Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ефіопські гірські луки та рідколісся (ідентифікатор WWF: AT1007) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований на Ефіопському нагір'ї у Північно-Східній Африці.
 Ландшафт Ефіопського нагір'я | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT1007 |
| Межі | Ефіопські гірські ліси Ефіопські гірські вересові пустища |
| Площа, км² | 221 147 |
| Країни | Ефіопія, Еритрея, Судан |
| Охороняється | 19 443 км² (9 %) |
 Розташування екорегіону (оливковим) | |
Географія
Екорегіон ефіопських гірських луків та рідколісь охоплює середні висоти та високогір'я Ефіопського нагір'я, яке переважно розташоване в Ефіопії і простягається до Еритреї та Судану. Висота регіону переважно становить від 1800 до 3000 м над рівнем моря. На найвищих вершинах Ефіопського нагір'я поширені ефіопські гірські вересові пустища, а на більш низьких висотах екорегіон переходить у ефіопські гірські ліси.
Ефіопське нагір'я сформувалося 55 мільйонів років тому, а близько 13 мільйонів років тому, коли утворився Східно-Африканський рифт, воно було розділене на дві частини. Північно-західна частина Ефіопського нагір'я, або Абіссинський масив, включає гори Симєн та [en], а південно-східна частина, або Харарський масив, — гори [en]. Регіон є сейсмічно активним, а період активного вулканізму в ньому завершився 4-5 мільйонів років тому.
Завдяки родючим вулканічним ґрунтам екорегіон відзначається дуже високою густотою населення, яка становить від 100 до 400 осіб/км². Тут розташована столиця Ефіопії Аддис-Абеба та столиця Еритреї Асмера.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією кліматів Кеппена), на який здійснює значний вплив рух міжтропічної зони конвергенції (МЗК). Коли МЗК у період з травня по жовтень рухається на північ, до Ефіопського нагір'я надходять теплі, вологі повітряні маси з Індійського океану, і на південних схилах гір випадають дощі. Протягом решти року МЗК лежить на південь від Ефіопського нагір'я, а волога в регіон надходить з Червоного моря разом з північно-східними вітрами. Ці вітри приносять менше вологи, ніж вітри з Індійського океану, і більшість опадів в цей час випадає на північних схилах гір. Загалом, найбільша середньорічна кількість опадів (до 2500 мм) спостерігається на південно-західних схилах Ефіопського нагір'я, тоді як на більшій частині екорегіону вона становить близько 1600 мм. Середня температура у високогір'ях регіону коливається від 15 °C до 20 °C.
Флора
Природний рослинний покрив екорегіону, відомий як дега або вейна-дега, представлений мозаїкою луків, чагарників, хащів та рідколісь, які переважають у менш вологих частинах регіону, та більш густими лісами, які зустрічаються у районах, де випадає більша кількість опадів, переважно на південному заході Ефіопського нагір'я та у високогір'ях. Структура та склад цих лісів змінюється залежно від місцевості та висоти над рівнем моря.
На висоті від 2000 до 2500 м над рівнем моря на півдні регіону поширені хмарні ліси. Основу лісів, що ростуть у більш сухих місцевостях, особливо на стрімких схилах, складають хвойні звичайні афрокарпуси (Afrocarpus falcatus) та африканські яловці (Juniperus procera) у поєднанні з широколистяними [en] (Hagenia abyssinica). В горах Симєн на півночі екорегіону, на висоті від 2300 до 2700 м над рівнем моря, ростуть вічнозелені широколистяні гірські ліси, в яких переважають [en] (Syzygium guineense subsp. afromontanum), африканські яловці (Juniperus procera) та [en] (Olea europaea subsp. cuspidata).
На більш вологих південних нагір'ях поширені густі вологі вічнозелені ліси, найбільшим з яких є ліс [en] в горах [en]. На висоті від 1900 до 2300 м над рівнем моря ростуть нижні гірські ліси, на висоті від 2300 до 2800 м над рівнем моря — середньогірські ліси, а на висоті від 2800 до 3250 м над рівнем моря — високогірні ліси, у яких переважають абіссинські хагенії (Hagenia abyssinica), та бамбукові зарості, в яких переважає [en] (Oldeania alpina).
Первинний рослинний покрив екорегіону протягом багатьох сотень років був знищений або значно деградував внаслідок пожеж, перевипасу худоби, заготівлі дрів і деревини та перетворення на сільськогосподарські угіддя. Значна частина лісів та рідколісь була замінена на луки та чагарникові зарості.
