Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Во тчина у середньовіччі й ранньому новому часі приватне спадкове землеволодіння маєток Належало феодалу за правом спадк

Вотчинник

Вотчинник

Во́тчина — у середньовіччі й ранньому новому часі приватне спадкове землеволодіння (маєток). Належало феодалу за правом спадку від його батька (отця, звідси «отчина»). Власник вотчини міг вільно розпоряджатися нею — продавати, дарувати чи заставляти. В українських землян власники вотчини називалися вотчи́нниками. Різновид алоду.

image
Старинная карта «Вотчина Баронов Строгановых» с расшифровкой

Україна

У Київській державі

Вотчина — одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо. Термін «вотчина» походить від слова «отчина» (з протетичним «в-»), тобто батьківська власність. Вотчини виникли в процесі формування приватної феодальної власності на землю. Їхніми власниками у 9—11 ст. були князі, а також княжі дружинники та земські бояри — нащадки родоплемінної верхівки. Після прийняття християнства сформувалось вотчинне землеволодіння церкви, яким володіли представники церковної ієрархії (митрополит, єпископи) і великі монастирі.

Існували різні категорії вотчини: родові, куплені, надані князем та ін., що суттєво впливало на можливість власників вільно розпоряджатися вотчиною. Так, володіння родовими вотчинами обмежувалося державою і родичами. Власник такої вотчини був зобов'язаний служити тому князеві, на землях якого вона розташовувалася, а без згоди членів роду він не міг її продати, обміняти тощо. У разі порушення цих вимог власника позбавляли вотчини. Це свідчить, що в епоху Київської Русі володіння вотчиною не було прирівняне до права власності на неї.

У період роздробленості Київської держави вотчина стала основною формою феодального землеволодіння, що постійно зростала за рахунок нових князівських надань, захоплення общинних земель, купівлі, обміну тощо. Це призвело до зростання впливу власників вотчини на політичне життя.

Володіння знатних бояр звичайно складалося з кількох вотчин, які часто були розташовані в різних місцях держави і не утворювали жодного господарського організму. Відносно до населення вотчини, їхні власники користувалися низкою прав і привілеїв у галузі судочинства, збору податків та ін. У великих вотчинах формувався власний адміністративно-господарський апарат, який займався організацією їхньої життєдіяльності.

У період розпаду Русі вотчинами називали також окремі удільні князівства (княжі столи — престоли), що успадковувалися князем від батька. На Любецькому з'їзді 1097 була здійснена невдала спроба на основі принципу вотчини («каждо да держит отчину свою») припинити князівські міжусобиці.

У Литовському князівстві й Речі Посполитій

Після переходу більшої частини українські земель під владу Литви та Польщі, тут не тільки збереглося, а й суттєво зросло вотчинне землеволодіння. Більшість вотчин тут належала представникам давніх українських княжих та боярських родів. Одночасно великі князі литовські та польські королі надавали землі «в отчину», «на вічність» литовським, польським, московським феодалам. Особливо активним цей процес став після 1590, коли сейм Речі Посполитої надав королю право роздавати т. зв. «пустині» за Білою Церквою. Це були землі з українським населенням, на яких згодом сформувалося вотчинне, за своєю суттю, землеволодіння магнатських родів Вишневецьких, Потоцьких, Конєцпольських та ін. Велике землеволодіння в Україні було ліквідоване національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657. Однак, згодом воно було відновлене на Правобережжі, що залишилося під владою Речі Посполитої. На Лівобережжі у другій половині 17 ст. йшов процес формування землеволодіння української козацької старшини.

Росія

image
«Вотчина панів баронів Строганових» (у північно-східному куті карти), 1745 рік

У 14—15 ст. вотчини були основною формою землеволодіння і у Північно-Східній Русі, де йшов активний процес формування Московської держави. Однак у зв'язку зі зростанням протиріч між центральною великокняжою владою і сепаратиськими устремліннями бояр-вотчинників права останніх почали суттєво обмежуватися (було відмінено право вільного від'їзду від одного князя до іншого, обмежено право суду у вотчинах та ін.). Центральна влада почала опиратися на дворянство, що користувалося землеволодіннями на помісному праві. Особливо активним був процес обмеження вотчин у 16 ст. Тоді були суттєво обмежені вотчинні права бояр (закон 1551 та 1562), а під час оприччини багато вотчин були ліквідовані, а їхні власники страчені. Наприкінці 16 ст. у Московії основною формою землеволодіння були вже не вотчини, а помістя. У 17 ст. продовжувався процес юридичного зближення вотчин з помістями, який завершився виданням Петром I 23.03.1714 указу про єдиноспадкування. У 18—19 ст. термін «Вотчина» інколи вживався для означення дворянської земельної власності.

