Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Окампо Рамо на Вікто рія Епіфа нія Руфін а Ока мпо CBE ісп Ramona Vict

Вікторія Окампо

Вікторія Окампо
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Окампо.

Рамо́на Вікто́рія Епіфа́нія Руфін́а Ока́мпо CBE (ісп. Ramona Victoria Epifanía Rufina Ocampo, нар. 7 квітня 1890, Буенос-Айрес — пом. 27 січня 1979, [en]) — аргентинська письменниця, перекладачка, літературна критикиня, феміністка, меценатка. Багаторічна видавниця літературного журналу [en]». Сестра Сільвіни Окампо.

Вікторія Окампо
Victoria Ocampo
image
Вікиорія Окампо 1931 року з примірником журналу «Sur» у руках
Ім'я при народженніісп. Ramona Victoria Epifanía Rufina Ocampo Aguirre
Народилася7 квітня 1890(1890-04-07)[1][2][…]
Буенос-Айрес, Аргентина[1]
Померла27 січня 1979(1979-01-27)[2][3][…](88 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
·d
ПохованняРеколета
КраїнаАргентина
Діяльністьписьменниця, перекладачка, видавниця, критикиня, громадська діячка
Alma materКолеж де Франс і Паризький університет
Закладd
Мова творівіспанська, французька, англійська
Роки активностіз 1924
ЧленствоАргентинська академія письменства
РодичіАдольфо Біой Касарес
Брати, сестриСільвіна Окампо
У шлюбі зБернардо де Естрада (1912-1922)
Нагороди
image image

d (1965)

d (1965)

image Вікторія Окампо у Вікісховищі

Біографія

image
В. Окампо у редакції «Sur»

Вікторія Окампо народилася 7 квітня 1890 року у Буенос-Айресі у заможній аристократичній родині старшою з шести дочок. Навчалася вдома за допомогою французької гувернантки літературі, історії, релігії, математики й англійської мови. Її родина не схвалювала ідею освіти для жінок, тому Вікторія ніколи не була студенткою жодного навчального закладу, але під час перебування родини у Парижі у 1906—1907 роках відвідувала лекції у Сорбонні і Колеж де Франс.

Свої перші оповідання Вікторія Окампо стала писати 1901 року рідною французькою мовою. Тоді ж вона вперше зіграла у п'єсі і захопилася театром, проте батько не схвалював це, оскільки вважав акторську роботу невідповідною до становища родини.

1912 року Окампо одружилася з Бернардо де Естраду, але шлюб був нещасливим, тому пара розійшлася і Вікторія почала тривалі стосунки з кузеном свого чоловіка дипломатом Хуліаном Мартінесом.

1920 року Окампо пише першу статтю для газети «Ла Насьйон» з роздумами, навіяними творчістю Данте. Робота у «Ла Насьйон» вважалася престижною, тому відкрила для неї двері у літературні кола. Зокрема Окампо знайомиться з Хосе Ортегою-і-Гассетом, що спонукало її працювати над вдосконаленням своєї іспанської, тим не менш, аж до 1930 року усі твори вона пише спочатку французькою для наступного перекладу.

image
Біой Касарес, Вікторія Окампо і Борхес у Мар-дель-Платі (1935)
image
Рабіндранат Тагор і Вікторія Окампо (1924)

Вікторія Окампо була ключовою фігурою на інтелектуальній сцені Буенос-Айреса 1920-х — 1930-х років. Її першою книгою був коментар до «Божественної комедії» Данте, написаний французькою і виданий 1924 року за сприяння Ортеги-і-Гассета. Наступні роботи також були переважно літературознавчими. Але найбільшу славу Окампо приніс літературний журнал [en]», заснований нею 1931 року. Окампо впродовж багатьох років видавала журнал, який став найвпливовішим літературним виданням Латинської Америки свого часу. У «Sur» публікувалися Хорхе Луїс Борхес, Ернесто Сабато, Адольфо Біой Касарес, Хуліо Кортасар, Хосе Ортега-і-Гассет, Альбер Камю, П'єр Дріє ла Рошель, Габріела Містраль та багато інших. Окрім журналу, Окампо керувала однойменним видавництвом, у якому друкувалися твори багатьох відомих літераторів, зокрема і в її власних перекладах.

