Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (квітень 2023)

Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за квітень 2023 року (включно).

Усі списки

Список загиблих за квітень 2023 року

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по-батькові	Про особу	Обставини смерті
1 квітня
11125		Ляшук Данііл Олександрович («Моджахед»)	1 листопада 1995, Брест, Білорусь. Мусульманин, військовий, громадський активіст, засновник та командир бойової групи «Вендетта». У віці 14 років переїхав до Криму, де здобув освіту моряка у Севастопольському національному технічному університеті (СевНТУ). Після анексії Криму у 2014 році вирішив воювати на боці України та став до лав добровольчого батальйону, що діяв на сході України в зоні ООС (АТО). 19 січня 2015 під час бойових дій у районі Станиці Луганської отримав тяжке поранення. У тому ж 2015 році Данііл Ляшук був затриманий у кримінально-політичній справі проти роти «Торнадо». Йому були висунуті звинувачення у низці важких злочинів. У червні 2021 року був звільнений за рішенням суду. Після початку повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт. Захищав Київ та передмістя Києва як доброволець. Навесні 2022 року брав участь у боях за Харків. У липні 2022 року офіційно вступив до лав ЗСУ. Був направлений на захист Миколаївщини. Проводив диверсійні роботи на території окупованої Херсонській області. 18 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання був вдруге тяжко поранений. Отримав осколочне ураження живота, легень та печінки. Не дивлячись на цей факт, разом зі своєю групою взяв у полон двох російських солдат.	Загинув у важкому бою при захисті села від штурму ворога.
11126		Багнюк Ігор Ярославович	1975 р., с. Стоянів, Львівська область.	Загинув під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
11127		Вакаренко Андрій Андрійович	05 жовтня 2002. Борислав, Львівська область. Навчався у Бориславському ЗЗСО № 3, а потім — у професійному ліцеї. Захищав Україну у складі 24 окремої механізованої бригади. Службу проходив за контрактом з березня 2021 року. З початку повномасштабного вторгнення боронив кордони нашої землі у зоні ведення бойових дій. У листопаді 2022 року одружився.	Загинув поблизу Майорська на Донеччині отримавши осколкове поранення.
11128		Цуцей Володимир	20 лютого 1977, с. Тухля, Славська селищна рада.	Загинув під час виконання бойового завдання.
11129		Джус Юрій Ярославович	20 квітня 1990. Жив у Загвізді. До мобілізації чоловік працював у Загвіздянській сільській раді головним спеціалістом відділу освіти культури, молоді, спорту та соціальної роботи.	Загинув на Луганщині.
11130		Хрищук Олег Юхимович	18 квітня 1981, Луцьк, Волинська область. Був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки.	Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області.
11131		Федін Сергій Костянтинович	02 листопада 1968, Луцьк, Волинська область. Старший сержант, був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.	Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області.
11132		Скіба Костянтин	24 грудня 1986, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Військовослужбовець 93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр» До повномасштабного вторнення Росії він був активним учасником Культурно-громадського центру ШELTER+, допомагав підліткам зі складних родин.	Загuнув у боях за Бахмут.
11133		Крук Максим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	4 березня 1994, Костопіль, Рівненська область. Молодший сержант 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284. Закінчив Великолюбаський ліцей та навчався у Вищому професійному училищі № 1 в місті Рівне. Проходив строкову службу 2013—2014 року у лавах української армії в місті Херсон.	Загинув під час виконання військового обов'язку поблизу населеного пункту Ступочки, Донецької області, причина смерті — ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
11134		Кіт Михайло Іванович	49 років, с. Коти, Львівська область, Дуже любив своє село і піклувався про його благоустрій, бо був господарем за натурою. Не менше любив рибалку і футбол. Односельчани завжди чули його голос у церковному хорі. Працював в Україні та закордоном, аби забезпечити комфортне життя для своїх дітей та онуків.	Загинув в Донецькій області під час виконання бойового завдання..
11135		Куцко Іван	5 липня 1997, с. Деревляни, Кам'янка-Бузького району Львівської області. Молодший сержант Іван Куцко був військовослужбовцем 24-ї ОМБр імені Короля Данила. Закінчив ВПУ № 71 м. Кам'янка-Бузька.	На Донеччині, в результаті влучання протитанкової керованої ракети, отримав важкі поранення та ще тиждень боровся за своє життя. Іван помер у лікарні 1 квітня 2023 року..
11136		Гладиш Юрій Анатолійович	2000, м. Гадяч.	Загинув поблизу села Міньківка у Донецькій області. Похорон відбувся 5 квітня в місті Гадяч.
11137		Байдак Ігор Анатолійович	1971, мешканець Верхівцеве Кам'янського району. Захищав країну в зоні АТО у 2015—2016 р.р., куди пішов добровольцем. В червні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив військову службу в складі 93 бригади «Холодний Яр» на посаді водія 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.	Тяжкі поранення він отримав під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області 29 березня 2023 року. 01 квітня 2023 року в обласній лікарні ім. Мечникова перестало битися серце солдата.
11138		Кучеренко Ігор Олександрович («Сармат»)	Мешканець с. Лісне Київської області. Захищав країну в зоні АТО у 2014—2016 р., куди пішов добровольцем. В травні 2022 року був признаний до лав ЗСУ. У листопаді 2022 року отримав тяжке поранення, після госпіталю знову пішов на фронт. Завжди воював на передових позиціях сходу України. Командир взводу 58-ї бригади, сержант.	Загинув під час виконання бойового завдання від снайперської кулі російського окупанта у запеклих боях поблизу Ямпілля, Краматорського району, Донецької області.
11139		Саратов Олексій(«Шмель»)	8 липня 1987. Військовослужбовець роти «Дике Поле», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади.	Загинув на Бахмутському напрямку.
