Візантійсько-венеційський договір 1277 року — угода між Візантійською імперією та Венеційською республікою, яка переглянула та продовжила на два роки попередній договір 1268 року між двома державами. Угода була вигідна для обох сторін: візантійський імператор Михаїл VIII Палеолог утримав венеційців і їх флот від участі в спробах Карла Анжуйського організувати антивізантійський хрестовий похід, в той час як венеційці змогли зберегти доступ до привабливого візантійського ринку і навіть розширити свої торгові привілеї, отримавши прямий вихід до Чорного моря та право на власні квартали в Константинополі та Фессалоніках. Крім того, вони змогли зупинити візантійське відвоювання контрольлваних венеційцями територій в Егейському морі, хоча договір чітко дозволяв обом сторонам продовжувати боротьбу за контроль над островом Евбея (Негропонте). Тим не менш, короткий термін дії угоди свідчив про те, що для обох сторін вона була тимчасовим засобом. Після закінчення терміну дії договору венеційці все ж таки приєднались до антивізантійських планів Карла Анжуйського, уклавши з ним в 1281 Орв'єтську угоду, але їхні плани щодо відвоювання Константинополя і відновлення Латинської імперії були зірвані через повстання на Сицилії в 1282 році, яке повністю відволікло усю увагу і ресурси Карла та зробило напад на Візантію неможливим. Це змусило Венецію знову шукати миру з візантійцями і в 1285 році сторонам вдалось укласти наступну мирну угоду, цього разу розраховану на десятилітній термін.
Візантійсько-венеційський договір | |
---|---|
Тип | дворічний пакт та комерційна угода |
Підписано | 19 березня 1277 |
Місце | Константинополь |
Сторони | Візантійська імперія і Венеційська республіка |
Передумови
Відвоювання Константинополя нікейським імператором Михайлом VIII у 1261 році та відновлення Візантійської імперії під керівництвом династії Палеологів було серйозним ударом по політичним та комерційним інтересам Венеційської республіки у Східному Середземномор'ї. Щоб захиститися від могутнього венеційського флоту, Палеолог уклав Німфейський договір з Генуезькою республікою, якій були надані на території відновленої Візантії такі ж торгові привілеї, якими володіла Венеція в Латинській імперії. Однак поразки спільного генуезько-візантійського флоту у війні проти Венеції, а також поступове укріплення власнихпозицій Михаїла Палеолога призвели до поступового охолодження відносин між двома союзниками. Після того, як у 1264 році генуезький подеста в Константинополі був звинувачений у змові щодо передачи міста королю Сицилії Манфреду, імператор вигнав генуезців із візантійської столиці.
Після розриву з генуезцями, Палеолог почав шукати зближення з Венецією. Проєкт мирної угоди між Венецією і Візантією було складено 18 червня 1265 року, але він не був ратифікований дожем Венеції. З появою в Італії амбітного Карла Анжуйського і візантійці і венеційці стали зацікавлені у взаємному зближенні, що врешті призвело до укладення п'ятирічного мирного договору в 1268 році. В результаті покращення переговорної позиції візантійського імператора, який відновив союз з генуезцями, умови нового договору з Венецією були для візантійців більш вигідними, ніж проєкт нереалізованого договору 1265 року. Строк дії мирної угоди 1268 року закінчився в 1273 році, але з формулювань договору 1277 року ясно, що угода 1268 року залишалась ще деякий час в силі і після цього. Невідомо, чи це було пов'язано із продовженням (можливо — щорічним) дії цієї угоди, чи в результаті укладання повноцінного нового договору, який не зберігся до нашого часу.
Венеційці мали підстави бути незадоволеними виконанням умов мирної угоди 1268 року, оскільки положення договору щодо вільного та безпечного пересування венеційських купців та їхніх товарів візантійці не дотримувалися ретельно: у 1278 році дож представив понад 300 справ про завдання з 1268 року шкоди венеційським кораблям, купцям та товарам підданими імператора; багато з кривдників були візантійськими піратами, але збитки також завдавались солдатами, митниками та місцевими губернаторами, і навіть, одного разу, севастократором (можливо, зведеним братом Палеолога Костянтином), який пограбував і вбив венеційського архідиякона, захопленого на кораблі біля Мореї.
Тим не менш, після підписання в 1274 році Ліонської унії між Католицькою і Православною церквами, Палеолог отримав значне посилення власних позицій, оскільки тепер Папа Римський визнав його законним правителем і заблокував плани Карла Анжуйського здійснити хрестовий похід на Константинополь з метою відновлення Латигської імперії. У той же час візантійці успішно атакували різні латинські держави, заснованих в Егейському морі після Четвертого хрестового походу. На чолі з латинським ренегатом Лікаріо візантійський флот повернув собі більшість менших островів Егейського моря та більшу частину великого острова Негропонте (Евбея), окрім його столиці, міста Негропонте (сучасна Халкіда), яке захищав венеційський байло.