У 1930-х роках Вікторія Окампо була прихильницею Беніто Муссоліні, з яким особисто познайомилася 1935 року у Римі, але швидко розчарувалася у ньому й ідеях фашизму. З початком Другої світової вона почала співпрацювати з антинацистським журналом «Lettres Francaises». Також врятувала життя фотографці [en], відіславши їй візу і гроші на дорогу з окупованої нацистами Франції до Буенос-Айреса. Під час війни Окампо особисто надіслала 3 тони гуманітарної допомоги до Європи. 1946 року була єдиною аргентинкою, яка відвідала Нюрнберзький процес.

З юності Окампо брала активну участь у феміністичному русі Аргентини, а 1936 року стала однією з засновниць Аргентинського союзу жінок. Перша жінкою в Аргентині, яка отримала водійські права. 1938 року полишила посаду президента Аргентинського союзу жінок, оскільки дізналася, що комуністи використовують його у своїх цілях, але до кінця життя продовжувала боротися за права жінок.

З 1941 року Вікторія Окампо жила у маєтку [en] у містечку [en] (передмісті Буенос-Айреса). У резиденції вона приймала багатьох відомих письменників і громадських діячів, зокрема Рабіндраната Тагора, Роже Кайюа, Ернеста Ансерме, Індіру Ганді, Антуана де Сент-Екзюпері, Рафаеля Альберті, Ігора Стравінського, Андре Мальро, Пабло Неруду, Вальтера Гропіуса, Ле Корбюзьє та багатьох інших. Грем Грін присвятив Окампо книгу «Почесний консул», а Стравінський — балет «Персефона». Після смерті власниці Вілла Окампо за її заповітом була передана ЮНЕСКО і перетворена на музей.

1953 року Окампо разом з багатьма іншими аргентинськими інтелектуалами була заарештована за відверту опозиційність до режиму Хуана Домінго Перона. Звістка про її арешт збурила багатьох, її звільнення вимагали Олдос Хакслі і Джавахарлал Неру, а також газета Нью-Йорк Таймс, під тиском яких її було звільнено через 26 днів. З усім тим, увесь час до падіння перонізму за письменницею наглядали і не дозволяли виїздити за кордон. Також за часів правління Перона Окампо втратила значну частину своїх статків, інвестованих у нерухомість, через зміни у законодавстві.

1963 року у Вікторії Окампо діагностували рак. Після операції і лікування вона кілька років перебувала у ремісії, але через рецидив повернулася до лікування.

З 1958 по 1973 роки Окампо була президентом Національного фонду мистецтв Міністерства культури Аргентини.

1976 року Вікторія Окампо стала першою жінкою, обраною до Аргентинської академії літератури.

1979 року Вікторія Окампо померла у Буенос-Айресі від раку. Похована на цвинтарі Реколета у сімейному склепі.

Твори

image
Обкладинка журналу [en]»

Свідчення

  • 1935 — Свідчення, 1 серія
  • 1941 — Свідчення, 2 серія
  • 1950 — Свідчення, 3 серія
  • 1950 — Свідчення, 4 серія
  • 1954 — Свідчення, 5 серія
  • 1962 — Свідчення, 6 серія
  • 1967 — Свідчення, 7 серія
  • 1971 — Свідчення, 8 серія
  • 1975 — Свідчення, 9 серія
  • 1977 — Свідчення, 10 серія

Автобіографія

  • 1979 — Автобіографія I: El archipiélago
  • 1980 — Автобіографія II: El imperio insular
  • 1981 — Автобіографія III: La rama de Salzburgo
  • 1982 — Автобіографія IV: Viraje
  • 1983 — Автобіографія V: Figuras simbólicas
  • 1984 — Автобіографія VI: Sur y Cía

