Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Драгутин Димитриєвич (серб. Драгутин Димитријевић, відомий як Апіс; 5 (17) серпня 1876 — 11, 24 або 27 червня 1917) — начальник розвідувального відділу Генерального штабу Сербії, співзасновник і лідер таємного товариства «Чорна рука».
| Драгутин Димитриєвич | |
|---|---|
| серб. Драгутин Димитријевић | |
 | |
| Прізвисько | Апис |
| Народження | 17 серпня 1876[1][2][3] Белград, Князівство Сербія[4] |
| Смерть | 24 червня 1917 (40 років) Салоніки, Грецьке королівство[4] вогнепальне поранення |
| Країна |  Князівство Сербія Королівство Сербія |
| Освіта | d |
| Член | Чорна рука |
| Звання | полковник і солдат |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Автограф |  |
| Нагороди |  |
 Драгутин Димитриєвич у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у Белграді 1876 року в сім'ї арумунів. Рано втратив батька. Закінчив школу в Ниші, де працювала його старша сестра Елена і вступив до гімназії в Белграді, де він був блискучим учнем. Тут Драгутин й отримав своє прізвисько Апіс (грецькою «апіс» означає бджола, а єгипетською «бик») за свій високий зріст, велику статуру і буйний характер. Пізніше навчався у нижчій школі Белградської військової академії. Після закінчення академії 1896 року служив у 7-му піхотному полку в Белграді, де отримав чин підпоручника. У вересні 1898 року прийнятий до вищої школи Військової академії і за дуже гарну успішність відразу після її закінчення був прийнятий до Генерального штабу. У серпні 1899 року отримав чин поручника.
Димитриєвич активно експлуатував ідею політичного об'єднання південних слов'ян. Крім того, вирішив отримати вигоду з давньої ворожнечі сербських династій Обреновичів і Карагеоргійовичів. У зв'язку з цим 1901 року взяв участь в організації невдалого замаху на сербського короля Олександра I Обреновича, дуже непопулярного у народі. Друга спроба замаху на короля і королеву Драгу завершилася успіхом: 1903 року монарше подружжя вбила група молодших офіцерів, до якої входив і капітан Димитриєвич. Разом з подружжям також вбили прем'єр-міністра Димитрия Цинцар-Маркович і міністра оборони Мілована Павловича. Російський журналіст В. Теплов повідомляв:
 | Серби покрили себе не тільки ганьбою царевбивства (що вже само по собі не допускає двох думок!), а й своїм воістину звірячим чином дій стосовно трупів убитого ними королівського подружжя. Після того як Олександр і Драга впали, вбивці продовжували стріляти в них і рубати трупи шаблями: вони вразили короля шістьма пострілами з револьвера і 40 ударами шаблі, а королеву 63 ударами шаблі та двома револьверними кулями. Королева майже вся була порубана, груди відрізані, живіт розкритий, щоки, руки теж порізані, особливо великі розрізи між пальцями,— мабуть, королева схопилася руками за шаблю, коли її вбивали, що, схоже, спростовує думку лікарів, що її вбили відразу. Крім того, тіло її було вкрите численними синцями від ударів каблуками офіцерів, що тупотіли. Про інші наруги над трупом Драги… я волію не говорити, настільки вони жахливі й огидні. Коли вбивці натішилися вдосталь над беззахисними трупами, вони викинули їх через вікно до палацового саду, причому труп Драги був оголений. ... |  |
Тіла короля та королеви ще кілька днів пролежали під вікнами палацу. Зрештою Олександра Обреновича поховали не в Сербії, а в угорських (на той момент) межах: у соборі монастиря Крушедол-на-Фрушка-Горі (Воєводина). На зміну династії Обреновича повернулися Карагеоргієвичі — в особі короля Петра I.
Під час другого замаху Апіс отримав важкі поранення, і три кулі так і залишилися в його тілі. Прихильники нової монархії були вдячні Димитриєвичу за своє зведення на престол, але він через низку причин відмовився від офіційних посад. Однак, як казали один із його друзів, «… ніхто ніде його не бачив, але всі знали, що він робить все…». Незабаром Димитриєвича запросили до Військової академії як професора тактики. 1905 року став офіцером Генерального штабу і відряджений для продовження освіти в Берлін. У Німеччині, а потім у Росії, вивчав нові способи ведення війни. Після повернення до Сербії продовжив службу в Генштабі (вересень 1906 — березень 1907). Потім, доєднавшись до сербської четницької акції, попрямував до Македонії, брав участь у бойових діях проти ВМОР, але незабаром повернувся до Сербії і став помічником начальника штабу Дринської дивізії (1908). Під час Балканських воєн (1912—1913) військові знання Димитриєвича допомогли сербській армії здобути низку важливих перемог над противниками.
