Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про Володимир та Іван Володи мир Васи лькович після 1247 1247 10 грудня 1288 князь Володимирський к

Володимир-Іван Василькович

Володимир-Іван Василькович
У Вікіпедії є статті про: Володимир та Іван.

Володи́мир Васи́лькович (після 1247(1247) — 10 грудня 1288) — князь Володимирський, князь Берестейський (1269—1288). Представник дому Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів. Син володимирського князя Василька Романовича. Небіж руського короля Данила. Чоловік брянської князівни Ольги (з 1264), доньки брянського князя Романа Михайловича. Прославився як книжник і будівничий. Особисто переписав щонайменше два Євангелія-апракос і Апостол, редагував літописи. Збудував багато храмів, у які вкладав дорогі ікони та книги у дорогій оправі. Тільки в Любомльську церкву святого Георгія було вкладено 34 книги. Власних дітей не мав, але мав названу доньку Ізяславу. Наприкінці життя хворів на рак. Помер у Любомлі. Похований у Успенському соборі Володимира. Канонізований як святий в Українській Православній Церкві Київського патріархату. Дні вшанування — 10 грудня, 10 жовтня. Хрещене ім'я — Іва́н.

Володимир Василькович
image
Володимир Василькович
image
image
Прапор
 Князь Володимирський
1269 — 10 грудня 1288
Попередник: Василько Романович
Наступник: Мстислав Данилович
 
Народження: після 1247
Любомль
Смерть: 10 грудня 1288(1288-12-10)
Любомль
Поховання: Володимир
Рід: Романовичі
Батько: Василько Романович
Мати: Дубравка Мазовецька
Шлюб: Ольга Романівна
Діти: Ізяслава

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився Володимир Василькович орієнтовно в другій половині 40-х років XIII століття. Його батьком був волинський князь Василько — син Романа Мстиславича (Великого), творця Волинсько-Галицької держави, і рідний брат Данила Романовича. Володимир Василькович з молодих років брав участь у військових походах разом із батьком. Поряд з військовим мистецтвом, пізнавав мистецтво дипломатії. І таким чином учився «бути князем». Після смерті свого батька в 1269 році зайняв престол у Володимирі (Волинському) й став правити землями Західної Волині.

Ймовірно, основна частина Галицько-Волинського літопису укладалася й редагувалася за часів правління Володимира Васильковича. Тому літописець прагнув ідеалізувати цього князя. Спеціально зобразив його як зразкового князя-християнина, який виявляє християнське благочестя: читає Священне писання, підтримує ченців та священнослужителів. Йому притаманні смирення, відсутність гордості, справедливість, милість до убогих — моральні якості, котрі цінувалися християнами. Спеціально підкреслюється, що «говорив він ясно [словами] зі [Святих] книг, тому що був філософ великий».

До заняття ним Волинського князівства після смерті батька літописи відзначають участь його в походах на литовців та поляків і шлюб із князівною брянською Ольгою Романівною. У 1269 році помер Василько Романович, і Володимир-Іван зайняв його місце. У 1273 році він воював з ятвягами й змусив їх просити миру.

1274 року Володимир змушений був воювати з литовським князем Тройденом, що розоряв Володимирські волості, помщаючись Володимиру, за словами літописця, за те, що батько його убив трьох братів Тройдена. Через деякий час вороги примирилися. Однак у наступному році ця мирна угода була порушена проти волі руських князів. До Володимира та його двоюрідного брата Лева I Галицького без будь-якого прохання з їхнього боку хан Ногай надіслав своє військо для війни з Литвою. Володимир-Іван змушений був виступити до Новогрудка. Оскільки в Бересті (Брест) він довідався, що татари вже там, то за нарадою зі своїми союзниками, князем луцьким Мстиславом та Юрієм I, він пішов до Городні (Гродно). Мстислав та Юрій таємно від Володимира вступили в бій з литовцями, взяли в полон їхнього воєводу та бояр. Володимир сильно обурювався на цих князів за їхнє легкодумство, але поправив їхню помилку взяттям фортечної вежі перед воротами Городні, чим змусив жителів схилитися до миру.

