Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Йо́сип (О́сип) Миха́йлович Гладки́й (близько 1789, Мельники — 5 (17) липня 1866, Олександрівськ) — останній кошовий отаман Задунайської Січі (з 1827-го), наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.
| Йосип (Осип) Михайлович Гладкий | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Пам'ятник Гладкому в Запоріжжі | |||||
| Прізвисько | Бондар | ||||
| Народження | близько 1789 Мельники | ||||
| Смерть | 5 (17) липня 1866 Олександрівськ холера | ||||
| Поховання | Запоріжжя | ||||
| Роки служби | близько 1824—1851 | ||||
| Звання | генерал-майор | ||||
| Командування | Азовське козацьке військо | ||||
| Війни / битви | Грецько-турецька війна, Російсько-турецька війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
 Гладкий Йосип Михайлович у Вікісховищі | |||||
Біографія
Родина
Йосип Гладкий був родом із козаків Переяславського полку (адміністративного) з села Мельники, де його батько був війтом. Нащадок, по батьковій лінії, Матвія Гладкого.
Родина Гладких була досить заможною. Батько — Михайло Григорович мав трьох синів, але жодного не віддав у солдати, коли тим прийшла черга йти у військо, а відправив замість них найманців. Після його смерті Йосип отримав у спадок шмат землі, а згодом в 1813-му році одружився з козачкою села Краснохижинці Феодосією Андріївною Мазур. У подружжя народилося п'ятеро дітей — двоє синів і три доньки. Утримувати сім'ю та сплачувати податки ставало дедалі важче. Праця на власній землі не приносила вагомих прибутків. За словами сучасників, Йосип не виявляв здібностей до землеробства. Кропітка робота на полі не приваблювала його «широкої козацької натури». Він починає продавати ділянку за ділянкою. Коли від батьківської спадщини залишилися лиш присадибна ділянка та пара волів, Йосип, полишивши їх та сім'ю на утримання брата, 1820-го року вирішує податися на заробітки.
Заробітки
Йосип береться за будь-яку справу, котра обіцяла йому добрий прибуток та швидку наживу. Спочатку він найнявся до багатого козака котрий доручив Гладкому волів та вози і відправив з чумацькою валкою до Криму. Втім Йосип не повернувся до працедавця оскільки загуляв і позбувся всього, що йому було довірено. За цих обставин був змушений тікати подалі від попереднього місця роботи. Так Йосип Михайлович опинився на Півдні України, де найнявся теслярувати. Не знаючи теслярської справи, він за певну платню взявся будувати водяний млин. Гладкий майже скінчив роботу, та його недосконалий виріб був змитий водою і розтрощений вщент. Тож Йосип знову зникає і через деякий час з'являється в Одесі, де займається бондарством. В місті Гладкий намагався одружитися зі служницею свого чергового роботодавця. Та священик, до котрого він звернувся за послугами, послав запита на батьківщину «нареченого». Незабаром стало відомо, що він уже одружений і має чотирьох дітей. Як наслідок Йосип спішно залишає Одесу і з'являється спочатку в Керчі, а згодом подався на Задунайську Січ.
Задунайська Січ
Приписавшись на Січі в Платнірівський курінь під прізвищем Бондаря, Гладкий в складі п'ятитисячного козацького загону у флотилії під командуванням Ібрагім-паші брав участь у грецько-турецькій війні. Під орудою кошового Якова Мороза ходив походом на Месолонгіон, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Під час кампанії 1827-го року був обраний курінним Платнірівського куреня. На Покрову цього ж року, змінивши Василя Незамаївського, стає кошовим отаманом Задунайської Січі та двох-бунчужним пашею.
На новій посаді під час російсько-турецької війни 9 травня 1828 року організував повернення частини задунайських козаків у російське підданство. Запорожці, очолені кошовим на 61-му човні, взявши клейноди та скарбницю, перейшли під Ізмаїлом на бік імператорської армії.
Через зраду Йосипа Гладкого османський уряд жорстоко розправився з рештою задунайців. Козаків, які перебували у Сілістрії, було роззброєно і відіслано в Адріанополь. Деякий час їх тримали в місцевій в'язниці, а згодом перевели до Істамбулу. На Січ було послане турецьке військо, котре вчинило погром всього населення Добруджі, яке було під захистом Задунайської Січі. Сама ж Січ була повністю зруйнована.