Димитриєвич був одним з засновників 1903 року таємного терористичного товариства «Об'єднання чи смерть» (серб. Уједињење или смрт), більш знаного як «Чорна рука» (серб. Црна рука). Завдяки його власним здібностям і зменшення складу Виконавчого комітету Димитриєвич став видатним керівником організації.
1911 року направив до Відня людину, щоб спробувати вбити австрійського імператора Франца Йосифа I. У січні 1914 року молодого боснійського мусульманина Мехмедбашича було послано для вбивства боснійського губернатора генерала Потіорека. Обидві спроби виявилися невдалими.
Навесні 1914 року Димитриєвич вирішив, що ерцгерцог Франц Фердинанд, спадкоємець австрійського престолу, повинен померти. Причиною такого вибору, очевидно, були наміри ерцгерцога реформувати Австро-Угорську імперію у бік розширення прав слов'ян, що проживали в ній, що представляло певну загрозу для панславізму і югославізму. Після оголошення запланованого візиту Франца Фердинанда до Сараєва наприкінці червня, було складено і план його вбивства. Головний помічник Димитриєвича, майор Воїслав Танкосич, запросив на роль виконавців замаху трьох боснійських сербів-юнаків. Гаврило Принцип, Неделько Чабринович і Трифко Грабеж були відправлені до Сараєва. Прем'єр Нікола Пашич, який дізнався про підготовку вбивства, спробував затримати юних терористів, — але люди Димитриєвич допомогли їм перейти кордон з Боснією. 28 червня 1914 року, у національне свято сербів Відовдан, після низки невдач, Франц Фердинанд та його дружина були застрелені Принципом. Вбивство ерцгерцога стало формальним приводом для початку Першої світової війни.
Історик Ю. О. Писарєв, який досліджував це питання, зробив висновок не тільки «про незацікавленість сербського уряду у військовому конфлікті з Австро-Угорщиною, але й про неучасть керівництва „Чорної руки“ у сараєвській змові». Посилаючись на щоденник Ч. Поповича, який входив у верховну управу «Чорної руки», Писарєв зазначав, що Димитриєвич, дізнавшись від Воїслава Танкосича, що кілька людей хочуть вирушити до Боснії і вбити ерцгерцога, сказав: «Та пусти їх!», — не вірячи, по-перше, що замах вдасться, і, по-друге, не подумавши, що це може стати приводом для війни.
З початком війни став начальником розвідувальної служби Сербії, потім начальником штабу Ужицької (пізніше Тимочської) дивізії, потім помічником начальника штабу III армії.
Однак у жовтні 1916 року усунутий з посади начальника розвідслужби. У березні 1917 року заарештований під час репресій королівської влади проти членів «Чорної руки», що вийшла з покори. Основною причиною вважається те, що прем'єр-міністр Нікола Пашич та принц-регент Олександр боялися стати черговими жертвами республікансько-налаштованих сербських радикалів. Королівський режим у Сербії вважав ідею республіканської Югославії — федерації всіх південнослов'янських народів — загрозою для націоналістичного проєкту Великої Сербії. Після військового трибуналу 23 березня 1917 року Димитриєвича та трьох його прихильників засудили до страти за звинуваченням у державній зраді. Полковника Димитриєвича розстріляли вранці 24 червня 1917 року (за іншими даними — 11 або 27 липня) у передмісті Салоніків, разом з артилерійським майором Любомиром Вуловичем і Раде Малобабичем.
Посмертна реабілітація
Після Другої світової війни 1953 року суд комуністичної Югославії на повторному судовому процесі в Белграді повністю реабілітував усіх засуджених на Салонікському процесі як терористів.
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Енциклопедія Брокгауз
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118904248 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Clark, 2012, с. 11.
- MacKenzie, 1997.
- Duffy, Michael (22 August 2009). First World War.com - Who's Who - Dragutin Dimitrijevic. www.firstworldwar.com. Процитовано 28 листопада 2019.
- Далі Теплов недвозначно натякає, що змовники зґвалтували мертву королеву!
- В России Апис тщательно скрывал свою причастность к цареубийству.
- Rubin та Rubin, 2015, с. 23.
- Butcher, 2015, с. 251.
- Butcher, 2015, с. 24.
