Віталій Юхимович Малахов

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малахов.

Віта́лій Юхи́мович Мала́хов (19 липня 1954, Львів — 4 листопада 2021, Київ) — український театральний режисер, художній керівник-директор Київського драматичного театру на Подолі. Народний артист України (2008). Лауреат національної премії України ім. Т. Г. Шевченка в галузі мистецтва 2008 року.

Малахов Віталій Юхимович
Народився	19 липня 1954(1954-07-19) Львів, Українська РСР, СРСР
Помер	4 листопада 2021(2021-11-04) (67 років) Київ, Україна ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	театральний режисер, театральний педагог
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності	1977 — 2021
Діти	Малахова Дар'я Віталіївна
Нагороди	Київська пектораль
лауреат фестивалю за виставу «Дядя Ваня» Чехова; лауреат фестивалю за виставу Мішеля Лоранса. 2008 — Народний артист України 2008 — Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі мистецтва 2010 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «Кращий спектакль драматичного театру» (спектакль «Грек Зорба» Н. Казандзакіса (Театр ім. І.Франка)) 2011 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категоріях «Кращий спектакль драматичного театру» і «Краща режисерська робота» (спектакль А. Вампілова (Театр на Подолі)) 2020 — Лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «За кращий драматичний спектакль» ( А. Куркова, режисер-постановник Віталій Малахов (Театр на Подолі)) Фестивалі Віталій Малахов є один із засновників Міжнародного театрального фестивалю «Київ—Травневий». У 2002 році очолив Міжнародний Булгаковський фестиваль мистецтв, який розпочав свою роботу 7 вересня 2002 року виставою «Собаче серце» за п'єсою М. Булгакова у приміщенні Національного театру ім. Івана Франка. Віталій Малахов у 2006 році започаткував фестиваль «Київ — територія миру», де було проведено мистецьку акцію-колаж за участю театрів Києва. Він також співпрацював з Дитячою Академією мистецтв та Київським державним інститутом театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, навчав творчу молодь оволодівати майстерністю сценічної виразності, мистецтвом імпровізації та чуттєвої образної заглибленості, якими визначається сценічна майстерність. Сім'я Донька — телеведуча Даша Малахова. Режисерські роботи в театрі Навчальний театр-студія  — «Багато шуму з нічого» за Вільямом Шекспіром Театр російської драми (м. Рига)  — «Лівша» за Б. Райцером та В. Костянтиновим 1977 — «Друзі, заспіваємо про Беранжу» за Б. Окуджавою Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки  — «Казка про Моніку» C. Шальтаніса 1978 — «Сподіватися» за Ю. Щербаком  — «Теплий попіл» Анатолія Крима  — «Мамаша Кураж» Бертольта Брехта 1985 — «Весь Шекспір за один вечір»  — «Кількість» К. Черчілля 2006 — «Заповіт цнотливого бабника» Анатолія Крима Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка  — «Отелло» за п'єсою Вільяма Шекспіра , 27 січня — «Грек Зорба» Віталія Малахова за мотивами роману «Я, Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»  — «Про мышей і людей» Дж. Стейнбека Театр «Ательє-16» (м. Київ)  — «Самовбивця» за ^[ru]» Миколи Ердмана Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка , 19 березня — «Алєко» опера Сергія Рахманінова Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А. В. Луначарського 2011 — «Самовбивця» Миколи Ердмана Антреприза 2015 — «Він — моя сестра» Київський академічний драматичний театр на Подолі  — «Я — Київ» 1980 — «Ніч чудес» Вільяма Шекспіра  — «Шахрай мимоволі» за М. Ларні  — «Зоря і смерть Пабло Неруди» Івана Драча  — «Трактирниця»  — «Мауглі» за Редьярдом Кіплінгом 1987 — «Нас тепер двоє» Федеріко Гарсія Лорки 1987 — «Вертеп» В. Шевчука  — «Кабала святош» («Мольєр») Михайла Булгакова  — «Софокл. Шекспір. Брехт» 1989 — «Вертеп» В. Шевчука (друга версія)  — «Лекція про Фауста, прочитана Віктором Вагнером»  — «Скарби Бахрама» 1991 — «Бенкет під час чуми» за Олександром Пушкіним  — «Опера мафіозо» Василя Станілова 1993 — «Бенкет під час чуми» за Олександром Пушкіним (друга версія)  — «Яго» за Вільямом Шекспіром 1994 — «Ніч чудес» Вільяма Шекспіра (друга версія)  — «Два анекдоти від Чехова» за Антоном Чеховим 1998 — «В степах України» за О. Корнійчуком  — «Квартал небожителів» О. Коротко 2001 — «Фантазія для роялю на чотири руки» А. Ольмерт  — «Склади слово ВІЧНІСТЬ» за Михайлом Булгаковим 2003, 25 квітня — «Фараони» Олексія Коломійця 2003 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; , 4 січня — «Дивакуватий Журден» Михайла Булгакова за п'єсою «Міщанин у дворянстві» Мольєра (​​виставу відновлено 30 вересня 2012 року) 2005 — «Моє сторіччя» М. Лоранса 2005 — «Опера мафіозо» Василя Станілова (друга версія) 2005 — «Трактирниця» (друга версія) , 19 січня — «Передчуття Мини Мазайла» за п'єсою «Мина Мазайло» Миколи Куліша 2006 — «Не можу собі уявити, що буде завтра» Т. Вільямса 2006 — «Осінь у Вероні, або Правдива історія Ромео та Джульєтти» Анатолія Крима  — «Шість персонажів у пошуках автора» Луїджі Піранделло 2007 — «Майстер-клас Марії Каллас» Т. МакНеллі 2007 — «Дворянські вибори» Г. Квітки-Основ'яненко 2007, 29 листопада — «Щоденник молодого лікаря» Михайла Булгакова 2008 — «Вертеп» В. Шевчука (третя версія) 2008, 8 березня — «Звідки беруться діти?» Анатолія Крима 2008, 12 квітня — «Дзеркало Сен-Жермена» Бориса Акуніна 2008, 29 травня — «Сто тисяч» за п'єсою Івана Карпенка-Карого 2008 — «Антракт» О. Марданя 2008 — «Біла гвардія» Михайла Булгакова 2008 — «Літній вечір у раю» С. Щученко 2009 — «Кількість (Батько і діти)» К. Черчілль 2009 — «Ігри олігархів» А. Прогнімака  — «Шість чорних свічок» Д. Діллона , 25 листопада — «Опера мафіозо» Василя Станілова 2011, 25 березня — «На дні» за п'єсою Максима Горького 2011, 25 листопада — «Минулого літа в Чулімську» за п'єсою Олександра Вампілова 2013 — «Лебедине озеро. Сутінки.» В. Гуляйченко, Т. Могильник 2014 — «Вернісаж на Андріївському» 2015, 25 квітня — «Вічно живі» за ^[ru] Віктора Розова 2016 — «Сойчине крило» за новелою Івана Франка 2017 — «Сильніше пристрасті, більше, ніж любов» за водевілями «Ювілей» та «Освідчення» Антона Чехова 2018, 10 березня — «Шестеро характерів ненаписаної комедії…» за п'єсою «Шість персонажів у пошуках автора» Луїджі Піранделло; 2018, 25 травня — «Продавець дощу» Річарда Неша 2018, 8 листопада — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» за (романом) Панаса Мирного 2019, 23 лютого — «Got To Be Free» рок-мюзикл музичної історії Майдану (ініцийований проект 2014 року, з 23 лютого 2019 отримав свій театральний майданчик) 2019, 1 листопада — «ОБЭЖ» (Общество белградских эмансипированных женщин) Бранислава Нушича 2019, 7 грудня — «Сірі бджоли» Андрія Куркова Примітки . Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 15 серпня 2021. Указ Президента України Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка от 3 березня 2008р. № 193 [ 12 квітня 2022 у Wayback Machine.](укр.) . Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 16 серпня 2021. . MY.UA (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. . Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. Олег ВЕРГЕЛІС (6 листопада 2021). (ua) . «Главком». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 2021-11-7. (рос.). «Kyiv Daily». 7 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021. . esu.com.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. . ictv.ua. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016. . zn.ua. 2 квітня 2020. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020. Тетяна ПОЛІЩУК (22 січня 2021). (ua) . Г-та «День» №9-10. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2021-2-03. (ua) . «Главком». 20 січня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 2021-2-05. . Mind.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. Віталій ЖЕЖЕРА (20 квітня 2017). (ua) . «День». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 2021-11-7. Тетяна ПОЛІЩУК (14 травня 2018). (ua) . «День». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2018-7-31. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (11 листопада 2019). (рос.). «Yabl». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 11 листопада 2019. Сергій ВИННИЧЕНКО (21 квітня 2020). (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 2021-8-01. Джерела Помер керівник театру на Подолі Віталій Малахов [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 05.11.2021 Посилання Помер керівник столичного Театру на Подолі Віталій Малахов [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Радіо Свобода, 05.11.2021 Шарипіна О. О. Малахов Віталій Юхимович [ 16 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — . . Шевченківський комітет [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] Інтерв'ю з Віталієм Малаховим Белинский К. Виталий Малахов: «Главный навык актера — органика и личность» //yabl [ 16 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.) Віталій Малахов: «Я режисер-хамелеон» // Kyiv daily [ 5 травня 2021 у Wayback Machine.]