Баюл Оксана Сергіївна

Окса́на Сергі́ївна Баю́л-Фарі́на (нар. 16 листопада 1977(19771116), Дніпропетровськ) — колишня українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесна громадянка Дніпра.

Оксана Баюл
Оксана Сергіївна Баюл

Поштова марка України 1995 року, номіналом 50 тис. карбованців, випущена на честь Оксани Баюл

Оксана Баюл на Олімпійських іграх 1994

Загальна інформаціяНаціональністьукраїнкаГромадянство СРСР→ Україна→ СШАМісце проживанняЛас-Вегас, СШАНародження16 листопада 1977(1977-11-16)^[1][2] (46 років)
Дніпропетровськ, УкраїнаЗріст159 смВага43 кгAlma materНаціональний педагогічний університет імені Михайла ДрагомановаБатькоСергій БаюлМатиМарина БаюлЧоловікКарло ФарінаВебсторінкаoksanabaiul.comСпортКраїна УкраїнаВид спортуФігурне катанняДисциплінажіноче одиночне фігурне катанняСпортивне звання

Заслужений майстер спорту України

ТренериГалина Змієвська (до 1997)
Валентин Ніколаєв

Участь і здобуткиСвітові змагання1 х 0 х 0 х Регіональні змагання0 х 2 х 0 х Національні змагання2 х 0 х 0 х Олімпійські ігри1 х 0 х 0 х  Баюл Оксана Сергіївна у Вікісховищі

Нагороди
Почесна відзнака Президента України Представник  Україна Фігурне катання (жінки) Зимові Олімпійські ігри Золото Ліллегаммер 1994 Чемпіонат світу Золото Чемпіонат Європи Срібло Срібло Чемпіонат України Золото Золото Срібло Золото

Після перемоги у Олімпіаді 1994 року переїхала жити й працювати в США й відтоді проживає там; з 2021 року відмовилася від українського громадянства та отримала американське громадянство.

Життєпис

Народилася в Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) у 1977 році.

У 1994 році навчалася у Південноукраїнському педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського.

Мати хотіла, щоб Оксана займалася балетом, але її не взяли до балетної школи через комплекцію. У неповних чотири роки бабуся відвела її на ковзанку. Спочатку тренери не розгледіли талант Оксани, і перший час вона займалася в групі «Здоров'я». Через шість років, у 1987 році, стала брати участь в чемпіонатах СРСР, але вище 10-го місця їй піднятися не вдавалося.

Її батько, Сергій Баюл, залишив сім'ю, коли Оксані було три роки і участі у вихованні доньки не брав. У тринадцятирічному віці Оксана залишилася сиротою — померла від раку її мама Марина Баюл, а через місяць і бабуся. Іноді їй доводилося ночувати в роздягальнях на рідній ковзанці, там же готувала собі їжу. Спочатку Оксаною опікувався її тренер у Дніпрі , але незабаром він емігрував до Канади, а свою підопічну відправив до свого колеги Валентина Ніколаєва, в Одесу. Партнеркою Ніколаєва була Галина Змієвська, яка виховала олімпійського чемпіона 1992 року в чоловічому одиночному катанні Віктора Петренка. Жила Оксана у невеликій квартирі Змієвської в одній кімнаті з її донькою. Грошима дівчині в той час допомагав зять Галини Яківни Віктор Петренко. Сама Оксана Баюл в інтерв'ю заявила, що це неправда.

У січні 1993 року дебютує на , де здобуває срібну нагороду, поступившись тільки француженці . Того ж року дебютує і на , де сенсаційно перемагає. Обидві програми виконала захоплююче емоційно, артистично, прикрасивши програму танцювальними рухами, чим привела зал у захват. Наступного року на знову поступається Сурії Боналі і стає другою.

Зимові Олімпійські ігри 1994 в Ліллегаммері

На час проведення Зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Оксані виповнилося лише 16 років і сама вона зізнавалась, що планувала взяти участь лише у наступних іграх 1998 року в Нагано, але після розпаду СРСР Україні терміново знадобився кандидат для участі в Олімпіаді-1994, і відправили Баюл.

Церемонія відкриття ігор в Ліллегаммері відбулася без Оксани. Її тренерка Галина Змієвська не випустила свою підопічну на цей захід через відсутність в української спортсменки теплих штанів і ризик застуди.

Фаворитками цих змагань були американки Тоня Гардінг і Ненсі Керріган. Інтерес до протистояння між ними підігрівав той факт, що за кілька тижнів до Олімпіади прихильник Гардінг напав на Керріган і перебив їй ногу залізним прутом, проте завдяки лікарям останній вдалося одужати до Олімпіади. Гардінг змогла взяти участь в іграх завдяки адвокатам.