Договір 1277 року
Налякані просуванням Візантії та загрозою, яку становили для венеційської торгівлі корсари, фінансовані Палеологом, венеційці послали послів до Константинополя, щоб продовжити договір 1268 року. Венеційське посольство під керівництвом Маріно Валарессо, Марко Джустініана та Анджело Марчелло перебувало при візантійському дворі вже в 1275 році. Вальтер Норден (Das Papsttum und Byzanz, 1903) припустив, що новий договір було укладено вже того рок, але в джерелах немає жодних підтверджень цього. Укладенню нового венеційсько-візантійського договору сприяла смерть скептично налаштованого до візантійців дожа Лоренцо Тьєполо, який опирався будь-яким поступкам Палеологу, і обрання на посаду дожа Якопо Контаріні. Венеційці також були стурбовані поновленням візантійського договору з Генуєю, який гарантував генуезцями володіння Галатою, розташованою на іншому від Константинополя березі затоки Золотий Ріг, що давало генуезцям помітну перевагу в торгівлі з імперією.
2 вересня 1276 року венеційські посли Марко Бембо і Маттео Граденіго отримали повноваження на ведення переговорів і укладення угоди. Дож Контаріні намагався уникати термінів, які могли б образити Палеолога, опустивши титул «володар однієї чверті та однієї восьмої частини Романської імперії», на який претендували його попередники з часів Четвертого хрестового походу, і обмежився титулом «дож Венеції, Далмації та Хорватії, а також володарь місць і островів, підвладних його догату» (лат. Venecie, Dalmacie et Croacie Dux, dominus terrarum et insularum suo Ducatui subiectarum). В той же час дож ввічливо звертався до Палеолога як до «імператора римлян» (Imperator et moderator Romeorum) і «нового Костянтина» (novus Constantinus). Граденіго помер під час тривалих переговорів, і 19 березня 1277 року Бембо нарешті уклав угоду самостійно. Примітно, що ця угода була сформульована не як договір між рівними, а скоріше як хризовул, дарований Венеції імператором, який «бажав зберегти мир з усіма християнами».
Умови
Латинський текст угоди опубліковано в збірці венеційських документів Тафеля і Томаса, а його грецький текст — Міклошича і Мюллера. Угода містила такі статті:
- Між двома державами укладалось дворічне перемир'я на суші та на морі. Після цього перемир'я буде автоматично продовжено на наступні шість місяців, якщо жодна з сторін не оголосить про свій намір розірвати договір заздалегідь.
- Імператор погодився визнати венеційське володіння Критом і вивести з острова свої війська, надіслані на підтримку повстання братів Чортаців. У наступному пункті імператор визнав венеційське володіння фортецями Модон і Корон на півострові Пелопонес і погодився жодним чином їх не турбувати. Обидва пункти також були в договорі 1268 року.
- Обом сторонам було надано свободу діяти без обмежень одна проти одної та проти їх союзників у Негропонте, аж до повного завоювання всього острова Евбея. У проекті договору 1265 року Палеологу було надано таку ж свободу дій, але підданим Венеції було заборонено допомагати лангобардським володарям острова в їх боротьбі проти Візантії.
- Імператор визнав залишки острівних володінь двох великих латинських правителів на Кікладському архіпелазі - герцога Наксоського Марко II Санудо і Бартоломео I Гізі, обидва з яких мали венеційське походження. В обмін на це обидва володарі зобов'язалися не допомагати ворогам імператора і не надавати притулку корсарам, ворожим до його інтересів.
- Імператор надасть венеційцям у використання цілий квартал у Константинополі, який простягається вздовж морської стіни Золотого Рогу, від воріт Друнгаріос углиб міста до церков Св. Акіндіна та Марії, звідти до вулиці Зонараї та вниз до воріт Перама на березі моря. У цьому районі імператор виділив три будинки для венеційського байло, його радників і для використання в якості складу. Дві церкви, Марії та Святого Марка, надавались для використання венеційцями, а 25 будинків повинні були бути надані безкоштовно для користування венеційським купцям, кількість яких коливалася залежно від потреб. Гарантований угодою 1277 року венеційський квартал знаходився на тому самому місці у Константинополі, де був розташований венеційський квартал до Четвертого хрестового походу, але був меншим за розміром. Подібні домовленості мали бути зроблені в Салоніках, з трьома будинками, наданими для лідерів венеційської громади, до 25 будинків для торговців і використанням церкви, «якою раніше користувалися вірмени». Венеційцям також було надано право орендувати будинки, лазні та пекарні в будь-якій частині імперії, відповідно до їхніх потреб.
- Вперше було розглянуто питання gasmouloi, нащадків змішаних грецько-венеційських шлюбів, укладених за часів Латинської імперії (1204—1261). Вони мали вважатися венеційськими громадянами з усіма відповідними правами та свободами.
- Як і в угоді 1268 року, венеційці мали право використовувати власні міри та ваги та мати власні церкви латинського обряду.
- Договір імператора з генуезцями було визнано дійсним, і генуезці не мали бути вигнані з імперії. Як і в договорі 1268 року, венеційцям було наказано підтримувати мир з генуезцями на підвладній візантійському імператору території між Абідосом біля входу в Дарданелли та північним входом до Босфору на Чорному морі, а будь-яка суперечка між ними передавалася мала бути вирішена самим імператором. Будь-яка компенсація, визначена імператором, повинна була бути виплачена протягом півроку, а якщо б цього не відбулось, імператор мав забезпечити її виплату самостійно.