- Вишняков Я. В. «Чёрная рука» в сербской политике начала XX века. // Военно-исторический журнал. — 2014. — № 10. — С.8—13.
- Писарев Ю. А. Тайны первой мировой войны. Россия и Сербия в 1914—1915 гг. М.: Наука, 1990. С. 36, 37.
- Писарев Ю. А. Тайны первой мировой войны. Россия и Сербия в 1914—1915 гг. М.: Наука, 1990. С. 114.
- Писарев Ю. А. За кулисами суда в Салониках над организацией «Объединение или смерть» (1917). // Новая и новейшая история. — 1979. — № 1.
- MacKenzie, 1998, с. 290.
Література
- Butcher, T. (2015). The Trigger: Hunting the Assassin Who Brought the World to War. Vintage Books. Vintage Publishing. ISBN .
- Clark, Christopher (2012). The Sleepwalkers, How Europe Went to War in 1914. London: Allen Lane. ISBN .
- MacKenzie, David (1997). Dragutin Dimitrijević-Apis. У Radan, Peter; Pavković, Aleksandar (ред.). The Serbs and Their Leaders in the Twentieth Century (англ.). Ashgate. ISBN .
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dragutin Dimitriyevich serb Dragutin Dimitriјeviћ vidomij yak Apis 5 17 serpnya 1876 11 24 abo 27 chervnya 1917 nachalnik rozviduvalnogo viddilu Generalnogo shtabu Serbiyi spivzasnovnik i lider tayemnogo tovaristva Chorna ruka Dragutin Dimitriyevichserb Dragutin DimitriјeviћPrizviskoApisNarodzhennya17 serpnya 1876 1876 08 17 1 2 3 Belgrad Knyazivstvo Serbiya 4 Smert24 chervnya 1917 1917 06 24 40 rokiv Saloniki Grecke korolivstvo 4 vognepalne poranennyaKrayina Knyazivstvo Serbiya Korolivstvo SerbiyaOsvitadChlenChorna rukaZvannyapolkovnik i soldatVijni bitviPersha svitova vijnaAvtografNagorodi Dragutin Dimitriyevich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya u Belgradi 1876 roku v sim yi arumuniv Rano vtrativ batka Zakinchiv shkolu v Nishi de pracyuvala jogo starsha sestra Elena i vstupiv do gimnaziyi v Belgradi de vin buv bliskuchim uchnem Tut Dragutin j otrimav svoye prizvisko Apis greckoyu apis oznachaye bdzhola a yegipetskoyu bik za svij visokij zrist veliku staturu i bujnij harakter Piznishe navchavsya u nizhchij shkoli Belgradskoyi vijskovoyi akademiyi Pislya zakinchennya akademiyi 1896 roku sluzhiv u 7 mu pihotnomu polku v Belgradi de otrimav chin pidporuchnika U veresni 1898 roku prijnyatij do vishoyi shkoli Vijskovoyi akademiyi i za duzhe garnu uspishnist vidrazu pislya yiyi zakinchennya buv prijnyatij do Generalnogo shtabu U serpni 1899 roku otrimav chin poruchnika Dimitriyevich aktivno ekspluatuvav ideyu politichnogo ob yednannya pivdennih slov yan Krim togo virishiv otrimati vigodu z davnoyi vorozhnechi serbskih dinastij Obrenovichiv i Karageorgijovichiv U zv yazku z cim 1901 roku vzyav uchast v organizaciyi nevdalogo zamahu na serbskogo korolya Oleksandra I Obrenovicha duzhe nepopulyarnogo u narodi Druga sproba zamahu na korolya i korolevu Dragu zavershilasya uspihom 1903 roku monarshe podruzhzhya vbila grupa molodshih oficeriv do yakoyi vhodiv i kapitan Dimitriyevich Razom z podruzhzhyam takozh vbili prem yer ministra Dimitriya Cincar Markovich i ministra oboroni Milovana Pavlovicha Rosijskij zhurnalist V Teplov povidomlyav Serbi pokrili sebe ne tilki ganboyu carevbivstva sho vzhe samo po sobi ne dopuskaye dvoh dumok a j svoyim voistinu zviryachim chinom dij stosovno trupiv ubitogo nimi korolivskogo podruzhzhya Pislya togo yak Oleksandr i Draga vpali vbivci prodovzhuvali strilyati v nih i rubati trupi shablyami voni vrazili korolya shistma postrilami z revolvera i 40 udarami shabli a korolevu 63 udarami shabli ta dvoma revolvernimi kulyami Koroleva majzhe vsya bula porubana