На цих іграх Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). Перша частина була ліричною, прикрашеною витонченою комбінацією спіралей, натомість друга частина вийшла дуже емоційною, бурхливою (Галина Змієвська весь час закликала через бортик Оксану заспокоїтися). У підсумку після короткої програми Баюл стала другою, на перше місце вийшла американка Керріган. Наступного дня з українською спортсменкою трапився дуже неприємний інцидент, що поставив під загрозу її подальший виступ на Олімпіаді. Під час тренування Баюл зіткнулася на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Обидві спортсменки їхали в цей час задом і тому не бачили одна одну. Ковзан німкені на три сантиметри увійшов в окістя Оксани. Вона дістала больовий шок і не могла підвестися. До того ж, під час падіння вона сильно забила куприк. Інша німкеня Катаріна Вітт відтягла Оксану до бортика, де німецький лікар відразу зробив їй декілька ін'єкцій. Українській спортсменці наклали декілька швів, і через два дні, застосувавши знеболювальний препарат, вона все ж вийшла на завершальну довільну програму. Баюл впевнено виконала всі елементи і вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула крики від тренерів. Галина Змієвська і Віктор Петренко, які відчували, що українка все ще поступається американці, кричали: «Тобі потрібна комбінація!». Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Після завершення програми з Оксаною трапився нервовий зрив. Четверо з дев'яти суддів віддають перемогу Керріган, ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький суддя, колишній чемпіон світу , який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.

Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати 45 хвилин. Виявилося, що в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу українських спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. У керівниці української делегації фігуристів була в готелі касета з українським гімном і вона помчала за ним. В результаті того дня вперше пролунав гімн України на Олімпійських іграх, але помилково прапор України організатори підняли догори дриґом. Після того випадку Баюл, отримуючи запрошення на офіційний захід, насамперед ставить умову — щоб були в наявності атрибути її країни. І всі її майстер-класи починаються з того, що під звуки українського гімну піднімається синьо-жовтий прапор.

Після Олімпіади

Від 1994 року (відразу по Зимовій олімпіаді в Ліллегаммері) Оксана працювала у США за контрактом у Лас-Вегасі. Американська публіка дуже полюбила юну українку, її виступи мали шалену популярність, їй платили найвищі серед олімпійців гонорари. 16-річна дівчина не витримала випробування славою. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів. Нарешті спортсменці довелося лікуватися у реабілітаційній клініці від алкоголізму. Залишивши спорт, займалася бізнесом (спортивний одяг).

2005 року, подолавши алкогольну залежність, повернулася у професійний спорт. Оксана не поривала із фігурним катанням, зокрема брала участь у низці комерційних льодових шоу — у США та Європі (у німецькому Оберстдорфі).

У закордонний період життя Оксана Баюл залишалася громадянкою України.

Я постараюся повернутися в Україну рано чи пізно. Це моя батьківщина, вона назавжди залишається в моєму серці, думках і молитвах. А їх тепер особливо багато. Загалом: Слава Україні! Героям слава!

Опублікувала кілька книжок про свій спортивний шлях і своє життя.

2010 року Оксана Баюл повернулася в Україну, де мала на меті відкрити дитячу школу фігурного катання світового зразку. Вступила до Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту імені М. П. Драгоманова у Києві. Однак через чотири місяці полишила університет і повернулася назад до США.

У серпні 2021 року відмовилася від українського громадянства.

Особисте життя

Першим чоловіком Баюл став син українських емігрантів 1970-х років Євген Суник, з яким вона познайомилася на Різдво 2000 року. Їхній шлюб тривав 5 років. Другим чоловіком недовго був американський будівельник доріг Джим Бреннон. Із 2014 року одружена з американським бізнесменом Карлом Фаріно.

Спортивні досягнення

Event	1989–90	1990–91	1991–92	1992–93	1993–94
Олімпійські ігри					1-ше
Світовий чемпіонат				1-ше
					1-ше
Європейський чемпіонат				2-ге	2-ге
			4-те		2-ге
Український чемпіонат				1-ше	1-ше
	12-те	10-те

Телебачення

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2010—2012	с	Будь слухняним, Джонні Вейр	Be Good Johnny Weir	камео
2009	тф	Поп-зірка на кризі	Pop Star on Ice	камео
2006	тф	Золоті леза: У гонитві за золотом	The Cutting Edge: Going for the Gold	коментатор
2004—	с	Підмайстер	The Apprentice	камео
2003—2006	с	Покер із зірками	Celebrity Poker Showdown	камео
2003—	с		Made	камео
2000—2006	с	Потужна медицина	Strong Medicine	Ірина Кострова
1998—2004	с	Голівудські квадрати	Hollywood Squares	камео
1996—2002	с	Арліс	Arli$$	камео
1996—2002	с	Шоу Рози О'Доннел	The Rosie O'Donnell Show	камео
1995—1997	с	Лорен Гаттон та...	Lauren Hutton and...	камео
1994—2004	с	VH-1 Де вони зараз?	VH-1 Where Are They Now?	камео
1981—	с	Розваги цього вечора	Entertainment Tonight	камео

• У всіх серіалах та телефільмах Оксана Баюл грає одноразові епізодичні ролі.

Благодійна діяльність

Підтримує дитячий будинок «Тиква»-«Ор Самеах», який допомагає єврейським дітям Одеси.

Громадянство

У серпні 2021 року Баюл отримала американське громадянство й відповідно відмовилася від українського громадянства.