- Венеційцям було надано право вільно торгувати в імперії та звільнено від будь-яких податків і митних зборів на венеційські товари. Невенеційські товари підлягали декларуванню і оплаті. Порушення зі сторони імперських митників будуть компенсовані з імперської скарбниці. Венеційські купці були передані під владу та відповідальність власного байло та місцевих ректорів. За цим слідував пункт, який підтверджував повну свободу венеційців і непорушність привілеїв, забороняючи накладати будь-які мита або обмежувати їхню торгівлю.
- Імператор зобов'язався компенсувати венеційцям, які зазнали з 1268 року збитків від імперських підданих або агентів, а венеційці взяли на себе взаємне зобов'язання.
- Наступні пункти договору стосуються правових справ венеційців, які померли на території Візантійської імперії, юрисдикції у разі суперечок або злочинів за участю візантійців і венеційців, а також корабельних аварій, здебільшого повторюючи умови попереднього договору. Положення про купівлю зерна також повторювалися у зміненій формі: через розпочате Палеологом знецінення золотого візантійського гіперпірона, венеційці тепер мали сплачувати 100, а не 50 гіперпіронів за 100 модіїв зерна, але було дозволено вивозити його безпосередньо з Чорного моря. Нове положення регулювало торгівлю візантійських купців у самій Венеції.
- Обидві сторони мали звільнити своїх полонених.
- Венеція зобов'язалася не вступати в союз і не дозволяти використовувати свої кораблі для перевезення військ будь-якого князя, який міг би напасти на Палеолога. Крім того, імперія зобов'язалася не дозволяти виробництво зброї проти венеційців і виплачувати їм компенсацію, якщо це станеться.
- Якщо будь-яка зі сторін порушила б умови договору, обидві сторони зобов'язалися не розпочинати негайнио військові дії, а натомість вести переговори .
Наслідки
Зрозуміло, що обидві сторони були обережні, підстраховуючи свої ставки з огляду на нестабільну міжнародну ситуацію, про що свідчить короткий термін дії договору. Зокрема Венеція все ще сподівалась на здійснення Карлом Анжуйським хрестового походу проти Палеолога, що могло б призвести до відновлення венеційського панування, яке існувало до 1261 року.
У результаті договір не був продовжений після закінчення терміну його дії, і в 1281 році венеційці уклали з Карлом Анжуйським Орв'єтську угоду про створення антивізантійської коаліції з метою відновлення Латинської імперії, причому на квітень 1283 року був заплановано початок експедиції проти Константинополя. Однак задуми Карла були фатально перервані спалахом Сицилійської вечірні в березні 1282 року та наступною війною Сицилійської вечірні. За умовами договору в Орв'єто між Венецією та Візантією поновлювався стан війни. Оскільки повстання на Сицилії зруйнувало шанси венеційців відновити своє привілейоване становище, і на час воєнного стану їхня торгівля зі Сходом була перервана, на користь генуезців. Після тривалих переговорів у липні 1285 року було укладено десятирічний мирний договір, який по суті поновлював угоду 1277 року.
Венеційські вимоги про компенсацію
Застереження про компенсацію, включене в договір, стало предметом дебатів серед сучасних вчених. Згідно з умовами угоди 1277 року, механізм компенсації мав бути «відповідно до форми першого перемир'я», але в договорі 1268 року нічого про це не кажеться. Тому було зроблене припущення, що такий пункт міг бути включений у будь-яке поновлення або перегляд цього договору, зроблене після 1273 року. Відповідно до цього пункту венеційський уряд створив комісію з трьох осіб для розгляду претензій венеційських купців щодо завданих ним збитків від імперських агентів під час перемир'я. Уповноважені Джиберто Дандоло, Маріно Граденіго та Лоренцо Сагредо розглянули 339 претензій щодо 257 інцидентів, ознайомившись з офіційними звітами венеційських агентів в Егейському морі, а також усними свідченнями окремих осіб, і опублікували свій звіт у березні 1278 року. Венеційські претензії становили суму близько 35 000 гіперпіронів, але тільки після договору 1285 року венеційські претензії були визнані візантійським імператором Андроніком II Палеологом (правив в 1282—1328), який погодився виплатити 24 000 гіперпіронів як компенсацію.
Див. також
Примітки
- Geanakoplos, 1959, с. 81—89.
- Geanakoplos, 1959, с. 153—154.
- Nicol, 1988, с. 180.
- Geanakoplos, 1959, с. 168—171.
- Geanakoplos, 1959, с. 181—183.
- Nicol, 1988, с. 181.
- Nicol, 1988, с. 190—192.
- Geanakoplos, 1959, с. 197—199, 213—216.
- Geanakoplos, 1959, с. 214 (esp. note 91).
- Nicol, 1988, с. 191.
- Morgan, 1976, с. 411.
- Nicol, 1988, с. 201—205.
- Morgan, 1976, с. 411—437.
- Geanakoplos, 1959, с. 259—264.
- Nicol, 1988, с. 196—197.
- Geanakoplos, 1959, с. 285—294.
- Geanakoplos, 1959, с. 295—297.
- Geanakoplos, 1959, с. 300—301.
- Morgan, 1976, с. 419.
- Nicol, 1988, с. 197 (note 3), 198 (note 1).
- Geanakoplos, 1959, с. 301 (note 100).
- Nicol, 1988, с. 197.
- Geanakoplos, 1959, с. 301.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 135.
- Nicol, 1988, с. 197—198.
- Nicol, 1988, с. 198.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 134—149.