Загалом флора екорегіону переважно представлена афромонтанськими видами, у поєднанні з деякими видами палеарктичного походження, які потрапили в регіон в часи останнього льодовикового періоду. В ті часи рослинний покрив екорегіону був представлений тундрою, а у високогір'ях Ефіопського нагір'я лежали льодовики. Флора екорегіону є відносно бідною, порівняно з іншими регіонами Афромонтанського архіпелагу, що відображає його молоду, поствулканічну та постльодовикову природу. Водночас географічна ізоляція та унікальні кліматичні умови сприяють великому рівню ендемізму місцевої флори. Більшість ендеміків регіону росте у відкритих природних середовищах.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити великого куду (Tragelaphus strepsiceros), антилопу-стрибуна (Oreotragus oreotragus), південного бушбока (Tragelaphus sylvaticus), орібі (Ourebia ourebi), звичайну редунку (Redunca redunca), звичайного дуїкера (Sylvicapra grimmia), дуїкера Харві (Cephalophus harveyi), великого лісового кабана (Hylochoerus meinertzhageni), африканського бородавочника (Phacochoerus africanus), чагарникову свиню (Potamochoerus larvatus), гривету (Chlorocebus aethiops), блакитну мартишку (Cercopithecus mitis), східну герезу (Colobus guereza), верветку (Chlorocebus pygerythrus), павіана-анубіса (Papio anubis), гамадрила (Papio hamadryas), капського дамана (Procavia capensis), плямистого дамана та майже ендемічного ефіопського зайця (Lepus fagani). Серед хижих ссавців, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити лева (Panthera leo), африканського леопарда (Panthera pardus pardus), звичайного каракала (Caracal caracal), сервала (Leptailurus serval), смугастого шакала (Lupulella adusta), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas) та плямисту гієну (Crocuta crocuta).
Майже ендемічними представниками екорегіону, які також зустрічаються у високогірних пустищах Ефіопії, є гелади (Theropithecus gelada), гірські ньяли (Tragelaphus buxtoni) та ефіопські козли (Capra walie). В лісах гір [en] та нагір'я Сідамо мешкають ендемічні мавпи джам-джам (Chlorocebus djamdjamensis). Основою їх раціону є листя африканського альпійського бамбуку. Серед інших ендеміків регіону слід відзначити [en] (Crocidura phaeura) та [en] (Crocidura harenna).
Серед майже ендемічних птахів, поширених в регіоні, слід відзначити рябокрилого ібіса (Bostrychia carunculata), чорноголову чайку (Vanellus melanocephalus), ефіопського пастушка (Rougetius rougetii), чорнокрилого нерозлучника (Agapornis taranta), [en] (Oenanthe frenata), білоспинну синицю (Melaniparus leuconotus). [en] (Turdus simensis) та [en] (Serinus nigriceps), які також зустрічаються на високогірних пустищах. Ендеміками екорегіону є ефіопські каргарки (Cyanochen cyanoptera), еритрейські щедрики (Crithagra xanthopygia), ефіопські пікулики (Macronyx flavicollis), білогорлі камінчаки (Monticola semirufus), еритрейські смолярики (Myrmecocichla melaena), сірі мельби (Pytilia lineata), східні таміки (Cisticola lugubris) та ефіопські тимелії (Sylvia galinieri). Коім того, ендеміками екорегіону є близько 10 видів амфібій, зокрема [en] (Leptopelis yaldeni).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 19 443 км², або 9 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en] та [en] в Ефіопії, а також [en] в Еритреї. У 1978 році Національний парк гір Симєн була внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а у 2023 році туди ж був внесений і Національний парк гір Бале.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 лютого 2024.
- Bussmann, Rainer. (1997). The forest vegetation of Harenna escarpment (Bale Province, Ethiopia) - syntxomomy and phytogeographical affinities. Phytocoenologia. 27. 1-23.