11140		Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня	14 жовтня 2002, с. Демня Стрийського району Львівської області. 22 кіітня 2021 року перебував на контрактній службі Артелерійської групи військової частині А0284 1 Батальйону. 20 березня 2023 року був переведений на посаду стрільця-снайпера 3-го десантно-штурмового відділення, 1-го десантно-штурмового взводу, 1-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї Десантно-Штурмової Бригади ЗСУ. З початку повномасштабного вторгнення, він весь час був на передових позиціях. За службу 21 квітня 2022 отримав Медаль «Захистику Вітчизни», а 17 червня 2022 був нагородженим Орденом «За мужність III ступення».	Загинув внаслідок ворожого обстрілу, від вибухів та осколків під населеним пунктом Іванівське Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
11141		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	1998, с. Заріччя. Радіотелефоніст-електрик 2-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї ОДШБр ЗСУ.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
		Денека Костянтин Анатолійович («Тітан») Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»	12.03.1983, м. Дніпро. Мешкав у Києві. Здобув ступінь бакалавра у Національній металургійній академії України на кафедрі металургії та ступінь магістра у Переяслав-Хмельницькому Державному Педагогічному Університеті їм. Григорія Сковороди на кафедрі фізичного виховання. У 2011 приєднався до лав «Прикордонних військ Східного регіону», з 2014 боронив територію України від агресії РФ. З Прикордонної служби звільнився у званні старший прапорщик у середині 2021 року. З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Брав участь у боях за Київську, Запорізьку та Донецьку області. Служив в одному зі спецпідрозділів Головного управління розвідки МОУ. Був нагороджений: Медаллю «За військову службу Україні» Орденом «За мужність ІІІ ступеня» та іншими нагрудними відзнаками.	Загинув 1 квітня 2023 р. при виконанні бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу в м. Бахмут. Похований 9 квітня на Берковецькому кладовищі у Києві.
		Баглай Антон Олександрович («Мятий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	3 травня 1991, м. Запоріжжя. Навчався в Запорізькій загальноосвітній санаторній школі-інтернаті №7. У цивільному житті працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Під час повномасштабної війни Антон став військовослужбовцем Збройних Сил України. Воював у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду командира стрілецького відділення. Разом із побратимами боронив Донеччину, де пройшов такі гарячі точки: Бахмут, Соледар, Вугледар, Зайцеве та Авдіївку. За ці бої був відзначений нагородами.	Загинув відбиваючи ворожий штурм окупантів в районі селища Опитне під Донецьком. Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований на кладовищі Святого Миколая в рідному місті
2 квітня
11135		Пашкуляк Артур Васильович («Махно»)	17 серпня 1979, м. Мукачево. У 2001 році закінчив Мукачівський технологічний інститут за спеціальністю «Фінанси». Працював заступником директора Кіровського спецкар'єру. Раніше працював на депутата Михайла Ланя. Учасник конфлікту з Правим Сектором в Мукачевому. Також у 2020 році на нього здійснено напад, отримав поранення. Від початку широкомасштабного вторгнення як військовий Головного управління розвідки, воював на сході країни. Воював на найгарячіших ділянках фронту, потрапляв під обстріл у Запорізькій області, а загинув у Бахмуті. Він був військовослужбовцем Головного управління розвідки, але був прикомандирований до чеченського миротворчого батальйону імені Шейха Мансура. Разом із побратимами чоловік брав участь у боях за Запорізьку, Херсонську, Харківську та Донецьку області. Посмертно воїна нагороджений відзнакою ГУР МОУ «За мужність при виконанні спецзавдань»	Загинув в Бахмуті. Похований на центральному цвинтарі міста Мукачево.
11136		Кондель Данііл Олексійович(«Вікінг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	25 травня 2001. Випускник кафедри менеджменту і економіки спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади.	Загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 8 квітня на Алеї Героїв, Лісовове кладовище в Києві Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
11137		Грибан Назарій («Продюсер»)	26 травня 1997. Випускник кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади.	Загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 8 квітня в селі Софіївська Борщагівка.
11138		Якимчук Сергій Вікторович («Кардан») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	7 травня 1988, с. Староміщина, Тернопільська область. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Учасник АТО 2014—2015. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (27 червня 2015).	Загинув біля с. Іванівське Бахмутського району. 8 квітня відбувся похорон у рідному селі.
11139		Баламутов Руслан	40 років, м. Рівне. Старший сержант, служив у десантно-штурмовій бригаді. Потім виявилося, що його здоров'я не дозволяє бути там, проте він вирішив залишитися у війську і пішов в аеророзвідку. Закінчив технікум, отримав диплом за спеціальністю «Будівельна справа».	Близько другої години дня 2 квітня 2023 вийшов на відеозв'язок із рідними, а вже близько 16 години на шляху на завдання загинув поблизу Кремінної на Луганщині. Похований 7 квітня на кладовищі «Нове».
11140		Сенько Валерій («Голем»)	24 лютого 1997, м. Чернігів. Закінчив НаУКМА у 2018, Факультет гуманітарних наук, спеціальність «Історія». Чекав, що буде велика війна і хотів ще до її початку записатися до Сил територіальної оборони. З початком повномасштабного вторгнення ходив до військкоматів, але отримував відмови. Чекав, коли його дуже близький друг, азовець, зможе його забрати до себе в підрозділ. Але той загинув в середині березня. В квітні 2022 потрапив до лав Правого сектору. Спочатку потрапив до мінометного розрахунку, але завжди рвався до штурмовиків, в піхоту, куди згодом і потрапив. Воював у складі 67-ї бригади, у підрозділі «Вовки Да Вінчі». Був у складі команди, яка організовувала кінофестиваль «Молодість». З друзями створив відеопродакшн.	Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 9 квітня у м. Чернігів, Катерининьска церква, Алея Героїв, 6А.
11141		Оборонов Олександр Михайлович («Оборона»)	1982, c. Чорбівка Полтавського району. Військовослужбовець роти «Дике Поле», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади.	Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 8 квітня. Похований на Лісовому кладовищі.
11142		Червінський Андрій Валерійович	30 грудня 1977, м. Житомир. Закінчив 5 школу та потім навчався у профтехучилищі номер 1. Грав у футбольному клубі левків та працював таксистом	Загинув у Бахмуті
11143		Сидорак Михайло Богданович	8 квітня 1981, с. Глядки. працював електрослюсарем на фірмі, яка займається ремонтом електродвигунів.	Загинув під Бахмутом.
11144		Шклярук Юрій Ігорович («Тренер»)	30 травня 1999, Уладівське, Калинівський район, Вінницька область. Після закінчення місцевої школи навчався у військовій академії в Одесі. У 2020—2021 роках брав участь в Операції Об'єднаних Сил, був ротним. Капітан 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.	Загинув у с. Іванівське Бахмутського району під час виконання бойового завдання. 6 квітня відбувся похорон в рідному селі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» IIІ ступеня (посмертно).
11145		Янчевський Максим Миколайович	14 серпня 1989, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 10, навчався в ПТУ № 8. Проходив строкову службу в ЗСУ, після демобілізації працював у приватному бізнесі. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав місцевої територіальної оборони, а згодом проходив службу в одній із механізованих бригад ЗСУ.	Загинув захищаючи один з населених пунктів на Сході України.
