Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Олексійович Воробйов (рос. Иван Алексеевич Воробьёв; 26 серпня 1921, Горбачово — 17 березня 1991) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир авіаескадрильї 76-го гвардійського штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії (1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту).
| Іван Олексійович Воробйов | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Иван Алексеевич Воробьёв | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Народження | 26 серпня 1921 село Горбачово | |||||||||||||||||
| Смерть | 17 березня 1991 (69 років) Київ | |||||||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | |||||||||||||||||
| Освіта | Військово-повітряна академія (червень 1952) і d (1941) | |||||||||||||||||
| Роки служби | 1939–1973 | |||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||
| Звання |  Полковник авіації | |||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
Біографія
Народився 26 серпня 1921 року в селі Горбачовому (нині Тульської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив сім класів школи. Працював у колгоспі, був обраний бригадиром рільничої бригади, а також секретарем комсомольської організації. З 1937 року жив у місті Тульської області. Працював спочатку учнем електрослюсаря, потім електрослюсарем на заводі синтетичного каучуку, одночасно навчався у вечірній середній школі та в Єфремівському аероклубі. У 1939 році закінчив дев'ять класів вечірньої середньої школи і аероклуб.
У Червону Армію призваний 10 листопада 1939 року Єфремовським райвійськкоматом Тульської області, по комсомольській путівці був направлений в Тамбовську військову авіаційну школу пілотів. У зв'язку з реорганізацією Тамбовської льотної школи цивільного повітряного флоту в Тамбовську військову авіаційну школу пілотів, лише тільки в січні 1940 року Іван Воробйов був зарахований її курсантом. У липні 1941 року був достроково випущений з авіаційної школи пілотів з присвоєнням звання «сержант» і спрямований льотчиком-інструктором у знову організовану школу початкового навчання пілотів в місто Чебоксари, де пройшов програму перенавчання на нічного льотчика-інструктора. Взимку 1942 року школа була розформована, а на її базі організовано запасні авіаполки для підготовки льотчиків на нічних бомбардувальниках У-2. У лютому-липні 1942 року — льотчик 46-го запасного авіаполку (місто Алатир Чуваської АРСР). Після кількох рапортів, був переведений в маршовий авіаполк для відправки на фронт.
З серпня 1942 року брав участь в боях німецько-радянської війни, льотчик 709-го (з листопада 1942 року — 25-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаполку. Воював на Сталінградському фронті, здійснив близько 100 бойових вильотів на бомбардувальнику У-2, 31 січня 1943 року отримав свою першу бойову нагороду — медаль «За відвагу». При виконанні бойового завдання 19 лютого 1943 року отримав легке осколкове поранення в голову, деякий час лікувався в госпіталі.
У березні 1943 року був направлений на курси командирів ланок у 10-й навчально-тренувальний авіаційний полк 8-ї повітряної армії, де перевчився на льотчика-штурмовика. У червні 1943 року після закінчення курсів, був направлений на фронт в штурмовий авіаполк.
З червня 1943 по травень 1945 року знову брав участь в боях; льотчик, старший льотчик, командир авіаланки, заступник командира авіаескадрильї, командир авіаескадрильї 76-го гвардійського штурмового авіаполку 1-ї гвардійської штурмової авіадивізії 8-ї (з травня 1944 року — 1-ї) повітряної армії. Воював на Південному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах. Брав участь у відвоювання Донбасу, півдня України, Криму. Був нагороджений двома орденами Червоного Прапора і орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. До травня 1944 року зробив 117 бойових вильотів. 10 травня 1944, після відвоювання Севастополя, був представлений до звання Героя Радянського Союзу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в боях, гвардії старшому лейтенанту Воробйову Івану Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3719).
Надалі брав участь у відвоюванні Білорусі, Литви, звільненні Польщі, в Східно-Прусській операції та штурмі Кенігсберга. Був нагороджений орденами Олександра Невського та Вітчизняної війни 1-го ступеня. До квітня 1945 року здійснив 207 бойових вильотів. 15 квітня 1945 року, під час боїв у Східній Пруссії, був представлений до нагородження другою медаллю «Золота Зірка».
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях, гвардії майор Воробйов Іван Олексійович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 60/II).
Всього за роки війни на літаках У-2 та Іл-2 здійснив близько 400 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив три літаки противника.
До березня 1947 року перебував на посаді командира авіаескадрильї 76-го гвардійського штурмового авіаполку 1-ї гвардійської штурмової авіадивізії 1-ї повітряної армії. З березня 1947 по серпень 1948 року — командир авіаескадрильї 136-го гвардійського штурмового авіаполку 1-ї гвардійської штурмової авіадивізії 1-ї повітряної армії (місто Ліда, Білоруський військовий округ). У 1948 році закінчив 10-й клас вечірньої школи, був направлений на навчання в Військово-повітряну академію.
