imperatorom ta zdobuv sobi taku velichnu slavu zavdyaki chislennim peremogam rimskij senat virishiv dati jomu im ya Avgust sho oznachalo povazhnij Pislya opisu vijskovih pohodiv Avgusta Svetonij rozpovidaye pro jogo osobiste zhittya Comu prisvyachenij velikij rozdil knigi Chastkovo ce tomu sho pislya bitvi pri Akaciyi jogo pravlinnya bulo perevazhno mirnim Kilka dzherel takozh vidznachili sho vsya robota Zhittya dvanadcyati cezariv nabagato bilsh poglibleno vivchaye osobiste zhittya ta plitki pro istorichnih osobistostej opisanih u nij nizh inshi podibni roboti Svetonij opisuye napruzheni stosunki mizh Avgustom i jogo dochkoyu Yuliyeyu Avgust hotiv shob Yuliya jogo yedina ditina vijshla zamizh za cholovika sho bude gidnim stati jogo spadkoyemcem U 25 roci do n e u vici 14 rokiv Yuliyu vidali za yiyi dvoyuridnogo brata Marka Klavdiya Marcella Vtim cherez dva roki vin nespodivano pomer Sered nastupnih pretendentiv na ruku Yuliyi Avgust rozglyadav svogo blizkogo druga rimskogo vershnika Gaya Prokuleya odnak viddav perevagu inshomu svoyemu drugovi Marku Vipsaniyu Agrippi Shlyub Yuliyi sho bula molodsha svogo majbutnogo cholovika na 25 rokiv z Agrippoyu buv ukladenij u 21 roci do n e Yuliya narodila vid Agrippi p yatoh ditej Gaya Yuliya Cezarya Vipsaniana Luciya Yuliya Cezarya Vipsaniana i Marka Vipsaniya Agrippu Postuma U berezni 12 roku do n e Agrippa pomer Perebuvayuchi u shlyubi z nim Yuliya vzhe mala odnogo kohancya V podalshomu yih kilkist stala zbilshuvatisya Avgust znajshov i tretogo cholovika dlya dochki Ce buv usinovlenij nim Tiberij sho buv vimushenij rozluchitisya z garyache kohanoyu nim Vipsaniyeyu Agrippinoyu Nehtuyuchi cholovikom Yuliya mala bezlich kohanciv j ne prihovuvala svoyih stosunkiv z nimi Cherez vidsutnist mozhlivosti zvinuvatiti druzhinu abo rozluchitisya z neyu ale ne bazhayuchi terpiti yiyi povedinku Tiberij buv zmushenij v 6 roci do n e pokinuti Rim i viyihati v dobrovilne zaslannya na Rodos Avgust namagavsya zakriti na vse ce ochi ale koli viyavilosya sho Yuliya bula prichetnoyu do zakolotu proti nogo vin dav yij rozluchennya vid imeni Tiberiya ta vidpraviv u zaslannya na ostriv Pandateriyu Svetonij cituye Avgusta yakij neodnorazovo proklinayuchi svoyih vorogiv kazav sho u nih povinni buti druzhina i diti yak u mene Za slovami Svetoniya Avgust zhiv skromnim zhittyam z maloyu rozkishshyu Vin zhiv u zvichajnomu rimskomu budinku yiv zvichajni rimski stravi i spav u zvichajnomu rimskomu lizhku Svetonij opisuye pevni prorochi sni ta peredvistya stosovno narodzhennya Avgusta Odin son opisanij u knizi pripuskav sho jogo mati Atiya bula cnotlivoyu ta neporochno zavagitnila vid rimskogo boga U 63 roci do n e pid chas konsulatu Cicerona kilka rimskih senatoriv vidkrito vislovlyuvali svoyi mriyi pro te sho naroditsya korol yakij vryatuye respubliku 63 rik do n e ce takozh rik narodzhennya Avgusta Svetonij zgaduye lishe pro dvi vijskovi porazki yaki Rim zaznav pid chas pravlinnya Avgusta Obidvi porazki stalisya v Nimechchini Persha porazka bula neistotnoyu ta ne mala naslidkiv Druga vidbulasya pid chas bitvi v Tevtoburzkomu lisi de tri rimski legioni Legion XVII Legion XVIII ta Legion XIX zaznali porazki zahidno germanskim na choli z Arminiyem Bilshist togo sho vidomo pro cyu bitvu bulo opisano same v cij knizi Za slovami Svetoniya cya bitva majzhe rozgromila imperiyu Same vid Svetoniya mi diznayemosya reakciyu Avgusta na jogo porazku Svetonij pishe sho Avgust u vidchayi bivsya golovoyu ob stinu povtoryuyuchi Quintili Vare legiones redde Kvintiliuse Varuse povernit moyi legioni Cya porazka bula odniyeyu z najgirshih viprobuvan Rimu za ves Principat Rezultatom cogo richki Rejn ta Dunaj stali prirodnimi pivnichnimi kordonami imperiyi Rim bilshe ne vtorgavsya