grudi vidrizani zhivit rozkritij shoki ruki tezh porizani osoblivo veliki rozrizi mizh palcyami mabut koroleva shopilasya rukami za shablyu koli yiyi vbivali sho shozhe sprostovuye dumku likariv sho yiyi vbili vidrazu Krim togo tilo yiyi bulo vkrite chislennimi sincyami vid udariv kablukami oficeriv sho tupotili Pro inshi narugi nad trupom Dragi ya voliyu ne govoriti nastilki voni zhahlivi j ogidni Koli vbivci natishilisya vdostal nad bezzahisnimi trupami voni vikinuli yih cherez vikno do palacovogo sadu prichomu trup Dragi buv ogolenij Tila korolya ta korolevi she kilka dniv prolezhali pid viknami palacu Zreshtoyu Oleksandra Obrenovicha pohovali ne v Serbiyi a v ugorskih na toj moment mezhah u sobori monastirya Krushedol na Frushka Gori Voyevodina Na zminu dinastiyi Obrenovicha povernulisya Karageorgiyevichi v osobi korolya Petra I Pid chas drugogo zamahu Apis otrimav vazhki poranennya i tri kuli tak i zalishilisya v jogo tili Prihilniki novoyi monarhiyi buli vdyachni Dimitriyevichu za svoye zvedennya na prestol ale vin cherez nizku prichin vidmovivsya vid oficijnih posad Odnak yak kazali odin iz jogo druziv nihto nide jogo ne bachiv ale vsi znali sho vin robit vse Nezabarom Dimitriyevicha zaprosili do Vijskovoyi akademiyi yak profesora taktiki 1905 roku stav oficerom Generalnogo shtabu i vidryadzhenij dlya prodovzhennya osviti v Berlin U Nimechchini a potim u Rosiyi vivchav novi sposobi vedennya vijni Pislya povernennya do Serbiyi prodovzhiv sluzhbu v Genshtabi veresen 1906 berezen 1907 Potim doyednavshis do serbskoyi chetnickoyi akciyi popryamuvav do Makedoniyi brav uchast u bojovih diyah proti VMOR ale nezabarom povernuvsya do Serbiyi i stav pomichnikom nachalnika shtabu Drinskoyi diviziyi 1908 Pid chas Balkanskih voyen 1912 1913 vijskovi znannya Dimitriyevicha dopomogli serbskij armiyi zdobuti nizku vazhlivih peremog nad protivnikami Dimitriyevich buv odnim z zasnovnikiv 1903 roku tayemnogo teroristichnogo tovaristva Ob yednannya chi smert serb Uјediњeњe ili smrt bilsh znanogo yak Chorna ruka serb Crna ruka Zavdyaki jogo vlasnim zdibnostyam i zmenshennya skladu Vikonavchogo komitetu Dimitriyevich stav vidatnim kerivnikom organizaciyi 1911 roku napraviv do Vidnya lyudinu shob sprobuvati vbiti avstrijskogo imperatora Franca Josifa I U sichni 1914 roku molodogo bosnijskogo musulmanina Mehmedbashicha bulo poslano dlya vbivstva bosnijskogo gubernatora generala Potioreka Obidvi sprobi viyavilisya nevdalimi Navesni 1914 roku Dimitriyevich virishiv sho ercgercog Franc Ferdinand spadkoyemec avstrijskogo prestolu povinen pomerti Prichinoyu takogo viboru ochevidno buli namiri ercgercoga reformuvati Avstro Ugorsku imperiyu u bik rozshirennya prav slov yan sho prozhivali v nij sho predstavlyalo pevnu zagrozu dlya panslavizmu i yugoslavizmu Pislya ogoloshennya zaplanovanogo vizitu Franca Ferdinanda do Sarayeva naprikinci chervnya bulo skladeno i plan jogo vbivstva Golovnij pomichnik Dimitriyevicha major Voyislav Tankosich zaprosiv na rol vikonavciv zamahu troh bosnijskih serbiv yunakiv Gavrilo Princip Nedelko Chabrinovich i Trifko Grabezh buli vidpravleni do Sarayeva Prem yer Nikola Pashich yakij diznavsya pro pidgotovku vbivstva sprobuvav zatrimati yunih teroristiv ale lyudi Dimitriyevich dopomogli yim perejti kordon z Bosniyeyu 28 chervnya 1914 roku u nacionalne svyato serbiv Vidovdan pislya nizki nevdach Franc Ferdinand ta jogo druzhina buli zastreleni Principom Vbivstvo ercgercoga stalo formalnim privodom dlya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni Istorik Yu O Pisaryev yakij doslidzhuvav ce pitannya zrobiv visnovok ne tilki pro nezacikavlenist serbskogo uryadu u vijskovomu konflikti z Avstro Ugorshinoyu ale j pro neuchast kerivnictva Chornoyi ruki u sarayevskij zmovi Posilayuchis na shodennik Ch Popovicha yakij vhodiv u verhovnu upravu Chornoyi ruki Pisaryev zaznachav sho Dimitriyevich diznavshis vid Voyislava Tankosicha sho kilka lyudej hochut virushiti do Bosniyi i vbiti ercgercoga skazav Ta pusti yih ne viryachi po pershe sho zamah vdastsya i po druge ne podumavshi sho ce mozhe stati privodom dlya vijni Dragutin Dimitriyevich pravoruch Z pochatkom vijni stav nachalnikom rozviduvalnoyi sluzhbi Serbiyi potim nachalnikom shtabu Uzhickoyi piznishe Timochskoyi diviziyi potim pomichnikom nachalnika shtabu III armiyi Odnak u zhovtni 1916 roku usunutij z posadi nachalnika rozvidsluzhbi U berezni 1917 roku zaareshtovanij pid chas represij korolivskoyi vladi proti chleniv Chornoyi ruki sho vijshla z pokori Osnovnoyu prichinoyu vvazhayetsya te sho prem yer ministr Nikola Pashich ta princ regent Oleksandr boyalisya stati chergovimi zhertvami respublikansko nalashtovanih serbskih radikaliv Korolivskij rezhim u Serbiyi vvazhav ideyu respublikanskoyi Yugoslaviyi federaciyi vsih pivdennoslov yanskih narodiv zagrozoyu dlya nacionalistichnogo proyektu Velikoyi Serbiyi Pislya vijskovogo tribunalu 23 bereznya 1917 roku Dimitriyevicha ta troh jogo prihilnikiv zasudili do strati za zvinuvachennyam u derzhavnij zradi Polkovnika Dimitriyevicha rozstrilyali vranci 24 chervnya 1917 roku za inshimi danimi 11 abo 27 lipnya u peredmisti Salonikiv razom z artilerijskim majorom Lyubomirom Vulovichem i Rade Malobabichem Posmertna reabilitaciyaPislya Drugoyi svitovoyi vijni 1953 roku sud komunistichnoyi Yugoslaviyi na povtornomu sudovomu procesi v Belgradi povnistyu reabilituvav usih zasudzhenih na Salonikskomu procesi yak teroristiv PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 Deutsche Nationalbibliothek Record 118904248 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Clark 2012 s 11 MacKenzie 1997 Duffy Michael 22 August 2009 First World War com Who s Who Dragutin Dimitrijevic www firstworldwar com Procitovano 28 listopada 2019 Dali Teplov nedvoznachno natyakaye sho zmovniki zgvaltuvali mertvu korolevu V Rossii Apis tshatelno skryval svoyu prichastnost k careubijstvu Rubin ta Rubin 2015 s 23 Butcher 2015 s 251 Butcher 2015 s 24 Vishnyakov Ya V Chyornaya ruka v serbskoj politike nachala XX veka Voenno istoricheskij zhurnal 2014 10 S 8 13 Pisarev Yu A Tajny pervoj mirovoj vojny Rossiya i Serbiya v 1914 1915 gg M Nauka 1990 S 36 37 Pisarev Yu A Tajny pervoj mirovoj vojny Rossiya i Serbiya v 1914 1915 gg M Nauka 1990 S 114 Pisarev Yu A Za kulisami suda v Salonikah nad organizaciej Obedinenie ili smert 1917 Novaya i novejshaya istoriya 1979 1 MacKenzie 1998 s 290 LiteraturaButcher T 2015 The Trigger Hunting the Assassin Who Brought the World to War Vintage Books Vintage Publishing ISBN 978 0 09 958133 8 Clark Christopher 2012 The Sleepwalkers How Europe Went to War in 1914 London Allen Lane ISBN 9780061146657 MacKenzie David 1997 Dragutin Dimitrijevic Apis U Radan Peter Pavkovic Aleksandar red The Serbs and Their Leaders in the Twentieth Century angl Ashgate ISBN 978 1 85521 891 8 MacKenzie David 1998 The Exoneration of the Black Hand Boulder CA East European Monographs ISBN 0 88033 414 2 Rubin B Rubin J C 2015 Chronologies of Modern Terrorism Taylor amp Francis ISBN 978 1 317 47465 4 Posilannya