У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Браницький У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Бра

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Браницький.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Браницька.

Брани́цькі або Брані́цькі (пол. Braniccy) — польські шляхетські та магнатські роди. Відомі чотири роди Браницьких — гербів Голобок, Гриф, Корчак та Яніна, що мали цілком різне походження. Найстаровиннішим з цих родів є рід Браницьких герба Гриф.

Браницькі герба Голобок

Ян, протопласта Браніцьких герба Голобок, мав бути сином Пйотра Цебровського, а з братом Пйотром у 1441 році поділити спадок батька.

Представники:

Пйотр — суддя земський львівський
Катажина (1690 — ?)

Браницькі герба Гриф

Рід Браницьких герба Гриф є гілкою магнатського ^[pl] і походить з Браніце та Рущі — давніх місцевостей поблизу Кракова, що нині розташовані в межах міста.

На відміну від Потоцьких чи Калиновських політичної ваги Браницькі набули досить пізно — на початку XVII століття. Саме тоді вони стали власниками величезних маєтків у Червоній Русі (Галичині) та на Поділлі.

Початок могутності роду Браницьких поклав — надвірній маршалок коронний. Саме з ним та його сином пов'язаний процес розширення земельних володінь родини і придбання впливу при королівському дворі.

У другій половині XVIII століття Ян Клеменс Браницький ІІІ, названий так на честь діда, єдиний син Стефана Миколая, домігся найвищої військової посади в Речі Посполитій — став у 1752 році великим гетьманом коронним і залишався ним 19 років. До цього він служив у Франції, одержав звання генерала артилерії. У 1767 році Ян Клеменс активно співпрацював у Радомській конфедерації. Він не мав дітей і після його смерті у 1771 році ця гілка роду Браницьких згасла.

Представники:

Ян — каштелян велюнський (1246)
Сулько — воєвода краківський (1260—1263)
Теодор — воєвода краківський (1288)
Григорій — каштелян радомський (1450—1457)
Петр — каштелян бецький (1469—1472)
^[pl] (1534–1595) — краківський ловчий
- Анна (? — 1639)
- Станіслав (1574–1620) — мечник королівський (1605)
  - ^[pl] (? — 1657) — краківський підкоморій
    - Станіслав (? — 1680)
    - ^[pl] (1624–1673) — надвірній маршалок коронний
      - Констанція Текла (1624–1673)
      - ^[pl] (1640–1709) — великий стольник коронний, підляський воєвода
        Ян Клеменс Браницький ІІІ (1689—1771) — великий гетьман коронний (1752–1771), засновник міста Білосток
        
        Урсула (1700–1761)
        
        Ельжбета (? — 1746)
        
        Констанція

Маєтності:

Палац Браницьких у Білостоці

Палац Браницьких у Білостоці
Палац Браницьких у Варшаві
Палац Браницьких у Хорощі

Браницькі герба Корчак

Рід Браницьких герба Корчак походить з Любельщизни. Був представлений на Брацлавщині та Поділлі.

Першим видатним представником цього роду став Францішек Ксаверій (1730–1819), який, завдяки дружбі молодості з королем Станіславом Августом Понятовським, зробив стрімку кар'єру та отримав значні земельні володіння. У травні 1766 він був призначений ловчим коронним, у 1768 — отримав у довічне володіння Любомльське староство, де 1782 року збудував палац-резиденцію — Любомльський палац Браницьких. 1773 року Францішка Ксаверія було призначено польним гетьманом коронним, а вже 8 лютого 1774 — великим гетьманом коронним. Він обіймав цю посаду 19 років — до 1793. В 1781 у Санкт-Петербурзі Францішек Ксаверій Браницький одружився з племінницею Потьомкіна, улюбленою камер-фрейліною Катерини II — Олександрою Енгельгардт. До магнатських володінь подружжя на території нинішньої України входили міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села з населенням понад 40 тисяч осіб. Головною резиденцією був маєток у Білій Церкві, тут Олександра Браницька заклала вишуканий дендрологічний парк «Олександрія».