na teritoriyu Nimechchini Svetonij takozh pripuskaye sho Avgust nikoli povnistyu ne perezhiv cyu porazku Avgust pomer 19 serpnya 14 roku do n e nezadovgo pislya smerti materi Kniga III Tiberij Svetonij opisuye rannyu kar yeru Tiberiya yaka polyagala v jogo komanduvanni kilkoma rimskimi armiyami na teritoriyi Nimechchini Same jogo kerivnictvo v cih nimeckih pohodah perekonalo Avgusta prijnyati Tiberiya i zrobiti jogo spadkoyemcem Shodzhennya Tiberiya na prestol stalo mozhlivim tomu sho dvoye onukiv Avgusta pomerli ranishe nizh vin a jogo ostannij onuk Postum Agrippa hocha spochatku j povinen buv praviti razom z Tiberiyem mav nastilki porochnij i zhorstokij norov sho Avgust zaslav jogo u Sorrento hocha toj i ne vchiniv zhodnogo zlochinu Imovirno Postum Agrippa strazhdav vid yakogos psihichnogo rozladu Avgust rozpochav davnyu ta inodi uspishnu tradiciyu vsinovlennya ta vihovuvannya spadkoyemcya zamist togo shob dati posisti misce imperatora sinu Svetonij pripuskaye sho Avgust ne lishe trohi znevazhlivo stavivsya do Tiberiya ta ne ochikuvav vid nogo nichogo vidatnogo a j vvazhav sho toj ne spravitsya z imperatorstvom ta zaznaye porazki Korotko zgaduyuchi pro vijskovi ta administrativni uspihi Svetonij zagliblyuyetsya u rozpovidi pro rozpustu zhorstokist ta poroki yaki vin pripisuye Tiberiyu Nezvazhayuchi na zhahlivi rozpovidi pro imperatora suchasna istoriya rozglyadaye Tiberiya yak uspishnogo ta kompetentnogo imperatora yakij pislya smerti zalishiv derzhavnu skarbnicyu nabagato bagatshoyu nizh todi koli pochalosya jogo pravlinnya Takim chinom rozpovidi Svetoniya pro harakter ta vchinki Tiberiya ne slid prijmati yak istinu Tiberij pomer svoyeyu smertyu Svetonij opisuye nadzvichajnu radist u Rimi pislya jogo smerti Jogo tilo hotili skinuti gemonskimi shodami u richku Tibr oskilki vin robiv tak z bagatma lyudmi za zhittya U Tiberiya ne bulo zhivih ditej koli vin pomer prote jogo onuk Tiberij Yulij Cezar Neron Gemell ta jogo usinovlenij onuk Gaj Cezar Kaligula perezhili jogo Tiberij ogolosiv oboh svoyimi spadkoyemcyami ale shozhe nadavav perevagu Kaliguli cherez molodist Gemella Kniga IV Kaligula Bilshist togo sho vidomo pro pravlinnya Kaliguli vidomo vid Svetoniya Inshi rimski avtori napriklad Tacit mistyat duzhe malo informaciyi pro Kaligulu yaksho vin vzagali tam zgaduyetsya Imovirno bilshist togo sho isnuvalo pid chas jogo pravlinnya bulo davno vtracheno Bilshu chastinu tvoru Svetonij posilayetsya na Kaligulu vikoristovuyuchi jogo vlasne im ya Gaj Kaligula malenki choboti bulo prizviskom yake dali jomu soldati batka tomu sho koli vin buv hlopchikom to chasto odyagav miniatyurne bojove sporyadzhennya ta provodiv navchannya dlya vijska Zvichajno zh vin ne znav komand ta ne mig yih nichogo navchiti hocha b cherez te sho buv vtrichi molodshim Prote voyini lyubiti jogo ta robili viglyad sho vse rozumiyut ta pidporyadkovuyutsya jogo nakazam Batka Kaliguli Germanika lyubili u vsomu Rimi oskilki vin buv genialnim voyenachalnikom ta prikladom rimskih piet Tiberij zrobiv Germanika svoyim spadkoyemcem spodivayuchis sho Germanik zmozhe jogo perevershiti Ale Germanik pomer ta ne vstig cogo zrobiti Pislya smerti Tiberiya Kaligula stav imperatorom Spochatku rimlyani lyubili Kaligulu zavdyaki horoshij pam yati pro jogo batka Ale bilshist togo sho Svetonij govorit pro Kaligulu ye negativnim Vin pishe sho v imperatora bula pevna hvoroba cherez yaku toj vtrativ rozum Takozh Svetonij vvazhaye sho Kaligula znav pro neyi Kaligula odruzhivsya zi svoyeyu sestroyu grozivsya zrobiti svogo konya konsulom napraviv armiyu do pivnichnogo uzberezhzhya Galliyi koli voni gotuvalisya vtorgnutis u Britaniyu ta zmusiv yih zbirati mushli na berezi ce mozhe buti vigadkoyu oskilki slovo mushlya latinskoyu