11146		(«Гуру») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	24 вересня 1984, селище Сосниця Чернігівської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім здобув спеціальності тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та водія у Сосницькому професійно-технічному училищі № 31. Після навчання пройшов строкову військову службу. Повернувся додому, збудував родину. Жив і працював у рідному селищі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до Збройних Сил України. Після проходження навчання став гранатометником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій з літа 2022 року.	Загинув внаслідок мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання біля села Ступочки на Донеччині. Похований 8 січня у рідному селищі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
		Сидорак Михайло Богданович Почесний громадянин міста Тернополя	8 квітня 1981, м. Тернопіль. Працював електрослюсарем на підприємстві. На фронті з січня 2023 року. Був навідником аеромобільного батальйону 77-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилася мама, дружина, син та донька.	Загинув 2 квітня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Похований 5 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
3 квітня
11145		Шапчинський Ігор Ігорович	13 жовтня 1997, с. Сокіл Галицької громади. Старший солдат Національної гвардії України.	Загинув поблизу селища Спірне Соледарської міської громади Донецької області.
11146		Наконечний Богдан	1 жовтня 1991, с. Йосиповичі Стрийської громади. Гранатометник десантно-штурмового відділення військової частини. Проживав із сімєю у с. Йосиповичі Стрийської громади. Народився на Жидачівщині, навчався у Стрийському ВПУ № 34. Учасник АТО. Призваний на службу у грудні минулого року.	Загинув у боротьбі за Україну під час бойового завдання на Луганщині.
11147		Барабадзе Вахтанг	44 роки.	Загинув під Бахмутом.
11148		Кучукян Давид	32 роки, с. , регіон Квемо-Картлі, Грузія.	Загинув під Бахмутом.
11149		Повалій Роман («Ромео»)	42 роки, м. Кривий Ріг. Все життя присвятив армії, де служив 23 роки. З 2011-го чоловік був військовослужбовцем 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського Національної гвардії України. З 2014-го брав участь у російсько-українській війні. Був командиром відділення взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на автомобілях).	Отримав важке поранення 9 листопада 2022-го під час боїв за село Дудчани на Херсонщині. Лікарі боролися за життя майже п'ять місяців. Похований у Кривому Розі
11150		Топчій Микола Федорович	24 січня 1969, селище Понорниця на Коропщині. Мешкав з родиною в рідному селищі. У 2014-му році долучився до одного з військових підрозділів Сіверщини, через певний час повернувся до цивільного життя. Після повномасштабного ворожого вторгнення знову став до лав ЗСУ. У серпні 2022 року потрапив до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та згодом, після підготовки, розпочав службу у складі одного з підрозділів військової частини А0693, на посаді командира взводу до останнього подиху борючись за вільне та щасливе майбутнє всього українського народу. Старший лейтенант.	Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селищі, поховавши його на місцевому кладовищі.
11151		Магрела Олег Петрович («Босий»)	25 січня 1975, м. Сарни. Мешкав у Рівному. Молодший сержант.	Загинув на Бахмутському напрямку на Донеччині. Залишилося троє дітей .
11152 … 11154			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 3 квітня 2023 року)
4 квітня
11155		Чучман Тарас	40 років, м. Львів. Здобув освіту в Західноукраїнському колегіумі за спеціальністю «правознавство». Із 2006 року Тарас займався відеографією. Його проєкт «Повсталий степ» у 2016 році визнали найкращим відеороликом на тему війни з Росією. Фахівець розробляв навчальні відеотренінги для ІТ-компаній. Займався збором грошей для потреб дітей з онкологічними захворюваннями та безпритульних тварин. Був справжнім фанатом футболу, вболівальником львівських Карпат, талановитим фотографом, оператором та монтажером. У 1997 вперше потрапив на стадіон «Україна» і відтоді був активним футбольним вболівальником. З початком повномасштабного вторгнення став до лав 2-ї окремої бригади Національної гвардії та воював на Донеччині.	Загинув неподалік Мар'їнки, потрапивши під артилерійський обстріл.
11156		Бродовський Іван	42 роки, м. Пирятин, Полтавщина.	Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу у Донецькій області. Прощання відбулося 7 квітня.
11157		Оселедько Сергій	02000-09-055 вересня 2000, 22 роки, мешканець м. Пирятин Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2017 році закінчив навчання в Пирятинському ліцеї № 6. Здобув фах ветеринарного фельдшера у Золотоніському коледжі ветеринарної медицини. Протягом 2020—2021 років проходив строкову службу в ЗС України. Залишилися мати, бабуся та молодший брат.	Загинув в результаті мінометно-артилерійського обстрілу (місце — не уточнено).
11158		Савчук Євген	с. Милове, Херсонська область.	Деталі загибелі не уточнюються.
11159		Смеречук Руслан Володимирович	12 травня 1993, Івано-Франківська громада.	Похорон відбувся 11 квітня 2023 в Тисменичанах.
11160		Козлов Віталій	44 роки, м. Львів. Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології». У той же час почав працювати у Львівському холодокомбінаті. Цій роботі присвятив понад 20 років життя. Протягом 2014—2016 років виконував бойові завдання у зоні АТО у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Із початком повномасштабного вторгнення РФ знову став на захист України. Військовий увійшов до лав 4 окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського.	Загинув виконуючи бойове завдання.
11161		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	21 серпня 1990, с. Обмачів. У 2012 році закінчила Конотопську філію Європейського університету за напрямом «економіка та менеджмент». Того ж року почала працювати у Батуринській ЗОШ І-ІІІ ступенів спочатку вчителем інформатики, пізніше — педагогом-організатором. У 2014-му році за тією ж посадою перевелася до Бучанської ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2015-му році закінчила факультет «історії та правознавства» заочного відділення Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, після чого влаштувалася вчителем історії до Осіцької загальноосвітньої школи. Трохи згодом перевелася до Обмачівського навчально-виховного комплексу на посаду вихователя дитячого садочку, де й працювала до 2021 року. У вересні 2022 року вступила до лав ЗСУ. Служила на посаді оператора вузла радіоперехоплення, звання старший солдат.	Загинула внаслідок ворожого авіаційного удару. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно).
11162		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	9 травня 1999, м. Батурин. Протягом 2006—2015 років навчався у місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, а після неї — у Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував професію водія. У вересні 2022 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А3958 та разом з побратимами на посаді стрільця віддано боронив Батьківщину від окупантів.	Загинув внаслідок ворожого авіаційного удару як і Валентина Водала-Топішко. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно). Попрощалися з воїном на його малій батьківщині на площі біля Цитаделі Батуринської Фортеці, поховавши його на місцевому кладовищі.
