Іва́н Іва́нович Даце́нко (за іншими джерелами: Доценко, 29 листопада 1918 — 19 квітня 1944 (?)) — радянський офіцер, гвардії капітан, Герой Радянського Союзу (1943), в часи Другої світової війни — заступник командира авіаційної ескадрильї 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії .
Іван Іванович Даценко John MacComber | |
---|---|
Капітан | |
Загальна інформація | |
Народження | 29 листопада 1918 Чернечий Яр, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, УНР |
Смерть | 19 квітня 1944 (25 років) Канада |
Національність | українець |
Alma Mater | d |
Псевдо | Chief poking fire (укр. Вождь, який пронизує вогонь) |
Військова служба | |
Роки служби | 1937–1945 |
Приналежність | СРСР |
Вид ЗС | Радянська армія |
Рід військ | ВПС СРСР |
Формування | 10-й гвардійський Сталінградський Червонопрапорний авіаційний полк дальньої дії |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди та відзнаки | |
Даценко Іван Іванович у Вікісховищі |
На фронті з червня 1941 року. Літав на дальніх бомбардувальниках Іл-4. У складі полку станом на початок серпня 1943 року здійснив 213 бойові вильоти, відзначився в боях за Сталінград та Орел. 19 квітня 1944 року при виконанні бойового завдання з бомбардування залізничної станції Львів-2 був збитий.
Ймовірно, 19 квітня 1944 року Іван Даценко зміг вистрибнути з охопленого вогнем літака. Приземлившись на ворожій території, потрапив у полон. Утік, дістався своєї частини. Був заарештований «СМЕРШем», визнаний зрадником, відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску. За іншою версією потрапив до німецького полону, звідки втік і, скоріше за все, потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців — до Канади.
2012 році на екрани вийшов художній фільм — пригодницька мелодрама «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», в якому описано неймовірну долю Івана Додоки, хлопця з Полтавщини, прообразом якого став Іван Даценко.
Біографія
Згідно з офіційною біографією, Іван Іванович Даценко народився 29 листопада 1918 року в селі Чернечий Яр Диканського району Полтавської області в селянській родині. У 1937 році закінчив Писарівщинський зооветеринарний технікум. У тому ж році призваний до лав РСЧА, у 1940-у, після закінчення Першого Чкаловського військового авіаційного училища льотчиків ім. К. Є. Ворошилова, служив у 93-му дальньобомбардувальному авіаційному полку. На фронті з червня 1941 року. Літав на дальніх бомбардувальниках Іл-4. У складі полку станом на початок серпня 1943 року здійснив 213 бойові вильоти, відзначився в боях за Сталінград та Орел.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 вересня 1943 року за зразкове виконання завдань командування зі знищення живої сили і техніки ворога та виявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії старшому лейтенанту Іванові Даценку присвоїли звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка (№ 1733). Нагороджений орденом Червоного Прапора (31.12.1942) та медаллю «За оборону Сталінграда» (22.12.1942).
19 квітня 1944 року при виконанні бойового завдання з бомбардування залізничної станції Львів-2 був збитий. Це був останній бій Івана Даценка.
Про останній виліт старшого лейтенанта Доценка (саме так написане прізвище льотчика в першоджерелі) пише свідок подій, однополчанин І. І. Даценка Герой Радянського Союзу :
Коли літак, який скинув САБи, зловили кілька прожекторів, серце в мене завмерло. Феєрверки розривів пофарбували небо в червоний колір, але льотчик вів літак на бойовому курсі крізь вогняний вихор. І раптом пролунав вибух. Мабуть, снаряд, а може, й не один, потрапив у бензобак. На всі боки розлетілися, пройняті вогнем уламки. Багато з тих, хто був у цей час у районі цілі, бачили цю страшну картину. Ніхто з членів екіпажу не встиг скористатися парашутом. Так трагічно загинули Герої Радянського Союзу І. І. Доценко, Г. І. Безобразов, їхні товариші І. А. Свєтлов, М. А. Завірохін. Оригінальний текст (рос.)Когда самолет, сбросивший САБы, поймали несколько прожекторов, сердце у меня замерло. Фейерверки разрывов окрасили небо в багровый цвет, но летчик вел самолет по боевому курсу сквозь огненный вихрь. И вдруг раздался взрыв. Видимо, снаряд, а может, и не один, попал в бензобак. Во все стороны разлетелись, пылающие обломки. Многие из тех, кто был в это время в районе цели, видели эту страшную картину. Никто из членов экипажа не успел воспользоваться парашютом. Так трагически погибли Герои Советского Союза И. И. Доценко, Г. И. Безобразов, их товарищи И. А. Светлов, М. А. Завирохин.
За офіційними даними Даценко Іван Іванович досі вважається зниклим безвісти 19 квітня 1944 року.
Мешканці Чернечого Яру мали намір встановити пам'ятник Герою, а також назвати іменем Івана Даценка одну з вулиць або перейменувати на його честь саме село. Однак ні перейменування села на честь Даценка, ні встановлення бронзового бюсту на його Батьківщині (як це прийнято було робити в часи СРСР) не відбулося. Причини цього невідомі.
Неофіційна біографія
Версія, що ототожнює Івана Даценка з індіанцем на ім'я Chief Poking Fire
Більше ніж десять років присвятив вивченню фактів біографії Івана Даценка його однополчанин . За отриманими ним відомостями, Даценко не загинув 19 квітня 1944-го, а потрапив до полону. За словами Олександра Щербакова, під час роботи над біографією Даценка він знайшов свідчення, що радянський льотчик двічі потрапляв до німецького полону, певний час, переховуючись після втечі, перебував у партизанському загоні на території Польщі, а наприкінці війни його бачили у Берліні. Далі сліди його губляться, але зрештою він опинився в Канаді.