movoyu uosoblyuye ponyattya yake v toj chas legioneri nazivali barakami yaki voyini sporudzhuvali vnochi pid chas pohodiv Takozh Kaligula pobuduvav dorizhku vid svogo palacu do hramu shob buti blizhche do svogo brata rimskogo boga Yupitera Kaligula vvazhav sebe zhivim bozhestvom Vin takozh zaminiv golovi na statuyah riznih bogiv svoyimi byustami Kaligula klikav lyudej do svogo palacu posered nochi Koli voni pribuvali vin hovavsya i vidavav divni zvuki Takozh vin mig vbiti lyudej a potim pochati klikati ta shukati yih Koli nihto ne z yavlyavsya vin pripuskav sho voni mabut pokinchili zhittya samogubstvom Svetonij opisuye kilka peredvist sho prorokuvali vbivstvo Kaliguli Vin zgaduye pro bliskavku sho vrazila Rim na bereznevi idi Tak samo bulo pered smertyu Yuliya Cezarya U starodavnomu sviti bliskavka bula duzhe zabobonnim yavishem V den vbivstva Kaligula prinis u zhertvu flamingo Pid chas zhertvi na jogo odyag brizkala krov Svetonij takozh zgaduye pro kometu yaku pobachili nezadovgo do vbivstva U starodavnomu sviti vvazhali sho kometi vishuyut smert chi vbivstvo vazhlivih lyudej Svetonij navit pripustiv sho same im ya Kaliguli bulo provisnikom jogo vbivstva zaznachivshi sho kozhen cezar na im ya Gaj napriklad diktator Gaj Yulij Cezar zaznav vbivstva naspravdi tverdzhennya ne ye tochnim batko Yuliya Cezarya pomer svoyeyu smertyu yak i Avgust Kaligula buv zavzyatim fanatom gladiatorskih boyiv Jogo vbili nezabarom pislya togo yak vin povertavsya z odnogo z nih Vbivcyami buli kapitan pretorianskoyi gvardiyi a takozh kilka senatoriv Kniga V Klavdij Klavdij povne im ya Tiberij Klavdij Cezar Avgust Germanik buv onukom Marka Antoniya brata Germanika i dyadka Kaliguli Na moment vbivstva Kaliguli jomu bulo blizko 50 rokiv Vin nikoli ne zajmav derzhavni posadi v osnovnomu cherez sturbovanist sim yi shodo jogo zdorov ya ta rozumovih zdibnostej Svetonij bagato pisav pro rozumovi vadi Klavdiya ta pro te yak imperatorska rodina stavilas do cogo u Zhitti Avgusta Vbivstvo Kaliguli sprichinilo velikij zhah u palaci i za slovami Svetoniya Klavdij nalyakanij zvukami soldativ sho shukali podalshih zhertv shovavsya na balkoni za shtorami Vin buv vpevnenij sho jogo vb yut tomu sho vin mav krovni zv yazki z Kaliguloyu ostannim imperatorom Soldat sho pereviryav kimnatu pomitiv nogi yaki stirchali z pid shtor zaglyanuvshi za nih znajshov tam perelyakanogo Klavdiya Vin progolosiv Klavdiya novim imperatorom i vidviv jogo do reshti soldativ pislya chogo voni vinesli jogo z palacu ta dostavili do pretorianskogo taboru de vijsko shvidko progolosilo jogo imperatorom Mi diznayemosya sho Klavdij buv pershim rimskim polkovodcem yakij vtorgsya do Britaniyi pislya Yuliya Cezarya sho zrobiv ce stolittyam ranishe Dion Kassij bilsh detalno rozpovidaye pro ce Vin takozh zajshov dali nizh Cezar i zmusiv Britaniyu pidporyadkuvatisya rimskomu pravlinnyu Cezar zavoyuvav Britaniyu ale zalishiv za britancyami pravo keruvati soboyu Klavdij buv ne takij dobrij Vtorgnennya do Britaniyi bulo golovnoyu vijskovoyu kampaniyeyu za jogo pravlinnya Za slovami Svetoniya Klavdij vse zhittya strazhdav vid problem zi zdorov ya poki ne stav imperatorom Pislya cogo vin stav zdorovishim za bika Tim ne mensh imperator strazhdav vid riznih nedug takih yak epileptichni pripadki ta konvulsiyi kumedna kulgavist a takozh zayikannya i nadmirne vidilennya slini pri perezbudzhenni Svetonij iz zadovolennyam rozpovidav yak zhalyugidnij Klavdij vismiyuvavsya v svoyemu imperatorskomu budinku cherez ci nedugi Avtor takozh dodaye kilka listiv sho Avgust pisav svoyij druzhini Liviyi v yakih vin virazhaye zanepokoyennya za reputaciyu imperatorskoyi sim yi yaksho Klavdiya bachitimut z nimi na publici Svetonij opisuye kilka peredvishen vbivstva