11163		Ющенко Катерина Юріївна Орден «За мужність» ІІІ ступеня	23 жовтня 1997, Луганщина. Переїхала до Глухова разом із своїм чоловіком-героєм Сергієм Ющенком після того, як він отримав тяжке поранення у боях. Ще у 2014 році будучи школяркою всіляко підтримувала українську армію. Коли пізніше її коханий отримав важке поранення, вона пройшла з ним всі випробування. Після школи вона навіть вступила до Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. У 2018 підписала контракт із ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення рашистів із Луганщини до Глухова переїхали її батьки. Звання старший солдат.	Церемонія прощання відбулася 6 квітня 2023 у сквері Бортнянського і Березовського у Глухові. Похована на Вознесенському кладовищі. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно).
11164		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	30 серпня 1983, м. Глухів. Закінчив школу № 3, агротехнічний коледж. Після строкової служби в армії 11 років пропрацював у спецпідрозділі «Грифон». У 2016 році підписав контракт із ЗСУ. У січні 2023 року під Бахмутом загинув рідний брат дружини Марини прикордонник Олександр Нечипоренко.	Церемонія прощання відбулася 6 квітня 2023 у сквері Бортнянського і Березовського у Глухові. Похований у селі Будищі на Глухівщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно).
		Філіпов Ростислав Вікторович	30 років, с. Ясна Поляна, що на Харківщині. Проживав у Гутирівці. Закінчив загальноосвітню школу, а згодом – Кегичівське професійно-технічне училище №60. Здобув фах тракториста, машиніста-водія. Деякий час працював кухарем у кафе в Одесі, а напередодні повномасштабного вторгнення – на металобазі в Харкові. Під час великої війни став на захист України, долучившись до складу 77-ї окремої аеромобільної бригади. Обіймав посаду стрільця-снайпера третього аеромобільного відділення.	Підірвався на міні 4 квітня 2023 року в місті Бахмут Донецької області. Похований у селі Гутирівка
5 квітня
11165		Левчук Дмитро Анатолійович	1995, с. Смідин, Волинь. Старший солдат.	Загинув внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині.
11166		Старовицький Костянтин	30 жовтня 1982, м. Бровари. Закінчив оркестровий факультет Національної музичної академії України. Поставив на сцені Київської опери комічну оперу Гаетано Доніцетті «Ріта», яка принесла чотири номінації на театральну премію «Київська пектораль 2016». З перших днів повномасштабного вторгнення служив старшим стрільцем відділення роти охорони Броварського районного територіального центру. Потім продовжив нести службу на Харківщині.	Загинув на Краматорському напрямку.
11167		Ротар Іван Васильович («Мілан»)	28 лютого 1995, с. Костичани Новоселицького району. Румуномовний громадянин України. Проживав в Італії і у перші дні війни із великими труднощами повернувся до України, на кордоні його не хотіли впускати на війну, однак він зміг добратися до добровольчого підрозділу. Згодом разом з ДУК ПС увійшов до лав ЗСУ та став спеціалістом із керування безпілотниками та аеророзвідки. На його рахунку безліч знищених ворожих підрозділів московського окупанта на Донеччині. У лавах Вовків Да Вінчі брав участь у контрнаступі на Харківщині.	Загинув від обстрілу касетного боєприпасу при виконанні аеророзвідувальних завдань біля села Хромове біля останньої дороги на Бахмут. Похорон відбувся 10 квітня в селі Костичани, Новоселицький район Чернівецької області.
11168		Воробкало Андрій Станіславович(«Грек»)	24 червня 1996 року, с. Хутори, Черкаська область. Командир мінометного розрахунку. Мав чорний пояс, І дан з тхеквондо. Мешкав в Греції, займався викладанням східних бойових мистецтв для дітей. Повернувся в Україну після початку повномасштабної війни.	Загинув в Бахмуті.
11169		Книгницький Василь	1974, с. Торговиця Коломийського району. У Збройних силах України чоловік служив солдатом.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Григорівка Бахмутського району Донецької області.
11170		Бондарук Олександр	36 років, с. Зимна Вода біля Львова. Пішов на війну добровольцем	Загинув під час виконання бойового завдання
11171		Подкопаєв Сергій(«Пархом»)	36 років, м. Володимир. Служив водієм спочатку у складі роти УВО, а потім — 23-го окремого батальйону спеціального призначення.	Загинув вранці під Бахмутом виконуючи бойове завдання
11172		Вертепний Анатолій Леонідович («Вигода»)	18 лютого 1971, с. Вигода, Івано-Франківська область. Старший сержант. Був правозахисником, депутатом трьох скликань Вигодської селищної ради, голова фракції ПП «Національний Корпус». Також чоловік працював у «Вигодському лісовому господарстві». Служив в АТО. Спочатку повномасштабного вторгнення служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Місяць до загибелі перевівся у окремий загін спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Останній раз приїжджав додому у січні 2023 на реабілітацію після осколкового поранення голови та руки.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. Похований у рідному селищі.
11173		Яковів Михайло	51 рік, м. Івано-Франківськ.	Похований 17 квітня на Алеї Героїв кладовища с. Чукалівка поблизу Івано-Франківська
11174 … 11174			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 5 квітня 2023 року)
6 квітня
11175		Дербілов Антон («Патрік») Нагрудний знак «За доблесну службу»	43 роки, м. Харків. Долучився до 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України у лютому 2022 року. Був ветераном Слобожанського контрнаступу. За життя нагороджений медалями «За хоробрість у бою», «Незламним героям російсько-української війни» та за «Доблесну службу». До війни разом з дружиною засновнували студію Sirko Toys де виготовляли тисячі унікальних моделей олов'яних солдатиків. Серед їхніх робіт є мініатюрні козаки з армії Богдана Хмельницького, морські свинки в костюмах іспанського алебардника та солдатики для іграшкових армій від епохи античності до ХХ століття. Грав у гурті «Alcohol Ukulele»	Загинув у боях за селище Кремінна Луганської області під час мінометного обстрілу. Залишилася дружина та троє доньок. У 2024 році у Харкові вулицю Тургенівську перейменували на вулицю Антона Дербілова .
11176		Охотін Андрій	м. Кривий Ріг. У 2014 брав участь у Революції Гідності. Після вторгнення росіян на Донбас спочатку волонтерив, а у 2015 році й сам пішов до війська. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді. Передавав експонати Криворізькому музею російсько-української війни, проводив там екскурсії для дітей. Нещодавно Андрій Охотін здобув омріяну вищу освіту в Державному університеті економіки та технологій.	Загинув в бою на Сватівському напрямку.
