Вороняк Микола Михайлович (нар. 27 грудня 1922, с. Ванівка (Лемківщина) Короснянського повіту тепер «Węglówka», Польща — 26 червня 1974, Тернопіль, Україна) — диригент, композитор, художній керівник, хормейстер.
Вороняк Микола Михайлович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 27 грудня 1922 |
Місце народження | Ванівка, Ґміна Корчина, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
Дата смерті | 26 червня 1974 (51 рік) |
Місце смерті | Тернопіль, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | СРСР |
Професії | музикант |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Життєпис
Уся сім'я Вороняків була музична, дідусь грав на скрипці, батько на кларнеті. Микола опановує ці інструменти, тягнеться до інших. Перед війною закінчив гімназію у м. Коросно (Польща). У вересні 1939 р. стає студентом Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, та війна обриває усі плани. У 1945 р. насильно із родиною (операція «Вісла») виселений в Україну с. Нагірянка, Чортківського району, Тернопільської області. Уже в 1946 році організував та керував хором місцевої середньої школи, який на Республіканській олімпіаді в м. Київ 1946 року здобув друге місце. Хор виконував численні лемківські пісні.
В 1947 році вдруге вступив у Львівську консерваторію ім. М. Лисенка на спеціальність кларнет, під час навчання удосконалив гру на декількох інструментах, зокрема його улюбленому інструменті саксофон. Під час навчання у консерваторії познайомився із С.Крушельницькою та відвідував її уроки.
1952 року після закінчення навчання, створив у Тернополі хорову капелу, якій було присвоєно звання народної, був її диригентом. Протягом 1952—1962 років гастролював із нею містами України, Росії, Закавказзя, відвідував Китай.
Підніс капелу до високого виконавського рівня. Він вдало підбирав талановитих співаків як із музичною освітою, так і з чудовими голосами з художньої самодіяльности. На його переконання, важливо було в хорі підібрати добрі голоси середньої ланки — альти, які повинні у співі добре поєднувати жіночі і чоловічі партії. Прагнув до високої культури у всьому: до майстерності виконання і навіть у виході співаків на сцену. У концерти капели вводив, крім хорових творів, ансамблі, квартети, дуети і солістів, що сприяло багатожанровості репертуару. Домагався високого класу акапельного співу, підбирав класичний репертуар з опер Миколи Лисенка, Петра Чайковського, Россіні, кантати, твори героїко-патріотичного змісту: «Вічний революціонер», «Ой закувала та сива зозуля», «Реве та стогне Дніпр широкий». Намагався подати пісню у своїй інтерпретації, часто в обробці «Полонез» Огінського, «Верховино, мати моя» Машкіна або польські народні грайливо-жартівливі, лемківські пісні,
З цього приводу кореспондент газети «Уманська зоря» 1 серпня, 1954, писав: ''Зал зразу відчув майстерність співаків, диригента. Залягла та тиша, коли сотні людей, здається, тамують не лише подих, а й биття серця. Капела показала чудову хорову культуру. Дириґент М. Вороняк зумів домогтися того, що хор у нього ніби єдиний досконалий організм, ніби чутливий інструмент, що миттєво відгукується на найменший подих руки. Відчувається велика вдумлива робота над розкриттям змісту кожного з вокальних творів".
М. Вороняк допомагав художньому становленню музичних колективів Тернопільщини: Мельнице-Подільському оркестру народних інструментів, Струсівській заслуженій народній капелі бандуристів, Лемківському народному хору с. Лошніва, Микулинецькому тирольському оркестру. Його капела брала участь у виставах «Наливайко» і «Повія» Тернопільського театру під час гастролей у Києві, виступала по телебаченню. З 1967 р. очолював об'єднання композиторів Тернопільщини.
Останні десять років 1964—1974 після ампутації ноги, працював художнім керівником Тернопільської філармонії. Тричі обирався депутатом Тернопільської Ради депутатів та трудящих, постійно був головою спілки самодіяльних композиторів, шефствував над художньою самодіяльністю міста та області.
Нагороди
За відмінну роботу неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства культури УРСР та СРСР, був нагороджений орденом «Знак Пошани». 4 жовтня 1973 року Указом Президії Верховної Ради УРСР йому було присвоєно почесне звання Заслуженого працівника культури УРСР.
М. Вороняку належить велика заслуга в справі розвитку і популяризації скарбів пісенної та музичної культури лемків.
26 грудня 1992 року родиною Вороняків спільно із керівництвом Тернопільської обласної філармонії, був організований вечір спогад, і 70-ліття з дня народження маестро Миколи Вороняка.
Література
- Мистецтво України в 5 тт.т.1.К.1991,с.386
- Тернопільський енциклопедичний словник в 4 тт.т.1.Т.1994,с.309
- Вільне Життя № 26 (10408) 6 лютого 1983
Джерела
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29866 [ 31 січня 2016 у Wayback Machine.]