Klavdiya Vin zgaduye kometu yaku kilka rimlyan bachili nezadovgo do podiyi Yak zgaduvalosya ranishe kometi vishuvali zagibel znachnih lyudej Klavdij namagavsya perenesti svoyu dolyu na kogos inshogo i zapobigti smerti strachuyuchi rimskih gromadyan u tomu chisli deyakih senatoriv ta aristokrativ Svetonij zmalovuye Klavdiya yak kumednu postat znecinyuye bagato jogo vchinkiv ta pishe sho vsi horoshi ta vartisni rechi yaki vin robiv traplyalisya viklyuchno cherez vpliv inshih lyudej Takim chinom obraz Klavdiya stolittyami usoblyuvav slabkogo durnya yakim keruvali ti kim vin nachebto praviv She avtor opisuye obidni zvichki Klavdiya zokrema jogo neskromnu lyubov do yizhi ta napoyiv a takozh prihilnist do miskih tavern Nezvazhayuchi na jogo nevdachi ta fizichni osoblivosti bilshist suchasnih istorikiv pogodzhuyutsya sho Klavdij buv dovoli horoshim pravitelem Voni zvertayut osoblivu uvagu na jogo vijskovij uspih u Britaniyi a takozh chislenni gromadski zaslugi Pravlinnya Klavdiya zakinchilos tim sho jogo otruyili gribnoyu stravoyu Imovirno ce zrobila jogo ostannya druzhina Agrippina namagayuchis zvesti na prestol svogo sina vid poperednogo shlyubu Nerona yakij i stav imperatorom pislya smerti Klavdiya Kniga VI Neron Svetonij zobrazhuye zhittya Nerona podibno tomu yak vin opisuye zhittya Kaliguli Vse pochinayetsya z rozpovidi pro te yak Neron posiv prestol zamist sina Klavdiya Britannika Potim avtor pochinaye pererahovuvati chislenni zlochini yaki chiniv molodij imperator Svetonij pishe sho imperator Kaligula u vidpovid na prohannya sestri vibrati im ya dlya sina nazvav nemovlya Klavdiyem oskilki dyadko imperatora Klavdij buv posmihoviskom vsogo dvoru Utim ce svidchennya ne vidpovidaye dijsnosti oskilki pri narodzhenni Neron otrimav im ya Lucij Domicij Agenobarb a Klavdiyem jogo narekli vzhe pislya usinovlennya imperatorom Klavdiyem Druzhina Klavdiya Valeriya Messalina bachila v malomu Neroni supernika yiyi sinu Britanniku v borotbi za tron imperatora Svetonij pishe sho hodili chutki za yakimi Messalina navit pidsilala do pidlitka ubivc yaki b mali zadushiti jogo pid chas obidnogo snu ale voni zlyakalisya pobachivshi zmiyinu shkiru bilya uzgoliv ya lizhka Avtor opisuye Nerona yak lyudinu sho nadzvichajno silno nasolodzhuvalas muzikoyu ta lyubila yiyi Vin buv duzhe obdarovanim muzikantom ta chasto davav chudovi koncerti yaki primusovo vidviduvali rimlyani vishogo klasu Ci koncerti trivali godinami Podejkuyut sho deyaki zhinki narodzhuvali na nih a choloviki inscenizovuvali svoyu smert oskilki Neron ne dozvolyav nikomu pokidati jogo koncerti do zavershennya Piznishe do cogo dodalosya zahoplennya kolisnimi peregonami ta sportom Neron vvazhav sebe neperevershenim muzikantom vizniceyu ta atletom Vin viriv u te sho u spivi dorivnyuye Apollonovi u peregonah Geliosovi dumav takozh nasliduvati spravi Gerakla Opovidali sho vzhe buv prigotovanij lev yakogo vin mav ubiti paliceyu abo zadushiti golimi rukami na ochah glyadachiv na areni pishe Svetonij Spochatku pravlinnya Nerona bulo dovoli adekvatnim ale potim vin pochav vihoditi z pid vplivu otochennya odnochasno use bilshe proyavlyalisya jogo nestrimanist bezmirne samolyubstvo ta zhorstokist Pershim vin otruyiv svogo zvedenogo brata Britanika za legendoyu cherez te sho toj mav krashij golos hoch pevno prosto pozbuvavsya pretendenta na vladu Nenavidiv vin i svoyu matir Agrippinu Molodshu Spershu Neron pozbaviv yiyi vsih pochestej i zabrav vartu pislya chogo vignav z palacu Tri razi namagavsya otruyiti ale Agrippina poperedno prijmala protiotrutu Todi vin vigadav specialnij korabel pastku i zaprosiv Agrippinu na benket u Bajyi Svinceva brila sho mala vbiti Agrippinu zastryagla v bilci lizhka tozh hoch korabel i rozlamavsya vona ne potonula ta zmogla doplisti do berega de yiyi odnak vse odno vbili Materevbivstvo vvazhalosya v Rimi najtyazhchim zlochinom Yak vipravdannya Neron zayaviv senatovi sho Agrippina zadumala zamah na jogo zhittya i vin buv zmushenij piti na vbivstvo Neron buv ne tilki ekscentrichnim a j mav pevni psihichni vidhilennya yak i jogo poperedniki Takozh Svetonij opisuye chislenni poroki imperatora Za jogo slovami Neron odruzhiv na sobi hlopchika yakogo zgodom kastruvav Vin povodivsya tak nache toj buv zhinkoyu Kazhut sho Sporus buv duzhe shozhim na druzhinu Nerona Poppeyu Sabinu yaka nachebto pomerla pri rodah Ale bilsh imovirno te sho Neron zabiv yiyi do smerti Koli imperator vihodiv v lyudi z hlopchikom to odyagav jogo v regaliyi sho buli tipovim odyagom dlya rimskih imperatric Do Sporusa Neron buv odruzhenij z vilnovidpushenikom Pifagorom ale stavivsya do nogo yak do cholovika a ne yak do zhinki Svetonij cituye odnogo rimlyana yakij zhiv u toj chas Vin skazav sho svit buv bi krashim yakbi batko Nerona Gnej Domicij Ahenobarb odruzhivsya z kastrovanim hlopchikom i Neron vidpovidno ne z yavivsya b na svit Same Svetonij vpershe pokazuye nam pochatki legendi pro te sho Neron zastav yak Rim goriv Svetonij perekazuye yak imperator sposterigayuchi yak gorit misto viguknuv sho ce nadzvichajno krasivo i zaspivav epichnu poemu pro zrujnuvannya Troyi yaku suprovodiv groyu na liri Svetonij opisuye samogubstvo Nerona ta pidkreslyuye sho jogo smert oznachala kinec pravlinnya Yuliyiv Klavdiyiv adzhe Neron ne mav spadkoyemcya Za slovami Svetoniya Neron buv zasudzhenij Senatom na smert Koli imperator diznavsya sho Senat vidpravlyaye soldativ shob jogo vbiti to pokinchiv zhittya samogubstvom Kniga VII Galba Oton Vitellij Galba Rozdil pro Galbu mistit ne nadto bagato informaciyi Galba buv pershim imperatorom Roku chotiroh imperatoriv abo Gromadyanskoyi vijni 68 69rr Galba zmig pidnyatisya na prestol oskilki smert Nerona oznachala kinec dinastiyi Yuliyiv Klavdiiv Svetonij korotko opisuye simejnu istoriyu Galbi Toj pohodiv zi slavetnogo patricianskogo rodu Sulpijciv Avtor takozh korotko zgaduye peredvishennya smerti cogo imperatora Bilshist rozdilu opisuye shodzhennya Galbi na prestol ta jogo vbivstvo Takozh vin mistit opis jogo zovnishnosti Svetonij ne vitrachaye bagato chasu ni na opis dosyagnen imperatora ni bud yakih nevdach jogo pravlinnya Za slovami Svetoniya Galbu vbili prihilniki Otona Vbivstvo bulo duzhe zhorstokim soldati prodovzhuvali nivechiti jogo tilo navit pislya togo yak vin vzhe buv mertvim Odin z nih vidrubav trupovi golovu i pidnis Otonu Toj u svoyu chergu viddav yiyi oboznikam i harchevnikam yaki she yakijs chas nosili yiyi po taboru na spisi Priblizno v cej chas Svetonij vicherpav usi svoyi imperatorski arhivni dzherela Oton Jogo povne im ya Mark Salvij Oton Vin praviv lishe dekilka misyaciv Tomu rozdil pro nogo takozh korotkij yak i pro Galbu Svetonij navit opisuvav yihni zhittya za odinakovoyu shemoyu Spochatku rozpovidaye pro rodinu Otona ta yihnyu istoriyu Hocha chleni jogo sim yi buli perevazhno neviznachnimi osobami Lishe jogo batko zavdyaki milosti Klavdiya stav znatnoyu lyudinoyu Svetonij takozh dodaye korotkij spisok peredvishen stosovno pravlinnya ta samogubstva Otona Avtor prisvyachuye bilshist rozdilu opisu shodzhennya Otona na prestol ta jogo samogubstvu Svetonij pripuskaye sho tilki no Oton zijshov na prestol vin zmushenij buv pochati oboronyatisya vid pretencij ta inshih pretendentiv na nogo Zi sliv avtora mi diznayemosya sho Otona spitkala podibna dolya do Galbi Prihilniki Vitelliya hotili vbiti Otona Svetonij stverdzhuye sho odniyeyi nochi imperator zrozumiv sho nezabarom jogo vb yut Vin pochav rozglyadati samogubstvo yak vihid ale virishiv pospati she odnu