Воєводи

У Вікіпедії є статті про: Воєвода (значення) та Воде.

Воєво́да («той, хто веде воїв») — у середньовіччі й новому часі воєначальник, голова військового загону, командир дружини або ополчення. Голова військового округу, міста, адміністративної одиниці тощо. Інколи спадковий титул і посада голови держави, регіону чи краю.

Василь-Костянтин Острозький, київський воєвода.

Київська Русь

В Україні-Русі відомі з X століття, спочатку як командувачі княжою дружиною або народним ополченням. У західноукраїнських князівствах XIII—XIV століття воєводи, крім того, подекуди були управителями певних адміністративно-територіальних одиниць.

Захід України

У 1921—1939 роках у Західній Україні, яка перебувала під владою Польщі, воєводами називали керівників адміністративно-територіальних округів — воєводств.

Польща. Литва. Річ Посполита

У давній Польщі та Великому князівстві Литовському, з 1569 р. — у Речі Посполитій — уряд державної адміністрації. За часів перших польських правителів з династії П'ястів — найвищий державний урядник — управитель двору, заступник правителя в командуванні військом і судочинстві. У XIII ст. почав перетворюватися на найвищого урядника землі або князівства. Воєводу призначав король, від 1775 р. — Постійна рада.

Після анексії наприкінці 1340-х років Короною Руського королівства на його теренах 1434 року було утворено воєводства Руське, Подільське, Белзьке. У 1470 р. Київ став центром воєводства Великого князівства Литовського. Після 1566 року було створено воєводства Волинське, Брацлавське, Чернігівське, Підляське.

Із середини XIV ст. воєводи — учасники до Королівської ради, з 1493 р. у Речі Посполитій уряд воєводи забезпечено мав місце у сенаті (сенатор). Компетенція воєводи різнилась по землях Корони, причому з роками функції воєвод зменшувались, зокрема військова функція була зведена до доведення посполитого рушення шляхти до місця її зібрання. З адміністративних функцій були залишені головування на сеймиках, нагляд за містами, встановлення цін на товари, контроль за мірами ваги, розміру, об'єму.

У Польщі в 1921—1939, 1944—1950 pp. і з 1975 р. — керівник державної адміністрації у воєводстві.

Чехія. Угорщина. Румунія

Воєначальники у середньовічних Чехії, Боснії, Болгарії, Угорщині, Хорватії, Сербії, Молдавії, Валахії і Трансильванії мали цей титул.

Болгарія

У Болгарії за часів оттоманського панування командирів повстанців (гайдуків) також називали воєводами (болг. войвода).

Японія

Докладніше: Воєвода (Японія)

Воєвода у Японії — посада військового голови провінції у Камакурському і Муромачівському сьоґунатах у XII—XVI століттях.

Московська держава

У Московській державі XVI—XVII століть існували полкові воєводи, які очолювали кожний з 5 полків московського війська. Посада полкових воєвод на Лівобережній Україні була ліквідована Петром I. Наприкінці 1775 року існувала посада міських (городових) воєвод, які здійснювали адміністративне і воєнне управління містом або повітом. Після спілки Української держави з Московією в 1654 році до Києва та кількох інших українських міст були направлені російські городові воєводи, як коменданти місцевих фортець і командувачі російських гарнізонів. На руських землях (зокрема землях сучасної України), які входили до складу Речі Посполитої воєводства існували до кінця XVIII ст. Тому воєвода, як правитель воєводства, поєднував адміністративну і військову функції.

Молдова

Правителі Молдавського князівства носили титул воєвод Молдавських. Волоська скорочена назва воєводи — воде (рум. vodă).

Примітки

1. vodă [ 25 червня 2014 у Wayback Machine.] // Dicționare explicative.

Джерела

• Грушевський Михайло. Адмінїстрація в землях коронних; еволюція провінціональної адмінїстрації в Польщі… [ 26 березня 2012 у Wayback Machine.] // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 304—315.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
• Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.

Посилання

• Н. П. Старченко. Воєвода [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 593. — .
• Воєвода [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
• Воєвода [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 201. — 1000 екз.