Згідно з найбільш розповсюдженою сьогодні версією, яка ґрунтується на дослідженнях О. Щербакова, 19 квітня 1944 року Іван Даценко зміг вистрибнути з охопленого вогнем літака. Приземлившись на ворожій території, потрапив у полон. Втік, дістався своєї частини. Був заарештований «Смершем», визнаний зрадником, відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску.
За іншою версією, якої дотримується інший дослідник біографії Івана Даценка, Надзвичайний та Повноважний Посол, кандидат історичних наук Володимир Михайлович Семенов, після втечі з німецького полону, Даценко скоріше за все потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців — до Канади.
У 1967 році у Всесвітній виставці «Експо-67», яка відбулася у Монреалі (Квебек) на честь столітньої річниці Канадської конфедерації, брала участь радянська делегація партійних працівників та діячів культури на чолі з членом Президії ЦК КПРС, 1-м заступником Голови Ради Міністрів СРСР Дмитром Полянським. У складі делегації був Народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв. Після виступу артиста Прем'єр-міністр Канади Лестер Пірсон на його прохання організував екскурсію радянської делегації до резервації, де жило плем'я індіанців, яке входило до союзу ірокезів.
Як розповідав Есамбаєв, під час відвідання племені могавкі кохнавік він зустрівся з вождем племені і був немало здивований, почувши від нього українську мову. У подальшому, начебто, вождь розмовляв із радянською делегацією російською мовою, з перекладачем — англійською, а зі своїми одноплемінниками — їхньою мовою. Вождь покликав свою дружину й щось їй сказав, після цього на стіл були поставлені галушки та горілка. На запитання одного з членів делегації хто ж він такий, вождь індіанців відповів: «Я Іван Іванович Доценко з-під Полтави». За словами Махмуда Алісултановича, індіанці дали своєму вождеві ім'я «Пронизуючий Вогонь», його англійське ім'я й прізвище — Джон МакКомбер. Про те, що вождь індіанського племені Іван Даценко не лише виходець із СРСР, а ще й Герой Радянського Союзу, льотчик, Есамбаєву розповів професор Монреальського університету. Про зустріч з земляком у Канаді Есамбаєв переповів при зустрічі полтавцям. Пізніше Махмуд Есамбаєв згадував про відвідування ним Полтави:
Коли я приїхав до Полтави — зайшов до першого секретаря обкому КПРС і розповів йому історію про Доценка. Він говорить, а ти розкажи всьому обкому. Розповів. Пізніше отримав від Доценка лист, у якому він дякував за надіслану мною фотографію його хати і повідомляв, що таку хату побудував і у своєму селищі. Оригінальний текст (рос.)Когда я приехал в Полтаву — зашел к первому секретарю обкома КПСС и рассказал ему историю о Доценко. Он говорит, а ты расскажи всему обкому. Рассказал. Позже получил от Доценко письмо, в котором он благодарил за присланную мной фотографию его хаты и сообщал, что такую хату построил и в своем селении.
Невелике інтерв'ю М. Есамбаєва про зустріч з вождем племені ірокезів, який родом з України, на початку 1980-х років було опубліковане у журналі «Радянський екран» (рос. «Советский экран»), а через декілька років докладніше інтерв'ю про зустріч із загадковим вождем було надруковане у газеті «Труд». Нарис був передрукований низкою видань і став відомий широкому загалу громадян СРСР. На жаль, Есамбаєв жодного разу після цього не виходив на контакти з родичами Даценка, відмовлявся спілкуватися на цю тему з пресою. А перед самою смертю навіть спростував сказане. Зроблені ним фото, за якими можна було б ідентифікувати особу вождя, начебто згоріли разом з архівом танцівника у Грозному під час Чеченської війни.
Попри те, що Есамбаєв зрікся свого інтерв'ю, його слова підтверджує Володимир Семенов, який у 1967 році був радником посольства СРСР у Канаді та займався питаннями організації участі СРСР у виставці «Експо-67». За його словами, він особисто не брав участі у зустрічі радянської делегації з індіанцями, але посол СРСР у Канаді зустрічався з вождем індіанців. Володимир Михайлович переповідає розповідь посла:
...І уявіть собі, — розповідав мені посол, — коли я передав суворому вождю племені цю пляшку (з метою познайомитися з індіанцем Іван Фадеєвич, як українець, прихопив з собою як дарунок пляшку чудової української горілки), щось змінилося в ньому, він знаком показав мені прямувати за ним до його вігваму, а там заговорив зі мною чистою українською мовою. Я був збентежений: це ж треба хохлу затесатися до племені індіанців, та ще й стати вождем! Ми тоді добряче випили... Оригінальний текст (рос.)...И представьте себе, — рассказывал мне посол, — когда я передал суровому вождю племени эту бутылку (с целью познакомиться с индейцем Иван Фадеевич, как украинец, прихватил с собой в качестве подарка бутылку великолепной украинской горилки), что-то переменилось в нем, он знаком показал мне следовать за ним в свой вигвам, а там заговорил со мной на чистой украинской мове. Я был изумлен: надо же хохлу затесаться в племя индейцев, да еще стать вождем! Мы тогда хорошо выпили ...
На прохання Семенова, його канадський друг, у минулому відомий дипломат Блер Сіборн звернувся до одного з членів канадського Сенату, індіанця племені магавків за походженням, довідатися про долю Пронизуючого вогонь. Той дізнався від індіанців з резервації Канауейк (провінція Онтаріо), що дійсно певний «неіндіанець» був прийнятий в плем'я як менеджер з туризму, аби організувати туристичний бізнес з показом танців індіанців. Як менеджер, він отримав статус вождя і ритуальне ім'я Chief poking fire — Той, що пронизує вогонь. В індіанському племені у нього склалася сім'я, але з дітьми прибульця зв'язатися не вдалося.
Існують свідчення, що вождь Poking Fire очолював могавків у резервації Канавейк в часи, коли Даценко ще служив у Червоній армії. У номері монреальської газети «The Gazzete» за 12 серпня 1940 року є замітка про відкриття мешканцями Канавейку на чолі з Poking Fire подорожньої каплички на честь Катері Текаквіти. У Музеї канадської історії Маккорд також зберігається фотографія вождя Poking Fire з онуками, датована 1945 роком. Даценко, який мав тоді тільки-но дістатися до Канади, не міг мати індіанських онуків у 1945 році.