Джерела та література

Див. також

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vo tchina u serednovichchi j rannomu novomu chasi privatne spadkove zemlevolodinnya mayetok Nalezhalo feodalu za pravom spadku vid jogo batka otcya zvidsi otchina Vlasnik votchini mig vilno rozporyadzhatisya neyu prodavati daruvati chi zastavlyati V ukrayinskih zemlyan vlasniki votchini nazivalisya votchi nnikami Riznovid alodu Starinnaya karta Votchina Baronov Stroganovyh s rasshifrovkojUkrayinaU Kiyivskij derzhavi Votchina odna z form feodalnoyi zemelnoyi vlasnosti v chasi Kiyivskoyi derzhavi Vlasnik votchini mav pravo peredati yiyi u spadshinu prodati obminyati podiliti tosho Termin votchina pohodit vid slova otchina z protetichnim v tobto batkivska vlasnist Votchini vinikli v procesi formuvannya privatnoyi feodalnoyi vlasnosti na zemlyu Yihnimi vlasnikami u 9 11 st buli knyazi a takozh knyazhi druzhinniki ta zemski boyari nashadki rodopleminnoyi verhivki Pislya prijnyattya hristiyanstva sformuvalos votchinne zemlevolodinnya cerkvi yakim volodili predstavniki cerkovnoyi iyerarhiyi mitropolit yepiskopi i veliki monastiri Isnuvali rizni kategoriyi votchini rodovi kupleni nadani knyazem ta in sho suttyevo vplivalo na mozhlivist vlasnikiv vilno rozporyadzhatisya votchinoyu Tak volodinnya rodovimi votchinami obmezhuvalosya derzhavoyu i rodichami Vlasnik takoyi votchini buv zobov yazanij sluzhiti tomu knyazevi na zemlyah yakogo vona roztashovuvalasya a bez zgodi chleniv rodu vin ne mig yiyi prodati obminyati tosho U razi porushennya cih vimog vlasnika pozbavlyali votchini Ce svidchit sho v epohu Kiyivskoyi Rusi volodinnya votchinoyu ne bulo pririvnyane do prava vlasnosti na neyi U period rozdroblenosti Kiyivskoyi derzhavi votchina stala osnovnoyu formoyu feodalnogo zemlevolodinnya sho postijno zrostala za rahunok novih knyazivskih nadan zahoplennya obshinnih zemel kupivli obminu tosho Ce prizvelo do zrostannya vplivu vlasnikiv votchini na politichne zhittya Volodinnya znatnih boyar zvichajno skladalosya z kilkoh votchin yaki chasto buli roztashovani v riznih miscyah derzhavi i ne utvoryuvali zhodnogo gospodarskogo organizmu Vidnosno do naselennya votchini yihni vlasniki koristuvalisya nizkoyu prav i privileyiv u galuzi sudochinstva zboru podatkiv ta in U velikih votchinah formuvavsya vlasnij administrativno gospodarskij aparat yakij zajmavsya organizaciyeyu yihnoyi zhittyediyalnosti U period rozpadu Rusi votchinami nazivali takozh okremi udilni knyazivstva knyazhi stoli prestoli sho uspadkovuvalisya knyazem vid batka Na Lyubeckomu z yizdi 1097 bula zdijsnena nevdala sproba na osnovi principu votchini kazhdo da derzhit otchinu svoyu pripiniti knyazivski mizhusobici U Litovskomu knyazivstvi j Rechi Pospolitij Pislya perehodu bilshoyi chastini ukrayinski zemel pid vladu Litvi ta Polshi tut ne tilki zbereglosya a j suttyevo zroslo votchinne zemlevolodinnya Bilshist votchin tut nalezhala predstavnikam davnih ukrayinskih knyazhih ta boyarskih rodiv Odnochasno veliki knyazi litovski ta polski koroli nadavali zemli v otchinu na vichnist litovskim polskim moskovskim feodalam Osoblivo aktivnim cej proces stav pislya 1590 koli sejm Rechi Pospolitoyi nadav korolyu pravo rozdavati t zv pustini za Biloyu Cerkvoyu Ce buli zemli z ukrayinskim naselennyam na yakih zgodom sformuvalosya votchinne za svoyeyu suttyu zemlevolodinnya magnatskih rodiv Vishneveckih Potockih Konyecpolskih ta in Velike zemlevolodinnya v Ukrayini bulo likvidovane nacionalno vizvolnoyu vijnoyu pid provodom Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 Odnak zgodom vono bulo vidnovlene na Pravoberezhzhi sho zalishilosya pid vladoyu Rechi Pospolitoyi Na Livoberezhzhi u drugij polovini 17 st jshov proces formuvannya zemlevolodinnya ukrayinskoyi kozackoyi starshini Rosiya Votchina paniv baroniv Stroganovih u pivnichno shidnomu kuti karti 1745 rik U 14 15 st votchini buli osnovnoyu formoyu zemlevolodinnya i u Pivnichno Shidnij Rusi de jshov aktivnij proces formuvannya Moskovskoyi derzhavi Odnak u zv yazku zi zrostannyam protirich mizh centralnoyu velikoknyazhoyu vladoyu i separatiskimi ustremlinnyami boyar votchinnikiv prava ostannih pochali suttyevo obmezhuvatisya bulo vidmineno pravo vilnogo vid yizdu vid odnogo knyazya do inshogo obmezheno pravo sudu u votchinah ta in Centralna vlada pochala opiratisya na dvoryanstvo sho koristuvalosya zemlevolodinnyami na pomisnomu pravi Osoblivo aktivnim buv proces obmezhennya votchin u 16 st Todi buli suttyevo obmezheni votchinni prava boyar zakon 1551 ta 1562 a pid chas oprichchini bagato votchin buli likvidovani a yihni vlasniki stracheni Naprikinci 16 st u Moskoviyi osnovnoyu formoyu zemlevolodinnya buli vzhe ne votchini a pomistya U 17 st prodovzhuvavsya proces yuridichnogo zblizhennya votchin z pomistyami yakij zavershivsya vidannyam Petrom I 23 03 1714 ukazu pro yedinospadkuvannya U 18 19 st termin Votchina inkoli vzhivavsya dlya oznachennya dvoryanskoyi zemelnoyi vlasnosti Dzherela ta literaturaM F Kotlyar Votchina 4 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 639 ISBN 966 00 0734 5 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 10 kvitnya 2009 u Wayback Machine Rad enciklopediya istoriyi Ukrayini K 1969 t 1 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Div takozhDerzhava forma umovnogo zemlevolodinnya Didich Zupolne volodinnyaPosilannyaVotchina 29 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Otchina Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1261 1262 1000 ekz Pomistya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1435 1436 1000 ekz

Дата публікації:
Топ