11177		Бойко Андрій Мирославович («Аташе»)	5 жовтня 1996, м. Івано-Франківськ. Онук командира відділення першої української дивізії «Галичина» Дмитра Васильовича Бойка, який воював під Бродами. Вчився у фізико-технічному ліцеї. Згодом продовжив навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Також закінчив аспірантуру в Університеті Короля Данила. Працював оператором у телерадіокомпанії «Вежа». У 2018 році разом з колегами заснував компанію «Лампа Продакшн», яку згодом перейменували в «YANG.agency». Компанія під керівництвом Андрія створювала відео контент, зокрема соціальні та рекламні ролики, телепрограми, а також здійснювала SMM супровід різних підприємств та брендів. Служив командиром стрілецького взводу 102 окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Був нагороджений відзнакою «За бойову звитягу».	Загинув з побратимом внаслідок обстрілу РФ поблизу міста Гуляйполе Запорізької області. Похований 10 квітня 2023 на Чукалівському цвинтарі.
11178		Дутчак Віталій Ярославович («Кучерявий»)	50 років, с. Цуцилів, Переріслянської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області. Капітан (2022). Командир 3-ої стрілецької роти 78-го батальйону 102-ої бригади. Мешкав в Івано-Франківську. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу, був власником СТО. На війну пішов добровольцем.	Загинув разом із побратимом під час ворожого обстрілу.
11179		Івасюк Ярослав Вікторович («Бронік»)	16 червня 1984, с. Глибоке Богородчанського району Івано-Франківської області. 1 березня 2022 року був зарахований до військової частини А7091 (7-й Стрілецький батальйон) м. Івано-Франківськ. 5 березня 2023 отримав мінно-вибухову травму та осколкові поранення під час виконання бойових завдань в складі підрозділу у Донецькій області.	Помер о 6:30 в шпиталі від осколкових поранень.13 квітня похований на Алеї героїв у селі Чукалівка.
11180		Матковський Дмитро	7 листопада 1993, м. Калуш. Був морським піхотинцем у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був поранений і лікувався. Виписався з лікарні 6 квітня.	Загинув в ДТП після виписки з лікарні по дорозі на похорон побратима.
11181		Сосновський Владислав Йосипович	1978, м. Мирноград. Старший стрілець 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону в.ч. А0501.	Загинув біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Похорон відбувся 15 квітня на кладовищі «Озерка».
11182		Мальченко Олексій Юрійович	31 жовтня 1972, м. Житомир. Навчався у ЗОШ № 35, потім закінчив ПТУ № 13. Потім служив у ЗСУ. У мирний час займався приватним бізнесом. З почтаком повномасштбаного вторгнення долучився до лав одногоз мезанізованих підрозділів ЗСУ. Брав участь у визволеннях українських територій від окупанта.	Загинув на Сході України. Похорон відбувся 14 квітня в місті Житомир.
11183		Крістофер Джеймс Кемпбелл	27 років. Був ветераном з великим досвідом військової служби, прослужив п'ять років в Іраку та Кувейті у 82-гій повітряно-десантній дивізії США. З початком бойових дій в Україні, став на захист України та воював проти російських окупантів спочатку в складі спецпідрозділу «Азов», а потім продовжив свою службу в Іноземному легіоні. Його досвід та відданість справі були безцінними для побратимів. Окрім служби в армії, Кріс також долучився до волонтерського руху в Україні. Він був членом «Вільних», допомагав та ділився досвідом. Був нареченим дочки відомого українського режисера Олеся Саніна.	Загинув в Бахмуті. За його останнім бажанням, Кріс був похований в Україні, країні, яку він любив і де знайшов своє кохання, за яку віддав своє життя.
11184		Самарченко Руслан («Самара»)	41 рік, народився у Бахчисарайському районі в українському Криму. Після розлучення батьків переїхав з мамою в Харківську область, звідки вона була родом. Там провів дитинство і закінчив школу. Згодом здобув технічну освіту. Працював у сфері нерухомості та будівництва за фахом виконроба. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав Харківської ТРО. Служив у 225-му батальйоні 127-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Брав участь в обороні рідної Харківщини, а згодом перемістився на Донеччину.	Загинув обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований в селі Антонівка на Харківщині.
11184 … 11184			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 6 квітня 2023 року)
7 квітня
11185		Кецбая Арсен	м. Зугдіді, Грузія. Останні роки мешкав в Україні і служив у лавах ЗСУ,	Обставини загибелі не повідомлялися.
11186		Ткачук Василь	23 роки, с. Жукотин Коршівської тергромади. Долучився до лав ЗСУ 9 березня 2022 року.	Загинув під час мінометного обстрілу поблизу села Миколаївка Бахмутського району.
11187		Ригель Ігор	Зимноводська територіальна громада. Історик, реконструктор та коваль. Закінчив Львівську академію мистецтв у 2010 році. З початку повномасштабного вторгнення захищав територіальну ціліність України.	Загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання.
11188		Курсов Віталій Валерійович	34 роки, м. Городок, Хмельницька область. Навчався у школі № 4 міста Городок.	Обставини загибелі не повідомляється.
11189		Носков Максим	21 рік, м. Кривий Ріг. Випускник криворізької гімназії № 65. З початком війни вступив у 129 бригаду ТрО.	Загинув біля Бахмуту в Донецькій області
11190		Богоносюк Петро	4 жовтня 1979, с. Маріямпіль, Прикарпаття. Був мобілізований 4 березня 2022. Служив кулеметником.	Загинув поблизу села Шипилівка на Луганщині від мінометного обстрілу.
11191		Мазурак Володимир	26 жовтня 1980, с. Рата Рава-Руської територіальної громади.	Загинув внаслідок обстрілу позицій противником, в районі населеного пункту Васюківка Донецької області
11192		Рибитва Іван Олександрович («Фізик») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	27 червня 2003 р.н., м. Київ. Солдат 3-ї Окремої Штурмової Бригади. Студент Національного Університету Києво-Могилянська Академія, факультет Природничих наук — фізика. Із початком повномасштабного вторгнення взяв академвідпустку і добровільно встав на захист України вступивши до ДФТГ м. Києва. В жовтні 2022 року пройшов відбір в Полк « ССО Азов», який згодом перетворився в 3-тю Окрему Штурмову Бригаду. В січні 2023 року, отримавши відношення від бригади був прийнятий до ЗСУ. Пройшов військове навчання у Великобританії. Виконував бойове завдання в м. Бахмут. У Івана залишились батьки, брат та сестра.	Прийнявши бій, надаючи першу допомогу побратиму та евакуюючи його з поля бою, воїн потрапив під снайперський вогонь та отримав смертельне поранення в шию. Це сталося під Бахмутом. Похований 13 квітня на Міському (Берковецькому) кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 11 ряд .