На службі Російської Імперії
Першими бойовими діями задунайського козацтва в лавах російської армії був штурм добре укріпленої турецької фортеці Ісакчі. За клопотання генерала Рудзевича 10 козаків, котрі відзначились при здобутті фортеці, отримали ордени, а Гладкий одержав від Миколи І золотий Георгіївський хрест і полковницькі погони. Тоді ж його було призначено наказним отаманом Азовського козацького війська. У 1829-му Йосип Михайлович отримав дворянство. 1830-го був нагороджений діамантовим перснем, через рік — орденом Святої Анни 2-го ступеня, 20 липня 1840 йому було вручено орден Святого Володимира 3-го ступеня, а 11 квітня 1843 року отримав звання генерал-майора.
На посаді наказного отамана Гладкий зарекомендував себе як сумлінний офіцер, який опікується як долею всього війська, так і кожної окремої козацької родини. Постійно захищав права та інтереси козаків, рятував новоприбулих від повернення до кріпаччини чи рекрутчини.
Азовські вояки за час свого проживання в південному регіоні створили міцне прибуткове господарство. Матеріально військо виправдовувало своє існування та не потребувало повного державного утримання. В останні два десятиліття свого існування формування повністю перейшло на самозабезпечення без державних дотацій.
У відставці
У відставці Гладкий відійшов від справ і повністю присвятив себе сім'ї і власному господарству. Надалі жив у межах військових земель — у Новоспасівській станиці у власному будинку. Та оскільки з відставкою отамана азовці змиритися не могли, та продовжували і з будь-яким питанням звертатися до нього за порадою чи проханням допомогти, Йосип Михайлович, не витримавши постійних надокучань козаків, виїхав за межі війська до хутора Ново-Петриківка.
На хуторі відставний офіцер із своєю дружиною прожив до 1862-го року відколи, після смерті сина Дем'яна, переїхав до Олександрівська, де мешкав у власному будинку на вулиці Покровській. Влітку 1866-го Гладкий поїхав на Катеринославський ярмарок і там заразився холерою. Внаслідок хвороби помер 5 липня. Днем пізніше відійшла і його дружина, що опікувалася хворим. Обох поховали на місцевому старовинному козацькому Пилипівському кладовищі (нині територія ЗНУ).
Могила Йосипа Гладкого
Могила Гладкого збереглася донині у Запоріжжі по вул. Жуковського, 55 і має статус пам'ятки історії національного значення. У 1992-му вона була відреставрована.
На могилі вибито: «Генералъ-майоръ ОСИПЪ МИХАЙЛОВИЧЪ ГЛАДКІЙ, козакъ Платниривського куреня, последній Кошевой Атаманъ Запорожской Задунайской Съчі. Скончался 10 июля 1866 года». На горизонтальній плиті осучасненого пам'ятника, над булавою і шаблею, вірші:
- Б'ють пороги, місяць сходить
- Якъ і перше сходивъ
- Нема Січі, пропавъ і той,
- Хто всім верховодивъ!..
Шабля Осипа Гладкого, з часом певною мірою реконструйована, зберігається у ХІМ.
Нащадки
- Гладкий Василь Йосипович (1814), підполковник Бузького уланського полку.
- Гладкий Степан Васильович (07.01.1870), вихованець ПКК, генерал-майор від артилерії
- Гладкий Петро Васильович, депутат дворянських зборів Катеринослава, історик, член Ради музею ім. Поля, товариш Дмитра Яворницького
- Гладкий Ігор Петрович (?-27.09.1919), підполковник 13-го драгунського Військового ордена полку, згодом старшина УД (ком. панцирного дивізіону 8-го корпусу)
Мистецтво
Можливо Йосип Гладкий став прообразом Карася з опери «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.
Примітки
- Абросимова С. В. Нащадки кошового отамана Йосипа Гладкого.
- Короленко П. Азовцы // Киевская старина. — К., 1891. — № 7 ст.61
- офіційно орден Святого Георгія 4-го ступеня був пожалуваний кошовому 1 січня 1830 року
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 12 червня 2022.
- Тоїчкін Д. Зброя козацької старшини: шабля Йосипа Гладкого «Військово-історичний альманах» 2010, ч. 1 (20) ст. 105—117
- Егоров Н. Д. Русский генералитет накануне Гражданской войны (Материалы к биографическому справочнику). — М., 2004.
- Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — К.: Темпора книга 1: 2007. — 536 с. (106 с.) —
Література
- Бачинська О. А. Гладкий Йосип Михайлович [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 112. — .
- Бойко А. В., Маленко Л. М. Матеріали до історії Азовського козачого війська. — Запоріжжя, 1995.
- Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 155.
- Маленко Л. Азовське козацьке військо (1828—1866). — Запоріжжя, 2000.
- Яворницький Д. Кошовий отаман Осип Михайлович Гладкий (Матеріяли до біографії) [ 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. — Київ, 1928. — Т. І.
- Гладкий В. О. Осип Михайлович Гладкий — кошевой атаман Задунайской Сечи. 1789—1866 // Русская старина. — 1881. — № 2. (рос.)
- Русский биографический словарь. — Т. V. — М., 1916. (рос.)
Посилання
- Гладкий Йосип Михайлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.102
- Гладкий Йосип Михайлович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Документи з історії дворянського роду Гладких у музеях міст Дніпра та Запоріжжя [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jo sip O sip Miha jlovich Gladki j blizko 1789 Melniki 5 17 lipnya 1866 Oleksandrivsk ostannij koshovij otaman Zadunajskoyi Sichi z 1827 go nakaznij otaman Azovskogo kozackogo vijska general major Josip Osip Mihajlovich GladkijPam yatnik Gladkomu v ZaporizhzhiPrizvisko BondarNarodzhennya blizko 1789 MelnikiSmert 5 17 lipnya 1866 1866 07 17 Oleksandrivsk holeraPohovannya ZaporizhzhyaRoki sluzhbi blizko 1824 1851Zvannya general majorKomanduvannya Azovske kozacke vijskoVijni bitvi Grecko turecka vijna Rosijsko turecka vijnaNagorodi Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya Gladkij Josip Mihajlovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gladkij BiografiyaRodina Josip Gladkij buv rodom iz kozakiv Pereyaslavskogo polku administrativnogo z sela Melniki de jogo batko buv vijtom Nashadok po batkovij liniyi Matviya Gladkogo Rodina Gladkih bula dosit zamozhnoyu Batko Mihajlo Grigorovich mav troh siniv ale zhodnogo ne viddav u soldati koli tim prijshla cherga jti u vijsko a vidpraviv zamist nih najmanciv Pislya jogo smerti Josip otrimav u spadok shmat zemli a zgodom v 1813 mu roci odruzhivsya z kozachkoyu sela Krasnohizhinci Feodosiyeyu Andriyivnoyu Mazur U podruzhzhya narodilosya p yatero ditej dvoye siniv i tri donki Utrimuvati sim yu ta splachuvati podatki stavalo dedali vazhche Pracya na vlasnij zemli ne prinosila vagomih pributkiv Za slovami suchasnikiv Josip ne viyavlyav zdibnostej do zemlerobstva Kropitka robota na poli ne privablyuvala jogo shirokoyi kozackoyi naturi Vin pochinaye prodavati dilyanku za dilyankoyu Koli vid batkivskoyi spadshini zalishilisya lish prisadibna dilyanka ta para voliv Josip polishivshi yih ta sim yu na utrimannya brata 1820 go roku virishuye podatisya na zarobitki Zarobitki Josip beretsya za bud yaku spravu kotra obicyala jomu dobrij pributok ta shvidku nazhivu Spochatku vin najnyavsya do bagatogo kozaka kotrij doruchiv Gladkomu voliv ta vozi i vidpraviv z chumackoyu valkoyu do Krimu Vtim Josip ne povernuvsya do pracedavcya oskilki zagulyav i pozbuvsya vsogo sho jomu bulo dovireno Za cih obstavin buv zmushenij tikati podali vid poperednogo miscya roboti Tak Josip Mihajlovich opinivsya na Pivdni Ukrayini de najnyavsya teslyaruvati Ne znayuchi teslyarskoyi spravi vin za pevnu platnyu vzyavsya buduvati vodyanij mlin Gladkij majzhe skinchiv robotu ta jogo nedoskonalij virib