Десятимістя, Десятиграддя (грец. Δεκάπολις — Декаполіс) — позначення античних міст, розташованих майже виключно на схід від йорданської долини, від Дамаску на півночі до Філадельфії на півдні. Вони не утворювали союз і не функціонували як політичне об'єднання, натомість були згруповані римлянами на основі елліністичного походження, розташування і політичного статусу. Міста Десятимістя виконували роль осередків грецької та римської культури, проте також мали суттєве семітське населення, котре продовжувало підтримувати свої оригінальні культури (набатейську, арамейську, юдейську). Кожне місто мало певний ступінь автономії і самоврядування.
Міста
Міста майбутнього Десятимістя засновувались за принципом грецьких полісів після завоювання цієї території Александром Македонським, в період перебування під владою єгипетських Птолемеїв та сирійських Селевкідів (первісно територія належала Єгипту, проте після 198 р. до н. е. перейшла у володіння царів Сирії).
Їх об'єднання під назвою Десятимістя в 64 р. до н. е. провів римський полководець Помпей, котрий таким чином організував найпівденніший регіон нової провінції Сирія (протягом 1 ст. до н. е. окремі міста могли передаватись римлянами під владу царя Юдеї, крім того, в регіоні спостерігається сильний вплив Набатейського царства). Союз міст Десятиграддя існував до III століття н. е..
Враховуючи сутність Десятимістя швидше як географічної одиниці, в подальшому до його складу стали зараховувати й інші (так, у 6 столітті Стефан Візантійський зарахував до Десятимістя 14 міст).
Десятимістя згадується у різноманітних античних джерелах і в тому числі у Новому Заповіті — Мк. 5:20, Мк. 7:31, Мт. 4:25, Мк. 5:1-10. Найдавніший перелік міст Декаполісу, знайдений у праці Плінія Старшого Природнича історія, включає:
- Дамаск, столицю сучасної Сирії;
- Канату (Канасу), сучасний Канават у сирійській провінції Сувейда;
- Діон (Дій), місцезнаходження якого наразі не встановлене (можливо пагорб Тель-Ашарі у сирійській провінції Дар'а);
- Рафану, місцезнаходження якої наразі не встановлене (за однією із версій ототожнюється з Абілою, котру відшукали у йорданському [fr]);
- Герасу, сучасний Джераш у Йорданії;
- Філадельфію, сучасний Амман, столицю Йорданії;
- Пелу, руїни в Йорданії біля селища Табакат-аль-Фахл, на лівобережжі річки Йордан між впадінням її притоків Яббока та Ярмука;
- Гадару (Ґадару), сучасний Ум Каїс в Йорданії на південь від каньйону Ярмука;
- Гіппос (Гіппус, Сусіту, арабський Аль-Гусн) на Голанських висотах;
- Скифополь (Скифополіс), сучасний Бейт-Шеан у Ізраїлі, єдине місто Декаполісу на захід від річки Йордан.
Примітки
- Декаполис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Gaius Plinius Secundus, «Naturalis Historia», Liber V.16.74 [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.].(лат.)
- (англ.) Encyclopædia Britannica Online Edition "Decapolis — Ancient Greek League, Palestine [ 6 травня 2019 у Wayback Machine.]
Джерела
- Пліній Старший, «Природнича історія», Liber V.16.74 [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.]. (лат.)
- Десятиградие // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)
- Беляев Л. А. Десятиградие. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XIV. — С. 445-449. — .(рос.)
- Декаполис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Декаполь // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1910. — Т. VII. — Ствп. 52—53. (рос. дореф.)(рос.)
- Декаполис // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Густерин П., «Джераш — Помпеи Востока» // Азия и Африка сегодня. 2006, № 10.(рос.)
- Иосиф Флавий, «Иудейские Древности», издательство «КРОН-ПРЕСС», М., 1996, 864 с., .(рос.)
- «История Древнего Рима», под редакцией А. Г. Бокщанина и В. И. Кузищина, издательство «Высшая Школа», М., 1971, 495 с.(рос.)
- Dictionary of Greek and Roman Geography, London, 1854.(англ.)
- Joseph Vincent Molloy. Decapolis // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
- Decapolis [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] // [en], 2nd edition; 2003.(англ.)
- Adolf Hoffmann, Susanne Kerner (Hrsg.), «Gadara — Gerasa und die Dekapolis». Zabern, Mainz 2002 (Antike Welt, Sonderheft; Zaberns Bildbände zur Archäologie), .(нім.)
- Achim Lichtenberger, «Kulte und Kultur der Dekapolis». Untersuchungen zu numismatischen, archäologischen und epigraphischen Zeugnissen. Harrassowitz, Wiesbaden 2003 (Abhandlungen des Deutschen Palästina-Vereins, 29), .(нім.)
- Hans Bietenhard, «Die syrische Dekapolis von Pompeius bis Trajan», ANRW II/8, 1977, 220—261.(нім.)
- Robert Wenning, «Die Dekapolis und die Nabatäer l», ZDPV 110, 1994, 1-35.(нім.)
