Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гірська тундра Берингії (ідентифікатор WWF: NA1106) — неарктичний екорегіон тундри, розташований на Алясці в США.
 Гори [en] та [de] | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Тундра |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | NA1106 |
| Межі | Низинна тундра Берингії Тайга рівнинних внутрішніх районів Аляски та Юкону |
| Площа, км² | 97 146 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 42 090 км² (43 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон гірської тундри Берингії охоплює височини та нагір'я, розташовані на заході Аляски, на узбережжі Берингового моря. Одна частина регіону охоплює більшу частину півострова Сьюард, за винятком північного узбережжя, друга — стрімкі, скелясті гори [en] та [de], а третя, найменша, — західну частину острова Святого Лаврентія в північній частині Берингового моря. Ці розрізнені території мають подібний рельєф, представлений стрімкими, зубчастими горами, розташованими серед великих пагорбів, широких долин і низин. Висота регіону коливається від 500 м над рівнем моря на горбистих рівнинах до понад 1500 м над рівнем моря на гірських вершинах. Найвищою вершиною регіону є гора Діллінгхем-Хай-Пойнт висотою близько 1600 м.
Екорегіон гірської тундри Берингії містить деякі з найдавніших геологічних утворень на Алясці. Він є залишком Берингії — сухопутного мосту, який з'єднував Азію з Північною Америкою протягом останнього льодовикового періоду, який завершився приблизно 13 000 років тому. Більша частина сухопутного мосту зараз лежить на дні Чукотського та Берингового морів. На прибережних рівнинах Аляски та на сході острова Святого Лаврентія екорегіон переходить у низинну тундру Берингії. На схід від регіону поширена тайга рівнинних внутрішніх районів Аляски та Юкону.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає субарктичний клімат (Dfc або Dsc за класифікацією кліматів Кеппена), а у високогір'ях — тундровий клімат (ET за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 250 до 1000 мм, а у високогір'ях Ахклуну та Кілбаку перевищує 2000 мм. Середні температури взимку коливаються від -24 до -16 °C, а влітку — від 13 до 19 °C. Північна частина екорегіону характеризується меншою кількістю опадів та нижчими температурами, порівняно з південною. В регіоні поширена багаторічна мерзлота.
Флора
Розподіл рослинних угруповань екорегіону залежить від висоти. На низинних, вологих, погано дренованих територіях поширені мохи, лишайники та трав'янисті угруповання, подібні до тих, що зустрічаються у низинній тундрі Берингії. Влітку, коли лишайники та інші рослини висихають, на півострові Сьюард трапляються пожежі.
На краще дренованих територіях, зокрема на пагорбах та в передгір'ях, ростуть купини піхвястої пухівки (Eriophorum vaginatum), осоки Біґелоу (Carex bigelowii) та інших мезофільних осок, а також карликові чагарники. Серед поширених в екорегіоні чагарників слід відзначити альпійську мучницю (Arctous alpina), брусницю (Vaccinium vitis-idaea), лохину (Vaccinium uliginosum), чорну водянку (Empetrum nigrum) та інших представників родини вересових, а також гірську дріяду (Dryas octopetala), карликову березу (Betula nana), залозисту березу (Betula glandulosa) та вербу (Salix spp.).
У захищених, добре дренованих міжгірських долинах зустрічаються хвойні ліси, де домінують сизі ялини (Picea glauca) або чорні ялини (Picea mariana), широколистяні ліси, де домінує бальзамиста тополя (Populus balsamifera) та мішані ліси, основу яких складають сизі ялини та паперові берези (Betula papyrifera). В підліску ялинових лісів ростуть американські модрини (Larix laricina), американські осики (Populus tremuloides) та залозисті берези (Betula glandulosa). Також в підліску ростуть північні лінеї (Linnaea borealis), канадські куничники (Calamagrostis canadensis) та інші трави, поширені хвощі та гіпнобрієві мохи.
Уздовж струмків та в заплавах річок зустрічаються високі кущі верби (Salix spp.), берези (Betula spp.), вільхи (Alnus spp.) та чагарникового перстача (Dasiphora fruticosa). Високогір'я майже повністю позбавлені рослинного покриву, а в деяких цирках лежать льодовики.
Фауна
На стрімких скелястих узбережжях та на островах регіону зустрічаються тихоокеанські звичайні тюлені (Phoca vitulina richardsi), плямисті тюлені (Phoca largha), сивучі (Eumetopias jubatus) та морські калани (Enhydra lutris). (Eumetopias jubatus), а у навколишніх водах — численні кити. На [en] в затоці Тогіак знаходиться найбільше лежбище тихоокеанських моржів (Odobenus rosmarus divirgens) на Алясці.
Серед поширених в екорегіоні наземних ссавців слід відзначити гризлі (Ursus arctos horribilis), барибала (Ursus americanus), [en] (Rangifer tarandus groenlandicus), [en] (Alces alces gigas), [en] (Canis lupus occidentalis), звичайну росомаху (Gulo gulo), канадську видру (Lontra canadensis), канадську рись (Lynx canadensis), американську куницю (Martes americana), сивого бабака (Marmota caligata) та арктичного ховраха (Urocitellus parryii). На півострові Сьюард зустрічаються білі ведмеді (Ursus maritimus), песці (Vulpes lagopus) та аляскинські зайці (Lepus othus). У 1970-х роках туди були реінтродуковані вівцебики (Ovibos moschatus). В південній частині екорегіону поширені канадські бобри (Castor canadensis) та лісові жаби (Lithobates sylvaticus), а на острові Святого Лаврентія — ендемічні мідиці Джексона (Sorex jacksoni).
Серед прибережних скель, особливо на півострові Сьюард та на острові Святого Лаврентія, знаходяться великі колонії тонкодзьобих кайр (Uria aalge), товстодзьобих кайр (Uria lomvia), тихоокеанських іпаток (Fratercula corniculata), топориків (Fratercula cirrhata), арктичних чистунів (Cepphus grylle), тихоокеанських чистунів (Cepphus columba), довгодзьобих пижиків (Brachyramphus marmoratus), короткодзьобих пижиків (Brachyramphus brevirostris), білочеревих конюг (Aethia psittacula), дзьоборогів (Cerorhinca monocerata) та інших морських птахів. На прибережних рівнинах регіону гніздяться малі пухівки (Polysticta stelleri), пухівки Фішера (Somateria fischeri), білошийців (Anser canagicus), чорні казарки (Branta bernicla), звичайні крем'яшники (Arenaria interpres), чорні крем'яшники (Arenaria melanocephala) та майже ендемічні аляскинські кульони (Numenius tahitiensis). Серед інших поширених в екорегіоні птахів слід відзначити білоголового орлана (Haliaeetus leucocephalus), білоплечого орлана (Haliaeetus pelagicus), сапсана (Falco peregrinus), кречета (Falco rusticolus), [en] (Accipiter atricapillus), білу куріпку (Lagopus lagopus), тундрову куріпку (Lagopus muta), білу сову (Bubo scandiacus), яструбину сову (Surnia ulula), [en] (Lanius borealis), канадську гаїчку (Poecile hudsonicus), сіроголову гаїчку (Poecile cinctus), шелюгового вівчарика (Phylloscopus borealis), звичайну кам'янку (Oenanthe oenanthe), аляскинську плиску (Motacilla tschutschensis), білу плиску (Motacilla alba), чорнобрового бруанта (Zonotrichia atricapilla), білощокого пісняра-лісовика (Setophaga striata) та лапландського подорожника (Calcarius lapponicus).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 42 090 км², або 43 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], Державний мисливський заповідник Моржових островів, [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 28 листопада 2023.
Посилання
- «Beringia upland tundra». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Beringia Upland Tundra» — One Earth.
- «Ahklun and Kilbuck Upland Tundra» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girska tundra Beringiyi identifikator WWF NA1106 nearktichnij ekoregion tundri roztashovanij na Alyasci v SShA Girska tundra Beringiyi Gori en ta de Ekozona Nearktika Biom Tundra Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF NA1106 Mezhi Nizinna tundra Beringiyi Tajga rivninnih vnutrishnih rajoniv Alyaski ta Yukonu Plosha km 97 146 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 42 090 km 43 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Velika Centralna dolina v gorah en pivostriv Syuard GeografiyaEkoregion girskoyi tundri Beringiyi ohoplyuye visochini ta nagir ya roztashovani na zahodi Alyaski na uzberezhzhi Beringovogo morya Odna chastina regionu ohoplyuye bilshu chastinu pivostrova Syuard za vinyatkom pivnichnogo uzberezhzhya druga strimki skelyasti gori en ta de a tretya najmensha zahidnu chastinu ostrova Svyatogo Lavrentiya v pivnichnij chastini Beringovogo morya Ci rozrizneni teritoriyi mayut podibnij relyef predstavlenij strimkimi zubchastimi gorami roztashovanimi sered velikih pagorbiv shirokih dolin i nizin Visota regionu kolivayetsya vid 500 m nad rivnem morya na gorbistih rivninah do ponad 1500 m nad rivnem morya na girskih vershinah Najvishoyu vershinoyu regionu ye gora Dillinghem Haj Pojnt visotoyu blizko 1600 m Ekoregion girskoyi tundri Beringiyi mistit deyaki z najdavnishih geologichnih utvoren na Alyasci Vin ye zalishkom Beringiyi suhoputnogo mostu yakij z yednuvav Aziyu z Pivnichnoyu Amerikoyu protyagom ostannogo lodovikovogo periodu yakij zavershivsya priblizno 13 000 rokiv tomu Bilsha chastina suhoputnogo mostu zaraz lezhit na dni Chukotskogo ta Beringovogo moriv Na priberezhnih rivninah Alyaski ta na shodi ostrova Svyatogo Lavrentiya ekoregion perehodit u nizinnu tundru Beringiyi Na shid vid regionu poshirena tajga rivninnih vnutrishnih rajoniv Alyaski ta Yukonu KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye subarktichnij klimat Dfc abo Dsc za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a u visokogir yah tundrovij klimat ET za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 250 do 1000 mm a u visokogir yah Ahklunu ta Kilbaku perevishuye 2000 mm Seredni temperaturi vzimku kolivayutsya vid 24 do 16 C a vlitku vid 13 do 19 C Pivnichna chastina ekoregionu harakterizuyetsya menshoyu kilkistyu opadiv ta nizhchimi temperaturami porivnyano z pivdennoyu V regioni poshirena bagatorichna merzlota FloraRozpodil roslinnih ugrupovan ekoregionu zalezhit vid visoti Na nizinnih vologih pogano drenovanih teritoriyah poshireni mohi lishajniki ta trav yanisti ugrupovannya podibni do tih sho zustrichayutsya u nizinnij tundri Beringiyi Vlitku koli lishajniki ta inshi roslini visihayut na pivostrovi Syuard traplyayutsya pozhezhi Na krashe drenovanih teritoriyah zokrema na pagorbah ta v peredgir yah rostut kupini pihvyastoyi puhivki Eriophorum vaginatum osoki Bigelou Carex bigelowii ta inshih mezofilnih osok a takozh karlikovi chagarniki Sered poshirenih v ekoregioni chagarnikiv slid vidznachiti alpijsku muchnicyu Arctous alpina brusnicyu Vaccinium vitis idaea lohinu Vaccinium uliginosum chornu vodyanku Empetrum nigrum ta inshih predstavnikiv rodini veresovih a takozh girsku driyadu Dryas octopetala karlikovu berezu Betula nana zalozistu berezu Betula glandulosa ta verbu Salix spp U zahishenih dobre drenovanih mizhgirskih dolinah zustrichayutsya hvojni lisi de dominuyut sizi yalini Picea glauca abo chorni yalini Picea mariana shirokolistyani lisi de dominuye balzamista topolya Populus balsamifera ta mishani lisi osnovu yakih skladayut sizi yalini ta paperovi berezi Betula papyrifera V pidlisku yalinovih lisiv rostut