Бенюк Богдан Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бенюк.

|брати, сестри=

Богдан Михайлович Бенюк
Народився	26 травня 1957(1957-05-26) (67 років) Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Членство	Верховна Рада України VII скликання
Роки активності	1978 — тепер. час
Жанр	кінематограф, театр і телебачення
Посада	народний депутат України^[1]
Партія	ВО «Свобода»
Конфесія	Українська православна церква Київського патріархату^[]
Брати, сестри	Петро Бенюк
Діти	Мар'яна, Олеся, Богдан
Автограф
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії	Державна премія України імені Олександра Довженка
Звання
IMDb	ID 0073101
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
Свобода	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
Картка на сайті Верховної Ради України

Богда́н Миха́йлович Беню́к (нар. 26 травня 1957(19570526), смт Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, Народний артист України (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року).

Разом з Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999).

Тимчасово, на період дії воєнного стану, до проведення конкурсу на заміщення посади, призначений з 8 листопада 2022 року директором — художнім керівником Київського Театру на Подолі (наказ Департаменту культури КМДА від 4 листопада 2022 року).

Життєпис

1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.

З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.

1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Улітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.

З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого. З 8 листопада 2022 року тимчасово, на період дії воєнного стану, призначений директором — художнім керівником Київського Київського академічного драматичного театру на Подолі.

27 березня 2014 року внесений до опублікованого на сайті парламенту Криму списку осіб, перебування яких на території Криму є небажаним.

У 2015 році обраний депутатом Київської міської ради від ВО «Свобода».

9 листопада 2022 року очолив київський Театр на Подолі.

Вів розважальні телепрограми — кулінарну (Перший національний), (), політично-гумористичну «Отака дурня, малята. Вечірня казка від діда Богдана» (Ukraine World News).

Особисте життя

Одружений, має трьох дітей — дочок Мар'яну та Олесю, а також сина Богдана.

Старший брат — актор Петро Бенюк (1946—2019).

Ролі

Театр

Віка та Онисим — «Вікентій премудрий» Я. Стельмах Юнга — «Загибель ескадри» О. Корнійчук Павлик — «Фараони» О. Коломієць Пила — «Сон літньої ночі» В. Шекспір Комсорг — «Прощання в червні» Вампілов Роберто, Велутто — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі Левурда і другий кум — «Конотопська відьма» Б. Жолдак Пастрана — «Благочестива Марта» Тірсо де Моліна Патісоне — «Сміх і сльози» С. Міхалков Солдатик — «Регіон» М. Зарудний Терешко Колобок — «Трибунал» А. Макайонок Віля — «Дикий ангел» О. Коломієць Печінка — «Фронт» О. Коломієць Крісті Мегон — «Хвацький молодець — гордість Західного краю» Дж. Мілінгтон Сінг Славко — «Злива» О. Коломієць Жених — «Бронзова фаза» М. Зарудний Самурай — «Бунт жінок» Хікмет, Комісаржевський Евріал, Охрім — «Енеїда» І. Котляревський Дід Мороз — «Дванадцять місяців» С. Маршак Беніто Муссоліні — «Остання вистава» Мюллер Юнак — «Кабанчик або Біля моря»

Перукар — «Аукціон» Гараєва Кіт Бегемот — «Майстер і Маргарита» М. Булгаков Сіре мишеня — «День народження кота Леопольда» Хайт Чорт — «Різдвяна ніч» М. Гоголь Щирий — «Момент» Мотл — «Тев'є-Тевель» Ш. Алейхем Плаксій — «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко Король Франції — «Біла Ворона» Г. Татарченко Горобець — «Вій» М. Гоголь Калитка — «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий Той, що греблі рве — «Лісова пісня» Леся Українка Юркович — «Талан» М. Старицький Цахес — «Крихітка Цахес» Гофман Швейк — «Швейк» Я. Гашек Онисим — «Кохання в стилі бароко» Я. Стельмах Собакевич — «Брате Чичиков» М. Гоголь Санчо Пансо — «Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченки Елфрід Дулітл — «Пігмаліон» Б. Шоу Яго — «Отелло» В. Шекспір Езоп — «Езоп» Гільєрме Фігейредо Кочкарьов — «Одруження» М. Гоголь Ян — «Сентиментальний круїз» Тамара Кандала