Переклади

Інше

  • 1924 — De Francesca a Beatrice
  • 1926 — La laguna de los nenúfares
  • 1936 — Domingos en Hyde Park
  • 1941 — San Isidro
  • 1947 — Le Vert Paradis
  • 1947 — Lawrence d´Arabia (французькою та англійською)
  • 1951 — El viajero y una de sus sombras
  • 1951 — Lawrence de Arabia y otros ensayos
  • 1954 — Virginia Woolf en su diario
  • 1959 — Habla el algarrobo
  • 1961 — Tagore en las barrancas de San Isidro
  • 1964 — Juan Sebastián Bach, El hombre
  • 1964 — La bella y sus enamorados
  • 1969 — Diálogo con Borges
  • 1969 — Diálogo con Mallea
  • 1985 — Páginas dispersas de Victoria Ocampo

Нагороди

Визнання і вплив на культуру

image
Вілла Окампо
image
Вілла Вікторія, будинок В. Окампо у Мар-дель-Платі

1986 року відбулася прем'єра п'єси «Ева і Вікторія», присвяченої антагоністичним політичним поглядам Вікторії Окампо та Еви Перон. 1989 року режисер Оскар Барні Фінн відзняв біографічний фільм про Вікторію Окампо «Чотири обличчя Вікторії».

1997 року маєток Вілла Окампо, де жила Вікторія, було названо урядом Аргентини Національною історичною пам'яткою. Нині там працює музей.

Портрет Вікторії Окампо висить у Салоні аргентинських жінок у президентському палаці Каса-Росада як однієї з найвизначніших жінок в історії Аргентини.

2017 року Гугл присвятив Вікторії Окампо один зі своїх дудлів.

Джерела

  • Vázquez, María Esther (1991). Victoria Ocampo. Argentina: Planeta. (ісп.)