nich pered tim yak jogo zdijsniti Tiyeyi nochi lyagayuchi spati vin poklav kindzhal pid podushku A zranku prokinuvsya i zakolov sebe na smert Vitellij Vitellij buv ostannim korotkotrivalim imperatorom informaciyi pro nogo v knizi takozh nebagato Svetonij stverdzhuye sho poki Vitellij pryamuvav do Rimu Oton pokinchiv zhittya samogubstvom V knizi pokazano Vitelliya ne v nadto horoshomu svitli Ale slid pam yatati sho batko Svetoniya buv oficerom v armiyi ta voyuvav za Otona i vidpovidno proti Vitelliya v pershij A nastupnij imperator Vespasian koli zijshov na prestol povnistyu keruvav istoriyeyu i tim yak zobrazhuvali jogo chi inshih postatej Tomu bud sho napisane pro Vitelliya zobrazilo b jogo v poganomu svitli nezalezhno vid istinnih vchinkiv Svetonij tradicijno korotko opisuye sim yu Vitelliya ta rizni peredvishennya i prikmeti stosovno jogo doli Takozh avtor opisuye i vbivstvo imperatora Za jogo slovami Vitelliya she do smerti zv yazali rozdyagnuli i zakidali tvarinnim poslidom Na vidminu vid dvoh jogo poperednikiv Vitelliya vbiv ne jogo nastupnik V toj chas nastupnij imperator ta jogo pribichniki voyuvali proti yevreyiv u Yudeyi Smertyu Vitelliya zakinchivsya najgirshij rik rannogo principatu Kniga VIII Vespasian Tit Domician Vespasian Svetonij rozpochinaye z opisu predkiv zasnovnika dinastiyi Flaviyiv i prodovzhuye z korotkim spiskom vijskovoyi ta politichnoyi kar yeri Vespasiana pri Avli Plavciyi Klavdiyi ta Neroni a takozh rozpovidaye pro pridushennya nim povstannya v Yudeyi Avtor zaznachaye pro chesnist imperatora ale takozh ne zabuvaye j pro jogo shilnist do skuposti Svetonij yak zavzhdi pererahovuye peredvishennya ta prikmeti shodo pravlinnya ta zhittya Vespasiana Takozh vin korotko rozpovidaye pro zrostayuchu vijskovu pidtrimku Vespasiana i she korotshe pro podiyi v Italiyi ta Yegipti Za pravlinnya Vespasiana bulo pridushene povstannya v Yudeyi ta zrujnovano Yerusalimskij Hram Avtor opisuye ranni diyi Vespasiana rozpovidaye yak toj zmig vidnoviti disciplinu v Rimi ta jogo provinciyah vidbudovuvav rimsku infrastrukrutu sho bula poshkodzhena pid chas vijn Opisuye jogo skromnim ta poblazhlivim provodyachi paraleli z Avgustom Piznishe jdetsya pro te sho vin nadzvichajno spravedlivij i nadaye perevagu pomiluvannyu a ne pomsti Svetonij zaznachaye sho yedinim nedolikom Vespasiana bula skupist pidtverdzhuyuchi svoyi slova jogo vinahidnickimi podatkovimi reformami Odnak avtor poyasnyuye taku povedinku tim sho porozhnecha rimskoyi kazni ne zalishala jomu viboru Svetonij korotko opisuye zovnishnist Vespasiana ta shilnosti do komichnoyi povedinki U comu rozdili roboti z yavlyayetsya vidomij viraz Groshi ne pahnut Pecunia non olet Rich u tim sho sin Vespasiana ta nastupnij imperator Tit rozkritikuvav svogo batka za styagnennya plati za koristuvannya gromadskimi tualetami na vulicyah Rimu Pochuvshi ce Vespasian vzyav kilka monet i poprosiv Tita ponyuhati yih a potim zapitav sina chi voni pogano pahnut Koli Tit skazav sho ni Vespasian vidpoviv sho ci moneti prijshli z sechi Imperator dostojno zustriv svoyu smert Vin prodovzhuvav vikonuvati svoyi obov yazki navit todi koli perejshov na postilnij rezhim Tim chasom hvoroba prodovzhuvala znesilyuvati kolis micne tilo Napadi raptovoyi slabkosti traplyalisya vse chastishe Nareshti nastav moment koli Vespasian vidchuv sho pomiraye Zlyakavshis sho pokine svit zhivih u negidnij imperatora pozi vin skazav blizkim sho povinen pomerti stoyachi i poprohav dopomogti jomu pidnyatisya Jogo oberezhno pidtrimali i namagayuchis zvestisya i vipryamitisya vin zrobiv ostannij podih Golova vpala na grudi tilo obvislo ale she deyakij chas ti sho pidtrimuvali imperatora ne navazhuvalisya opustiti mertve tilo na lizhko Tit Tit buv starshim sinom