Кіно

Богдан Бенюк читає «Листи з-за ґрат» на Книжковому Арсеналі 2021

• 1971–2009 —
• 1975–1976 — Хвилі Чорного моря — Чабан
• 1976 — Ати-бати, йшли солдати — Кринкін
• 1976 — Свято печеної картоплі
• 1978 — Дипломати мимоволі
• 1978 — На вербі груші
• 1979 — Женці
• 1980 — Крупна розмова — Гойда
• 1981 — Вони були акторами — абітурієнт
• 1982 — Жіночі радощі й печалі — Юлій Дубровін
• 1983 — Миргород та його мешканці — Антон Прокофьєвич Голопузь
• 1983 — Щастя Никифора Бубнова — Очеретін
• 1984 — Загублені в пісках
• 1985 — Як молоді ми були
• 1987 — Жив-був Шишлов — Пасинков
• 1987 — Філер
• 1987 — Голий — людина на судні
• 1988 — Дама з папугою — Жора
• 1988 — Дорога в пекло — Павло
• 1988 — Камінна душа — Кудиль
• 1988 — Любов до ближнього — чоловік
• 1990 — Конотопська відьма
• 1990 — Імітатор
• 1990 — Сеніт зон (Санітарна зона) — перший стрілочник
• 1991 — Вірний Руслан (Історія вартового собаки)
• 1991 — Тримайся, козаче!
• 1991 — Із житія Остапа Вишні
• 1991 — Капітан Крокус — клоун Коко
• 1991 — Кому вгору, кому вниз
• 1992 — Постріл у труні — господар автомайстерні
• 1992 — Для домашнього огнища
• 1992 — Сорочка зі стьожкою — недоторканий
• 1993 — Браві хлопці — підполковник Скелет
• 1993 — Золоте курча — Борсук
• 1993 — Фучжоу — Горілий
• 1995 — Москаль-чарівник — солдат Ліхой
• 1995 — Об'єкт «Джей» — Богдан
• 1997 — Сьомий маршрут
• 2000 — Чорна рада
• 2003 —  — підкуплений начальник міліції
• 2006 — Утьосов. Пісня завдовжки з життя — Леонід Осипович Утьосов
• 2007 —  — Петро
• 2007 — Ліквідація — Леонід Утьосов
• 2008 — Таємничий острів — недоумкуватий
• 2009 — Кандагар — бортінженер Роман Вакуленко
• 2010 —
• 2011 —  — Піценко, капітан міліції
• 2013 — Іван Сила
• 2015 — Урсус — Хома Гоголь
• 2015 — Тепер я буду любити тебе
• 2018 — Таємний щоденник Симона Петлюри — Михайло Грушевський
• 2018 —  — Леонід Брежнєв
• 2019 — Тарас. Повернення — Дядька
• 2020 — Мати Апостолів —Федір
• 2021 — Небо-парасолька — Дідусь Алексіс
• 2023 — Капітан Бровари — таксист Ігор
• 2023 — Мій карпатський дідусь — дідусь

Озвучування мультфільмів

• 1980 — «Капітошка» (Вовченя в 1-й серії)
• 1983 —
• 1985 — «Дівчинка та зайці»
• 1989 — «Три Паньки» (читає текст)
• 1994 — «Історія одного Поросятка» (читає текст)
• 1996 — «Вій»
• 1997 — «Покрово-Покрівонько...»
• 1997 — «Як метелик вивчав життя» (читає текст)
• 1998 —
• 2008 — «Маленький великий пес»
• 2020 — «Віктор Робот»