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118589261 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  4. FemBio database
    d:Track:Q61356138
  5. Alaniz, Rogelio (2009). . El Litoral (іспанською) . Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
  6. A legjobb társkereső alkalmazások Magyarországon komoly kapcsolatokhoz. www.villaocampo.org. Процитовано 28 лютого 2023.
  7. . Ла Насьйон (іспанською) . 2009. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 16 грудня 2017.
  8. Grandjean, Martin (15 червня 2018). Les réseaux de la coopération intellectuelle. La Société des Nations comme actrice des échanges scientifiques et culturels dans l'entre-deux-guerres (фр.). Процитовано 28 лютого 2023.
  9. . Ла Насьйон (іспанською) . 2008. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 16 грудня 2017.
  10. Vázquez, María Esther (2002). Victoria Ocampo: el mundo como destino (ісп.). Seix Barral. ISBN .
  11. Saítta, Sylvia; Romero, Luis Alberto (2006). (іспанською) . Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
  12. (українською) . 2017. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Okampo Ramo na Vikto riya Epifa niya Rufin a Oka mpo CBE isp Ramona Victoria Epifania Rufina Ocampo nar 7 kvitnya 1890 Buenos Ajres pom 27 sichnya 1979 en argentinska pismennicya perekladachka literaturna kritikinya feministka mecenatka Bagatorichna vidavnicya literaturnogo zhurnalu en Sestra Silvini Okampo Viktoriya OkampoVictoria OcampoVikioriya Okampo 1931 roku z primirnikom zhurnalu Sur u rukahIm ya pri narodzhenniisp Ramona Victoria Epifania Rufina Ocampo AguirreNarodilasya7 kvitnya 1890 1890 04 07 1 2 Buenos Ajres Argentina 1 Pomerla27 sichnya 1979 1979 01 27 2 3 88 rokiv Buenos Ajres Argentina dPohovannyaRekoletaKrayinaArgentinaDiyalnistpismennicya perekladachka vidavnicya kritikinya gromadska diyachkaAlma materKolezh de Frans i Parizkij universitetZakladdMova tvorivispanska francuzka anglijskaRoki aktivnostiz 1924ChlenstvoArgentinska akademiya pismenstvaRodichiAdolfo Bioj KasaresBrati sestriSilvina OkampoU shlyubi zBernardo de Estrada 1912 1922 Nagorodid 1965 d 1965 Viktoriya Okampo u VikishovishiBiografiyaV Okampo u redakciyi Sur Viktoriya Okampo narodilasya 7 kvitnya 1890 roku u Buenos Ajresi u zamozhnij aristokratichnij rodini starshoyu z shesti dochok Navchalasya vdoma za dopomogoyu francuzkoyi guvernantki literaturi istoriyi religiyi matematiki j anglijskoyi movi Yiyi rodina ne shvalyuvala ideyu osviti dlya zhinok tomu Viktoriya nikoli ne bula studentkoyu zhodnogo navchalnogo zakladu ale pid chas perebuvannya rodini u Parizhi u 1906 1907 rokah vidviduvala lekciyi u Sorbonni i Kolezh de Frans Svoyi pershi opovidannya Viktoriya Okampo stala pisati 1901 roku ridnoyu francuzkoyu movoyu Todi zh vona vpershe zigrala u p yesi i zahopilasya teatrom prote batko ne shvalyuvav ce oskilki vvazhav aktorsku robotu nevidpovidnoyu do stanovisha rodini 1912 roku Okampo odruzhilasya z Bernardo de Estradu ale shlyub buv neshaslivim tomu para rozijshlasya i Viktoriya pochala trivali stosunki z kuzenom svogo cholovika diplomatom Hulianom Martinesom 1920 roku Okampo pishe pershu stattyu dlya gazeti La Nasjon z rozdumami naviyanimi tvorchistyu Dante Robota u La Nasjon vvazhalasya prestizhnoyu tomu vidkrila dlya neyi dveri u literaturni kola Zokrema Okampo znajomitsya z Hose Ortegoyu i Gassetom sho sponukalo yiyi pracyuvati nad vdoskonalennyam svoyeyi ispanskoyi tim ne mensh azh do 1930 roku usi tvori vona pishe spochatku francuzkoyu dlya nastupnogo perekladu Bioj Kasares Viktoriya Okampo i Borhes u Mar del Plati 1935 Rabindranat Tagor i Viktoriya Okampo 1924 