Версія служби взаємного пошуку людей «Чекай на мене»
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Телепередача «Чекай на мене» (основна студія) від 13 травня 2002 року | |
Телепередача «Чекай на мене» (Україна) від 2 травня 2011 року |
Сестра Івана Даценка Дарина Іванівна все життя чекала старшого брата, вона без впізнала його в індіанському вождеві на фото, присланих Есамбаєвим. В клопотах з розшуку їй допомагала дочка Ольга Василівна Рубан. У 2001 році вона звернулася за допомогою до програми «Чекай на мене» (рос. «Жди меня») з проханням дізнатися про долю свого дядька, а 13 травня 2002 року вийшла в ефір перша телепередача, присвячена долі Івана Даценка. Ігор Кваша і команда програми змогла знайти низку документів, які підтверджували, що той, Що пронизує вогонь і Іван Даценко — одна особа, у тому числі стенограму виступу М. Есамбаєва на Всесоюзній нараді робітників культури у Житомирі 29 березня 1991 року, в якій Махмуд Алісултанович розповідав наступне:
У цей день був вихідний. Приїхали ми. Одночасно танцювали 800—900 осіб: чоловіки, жінки, діти. Красиво до неможливості! Я запитую: «А де ж вождь?» І тут побачив, що назустріч йде високий, міцної статури чоловік. Весь прикрашений, на голові — святковий убір з пір'я. Він був мого зросту, можливо, навіть вище. Поруч з вождем стояла його прекрасна дружина-індіанка. І тут він вклонився і каже: «Здоровенькі були! Доброго дня. Щасливий, що вас вітаю. Будь ласка, прошу до моєї хатини». — «Ви що, по-українськи говорите?» — питаю. «А шо? Я українець». Кажу йому: «Як, ви, вождь індіанського племені?» Він каже: «Батько наш помер 12 років тому. Жінка моя — дочка його». Я пішов до нього. У нього чотири сини. Дружина — справжня індіанка, дочка вождя. Вона говорить по-українськи і діти. Запитую: «Ви звідки?» Каже: «Із-під Полтави». Звали його Іван Даценко. Але в племені його називають Penetrating Fire! По-російські — «Пронизуючий Вогонь»… Оригінальний текст (рос.)В этот день был выходной. Приехали мы. Одновременно танцевали 800—900 человек: мужчины, женщины, дети. Красиво до невозможности! Я спрашиваю: «А где же вождь?» И тут увидел, что навстречу идет высокий, крепкого телосложения мужчина. Весь разукрашен, на голове — праздничный убор из перьев. Он был моего роста, может быть, даже выше. Рядом с вождем стояла его прекрасная жена-индианка. И тут он поклонился и говорит: «Здоровеньки булы! Здравствуйте. Счастлив, что вас приветствую. Будь ласка, прошу до моей хижины». — «Вы что, по-украински говорите?» — спрашиваю. «А шо? Я украинец». Говорю ему: «Как, вы, вождь индейского племени?» Он говорит: «Батька наш помер 12 рокив тому назад. Жинка моя — дочка его». Я пошел к нему. У него четыре сына. Жена — настоящая индианка, дочь вождя. Она говорит по-украински и дети. Спрашиваю: «Вы откуда?» Говорит: «Из-пид Полтавы». Звали его Иван Даценко. Но в племени его называют Penetrating Fire! По-русски — «Пронзающий Огонь»…
Починаючи з 2002 року було проведено декілька телепередач присвячених Івану Даценку. У результаті пошукової роботи знайдено понад 20 людей, які знали його по службі, і тих, що бачили його в Канаді. Отримані від них фото «вождя червоношкірих» і знімки, надані сестрою Даценка були направлені до Московського інституту судово-медичної експертизи, де відомий російський експерт-криміналіст Сергій Нікітін, який порівнював фото, дійшов висновку, що це одна й та сама особа. Телепередача «Чекай на мене» намагалася знайти нащадків вождя, але це виявилося дуже складно, тому що з 1990-х років у Канаді не існує резервацій індіанців. На початку 2000-х представники українського Червоного хреста повідомили племінниці Івана Даценка на її звернення, що її дядько Джон МакКомбер помер за два роки до того.
Незважаючи на те, що біографія Івана Івановича Даценка нагадує легенду, більшість фахівців сходяться на її реальності. Однак є й противники даної точки зору, які вважають, що Іван Даценко загинув 19 квітня 1944 року, а все інше — вигадки журналістів.
Образ «Того, що пройшов крізь вогонь» у мистецтві
У 2010 році вийшла у світ художньо-документальна повість Олександра Щербакова «Небо і земля Івана Даценка» (російською мовою, рос. «Небо и земля Ивана Даценко») про надзвичайну долю льотчика з-під Диканьки. Базуючись на історичних фактах, в книзі автор органічно поєднав документальні свідчення і художню вигадку. У тому ж році книга Олександра Щербакова отримала 2-е місце в номінації «Найкраще прозаїчне видання» конкурсу «Найкраща книга Полтавщини».
А 19 січня 2012 року вийшов на екрани художній фільм — пригодницька мелодрамарежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», в якому описано неймовірну долю Івана Додоки, хлопця з Полтавщини, прообразом якого став Іван Даценко. Український блокбастер отримав Гран-Прі ІІІ-го Київського Міжнародного кінофестивалю «за найкращий повнометражний художній фільм». Глядачі також відзначили музику до фільму українського композитора Володимира Гронського, яка якнайкраще відповідає художньому задуму режисера.
Вшанування пам'яті
- У Чернечому Яру, рідному селі Івана Даценка, створений музей славетного земляка.
- Меморіальна дошка на честь Героїв Радянського Союзу І. Доценка, М. Дігтяря, В. Реви на навчальному корпусі зооветеринарного технікуму.