buv zmitij vodoyu i roztroshenij vshent Tozh Josip znovu znikaye i cherez deyakij chas z yavlyayetsya v Odesi de zajmayetsya bondarstvom V misti Gladkij namagavsya odruzhitisya zi sluzhniceyu svogo chergovogo robotodavcya Ta svyashenik do kotrogo vin zvernuvsya za poslugami poslav zapita na batkivshinu narechenogo Nezabarom stalo vidomo sho vin uzhe odruzhenij i maye chotiroh ditej Yak naslidok Josip spishno zalishaye Odesu i z yavlyayetsya spochatku v Kerchi a zgodom podavsya na Zadunajsku Sich Zadunajska Sich Pripisavshis na Sichi v Platnirivskij kurin pid prizvishem Bondarya Gladkij v skladi p yatitisyachnogo kozackogo zagonu u flotiliyi pid komanduvannyam Ibragim pashi brav uchast u grecko tureckij vijni Pid orudoyu koshovogo Yakova Moroza hodiv pohodom na Mesolongion brav uchast v oblozi ta shturmi forteci Pid chas kampaniyi 1827 go roku buv obranij kurinnim Platnirivskogo kurenya Na Pokrovu cogo zh roku zminivshi Vasilya Nezamayivskogo staye koshovim otamanom Zadunajskoyi Sichi ta dvoh bunchuzhnim pasheyu Na novij posadi pid chas rosijsko tureckoyi vijni 9 travnya 1828 roku organizuvav povernennya chastini zadunajskih kozakiv u rosijske piddanstvo Zaporozhci ocholeni koshovim na 61 mu chovni vzyavshi klejnodi ta skarbnicyu perejshli pid Izmayilom na bik imperatorskoyi armiyi Cherez zradu Josipa Gladkogo osmanskij uryad zhorstoko rozpravivsya z reshtoyu zadunajciv Kozakiv yaki perebuvali u Silistriyi bulo rozzbroyeno i vidislano v Adrianopol Deyakij chas yih trimali v miscevij v yaznici a zgodom pereveli do Istambulu Na Sich bulo poslane turecke vijsko kotre vchinilo pogrom vsogo naselennya Dobrudzhi yake bulo pid zahistom Zadunajskoyi Sichi Sama zh Sich bula povnistyu zrujnovana Na sluzhbi Rosijskoyi Imperiyi Azovci atakuyut tureckih pirativ Grigir Gagarin Pershimi bojovimi diyami zadunajskogo kozactva v lavah rosijskoyi armiyi buv shturm dobre ukriplenoyi tureckoyi forteci Isakchi Za klopotannya generala Rudzevicha 10 kozakiv kotri vidznachilis pri zdobutti forteci otrimali ordeni a Gladkij oderzhav vid Mikoli I zolotij Georgiyivskij hrest i polkovnicki pogoni Todi zh jogo bulo priznacheno nakaznim otamanom Azovskogo kozackogo vijska U 1829 mu Josip Mihajlovich otrimav dvoryanstvo 1830 go buv nagorodzhenij diamantovim persnem cherez rik ordenom Svyatoyi Anni 2 go stupenya 20 lipnya 1840 jomu bulo vrucheno orden Svyatogo Volodimira 3 go stupenya a 11 kvitnya 1843 roku otrimav zvannya general majora Na posadi nakaznogo otamana Gladkij zarekomenduvav sebe yak sumlinnij oficer yakij opikuyetsya yak doleyu vsogo vijska tak i kozhnoyi okremoyi kozackoyi rodini Postijno zahishav prava ta interesi kozakiv ryatuvav novopribulih vid povernennya do kripachchini chi rekrutchini Azovski voyaki za chas svogo prozhivannya v pivdennomu regioni stvorili micne pributkove gospodarstvo Materialno vijsko vipravdovuvalo svoye isnuvannya ta ne potrebuvalo povnogo derzhavnogo utrimannya V ostanni dva desyatilittya svogo isnuvannya formuvannya povnistyu perejshlo na samozabezpechennya bez derzhavnih dotacij U vidstavci Gerb Josipa Gladkogo U vidstavci Gladkij vidijshov vid sprav i povnistyu prisvyativ sebe sim yi i vlasnomu gospodarstvu Nadali zhiv u mezhah vijskovih zemel u Novospasivskij stanici u vlasnomu budinku Ta oskilki z vidstavkoyu otamana azovci zmiritisya ne mogli ta prodovzhuvali i z bud yakim pitannyam zvertatisya do nogo za poradoyu chi prohannyam dopomogti Josip Mihajlovich ne vitrimavshi postijnih