11193		Юрчак Ігор	46 років, м. Львів. Здобув професійно-технічну освіту. Після цього проходив строкову військову службу у лавах Нацгвардії України у Сімферополі. У мирний час він працював будівельником. Професійно займався футболом: грав за ФК «Екватор-Захід» (Оброшине) та ФК «Ураган» (Бартатів). У 2018—2019 роках ставав срібним призером першості Ліги ветеранів Львівщини та був володарем Кубку «Золота осінь». Із початком повномасштабної війни молодший сержант увійшов до складу 125 бригади тероборони України. Був командиром 1 відділення. У лютому 2023 отримав поранення у боях поблизу Бахмута. Проте, коли одужав, вступив до 95 окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на території Сумської, Харківської та Донецької областей.	Похований 12 квітня на Личаківському кладовищі.
11194		Едвард Волтер Вілтон III («Ганс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	23 березня 2001, Маріанна, штат Флорида, США. Предки Едварда III походять з гуцульського села Космач, що на Івано-Франківщині. Його прапрадід Михайло Арсенич емігрував до Америки на початку XX століття. Приблизно три-чотири місяці він навчався у школі на спеціаліста з невідкладної медичної допомоги. 10 квітня 2022 прилетів до Польщі. 12 або 13 квітня він перетнув українсько-польський кордон з того часу воював за Україну. Долучився до лав Інтернаціонального легіону ЗСУ. Служив у 1-му батальйону, роті "Браво", був одним з наймолодших у своєму підрозділі.	Загинув унаслідок російського артилерійського обстрілу від уламкового поранення біля села Новоселівське Луганської області. Це сталося вночі під час того, як бійці виходили на позицію .
11195		Тетерук Юрій Анатолійович	7 травня 1994, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 5, пізніше навчався в ПТУ № 5. Проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, брав участь у зоні АТО/CОО. Після демобілізації працював на місцевому підприємстві. Із початком повнтомасштабного вторгнення долучився до десантно-штурмової бригади ЗСУ.	Загинув виконуючи бойове завдання на Сході України
11196		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	16 грудня 1979, с. Шоломинь під Львовом. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Залишились дружина та двоє дітей.	Загинув у Костянтинівці, вивозячи поранених. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
11197		Гладуш Сергій Сергійович («Немо») Орден «За мужність» ІІІ ступеня Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)	27 років, м. Кривий Ріг. Закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім вступив до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин, але навчання не закінчив. Влаштувався працювати на підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через пів року був призваний на строкову службу. Служив у в/ч 3011 НГУ. Після демобілізації влаштувався електромонтером у компанію «ШЛЯХБУД КР». Через 6 місяців вирішив приєднатися до лав 129-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку був діловодом у бригаді, згодом перевівся до роти. Під час повномасштабного вторгнення продовжував служити у лавах своєї бригади та виконувати військовий обов'язок із захисту Україну від окупантів.	Загинув виконуючи бойове завдання в районі села Новобахмутівка Донецької області від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї почесних поховань Центрального кладовища у Кривому Розі .
11197 … 11197			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 7 квітня 2023 року)
8 квітня
11195		Матійчук Василь Васильович («Десант»)	4 жовтня 1990, с. Хімчин Косівського району. Від 9 років разом з сестрою виховувався бабусею і дідусем поки мама працювала за кордоном. Випускник Київського міжнародного університету. Потім навчався в Чехії, але повернувся в Київ. Війну застав в Києві, але в ЗСУ його не взяли через відсутність досвіду. В травні 2022 повернувся до Хімчина і вже там вступив в ЗСУ. Служив солдатом у 74-му окремому батальйоні 102-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Займався аеророзвідкою. Організовував збори на дрони і сам їх купував.	Загинув поблизу Малинівка Запорізької області від снаряду, що був скинутий з безпілотника.
11196		Ніньовський Олександр	23 років, с. Жукотин, Коршівська громада. Після армії, у серпні 2020 року, підписав контракт й вступив до лав ЗСУ. Боронив країну у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».	Загинув воїн під час виконання бойового завдання під Бахмутом, біля села Роздолівка Донецької області.
11197		Луц Михайло Петрович	09 жовтня 1979, с. Зеленів Верхньолипицького старостинського округу. Мешкав в місті Бережани Тернопільської області.	Загинув під час виконання бойового завдання в районі Донецької області.
11198		Нагірний Іван	27 років, c. Кукільники Більшівцівської громади. Воював від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.	Загинув під час бойового завдання поблизу села Шипилівка Луганської області. 14 квітня 2023 відбувся похорона на цвинтарі в селі Кукільники.
11199		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	37 років. Уродженець Вінниці. Мешкав з батьками в Уладівському Вінницької області. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.	Загинув поблизу Бахмута. Похований 15 квітня в Антонополі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
11200		Яросевич Євгеній	37 років, м. Львів. Навчався на механіко-математичному факультеті Львівського університету. Додатково закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. У мирний час чоловік працював на приватних підприємствах, займався спортивним туризмом та велоспортом. Із початком повномасштабної війни попри те, що був непридатним до військової служби, добровольцем став на захист України. Військовий виконував бойові завдання на східному напрямку в лавах 356 навчального артилерійського полку 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.	Загинув на східному напрямку.
11201		Тананикін Петро Олексійович	1 серпня 1978, с. Чепіль Балаклійського району.	Загинув в місті Бахмут Донецької області.
11202		Зазуля Ярослав («Каховчанин»)	40 років, м. Нова Каховка. Навідник 59-ї бригади 10-го батальйону. Мріяв звільнити окуповане рідне місто	Загинув на Донецькому напрямку. Похований в Одесі 13 квітня.
11203 … 11204			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 8 квітня 2023 року)
9 квітня
11205		(«Норман») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	09 листопада 2001, м. Львів. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Навчався на факультеті журналістики в Українській академії друкарства.	Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу. Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі. 17.08.2023 нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня .
11206		Березнюк Артем Володимирович («Тьомич»)	25 квітня 1988, м. Кременчук. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Активно займався спортом та брав участь у боях.	Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу.