- Грамоту Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу зберігають у Писарівщинському ветеринарному зоотехнічному технікумі, а в Національному музеї історії України у Другій світовій війні в Києві — листи Івана Даценка з фронту.
- 20 травня 2015 року у Полтаві вулицю Червоної Зірки перейменували на вулицю Івана Даценка.
Примітки
- Версія В. Семенова вірогідніша. Адже військовослужбовці, засуджені військовим трибуналом позбавлялися звання Героя Радянського Союзу (всього було позбавлено звання Героя 73 особи). У випадку з Даценком цього не відбулось. Імовірно Іван Даценко, як збитий над ворожою територією, вважався зниклим безвісти.
- Дж. Блер Сіборн — канадський дипломат, відомий тим, що як член Комісії з контролю за дотриманням перемир'я у В'єтнамі 1954 р., в червні 1964 року першим вступив у контакт з керівництвом Північного В'єтнаму для врегулювання В'єтнамської кризи.
- Сергій Олексійович Нікітін — сучасний російський експерт-криміналіст, відомий відновленням (пластичною реконструкцією) скульптурних портретів за черепом методом Герасимова.
- Сам Іллєнко визначає жанр фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» як романтичну баладу.
Посилання
- Oles Panasenko. The One Who Has Passed Through Fire [ 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] Welcome to Ukraine Magazine [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Владимир Семенов. Пропавший герой. Наш современник. N4 апрель 2010 [ 20 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Даценко Іван Іванович. Інформація з донесення про безповротні втрати [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. ОБД «Меморіал» за даними ЦАМО
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — . (рос.)
- Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
- Кот А. На дальних маршрутах: Мемуары. — К. : Политиздат Украины, 1983. — 174с.: ил. (рос.)
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 18 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 30.01.2012.
- Александр Щербаков. Небо и земля Ивана Даценко. Художньо-історична повість. «Дивосвіт». 2010 рік. 384 с. (рос.)
- Біографія Івана Даценка [ 7 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Українці в Світі» [ 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Стенограма виступу М. Есамбаєва на Всесоюзній нараді робітників культури (29.03.1991, м. Житомир). Цит. по: телепередача «Жди меня» від 28 січня 2002 року.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 9 вересня 2011.
- Олександр Никифорчак; Мітя Раєвський; Денис Дорменок. . WAS. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 20 лютого 2019.
- Грозный вождь ирокезов Иван Иванович? [ 12 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 31 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 28.10.2010. Процитовано 31.01.2012.
- . Архів оригіналу за 16.10.2011. Процитовано 31.01.2012.
Джерела
- Небо і земля полтавського індіанця. Любов Приймак. www.vechirka.pl.ua [ 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] Переглянуто 31 січня, 2012.
- Переглянуто 31 січня, 2012.
- Пропавший герой. Владимир Семенов. Наш современник. N4 апрель 2010 [ 20 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.) Переглянуто 31 січня, 2012.
- Главный ирокез Советского Союза [ 2 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.) Переглянуто 31 січня, 2012.
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dacenko Iva n Iva novich Dace nko za inshimi dzherelami Docenko 29 listopada 1918 19 kvitnya 1944 radyanskij oficer gvardiyi kapitan Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 v chasi Drugoyi svitovoyi vijni zastupnik komandira aviacijnoyi eskadrilyi 10 go gvardijskogo aviacijnogo polku 3 yi gvardijskoyi aviacijnoyi diviziyi Ivan Ivanovich Dacenko John MacComber KapitanZagalna informaciyaNarodzhennya29 listopada 1918 1918 11 29 Chernechij Yar Zinkivskij povit Poltavska guberniya UNRSmert19 kvitnya 1944 1944 04 19 25 rokiv KanadaNacionalnistukrayinecAlma MaterdPsevdoChief poking fire ukr Vozhd yakij pronizuye vogon Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi1937 1945Prinalezhnist SRSRVid ZS Radyanska armiyaRid vijsk VPS SRSRFormuvannya10 j gvardijskij Stalingradskij Chervonoprapornij aviacijnij polk dalnoyi diyiVijni bitviDruga svitova vijnaNagorodi ta vidznakiMedal Za oboronu Stalingrada Dacenko Ivan Ivanovich u Vikishovishi Na fronti z chervnya 1941 roku Litav na dalnih bombarduvalnikah Il 4 U skladi polku stanom na pochatok serpnya 1943 roku zdijsniv 213 bojovi viloti vidznachivsya v boyah za Stalingrad ta Orel 19 kvitnya 1944 roku pri vikonanni bojovogo zavdannya z bombarduvannya zaliznichnoyi stanciyi Lviv 2 buv zbitij Jmovirno 19 kvitnya 1944 roku Ivan Dacenko zmig vistribnuti z ohoplenogo vognem litaka Prizemlivshis na vorozhij teritoriyi potrapiv