Vespasiana i drugim imperatorom dinastiyi Flaviyiv Yak pishe Svetonij Zahoplennya i milist lyudskogo rodu Tit vihovuvavsya v imperatorskomu dvori i viris z Britanikom sinom Klavdiya Dvom z nih bulo skazano proroctvo yake stosuvalosya yihnogo majbutnogo Britaniku skazali sho vin nikoli ne zmozhe perevershiti svogo batka a Tit zmozhe Yunaki buli nastilki blizkimi sho koli Britanika otruyili Tit sho buv prisutnim skushtuvav otrutu i led ne pomer Koli Tit dosyag povnolittya krasa ta talanti yaki viriznyali jogo v ditinstvi stali she bilsh pomitnimi Tit buv nadzvichajno vmilim u mistectvi vijni ta miru Vin proslaviv sebe polkovnikom u Nimechchini ta Britaniyi Tit proyaviv sebe chudovim polkovodcem v Yudeyi i koli vzyav v oblogu Yerusalim Cya shestimisyachna obloga zakinchilasya zrujnuvannyam Yerusalimskogo hramu ta vignannyam zvidti yevreyiv Cej period vidomij yak yevrejska diaspora Tit takozh mav lyubovnij zv yazok z yevrejskoyu korolevoyu yaku vin priviz do Rimu Yak imperator vin namagavsya buti velikodushnim i zavzhdi visluhovuvav prohannya bez uperedzhenosti A prozhitij den bez nadannya pidtrimki chi dopomogi komus vin vvazhav marno vitrachenim Za chasiv svogo pravlinnya vin dobuduvav te sho stalo najtrivalishoyu zgadkoyu pro jogo sim yu ta odniyeyu z najvidomishih sporud Rimu Flavijovij amfiteatr abo kolizej Jogo pravlinnya zatmarilosya viverzhennyam Vezuviya velikoyu rimskoyu pozhezheyu ta najstrashnishoyu chumoyu yaka koli nebud bula vidoma Odnak ci katastrofi jogo ne znishili Skorishe yak zauvazhuye Svetonij vin viris yak batko sho pikluyetsya pro svoyih ditej Nezvazhayuchi na te sho rimlyani obozhnyuvali Tita jogo pravlinnya bulo netrivalim Jogo otruyili Imovirno ce buv jogo brat Domician Takim chinom Tit buv imperatorom lishe dva roki dva misyaci i dvadcyat dniv Na moment smerti vin vidkriv zavisi poglyanuv na nebo i girko poskarzhivsya sho zhittya vidbirayetsya v nogo nezasluzheno oskilki na jogo sovisti lezhav lishe odin grih Domician Molodshij brat Tita drugij sin Vespasiana i tretij imperator dinastiyi Flaviyiv Pid chas pravlinnya Tita vin viklikav inakomislennya i namagavsya otrimati prestol vlashtuvavshi zakolot Z pochatku svogo pravlinnya Domician praviv yak avtokrat chastkovo cherez vidsutnist politichnih navichok a takozh cherez vlasnu prirodu Domician pidozrilo ta nastorozheno stavivsya do otochuyuchih oskilki zvik do samotnogo sposobu zhittya i ce postupovo pogirshuvalosya Svetonij viznaye sho za pravlinnya Domiciana imperiya nasolodzhuvalasya periodom nezvichno horoshogo uryadu i bezpeki Politika Domiciana shodo najmannya chleniv kinnogo klasu na deyaki vazhlivi posadi a ne svoyih vlasnih vilnovidpushenikiv takozh bula novovvedennyam Vin takozh zumiv vidnoviti finansovu stabilnist v imperiyi nezvazhayuchi na budivelni proekti ta vijni Domician gliboko spoviduvav religiyu tomu buduvav hrami ta spriyav provodzhennyu sluzhb ta navit namagavsya zmusiti lyudej nasliduvati moral vstanovlyuyuchi zakoni pro ce Domician osobisto brav uchast v boyah u Nimechchini Naprikinci svogo pravlinnya vin stiknuvsya iz zrostayuchimi nepriyemnostyami na nizhnomu Dunayi z boku dakiv plemeni yake znahodilosya na teritoriyi suchasnoyi Rumuniyi Pid kerivnictvom svogo carya Decebala daki vtorglisya v imperiyu v 85 roci nashoyi eri Vijna zakinchilasya u 88 roci kompromisnim mirom yakij zalishiv Decebala carem ta nadav jomu rimsku dopomogu za jogo obicyanku dopomagati zahishati kordoni imperiyi Odniyeyu z prichin cherez yaku Domician ne zmig znishiti dakiv stalo povstannya v Nimechchini gubernatora Povstannya bulo shvidko pridushene ale z togo chasu yak povidomlyaye nam Svetonij nedovirliva vdacha Domiciana zrostala Najbilshe postrazhdali jogo najblizhchi lyudi i pislya vstanovlennya