- Miklosich та Müller, 1865, с. 84—96.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 137.
- Geanakoplos, 1959, с. 302 (note 105).
- Tafel та Thomas, 1857, с. 138.
- Geanakoplos, 1959, с. 302.
- Geanakoplos, 1959, с. 215.
- Geanakoplos, 1959, с. 183.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 139—140.
- Nicol, 1988, с. 198—199.
- Nicol, 1988, с. 200.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 140.
- Nicol, 1988, с. 199.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 141.
- Geanakoplos, 1959, с. 215, 301.
- Nicol, 1988, с. 191, 199.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 141—142.
- Nicol, 1988, с. 199—200.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 143.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 144—146.
- Nicol, 1988, с. 192, 200.
- Nicol, 1988, с. 192, 200 (esp. note 1).
- Tafel та Thomas, 1857, с. 144.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 146—147.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 145.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 148.
- Geanakoplos, 1959, с. 301—302.
- Tafel та Thomas, 1857, с. 146.
- Nicol, 1988, с. 200—201.
- Geanakoplos, 1959, с. 303.
- Nicol, 1988, с. 207—210.
- Nicol, 1988, с. 212—215.
- Morgan, 1976, с. 412—415, 427—435.
- Morgan, 1976, с. 426—427.
Джерела
- Geanakoplos, Deno John (1959). Emperor Michael Palaeologus and the West, 1258—1282: A Study in Byzantine-Latin Relations. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. OCLC 1011763434. (англ.)
- Lane, Frederic Chapin (1973). Venice, A Maritime Republic. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. . (англ.)
- Morgan, Gareth (1976). «The Venetian Claims Commission of 1278». Byzantinische Zeitschrift. 69 (2): 411—438. doi:10.1515/byzs.1976.69.2.411. S2CID 159571822. (англ.)
- Nicol, Donald M. (1988). Byzantium and Venice: A Study in Diplomatic and Cultural Relations. Cambridge: Cambridge University Press. . (англ.)
- Nicol, Donald M. Les derniers siècles de Byzance 1261-1453. Paris, Les Belles-Lettres, 2005. (). (фр.)
- Norwich, John Julius. A History of Venice. London, Penguin Books, 1982 [1977]. (). (англ.)
- Ostrogorsky, Georges. Histoire de l’État byzantin. Paris, Payot, 1983 [1956]. (). (фр.)
- Shepard, Jonathan (ed). The Cambridge History of the Byzantine Empire c. 500-1492. Cambridge, Cambridge University Press, 2008. (). (англ.)
- Tafel, Gottlieb Lukas Friedrich; Thomas, Georg Martin (1857). Urkunden zur älteren Handels- und Staatsgeschichte der Republik Venedig, mit besonderer Beziehung auf Byzanz und die Levante: Vom neunten bis zum Ausgang des fünfzehnten Jahrhunderts. III. Theil (1256—1299). Vienna: Kaiserlich-Königliche Hof- und Staatsdruckerei. (нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vizantijsko venecijskij dogovir 1277 roku ugoda mizh Vizantijskoyu imperiyeyu ta Venecijskoyu respublikoyu yaka pereglyanula ta prodovzhila na dva roki poperednij dogovir 1268 roku mizh dvoma derzhavami Ugoda bula vigidna dlya oboh storin vizantijskij imperator Mihayil VIII Paleolog utrimav venecijciv i yih flot vid uchasti v sprobah Karla Anzhujskogo organizuvati antivizantijskij hrestovij pohid v toj chas yak venecijci zmogli zberegti dostup do privablivogo vizantijskogo rinku i navit rozshiriti svoyi torgovi privileyi otrimavshi pryamij vihid do Chornogo morya ta pravo na vlasni kvartali v Konstantinopoli ta Fessalonikah Krim togo voni zmogli zupiniti vizantijske vidvoyuvannya kontrollvanih venecijcyami teritorij v Egejskomu mori hocha dogovir chitko dozvolyav obom storonam prodovzhuvati borotbu za kontrol nad ostrovom Evbeya Negroponte Tim ne mensh korotkij termin diyi ugodi svidchiv pro te sho dlya oboh storin vona bula timchasovim zasobom Pislya zakinchennya terminu diyi dogovoru venecijci vse zh taki priyednalis do antivizantijskih planiv Karla Anzhujskogo uklavshi z nim v 1281 Orv yetsku ugodu ale yihni plani shodo vidvoyuvannya Konstantinopolya i vidnovlennya Latinskoyi imperiyi buli zirvani cherez povstannya na Siciliyi v 1282 roci yake povnistyu vidvoliklo usyu uvagu i resursi Karla ta zrobilo napad na Vizantiyu nemozhlivim Ce zmusilo Veneciyu znovu shukati miru