- Mekonnen, A., Fashing, P.J., Bekele, A. et al. Dietary flexibility of Bale monkeys (Chlorocebus djamdjamensis) in southern Ethiopia: effects of habitat degradation and life in fragments. BMC Ecol 18, 4 (2018). https://doi.org/10.1186/s12898-018-0161-4
Посилання
- «Ethiopian montane grasslands and woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Ethiopian Montane Grasslands and Woodlands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Efiopski girski luki ta ridkolissya identifikator WWF AT1007 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij na Efiopskomu nagir yi u Pivnichno Shidnij Africi Efiopski girski luki ta ridkolissya Landshaft Efiopskogo nagir ya Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1007 Mezhi Efiopski girski lisi Efiopski girski veresovi pustisha Plosha km 221 147 Krayini Efiopiya Eritreya Sudan Ohoronyayetsya 19 443 km 9 Roztashuvannya ekoregionu olivkovim Landshaft gir SimyenGeografiyaEkoregion efiopskih girskih lukiv ta ridkolis ohoplyuye seredni visoti ta visokogir ya Efiopskogo nagir ya yake perevazhno roztashovane v Efiopiyi i prostyagayetsya do Eritreyi ta Sudanu Visota regionu perevazhno stanovit vid 1800 do 3000 m nad rivnem morya Na najvishih vershinah Efiopskogo nagir ya poshireni efiopski girski veresovi pustisha a na bilsh nizkih visotah ekoregion perehodit u efiopski girski lisi Efiopske nagir ya sformuvalosya 55 miljoniv rokiv tomu a blizko 13 miljoniv rokiv tomu koli utvorivsya Shidno Afrikanskij rift vono bulo rozdilene na dvi chastini Pivnichno zahidna chastina Efiopskogo nagir ya abo Abissinskij masiv vklyuchaye gori Simyen ta en a pivdenno shidna chastina abo Hararskij masiv gori en Region ye sejsmichno aktivnim a period aktivnogo vulkanizmu v nomu zavershivsya 4 5 miljoniv rokiv tomu Zavdyaki rodyuchim vulkanichnim gruntam ekoregion vidznachayetsya duzhe visokoyu gustotoyu naselennya yaka stanovit vid 100 do 400 osib km Tut roztashovana stolicya Efiopiyi Addis Abeba ta stolicya Eritreyi Asmera KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye girskij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena na yakij zdijsnyuye znachnij vpliv ruh mizhtropichnoyi zoni konvergenciyi MZK Koli MZK u period z travnya po zhovten ruhayetsya na pivnich do Efiopskogo nagir ya nadhodyat tepli vologi povitryani masi z Indijskogo okeanu i na pivdennih shilah gir vipadayut doshi Protyagom reshti roku MZK lezhit na pivden vid Efiopskogo nagir ya a vologa v region nadhodit z Chervonogo morya razom z pivnichno shidnimi vitrami Ci vitri prinosyat menshe vologi nizh vitri z Indijskogo okeanu i bilshist opadiv v cej chas vipadaye na pivnichnih shilah gir Zagalom najbilsha serednorichna kilkist opadiv do 2500 mm sposterigayetsya na pivdenno zahidnih shilah Efiopskogo nagir ya todi yak na bilshij chastini ekoregionu vona stanovit blizko 1600 mm Serednya temperatura u visokogir yah regionu kolivayetsya vid 15 C do 20 C FloraPrirodnij roslinnij pokriv ekoregionu vidomij yak dega abo vejna dega predstavlenij mozayikoyu lukiv chagarnikiv hashiv ta ridkolis yaki perevazhayut u mensh vologih chastinah regionu ta bilsh gustimi lisami yaki zustrichayutsya u rajonah de vipadaye bilsha kilkist opadiv perevazhno na pivdennomu zahodi Efiopskogo nagir ya ta u visokogir yah Struktura ta sklad cih lisiv zminyuyetsya zalezhno vid miscevosti ta visoti nad rivnem morya Na visoti vid 2000 do 2500 m nad rivnem morya na pivdni regionu poshireni hmarni lisi Osnovu lisiv sho rostut u bilsh suhih miscevostyah osoblivo na strimkih shilah skladayut hvojni zvichajni afrokarpusi Afrocarpus falcatus ta afrikanski yalovci Juniperus procera u poyednanni z shirokolistyanimi en Hagenia abyssinica V gorah Simyen na pivnochi ekoregionu na visoti vid 2300 do 2700 m nad rivnem morya rostut vichnozeleni shirokolistyani girski lisi v yakih perevazhayut en Syzygium guineense subsp afromontanum afrikanski yalovci Juniperus procera ta en Olea europaea subsp cuspidata Na bilsh vologih pivdennih nagir yah poshireni gusti vologi vichnozeleni lisi najbilshim z yakih ye lis en v gorah en Na visoti vid 1900 do 2300 m nad rivnem morya rostut nizhni girski lisi na visoti vid 2300 do 2800 m nad rivnem morya serednogirski lisi a na visoti vid 2800 do 3250 m nad rivnem morya visokogirni lisi u yakih perevazhayut abissinski hageniyi Hagenia abyssinica ta bambukovi