Дублювання

• 1937 — Білосніжка і семеро гномів — Мудрик
• 1997 — Геркулес — Філ
• 2001 — Шрек — Шрек
• 2002 — Планета скарбів — Джон Сільвер
• 2007 — Реальні кабани — Боббі
• 2007 — Шрек Третій — Шрек
• 2007 — Шрек: Різдво — Шрек
• 2009 — Старі пси— Чарлі
• 2009 — Захоплення підземки 123 — Райдер
• 2010 — Одного разу в Римі — Ел Руссо
• 2010 — Історія іграшок 3 — плюшевий ведмідь Татко
• 2010 — Шрек назавжди — Шрек
• 2012 — Лоракс — лісовик Лоракс
• 2016 — Angry Birds у кіно — Леонард
• 2019 — Angry Birds у кіно 2 — Леонард

Визнання та нагороди

• (Заслужений артист УРСР) (1988)
• Народний артист України (1996)
• Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998)
• Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008)
• Лицар Ордену «За заслуги»:
  • «За заслуги I ступеня» (2017)
  • «За заслуги II ступеня» (2010)
  • «За заслуги III ступеня» (2007)

• Лауреат театральної премії «Київська пектораль»:

• 1994 — за роль Юркевича у виставі «Талан» М. Старицького,
• 2001 — за роль Собакевича у виставі «Брате Чичиков» за М. Гоголем

На 7 Міжнародному театральному фестивалі англ. Academy of Performing Arts Awards в Пекіні отримав нагороду в номінації «За кращу чоловічу роль» (2017).

Політична діяльність

Богдан Бенюк у Верховній раді України у 2014 році

Був членом Партії зелених України (1997 — ?). Нині заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».

Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.

Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.

Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.

Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.

18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
2. . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
3. . Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.
4. . Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
5. Бенюк очолив київський Театр на Подолі. «Українська правда» (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
6. «Мистецтво не може бути без політики» — новий директор Театру на Подолі Богдан Бенюк. «Українська правда» (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
7. Богдан Бенюк - Я люблю свою країну.
8. . КНУТКТ. Архів оригіналу за 03.09.2018. Процитовано 03.09.2018.
9. Сепаратисты составили список персон нон-грата в Крыму. www.unian.net (рос.). Процитовано 29 липня 2023.
10. Богдан Бенюк очолив київський Театр на Подолі.
11. Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 29 липня 2023.
12. Ukraine World News: канал із Бенюком, Жидковим і «стійкою національною позицією»
13. Богдан Бенюк — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 7 грудня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
14. Указ Президента України від 24 серпня року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
15. Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
16. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
17. . Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
18. . Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
19. . Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
20. Прем'єр-міністр України назвав неприпустимими дії народних депутатів на НТКУ [ 19 березня 2014 у Wayback Machine.] — Урядовий портал

Посилання

• Богдан Бенюк: Я буду головою СБУ / Інтерв'ю радіо Holos.fm // ВІДЕО
• Богдан Бенюк [ 20 вересня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua
• Фільмографія на kino-teatr.ru [ 19 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Фільмографія на animator.ru [ 12 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Бенюк Богдан Михайлович на openua.net
• Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» [ 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Д. Шурхало. Розмова про політику [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Богдан Бенюк [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Богдана Бенюка
• «Ой, мамочка!» («Кандагар» навіяв…) [ 5 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Богдан Бенюк - Я люблю свою країну  на YouTube

Джерела

• Новітня історія України. Галичина. — Т. 1. — Київ, 2004. — С. 44. — .
• Богдан Бенюк на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка [ 30 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Кроп Т. Богдан Бенюк: Парламент не працює, тому що я зайнятий у театрі. [ 20 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Урядовий кур'єр. — 2013. — 3 серп.
• (Рудаков Микола Іванович.)Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр.,с.7-8 —
• (Рудаков Микола.)Актор, співак і….холостяк.// Урядовий кур'єр: газета.-1996,26 березня.
• Богдан Бенюк, актор театру і кіно, професор. Жодне покоління українців не виросло, щоб не отримати знущань від росії Укрінформ, 1 жовтня 2022