Viktoriya Okampo bula klyuchovoyu figuroyu na intelektualnij sceni Buenos Ajresa 1920 h 1930 h rokiv Yiyi pershoyu knigoyu buv komentar do Bozhestvennoyi komediyi Dante napisanij francuzkoyu i vidanij 1924 roku za spriyannya Ortegi i Gasseta Nastupni roboti takozh buli perevazhno literaturoznavchimi Ale najbilshu slavu Okampo prinis literaturnij zhurnal en zasnovanij neyu 1931 roku Okampo vprodovzh bagatoh rokiv vidavala zhurnal yakij stav najvplivovishim literaturnim vidannyam Latinskoyi Ameriki svogo chasu U Sur publikuvalisya Horhe Luyis Borhes Ernesto Sabato Adolfo Bioj Kasares Hulio Kortasar Hose Ortega i Gasset Alber Kamyu P yer Driye la Roshel Gabriela Mistral ta bagato inshih Okrim zhurnalu Okampo keruvala odnojmennim vidavnictvom u yakomu drukuvalisya tvori bagatoh vidomih literatoriv zokrema i v yiyi vlasnih perekladah U 1930 h rokah Viktoriya Okampo bula prihilniceyu Benito Mussolini z yakim osobisto poznajomilasya 1935 roku u Rimi ale shvidko rozcharuvalasya u nomu j ideyah fashizmu Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vona pochala spivpracyuvati z antinacistskim zhurnalom Lettres Francaises Takozh vryatuvala zhittya fotografci en vidislavshi yij vizu i groshi na dorogu z okupovanoyi nacistami Franciyi do Buenos Ajresa Pid chas vijni Okampo osobisto nadislala 3 toni gumanitarnoyi dopomogi do Yevropi 1946 roku bula yedinoyu argentinkoyu yaka vidvidala Nyurnberzkij proces Z yunosti Okampo brala aktivnu uchast u feministichnomu rusi Argentini a 1936 roku stala odniyeyu z zasnovnic Argentinskogo soyuzu zhinok Persha zhinkoyu v Argentini yaka otrimala vodijski prava 1938 roku polishila posadu prezidenta Argentinskogo soyuzu zhinok oskilki diznalasya sho komunisti vikoristovuyut jogo u svoyih cilyah ale do kincya zhittya prodovzhuvala borotisya za prava zhinok Z 1941 roku Viktoriya Okampo zhila u mayetku en u mistechku en peredmisti Buenos Ajresa U rezidenciyi vona prijmala bagatoh vidomih pismennikiv i gromadskih diyachiv zokrema Rabindranata Tagora Rozhe Kajyua Ernesta Anserme Indiru Gandi Antuana de Sent Ekzyuperi Rafaelya Alberti Igora Stravinskogo Andre Malro Pablo Nerudu Valtera Gropiusa Le Korbyuzye ta bagatoh inshih Grem Grin prisvyativ Okampo knigu Pochesnij konsul a Stravinskij balet Persefona Pislya smerti vlasnici Villa Okampo za yiyi zapovitom bula peredana YuNESKO i peretvorena na muzej 1953 roku Okampo razom z bagatma inshimi argentinskimi intelektualami bula zaareshtovana za vidvertu opozicijnist do rezhimu Huana Domingo Perona Zvistka pro yiyi aresht zburila bagatoh yiyi zvilnennya vimagali Oldos Haksli i Dzhavaharlal Neru a takozh gazeta Nyu Jork Tajms pid tiskom yakih yiyi bulo zvilneno cherez 26 dniv Z usim tim uves chas do padinnya peronizmu za pismenniceyu naglyadali i ne dozvolyali viyizditi za kordon Takozh za chasiv pravlinnya Perona Okampo vtratila znachnu chastinu svoyih statkiv investovanih u neruhomist cherez zmini u zakonodavstvi 1963 roku u Viktoriyi Okampo diagnostuvali rak Pislya operaciyi i likuvannya vona kilka rokiv perebuvala u remisiyi ale cherez recidiv povernulasya do likuvannya Z 1958 po 1973 roki Okampo bula prezidentom Nacionalnogo fondu mistectv Ministerstva kulturi Argentini 1976 roku Viktoriya Okampo stala pershoyu zhinkoyu obranoyu do Argentinskoyi akademiyi literaturi 1979 roku Viktoriya Okampo pomerla u Buenos Ajresi vid raku Pohovana na cvintari Rekoleta u simejnomu sklepi TvoriObkladinka zhurnalu en Svidchennya 1935 Svidchennya 1 seriya 1941 Svidchennya 2 seriya 1950 Svidchennya 3 seriya 1950 Svidchennya 4 seriya 1954 Svidchennya 5 seriya 1962 Svidchennya 6 seriya 1967 Svidchennya 7 seriya 1971 Svidchennya 