u polon Utik distavsya svoyeyi chastini Buv zaareshtovanij SMERShem viznanij zradnikom vidpravlenij do Sibiru Zvidti vtik tezh i napevno distavsya do Kanadi cherez Alyasku Za inshoyu versiyeyu potrapiv do nimeckogo polonu zvidki vtik i skorishe za vse potrapiv do amerikanskoyi zoni okupaciyi Nimechchini a zvidti z potokom bizhenciv do Kanadi 2012 roci na ekrani vijshov hudozhnij film prigodnicka melodrama TojHtoProjshovKrizVogon v yakomu opisano nejmovirnu dolyu Ivana Dodoki hlopcya z Poltavshini proobrazom yakogo stav Ivan Dacenko BiografiyaZgidno z oficijnoyu biografiyeyu Ivan Ivanovich Dacenko narodivsya 29 listopada 1918 roku v seli Chernechij Yar Dikanskogo rajonu Poltavskoyi oblasti v selyanskij rodini U 1937 roci zakinchiv Pisarivshinskij zooveterinarnij tehnikum U tomu zh roci prizvanij do lav RSChA u 1940 u pislya zakinchennya Pershogo Chkalovskogo vijskovogo aviacijnogo uchilisha lotchikiv im K Ye Voroshilova sluzhiv u 93 mu dalnobombarduvalnomu aviacijnomu polku Na fronti z chervnya 1941 roku Litav na dalnih bombarduvalnikah Il 4 U skladi polku stanom na pochatok serpnya 1943 roku zdijsniv 213 bojovi viloti vidznachivsya v boyah za Stalingrad ta Orel Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 18 veresnya 1943 roku za zrazkove vikonannya zavdan komanduvannya zi znishennya zhivoyi sili i tehniki voroga ta viyavleni pri comu muzhnist i geroyizm gvardiyi starshomu lejtenantu Ivanovi Dacenku prisvoyili zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 1733 Nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora 31 12 1942 ta medallyu Za oboronu Stalingrada 22 12 1942 19 kvitnya 1944 roku pri vikonanni bojovogo zavdannya z bombarduvannya zaliznichnoyi stanciyi Lviv 2 buv zbitij Ce buv ostannij bij Ivana Dacenka Pro ostannij vilit starshogo lejtenanta Docenka same tak napisane prizvishe lotchika v pershodzhereli pishe svidok podij odnopolchanin I I Dacenka Geroj Radyanskogo Soyuzu Koli litak yakij skinuv SABi zlovili kilka prozhektoriv serce v mene zavmerlo Feyerverki rozriviv pofarbuvali nebo v chervonij kolir ale lotchik viv litak na bojovomu kursi kriz vognyanij vihor I raptom prolunav vibuh Mabut snaryad a mozhe j ne odin potrapiv u benzobak Na vsi boki rozletilisya projnyati vognem ulamki Bagato z tih hto buv u cej chas u rajoni cili bachili cyu strashnu kartinu Nihto z chleniv ekipazhu ne vstig skoristatisya parashutom Tak tragichno zaginuli Geroyi Radyanskogo Soyuzu I I Docenko G I Bezobrazov yihni tovarishi I A Svyetlov M A Zavirohin Originalnij tekst ros Kogda samolet sbrosivshij SABy pojmali neskolko prozhektorov serdce u menya zamerlo Fejerverki razryvov okrasili nebo v bagrovyj cvet no letchik vel samolet po boevomu kursu skvoz ognennyj vihr I vdrug razdalsya vzryv Vidimo snaryad a mozhet i ne odin popal v benzobak Vo vse storony razletelis pylayushie oblomki Mnogie iz teh kto byl v eto vremya v rajone celi videli etu strashnuyu kartinu Nikto iz chlenov ekipazha ne uspel vospolzovatsya parashyutom Tak tragicheski pogibli Geroi Sovetskogo Soyuza I I Docenko G I Bezobrazov ih tovarishi I A Svetlov M A Zavirohin Za oficijnimi danimi Dacenko Ivan Ivanovich dosi vvazhayetsya zniklim bezvisti 19 kvitnya 1944 roku Meshkanci Chernechogo Yaru mali namir vstanoviti pam yatnik Geroyu a takozh nazvati imenem Ivana Dacenka odnu z vulic abo perejmenuvati na jogo chest same selo Odnak ni perejmenuvannya sela na chest Dacenka ni vstanovlennya bronzovogo byustu na jogo Batkivshini yak ce prijnyato bulo robiti v chasi SRSR ne vidbulosya Prichini cogo nevidomi Neoficijna biografiyaVersiya sho ototozhnyuye Ivana Dacenka z indiancem na im ya Chief Poking Fire Div takozh Kanavejkske davnoindianske selo muzej Kanadska poshtova listivka Chief Poking Fire Caughnawaga Native Americana ukr Vozhd Pronizuyuchij vogon Indianec z Kanavejku Bilshe nizh desyat rokiv prisvyativ vivchennyu faktiv biografiyi Ivana Dacenka jogo odnopolchanin Za otrimanimi nim vidomostyami Dacenko ne zaginuv 19 kvitnya 1944 go a potrapiv do polonu Za slovami Oleksandra Sherbakova pid chas roboti nad biografiyeyu Dacenka vin znajshov svidchennya sho radyanskij lotchik dvichi potraplyav do nimeckogo polonu pevnij chas perehovuyuchis pislya vtechi perebuvav u partizanskomu zagoni na teritoriyi Polshi a naprikinci vijni jogo bachili u Berlini Dali slidi jogo gublyatsya ale zreshtoyu vin opinivsya v Kanadi Zgidno z najbilsh rozpovsyudzhenoyu sogodni versiyeyu yaka gruntuyetsya na doslidzhennyah O Sherbakova 19 kvitnya 1944 roku Ivan Dacenko zmig vistribnuti z ohoplenogo vognem litaka Prizemlivshis na vorozhij teritoriyi potrapiv u polon Vtik distavsya svoyeyi chastini Buv zaareshtovanij Smershem viznanij zradnikom vidpravlenij do Sibiru Zvidti vtik tezh i napevno distavsya do Kanadi cherez Alyasku Za inshoyu versiyeyu yakoyi