Громадянська позиція

Оксана живе в США протягом багатьох років, але її національна свідомість спонукала її озвучити свою підтримку співвітчизникам під час Революції гідності:

Народ України веде боротьбу з організованою злочинністю, корупцією і силами зла. У той час як ми звільнились від радянського ярма в 1991 році, багато кому з корумпованих комуністичних апаратників, на жаль, вдалося утримати свої позиції. Злочинність і корупція залишились, але український народ, нарешті, став достатньо сміливим, щоб вистояти.

Цікаві факти

• На час своєї перемоги Оксана Баюл — наймолодша олімпійська чемпіонка із зимових видів спорту (на наступній Олімпіаді її рекорд було перевершено американкою Тарою Ліпінські).
• Вона також є наймолодша за всі роки українська олімпійська чемпіонка.
• До перемоги на сочинській Олімпіаді українських біатлоністок в естафеті, впродовж 20 років залишалася єдиною олімпійською чемпіонкою незалежної України із зимових видів спорту.

Звання та нагороди

• Почесна відзнака Президента України (19 серпня 1993) — за досягнення видатних спортивних результатів на чемпіонатах світу та Європи, утвердження авторитету України на світовій спортивній арені
• Заслужений майстер спорту України (1994)
• Почесний громадянин м. Дніпро.

Фільми про Оксану Баюл

Після перемоги Оксани в Ліллегаммері й переїзду до США американські кінопродюсери майже відразу випустили фільм «Стримати обіцяне, або Правдива історія Оксани Баюл» (англ. «A Promise Kept: The Oksana Baiul Story») з у головній ролі, який сама Баюл назвала «неправдивою історією».

У 2014 році австралійська кінорежисерка , авторка документального фільму «Україна не бордель» зняла короткометражну стрічку (англ. «The Face Of Ukraine: Casting Oksana Baiul»), яка наступного року здобула перемогу на фестивалі «Sundance». Цей фільм приніс австралійській режисерці, бабуся якої була українкою, ще й титул «Незалежного кінематографіста року» від журі лос-анджелеської організації «Women In Film» («Жінки в кіно»).

У фільмі «Я, Тоня» (2017) роль Оксани Баюл зіграла американська актриса Кессіді Болкком (англ. Cassidy Balkcom).

Книжки

• Baiul O. Oksana: My Own Story. — Random House Books, 1997. — 48 p. — .
• Baiul O. Secrets of Skating. — Universe, 1997. — 144 p. — .

Див. також

• Олімпійські чемпіони (Одеса)

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. FemBio database
   d:Track:Q61356138
3. Олімпійська чемпіонка Оксана Баюл заявила, що відмовилась від громадянства України. Громадське. 22 серпня 2021. оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 березня 2022.
4. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
5. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
6. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
7. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
8. Гончарук Світлана Щиросердна абетка Оксани Баюл. Знаменита фігуристка — перша олімпійська чемпіонка незалежної України — повернулася на Батьківщину після 16 років «гірких, але корисних» уроків життя в Америці й відкрилася «Україні молодій» від А до Я. [ 24 листопада 2010 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 196 за 21 жовтня 2010 року. — С. 12—13.
9. . Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
10. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
11. Оксана Баюл: Я больше не хочу быть блондинкой! // MIGnews.com.ua. 11.08.2010^{[недоступне посилання]}(рос.)
12. All Eyes on Ukraine: History-and-Culture Prophecy // The Huffington Post. 19.05.2014 [ 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
13. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
14. Указ Президента України від 19 серпня 1993 року № 319/93 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
15. Письмо из Лас-Вегаса, или новые лица Оксаны Баюл // «Спорт-Экспресс в Украине». 04.02.15 [ 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
16. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
17. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.

Джерела, посилання та література

• Офіційний сайт
• Оксана Баюл — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
• С. К. Фомін Баюл Оксана Сергіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 356. — .
• Капелюшний А. О. Практичний посібник-довідник журналіста. — Львів, 2004. — С. 299.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті». — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Світлана Гончарук Щиросердна абетка Оксани Баюл [ 7 травня 2022 у Wayback Machine.] // Україна молода. — № 196. — 2010. — 21 жовтня. — С. 12—13.
• Андрій Цаплієнко Оксана Баюл. На межі можливого // Подробиці. — 4 грудня 2008 [ 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Олімпійська чемпіонка Оксана Баюл: біографія, особисте життя і кар'єра [ 25 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Жизнь, как она есть… Оксана Баюл // Tribuna.com. — 2015 — 10 июня. [ 7 травня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Оксана Баюл: «Все, что обо мне писали, — чистейшая правда. От жуткой тоски я начала выпивать, и мои пьянки-гулянки в 20 лет привели меня в больницу, где лечат от алкоголизма» // «Бульвар Гордона». — № 40 (467). — 2004. — 5 октября. [ 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Оксана Баюл — талановита спортсменка з важкою долею // Відеосюжет про Оксану Баюл у програмі «Зірки спорту». 24 канал. — 3 травня 2011. [ 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]