У червні 1952 року закінчив командний факультет (селище Моніно). З червня 1952 по липень 1954 — заступник командира полку з льотної підготовки — інспектор-льотчик 580-го штурмового авіаполку навчальної змішаної авіадивізії Військово-повітряної академії (місто Кіржач Владимирмької області). У 1953–1954 роках брав участь у секретній високоширотній експедиції. Неодноразово здійснював на штурмовику Іл-10 польоти на льодові аеродроми в Арктиці. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.
З липня 1954 року служив у Ворошиловградському військовому авіаучилищі льотчиків (місто Ворошиловград):
- заступник командира авіаполку (до квітня 1955 року);
- заступник командира авіаполку з льотної підготовки в навчальному авіаполку (до листопада 1955 року);
- командир полку в навчальному авіаполку (до січня 1958 року).
У січні-грудні 1958 року — командир полку 772-го навчального авіаполку 8-го військового авіаційного училища початкового навчання льотчиків ВПС (місто Павлоград Дніпропетровської області). З грудня 1958 року — начальник 24-го військового авіаучилища початкового навчання льотчиків ВПС (місто Павлодар, Казахстан). У червні 1960 року, у зв'язку зі скороченням ВПС і розформуванням Павлодарського авіаучилища, був переведений на посаду начальника військової авіашколи повітряних стрільців-радистів ВПС (місто Канськ Красноярського краю).
У листопаді 1966 року, унаслідок списання з льотної роботи (дав про себе знати осколок, що залишився в голові, з часів війни), був переведений в Ворошиловградське вище військове авіаційне училище штурманів імені Пролетаріату Донбасу (Київський військовий округ), де служив на посаді начальника штабу — заступника начальника училища (до січня 1969 року), заступника начальника училища (до листопада 1973 року). У листопаді 1973 року за станом здоров'я був звільнений у запас.
Обирався делегатом 23-го з'їзду КПРС, делегатом республіканських з'їздів КП України і Казахстану, членом Красноярського крайкому КПРС, Ворошиловградського обкому КПУ, депутатом районних, міських, обласних та крайового Рад депутатів трудящих.
Жив у Києві. До 1987 року працював в науково-дослідному інституті «Діпрохіммаш» Міністерства хімічного і нафтового машинобудування СРСР. Помер 17 березня 1991 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна (19 серпня 1944, № 15094), двома орденами Червоного Прапора (12 листопада 1943, № 80583; 2 лютого 1944, № 82378), орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня (20 квітня 1945, № 2248), Олександра Невського (3 липня 1944, № 6884), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 листопада 1944, № 87263; 11 березня 1985, № 472941), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (27 квітня 1944, № 46767), двома орденами Червоної Зірки (29 серпня 1955, № 3363795; 30 грудня 1956, № 3901367), медалями, в тому числі «За відвагу» (31 січня 1943, № 158679), «За бойові заслуги» (15 листопада 1955), «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За взяття Кенігсберга» (9 червня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (15 червня 1945).
Пам'ять
У 1947 році на батьківщині Героя, в селі Горбачовому, був встановлений бронзовий бюст, який в даний час знаходиться в районному центрі — селищі міського типу Одоєві.
Література
- Велика радянська енциклопедія;
- Бессмертен подвиг их высокий. — Тула: Приокское кн. изд., 1983;
- Великая Отечественная война 1941–1945: Энцик.-М.: Сов.энциклопедия, 1985;
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vorobjov Ivan Oleksijovich Vorobjov ros Ivan Alekseevich Vorobyov 26 serpnya 1921 Gorbachovo 17 bereznya 1991 radyanskij vijskovij lotchik dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir aviaeskadrilyi 76 go gvardijskogo shturmovogo aviacijnogo polku 1 yi gvardijskoyi shturmovoyi aviacijnoyi diviziyi 1 yi povitryanoyi armiyi 3 go Biloruskogo frontu Ivan Oleksijovich Vorobjovros Ivan Alekseevich VorobyovNarodzhennya26 serpnya 1921 1921 08 26 selo GorbachovoSmert17 bereznya 1991 1991 03 17 69 rokiv KiyivPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil VPS SRSROsvitaVijskovo povitryana akademiya