Акабська затока Акаба Ейлатська затока араб خ ل يج ال ع ق ب ة трансліт Khalīj al ʿAqaba івр מפרץ אילת трансліт Mifrátz E

Акабська затока, Акаба, Ейлатська затока ((араб. خَلِيج الْعَقَبَة‎, трансліт. Khalīj al-ʿAqaba) (івр. מפרץ אילת‎, трансліт. Mifrátz Eilát)) — морська затока Червоного моря між Аравійським та Синайським півостровами. Довжина близько 180 км, ширина до 28 км, глибина до 1 828 м. Відділена від Червоного моря підводним порогом глибиною до 958 м. Її берегова лінія належить чотирьом країнам: Єгипет, Ізраїль, Йорданія та Саудівська Аравія.

**Акаба**
араб. خليج العقبة‎

Синайський півострів, Акабська затока праворуч

28°45′ пн. ш. 34°45′ сх. д. / 28.750° пн. ш. 34.750° сх. д. / 28.750; 34.750Координати: 28°45′ пн. ш. 34°45′ сх. д. / 28.750° пн. ш. 34.750° сх. д. / 28.750; 34.750
Частина від	Червоне море
складники	^d
Прибережні країни	Єгипет, Ізраїль, Йорданія і Саудівська Аравія
Довжина	близько 180 км
Ширина	до 28 км
Площа	239 км²
Максимальна глибина	1 828 м
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic	4263
GeoNames	235620
У проєкті OpenStreetMap	r12165391 ·R
Акаба Акаба (Єгипет)

Акаба у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Акаба.

Географія

Географічно Акабська затока є частиною розлому Великої рифтової долини, що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою , в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, Острів фараонів, що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти.

Вид на йорданський берег затоки
Синайський берег затоки
Острів фараонів з середньовічним замком
Акабська затока

Адміністративно західний берег Акабської затоки (Синайський півострів) належить Єгипту, східний — частково Йорданії та Саудівській Аравії. На півночі затоки (бухта Акаба) розташований ізраїльський порт Ейлат (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — Ейлатська затока).

Межа

Міжнародна гідрографічна організація визначає південну межу затоки як «лінію, що проходить від Рас-аль-Фасма на південний захід до острова Реквін (27°57′ пн. ш. 34°36′ сх. д. / 27.950° пн. ш. 34.600° сх. д. / 27.950; 34.600) через острів Тиран до його південно-західної точки, а потім на захід по паралелі (27°54'N) до узбережжя Синайського півострова».

Геологія

Суецька затока омиває із заходу Синайський півострів, а Акабська затока — зі сходу. Геологічно затока утворює південний край рифту Мертвого моря. Затока містить три невеликі ^[en] — Елатський, Арагонський і Дакарський, утворені між чотирма лівосторонніми сегментами зсуву. Рух по одному з цих розломів спричинив ^[en].

Історія

Історично є в коліні Юди.

Заборона Єгипту на захід в затоку ізраїльських кораблів стала однією з причин Шестиденної війни 1967 року.

Населення і використання

Береги Акаби переважно не заселені, кочове і частково постійне населення є лише в ділянках, де сходяться кордони Ізраїлю, Єгипту, Йорданії і Саудівської Аравії. Там, зокрема, розташовані два порти: популярне і відносно велике курортне місто Ейлат (Ізраїль) і Акаба — єдиний порт Йорданії, а також прикордонне єгипетське селище Таба.

Господарство

Затока крім прикордонного статусу, має важливе економічне значення, зокрема, транспортне. Також налогоджене пасажирське поромне (катерами) сполучення між Єгиптом та Йорданією. У водах затоки розвинено рибальство.

На ізраїльській, єгипетській, а з недавнього часу і йорданській ділянках Акаби успішно розвивається туризм (в першу чергу, міжнародний), зокрема збудовані й функціюють ряд готелів, в тому числі й інтернаціональних світових мереж («Хілтон», «Мьовенпік» тощо).

Див. також

Марса-ель-Мукейбіле, Марса-Мурах, Мерсет-Абу-Самра, Мерсет-Махаш-ель-Ала, Мерсет-Махаш-ель-Асфаль — бухти розташовані в західній частині затоки.

Примітки

Атлас світу, 2005.
Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
(рос.) Акаба // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
(PDF). International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 28 грудня 2020.
Klinger, Yann; Rivera, Luis; Haessler, Henri; Maurin, Jean-Christophe (August 1999). (PDF). Bulletin of the Seismological Society of America. . 89 (4): 1025—1036. Bibcode:1999BuSSA..89.1025K. doi:10.1785/BSSA0890041025. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2014. Процитовано 23 лютого 2013.

Література

Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі , Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

Посилання

Акабська затока [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Акабська затока

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-1] Атлас світу, 2005.

[FOOTNOTEАтлас._Географія_материків_і_океанів2014-2] Атлас. Географія материків і океанів, 2014.

[СГЕ1-3] (рос.) Акаба // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.

[4] (PDF). International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 28 грудня 2020.

[5] Klinger, Yann; Rivera, Luis; Haessler, Henri; Maurin, Jean-Christophe (August 1999). (PDF). Bulletin of the Seismological Society of America. . 89 (4): 1025—1036. Bibcode:1999BuSSA..89.1025K. doi:10.1785/BSSA0890041025. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2014. Процитовано 23 лютого 2013.