Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Готтард Федор Август Гейнріці (нім. Gotthard Fedor August Heinrici; нар. 25 грудня 1886, Гумбіннен (нині Гусєв), Східна Пруссія — пом. 13 грудня 1971, Карлсруе) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1943) вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовими листям та мечами (1945). Уродженець Гумбіннена (Східна Пруссія). У часи Першої світової війни бився на Східному та Західному фронтах. Поранений, відзначений 11 разів нагородами Німецької імперії. У роки Другої світової — командир дивізії, корпусів, командувач арміями та групою армій. Бився у Франції, на Східному фронті. Прославився як неперевершений майстер оборонної тактики дій.
| Готтард Гейнріці | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Gotthard Heinrici | |||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||
| Прізвисько | «Наш отруйний гном» (нім. Unser Giftzwerg) | ||||||||||||||||||||
| Народження | 25 грудня 1886 Гумбіннен, Східна Пруссія, Королівство Пруссія | ||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 грудня 1971 (84 роки) Карлсруе, Баден-Вюртемберг | ||||||||||||||||||||
| Поховання | цвинтар Бергакера, Фрайбург-ім-Брайсгау | ||||||||||||||||||||
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | ||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Райхсгеер Рейхсвер Вермахт | ||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  Сухопутні війська | ||||||||||||||||||||
| Рід військ | піхота | ||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова школа (Ганновер) | ||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1905–1945 | ||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-полковник | ||||||||||||||||||||
| Командування | 16-та піхотна дивізія 12-й армійський корпус 43-й армійський корпус 4-та армія 1-ша танкова армія Група армій «Вісла» | ||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Війни та битви (див.):
| ||||||||||||||||||||
| Відносини | двоюрідний брат Г.фон Рундштедта | ||||||||||||||||||||
| Автограф |  | ||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
 Готтард Гейнріці у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||
)
)
)
Біографія
Ранні роки
Готтард Федор Август Гейнріці народився 25 грудня 1886 року в Гумбіннені (сучасне місто Гусєв, Калінінградської області), Східна Пруссія і був єдиним сином пастора-євангеліста Пауля Гейнріці та його дружини Гізелі, уродженої фон Раухгаупт, яка походила зі старовинного прусського дворянського роду. Переважна більшість предків майбутнього генерала була військовими, починаючи з XII століття. Його дідусь по батькові був пастором та радником консисторії Августа Гейнріці. Генерал-фельдмаршал Герд фон Рундштедт був його двоюрідним братом, як і вчений етолог Отто Келер, з яким він виріс разом у Гумбіннені.
Після закінчення середньої школи, 8 березня 1905 року Готтард Гейнріці поступив фанен-юнкером на військову службу до 6-го Тюрінгського піхотного полку № 95, де розпочав офіцерську підготовку. Пізніше навчався у військовій школі в Ганновері.
Військова кар'єра
- 8 березня 1905 — фанен-юнкер
- 19 грудня 1905 — фенрих
- 18 серпня 1906 — лейтенант
- 17 лютого 1914 — обер-лейтенант
- 18 червня 1915 — гауптман
- 1 лютого 1926 — майор
- 1 серпня 1930 — оберст-лейтенант
- 1 березня 1933 — оберст
- 1 січня 1936 — генерал-майор
- 1 березня 1938 — генерал-лейтенант
- 1 червня 1940 — генерал від інфантерії
- 30 січня 1943 — генерал-полковник
18 серпня 1906 року йому присвоїли первинне офіцерське звання лейтенант. 17 лютого 1914 року, напередодні Першої світової війни, його підвищили в обер-лейтенанти.
Перша світова війна
З початком воєнних дій у Європі, молодий офіцер бився зі своїм полком у Бельгії, але через загострення ситуації на Східному фронті його дивізію терміново перекинули до Східної Пруссії, де він брав участь у битві при Танненберзі, біля Мазурських болот, під Лодзью. Згодом переведений на Західний фронт, де командував ротою, батальйоном у Верденській битві. Після важкого поранення його перевели на штабну службу. З серпня 1916 року офіцер генерального штабу , потім . У березні 1917 року переведений до Великого Генерального штабу. У вересні він пройшов курс підготовки офіцерів Генерального штабу, а згодом служив офіцером штабу при штабах та . З березня 1918 року і до кінця війни він був офіцером генерального штабу (Іа) при , відповідальним за планування військових операцій. За час війни Гейнріці був нагороджений одинадцять разів, у тому числі Залізним Хрестом обох класів та Лицарським хрестом ордена Гогенцоллерна з мечами.