Жовтневий переворот більшовиків призвів до втрати Браницькими їхніх маєтностей, влади та занепаду роду. Останнім представником роду Браницьких герба Корчак був ^[pl]. Він мав три дочки і жодного сина, помер у 1947 році.

Представники:

^[pl] (1484–1544) — Латинський єпископ Кам'янця-Подільського (1535–1538), Холмський латинський єпископ (1538–1539), познанський РКЦ, коронний референдар
Станіслав — можливо, брат єпископа
Юзеф — галицький каштелян, маршалок (пол. związkowy) під час Генеральної конфедерації 1717 року
- Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
  - ^[pl] (1734–1800) — політична діячка, мати Казимира Нестора Сапєги
  - Францішек Ксаверій (бл.1730–1819) — Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1774–1793)
    - Олександр (1780–1798)
    - Катажина (1781–1820) — дружина
    - Владислав Гжегож (1783–1843) — державний діяч, генерал від інфантерії російської служби
      - ^[pl] (1816–1879) — фінансист
        Августин (1854–1905)
      - Еліза (Ельжбета) (1820–1876) — дружина поета Зигмунта Красінського
      - ^[pl] (1821–1877) — колекціонер, мандрівник, власник замку в Сухій-Бескидзькій
        (1848–1914)
        ^[pl] (1873–1934) — дружина
        
        Юлія (1879–1929)
        
        Роза (1881–1953)
      - Софія Катажина (1821–1886)
      - Костянтин Гжегож (1824–1884) — натураліст, колекціонер і мандрівник
        Ксаверій Владислав (1864–1926) — мандрівник, колекціонер
        ^[pl] (1892–1947) — останній власник Вілянівського палацу у Варшаві до його націоналізації
        Марія Хелена (1923–1989)
        
        ^[pl] (нар. 1924) — остання з живих представників роду Браницьких герба Корчак
        
        (1926–1988) — учасниця Варшавського повстання
      - Катажина (1825–1907) — відома колекціонерка предметів мистецтва, меценатка Ягеллонського університету
      - ^[pl] (1826–1884)
        Марія Розалія (1863–1941)
    - Софія (1790–1879) — дружина
    - Ельжбета (1792–1880) — дружина Михайла Воронцова
    - Володимир (? — 1812)

Маєтності:

Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві
Білий палац у Варшаві
Вілянівський палац у Варшаві
Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят
Замок у Сухій-Бескидзькій
Палац Потоцьких у Натоліні

Браницькі герба Яніна

Браницькі герба Яніна походять з Браніц Люблінського воєводства.

Представники:

Адам, Єнджей — згадані 1539 року
Єнджей — близько 1632 року підписав вибір королем Владислава IV
Людвік, Казімєж — близько 1647 року підписали вибір королем Яна ІІ, як представники Люблінського воєводства
Юзеф — близько 1673 року підписав вибір королем Яна III Собеського

Примітки

Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 115—116.
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)
Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
Stefan Ciara. . http://www.wilanow-palac.pl (пол.) . . Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003
Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)
Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. [ 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання

Браницькі у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?
	Браницькі у Вікісховищі^?

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва [ 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
Історія розвитку родів Браницьких гербів Гриф і Корчак [ 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Перерва В. С. Графи Браницькі: підприємці та меценати.— Біла Церква : Вид. Пшонківський О. В., 2010. — 269 с. — .
Томазов В. В. Браницькі [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — .
Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — .
Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій [ 19 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
Gajl T. Herbarz Polski od średniowiecza do XX wieku. — Gdańsk : L&L, 2007. — S. 414. — . (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 820 s. — S. 162—176. (пол.)

[1] Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 115—116.

[2] Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)

[3] Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.

[wilanow-4] Stefan Ciara. . http://www.wilanow-palac.pl (пол.) . . Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.

[usenko-5] Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003

[6] Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)

[7] Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.

[8] Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. [ 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)