Наступного року (1280) проти свого бажання, «татарскою неволею», Володимир змушений був допомагати Леву Даниловичу, який хотів зайняти польський престол, у війні з Лешком II Чорним. У 1282 Ногай та Телебуга зажадали, щоб Володимир разом з іншими князями йшов на угорців. Володимир за станом здоров'я залишився вдома, а військо своє послав з Юрієм Львовичем. Під час цього походу Болеслав Мазовецький нападав на галицьку область, і Лев Данилович, повернувшись з угорського походу, запропонував Володимиру підняти на Болеслава Литву. Війська литовське та володимирське здобули повну перемогу над поляками.

Наступного, 1283 року, за вимогою Телебуги Володимир-Іван знову повинен був йти на поляків, але незабаром відступив через хворобу. У нього гнила нижня частина обличчя. Не маючи дітей й не люблячи Лева за його жорстокість та властолюбство, а сина його Юрія — за лукавство й інтриги, Володимир хотів віддати свою волость Мстиславу Даниловичу луцькому, котрого покликав до себе й учинив з ним раду: йому віддавав князівство, а «милій дружині своїй» Ользі Романівні й названій дочці Ізяславі місто Кобрин; зобов'язав Мстислава не кривдити княгиню свою й Ізяславу, не видавати без згоди княгині її заміж.

Успадкувавши від батька Берестейський уділ Володимир Василькович, будучи бездітним, у своєму заповіті передавав Володимирське i Берестейське князівства молодшому з двоюрідних братів (синові Данила Романовича) князю Мстиславу Даниловичу.

10 грудня 1288 (1289) року Володимир-Іван Василькович помер у Любомлі від раку нижньої щелепи і гортані. Перебіг хвороби докладно описано в Галицько-Волинському літописі. Похований в Успенському соборі у Володимирі. На похороні був присутній, зокрема, ігумен Києво-Печерського монастиря Агапіт.

При дворі Володимира та за його безпосередньої участі діяв потужний осередок книжності — скрипторій, бібліотека, літературне коло в якому був упорядкований Південноруський літописний звід (Літопис Руський) та написана його заключна частина — так званий Галицько-Волинський літопис.

Вшанування пам'яті

Ряд свідчень можна витлумачити як факти що вказують на святість князя. Так письменник у Галицько-Волинському літописі повідомляє, що Коли помер Володимир Василькович, його гріб не запечатали, і так він пролежав з 11 грудня 1288 р. до 6 квітня 1289 р., тобто майже чотири місяці, коли на прохання його вдови Ольги труну було відкрито: «І от, прийшовши з єпископом Євсигнієм і з усім крилосом [і] одкривши гріб, побачили вони тіло його цілим і білим, і пахощі од гробу були, і запах подобен до ароматів многоцінних. Таке ото чудо побачили вони, а побачивши, прославили Бога і опечатали гріб його місяця квітня в шостий день, у середу страсної неділі». Нетлінність чесних мощей князя свідчила про святість. Однак із невідомих причин Володимира Васильковича не було прославлено до цього дня.

Варто взяти до уваги думку, що повість про його хвороби і смерть, за задумом її творців і замовників, могла мислитися як пролог до його канонізації. Про це свідчить, агіографічний канон характеристики князя, який сповнений всіх християнських чеснот. Але не треба сумніватись в історичності свідоцтва літописця, особливо щодо цілування хреста, та треба зазначити, що ці риси досить типові для агіографічного оповідання, хоча вони йдуть пліч-о-пліч з воєнними подвигами

Князь Волинський Володимир Василькович прожив всього 40 років, а справа його свята увічнена літописцем як жодна інша. «І честі тебе Господь сподобив бути причасником на небесах за твоє благочестя, що ти мав у житті своєму. Добрий свідок благочестя твого, о блаженниче, – святая церква Святої Богородиці Марії, що її спорудив прадід твій на правовірній основі і де також мужнє твоє тіло лежить, ждучи труби архангелової»

Час все більше віддаляв звитягу і благочестиву працю князя. Його чесні останки покоїлись у крипті Свято-Успенського собору, що зазнав значних руйнувань за уніатського єпископа Млоцького, який надумав був влаштувати таємний прохід до проповідниці і, розбивши один із внутрішніх стовпів храму, повністю завалив весь кафедральний собор. З того часу всередині собору виріс цілий вишневий садок. Лише 23 січня 1890 р. на Московському археологічному з’їзді відомий мистецтвознавець проф. Адріан Прахов зачитав реферат про «Дослідження Мстиславового Володимир-Волинського собору XII сторіччя», в якому, між іншим, повідомив, що було знайдено череп благовірного князя Володимира Васильковича і визначено було з достовірністю, що це його чесна глава, оскільки на ній знайшлися сліди тієї хвороби, від якої помер князь. Подальша доля цих останків князя невідома.

УПЦ КП

27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний Собор УПЦ КП канонізував і зарахував до лику місцево шанованих святих князя Володимира Васильковича, як Благовірного Князя та приєднав благовірного князя Володимира Васильковича до лику місцево шанованих святих Волинського краю. Собор також визначив дату вшановування св. Володимира - в день його упокоєння 10 / 23 грудня та в день Собору Волинських святих 10 / 23 жовтня.

Сім'я

Докладніше: Рюриковичі, Волинські Мономаховичі та Романовичі
  • Батько: Василько (бл. 1205—1269), князь белзький (1207—1211), берестейський (1208—1210, 1219—1228), перемильський (1209—1219), пересопницький (1225—1229), луцький (1229—1238), володимирський (1238—1269)
  • Названа донька: Ізяслава (?—після 1288)

Примітки

  1. Войтович 2000.
  2. Орлов 1947: 26—31; Пашуто 1950: 109—130.
  3. Любомль. Вікіпедія (укр.). 3 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  4. . www.pritiska.org. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  5. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 квітня 2012.
  6. . Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2012.
  7. . Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 29 липня 2012.
  8. Котляр 2003: 616.
  9. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 31
  10. Галицко-Волынская летопись. www.portal-slovo.ru. Процитовано 17 березня 2019.
  11. Федотов Г., Святые Древней Руси. М.: Московский рабочий, 1991. —-10
  12. Петрущак, Іван (2018). Преловська, Ірина (ред.). (Магістерська робота) (українською) . Київ: КПБА. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  13. Василик 2015: 51—68.
  14. Діяння Помісного Собору про канонізацію благовірного князя Володимира Васильковича// Православний вісник – № 8. – 2013. — С. 52– 55.

Бібліографія

Монографії

Статті

  • Василик В. В. О болезни и смерти Владимиро-Волынского князя Владимира Васильковича. Некоторые медицинские, гомилетические и литургические наблюдения. // Русин. 2015. №1 (39). С. 51—68.
  • Орлов A. C. О Галицко-Волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы. Т.5. 1947. С. 15—35.

Довідники

Посилання

  • Владимир-Иоанн Василькович: князь-столпник [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  • (рос.)
  • Зміна династій князів Берестейських в контексті дослідження історії становлення Берестейського князівства.
Попередник
Василько Романович 		image Князь володимирський
1269-1288 		image Наступник
Мстислав Данилович

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro Volodimir ta Ivan Volodi mir Vasi lkovich pislya 1247 1247 10 grudnya 1288 knyaz Volodimirskij knyaz Berestejskij 1269 1288 Predstavnik domu Romanovichiv gilki Volinskih Monomahovichiv iz dinastiyi Ryurikovichiv Sin volodimirskogo knyazya Vasilka Romanovicha Nebizh ruskogo korolya Danila Cholovik bryanskoyi knyazivni Olgi z 1264 donki bryanskogo knyazya Romana Mihajlovicha Proslavivsya yak knizhnik i budivnichij Osobisto perepisav shonajmenshe dva Yevangeliya aprakos i Apostol redaguvav litopisi Zbuduvav bagato hramiv u yaki vkladav dorogi ikoni ta knigi u dorogij opravi Tilki v Lyubomlsku cerkvu svyatogo Georgiya bulo vkladeno 34 knigi Vlasnih ditej ne mav ale mav nazvanu donku Izyaslavu Naprikinci zhittya hvoriv na rak Pomer u Lyubomli Pohovanij u Uspenskomu sobori Volodimira Kanonizovanij yak svyatij v Ukrayinskij Pravoslavnij Cerkvi Kiyivskogo patriarhatu Dni vshanuvannya 10 grudnya 10 zhovtnya Hreshene im ya Iva n Volodimir VasilkovichVolodimir Vasilkovich Prapor Knyaz Volodimirskij 1269 10 grudnya 1288 Poperednik Vasilko Romanovich Nastupnik Mstislav Danilovich Narodzhennya pislya 1247 LyubomlSmert 10 grudnya 1288 1288 12 10 LyubomlPohovannya VolodimirRid RomanovichiBatko Vasilko RomanovichMati Dubravka MazoveckaShlyub Olga RomanivnaDiti Izyaslava Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya Volodimir Vasilkovich oriyentovno v drugij polovini 40 h rokiv XIII stolittya Jogo batkom buv volinskij knyaz Vasilko sin Romana Mstislavicha Velikogo tvorcya Volinsko Galickoyi derzhavi i ridnij brat Danila Romanovicha Volodimir Vasilkovich z molodih rokiv brav uchast u vijskovih pohodah razom iz batkom Poryad z vijskovim mistectvom piznavav mistectvo diplomatiyi I takim chinom uchivsya buti knyazem Pislya smerti svogo batka v 1269 roci zajnyav prestol u Volodimiri Volinskomu j stav praviti zemlyami Zahidnoyi Volini Jmovirno osnovna chastina Galicko Volinskogo litopisu ukladalasya j redaguvalasya za chasiv pravlinnya Volodimira Vasilkovicha Tomu litopisec pragnuv idealizuvati cogo knyazya Specialno zobraziv jogo yak zrazkovogo knyazya hristiyanina yakij viyavlyaye hristiyanske blagochestya chitaye Svyashenne pisannya pidtrimuye chenciv ta svyashennosluzhiteliv Jomu pritamanni smirennya vidsutnist gordosti spravedlivist milist do ubogih moralni yakosti kotri cinuvalisya hristiyanami Specialno pidkreslyuyetsya sho govoriv vin yasno slovami zi Svyatih knig tomu sho buv filosof velikij Do zanyattya nim Volinskogo knyazivstva pislya smerti batka litopisi vidznachayut uchast jogo v pohodah na litovciv ta polyakiv i shlyub iz knyazivnoyu bryanskoyu Olgoyu Romanivnoyu U 1269 roci pomer Vasilko Romanovich i Volodimir Ivan zajnyav jogo misce U 1273 roci vin voyuvav z yatvyagami j zmusiv yih prositi miru 1274 roku Volodimir zmushenij buv voyuvati z litovskim knyazem Trojdenom sho rozoryav Volodimirski volosti pomshayuchis Volodimiru za slovami litopiscya za te sho batko jogo ubiv troh brativ Trojdena Cherez deyakij chas vorogi primirilisya Odnak u nastupnomu roci cya mirna ugoda bula porushena proti voli ruskih knyaziv Do Volodimira ta jogo dvoyuridnogo brata Leva I Galickogo bez bud yakogo prohannya z yihnogo boku han Nogaj nadislav svoye vijsko dlya vijni z Litvoyu Volodimir Ivan zmushenij buv vistupiti do Novogrudka Oskilki v Beresti Brest vin dovidavsya sho tatari vzhe tam to za naradoyu zi svoyimi soyuznikami knyazem luckim Mstislavom ta Yuriyem I vin pishov do Gorodni Grodno Mstislav ta Yurij tayemno vid Volodimira vstupili v bij z litovcyami vzyali v polon yihnogo voyevodu ta boyar Volodimir silno oburyuvavsya na cih knyaziv za yihnye legkodumstvo ale popraviv yihnyu pomilku vzyattyam fortechnoyi vezhi pered vorotami Gorodni chim zmusiv zhiteliv shilitisya do miru Nastupnogo roku 1280 proti svogo bazhannya tatarskoyu nevoleyu Volodimir zmushenij buv dopomagati Levu Danilovichu yakij hotiv zajnyati polskij prestol u vijni z Leshkom II Chornim U 1282 Nogaj ta Telebuga zazhadali shob Volodimir razom z inshimi knyazyami jshov na ugorciv Volodimir za stanom zdorov ya zalishivsya vdoma a vijsko svoye poslav z Yuriyem Lvovichem Pid chas cogo pohodu Boleslav Mazoveckij napadav na galicku oblast i Lev Danilovich povernuvshis z ugorskogo pohodu zaproponuvav Volodimiru pidnyati na Boleslava Litvu Vijska litovske ta volodimirske zdobuli povnu peremogu nad polyakami Nastupnogo 1283 roku za vimogoyu Telebugi Volodimir Ivan znovu povinen buv jti na polyakiv ale nezabarom vidstupiv cherez hvorobu U nogo gnila nizhnya chastina oblichchya Ne mayuchi ditej j ne lyublyachi Leva za jogo zhorstokist ta vlastolyubstvo a sina jogo Yuriya za lukavstvo j intrigi Volodimir hotiv viddati svoyu volost Mstislavu Danilovichu luckomu kotrogo poklikav do sebe j uchiniv z nim radu jomu viddavav knyazivstvo a milij druzhini svoyij Olzi Romanivni j nazvanij dochci Izyaslavi misto Kobrin zobov yazav Mstislava ne krivditi knyaginyu svoyu j Izyaslavu ne vidavati bez zgodi knyagini yiyi zamizh Uspadkuvavshi vid batka Berestejskij udil Volodimir Vasilkovich buduchi bezditnim u svoyemu zapoviti peredavav Volodimirske i Berestejske knyazivstva molodshomu z dvoyuridnih brativ sinovi Danila Romanovicha knyazyu Mstislavu Danilovichu 10 grudnya 1288 1289 roku Volodimir Ivan Vasilkovich pomer u Lyubomli vid raku nizhnoyi shelepi i gortani Perebig hvorobi dokladno opisano v Galicko Volinskomu litopisi Pohovanij v Uspenskomu sobori u Volodimiri Na pohoroni buv prisutnij zokrema igumen Kiyevo Pecherskogo monastirya Agapit Pri dvori Volodimira ta za jogo bezposerednoyi uchasti diyav potuzhnij oseredok knizhnosti skriptorij biblioteka literaturne kolo v yakomu buv uporyadkovanij Pivdennoruskij litopisnij zvid Litopis Ruskij ta napisana jogo zaklyuchna chastina tak zvanij Galicko Volinskij litopis Vshanuvannya pam yatiRyad svidchen mozhna vitlumachiti yak fakti sho vkazuyut na svyatist knyazya Tak pismennik u Galicko Volinskomu litopisi povidomlyaye sho Koli pomer Volodimir Vasilkovich jogo grib ne zapechatali i tak vin prolezhav z 11 grudnya 1288 r do 6 kvitnya 1289 r tobto majzhe chotiri misyaci koli na prohannya jogo vdovi Olgi trunu bulo vidkrito I ot prijshovshi z yepiskopom Yevsigniyem i z usim krilosom i odkrivshi grib pobachili voni tilo jogo cilim i bilim i pahoshi od grobu buli i zapah podoben do aromativ mnogocinnih Take oto chudo pobachili voni a pobachivshi proslavili Boga i opechatali grib jogo misyacya kvitnya v shostij den u seredu strasnoyi nedili Netlinnist chesnih moshej knyazya svidchila pro svyatist Odnak iz nevidomih prichin Volodimira Vasilkovicha ne bulo proslavleno do cogo dnya Varto vzyati do uvagi dumku sho povist pro jogo hvorobi i smert za zadumom yiyi tvorciv i zamovnikiv mogla mislitisya yak prolog do jogo kanonizaciyi Pro ce svidchit agiografichnij kanon harakteristiki knyazya yakij spovnenij vsih hristiyanskih chesnot Ale ne treba sumnivatis v istorichnosti svidoctva litopiscya osoblivo shodo ciluvannya hresta ta treba zaznachiti sho ci risi dosit tipovi dlya agiografichnogo opovidannya hocha voni jdut plich o plich z voyennimi podvigami Knyaz Volinskij Volodimir Vasilkovich prozhiv vsogo 40 rokiv a sprava jogo svyata uvichnena litopiscem yak zhodna insha I chesti tebe Gospod spodobiv buti prichasnikom na nebesah za tvoye blagochestya sho ti mav u zhitti svoyemu Dobrij svidok blagochestya tvogo o blazhenniche svyataya cerkva Svyatoyi Bogorodici Mariyi sho yiyi sporudiv pradid tvij na pravovirnij osnovi i de takozh muzhnye tvoye tilo lezhit zhduchi trubi arhangelovoyi Chas vse bilshe viddalyav zvityagu i blagochestivu pracyu knyazya Jogo chesni ostanki pokoyilis u kripti Svyato Uspenskogo soboru sho zaznav znachnih rujnuvan za uniatskogo yepiskopa Mlockogo yakij nadumav buv vlashtuvati tayemnij prohid do propovidnici i rozbivshi odin iz vnutrishnih stovpiv hramu povnistyu zavaliv ves kafedralnij sobor Z togo chasu vseredini soboru viris cilij vishnevij sadok Lishe 23 sichnya 1890 r na Moskovskomu arheologichnomu z yizdi vidomij mistectvoznavec prof Adrian Prahov zachitav referat pro Doslidzhennya Mstislavovogo Volodimir Volinskogo soboru XII storichchya v yakomu mizh inshim povidomiv sho bulo znajdeno cherep blagovirnogo knyazya Volodimira Vasilkovicha i viznacheno bulo z dostovirnistyu sho ce jogo chesna glava oskilki na nij znajshlisya slidi tiyeyi hvorobi vid yakoyi pomer knyaz Podalsha dolya cih ostankiv knyazya nevidoma UPC KP 27 chervnya 2013 roku z nagodi 1025 littya Hreshennya Kiyivskoyi Rusi Ukrayini Pomisnij Sobor UPC KP kanonizuvav i zarahuvav do liku miscevo shanovanih svyatih knyazya Volodimira Vasilkovicha yak Blagovirnogo Knyazya ta priyednav blagovirnogo knyazya Volodimira Vasilkovicha do liku miscevo shanovanih svyatih Volinskogo krayu Sobor takozh viznachiv datu vshanovuvannya sv Volodimira v den jogo upokoyennya 10 23 grudnya ta v den Soboru Volinskih svyatih 10 23 zhovtnya Sim yaDokladnishe Ryurikovichi Volinski Monomahovichi ta Romanovichi Batko Vasilko bl 1205 1269 knyaz belzkij 1207 1211 berestejskij 1208 1210 1219 1228 peremilskij 1209 1219 peresopnickij 1225 1229 luckij 1229 1238 volodimirskij 1238 1269 Nazvana donka Izyaslava pislya 1288 PrimitkiVojtovich 2000 Orlov 1947 26 31 Pashuto 1950 109 130 Lyuboml Vikipediya ukr 3 listopada 2021 Procitovano 5 listopada 2021 www pritiska org Arhiv originalu za 16 bereznya 2019 Procitovano 17 bereznya 2019 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 27 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 26 kvitnya 2014 Procitovano 27 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 8 listopada 2012 Procitovano 29 lipnya 2012 Kotlyar 2003 616 Izvlechenie iz drevnih Russkih lѣtopisej Otdel I Izvѣstiya lѣtopisnye Sbornik materialov dlya istoricheskoj topografii Kieva i ego okrestnostej Kiev tipografiya E Ya Fedorova 1874 S 31 Galicko Volynskaya letopis www portal slovo ru Procitovano 17 bereznya 2019 Fedotov G Svyatye Drevnej Rusi M Moskovskij rabochij 1991 10 Petrushak Ivan 2018 Prelovska Irina red Magisterska robota ukrayinskoyu Kiyiv KPBA Arhiv originalu za 3 travnya 2019 Procitovano 17 bereznya 2019 Vasilik 2015 51 68 Diyannya Pomisnogo Soboru pro kanonizaciyu blagovirnogo knyazya Volodimira Vasilkovicha Pravoslavnij visnik 8 2013 S 52 55 BibliografiyaMonografiyi Vojtovich L 3 15 Volinska gilka Monomahovichiv Bolohivski knyazi Ostrozki Zaslavski Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi kinec IX pochatok XVI st Lviv Institut ukrayinoznavstva 2000 Vojtovich L Knyazha doba portreti eliti 1 Bila Cerkva 2006 Kralyuk P M Lyubomudri Volodimiriyi Filosof na troni knyaz Volodimir Vasilkovich Aristokrat duhu Arsen Richinskij Luck Tverdinya 2010 Pashuto V T Ocherki po istorii Galicko Volynskoj Rusi Moskva 1950 Statti Vasilik V V O bolezni i smerti Vladimiro Volynskogo knyazya Vladimira Vasilkovicha Nekotorye medicinskie gomileticheskie i liturgicheskie nablyudeniya Rusin 2015 1 39 S 51 68 Orlov A C O Galicko Volynskom letopisanii Trudy Otdela drevnerusskoj literatury T 5 1947 S 15 35 Dovidniki Kotlyar M F Volodimir Vasilkovich 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 616 ISBN 966 00 0734 5 PosilannyaVladimir Ioann Vasilkovich knyaz stolpnik 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros ros Zmina dinastij knyaziv Berestejskih v konteksti doslidzhennya istoriyi stanovlennya Berestejskogo knyazivstva Poperednik Vasilko Romanovich Knyaz volodimirskij 1269 1288 Nastupnik Mstislav Danilovich

Дата публікації:
Топ