Інтербеллум
На початку 1919 року гауптман Гейнріці повернувся для проходження служби до рідного 95-го піхотного полку. У лютому 1919 року перейшов до штабу Східної прикордонної служби, що забезпечувала оборону Східної Пруссії на фоні подій того часу. З 1920 року перейшов до рейхсверу, служив у штабі 1-ї дивізії. З 1 вересня 1924 року командир 14-ї роти 13-го (Вюртембергського) піхотного полку, а з 1 лютого 1926 року підвищений у майори. У подальшому служив на різних командних та штабних посадах, у тому числі у Військовому управлінні Веймарської республіки (нім. Truppenamt), у відділі організації армії (Т2).
1 січня 1936 року Г. Гейнріці присвоєне звання генерал-майора. 12 жовтня 1937 року він був призначений командиром 16-ї піхотної дивізії в Мюнстері і 1 березня 1938 року підвищений у званні до генерал-лейтенанта.
Готтард Гейнріці разом з дружиною Гертрудою мав двох дітей, Гартмута та Гізелу. Він був релігійною людиною, і регулярно відвідував церкву. Його релігійна віра і відмова вступити в лави НСДАП зробили його непопулярною фігурою, яка несумісна з нацистською ідеологією, що у свою чергу часто призводило генерала до сутичок з Гітлером і особливо з рейхсмаршалом Германом Герінгом, який його відкрито зневажав. Оскільки дружина Гейнріці Гертруда мала батька єврейського походження, їхні діти позначалися, як [de] (частково євреї) згідно з нацистським расовим законодавством. Однак Гейнріці отримав від Гітлера «німецьку довідку про кров», яка підтвердила їхній так званий «арійський» статус і захистила членів його родини від дискримінації.
Друга світова війна
Під час вторгнення вермахту до Польщі, 16-та дивізія генерала Гейнріці перебувала на Західному фронті, прикриваючи німецько-французький кордон. З початком Французької кампанії Гейнріці, що був до цього призначений командиром 12-го армійського корпусу 1-ї армії генерал-полковника Ервіна фон Віцлебена, діяв у складі групи армій «C» при прориві лінії Мажино на південь від Саарбрюккена.
17 червня 1940 року Готтард Гейнріці прийняв у генерал-лейтенанта Франца Беме 43-й армійський корпус, на чолі якого він за рік вступив у війну проти Радянського Союзу. 22 червня корпус генерала Гейнріці, діяючи у складі 4-ї армії генерала фон Клюге, прорвав оборону радянських військ у Білорусі. У подальшому брав участь у розгромі військ Західного фронту генерала армії Павлова Д. Г. під Білостоком та Мінськом, бився під Смоленськом. 18 вересня 1941 року відзначений Лицарським хрестом Залізного хреста.
Згодом керував корпусом під час битви за Київ і під Москвою. З січня 1942 року — командувач 4-ї армії замість генерала гірсько-піхотних військ Людвіга Кюблера.
Протягом 1942—1943 років командував армією, яка тримала позиційну оборону на центральному фронті німецько-радянської війни під Смоленськом та Оршею. 24 листопада 1943 року удостоєний дубового листя до Лицарського хреста за вміле керівництво військами при веденні оборонної операції під Оршею. Своїми майстерними діями Гейнріці зірвав плани Західного фронту під командуванням генерала армії Соколовського В. Д. прорватися на цьому стратегічному напрямку, стійкою обороною спричинив важких втрат Червоній армії та примусив відмовитися від подальших спроб атакувати.
Після успішного проведення радянськими військами битви за Дніпро та Дніпровсько-Карпатської стратегічної операції, генерал Г.Гейнріці наполягав на організованому відведенні групи армій «Центр» на підготовлені рубежі і позиції, щоб не допустити її оточення й розгрому. Однак, Гітлер, незадоволений такими пропозиціями, 20 травня 1944 року відсторонив Г.Гейнріці від посади командувача армією й 4 червня відправив його на лікування. За місяць Червона армія розпочала найбільшу наступальну операцію в історії — операцію «Багратіон», завдала нищівної поразки групі армій «Центр», як це пророкував Гейнріці, й майже повністю її знищила в серії «котлів», зокрема 4-та армія була оточена під Мінськом.
18 серпня 1944 року генерала Готтарда Гейнріці відкликали з вимушеної опали та призначили командувачем армійської групи, що носила його ім'я. Армійська група «Гейнріці» мала у своєму складі німецьку 1-шу танкову, угорську 1-шу польову армії та 154-ту резервну дивізію і відходила з території України до Словаччини та Угорщини. Гейнріці вдалося майстерно організувати оборонні дії в такій спосіб, що його підпорядковані війська, ведучи ар'єргардні бої, спромоглися з мінімальними втратами відступити за Карпати. У боях за карпатські перевали він зміг не допустити прориву Червоної армії до районів, охоплених Словацьким повстанням, і з'єднатися з ними.
3 березня 1945 року Гітлер відзначив нелюбимого свого генерала мечами до Лицарського хреста, визнаючи однак його полководницькі таланти в організації оборонних битв.