nim teroru v imperatorskomu dvori Domiciana bulo vbito Svetonij stverdzhuye sho sered ubivc bula jogo druzhina Domitiya Longina ta mozhlivo jogo nastupnik Nerva Senat yakij jogo zavzhdi nenavidiv shvidko zaplyamuvav pam yat pro nogo i zneslaviv jogo vchinki Domician priyednavsya do lav tiraniv iz znachnimi dosyagnennyami ale zloyu pam yattyu Vin buv ostannim imperatorom dinastiyi Flaviyi i jogo vbivstvo poklalo pochatok periodu tak zvanih P yati dobrih imperatoriv HarakteristikaBiografiyi vikladeni ne v hronologichnomu poryadku Vsi biografiyi pobudovani za pevnoyu shemoyu rodovid imperatora chas i misce narodzhennya dityachi roki prikmeti opis prihodu do vladi najvazhlivishi zahodi jogo pravlinnya harakter imperatora opis obstavin smerti Na dumku deyakih doslidnikiv Svetonij pozbavlenij literaturnogo smaku i vidchuttya istoriyi Na vidminu vid Tacita istorichni pruzhini i psihologichni motivi ne cikavlyat avtora Vin navodit tilki faktologichnu kanvu bagatu chislennimi anekdotami dostovirnist yakih neridko viklikaye sumniv U comu jogo podibnist z Plutarhom Tvir Svetoniya cinnij tim sho vin prolivaye svitlo na domashnij intimnij bik diyalnosti imperatoriv Same do Zhittya dvanadcyati cezariv shodyat najbilsh sumnivni motivi i syuzheti pov yazani z imperatorami kin Kaliguli aktorski vpravi Nerona fraza Vespasiana groshi ne pahnut gladiatorske privitannya Ave Caesar morituri te salutant ulyublena fraza Avgusta do greckih kalend Poglyad avtora ne spotvorenij senatorskimi zabobonami vlastivimi napriklad tvoram Tacita Za ideal praviteliv Svetonij prijmaye bozhestvennih Avgusta i Tita VplivPikantni podrobici osobistogo zhittya praviteliv garantuvali tvoru populyarnist yak v antichni chasi tak i v Novij chas Yak svoyeridne jogo prodovzhennya zadumuvalisya Mariyem Maksimom Zhittyepisi Avgustiv Ejngard vstaviv u latinskij zhittyepis Karla Velikogo ryadki v yakih Svetonij vihvalyav doblesti Avgusta Do pochatku sistematichnih arheologichnih doslidzhen u XIX stolittya same za povidomlennyami Svetoniya sudili pro togo chi inshogo imperatora z dinastiyi Yuliyiv Klavdiyiv ta Flaviyiv Anglijskoyu 12 cezariv pereklav Robert Grejvz Deyaki pasazhi napriklad pro te yak Tiberij viddavavsya pedofiliyi na ostrovi Kapri zdavalisya nastilki rozpusnimi sho do kincya XX stolittya u perekladah yih vikidali z tekstu abo zalishali latinskij tekst bez perekladu PerekladiAnglijski Suetonius The Lives of the Twelve Caesars 1 chervnya 2020 u Wayback Machine by trans by J C Rolfe 1914 Loeb Classical Library Rosijski Gaj Svetonij Trankvill Zhizn dvenadcati cezarej per M I Ilinskij 1776 Gaj Svetonij Trankvill Zhizn dvenadcati cezarej per V A Alekseev 1904 Gaj Svetonij Trankvill Zhizn dvenadcati cezarej 17 chervnya 2013 u Wayback Machine per M L Gasparov Moskva Nauka 1964 Literaturnye pamyatniki Ukrayinski Gaj Svetonij Trankvill Zhittyepisi dvanadcyati cezariv Lviv Spolom 2012 T per z latin P Sodomora 27 lipnya 2019 u Wayback Machine Gaj Svetonij Trankvill Zhittyepisi dvanadcyati cezariv Lviv Piramida 2019 T per z latin P Sodomora 321 s ISBN 978 966 441 559 7 PrimitkiMihajlo Gasparov Svetonij i ego kniga 30 chervnya 2012 u Wayback Machine ros Svetonij 17 kvitnya 2012 u Wayback Machine v Britanskij enciklopediyi angl DzherelaZhittyepisi dvanadcyati cezariv Gaj Svetonij Trankvill per z latin P Sodomora Lviv Spolom 2012 278 s ISBN 978 966 665 616 5PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zhittya dvanadcyati cezariv U Vikidzherelah ye De vita Caesarum libri VIII Zhittyepisi dvanadcyati cezariv Tekst onlajn 8 bereznya 2019 u Wayback Machine ukr Zhittya dvanadcyati cezariv Tekst onlajn 10 lipnya 2011 u Wayback Machine angl Zhittya dvanadcyati cezariv Tekst onlajn 1 chervnya 2020 u Wayback Machine