nadokuchan kozakiv viyihav za mezhi vijska do hutora Novo Petrikivka Na hutori vidstavnij oficer iz svoyeyu druzhinoyu prozhiv do 1862 go roku vidkoli pislya smerti sina Dem yana pereyihav do Oleksandrivska de meshkav u vlasnomu budinku na vulici Pokrovskij Vlitku 1866 go Gladkij poyihav na Katerinoslavskij yarmarok i tam zarazivsya holeroyu Vnaslidok hvorobi pomer 5 lipnya Dnem piznishe vidijshla i jogo druzhina sho opikuvalasya hvorim Oboh pohovali na miscevomu starovinnomu kozackomu Pilipivskomu kladovishi nini teritoriya ZNU Mogila Josipa GladkogoMogila Josipa Gladkogo v Zaporizhzhi Mogila Gladkogo zbereglasya donini u Zaporizhzhi po vul Zhukovskogo 55 i maye status pam yatki istoriyi nacionalnogo znachennya U 1992 mu vona bula vidrestavrovana Na mogili vibito General major OSIP MIHAJLOVICh GLADKIJ kozak Platnirivskogo kurenya poslednij Koshevoj Ataman Zaporozhskoj Zadunajskoj Schi Skonchalsya 10 iyulya 1866 goda Na gorizontalnij pliti osuchasnenogo pam yatnika nad bulavoyu i shableyu virshi B yut porogi misyac shoditYak i pershe shodivNema Sichi propav i toj Hto vsim verhovodiv Shablya Osipa Gladkogo z chasom pevnoyu miroyu rekonstrujovana zberigayetsya u HIM NashadkiGladkij Vasil Josipovich 1814 pidpolkovnik Buzkogo ulanskogo polku Gladkij Stepan Vasilovich 07 01 1870 vihovanec PKK general major vid artileriyi Gladkij Petro Vasilovich deputat dvoryanskih zboriv Katerinoslava istorik chlen Radi muzeyu im Polya tovarish Dmitra Yavornickogo Gladkij Igor Petrovich 27 09 1919 pidpolkovnik 13 go dragunskogo Vijskovogo ordena polku zgodom starshina UD kom pancirnogo divizionu 8 go korpusu MistectvoMozhlivo Josip Gladkij stav proobrazom Karasya z operi Zaporozhec za Dunayem Gulaka Artemovskogo PrimitkiAbrosimova S V Nashadki koshovogo otamana Josipa Gladkogo Korolenko P Azovcy Kievskaya starina K 1891 7 st 61 oficijno orden Svyatogo Georgiya 4 go stupenya buv pozhaluvanij koshovomu 1 sichnya 1830 roku Arhiv originalu za 9 veresnya 2019 Procitovano 12 chervnya 2022 Toyichkin D Zbroya kozackoyi starshini shablya Josipa Gladkogo Vijskovo istorichnij almanah 2010 ch 1 20 st 105 117 Egorov N D Russkij generalitet nakanune Grazhdanskoj vojny Materialy k biograficheskomu spravochniku M 2004 Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 K Tempora kniga 1 2007 536 s 106 s ISBN 9668201264Literaturalink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Gladkij Josip Mihajlovich Bachinska O A Gladkij Josip Mihajlovich 16 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 112 ISBN 966 00 0405 2 Bojko A V Malenko L M Materiali do istoriyi Azovskogo kozachogo vijska Zaporizhzhya 1995 Zhadko V O Ukrayinskij nekropol K 2005 S 155 Malenko L Azovske kozacke vijsko 1828 1866 Zaporizhzhya 2000 Yavornickij D Koshovij otaman Osip Mihajlovich Gladkij Materiyali do biografiyi 23 lyutogo 2017 u Wayback Machine Yuvilejnij zbirnik na poshanu akademika Mihajla Sergiyevicha Grushevskogo z nagodi shistdesyatoyi richnici zhittya ta sorokovih rokovin naukovoyi diyalnosti Kiyiv 1928 T I Gladkij V O Osip Mihajlovich Gladkij koshevoj ataman Zadunajskoj Sechi 1789 1866 Russkaya starina 1881 2 ros Russkij biograficheskij slovar T V M 1916 ros PosilannyaGladkij Josip Mihajlovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 102 Gladkij Josip Mihajlovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Dokumenti z istoriyi dvoryanskogo rodu Gladkih u muzeyah mist Dnipra ta Zaporizhzhya 8 grudnya 2015 u Wayback Machine