Беклін Арнольд

Арно́льд Бе́клін (нім. Arnold Böcklin; 16 жовтня 1827, Базель — 16 січня 1901, Ф'єзоле) — швейцарський живописець. Малював пейзажі, алегоричні, міфологічні картини, іноді портрети.

Арнольд Беклін
Arnold Böcklin
Автопортрет, 1872 р.
При народженні	Arnold Böcklin
Народження	16 жовтня 1827(1827-10-16) Базель, Швейцарія
Смерть	16 січня 1901(1901-01-16) (73 роки)
	Ф'єзоле, Флоренція, Італія
Поховання	^d
Національність	швейцарець
Країна	Швейцарія
Жанр	історичний живопис^[1], пейзаж^[1] і портрет^[1]
Навчання	Дюссельдорфська академія мистецтв
Діяльність	художник, скульптор, викладач університету, рисувальник, дизайнер
Напрямок	символізм, декаданс
Роки творчості	1853—1900
Вплив на	художників Макса Ернста, Джорджо де Кіріко, Сальвадора Далі
Відомі учні	^d
Працівник	^d
Твори	алегоричні, міфологічні картини, пейзажі, портрети
У шлюбі з	^d
Діти (12)	^d, ^d^[2], ^d^[2], ^d^[3] і ^d^[4]
Брати, сестри	^d^[2]
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Штедель, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен^[5], Художній музей Базеля, Стара національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Галерея нових майстрів, Державні художні зібрання Дрездена, Художній музей Сент-Луїса, Баварські державні колекції картин, ^d, Клівлендський музей мистецтв, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Національна галерея, Бруклінський музей, ^d, Музей образотворчих мистецтв, Музей Кунстпаласт, Kunst Museum Winterthur | Reinhart am Stadtgarten^[d], Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, Державна картинна галерея (Карлсруе), ^d^[6], Музей фюрера, ^d, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, ^d, Веймарський палац, ^d, Національний музей, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[7], Німецький національний музей, ^d, Гамбурзька картинна галерея, ^d, ^d, Музей Фолькванг, ^d, ^d, ^d, Музей Вальрафа-Ріхарца і ^d
Нагороди
Арнольд Беклін у Вікісховищі

Біографія

Народився у місті Базелі. Перші вчителі: А. Калам у Женеві, в 1845-47 рр.навчався у І. В. Ширмера у Дюссельдорфі в Академії мистецтв. Дюсельдорф приваблював тому, що там мешкав приятель Бекліна — Людвиг Андреас Фейєрбах. 16-річний Беклін вивчав архітектурний малюнок і перспективу, але почав малювати пейзажі, мода на які панувала майже все XIX століття.

За звичаєм зробив освітницьку подорож по Франції, Швейцарії, Нідерландах. Два роки був професором в Академії мистецтв у Веймарі.

Працював на батьківщині, в Римі, Парижі, Ваймарі, Базелі, Цюриху, Флоренції, Мюнхені. Поганий стан здоров'я Бекліна примусив того переселитися до теплої Італії, де він жив до смерті.

У творчості Бекліна подекуди позначилися занепадницькі настрої.

Родина художника

В черговий приїзд до Італії Арнольд зустрівся з молодою італійкою, яку покохав. У 1853 році бере шлюб з 17-річною дівчиною-італійкою. Родина мала 14 дітей, вісім з яких померли в дитинстві. І без цього містично налаштований художник спохмурнів і щиро цікавився питаннями смерті, її місцем в житті особи. Беклін став художником таємниць і скорботи. Родина Беклін мешкала в Італії, де Арнольд придбав невеличку садибу (віллу) поблизу міста Флоренція у Фьєзоле.

Смерть

Помер в Італії у Сан Доменіко біля Фьєзоле, де і похований. Могила художника збережена.

Загальна характеристика

Спочатку створював романтичні пейзажі, а потім — міфологічні й алегоричні картини з складною символікою. Навіть використання класичних за формою архітектурних об'єктів не наближало картини Бекліна до ясних і гармонійних образів середземноморських цивілізацій. Життя і творчість в Італії майже не відбились в полотнах художника. Розробка міфологічних сюжетів часто була формальною і давала їх в північному, суворому варіанті («Ігри наяд», 1886, «Смертельна бійка кентаврів», 1873, «Одіссей і Калліпсо», 1883, «Однорог в лісі», 1890, «Кентавр Несс викрадає Деяніру»). Навіть в античних сюжетах Бекліна приваблювали сцени жорстокості, диких стосунків персонажів, що призведуть до загибелі. Солодкоголосі Сирени співають своїх пісень серед кісток і черепів загиблих, Деяніра б'ється з Нессом зі звірячою зовнішністю, а бійка кентаврів неодмінно закінчиться смертю, бо в цьому світі не зосталось місця для добрих відносин.

Не найкращі за почуттями і полотна на середньовічні теми. В картині «Анжеліка в полоні у Дракона» художник зупиняється на моменті перед бійкою лицаря з потворою. В картині «Чума» страхітлива смерть летить на потворі, чиє отруйне дихання несе тільки смерть мешканцям. Не кращі за інших і «Три вершники Апокаліпсісу», «Алегорія Війни» (варіанти в Цюриху і Дрездені).

Декотрі картини Бекліна стикалися з гіршими зразками академізму — («Алегорія Свободи», 1891, Цюрих) і були виразом найгірших рис цього напрямку — холодні, нереальні, неправдиві.