20 березня фюрер замінив на посаді командувача групи армій «Вісла» рейхсфюрера СС Гімлера на генерал-полковника Гейнріці. На той час війська групи армій «Вісла» тримали оборону на підступах до Берліна на відстані лише 80-100 км. Група армій Гейнріці мала у своєму складі 3-тю танкову армію генерала танкових військ Гассо фон Мантойфеля і 9-ту армію генерала Теодора Буссе. На командувача Гітлер поклав практично нездійсненне завдання — до допустити подолання радянськими військами річки Одер, попри колосального браку в німців особового складу, техніки, палива, боєприпасів і майна. Лише рельєф місцевості трохи сприяв Гейнріці в організації оборони на берлінському напрямку. Він побудував оборону 9-ій армії в три ешелони на узвишшях Зеєловських висот, що панували над місцевістю. 3-тя танкова, маючи менше танків, ніж 9-та, розгорнулася на оборонних фортифікаційних рубежах на правому фланзі, позбавляючи росіян можливості здійснити безперешкодно глибокий обхідний маневр з північного напрямку.
16 квітня 1945 року розпочалася битва за Берлін. Радянські війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Жукова Г. К. почали наступ з Кюстрінського плацдарму на Зеєловські висоти. У затятій битві, що тривала чотири дні радянські війська спочатку наступали успішно, окремі з'єднання вийшли до другої смуги оборони. Однак незабаром німці, спираючись на сильну і добре підготовлену другу смугу оборони, стали чинити запеклий опір. По всьому фронту розгорілися напружені бої. Хоча на деяких ділянках фронту військам вдалося оволодіти окремими опорними пунктами, домогтися вирішального успіху їм не вдалося. Потужний вузол опору, обладнаний на Зеєловських висотах, виявився непереборним для стрілецьких частин. Командувач фронтом маршал Жуков увів у битву 1-ю та 2-ю гвардійські танкові армії. Весь день і всю ніч 17 квітня війська 1-го Білоруського фронту вели запеклі бої з військами вермахту. До ранку 18 квітня танкові і стрілецькі з'єднання, за підтримки авіації 16-ї і 18-ї повітряних армій, здобули Зеєловські висоти. Долаючи потужну оборону німецьких військ і відбиваючи запеклі контратаки, війська фронту до кінця 19 квітня прорвали третю оборонну смугу і отримали можливість розвивати наступ на Берлін.
Наприкінці квітня Готтард Гейнріці наказав своїм військам відступити із займаних рубежів, незважаючи на те, що Гітлер заборонив будь-які відступи без його особистого схвалення. 28 квітня фельдмаршал Кейтель, об'їжджаючи позиції, несподівано для себе виявив колони відступаючих німецьких військ 7-ї танкової й 25-ї панцергренадерської дивізій, які виявилися частинами 3-ї танкової армії, підпорядкованої генералу Гейнріці. Кейтель знайшов командувача групою армій біля Нойбранденбурга.
У наступній сварці Кейтель звинуватив Гейнріці в невиконанні наказу, боягузтві і саботажі та відсторонив від командування військами групи армій «Вісла». Його місце тимчасово (до прибуття генерала Штудента) зайняв генерал фон Тіппельскірх. Однак Штудент був узятий у полон союзниками раніше, ніж встигнув вступити в командування.
Після відсторонення від командування Гейнріці виїхав до міста Плен, де перебував до завершення війни в Європі. 28 травня 1945 року здався в полон британським військам.
Після війни
Після здачі в полон генерал-полковник Готтард Гейнріці перебував у таборі військовополонених на острові Фарм, біля уельського міста Брідженд. Тут він знаходився до жовтня 1947 року, потім не стислий термін його перевезли до Сполучених Штатів, втім через три тижні повернули до Британії. 19 травня 1948 року він був звільнений з полону.
У 1950-ти роки працював у Центрі військової історії армії США, допомагаючи у створенні документації та фондів відділу історії німецького оперативного мистецтва.
13 грудня 1971 року відставний генерал помер у Карлсруе. Був похований з усіма військовими почестями на цвинтарі Бергакер у Фрайбурзі-ім-Брайсгау.
Нагороди
- Залізний хрест
- 2-го класу (17 вересня 1914)
- 1-го класу (24 липня 1915)
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- 2-го класу з мечами
- Почесний хрест (Ройсс) 3-го класу з мечами
- Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (9 серпня 1918)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (13 травня 1940)
- 1-го класу (16 травня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (18 вересня 1941)
- дубове листя (№333; 24 листопада 1943)
- мечі (№136; 3 березня 1945)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- (Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»)
- Відзначений у Вермахтберіхт
Див. також
Література
- Florian Berger. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges — 2. — Wien: Selbstverlag Florian Berger, 2000. — 415 p. — .
- Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — .
- Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945 — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — .
- Fritjof Schaulen. Eichenlaubträger 1940—1945. Zeitgeschichte in Farbe. Band I: Abraham — Huppertz — Selent: Pour le Mérite Verlag, 2003. — Vol. 1. — 160 p. — .