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Десятимістя
- (англ.) Десятимістя у католицькій енциклопедії [ 23 березня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Desyatimistya Desyatigraddya grec Dekapolis Dekapolis poznachennya antichnih mist roztashovanih majzhe viklyuchno na shid vid jordanskoyi dolini vid Damasku na pivnochi do Filadelfiyi na pivdni Voni ne utvoryuvali soyuz i ne funkcionuvali yak politichne ob yednannya natomist buli zgrupovani rimlyanami na osnovi ellinistichnogo pohodzhennya roztashuvannya i politichnogo statusu Mista Desyatimistya vikonuvali rol oseredkiv greckoyi ta rimskoyi kulturi prote takozh mali suttyeve semitske naselennya kotre prodovzhuvalo pidtrimuvati svoyi originalni kulturi nabatejsku aramejsku yudejsku Kozhne misto malo pevnij stupin avtonomiyi i samovryaduvannya Karta DesyatimistyaMistaMista majbutnogo Desyatimistya zasnovuvalis za principom greckih polisiv pislya zavoyuvannya ciyeyi teritoriyi Aleksandrom Makedonskim v period perebuvannya pid vladoyu yegipetskih Ptolemeyiv ta sirijskih Selevkidiv pervisno teritoriya nalezhala Yegiptu prote pislya 198 r do n e perejshla u volodinnya cariv Siriyi Yih ob yednannya pid nazvoyu Desyatimistya v 64 r do n e proviv rimskij polkovodec Pompej kotrij takim chinom organizuvav najpivdennishij region novoyi provinciyi Siriya protyagom 1 st do n e okremi mista mogli peredavatis rimlyanami pid vladu carya Yudeyi krim togo v regioni sposterigayetsya silnij vpliv Nabatejskogo carstva Soyuz mist Desyatigraddya isnuvav do III stolittya n e Vrahovuyuchi sutnist Desyatimistya shvidshe yak geografichnoyi odinici v podalshomu do jogo skladu stali zarahovuvati j inshi tak u 6 stolitti Stefan Vizantijskij zarahuvav do Desyatimistya 14 mist Desyatimistya zgaduyetsya u riznomanitnih antichnih dzherelah i v tomu chisli u Novomu Zapoviti Mk 5 20 Mk 7 31 Mt 4 25 Mk 5 1 10 Najdavnishij perelik mist Dekapolisu znajdenij u praci Pliniya Starshogo Prirodnicha istoriya vklyuchaye Damask stolicyu suchasnoyi Siriyi Kanatu Kanasu suchasnij Kanavat u sirijskij provinciyi Suvejda Dion Dij misceznahodzhennya yakogo narazi ne vstanovlene mozhlivo pagorb Tel Ashari u sirijskij provinciyi Dar a Rafanu misceznahodzhennya yakoyi narazi ne vstanovlene za odniyeyu iz versij ototozhnyuyetsya z Abiloyu kotru vidshukali u jordanskomu fr Gerasu suchasnij Dzherash u Jordaniyi Filadelfiyu suchasnij Amman stolicyu Jordaniyi Pelu ruyini v Jordaniyi bilya selisha Tabakat al Fahl na livoberezhzhi richki Jordan mizh vpadinnyam yiyi pritokiv Yabboka ta Yarmuka Gadaru Gadaru suchasnij Um Kayis v Jordaniyi na pivden vid kanjonu Yarmuka Gippos Gippus Susitu arabskij Al Gusn na Golanskih visotah Skifopol Skifopolis suchasnij Bejt Shean u Izrayili yedine misto Dekapolisu na zahid vid richki Jordan PrimitkiDekapolis Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Gaius Plinius Secundus Naturalis Historia Liber V 16 74 Arhivovano 27 kvitnya 2019 u Wayback Machine lat angl Encyclopaedia Britannica Online Edition Decapolis Ancient Greek League Palestine 6 travnya 2019 u Wayback Machine DzherelaPlinij Starshij Prirodnicha istoriya Liber V 16 74 Arhivovano 27 kvitnya 2019 u Wayback Machine lat Desyatigradie Biblejskaya enciklopediya arhimandrita Nikifora M 1891 1892 ros Belyaev L A Desyatigradie Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2007 T XIV S 445 449 ISBN 978 5 89572 024 0 ros Dekapolis Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Dekapol Evrejskaya enciklopediya Brokgauza i Efrona 1910 T VII Stvp 52 53 ros doref ros Dekapolis Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Gusterin P Dzherash Pompei Vostoka Aziya i Afrika segodnya 2006 10 ros Iosif Flavij Iudejskie Drevnosti izdatelstvo KRON PRESS M 1996 864 s ISBN 5 232 00285 6 ros Istoriya Drevnego Rima pod redakciej A G Bokshanina i V I Kuzishina izdatelstvo Vysshaya Shkola M 1971 495 s ros Dictionary of Greek and Roman Geography London 1854 angl Joseph Vincent Molloy Decapolis Catholic Encyclopedia New York Robert Appleton Company 1913 angl Decapolis 24 veresnya 2020 u Wayback Machine en 2nd edition 2003 angl Adolf Hoffmann Susanne Kerner Hrsg Gadara Gerasa und die Dekapolis Zabern Mainz 2002 Antike Welt Sonderheft Zaberns Bildbande zur Archaologie ISBN 3 8053 2687 4 nim Achim Lichtenberger Kulte und Kultur der Dekapolis Untersuchungen zu numismatischen archaologischen und epigraphischen Zeugnissen Harrassowitz Wiesbaden 2003 Abhandlungen des Deutschen Palastina Vereins 29 ISBN 3 447 04806 9 nim Hans Bietenhard Die syrische Dekapolis von Pompeius bis Trajan ANRW II 8 1977 220 261 nim Robert Wenning Die Dekapolis und die Nabataer l ZDPV 110 1994 1 35 nim PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Desyatimistya angl Desyatimistya u katolickij enciklopediyi 23 bereznya 2015 u Wayback Machine