z vizantijcyami i v 1285 roci storonam vdalos uklasti nastupnu mirnu ugodu cogo razu rozrahovanu na desyatilitnij termin Vizantijsko venecijskij dogovirTipdvorichnij pakt ta komercijna ugodaPidpisano19 bereznya 1277MisceKonstantinopolStoroniVizantijska imperiya i Venecijska respublikaPeredumoviKarta pivdennoyi Greciyi z vizantijskimi volodinnyami ta latinskimi derzhavami stanom na 1278 rik Vidvoyuvannya Konstantinopolya nikejskim imperatorom Mihajlom VIII u 1261 roci ta vidnovlennya Vizantijskoyi imperiyi pid kerivnictvom dinastiyi Paleologiv bulo serjoznim udarom po politichnim ta komercijnim interesam Venecijskoyi respubliki u Shidnomu Seredzemnomor yi Shob zahistitisya vid mogutnogo venecijskogo flotu Paleolog uklav Nimfejskij dogovir z Genuezkoyu respublikoyu yakij buli nadani na teritoriyi vidnovlenoyi Vizantiyi taki zh torgovi privileyi yakimi volodila Veneciya v Latinskij imperiyi Odnak porazki spilnogo genuezko vizantijskogo flotu u vijni proti Veneciyi a takozh postupove ukriplennya vlasnihpozicij Mihayila Paleologa prizveli do postupovogo oholodzhennya vidnosin mizh dvoma soyuznikami Pislya togo yak u 1264 roci genuezkij podesta v Konstantinopoli buv zvinuvachenij u zmovi shodo peredachi mista korolyu Siciliyi Manfredu imperator vignav genuezciv iz vizantijskoyi stolici Pislya rozrivu z genuezcyami Paleolog pochav shukati zblizhennya z Veneciyeyu Proyekt mirnoyi ugodi mizh Veneciyeyu i Vizantiyeyu bulo skladeno 18 chervnya 1265 roku ale vin ne buv ratifikovanij dozhem Veneciyi Z poyavoyu v Italiyi ambitnogo Karla Anzhujskogo i vizantijci i venecijci stali zacikavleni u vzayemnomu zblizhenni sho vreshti prizvelo do ukladennya p yatirichnogo mirnogo dogovoru v 1268 roci V rezultati pokrashennya peregovornoyi poziciyi vizantijskogo imperatora yakij vidnoviv soyuz z genuezcyami umovi novogo dogovoru z Veneciyeyu buli dlya vizantijciv bilsh vigidnimi nizh proyekt nerealizovanogo dogovoru 1265 roku Strok diyi mirnoyi ugodi 1268 roku zakinchivsya v 1273 roci ale z formulyuvan dogovoru 1277 roku yasno sho ugoda 1268 roku zalishalas she deyakij chas v sili i pislya cogo Nevidomo chi ce bulo pov yazano iz prodovzhennyam mozhlivo shorichnim diyi ciyeyi ugodi chi v rezultati ukladannya povnocinnogo novogo dogovoru yakij ne zberigsya do nashogo chasu Imperator Mihayil VIII Paleolog miniatyura XIV stolittya z Istoriyi Georgiya Pahimera Venecijci mali pidstavi buti nezadovolenimi vikonannyam umov mirnoyi ugodi 1268 roku oskilki polozhennya dogovoru shodo vilnogo ta bezpechnogo peresuvannya venecijskih kupciv ta yihnih tovariv vizantijci ne dotrimuvalisya retelno u 1278 roci dozh predstaviv ponad 300 sprav pro zavdannya z 1268 roku shkodi venecijskim korablyam kupcyam ta tovaram piddanimi imperatora bagato z krivdnikiv buli vizantijskimi piratami ale zbitki takozh zavdavalis soldatami mitnikami ta miscevimi gubernatorami i navit odnogo razu sevastokratorom mozhlivo zvedenim bratom Paleologa Kostyantinom yakij pograbuvav i vbiv venecijskogo arhidiyakona zahoplenogo na korabli bilya Moreyi Tim ne mensh pislya pidpisannya v 1274 roci Lionskoyi uniyi mizh Katolickoyu i Pravoslavnoyu cerkvami Paleolog otrimav znachne posilennya vlasnih pozicij oskilki teper Papa Rimskij viznav jogo zakonnim pravitelem i zablokuvav plani Karla Anzhujskogo zdijsniti hrestovij pohid na Konstantinopol z metoyu vidnovlennya Latigskoyi imperiyi U toj zhe chas vizantijci uspishno atakuvali rizni latinski derzhavi zasnovanih v Egejskomu mori pislya Chetvertogo hrestovogo pohodu Na choli z latinskim renegatom Likario vizantijskij flot povernuv sobi bilshist menshih ostroviv Egejskogo morya ta bilshu chastinu velikogo ostrova Negroponte Evbeya okrim jogo stolici mista Negroponte suchasna Halkida yake zahishav venecijskij bajlo Dogovir 1277 rokuPortret dozha Yakopo Kontarini z Storia dei Dogi di Venezia 1867 Nalyakani prosuvannyam Vizantiyi ta zagrozoyu yaku stanovili dlya venecijskoyi torgivli korsari finansovani Paleologom venecijci poslali posliv do Konstantinopolya shob prodovzhiti dogovir 1268 roku Venecijske posolstvo pid kerivnictvom Marino Valaresso Marko Dzhustiniana ta Andzhelo Marchello perebuvalo pri