amerikanski modrini Larix laricina amerikanski osiki Populus tremuloides ta zalozisti berezi Betula glandulosa Takozh v pidlisku rostut pivnichni lineyi Linnaea borealis kanadski kunichniki Calamagrostis canadensis ta inshi travi poshireni hvoshi ta gipnobriyevi mohi Uzdovzh strumkiv ta v zaplavah richok zustrichayutsya visoki kushi verbi Salix spp berezi Betula spp vilhi Alnus spp ta chagarnikovogo perstacha Dasiphora fruticosa Visokogir ya majzhe povnistyu pozbavleni roslinnogo pokrivu a v deyakih cirkah lezhat lodoviki FaunaNa strimkih skelyastih uzberezhzhyah ta na ostrovah regionu zustrichayutsya tihookeanski zvichajni tyuleni Phoca vitulina richardsi plyamisti tyuleni Phoca largha sivuchi Eumetopias jubatus ta morski kalani Enhydra lutris Eumetopias jubatus a u navkolishnih vodah chislenni kiti Na en v zatoci Togiak znahoditsya najbilshe lezhbishe tihookeanskih morzhiv Odobenus rosmarus divirgens na Alyasci Sered poshirenih v ekoregioni nazemnih ssavciv slid vidznachiti grizli Ursus arctos horribilis baribala Ursus americanus en Rangifer tarandus groenlandicus en Alces alces gigas en Canis lupus occidentalis zvichajnu rosomahu Gulo gulo kanadsku vidru Lontra canadensis kanadsku ris Lynx canadensis amerikansku kunicyu Martes americana sivogo babaka Marmota caligata ta arktichnogo hovraha Urocitellus parryii Na pivostrovi Syuard zustrichayutsya bili vedmedi Ursus maritimus pesci Vulpes lagopus ta alyaskinski zajci Lepus othus U 1970 h rokah tudi buli reintrodukovani vivcebiki Ovibos moschatus V pivdennij chastini ekoregionu poshireni kanadski bobri Castor canadensis ta lisovi zhabi Lithobates sylvaticus a na ostrovi Svyatogo Lavrentiya endemichni midici Dzheksona Sorex jacksoni Sered priberezhnih skel osoblivo na pivostrovi Syuard ta na ostrovi Svyatogo Lavrentiya znahodyatsya veliki koloniyi tonkodzobih kajr Uria aalge tovstodzobih kajr Uria lomvia tihookeanskih ipatok Fratercula corniculata toporikiv Fratercula cirrhata arktichnih chistuniv Cepphus grylle tihookeanskih chistuniv Cepphus columba dovgodzobih pizhikiv Brachyramphus marmoratus korotkodzobih pizhikiv Brachyramphus brevirostris bilocherevih konyug Aethia psittacula dzoborogiv Cerorhinca monocerata ta inshih morskih ptahiv Na priberezhnih rivninah regionu gnizdyatsya mali puhivki Polysticta stelleri puhivki Fishera Somateria fischeri biloshijciv Anser canagicus chorni kazarki Branta bernicla zvichajni krem yashniki Arenaria interpres chorni krem yashniki Arenaria melanocephala ta majzhe endemichni alyaskinski kuloni Numenius tahitiensis Sered inshih poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti bilogolovogo orlana Haliaeetus leucocephalus biloplechogo orlana Haliaeetus pelagicus sapsana Falco peregrinus krecheta Falco rusticolus en Accipiter atricapillus bilu kuripku Lagopus lagopus tundrovu kuripku Lagopus muta bilu sovu Bubo scandiacus yastrubinu sovu Surnia ulula en Lanius borealis kanadsku gayichku Poecile hudsonicus sirogolovu gayichku Poecile cinctus shelyugovogo vivcharika Phylloscopus borealis zvichajnu kam yanku Oenanthe oenanthe alyaskinsku plisku Motacilla tschutschensis bilu plisku Motacilla alba chornobrovogo bruanta Zonotrichia atricapilla biloshokogo pisnyara lisovika Setophaga striata ta laplandskogo podorozhnika Calcarius lapponicus ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 42 090 km abo 43 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Derzhavnij mislivskij zapovidnik Morzhovih ostroviv en en ta en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 28 listopada 2023 Posilannya Beringia upland tundra Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Beringia Upland Tundra One Earth Ahklun and Kilbuck Upland Tundra One Earth