- Veit Scherzer. Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives — 2. — Jena: Scherzers Miltaer-Verlag, 2007. — 864 p. — .
- Johannes Hürter: Ein deutscher General an der Ostfront – Die Briefe und Tagebücher des Gotthard Heinrici 1941/42, Sutton Verlag, Erfurt 2001,
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Heeres-Personalamt, Mittler & Sohn Berlin 1930, S.119
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готтард Гейнріці |
- Gotthard Heinrici @ islandfarm [ 29 травня 2007 у Wayback Machine.]
- Generaloberst Gotthard Heinrici [ 13 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія Готтарда Гейнріці на сайті lexikon-der-wehrmacht.de [ 23 вересня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- Generaloberst Gotthard Heinrici [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Heinrici, Gotthard [ 12 квітня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Гейнріці (англ.)
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gottard Fedor Avgust Gejnrici nim Gotthard Fedor August Heinrici nar 25 grudnya 1886 Gumbinnen nini Gusyev Shidna Prussiya pom 13 grudnya 1971 Karlsrue nimeckij voyenachalnik chasiv Tretogo Rejhu general polkovnik 1943 vermahtu Kavaler Licarskogo hresta z Dubovimi listyam ta mechami 1945 Urodzhenec Gumbinnena Shidna Prussiya U chasi Pershoyi svitovoyi vijni bivsya na Shidnomu ta Zahidnomu frontah Poranenij vidznachenij 11 raziv nagorodami Nimeckoyi imperiyi U roki Drugoyi svitovoyi komandir diviziyi korpusiv komanduvach armiyami ta grupoyu armij Bivsya u Franciyi na Shidnomu fronti Proslavivsya yak neperevershenij majster oboronnoyi taktiki dij Gottard GejnriciGotthard HeinriciPrizvisko Nash otrujnij gnom nim Unser Giftzwerg Narodzhennya25 grudnya 1886 1886 12 25 Gumbinnen Shidna Prussiya Korolivstvo PrussiyaSmert13 grudnya 1971 1971 12 13 84 roki Karlsrue Baden VyurtembergPohovannyacvintar Bergakera Frajburg im BrajsgauKrayina Nimecka imperiya Vejmarska respublika Tretij RejhPrinalezhnist Rajhsgeer Rejhsver VermahtVid zbrojnih sil Suhoputni vijskaRid vijskpihotaOsvitaVijskova shkola Gannover Roki sluzhbi1905 1945Zvannya General polkovnikKomanduvannya16 ta pihotna diviziya 12 j armijskij korpus 43 j armijskij korpus 4 ta armiya 1 sha tankova armiya Grupa armij Visla Vijni bitviVijni ta bitvi div Persha svitova vijna Shidnij front Shidno Prusska operaciya Bitva pid Tannenbergom 1914 Persha Mazurska bitva 1914 Lodzka bitva 1914 Zahidnij front Verdenska bitva 1916 Druga svitova vijna Zahidnij front Francuzka kampaniya Shidnij front Operaciya Barbarossa Bilostocko Minska bitva 1941 Smolenska bitva 1941 Persha bitva za Kiyiv 1941 Bitva za Moskvu 1941 Operaciya Tajfun 1941 Smolenska operaciya 1943 Orshanska operaciya 1943 Shidno Karpatska operaciya 1944 Bitva za Berlin 1945 1945 Bitva za Zeyelovski visoti 1945 Vidnosinidvoyuridnij brat G fon RundshtedtaAvtografNagorodiLicarskij hrest Zaliznogo hresta z Dubovim listyam ta Mechami Zastibka do Zaliznogo hresta 1 go klasu Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go klasuZaliznij hrest 1 go klasu Zaliznij hrest 2 go klasu Licarskij hrest ordena domu Gogencollerniv z mechami na vijskovij strichciPochesnij hrest Rojss Ganzejskij hrest Gamburg Hrest Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina Licarskij hrest 2 go klasu ordena Bilogo Sokola Licarskij hrest 2 go klasu orden domu Saksen ErnestinePochesnij hrest Shvarcburg Pochesnij hrest veterana vijni dlya uchasnikiv bojovih dij Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go klasuMedal Za zimovu kampaniyu na Shodi 1941 42 Nagrudnij znak Za poranennya v chornomu Gottard Gejnrici u VikishovishiBiografiyaRanni roki Gottard Fedor Avgust Gejnrici narodivsya 25 grudnya 1886 roku v Gumbinneni suchasne misto Gusyev Kaliningradskoyi oblasti Shidna Prussiya i buv yedinim sinom pastora yevangelista Paulya Gejnrici ta jogo druzhini Gizeli urodzhenoyi fon Rauhgaupt yaka pohodila zi starovinnogo prusskogo dvoryanskogo rodu Perevazhna bilshist predkiv majbutnogo generala bula vijskovimi pochinayuchi z XII stolittya Jogo didus po batkovi buv pastorom ta radnikom konsistoriyi Avgusta Gejnrici General feldmarshal Gerd fon Rundshtedt buv jogo dvoyuridnim bratom yak i vchenij etolog Otto Keler z yakim vin viris razom u Gumbinneni Pislya zakinchennya serednoyi shkoli 8 bereznya 1905 roku Gottard Gejnrici postupiv fanen yunkerom na vijskovu sluzhbu do 6 go Tyuringskogo pihotnogo polku 95 de rozpochav oficersku pidgotovku Piznishe navchavsya u vijskovij shkoli v Gannoveri Vijskova kar yera 8 bereznya 1905 fanen yunker 19 grudnya 1905 fenrih 18 serpnya 1906 lejtenant 17 lyutogo 1914 ober lejtenant 18 chervnya 1915 gauptman 1 lyutogo 1926 major 1 serpnya 1930 oberst lejtenant 1 bereznya 1933 oberst 1 sichnya 1936 general major 1 bereznya 1938 general lejtenant 1 chervnya 1940 general vid infanteriyi 30 sichnya 1943 general polkovnik 18 serpnya 1906 roku jomu prisvoyili pervinne oficerske zvannya lejtenant 17 lyutogo 1914 roku naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni jogo pidvishili v ober lejtenanti Persha svitova vijna Z pochatkom voyennih dij u Yevropi molodij oficer bivsya zi svoyim polkom u Belgiyi ale cherez zagostrennya situaciyi na Shidnomu fronti jogo diviziyu terminovo perekinuli do Shidnoyi Prussiyi de vin brav uchast u bitvi pri Tannenberzi bilya Mazurskih bolot pid Lodzyu Zgodom perevedenij na Zahidnij front de komanduvav rotoyu bataljonom u Verdenskij bitvi Pislya vazhkogo poranennya jogo pereveli na shtabnu sluzhbu Z serpnya 1916 roku oficer generalnogo shtabu potim U berezni 1917 roku perevedenij do Velikogo Generalnogo shtabu U veresni vin projshov kurs pidgotovki oficeriv Generalnogo shtabu a zgodom sluzhiv oficerom shtabu pri shtabah ta Z bereznya 1918 roku i do kincya vijni vin buv oficerom generalnogo shtabu Ia pri vidpovidalnim za planuvannya vijskovih operacij Za chas vijni Gejnrici buv nagorodzhenij odinadcyat raziv u tomu chisli Zaliznim Hrestom oboh klasiv ta Licarskim hrestom ordena Gogencollerna z mechami Interbellum Na pochatku 1919 roku gauptman Gejnrici povernuvsya dlya prohodzhennya sluzhbi do ridnogo 95 go pihotnogo polku U lyutomu 1919 roku perejshov do shtabu Shidnoyi prikordonnoyi sluzhbi sho zabezpechuvala oboronu Shidnoyi Prussiyi na foni podij togo chasu Z 1920 roku perejshov do rejhsveru sluzhiv u shtabi 1 yi diviziyi Z 1 veresnya 1924 roku komandir 14 yi roti 13 go Vyurtembergskogo pihotnogo polku a z 1 lyutogo 1926 roku pidvishenij u majori U podalshomu sluzhiv na riznih komandnih ta shtabnih posadah u tomu chisli u Vijskovomu upravlinni Vejmarskoyi respubliki nim Truppenamt u viddili organizaciyi armiyi T2 1 sichnya 1936 roku G Gejnrici prisvoyene zvannya general majora 12 zhovtnya 1937 roku vin buv priznachenij komandirom 16 yi pihotnoyi diviziyi v Myunsteri i 1 bereznya 1938 roku pidvishenij u zvanni do general lejtenanta Gottard Gejnrici razom z druzhinoyu Gertrudoyu mav dvoh ditej Gartmuta ta Gizelu Vin buv religijnoyu lyudinoyu i regulyarno vidviduvav cerkvu Jogo religijna vira i vidmova vstupiti v lavi NSDAP zrobili jogo nepopulyarnoyu figuroyu yaka nesumisna z nacistskoyu ideologiyeyu sho u svoyu chergu chasto prizvodilo generala do sutichok z Gitlerom i osoblivo z rejhsmarshalom Germanom Geringom yakij jogo vidkrito znevazhav Oskilki druzhina Gejnrici Gertruda mala batka yevrejskogo pohodzhennya yihni diti poznachalisya yak de chastkovo yevreyi zgidno z nacistskim rasovim zakonodavstvom Odnak Gejnrici otrimav vid Gitlera nimecku dovidku pro krov yaka pidtverdila yihnij tak zvanij arijskij status i zahistila chleniv jogo rodini vid diskriminaciyi Druga svitova vijna Pid chas vtorgnennya vermahtu do Polshi 16 ta diviziya generala Gejnrici perebuvala na Zahidnomu fronti prikrivayuchi nimecko francuzkij kordon Z pochatkom Francuzkoyi kampaniyi Gejnrici sho buv do cogo priznachenij komandirom 12 go armijskogo korpusu 1 yi armiyi general polkovnika Ervina fon Viclebena diyav u skladi grupi armij C pri prorivi liniyi Mazhino na pivden vid Saarbryukkena 17 chervnya 1940 roku Gottard Gejnrici prijnyav u general lejtenanta Franca Beme 43 j armijskij korpus na choli yakogo vin za rik vstupiv u vijnu proti Radyanskogo Soyuzu 22 chervnya korpus generala Gejnrici diyayuchi u skladi 4 yi armiyi generala fon Klyuge prorvav oboronu radyanskih vijsk u Bilorusi U podalshomu brav uchast u rozgromi vijsk Zahidnogo frontu generala armiyi Pavlova D G pid Bilostokom ta Minskom bivsya pid Smolenskom 18 veresnya 1941 roku vidznachenij Licarskim hrestom Zaliznogo hresta Gottard Gejnrici z general feldmarshalom G fon Klyuge livoruch 1943 Zgodom keruvav korpusom pid chas bitvi za Kiyiv i pid Moskvoyu Z sichnya 1942 roku komanduvach 4 yi armiyi zamist generala girsko pihotnih vijsk Lyudviga Kyublera Protyagom 1942 1943 rokiv komanduvav armiyeyu yaka trimala pozicijnu oboronu na centralnomu fronti nimecko radyanskoyi vijni pid Smolenskom ta Orsheyu 24 listopada 1943 roku udostoyenij dubovogo listya do Licarskogo hresta za vmile kerivnictvo vijskami pri vedenni oboronnoyi operaciyi pid Orsheyu Svoyimi majsternimi diyami Gejnrici zirvav plani Zahidnogo frontu pid komanduvannyam generala armiyi Sokolovskogo V D prorvatisya na comu strategichnomu napryamku stijkoyu oboronoyu sprichiniv vazhkih vtrat Chervonij armiyi ta primusiv vidmovitisya vid podalshih sprob atakuvati Pislya uspishnogo provedennya radyanskimi vijskami bitvi za Dnipro ta Dniprovsko Karpatskoyi strategichnoyi operaciyi general G Gejnrici napolyagav na organizovanomu vidvedenni grupi armij Centr na pidgotovleni rubezhi i poziciyi shob ne dopustiti yiyi otochennya j rozgromu Odnak Gitler nezadovolenij takimi propoziciyami 20 travnya 1944 roku vidstoroniv G Gejnrici vid posadi komanduvacha armiyeyu j 4 chervnya vidpraviv jogo na likuvannya Za misyac Chervona armiya rozpochala najbilshu nastupalnu operaciyu v istoriyi operaciyu Bagration zavdala nishivnoyi porazki grupi armij Centr yak ce prorokuvav Gejnrici j majzhe povnistyu yiyi znishila v seriyi kotliv zokrema 4 ta armiya bula otochena pid Minskom 18 serpnya 1944 roku generala Gottarda Gejnrici vidklikali z vimushenoyi opali ta priznachili komanduvachem armijskoyi grupi sho nosila jogo im ya Armijska grupa Gejnrici mala u svoyemu skladi nimecku 1 shu tankovu ugorsku 1 shu polovu armiyi ta 154 tu rezervnu diviziyu i vidhodila z teritoriyi Ukrayini do Slovachchini ta Ugorshini Gejnrici vdalosya majsterno organizuvati oboronni diyi v takij sposib sho jogo pidporyadkovani vijska veduchi ar yergardni boyi spromoglisya z minimalnimi vtratami vidstupiti za Karpati U boyah za karpatski perevali vin zmig ne dopustiti prorivu Chervonoyi armiyi do rajoniv ohoplenih Slovackim povstannyam i z yednatisya z nimi 3 bereznya 1945 roku Gitler vidznachiv nelyubimogo svogo generala mechami do Licarskogo hresta viznayuchi odnak jogo polkovodnicki talanti v organizaciyi oboronnih bitv 20 bereznya fyurer zaminiv na posadi komanduvacha grupi armij Visla rejhsfyurera SS Gimlera na general polkovnika Gejnrici Na toj chas vijska grupi armij Visla trimali oboronu na pidstupah do Berlina na vidstani lishe 80 100 km Grupa armij Gejnrici mala u svoyemu skladi 3 tyu tankovu armiyu generala tankovih vijsk Gasso fon Mantojfelya i 9 tu armiyu generala Teodora Busse Na komanduvacha Gitler poklav praktichno nezdijsnenne zavdannya do dopustiti podolannya radyanskimi vijskami richki Oder popri kolosalnogo braku v nimciv osobovogo skladu tehniki paliva boyepripasiv i majna Lishe relyef miscevosti trohi spriyav Gejnrici v organizaciyi oboroni na berlinskomu napryamku Vin pobuduvav oboronu 9 ij armiyi v tri esheloni na uzvishshyah Zeyelovskih visot sho panuvali nad miscevistyu 3 tya tankova mayuchi menshe tankiv nizh 9 ta rozgornulasya na oboronnih fortifikacijnih rubezhah na pravomu flanzi pozbavlyayuchi rosiyan mozhlivosti zdijsniti bezpereshkodno glibokij obhidnij manevr z pivnichnogo napryamku Organizaciya nimeckoyi oboroni na Zeyelovskih visotah Kviten 1945 16 kvitnya 1945 roku rozpochalasya bitva za Berlin Radyanski vijska 1 go Biloruskogo frontu pid komanduvannyam marshala Zhukova G K pochali nastup z Kyustrinskogo placdarmu na Zeyelovski visoti U zatyatij bitvi sho trivala chotiri dni radyanski vijska spochatku nastupali uspishno okremi z yednannya vijshli do drugoyi smugi oboroni Odnak nezabarom nimci spirayuchis na silnu i dobre pidgotovlenu drugu smugu oboroni stali chiniti zapeklij opir Po vsomu frontu rozgorilisya napruzheni boyi Hocha na deyakih dilyankah frontu vijskam vdalosya ovoloditi okremimi opornimi punktami domogtisya virishalnogo uspihu yim ne vdalosya Potuzhnij vuzol oporu obladnanij na Zeyelovskih visotah viyavivsya neperebornim dlya strileckih chastin Komanduvach frontom marshal Zhukov uviv u bitvu 1 yu ta 2 yu gvardijski tankovi armiyi Ves den i vsyu nich 17 kvitnya vijska 1 go Biloruskogo frontu veli zapekli boyi z vijskami vermahtu Do ranku 18 kvitnya tankovi i strilecki z yednannya za pidtrimki aviaciyi 16 yi i 18 yi povitryanih armij zdobuli Zeyelovski visoti Dolayuchi potuzhnu oboronu nimeckih vijsk i vidbivayuchi zapekli kontrataki vijska frontu do kincya 19 kvitnya prorvali tretyu oboronnu smugu i otrimali mozhlivist rozvivati nastup na Berlin Naprikinci kvitnya Gottard Gejnrici nakazav svoyim vijskam vidstupiti iz zajmanih rubezhiv nezvazhayuchi na te sho Gitler zaboroniv bud yaki vidstupi bez jogo osobistogo shvalennya 28 kvitnya feldmarshal Kejtel ob yizhdzhayuchi poziciyi nespodivano dlya sebe viyaviv koloni vidstupayuchih nimeckih vijsk 7 yi tankovoyi j 25 yi pancergrenaderskoyi divizij yaki viyavilisya chastinami 3 yi tankovoyi armiyi pidporyadkovanoyi generalu Gejnrici Kejtel znajshov komanduvacha grupoyu armij bilya Nojbrandenburga U nastupnij svarci Kejtel zvinuvativ Gejnrici v nevikonanni nakazu boyaguztvi i sabotazhi ta vidstoroniv vid komanduvannya vijskami grupi armij Visla Jogo misce timchasovo do pributtya generala Shtudenta zajnyav general fon Tippelskirh Odnak Shtudent buv uzyatij u polon soyuznikami ranishe nizh vstignuv vstupiti v komanduvannya Pislya vidstoronennya vid komanduvannya Gejnrici viyihav do mista Plen de perebuvav do zavershennya vijni v Yevropi 28 travnya 1945 roku zdavsya v polon britanskim vijskam Pislya vijni Pislya zdachi v polon general polkovnik Gottard Gejnrici perebuvav u tabori vijskovopolonenih na ostrovi Farm bilya uelskogo mista Bridzhend Tut vin znahodivsya do zhovtnya 1947 roku potim ne stislij termin jogo perevezli do Spoluchenih Shtativ vtim cherez tri tizhni povernuli do Britaniyi 19 travnya 1948 roku vin buv zvilnenij z polonu U 1950 ti roki pracyuvav u Centri vijskovoyi istoriyi armiyi SShA dopomagayuchi u stvorenni dokumentaciyi ta fondiv viddilu istoriyi nimeckogo operativnogo mistectva 13 grudnya 1971 roku vidstavnij general pomer u Karlsrue Buv pohovanij z usima vijskovimi pochestyami na cvintari Bergaker u Frajburzi im Brajsgau NagorodiZaliznij hrest 2 go klasu 17 veresnya 1914 1 go klasu 24 lipnya 1915 Ganzejskij Hrest Gamburg Orden Bilogo Sokola licarskij hrest 2 go klasu z mechami Orden domu Saksen Ernestine licarskij hrest 2 go klasu z mechami 2 go klasu z