- http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/index.htm [ 22 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Посилання
- Вороняк Микола Михайлович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 415.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Voronyak Mikola Mihajlovich nar 27 grudnya 1922 19221227 s Vanivka Lemkivshina Korosnyanskogo povitu teper Weglowka Polsha 26 chervnya 1974 Ternopil Ukrayina dirigent kompozitor hudozhnij kerivnik hormejster Voronyak Mikola MihajlovichOsnovna informaciyaData narodzhennya27 grudnya 1922 1922 12 27 Misce narodzhennyaVanivka Gmina Korchina Krosnenskij povit Pidkarpatske voyevodstvo Respublika PolshaData smerti26 chervnya 1974 1974 06 26 51 rik Misce smertiTernopil Ukrayinska RSR SRSRGromadyanstvoSRSRProfesiyimuzikantNagorodi Fajli u VikishovishiZhittyepisUsya sim ya Voronyakiv bula muzichna didus grav na skripci batko na klarneti Mikola opanovuye ci instrumenti tyagnetsya do inshih Pered vijnoyu zakinchiv gimnaziyu u m Korosno Polsha U veresni 1939 r staye studentom Lvivskoyi konservatoriyi im M Lisenka ta vijna obrivaye usi plani U 1945 r nasilno iz rodinoyu operaciya Visla viselenij v Ukrayinu s Nagiryanka Chortkivskogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Uzhe v 1946 roci organizuvav ta keruvav horom miscevoyi serednoyi shkoli yakij na Respublikanskij olimpiadi v m Kiyiv 1946 roku zdobuv druge misce Hor vikonuvav chislenni lemkivski pisni V 1947 roci vdruge vstupiv u Lvivsku konservatoriyu im M Lisenka na specialnist klarnet pid chas navchannya udoskonaliv gru na dekilkoh instrumentah zokrema jogo ulyublenomu instrumenti saksofon Pid chas navchannya u konservatoriyi poznajomivsya iz S Krushelnickoyu ta vidviduvav yiyi uroki 1952 roku pislya zakinchennya navchannya stvoriv u Ternopoli horovu kapelu yakij bulo prisvoyeno zvannya narodnoyi buv yiyi dirigentom Protyagom 1952 1962 rokiv gastrolyuvav iz neyu mistami Ukrayini Rosiyi Zakavkazzya vidviduvav Kitaj Pidnis kapelu do visokogo vikonavskogo rivnya Vin vdalo pidbirav talanovitih spivakiv yak iz muzichnoyu osvitoyu tak i z chudovimi golosami z hudozhnoyi samodiyalnosti Na jogo perekonannya vazhlivo bulo v hori pidibrati dobri golosi serednoyi lanki alti yaki povinni u spivi dobre poyednuvati zhinochi i cholovichi partiyi Pragnuv do visokoyi kulturi u vsomu do majsternosti vikonannya i navit u vihodi spivakiv na scenu U koncerti kapeli vvodiv krim horovih tvoriv ansambli kvarteti dueti i solistiv sho spriyalo bagatozhanrovosti repertuaru Domagavsya visokogo klasu akapelnogo spivu pidbirav klasichnij repertuar z oper Mikoli Lisenka Petra Chajkovskogo Rossini kantati tvori geroyiko patriotichnogo zmistu Vichnij revolyucioner Oj zakuvala ta siva zozulya Reve ta stogne Dnipr shirokij Namagavsya podati pisnyu u svoyij interpretaciyi chasto v obrobci Polonez Oginskogo Verhovino mati moya Mashkina abo polski narodni grajlivo zhartivlivi lemkivski pisni Z cogo privodu korespondent gazeti Umanska zorya 1 serpnya 1954 pisav Zal zrazu vidchuv majsternist spivakiv dirigenta Zalyagla ta tisha koli sotni lyudej zdayetsya tamuyut ne lishe podih a j bittya sercya Kapela pokazala chudovu horovu kulturu Dirigent M Voronyak zumiv domogtisya togo sho hor u nogo nibi yedinij doskonalij organizm nibi chutlivij instrument sho mittyevo vidgukuyetsya na najmenshij podih ruki Vidchuvayetsya velika vdumliva robota nad rozkrittyam zmistu kozhnogo z vokalnih tvoriv M Voronyak dopomagav hudozhnomu stanovlennyu muzichnih kolektiviv Ternopilshini Melnice Podilskomu orkestru narodnih instrumentiv Strusivskij zasluzhenij narodnij kapeli banduristiv Lemkivskomu narodnomu horu s Loshniva Mikulineckomu tirolskomu orkestru Jogo kapela brala uchast u vistavah Nalivajko i Poviya Ternopilskogo teatru pid chas gastrolej u Kiyevi vistupala po telebachennyu Z 1967 r ocholyuvav ob yednannya kompozitoriv Ternopilshini Ostanni desyat rokiv 1964 1974 pislya amputaciyi nogi pracyuvav hudozhnim kerivnikom Ternopilskoyi filarmoniyi Trichi obiravsya deputatom Ternopilskoyi Radi deputativ ta trudyashih postijno buv golovoyu spilki samodiyalnih kompozitoriv shefstvuvav nad hudozhnoyu samodiyalnistyu mista ta oblasti NagorodiZa vidminnu robotu neodnorazovo nagorodzhuvavsya gramotami Ministerstva kulturi URSR ta SRSR buv nagorodzhenij ordenom Znak Poshani 4 zhovtnya 1973 roku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR jomu bulo prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenogo pracivnika kulturi URSR M Voronyaku nalezhit velika zasluga v spravi rozvitku i populyarizaciyi skarbiv pisennoyi ta muzichnoyi kulturi lemkiv 26 grudnya 1992 roku rodinoyu Voronyakiv spilno iz kerivnictvom Ternopilskoyi oblasnoyi filarmoniyi buv organizovanij vechir spogad i 70 littya z dnya narodzhennya maestro Mikoli Voronyaka LiteraturaMistectvo Ukrayini v 5 tt t 1 K 1991 s 386 Ternopilskij enciklopedichnij slovnik v 4 tt t 1 T 1994 s 309 Vilne Zhittya 26 10408 6 lyutogo 1983Dzherelahttp esu com ua search articles php id 29866 31 sichnya 2016 u Wayback Machine http lemko org history krasovskiy diyache index htm 22 lyutogo 2012 u Wayback Machine PosilannyaVoronyak Mikola Mihajlovich Ukrayinska muzichna enciklopediya T 1 A D Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2006 S 415