cherven 1952 i d 1941 Roki sluzhbi1939 1973PartiyaKPRSZvannya Polkovnik aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za bojovi zaslugi Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za vzyattya Kenigsberga BiografiyaNarodivsya 26 serpnya 1921 roku v seli Gorbachovomu nini Tulskoyi oblasti v selyanskij rodini Rosiyanin Zakinchiv sim klasiv shkoli Pracyuvav u kolgospi buv obranij brigadirom rilnichoyi brigadi a takozh sekretarem komsomolskoyi organizaciyi Z 1937 roku zhiv u misti Tulskoyi oblasti Pracyuvav spochatku uchnem elektroslyusarya potim elektroslyusarem na zavodi sintetichnogo kauchuku odnochasno navchavsya u vechirnij serednij shkoli ta v Yefremivskomu aeroklubi U 1939 roci zakinchiv dev yat klasiv vechirnoyi serednoyi shkoli i aeroklub U Chervonu Armiyu prizvanij 10 listopada 1939 roku Yefremovskim rajvijskkomatom Tulskoyi oblasti po komsomolskij putivci buv napravlenij v Tambovsku vijskovu aviacijnu shkolu pilotiv U zv yazku z reorganizaciyeyu Tambovskoyi lotnoyi shkoli civilnogo povitryanogo flotu v Tambovsku vijskovu aviacijnu shkolu pilotiv lishe tilki v sichni 1940 roku Ivan Vorobjov buv zarahovanij yiyi kursantom U lipni 1941 roku buv dostrokovo vipushenij z aviacijnoyi shkoli pilotiv z prisvoyennyam zvannya serzhant i spryamovanij lotchikom instruktorom u znovu organizovanu shkolu pochatkovogo navchannya pilotiv v misto Cheboksari de projshov programu perenavchannya na nichnogo lotchika instruktora Vzimku 1942 roku shkola bula rozformovana a na yiyi bazi organizovano zapasni aviapolki dlya pidgotovki lotchikiv na nichnih bombarduvalnikah U 2 U lyutomu lipni 1942 roku lotchik 46 go zapasnogo aviapolku misto Alatir Chuvaskoyi ARSR Pislya kilkoh raportiv buv perevedenij v marshovij aviapolk dlya vidpravki na front Z serpnya 1942 roku brav uchast v boyah nimecko radyanskoyi vijni lotchik 709 go z listopada 1942 roku 25 go gvardijskogo nichnogo bombarduvalnogo aviapolku Voyuvav na Stalingradskomu fronti zdijsniv blizko 100 bojovih vilotiv na bombarduvalniku U 2 31 sichnya 1943 roku otrimav svoyu pershu bojovu nagorodu medal Za vidvagu Pri vikonanni bojovogo zavdannya 19 lyutogo 1943 roku otrimav legke oskolkove poranennya v golovu deyakij chas likuvavsya v gospitali U berezni 1943 roku buv napravlenij na kursi komandiriv lanok u 10 j navchalno trenuvalnij aviacijnij polk 8 yi povitryanoyi armiyi de perevchivsya na lotchika shturmovika U chervni 1943 roku pislya zakinchennya kursiv buv napravlenij na front v shturmovij aviapolk Z chervnya 1943 po traven 1945 roku znovu brav uchast v boyah lotchik starshij lotchik komandir avialanki zastupnik komandira aviaeskadrilyi komandir aviaeskadrilyi 76 go gvardijskogo shturmovogo aviapolku 1 yi gvardijskoyi shturmovoyi aviadiviziyi 8 yi z travnya 1944 roku 1 yi povitryanoyi armiyi Voyuvav na Pivdennomu 4 mu Ukrayinskomu i 3 mu Biloruskomu frontah Brav uchast u vidvoyuvannya Donbasu pivdnya Ukrayini Krimu Buv nagorodzhenij dvoma ordenami Chervonogo Prapora i ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya Do travnya 1944 roku zrobiv 117 bojovih vilotiv 10 travnya 1944 pislya vidvoyuvannya Sevastopolya buv predstavlenij do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 19 serpnya 1944 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni v boyah gvardiyi starshomu lejtenantu Vorobjovu Ivanu Oleksijovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 3719 Nadali brav uchast u vidvoyuvanni Bilorusi Litvi zvilnenni Polshi v Shidno Prusskij operaciyi ta shturmi Kenigsberga Buv nagorodzhenij ordenami Oleksandra Nevskogo ta Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Do kvitnya 1945 roku zdijsniv 207 bojovih vilotiv 15 kvitnya 1945 roku pid chas boyiv u Shidnij Prussiyi buv predstavlenij do nagorodzhennya drugoyu medallyu Zolota Zirka I O Vorobjov u zvanni majora Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 29 chervnya 1945 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni v boyah gvardiyi major Vorobjov Ivan Oleksijovich nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka 60 II Vsogo za roki vijni na litakah