mechami Pochesnij hrest Rojss 3 go klasu z mechami Pochesnij hrest Shvarcburg 3 go klasu z mechami Hrest Za vijskovi zaslugi Avstro Ugorshina 3 go klasu z vijskovoyu vidznakoyu Korolivskij orden domu Gogencollerniv licarskij hrest z mechami 9 serpnya 1918 Nagrudnij znak Za poranennya v chornomu Pochesnij hrest veterana vijni z mechami Medal Za vislugu rokiv u Vermahti 4 go 3 go 2 go i 1 go klasu 25 rokiv Zastibka do Zaliznogo hresta 2 go klasu 13 travnya 1940 1 go klasu 16 travnya 1940 Licarskij hrest Zaliznogo hresta z dubovim listyam i mechami licarskij hrest 18 veresnya 1941 dubove listya 333 24 listopada 1943 mechi 136 3 bereznya 1945 Nagrudnij znak Za poranennya v chornomu Medal Za zimovu kampaniyu na Shodi 1941 42 Vidznachenij u VermahtberihtDiv takozhEduard Ditl Valter Model Gans fon Zalmut Leo Gajr fon ShvepenburgLiteraturaFlorian Berger Mit Eichenlaub und Schwertern Die hochstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges 2 Wien Selbstverlag Florian Berger 2000 415 p ISBN 3 9501307 0 5 Walther Peer Fellgiebel Die Trager des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 1945 Friedburg Podzun Pallas 1986 472 p ISBN 3 790 90284 5 Gerd F Heuer Die Generalobersten des Heeres Inhaber Hochster Kommandostellen 1933 1945 2 Rastatt Pabel Moewig Verlag GmbH 1997 224 p Dokumentationen zur Geschichte der Kriege ISBN 3 811 81408 7 Fritjof Schaulen Eichenlaubtrager 1940 1945 Zeitgeschichte in Farbe Band I Abraham Huppertz Selent Pour le Merite Verlag 2003 Vol 1 160 p ISBN 3 932 38120 3 Veit Scherzer Ritterkreuztrager 1939 1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer Luftwaffe Kriegsmarine Waffen SS Volkssturm sowie mit Deutschland verbundeter Streitkrafte nach den Unterlagen des Bundesarchives 2 Jena Scherzers Miltaer Verlag 2007 864 p ISBN 978 3 938845 17 2 Johannes Hurter Ein deutscher General an der Ostfront Die Briefe und Tagebucher des Gotthard Heinrici 1941 42 Sutton Verlag Erfurt 2001 ISBN 9783897023079 Rangliste des Deutschen Reichsheeres Heeres Personalamt Mittler amp Sohn Berlin 1930 S 119PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gottard GejnriciGotthard Heinrici islandfarm 29 travnya 2007 u Wayback Machine Generaloberst Gotthard Heinrici 13 chervnya 2021 u Wayback Machine Biografiya Gottarda Gejnrici na sajti lexikon der wehrmacht de 23 veresnya 2011 u Wayback Machine nim Generaloberst Gotthard Heinrici 1 bereznya 2012 u Wayback Machine angl Heinrici Gotthard 12 kvitnya 2009 u Wayback Machine nagorodi general polkovnika Gejnrici angl PrimitkiKomanduvannya vijskovimi formuvannyami ustanovami Tretogo RejhuPoperednik general lejtenant komandir 16 yi pihotnoyi diviziyi 12 zhovtnya 1937 31 sichnya 1940 Nastupnik general lejtenantPoperednik general vid infanteriyi Valter Shrot komandir 12 go armijskogo korpusu 9 kvitnya 17 chervnya 1940 Nastupnik general vid infanteriyi Valter ShrotPoperednik general lejtenant Franc Beme komandir 43 go armijskogo korpusu 17 chervnya 1940 20 sichnya 1942 Nastupnik general lejtenantPoperednik general girsko pihotnih vijsk Lyudvig Kyubler komanduvach 4 yi armiyi 20 sichnya 6 chervnya 1942 Nastupnik general polkovnik Gans fon ZalmutPoperednik general polkovnik Gans fon Zalmut komanduvach 4 yi armiyi 15 lipnya 1942 1 chervnya 1943 ta 31 lipnya 1943 4 chervnya 1944 Nastupnik general vid infanteriyi Kurt fon TippelskirhPoperednik komanduvach armijskoyi grupi Gejnrici 18 serpnya 21 zhovtnya 1944 ta 17 grudnya 1944 18 lyutogo 1945 Nastupnik Poperednik general polkovnik Nikolaus fon Falkengorst komanduvach 1 yi tankovoyi armiyi 15 serpnya 1944 19 bereznya 1945 Nastupnik general tankovih vijsk Valter NeringPoperednik Rejhsfyurer SS Genrih Gimmler komanduvach grupi armiyi Visla 20 bereznya 28 kvitnya 1945 Nastupnik general polkovnik Kurt Shtudent