vizantijskomu dvori vzhe v 1275 roci Valter Norden Das Papsttum und Byzanz 1903 pripustiv sho novij dogovir bulo ukladeno vzhe togo rok ale v dzherelah nemaye zhodnih pidtverdzhen cogo Ukladennyu novogo venecijsko vizantijskogo dogovoru spriyala smert skeptichno nalashtovanogo do vizantijciv dozha Lorenco Tyepolo yakij opiravsya bud yakim postupkam Paleologu i obrannya na posadu dozha Yakopo Kontarini Venecijci takozh buli sturbovani ponovlennyam vizantijskogo dogovoru z Genuyeyu yakij garantuvav genuezcyami volodinnya Galatoyu roztashovanoyu na inshomu vid Konstantinopolya berezi zatoki Zolotij Rig sho davalo genuezcyam pomitnu perevagu v torgivli z imperiyeyu 2 veresnya 1276 roku venecijski posli Marko Bembo i Matteo Gradenigo otrimali povnovazhennya na vedennya peregovoriv i ukladennya ugodi Dozh Kontarini namagavsya unikati terminiv yaki mogli b obraziti Paleologa opustivshi titul volodar odniyeyi chverti ta odniyeyi vosmoyi chastini Romanskoyi imperiyi na yakij pretenduvali jogo poperedniki z chasiv Chetvertogo hrestovogo pohodu i obmezhivsya titulom dozh Veneciyi Dalmaciyi ta Horvatiyi a takozh volodar misc i ostroviv pidvladnih jogo dogatu lat Venecie Dalmacie et Croacie Dux dominus terrarum et insularum suo Ducatui subiectarum V toj zhe chas dozh vvichlivo zvertavsya do Paleologa yak do imperatora rimlyan Imperator et moderator Romeorum i novogo Kostyantina novus Constantinus Gradenigo pomer pid chas trivalih peregovoriv i 19 bereznya 1277 roku Bembo nareshti uklav ugodu samostijno Primitno sho cya ugoda bula sformulovana ne yak dogovir mizh rivnimi a skorishe yak hrizovul darovanij Veneciyi imperatorom yakij bazhav zberegti mir z usima hristiyanami Umovi Latinskij tekst ugodi opublikovano v zbirci venecijskih dokumentiv Tafelya i Tomasa a jogo greckij tekst Mikloshicha i Myullera Ugoda mistila taki statti Mizh dvoma derzhavami ukladalos dvorichne peremir ya na sushi ta na mori Pislya cogo peremir ya bude avtomatichno prodovzheno na nastupni shist misyaciv yaksho zhodna z storin ne ogolosit pro svij namir rozirvati dogovir zazdalegid Imperator pogodivsya viznati venecijske volodinnya Kritom i vivesti z ostrova svoyi vijska nadislani na pidtrimku povstannya brativ Chortaciv U nastupnomu punkti imperator viznav venecijske volodinnya fortecyami Modon i Koron na pivostrovi Pelopones i pogodivsya zhodnim chinom yih ne turbuvati Obidva punkti takozh buli v dogovori 1268 roku Obom storonam bulo nadano svobodu diyati bez obmezhen odna proti odnoyi ta proti yih soyuznikiv u Negroponte azh do povnogo zavoyuvannya vsogo ostrova Evbeya U proekti dogovoru 1265 roku Paleologu bulo nadano taku zh svobodu dij ale piddanim Veneciyi bulo zaboroneno dopomagati langobardskim volodaryam ostrova v yih borotbi proti Vizantiyi Imperator viznav zalishki ostrivnih volodin dvoh velikih latinskih praviteliv na Kikladskomu arhipelazi gercoga Naksoskogo Marko II Sanudo i Bartolomeo I Gizi obidva z yakih mali venecijske pohodzhennya V obmin na ce obidva volodari zobov yazalisya ne dopomagati vorogam imperatora i ne nadavati pritulku korsaram vorozhim do jogo interesiv Imperator nadast venecijcyam u vikoristannya cilij kvartal u Konstantinopoli yakij prostyagayetsya vzdovzh morskoyi stini Zolotogo Rogu vid vorit Drungarios uglib mista do cerkov Sv Akindina ta Mariyi zvidti do vulici Zonarayi ta vniz do vorit Perama na berezi morya U comu rajoni imperator vidiliv tri budinki dlya venecijskogo bajlo jogo radnikiv i dlya vikoristannya v yakosti skladu Dvi cerkvi Mariyi ta Svyatogo Marka nadavalis dlya vikoristannya venecijcyami a 25 budinkiv povinni buli buti nadani bezkoshtovno dlya koristuvannya venecijskim kupcyam kilkist yakih kolivalasya zalezhno vid potreb Garantovanij ugodoyu 1277 roku venecijskij kvartal znahodivsya na tomu samomu misci u Konstantinopoli de buv roztashovanij venecijskij kvartal do Chetvertogo hrestovogo pohodu ale buv menshim za rozmirom Podibni domovlenosti mali buti zrobleni v Salonikah z troma budinkami nadanimi dlya lideriv venecijskoyi gromadi do 25 budinkiv dlya torgovciv i vikoristannyam cerkvi yakoyu ranishe koristuvalisya virmeni Venecijcyam takozh bulo nadano pravo orenduvati