Античні сюжети Бекліна

• «Смертельна бійка кентаврів», 1873
• «Несс викрадає Деяніру»,1898
• «Сірени», 1875
• «Одіссей і Калліпсо», 1889.

Портрети пензля Бекліна

• Автопортрет, 1873 р.
• Готтфрід Келлер, 1889 р.
• Олександр Мікеліс, 1846 р.

Пейзажі

• «Гірські лані », бл. 1850 р., Музей мистецтв, Базель, Швейцарія
• «Священний гай», 1882р., Музей мистецтв, Базель, Швейцарія
• «Руїни будівлі в Келі», 1870 р., Музей мистецтв, Базель, Швейцарія
• «Каплиця», 1898 р.

Вілла біля моря.

Вілла біля моря, Монако, 1865 р.

Сильною стороною таланту Бекліна було створення пейзажів настрою. Навіть в ескізах вони зберігали тривожний і утаємничений характер («Руїни будівлі в Келі»). Деякі пейзажні мотиви Беклін розробляв неодноразово. Так було і з «Віллою біля моря». Ранішній варіант (що зберігається у Монако) виявився вдалішим. Художник не зосерджувався на дрібницях варіанту 1878 року, не наближав споруди і самотню жінку до глядача. Загадковість була і в тому, що художник не давав глядачеві привіду для розгадок — чи то реальність 19 століття, чи це римська вілла доби імператорів. В картині панує похмурий день і похмурий настрій. Здається, вілла почала руйнуватись. Але до цього нема ніякого діла жінці (володарці вілли? Покинутій дружині? Самотній вдові в траурі?) Незрозуміло, чи то просто чорне вбрання, чи то траур.

Острів мертвих

Острів мертвих, 1886, Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг).

Один з найкращих зразків пейзажів настрою Бекліну вдалося створити в картині . Художник довго працював над сюжетом і зробив декілька варіантів з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим став варіант 1886 року(тепер в місті Лейпциг).

Посеред чи то моря, чи то озера — постав острівець. Високі скелі утворили півколо, а в невеличкому майданчику посередині власник висадив кипариси, що нібито охороняють спокій померлих. В скелях вироблено штучні печери, що слугують родинним склепом. От і зараз до родинного цвинтаря наближається човен з черговим небіжчиком. В темряві можна розгледіти скульптури левів на брамі і постать в білому вбранні на човні. На пригнічений настрій картини працюють і сюжет (іде поховання), і колорит (темні фарби в середині картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).

Головні твори

А. Беклін. «Одіссей і Поліфем», 1896 р.

• «Бог природи Пан з граком», 1854, Ганновер.
• «Сафо на скелі», 1862, Музей мистецтв Філадельфії
• «Вілла на узбережжі в бурю», 1865, Монако.
• «Вілла біля моря», 1878, Вінтертур.
• «Венера Анадіомена», 1872, Сен Луіс, Міссурі, США.
• «Автопортрет з фігурою Смерті», 1872 .
• «Анжеліка в полоні у дракона», 1873, Берлін .
• «Флора», 1875 .
• «Весна», 1875, Лейпциг .
• «Пісні навесні», 1876, Москва.
• «Поля блаженних», 1878 .
• «Острів мертвих» (декілька варіантів), 1880-83.
• «Одіссей і Калліпсо», 1883, Базель.
• «Святилище Геркулеса», 1884, Вашингтон, США.
• «В грі хвиль», 1885 .
• «Голова Медузи Горгони», 1878.
• «Портрет Готфрида Келлера», 1889, Цюрих.
• «Старе подружжя на лаві в саду», 1891, Цюрих.
• «Три вершники Апокаліпсісу», 1896, Цюрих .
• «Капличка», 1898.

Обрані твори

• «Сафо на скелі», 1862, Музей мистецтв Філадельфії
• Шрифт «Арнольд Беклін»
• «Святилище Геркулеса», 1884 р.
• Арнольд Беклін. «Весна», 1875, Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг)

Впливи творів Бекліна

• Беклін. Алегорія Війни.
• Врубель. Політ Фауста і Мефістофеля.
• Карл Вільгельм Діфенбах. «Острів мертвих» з єгипетськими елементами, версія 1905 р.

Див. також

• Символізм
• Модерн
• Мізерабілізм
• 15710 Беклін

Примітки

1. https://www.britannica.com/biography/Arnold-Bocklin
2. Burckhardt source
   d:Track:Q62129984
3. https://wepa.unima.org/en/carlo-bocklin/
4. SIKART — 2006.
   d:Track:Q683543d:Track:Q2256716
5. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435683
6. https://ackland.emuseum.com/people/6939/arnold-bocklin/objects
7. колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107
8. База даних малих космічних тіл JPL: Арнольд Беклін (англ.) .

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Журнал «Партнер» (Дортмунд) № 10 (145), 2009 г
• Burroughs, Bryson. «The Island of the Dead by Arnold Böcklin.» The Metropolitan Museum of Art Bulletin, Vol. 21, No. 6 (Jun., 1926)
• А. Берклин. В. Куровский. Литературно-художественный сборник «Наши вечера», 1903 г. [ 13 травня 2016 у Wayback Machine.] Электронная библиотека художественного музея.

Посилання

• Твори Arnold Böcklin у проєкті «Гутенберг»
• Bocklin in «History of Art» [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• 70 different engravings by Arnold Böcklin on display with translations(2009-10-25)
• Toteninsel.net: an encyclopedia in progress dedicated to A.Bocklin's Isle of the Dead: copies, parodies, inspirations… [ 31 грудня 2010 у Wayback Machine.]