dotrimuyetsya inshij doslidnik biografiyi Ivana Dacenka Nadzvichajnij ta Povnovazhnij Posol kandidat istorichnih nauk Volodimir Mihajlovich Semenov pislya vtechi z nimeckogo polonu Dacenko skorishe za vse potrapiv do amerikanskoyi zoni okupaciyi Nimechchini a zvidti z potokom bizhenciv do Kanadi U 1967 roci u Vsesvitnij vistavci Ekspo 67 yaka vidbulasya u Monreali Kvebek na chest stolitnoyi richnici Kanadskoyi konfederaciyi brala uchast radyanska delegaciya partijnih pracivnikiv ta diyachiv kulturi na choli z chlenom Prezidiyi CK KPRS 1 m zastupnikom Golovi Radi Ministriv SRSR Dmitrom Polyanskim U skladi delegaciyi buv Narodnij artist SRSR Mahmud Esambayev Pislya vistupu artista Prem yer ministr Kanadi Lester Pirson na jogo prohannya organizuvav ekskursiyu radyanskoyi delegaciyi do rezervaciyi de zhilo plem ya indianciv yake vhodilo do soyuzu irokeziv Yak rozpovidav Esambayev pid chas vidvidannya plemeni mogavki kohnavik vin zustrivsya z vozhdem plemeni i buv nemalo zdivovanij pochuvshi vid nogo ukrayinsku movu U podalshomu nachebto vozhd rozmovlyav iz radyanskoyu delegaciyeyu rosijskoyu movoyu z perekladachem anglijskoyu a zi svoyimi odnopleminnikami yihnoyu movoyu Vozhd poklikav svoyu druzhinu j shos yij skazav pislya cogo na stil buli postavleni galushki ta gorilka Na zapitannya odnogo z chleniv delegaciyi hto zh vin takij vozhd indianciv vidpoviv Ya Ivan Ivanovich Docenko z pid Poltavi Za slovami Mahmuda Alisultanovicha indianci dali svoyemu vozhdevi im ya Pronizuyuchij Vogon jogo anglijske im ya j prizvishe Dzhon MakKomber Pro te sho vozhd indianskogo plemeni Ivan Dacenko ne lishe vihodec iz SRSR a she j Geroj Radyanskogo Soyuzu lotchik Esambayevu rozpoviv profesor Monrealskogo universitetu Pro zustrich z zemlyakom u Kanadi Esambayev perepoviv pri zustrichi poltavcyam Piznishe Mahmud Esambayev zgaduvav pro vidviduvannya nim Poltavi Koli ya priyihav do Poltavi zajshov do pershogo sekretarya obkomu KPRS i rozpoviv jomu istoriyu pro Docenka Vin govorit a ti rozkazhi vsomu obkomu Rozpoviv Piznishe otrimav vid Docenka list u yakomu vin dyakuvav za nadislanu mnoyu fotografiyu jogo hati i povidomlyav sho taku hatu pobuduvav i u svoyemu selishi Originalnij tekst ros Kogda ya priehal v Poltavu zashel k pervomu sekretaryu obkoma KPSS i rasskazal emu istoriyu o Docenko On govorit a ty rasskazhi vsemu obkomu Rasskazal Pozzhe poluchil ot Docenko pismo v kotorom on blagodaril za prislannuyu mnoj fotografiyu ego haty i soobshal chto takuyu hatu postroil i v svoem selenii Nevelike interv yu M Esambayeva pro zustrich z vozhdem plemeni irokeziv yakij rodom z Ukrayini na pochatku 1980 h rokiv bulo opublikovane u zhurnali Radyanskij ekran ros Sovetskij ekran a cherez dekilka rokiv dokladnishe interv yu pro zustrich iz zagadkovim vozhdem bulo nadrukovane u gazeti Trud Naris buv peredrukovanij nizkoyu vidan i stav vidomij shirokomu zagalu gromadyan SRSR Na zhal Esambayev zhodnogo razu pislya cogo ne vihodiv na kontakti z rodichami Dacenka vidmovlyavsya spilkuvatisya na cyu temu z presoyu A pered samoyu smertyu navit sprostuvav skazane Zrobleni nim foto za yakimi mozhna bulo b identifikuvati osobu vozhdya nachebto zgorili razom z arhivom tancivnika u Groznomu pid chas Chechenskoyi vijni Popri te sho Esambayev zriksya svogo interv yu jogo slova pidtverdzhuye Volodimir Semenov yakij u 1967 roci buv radnikom posolstva SRSR u Kanadi ta zajmavsya pitannyami organizaciyi uchasti SRSR u vistavci Ekspo 67 Za jogo slovami vin osobisto ne brav uchasti u zustrichi radyanskoyi delegaciyi z indiancyami ale posol SRSR u Kanadi zustrichavsya z vozhdem indianciv Volodimir Mihajlovich perepovidaye rozpovid posla I uyavit sobi rozpovidav meni posol koli ya peredav suvoromu vozhdyu plemeni cyu plyashku z metoyu poznajomitisya z indiancem Ivan Fadeyevich yak ukrayinec prihopiv z soboyu yak darunok plyashku chudovoyi ukrayinskoyi gorilki shos zminilosya v nomu vin znakom pokazav meni pryamuvati za nim do jogo vigvamu a tam zagovoriv zi mnoyu chistoyu ukrayinskoyu movoyu Ya buv zbentezhenij ce zh treba hohlu zatesatisya do plemeni indianciv ta she j stati vozhdem Mi todi dobryache vipili Originalnij tekst ros I predstavte sebe rasskazyval mne posol kogda ya peredal surovomu vozhdyu plemeni etu butylku s celyu poznakomitsya s indejcem Ivan Fadeevich kak ukrainec prihvatil s soboj v kachestve podarka butylku velikolepnoj ukrainskoj gorilki chto to peremenilos v nem on znakom pokazal mne sledovat za nim v svoj vigvam a tam zagovoril so mnoj na chistoj ukrainskoj move Ya byl izumlen nado zhe hohlu zatesatsya v plemya indejcev da eshe stat vozhdem My togda horosho vypili Na prohannya Semenova jogo kanadskij drug u minulomu vidomij diplomat Bler Siborn zvernuvsya do odnogo z chleniv kanadskogo Senatu indiancya plemeni magavkiv za pohodzhennyam