8 seriya 1975 Svidchennya 9 seriya 1977 Svidchennya 10 seriyaAvtobiografiya 1979 Avtobiografiya I El archipielago 1980 Avtobiografiya II El imperio insular 1981 Avtobiografiya III La rama de Salzburgo 1982 Avtobiografiya IV Viraje 1983 Avtobiografiya V Figuras simbolicas 1984 Avtobiografiya VI Sur y CiaPerekladi 1946 Alber Kamyu Kaligula 1946 Kolett i Anita Lus Zhizhi 1953 Grem Grin Vitalnya 1955 en Vibrane u spivavtorstvi z Enrike Pesonom 1957 Vilyam Folkner i Alber Kamyu Rekviyem chernici 1957 Grem Grin Toj hto prograv zabiraye vse 1957 Grem Grin Komirka dlya kvitkovih gorshikiv 1959 Grem Grin Palkij prihilnik 1959 Tomas Edvard Lourens Shtamp 1959 Dilan Tomas Pid molochnim lisom u spivavtorstvi z Feliksom della Paoleroyu 1960 Dostoyevskij Kamyu Oderzhimi 1965 Grem Grin Karbuyuchi statuyu 1966 Dzhavaharlal Neru Antologiya 1970 Magatma Gandi Moye zhittya i poslannya 1976 Grem Grin Povernennya A Dzh Rafflsa 1978 Pol Klodel OdaInshe 1924 De Francesca a Beatrice 1926 La laguna de los nenufares 1936 Domingos en Hyde Park 1941 San Isidro 1947 Le Vert Paradis 1947 Lawrence d Arabia francuzkoyu ta anglijskoyu 1951 El viajero y una de sus sombras 1951 Lawrence de Arabia y otros ensayos 1954 Virginia Woolf en su diario 1959 Habla el algarrobo 1961 Tagore en las barrancas de San Isidro 1964 Juan Sebastian Bach El hombre 1964 La bella y sus enamorados 1969 Dialogo con Borges 1969 Dialogo con Mallea 1985 Paginas dispersas de Victoria OcampoNagorodiPremiya Mariyi Murs Kabo Orden Britanskoyi imperiyi Doctor honoris causa Garvardskogo i Kolumbijskogo universitetiv Pochesna premiya Argentinskoyi spilki pismennikiv Zolota medal Francuzkoyi akademiyi Orden Mistectv ta literaturiViznannya i vpliv na kulturuVilla OkampoVilla Viktoriya budinok V Okampo u Mar del Plati 1986 roku vidbulasya prem yera p yesi Eva i Viktoriya prisvyachenoyi antagonistichnim politichnim poglyadam Viktoriyi Okampo ta Evi Peron 1989 roku rezhiser Oskar Barni Finn vidznyav biografichnij film pro Viktoriyu Okampo Chotiri oblichchya Viktoriyi 1997 roku mayetok Villa Okampo de zhila Viktoriya bulo nazvano uryadom Argentini Nacionalnoyu istorichnoyu pam yatkoyu Nini tam pracyuye muzej Portret Viktoriyi Okampo visit u Saloni argentinskih zhinok u prezidentskomu palaci Kasa Rosada yak odniyeyi z najviznachnishih zhinok v istoriyi Argentini 2017 roku Gugl prisvyativ Viktoriyi Okampo odin zi svoyih dudliv DzherelaVazquez Maria Esther 1991 Victoria Ocampo Argentina Planeta ISBN 950 742 056 8 isp PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118589261 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 SNAC 2010 d Track Q29861311 Find a Grave 1996 d Track Q63056 FemBio database d Track Q61356138 Alaniz Rogelio 2009 El Litoral ispanskoyu Arhiv originalu za 11 grudnya 2017 Procitovano 16 grudnya 2017 A legjobb tarskereso alkalmazasok Magyarorszagon komoly kapcsolatokhoz www villaocampo org Procitovano 28 lyutogo 2023 La Nasjon ispanskoyu 2009 Arhiv originalu za 25 bereznya 2014 Procitovano 16 grudnya 2017 Grandjean Martin 15 chervnya 2018 Les reseaux de la cooperation intellectuelle La Societe des Nations comme actrice des echanges scientifiques et culturels dans l entre deux guerres fr Procitovano 28 lyutogo 2023 La Nasjon ispanskoyu 2008 Arhiv originalu za 25 bereznya 2014 Procitovano 16 grudnya 2017 Vazquez Maria Esther 2002 Victoria Ocampo el mundo como destino isp Seix Barral ISBN 978 950 731 346 2 Saitta Sylvia Romero Luis Alberto 2006 ispanskoyu Arhiv originalu za 11 grudnya 2017 Procitovano 16 grudnya 2017 ukrayinskoyu 2017 Arhiv originalu za 11 grudnya 2017 Procitovano 16 grudnya 2017

Дата публікації:
Топ