11207		Усик Сергій («Кот»)	38 років, с. Вовнянка Миргородської громади. Військовослужбовець роти «Дике Поле» 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. У воїна залишилися батьки, дружина та син.	Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Героїв у Миргороді.
11208		Каралаш Володимир Петрович	2 лютого 1984, м. Надвірна. Служив стрільцем-сапером.	Загинув поблизу села Шипилівка Луганської області. Похорон відбувся 16 квітня 2023.
11209		Іванишин Тарас	32 роки, с. Микитинці, Івано-Франківська область.	Похорон відбувся 16 квітня в селі Микитинці.
11210		Довгань Андрій	49 років, Староварварівка Донецької області. Закінчив військове училище. Працював у галузі сільського господарстві та у транспортній сфері. У червні 2022 року добровольцем пішов на війну. Виконував бойові завдання у лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.	Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
11211		Савчук Григорій Ярославович	12 серпня 1985, с. Горошів, Чортківський район. Був санітарним інструктором медичного пункту.	Загинув під час виконання бойового завдання біля Авдіївки Донецької області.
11212		Вельган Степан Ярославович	56 років, с. Городилів, що на Золочівщині	18 квітня похований на цвинтарі села Городилів.
11213		Чорний Сергій Петрович	4 липня 1971, с. Бузівка, Уманського району. Стрілець, помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А2614	Загинув перебуваючи в районі ведення бойових дій у с. Новобахмутівка Донецької області
11214		Ткачівський Петро («Мольфар»)	26 лютого 1971, с. Козина Галицького району (зараз Івано-Франківський район). Працював автомеханіком. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 5 березня 2022 року зголосився до війська. Після навчань та тренувань виконував військові завдання у Вараші Рівненської області. З 4 квітня 2023 року був відправлений на Луганщину. був відновником та довголітнім керівником пластового осередку в Галичі. Розвивав пластову оселю в селі Курипів Галицької громади. Був окружним Івано-Франківської округи впродовж двох каденцій — з 2017 до 2019 року.	Загинув від уламкового поранення в шию поблизу села Шипилівка Луганської області.
11215		Руденко Ігор Пилипович	27 травня 1972, Жовтень Ширяївського району Одеської області. Сільську загальноосвітню школу закінчив у 1989 році. У 1990 році Ігоря призвали на строкову службу у радянські війська на посаду водія. Завершував проходження військової служби уже в незалежній Україні — у 1992 році. Після початку повномасштабного вторгнення 26 лютого разом з сином вступили до лав ЗСУ. Займав посаду кулеметника. Після тривалих і виснажливих тренувань, здобувши гарні стрілецькі навички, вони з сином відправилися у відрядження до 35 окремої бригади морської піхоти. Воювали під Авдіївкою. Служив разом з сином Рінатом і врятував його на полі бою.	Під час чергової атаки ворога сина Ріната було поранено в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. Ігор привів з собою медика і вони почали евакуйовувати пораненого, але ворог ататкував дроном. Врятував власного сина, накривши його своїм тілом від уламків. Похорон відбувся 20 квітня, похований в селі Даньківка Іллінецького району Вінницької області.
11216		Товстоп'ят Владислав	23 роки. Вступив до Академії СБУ в 2017 році у статусі студента, пройшов навчання за програмою підготовки офіцерів запасу. Займався вільною боротьбою, був призером спортивних змагань Академії з боротьби. У березні 2023 став випускником академії. Із перших днів повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини. Лейтенант. Рік тому одружився.	Загинув під час виконання бойових завдань. Унаслідок ворожого артилерійського обстрілу хлопець отримав поранення, не сумісні з життям.
11215		Найдьон Олександр	15 квітня 1980, с. Підгайне на Чернігівщині. Дитинство і юність пройшли в Носівці, де він проживав з бабусею. Протягом 1998—1999 року проходив строкову військову службу. Останніми роками працював рятувальником у Києві. Після початку повномасштабної війни добровільно потрапив до лав ЗСУ. З березня 2022 року був гранатометником.	Під час виконання бойового завдання на Харківщині підрозділ Олександра втратив з ним зв'язок, з того часу він вважався зниклим безвісти. Після тривалих пошуків та проведення експертизи вдалося підтвердити загибель. 24 квітня відбувся похорона на цвинтарі в місті Носівка.
		Галабудьо Володимир	30 липня 1982, м. Львів. Закінчив Львівський будівельний технікум за спеціальністю "будівництво та експлуатація будівельних споруд. Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої революції. Працював у будівельній сфері. Служив у лавах 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.	Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові.
		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	1994, м. Деражня. Служив оператором вогнемета групи спеціального призначення 8 окремого полку.	7 квітня близько сьомої вечора в районі населеного пункту Григорівка Донецької області боєць підірвався на невідомому пристрої противника. Іван Дубілей отримав тяжке поранення, через яке 9 квітня помер у Дніпровській лікарні. Похований на Алеї Слави Деражнянського міського кладовища .
11214 … 11214			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 9 квітня 2023 року)
10 квітня
11215		Асадов (Світухов) Артур («Святий»)	31 березня 1995. До повномасштабної війни працював в Ukrainian Film Division. Командир роти вогневої підтримки 49 ОМБр. Брав участь у визволенні Ізюму. Його батько живе в Донецьку і активно підтримує ДНР, а з 2017 працює там у штабі.	Загинув на Донеччині.
11216		Кравець Андрій	47 років, м. Калуш. Старший сержант, командир гранатометного відділення роти вогневої підтримки. Був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2022 року.	Загинув під час бойових дій на Донеччині.
11217		Безнос Максим	3 травня 1984, м. Світловодськ. З 1997 був учасником «Пласту». Мешкав у Києві, працював багато років в українському представництві однієї бельгійської компаніі. З лютого 2022 року доброволець в 112 бригаді територіальної оборони міста Києва. Служив радіотелефоністом 6-ї стрілецької роти.	Загинув під Бахмутом.
11218		Крайнов Микола	18 грудня 1978, м. Кривий Ріг. Після закінчення школи навчався у Криворізькому автотранспортному технікумі, де здобув спеціальність «Експлуатація і ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин та обладнання». Розпочав свою трудову діяльність у Комплексі позашкільної роботи Довгинцівського району та у Центрі художньо-естетичної творчості школярів і молоді. У 2015 та 2016 він брав участь в антитерористичній операції. У 2021 році Микола Крайнов став робітником Криворізького залізорудного комбінату. Працював прохідником дільниці № 2 (нарізних робіт) шахти «Криворізька». У березні 2022 був призваний на службу у ЗСУ. Служив стрільцем стрілецького батальйону військової частини 3052 Національної гвардії України.	Загинув у бою біля села Велика Новосілка Донецької області
11219		Дорощенко Ігор	Загинув майстер спорту України міжнародного класу з важкої атлетики. Був срібним призером чемпіонату Європи, володарем бронзової медалі чемпіонату світу, переможцем Кубка світу, багаторазовим чемпіоном та рекордсменом України.	Отримав важке під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки. Був евакуйований до Дніпра, але врятувати не вдалось.