dovidatisya pro dolyu Pronizuyuchogo vogon Toj diznavsya vid indianciv z rezervaciyi Kanauejk provinciya Ontario sho dijsno pevnij neindianec buv prijnyatij v plem ya yak menedzher z turizmu abi organizuvati turistichnij biznes z pokazom tanciv indianciv Yak menedzher vin otrimav status vozhdya i ritualne im ya Chief poking fire Toj sho pronizuye vogon V indianskomu plemeni u nogo sklalasya sim ya ale z ditmi pribulcya zv yazatisya ne vdalosya Isnuyut svidchennya sho vozhd Poking Fire ocholyuvav mogavkiv u rezervaciyi Kanavejk v chasi koli Dacenko she sluzhiv u Chervonij armiyi U nomeri monrealskoyi gazeti The Gazzete za 12 serpnya 1940 roku ye zamitka pro vidkrittya meshkancyami Kanavejku na choli z Poking Fire podorozhnoyi kaplichki na chest Kateri Tekakviti U Muzeyi kanadskoyi istoriyi Makkord takozh zberigayetsya fotografiya vozhdya Poking Fire z onukami datovana 1945 rokom Dacenko yakij mav todi tilki no distatisya do Kanadi ne mig mati indianskih onukiv u 1945 roci Versiya sluzhbi vzayemnogo poshuku lyudej Chekaj na mene Zovnishni videofajliTeleperedacha Chekaj na mene osnovna studiya vid 13 travnya 2002 rokuTeleperedacha Chekaj na mene Ukrayina vid 2 travnya 2011 roku Sestra Ivana Dacenka Darina Ivanivna vse zhittya chekala starshogo brata vona bez vpiznala jogo v indianskomu vozhdevi na foto prislanih Esambayevim V klopotah z rozshuku yij dopomagala dochka Olga Vasilivna Ruban U 2001 roci vona zvernulasya za dopomogoyu do programi Chekaj na mene ros Zhdi menya z prohannyam diznatisya pro dolyu svogo dyadka a 13 travnya 2002 roku vijshla v efir persha teleperedacha prisvyachena doli Ivana Dacenka Igor Kvasha i komanda programi zmogla znajti nizku dokumentiv yaki pidtverdzhuvali sho toj Sho pronizuye vogon i Ivan Dacenko odna osoba u tomu chisli stenogramu vistupu M Esambayeva na Vsesoyuznij naradi robitnikiv kulturi u Zhitomiri 29 bereznya 1991 roku v yakij Mahmud Alisultanovich rozpovidav nastupne U cej den buv vihidnij Priyihali mi Odnochasno tancyuvali 800 900 osib choloviki zhinki diti Krasivo do nemozhlivosti Ya zapituyu A de zh vozhd I tut pobachiv sho nazustrich jde visokij micnoyi staturi cholovik Ves prikrashenij na golovi svyatkovij ubir z pir ya Vin buv mogo zrostu mozhlivo navit vishe Poruch z vozhdem stoyala jogo prekrasna druzhina indianka I tut vin vklonivsya i kazhe Zdorovenki buli Dobrogo dnya Shaslivij sho vas vitayu Bud laska proshu do moyeyi hatini Vi sho po ukrayinski govorite pitayu A sho Ya ukrayinec Kazhu jomu Yak vi vozhd indianskogo plemeni Vin kazhe Batko nash pomer 12 rokiv tomu Zhinka moya dochka jogo Ya pishov do nogo U nogo chotiri sini Druzhina spravzhnya indianka dochka vozhdya Vona govorit po ukrayinski i diti Zapituyu Vi zvidki Kazhe Iz pid Poltavi Zvali jogo Ivan Dacenko Ale v plemeni jogo nazivayut Penetrating Fire Po rosijski Pronizuyuchij Vogon Originalnij tekst ros V etot den byl vyhodnoj Priehali my Odnovremenno tancevali 800 900 chelovek muzhchiny zhenshiny deti Krasivo do nevozmozhnosti Ya sprashivayu A gde zhe vozhd I tut uvidel chto navstrechu idet vysokij krepkogo teloslozheniya muzhchina Ves razukrashen na golove prazdnichnyj ubor iz perev On byl moego rosta mozhet byt dazhe vyshe Ryadom s vozhdem stoyala ego prekrasnaya zhena indianka I tut on poklonilsya i govorit Zdorovenki buly Zdravstvujte Schastliv chto vas privetstvuyu Bud laska proshu do moej hizhiny Vy chto po ukrainski govorite sprashivayu A sho Ya ukrainec Govoryu emu Kak vy vozhd indejskogo plemeni On govorit Batka nash pomer 12 rokiv tomu nazad Zhinka moya dochka ego Ya poshel k nemu U nego chetyre syna Zhena nastoyashaya indianka doch vozhdya Ona govorit po ukrainski i deti Sprashivayu Vy otkuda Govorit Iz pid Poltavy Zvali ego Ivan Dacenko No v plemeni ego nazyvayut Penetrating Fire Po russki Pronzayushij Ogon Pochinayuchi z 2002 roku bulo provedeno dekilka teleperedach prisvyachenih Ivanu Dacenku U rezultati poshukovoyi roboti znajdeno ponad 20 lyudej yaki znali jogo po sluzhbi i tih sho bachili jogo v Kanadi Otrimani vid nih foto vozhdya chervonoshkirih i znimki nadani sestroyu Dacenka buli napravleni do Moskovskogo institutu sudovo medichnoyi ekspertizi de vidomij rosijskij ekspert kriminalist Sergij Nikitin yakij porivnyuvav foto dijshov visnovku sho ce odna j ta sama osoba Teleperedacha Chekaj na mene namagalasya znajti nashadkiv vozhdya ale ce viyavilosya duzhe skladno tomu sho z 1990 h rokiv u Kanadi ne isnuye rezervacij indianciv Na pochatku 2000 h predstavniki ukrayinskogo Chervonogo hresta povidomili pleminnici Ivana Dacenka na yiyi zvernennya sho yiyi dyadko Dzhon MakKomber pomer za dva roki do togo Nezvazhayuchi na te sho biografiya Ivana Ivanovicha Dacenka nagaduye legendu bilshist fahivciv shodyatsya na yiyi realnosti Odnak ye j protivniki danoyi tochki zoru yaki