U 2 ta Il 2 zdijsniv blizko 400 bojovih vilotiv u povitryanih boyah osobisto zbiv tri litaki protivnika Do bereznya 1947 roku perebuvav na posadi komandira aviaeskadrilyi 76 go gvardijskogo shturmovogo aviapolku 1 yi gvardijskoyi shturmovoyi aviadiviziyi 1 yi povitryanoyi armiyi Z bereznya 1947 po serpen 1948 roku komandir aviaeskadrilyi 136 go gvardijskogo shturmovogo aviapolku 1 yi gvardijskoyi shturmovoyi aviadiviziyi 1 yi povitryanoyi armiyi misto Lida Biloruskij vijskovij okrug U 1948 roci zakinchiv 10 j klas vechirnoyi shkoli buv napravlenij na navchannya v Vijskovo povitryanu akademiyu U chervni 1952 roku zakinchiv komandnij fakultet selishe Monino Z chervnya 1952 po lipen 1954 zastupnik komandira polku z lotnoyi pidgotovki inspektor lotchik 580 go shturmovogo aviapolku navchalnoyi zmishanoyi aviadiviziyi Vijskovo povitryanoyi akademiyi misto Kirzhach Vladimirmkoyi oblasti U 1953 1954 rokah brav uchast u sekretnij visokoshirotnij ekspediciyi Neodnorazovo zdijsnyuvav na shturmoviku Il 10 poloti na lodovi aerodromi v Arktici Buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Z lipnya 1954 roku sluzhiv u Voroshilovgradskomu vijskovomu aviauchilishi lotchikiv misto Voroshilovgrad zastupnik komandira aviapolku do kvitnya 1955 roku zastupnik komandira aviapolku z lotnoyi pidgotovki v navchalnomu aviapolku do listopada 1955 roku komandir polku v navchalnomu aviapolku do sichnya 1958 roku U sichni grudni 1958 roku komandir polku 772 go navchalnogo aviapolku 8 go vijskovogo aviacijnogo uchilisha pochatkovogo navchannya lotchikiv VPS misto Pavlograd Dnipropetrovskoyi oblasti Z grudnya 1958 roku nachalnik 24 go vijskovogo aviauchilisha pochatkovogo navchannya lotchikiv VPS misto Pavlodar Kazahstan U chervni 1960 roku u zv yazku zi skorochennyam VPS i rozformuvannyam Pavlodarskogo aviauchilisha buv perevedenij na posadu nachalnika vijskovoyi aviashkoli povitryanih strilciv radistiv VPS misto Kansk Krasnoyarskogo krayu U listopadi 1966 roku unaslidok spisannya z lotnoyi roboti dav pro sebe znati oskolok sho zalishivsya v golovi z chasiv vijni buv perevedenij v Voroshilovgradske vishe vijskove aviacijne uchilishe shturmaniv imeni Proletariatu Donbasu Kiyivskij vijskovij okrug de sluzhiv na posadi nachalnika shtabu zastupnika nachalnika uchilisha do sichnya 1969 roku zastupnika nachalnika uchilisha do listopada 1973 roku U listopadi 1973 roku za stanom zdorov ya buv zvilnenij u zapas Obiravsya delegatom 23 go z yizdu KPRS delegatom respublikanskih z yizdiv KP Ukrayini i Kazahstanu chlenom Krasnoyarskogo krajkomu KPRS Voroshilovgradskogo obkomu KPU deputatom rajonnih miskih oblasnih ta krajovogo Rad deputativ trudyashih Zhiv u Kiyevi Do 1987 roku pracyuvav v naukovo doslidnomu instituti Diprohimmash Ministerstva himichnogo i naftovogo mashinobuduvannya SRSR Pomer 17 bereznya 1991 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi NagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina 19 serpnya 1944 15094 dvoma ordenami Chervonogo Prapora 12 listopada 1943 80583 2 lyutogo 1944 82378 ordenami Bogdana Hmelnickogo 3 go stupenya 20 kvitnya 1945 2248 Oleksandra Nevskogo 3 lipnya 1944 6884 dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 2 listopada 1944 87263 11 bereznya 1985 472941 ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya 27 kvitnya 1944 46767 dvoma ordenami Chervonoyi Zirki 29 serpnya 1955 3363795 30 grudnya 1956 3901367 medalyami v tomu chisli Za vidvagu 31 sichnya 1943 158679 Za bojovi zaslugi 15 listopada 1955 Za oboronu Stalingrada 22 grudnya 1942 Za vzyattya Kenigsberga 9 chervnya 1945 Za peremogu nad Nimechchinoyu 15 chervnya 1945 Pam yatPogruddya v Odoyevi U 1947 roci na batkivshini Geroya v seli Gorbachovomu buv vstanovlenij bronzovij byust yakij v danij chas znahoditsya v rajonnomu centri selishi miskogo tipu Odoyevi LiteraturaVelika radyanska enciklopediya Bessmerten podvig ih vysokij Tula Priokskoe kn izd 1983 Velikaya Otechestvennaya vojna 1941 1945 Encik M Sov enciklopediya 1985 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Lyudi bessmertnogo podviga Kniga 1 M 1975 Posilannya