11220		Калієвський Віталій Дмитрович	1988, с. ВільшанкаУманський район.	Похорон відбувся 15 квітня 2023 в селі Вільшанка .
11221		Заверуха Віталій Степанович Почесний громадянин міста Тернополя	28 травня 1984. Учасник Революції гідності. У 2014 році пішов воювати добровольцем. Служив у складі 54-го окремого розвідувального батальйону та 131-го окремого розвідувального батальйону. Побратим Ігоря Крочака. Був волонтером громадської організації «Схід і Захід єдині назавжди». Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. Служив командиром гармати артилерійського взводу.	Загинув біля с. Давидів Брід, Херсонська область. Похований 18 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
11222 … 11224			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 10 квітня 2023 року)
11 квітня
11225		Карпяк Олександр	24 роки, с. Випасне, Білгород-Дністровський район.	Загинув в районі Мар'їнки. Похорон відбувся 17 квітня 2023 в селі Випасне.
11226		Мажара Ігор («Батя»)	51 рік, с. Софіївка, Миколаївщина. 9-річним переїхав з родиною в місто Горлівку на Донеччину. У 2012-му повернувся до рідного села. Мав середню освіту. Працював на Софіївському водоканалі. У вільний час обожнював рибалити.  Під час повномасштабного російського вторгнення був військовослужбовцем 42-ї окремої механізованої бригади. Згодом був переведений до 57-ї окремої мотопіхотної бригади.	Загинув виконуючи бойове завдання в районі селища Хромове на Донеччині. Похований у рідному селі.
11227		Жуков Вадим Андрійович	Народився в Криму. Навчався в ліцеї №134 міста Дніпра. Учасник АТО, головний сержант НГУ, 31-ша бригада імені генерал-майора Олександра Радієвського.	Загинув поблизу міста Кремінна Луганської області. Герой України (посмертно).
11228 … 11234			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 11 квітня 2023 року)
12 квітня
11235		Дерев'янко Віталій	27 лютого 1996, м. П'ятихатки Дніпропетровської області. У 1998 році його сім'я переїхала на Івано-Франківщину у місто Бурштин, а з 2006 — оселилася в селі Конюшки Рогатинської громади. У 2011 році Віталій закінчив Конюшківську загальноосвітню школу. Згодом здобув професію агента з організації туризму, адміністратора в Бурштинському торговельно-економічному коледжі Київського національного торговельно-економічного університету. Був мобілізований 29 червня 2022 року. Матрос розвідувального відділення виконував бойові завдання у «гарячих» точках Сходу. Двічі проходив навчання в Англії.	Загинув від отриманих ран поблизу села Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
11236		Яценюк Андрій	1980, с. Матвіївці, Великодедеркальська сільська громада Кременецького району, Тернопільська область.	Виконував бойове завдання на Харківщині. Там і загинув від ворожої кулі.
11237		Лазорик Дмитро Петрович	12 вересня 1971, с. Старі Кути, Косівського район. З 2014 захищав територіальну цілісність України. Останнім часом служив у Косівському районному територіальному центрі комплектування, оскільки через тяжке поранення не міг залишатися на передовій.	Отримав важен поранення в ногу поблизу Сєвєродонецька на Луганщині Переніс чотири операції. Остання операція була в Києві і була успішною, однак пізніше у військовослужбовця стався смертельний серцевий напад.
11238		Соломко Олександр	53 роки, с. Банилів, Чернівецької області. Рідний брат голови Банилівської сільської громади Василя Соломка. Повернувся в Україну на початку повномасштабного вторгнення й вступив до ЗСУ. Військовослужбовець військової частини А4436.	До останнього разом з побратимами тримали оборону, не залишали позицій, хоча мали обмежений запас боєкомплекту. Загинув через потрапляння в оточення в районі села Іванівське на Донеччині.
11239		Пікулицький Назарій Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»	4 травня 1989, м. Львів. У 2014—2015 роках захищав Україну у складі 17-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».	Загинув під Бахмутом.
11240		Сиротенко Сергій Олександрович	1977, м. Дружківка.	Загинув під Бахмутом.
11241		Степанчук Ярослав Станіславович («Морпіх») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	27 вересня 1995, м. Фастів Київської області. Навчався у місцевій школі № 3. У 2013 році закінчив із відзнакою Фастівський центр професійно-технічної освіти, де здобув фах маляра-штукатура. У 2017-му закінчив Ржищівський будівельний технікум та отримав спеціальність техніка-будівельника. Працював охоронником, також мав досвід роботи таксистом. Був учасником Революції Гідності. У 2015—2018 роках воював в АТО на Донбасі. У перші дні повномасштабної війни Ярослав приєднався до Фастівської ТРО, а згодом став військовослужбовцем групи «Кедр» Головного управління розвідки Міноборони України. У складі свого підрозділу виконував складні та важливі бойові завдання. Восени 2022 старший солдат Степанчук був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.	Загинув в бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Отримав поранення в ділянку серця уламком гранати. Похований на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у рідному Фастові.
11242 … 11244			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 12 квітня 2023 року)
13 квітня
11245		Карбан Анатолій Євгенович	55 років, м. Миргород. Військовослужбовець територіальної оборони ЗСУ, вчитель, сотник Українського козацтва, депутат Миргородської міської ради від партії «Європейська солідарність»	Загинув у бою в районі Авдіївки в Донецькій області.
11246		Тинко Борис	с. Людинь, Рівненська область.	Загинув поблизу села Новомихайлівка, що на Донеччині
11247		Коблюк Олександр Миколайович	1 квітня 2001, с. Верба, Дубенський район. Стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А4240.	Загинув виконуючи бойове завдання.
11248		Батовський Дмитро Михайлович	с. Білокриниця Кременецької громади	Похований 17 квітня 2023 на Білокриницькому кладовищі.
11249		Заверуха Віталій Степанович	28 травня 1984, м. Тернопіль. Був волонтером громадської організації «Схід Та Захід Єдині Назавжди», учасником АТО, із моменту повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України знову став воїном одного з підрозділів Сил оборони України.	Загинув на Херсонщині.
11250