budinki lazni ta pekarni v bud yakij chastini imperiyi vidpovidno do yihnih potreb Vpershe bulo rozglyanuto pitannya gasmouloi nashadkiv zmishanih grecko venecijskih shlyubiv ukladenih za chasiv Latinskoyi imperiyi 1204 1261 Voni mali vvazhatisya venecijskimi gromadyanami z usima vidpovidnimi pravami ta svobodami Yak i v ugodi 1268 roku venecijci mali pravo vikoristovuvati vlasni miri ta vagi ta mati vlasni cerkvi latinskogo obryadu Dogovir imperatora z genuezcyami bulo viznano dijsnim i genuezci ne mali buti vignani z imperiyi Yak i v dogovori 1268 roku venecijcyam bulo nakazano pidtrimuvati mir z genuezcyami na pidvladnij vizantijskomu imperatoru teritoriyi mizh Abidosom bilya vhodu v Dardanelli ta pivnichnim vhodom do Bosforu na Chornomu mori a bud yaka superechka mizh nimi peredavalasya mala buti virishena samim imperatorom Bud yaka kompensaciya viznachena imperatorom povinna bula buti viplachena protyagom pivroku a yaksho b cogo ne vidbulos imperator mav zabezpechiti yiyi viplatu samostijno Venecijcyam bulo nadano pravo vilno torguvati v imperiyi ta zvilneno vid bud yakih podatkiv i mitnih zboriv na venecijski tovari Nevenecijski tovari pidlyagali deklaruvannyu i oplati Porushennya zi storoni imperskih mitnikiv budut kompensovani z imperskoyi skarbnici Venecijski kupci buli peredani pid vladu ta vidpovidalnist vlasnogo bajlo ta miscevih rektoriv Za cim sliduvav punkt yakij pidtverdzhuvav povnu svobodu venecijciv i neporushnist privileyiv zaboronyayuchi nakladati bud yaki mita abo obmezhuvati yihnyu torgivlyu Imperator zobov yazavsya kompensuvati venecijcyam yaki zaznali z 1268 roku zbitkiv vid imperskih piddanih abo agentiv a venecijci vzyali na sebe vzayemne zobov yazannya Nastupni punkti dogovoru stosuyutsya pravovih sprav venecijciv yaki pomerli na teritoriyi Vizantijskoyi imperiyi yurisdikciyi u razi superechok abo zlochiniv za uchastyu vizantijciv i venecijciv a takozh korabelnih avarij zdebilshogo povtoryuyuchi umovi poperednogo dogovoru Polozhennya pro kupivlyu zerna takozh povtoryuvalisya u zminenij formi cherez rozpochate Paleologom znecinennya zolotogo vizantijskogo giperpirona venecijci teper mali splachuvati 100 a ne 50 giperpironiv za 100 modiyiv zerna ale bulo dozvoleno vivoziti jogo bezposeredno z Chornogo morya Nove polozhennya regulyuvalo torgivlyu vizantijskih kupciv u samij Veneciyi Obidvi storoni mali zvilniti svoyih polonenih Veneciya zobov yazalasya ne vstupati v soyuz i ne dozvolyati vikoristovuvati svoyi korabli dlya perevezennya vijsk bud yakogo knyazya yakij mig bi napasti na Paleologa Krim togo imperiya zobov yazalasya ne dozvolyati virobnictvo zbroyi proti venecijciv i viplachuvati yim kompensaciyu yaksho ce stanetsya Yaksho bud yaka zi storin porushila b umovi dogovoru obidvi storoni zobov yazalisya ne rozpochinati negajnio vijskovi diyi a natomist vesti peregovori NaslidkiZrozumilo sho obidvi storoni buli oberezhni pidstrahovuyuchi svoyi stavki z oglyadu na nestabilnu mizhnarodnu situaciyu pro sho svidchit korotkij termin diyi dogovoru Zokrema Veneciya vse she spodivalas na zdijsnennya Karlom Anzhujskim hrestovogo pohodu proti Paleologa sho moglo b prizvesti do vidnovlennya venecijskogo panuvannya yake isnuvalo do 1261 roku U rezultati dogovir ne buv prodovzhenij pislya zakinchennya terminu jogo diyi i v 1281 roci venecijci uklali z Karlom Anzhujskim Orv yetsku ugodu pro stvorennya antivizantijskoyi koaliciyi z metoyu vidnovlennya Latinskoyi imperiyi prichomu na kviten 1283 roku buv zaplanovano pochatok ekspediciyi proti Konstantinopolya Odnak zadumi Karla buli fatalno perervani spalahom Sicilijskoyi vechirni v berezni 1282 roku ta nastupnoyu vijnoyu Sicilijskoyi vechirni Za umovami dogovoru v Orv yeto mizh Veneciyeyu ta Vizantiyeyu ponovlyuvavsya stan vijni Oskilki povstannya na Siciliyi zrujnuvalo shansi venecijciv vidnoviti svoye privilejovane stanovishe i na chas voyennogo stanu yihnya torgivlya zi Shodom bula perervana na korist genuezciv Pislya trivalih peregovoriv u lipni 1285 roku bulo ukladeno desyatirichnij mirnij dogovir yakij po suti ponovlyuvav ugodu 1277 roku Venecijski vimogi pro kompensaciyuGiperpiron Mihayila VIII Paleologa Zasterezhennya pro kompensaciyu vklyuchene v dogovir stalo predmetom debativ sered suchasnih vchenih Zgidno z umovami ugodi 1277 roku mehanizm kompensaciyi mav buti vidpovidno do formi pershogo peremir ya ale v dogovori 1268 roku nichogo pro ce ne kazhetsya Tomu bulo zroblene pripushennya sho takij punkt mig buti vklyuchenij u bud yake ponovlennya abo pereglyad cogo dogovoru zroblene pislya 1273 roku Vidpovidno do cogo punktu venecijskij uryad stvoriv komisiyu z troh osib dlya rozglyadu pretenzij venecijskih kupciv shodo zavdanih nim zbitkiv vid imperskih agentiv pid chas peremir ya Upovnovazheni Dzhiberto Dandolo Marino Gradenigo ta Lorenco Sagredo rozglyanuli 339 pretenzij shodo 257 incidentiv oznajomivshis z oficijnimi zvitami venecijskih agentiv v Egejskomu mori a takozh usnimi svidchennyami okremih osib i opublikuvali svij zvit u berezni 1278 roku Venecijski pretenziyi stanovili sumu blizko 35 000 giperpironiv ale tilki pislya dogovoru 1285 roku venecijski pretenziyi buli viznani vizantijskim imperatorom Andronikom II Paleologom praviv v 1282 1328 yakij pogodivsya viplatiti 24 000 giperpironiv yak kompensaciyu Div takozhVizantijsko venecijskij dogovir 1082 Vizantijsko venecijskij dogovir 1268 Orv yetska ugoda 1281 Vizantijsko venecijskij dogovir 1285 PrimitkiGeanakoplos 1959 s 81 89 Geanakoplos 1959 s 153 154 Nicol 1988 s 180 Geanakoplos 1959 s 168 171 Geanakoplos 1959 s 181 183 Nicol 1988 s 181 Nicol 1988 s 190 192 Geanakoplos 1959 s 197 199 213 216 Geanakoplos 1959 s 214 esp note 91 Nicol 1988 s 191 Morgan 1976 s 411 Nicol 1988 s 201 205 Morgan 1976 s 411 437 Geanakoplos 1959 s 259 264 Nicol 1988 s 196 197 Geanakoplos 1959 s 285 294 Geanakoplos 1959 s 295 297 Geanakoplos 1959 s 300 301 Morgan 1976 s 419 Nicol 1988 s 197 note 3 198 note 1 Geanakoplos 1959 s 301 note 100 Nicol 1988 s 197 Geanakoplos 1959 s 301 Tafel ta Thomas 1857 s 135 Nicol 1988 s 197 198 Nicol 1988 s 198 Tafel ta Thomas 1857 s 134 149 Miklosich ta Muller 1865 s 84 96 Tafel ta Thomas 1857 s 137 Geanakoplos 1959 s 302 note 105 Tafel ta Thomas 1857 s 138 Geanakoplos 1959 s 302 Geanakoplos 1959 s 215 Geanakoplos 1959 s 183 Tafel ta Thomas 1857 s 139 140 Nicol 1988 s 198 199 Nicol 1988 s 200 Tafel ta Thomas 1857 s 140 Nicol 1988 s 199 Tafel ta Thomas 1857 s 141 Geanakoplos 1959 s 215 301 Nicol 1988 s 191 199 Tafel ta Thomas 1857 s 141 142 Nicol 1988 s 199 200 Tafel ta Thomas 1857 s 143 Tafel ta Thomas 1857 s 144 146 Nicol 1988 s 192 200 Nicol 1988 s 192 200 esp note 1 Tafel ta Thomas 1857 s 144 Tafel ta Thomas 1857 s 146 147 Tafel ta Thomas 1857 s 145 Tafel ta Thomas 1857 s 148 Geanakoplos 1959 s 301 302 Tafel ta Thomas 1857 s 146 Nicol 1988 s 200 201 Geanakoplos 1959 s 303 Nicol 1988 s 207 210 Nicol 1988 s 212 215 Morgan 1976 s 412 415 427 435 Morgan 1976 s 426 427 DzherelaGeanakoplos Deno John 1959 Emperor Michael Palaeologus and the West 1258 1282 A Study in Byzantine Latin Relations Cambridge Massachusetts Harvard University Press OCLC 1011763434 angl Lane Frederic Chapin 1973 Venice A Maritime Republic Baltimore Maryland Johns Hopkins University Press ISBN 0 8018 1445 6 angl Morgan Gareth 1976 The Venetian Claims Commission of 1278 Byzantinische Zeitschrift 69 2 411 438 doi 10 1515 byzs 1976 69 2 411 S2CID 159571822 angl Nicol Donald M 1988 Byzantium and Venice A Study in Diplomatic and Cultural Relations Cambridge Cambridge University Press ISBN 0 521 34157 4 angl Nicol Donald M Les derniers siecles de Byzance 1261 1453 Paris Les Belles Lettres 2005 ISBN 978 2 251 38074 2 fr Norwich John Julius A History of Venice London Penguin Books 1982 1977 ISBN 978 0 140 06623 4 angl Ostrogorsky Georges Histoire de l Etat byzantin Paris Payot 1983 1956 ISBN 2 228 07061 0 fr Shepard Jonathan ed The Cambridge History of the Byzantine Empire c 500 1492 Cambridge Cambridge University Press 2008 ISBN 978 0 521 83231 1 angl Tafel Gottlieb Lukas Friedrich Thomas Georg Martin 1857 Urkunden zur alteren Handels und Staatsgeschichte der Republik Venedig mit besonderer Beziehung auf Byzanz und die Levante Vom neunten bis zum Ausgang des funfzehnten Jahrhunderts III Theil 1256 1299 Vienna Kaiserlich Konigliche Hof und Staatsdruckerei nim