zarosti v yakih perevazhaye en Oldeania alpina Pervinnij roslinnij pokriv ekoregionu protyagom bagatoh soten rokiv buv znishenij abo znachno degraduvav vnaslidok pozhezh perevipasu hudobi zagotivli driv i derevini ta peretvorennya na silskogospodarski ugiddya Znachna chastina lisiv ta ridkolis bula zaminena na luki ta chagarnikovi zarosti Zagalom flora ekoregionu perevazhno predstavlena afromontanskimi vidami u poyednanni z deyakimi vidami palearktichnogo pohodzhennya yaki potrapili v region v chasi ostannogo lodovikovogo periodu V ti chasi roslinnij pokriv ekoregionu buv predstavlenij tundroyu a u visokogir yah Efiopskogo nagir ya lezhali lodoviki Flora ekoregionu ye vidnosno bidnoyu porivnyano z inshimi regionami Afromontanskogo arhipelagu sho vidobrazhaye jogo molodu postvulkanichnu ta postlodovikovu prirodu Vodnochas geografichna izolyaciya ta unikalni klimatichni umovi spriyayut velikomu rivnyu endemizmu miscevoyi flori Bilshist endemikiv regionu roste u vidkritih prirodnih seredovishah FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti velikogo kudu Tragelaphus strepsiceros antilopu stribuna Oreotragus oreotragus pivdennogo bushboka Tragelaphus sylvaticus oribi Ourebia ourebi zvichajnu redunku Redunca redunca zvichajnogo duyikera Sylvicapra grimmia duyikera Harvi Cephalophus harveyi velikogo lisovogo kabana Hylochoerus meinertzhageni afrikanskogo borodavochnika Phacochoerus africanus chagarnikovu svinyu Potamochoerus larvatus grivetu Chlorocebus aethiops blakitnu martishku Cercopithecus mitis shidnu gerezu Colobus guereza vervetku Chlorocebus pygerythrus paviana anubisa Papio anubis gamadrila Papio hamadryas kapskogo damana Procavia capensis plyamistogo damana ta majzhe endemichnogo efiopskogo zajcya Lepus fagani Sered hizhih ssavciv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti leva Panthera leo afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus zvichajnogo karakala Caracal caracal servala Leptailurus serval smugastogo shakala Lupulella adusta cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas ta plyamistu giyenu Crocuta crocuta Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu yaki takozh zustrichayutsya u visokogirnih pustishah Efiopiyi ye geladi Theropithecus gelada girski nyali Tragelaphus buxtoni ta efiopski kozli Capra walie V lisah gir en ta nagir ya Sidamo meshkayut endemichni mavpi dzham dzham Chlorocebus djamdjamensis Osnovoyu yih racionu ye listya afrikanskogo alpijskogo bambuku Sered inshih endemikiv regionu slid vidznachiti en Crocidura phaeura ta en Crocidura harenna Sered majzhe endemichnih ptahiv poshirenih v regioni slid vidznachiti ryabokrilogo ibisa Bostrychia carunculata chornogolovu chajku Vanellus melanocephalus efiopskogo pastushka Rougetius rougetii chornokrilogo nerozluchnika Agapornis taranta en Oenanthe frenata bilospinnu sinicyu Melaniparus leuconotus en Turdus simensis ta en Serinus nigriceps yaki takozh zustrichayutsya na visokogirnih pustishah Endemikami ekoregionu ye efiopski kargarki Cyanochen cyanoptera eritrejski shedriki Crithagra xanthopygia efiopski pikuliki Macronyx flavicollis bilogorli kaminchaki Monticola semirufus eritrejski smolyariki Myrmecocichla melaena siri melbi Pytilia lineata shidni tamiki Cisticola lugubris ta efiopski timeliyi Sylvia galinieri Koim togo endemikami ekoregionu ye blizko 10 vidiv amfibij zokrema en Leptopelis yaldeni ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 19 443 km abo 9 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en en en en ta en v Efiopiyi a takozh en v Eritreyi U 1978 roci Nacionalnij park gir Simyen bula vnesena do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO a u 2023 roci tudi zh buv vnesenij i Nacionalnij park gir Bale PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 lyutogo 2024 Bussmann Rainer 1997 The forest vegetation of Harenna escarpment Bale Province Ethiopia syntxomomy and phytogeographical affinities Phytocoenologia 27 1 23 Mekonnen A Fashing P J Bekele A et al Dietary flexibility of Bale monkeys Chlorocebus djamdjamensis in southern Ethiopia effects of habitat degradation and life in fragments BMC Ecol 18 4 2018 https doi org 10 1186 s12898 018 0161 4Posilannya Ethiopian montane grasslands and woodlands Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Ethiopian Montane Grasslands and Woodlands One Earth