vvazhayut sho Ivan Dacenko zaginuv 19 kvitnya 1944 roku a vse inshe vigadki zhurnalistiv Obraz Togo sho projshov kriz vogon u mistectvi Dokladnishe TojHtoProjshovKrizVogon U 2010 roci vijshla u svit hudozhno dokumentalna povist Oleksandra Sherbakova Nebo i zemlya Ivana Dacenka rosijskoyu movoyu ros Nebo i zemlya Ivana Dacenko pro nadzvichajnu dolyu lotchika z pid Dikanki Bazuyuchis na istorichnih faktah v knizi avtor organichno poyednav dokumentalni svidchennya i hudozhnyu vigadku U tomu zh roci kniga Oleksandra Sherbakova otrimala 2 e misce v nominaciyi Najkrashe prozayichne vidannya konkursu Najkrasha kniga Poltavshini A 19 sichnya 2012 roku vijshov na ekrani hudozhnij film prigodnicka melodramarezhisera Mihajla Illyenka TojHtoProjshovKrizVogon v yakomu opisano nejmovirnu dolyu Ivana Dodoki hlopcya z Poltavshini proobrazom yakogo stav Ivan Dacenko Ukrayinskij blokbaster otrimav Gran Pri III go Kiyivskogo Mizhnarodnogo kinofestivalyu za najkrashij povnometrazhnij hudozhnij film Glyadachi takozh vidznachili muziku do filmu ukrayinskogo kompozitora Volodimira Gronskogo yaka yaknajkrashe vidpovidaye hudozhnomu zadumu rezhisera Vshanuvannya pam yatiMemorialna doshka na chest Geroyiv Radyanskogo Soyuzu na budivli navchalnogo korpusu zooveterinarnogo tehnikumu s PisarivshinaU Chernechomu Yaru ridnomu seli Ivana Dacenka stvorenij muzej slavetnogo zemlyaka Memorialna doshka na chest Geroyiv Radyanskogo Soyuzu I Docenka M Digtyarya V Revi na navchalnomu korpusi zooveterinarnogo tehnikumu Gramotu Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR pro prisvoyennya jomu zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu zberigayut u Pisarivshinskomu veterinarnomu zootehnichnomu tehnikumi a v Nacionalnomu muzeyi istoriyi Ukrayini u Drugij svitovij vijni v Kiyevi listi Ivana Dacenka z frontu 20 travnya 2015 roku u Poltavi vulicyu Chervonoyi Zirki perejmenuvali na vulicyu Ivana Dacenka PrimitkiVersiya V Semenova virogidnisha Adzhe vijskovosluzhbovci zasudzheni vijskovim tribunalom pozbavlyalisya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu vsogo bulo pozbavleno zvannya Geroya 73 osobi U vipadku z Dacenkom cogo ne vidbulos Imovirno Ivan Dacenko yak zbitij nad vorozhoyu teritoriyeyu vvazhavsya zniklim bezvisti Dzh Bler Siborn kanadskij diplomat vidomij tim sho yak chlen Komisiyi z kontrolyu za dotrimannyam peremir ya u V yetnami 1954 r v chervni 1964 roku pershim vstupiv u kontakt z kerivnictvom Pivnichnogo V yetnamu dlya vregulyuvannya V yetnamskoyi krizi Sergij Oleksijovich Nikitin suchasnij rosijskij ekspert kriminalist vidomij vidnovlennyam plastichnoyu rekonstrukciyeyu skulpturnih portretiv za cherepom metodom Gerasimova Sam Illyenko viznachaye zhanr filmu TojHtoProjshovKrizVogon yak romantichnu baladu PosilannyaOles Panasenko The One Who Has Passed Through Fire 24 listopada 2020 u Wayback Machine Welcome to Ukraine Magazine 27 veresnya 2013 u Wayback Machine angl Vladimir Semenov Propavshij geroj Nash sovremennik N4 aprel 2010 20 veresnya 2011 u Wayback Machine ros Dacenko Ivan Ivanovich Informaciya z donesennya pro bezpovrotni vtrati 4 bereznya 2016 u Wayback Machine OBD Memorial za danimi CAMO Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1988 T 1 863 s ISBN 5 203 00536 2 ros Arhiv originalu za 29 veresnya 2013 Procitovano 26 veresnya 2013 Kot A Na dalnih marshrutah Memuary K Politizdat Ukrainy 1983 174s il ros Arhiv originalu za 29 listopada 2011 Procitovano 18 veresnya 2011 Arhiv originalu za 04 03 2016 Procitovano 30 01 2012 Aleksandr Sherbakov Nebo i zemlya Ivana Dacenko Hudozhno istorichna povist Divosvit 2010 rik 384 s ISBN 966803662X ros Biografiya Ivana Dacenka 7 zhovtnya 2011 u Wayback Machine na sajti Ukrayinci v Sviti 13 kvitnya 2015 u Wayback Machine Stenograma vistupu M Esambayeva na Vsesoyuznij naradi robitnikiv kulturi 29 03 1991 m Zhitomir Cit po teleperedacha Zhdi menya vid 28 sichnya 2002 roku Arhiv originalu za 27 veresnya 2011 Procitovano 9 veresnya 2011 Oleksandr Nikiforchak Mitya Rayevskij Denis Dormenok WAS Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 20 lyutogo 2019 Groznyj vozhd irokezov Ivan Ivanovich 12 travnya 2012 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2014 Procitovano 31 sichnya 2012 Arhiv originalu za 28 10 2010 Procitovano 31 01 2012 Arhiv originalu za 16 10 2011 Procitovano 31 01 2012 DzherelaNebo i zemlya poltavskogo indiancya Lyubov Prijmak www vechirka pl ua 29 listopada 2011 u Wayback Machine Pereglyanuto 31 sichnya 2012 Pereglyanuto 31 sichnya 2012 Propavshij geroj Vladimir Semenov Nash sovremennik N4 aprel 2010 20 veresnya 2011 u Wayback Machine ros Pereglyanuto 31 sichnya 2012 Glavnyj irokez Sovetskogo Soyuza 2 listopada 2011 u Wayback Machine ros Pereglyanuto 31 sichnya 2012 Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi