Белгра д Белґра д серб Београд Beograd столиця та найбільше місто Сербії Розташоване біля злиття річок Сави на Дунаю та

Белгра́д, Белґра́д (серб. Београд, Beograd) — столиця та найбільше місто Сербії. Розташоване біля злиття річок Сави на Дунаю та на стику Тисо-Дунайської низовини й Балканського півострова. Населення — бл. 1,7 млн осіб, що є майже чвертю населення Сербії.

Місто Белград


Герб Белграда

Фото-колаж Белграда

Основні дані

Засноване

1 659 440

1 233 796 (2014)

556 осіб/км²

11000

BG

Географічні координати

44°49′14″ пн. ш. 20°27′44″ сх. д. / 44.82056° пн. ш. 20.46222° сх. д.Координати: 44°49′14″ пн. ш. 20°27′44″ сх. д. / 44.82056° пн. ш. 20.46222° сх. д.

Висота над рівнем моря

116,75 м

Місцева влада

Мер міста

Александар Шапич

Вебсторінка

http://www.beograd.rs

Карта

Белград

Белград у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Белград (значення).

Передача назви

На початку XX століття назву міста передавали українською як Беоґра́д. Ще раніше «Руска граматика» радила писати «Білград», що відповідає українській традиції передачі слов'янських топонімів.

Історія міста

Белград веде свою історію з III століття до н. е., коли кельти заснували на місці злиття річок Сава та Дунай своє останнє поселення Сінгідунум. У I столітті до н. е. Белград захопили римляни.

Слов'яни вперше оселилися у фортеці в VII ст. й назвали її Београд. У IX ст. місто захопили болгари, у XII ст. — мадяри, які зруйнували його й побудували нове, що отримало назву Земун. Через деякий час Земун був знищений візантійцями, а на камінні споруджена белградська фортеця.

Сербським місто стає за часів правління короля Драгутина з династії Неманичів у XIII ст., столицею — за часів деспота Стефана Лазаревича у XV ст.

У 1521 році Белград завоювали турки, і він став одним із важливих центрів Османської імперії на Балканському півострові.

Унаслідок повстання сербів (1806 та 1815) під керівництвом Карагеоргія місто було визволене і знову стало столицею Сербського князівства.

Докладніше: Карагеоргій

У бурхливому минулому Белград завойовувало 40 армій і 38 разів він був наново відбудований із попелу.^[]

З 1918 року — столиця Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. Югославії).

У роки Другої світової війни Белград був розбомблений та окупований німцями. 20 жовтня 1944 року звільнений частинами Червоної армії та Народно-визвольної армії Югославії.

Див. також: Бомбардування Югославії силами НАТО

Географія та клімат

Белград стоїть на місці, де річка Сава впадає в Дунай. Більша частина міста лежить на правому березі річки Сави, на лівому — новий район.

Клімат — помірно континентальний. Середні температури січня — від −3 до +9 °C, липня — від +18 до +25 °C.

Клімат Белграда
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	18,4	23,9	24,9	31,4	34,2	38,2	43,2	40,2	40,1	33,7	25,0	20,2	43,2.
Середній максимум, °C	4,6	6,0	12,4	19,1	23,3	26,8	29,7	29,3	24,1	18,7	12,5	6,2	17,4
Середня температура, °C	2,2	3,1	8,5	14,3	18,3	21,9	24,3	23,9	19,3	14,5	9,1	4,0	13,6
Середній мінімум, °C	−0,1	0,3	4,5	9,6	13,4	17,0	19,0	18,5	14,4	10,0	5,6	1,7	8,5
Абсолютний мінімум, °C	−26,5,	−25,5	−14,7	−3,4	−0,4	3,8	8,4	6,7	0,6	−13	−14	−19	−26,5
Норма опадів, мм	61	61	57	41	71	94	57	76	46	48	52	58	722
Джерело: Weather Online

Економіка

У Белграді та його передмістях (Земун, , Раковиця тощо) зосереджені важливі економічні й сільськогосподарські потужності, знаходяться підприємства різних галузей машинобудівної, текстильної, шкіряно-взуттєвої, хімічної, деревообробної, поліграфічної та харчової промисловості. Переважають середні та невеликі підприємства. Значно поширене кустарне виробництво.

Транспорт

Докладніше: Транспорт Белграда

Белград має першорядне транспортне значення як важливий залізничний вузол і місце перетину основних автомагістралей. Тут міститься міжнародний річковий порт, аеропорт і телекомунікаційний центр. Планують будівництво метро.

Освіта

Основні наукові й освітні заклади столиці: Сербська академія наук, Белградський університет (1808), Вища технічна школа, ряд інститутів, Народна бібліотека (300 тис. томів).

Культура

Давні стіни міста бачили кельтів і римлян, готів і франків, слов'ян і турків. Так тут виникла химерна суміш східної та західної культур.

Наразі Белград — столиця сербської культури, освіти й науки. У місті сконцентрована найбільша кількість установ національного значення з галузі науки та мистецтва. Тут розташовані Сербська академія наук і мистецтв, заснована в 1886 році як Сербська королівська академія, Національна бібліотека Сербії, що з'явилася в 1832 році, Національний музей, заснований в 1841 р., Національний театр, заснований у 1869 році, Музей Ніколи Тесли.

Пам'ятник Арчибальдові Райсу. Топчидерський парк

У Белграді знаходяться найважливіші пам'ятки сербської архітектури (Храм Святого Сави, Калемегдан із Белградською фортецею тощо), пам'ятки культури та інші нерухомі культурні цінності, а також численні археологічні розкопки зі зразками матеріальної культури, що свідчать про високорозвинену цивілізацію та культуру на території Белграда від праісторії дотепер.

У місті багато парків, найвідоміший із них — ^[sr], у якому розміщена Резиденція князя Милоша. У центрі Белграда зосереджені визначні споруди XIX—XX ст. — будинок Народної Скупщини, Національний театр, ратуша, готель «Метрополь» та інші.

Одним із найвідоміших сербських реп-гуртів є «Београдски синдикат».

Персоналії

Мілан Ракич (1876—1938) — сербський поет та дипломат
Олівера Маркович (1925—2011) — югославська та сербська акторка.
Милорад Павич (1929—2009) — сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач.
Мілета Проданович (* 1959) — сербський прозаїк, поет і художник, професор Академії мистецтв у Белграді.
Зоран Чалич (1931—2014) — сербський режисер.
Мілена Дравич (1940—2018) — сербська актриса
Індіра Арадинович (* 1986) — сербська співачка.
Лейла Хот (* 1986) — сербська співачка
Новак Джокович (* 1987) — сербський тенісист.
Горан Маркович (* 1946) — сербський кінорежисер.

українці

Гернгросс Борис Володимирович — генеральний хорунжий армії Української Держави. Похований у місті.
Єщенко Микола Дмитрович — генерал-хорунжий Армії УНР.

Галерея

Див. також

1517 Беоґрад — астероїд, названий на честь міста.

Примітки

. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2018.
Белґрад [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
Белґрад [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // . Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий () Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (). — 1884. — С. 3.
беоґрад // Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).
беоґрад // Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич).
. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 9 березня 2019.
Думки з приводу появи «Українського правопису» (3-тє вид. випр. і доп.) — К., 1990 //Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці філологічної секції – Т. CCXXIV — Львів, 1992 – С. 422
Ірина Фаріон. Правопис — корсет мови?. — Львів : Свічадо, 2004. — С. 102. — .
Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Белград

Град Београд [ 22 лютого 2011 у Wayback Machine.] (серб.) (англ.) (нім.)

Джерела та література

Плахотнюк С. О. Бе́лґрад [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — .

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Belgrade

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[1] . Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2018.

[2] Белґрад [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .

[3] Белґрад [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // . Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий () Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (). — 1884. — С. 3.

[4] беоґрад // Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).

[5] беоґрад // Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич).

[6] . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 9 березня 2019.

[7] Думки з приводу появи «Українського правопису» (3-тє вид. випр. і доп.) — К., 1990 //Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці філологічної секції – Т. CCXXIV — Львів, 1992 – С. 422

[8] Ірина Фаріон. Правопис — корсет мови?. — Львів : Свічадо, 2004. — С. 102. — .

[9] Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .