Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Антоній Рафальський (світське ім'я Григорій Антонович Рафальський; 19 лютого 1789, Нуйно, Волинське воєводство — 16 листопада 1848, Санкт-Петербург) — український релігійний діяч 19 століття. Вихованець греко-католицької духовної семінарії та Київської духовної академії. Намісник Почаївської Лаври.
| Антоній (Рафальський) | ||
 | ||
| Митрополит Антоній (Рафальський), літографія сер. XIX ст. | ||
| ||
|---|---|---|
| з 1843—1848 | ||
| Конфесія: | Російська православна церква | |
| Попередник: | Серафим Глаголевський | |
| Наступник: | ||
| Альма-матер: | Волинська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Григорій Антонович Рафальський | |
| Народження: | 19 лютого 1789 Річ Посполита:Володимирський повіт село Нуйно (нині Волинська область) | |
| Смерть: | 16 листопада 1848 (59 років) Російська імперія:Санкт-Петербург | |
| Чернецтво: | 1832 | |
| Єп. хіротонія: | 1834 | |
| Престол: | Митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький Естляндський та Фінляндський | |
| Посада: | Головуючий член Святійшого Синоду РПЦ;
| |
| Єпископства: | ||
| Нагороди: | ||
| | ||
Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії; від 17 січня 1843 — Митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський та прем'єр-член (головуючий) Святійшого Синоду.
Життєпис
Народився 19 лютого 1789 року в сім'ї сільського греко-католицького священика Антона Рафальського. На той час село Нуйно належало до Волинського воєводства Речі Посполитої, через 6 років внаслідок 2-го поділу Речі Посполитої село перейшло до Російської імперії і було віднесене до Ковельського повіту Волинського намісництва, а згодом — Волинської губернії. Нині це Камінь-Каширський район Волинської області України.
Навчання
Навчався у греко-католицькій василіянській семінарії. 1800—1809 — продовжив навчання вже у православній Волинській духовній семінарії (Острог), найкращі випускники якої за казенний кошт направлялися у Київську духовну академію. 1807 — отримав направлення в академію, проте через хворобливість залишився у Волинській семінарії і викладав поезію в молодших класах.
Священик
1809 р. — закінчив семінарію та 16 червня 1809 прийняв священичі свячення (на той момент уже одружився). 2 серпня цього ж року призначається благочинним та «надсматривающим у Николаевскую и Успенскую церкви» у містечку Бердичів Волинської губернії. В указі про його призначення вказується: «как в Бердичеве всегда бывает великое и в знаменитости отличное по коммерции знатных разного звания людей собрание, по торговли собранных, а многия из таковых имеют и всегдашнее в нем жительство. Каковое обстоятельство, а равно и постановление по производящемуся делу от князя Радзивила отобранных им от Бердичевских церквей вышеписанных церковных фундушовых земель и других угодий требует необходимаго оных церквей наблюдателя всегдашняго личнаго тамо его пребывания…».
1812 — рятуючись від військ Наполеона, вивіз до Росії єпархіальні архіви та бібліотечні фонди семінарії. 1813 р. — нагороджений протоієрейським саном і призначений у парафію при Острозькому .
1815 — звільнений від викладання в семінарії та залишений її економом, а також економом архієрейського будинку. 1818 р. — призначений катедральним протоієреєм. Взяв активну участь у відбудові єпископського палацу, знищеного в часи війни 1812 року.
1821 — овдовів.
Постриг
Від 1823 р. був членом консисторії Волинської єпархії.
1830 — переведений до православної парафії Крем'янця. З 1831 — вчитель Закону Божого в Кременецькому ліцеї, кардинально реформованому після придушення польського повстання 1830—1831.
20 листопада 1832 — прийняв чернечий постриг з іменем Антоній та, за розпорядженням московського митрополита Філарета (Дроздова), був возведений у сан архімандрита.
9 квітня 1833 — затверджений намісником Почаївської Лаври, незадовго до того відібраної від уніатів і переданої православним. Активна діяльність нового намісника на ниві навернення уніатів у православ'я привернула увагу військового губернатора Подільської та Волинської губерній Якова Потьомкіна та генерал-губернатора Василія Лєвашова, а через них — і російського імператора Ніколая I.
Єпископ
8 липня 1834 — хіротонізований на єпископа Варшавського і Новогеоргіївського, а водночас — вікарія Волинсько-Житомирської єпархії. Став першим очільником новоутвореної православної Варшавської єпархії, парафії якої до того входили до Волинської єпархії. Вибір випав на Антонія як активного поборника православ'я — з метою насадження останнього на теренах Польщі, а також завдяки володінню польською та латинськими мовами. З 5 жовтня 1840 через перетворення Варшавської єпархії на архієпархію став архієпископом.
Будучи єпископом, збудував у своєму рідному селі Нуйно церкву Покрови Богородиці, де у крипті поховано прах його батьків.
Митрополит
17 січня 1843 — у день смерті митрополита Антонія призначено митрополитом Новгородським і Петербурзьким. Ініціатором цього призначення на одну з найважливіших єпархії РПЦ був цар Микола I, який запримітив Антонія ще на посаді намісника Почаївської Лаври.
Перебуваючи на посаді, сприяв розвитку іконопису та духовної освіти. За його клопотанням було відновлено Воскресенський дівочий монастир.
За спогадами архімандрита Амвросія, митрополит Антоній 1845 року виклопотав своєму двоюрідному брату, архімандриту , посаду Острозького вікарного єпископа.
Антоній був у конфлікті з впливовим при дворі обер-прокурором Святійшого Синоду Миколою Протасовим. Митрополит вів розкішне, гуляще життя. По Петербургу ходили поголоси про нього як про сибарита та вельможу. Внаслідок ворогування з обер-прокурором і аморального способу життя Антоній втратив авторитет і практично не відігравав жодної ролі в церковному управлінні.
В грудні 1845 року його несподівано паралізувало, але посаду митрополита Петербурзького та Ладозького обіймав до 4 листопада 1848 року, коли пішов у відставку з причини «тяжкої та довготривалої хвороби». Найвищим рескриптом катедру було ввірено Никанору (Клементьєвському).
Помер 16 листопада 1848. Відспівування відбулося на третій день у Свято-Духівської церкви Олександро-Невської лаври з митрополитом Іоною (Васильєвьким) на чолі, у співслужінні архієпископа Херсонського Інокентія (Борисова), за присутності царя Миколи I та деяких членів його родини.
Нагороди та пам'ять
Отримав від царя Ніколая I орден Святої Анни, а згодом і найвищу нагороду Російської імперії — орден Андрія Первозванного.
В 2001 році, в його рідному селі на церкві Покрови Богородиці, збудованій його старанням, розміщено пам'ятну дошку.
Примітки
- Володимир Свистун (1 липня 2006). Короткий огляд історії Волинської духовної семінарії. // Сайт "Україна православна": прес-служба УПЦ (МП). Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 17 березня 2011.
- Віктор Вербич (2001-11-31). Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. // Сайт газети "Сім'я і дім". Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 17 березня 2011.
- Близняк М. (17 вересня 2010). Метрична книга острозького новоміського Свято-Воскресенського храму як джерело... // Сайт "Історична Волинь". Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 17 березня 2011.
- P.Paszkiewicz. Pod berłem Romanowów: Sztuka rosyjska w Warszawie 1815—1915 // Warszawa: Instytut Sztuki PAN, 1991, s. 40. (пол.)
- Некролог // журнал "". — . — Т. №151. — С. с. 1414 (рос.).
- В.Т.Борщевич. Структурна характеристика православного духовенства Волині першого 20-ліття XX ст. (2 сторінка статті) (pdf) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. — 2009. — Т. Історія # 15 (17 липня). — С. стаття # 45. Процитовано 2011-03-17. Розміщено на сайті Бібліотеки ім. Вернадського.
- // журнал "". — . — Т. №148. — С. с. 1379 (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Antonij Rafalskij svitske im ya Grigorij Antonovich Rafalskij 19 lyutogo 1789 Nujno Volinske voyevodstvo 16 listopada 1848 Sankt Peterburg ukrayinskij religijnij diyach 19 stolittya Vihovanec greko katolickoyi duhovnoyi seminariyi ta Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Namisnik Pochayivskoyi Lavri Antonij Rafalskij Mitropolit Antonij Rafalskij litografiya ser XIX st Golovuyuchij chlen Svyatijshogo Sinodu Mitropolit Novgorodskij Sankt Peterburzkij Estlyandskij ta Finlyandskij z 1843 1848 Konfesiya Rosijska pravoslavna cerkva Poperednik Serafim Glagolevskij Nastupnik Alma mater Volinska duhovna seminariya Diyalnist svyashennik Im ya pri narodzhenni Grigorij Antonovich Rafalskij Narodzhennya 19 lyutogo 1789 1789 02 19 Rich Pospolita Volodimirskij povit selo Nujno nini Volinska oblast Smert 16 listopada 1848 1848 11 16 59 rokiv Rosijska imperiya Sankt Peterburg Chernectvo 1832 Yep hirotoniya 1834 Prestol Mitropolit Novgorodskij Sankt Peterburzkij Estlyandskij ta Finlyandskij Posada Golovuyuchij chlen Svyatijshogo Sinodu RPC 1833 namisnik Pochayiv Lavri 1834 1840 arhiyepiskop Yepiskopstva Nagorodi Orden Svyatogo Andriya Orden Svyatoyi Anni Antonij u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rafalskij Yepiskop Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi vid 17 sichnya 1843 Mitropolit Novgorodskij Sankt Peterburzkij Estlyandskij i Finlyandskij ta prem yer chlen golovuyuchij Svyatijshogo Sinodu ZhittyepisNarodivsya 19 lyutogo 1789 roku v sim yi silskogo greko katolickogo svyashenika Antona Rafalskogo Na toj chas selo Nujno nalezhalo do Volinskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi cherez 6 rokiv vnaslidok 2 go podilu Rechi Pospolitoyi selo perejshlo do Rosijskoyi imperiyi i bulo vidnesene do Kovelskogo povitu Volinskogo namisnictva a zgodom Volinskoyi guberniyi Nini ce Kamin Kashirskij rajon Volinskoyi oblasti Ukrayini Navchannya Navchavsya u greko katolickij vasiliyanskij seminariyi 1800 1809 prodovzhiv navchannya vzhe u pravoslavnij Volinskij duhovnij seminariyi Ostrog najkrashi vipuskniki yakoyi za kazennij kosht napravlyalisya u Kiyivsku duhovnu akademiyu 1807 otrimav napravlennya v akademiyu prote cherez hvoroblivist zalishivsya u Volinskij seminariyi i vikladav poeziyu v molodshih klasah Svyashenik 1809 r zakinchiv seminariyu ta 16 chervnya 1809 prijnyav svyashenichi svyachennya na toj moment uzhe odruzhivsya 2 serpnya cogo zh roku priznachayetsya blagochinnim ta nadsmatrivayushim u Nikolaevskuyu i Uspenskuyu cerkvi u mistechku Berdichiv Volinskoyi guberniyi V ukazi pro jogo priznachennya vkazuyetsya kak v Berdicheve vsegda byvaet velikoe i v znamenitosti otlichnoe po kommercii znatnyh raznogo zvaniya lyudej sobranie po torgovli sobrannyh a mnogiya iz takovyh imeyut i vsegdashnee v nem zhitelstvo Kakovoe obstoyatelstvo a ravno i postanovlenie po proizvodyashemusya delu ot knyazya Radzivila otobrannyh im ot Berdichevskih cerkvej vyshepisannyh cerkovnyh fundushovyh zemel i drugih ugodij trebuet neobhodimago onyh cerkvej nablyudatelya vsegdashnyago lichnago tamo ego prebyvaniya 1812 ryatuyuchis vid vijsk Napoleona viviz do Rosiyi yeparhialni arhivi ta bibliotechni fondi seminariyi 1813 r nagorodzhenij protoiyerejskim sanom i priznachenij u parafiyu pri Ostrozkomu 1815 zvilnenij vid vikladannya v seminariyi ta zalishenij yiyi ekonomom a takozh ekonomom arhiyerejskogo budinku 1818 r priznachenij katedralnim protoiyereyem Vzyav aktivnu uchast u vidbudovi yepiskopskogo palacu znishenogo v chasi vijni 1812 roku 1821 ovdoviv Postrig Vid 1823 r buv chlenom konsistoriyi Volinskoyi yeparhiyi 1830 perevedenij do pravoslavnoyi parafiyi Krem yancya Z 1831 vchitel Zakonu Bozhogo v Kremeneckomu liceyi kardinalno reformovanomu pislya pridushennya polskogo povstannya 1830 1831 20 listopada 1832 prijnyav chernechij postrig z imenem Antonij ta za rozporyadzhennyam moskovskogo mitropolita Filareta Drozdova buv vozvedenij u san arhimandrita 9 kvitnya 1833 zatverdzhenij namisnikom Pochayivskoyi Lavri nezadovgo do togo vidibranoyi vid uniativ i peredanoyi pravoslavnim Aktivna diyalnist novogo namisnika na nivi navernennya uniativ u pravoslav ya privernula uvagu vijskovogo gubernatora Podilskoyi ta Volinskoyi gubernij Yakova Potomkina ta general gubernatora Vasiliya Lyevashova a cherez nih i rosijskogo imperatora Nikolaya I Yepiskop 8 lipnya 1834 hirotonizovanij na yepiskopa Varshavskogo i Novogeorgiyivskogo a vodnochas vikariya Volinsko Zhitomirskoyi yeparhiyi Stav pershim ochilnikom novoutvorenoyi pravoslavnoyi Varshavskoyi yeparhiyi parafiyi yakoyi do togo vhodili do Volinskoyi yeparhiyi Vibir vipav na Antoniya yak aktivnogo pobornika pravoslav ya z metoyu nasadzhennya ostannogo na terenah Polshi a takozh zavdyaki volodinnyu polskoyu ta latinskimi movami Z 5 zhovtnya 1840 cherez peretvorennya Varshavskoyi yeparhiyi na arhiyeparhiyu stav arhiyepiskopom Buduchi yepiskopom zbuduvav u svoyemu ridnomu seli Nujno cerkvu Pokrovi Bogorodici de u kripti pohovano prah jogo batkiv Mitropolit 17 sichnya 1843 u den smerti mitropolita Antoniya priznacheno mitropolitom Novgorodskim i Peterburzkim Iniciatorom cogo priznachennya na odnu z najvazhlivishih yeparhiyi RPC buv car Mikola I yakij zaprimitiv Antoniya she na posadi namisnika Pochayivskoyi Lavri Perebuvayuchi na posadi spriyav rozvitku ikonopisu ta duhovnoyi osviti Za jogo klopotannyam bulo vidnovleno Voskresenskij divochij monastir Za spogadami arhimandrita Amvrosiya mitropolit Antonij 1845 roku viklopotav svoyemu dvoyuridnomu bratu arhimandritu posadu Ostrozkogo vikarnogo yepiskopa Antonij buv u konflikti z vplivovim pri dvori ober prokurorom Svyatijshogo Sinodu Mikoloyu Protasovim Mitropolit viv rozkishne gulyashe zhittya Po Peterburgu hodili pogolosi pro nogo yak pro sibarita ta velmozhu Vnaslidok voroguvannya z ober prokurorom i amoralnogo sposobu zhittya Antonij vtrativ avtoritet i praktichno ne vidigravav zhodnoyi roli v cerkovnomu upravlinni V grudni 1845 roku jogo nespodivano paralizuvalo ale posadu mitropolita Peterburzkogo ta Ladozkogo obijmav do 4 listopada 1848 roku koli pishov u vidstavku z prichini tyazhkoyi ta dovgotrivaloyi hvorobi Najvishim reskriptom katedru bulo vvireno Nikanoru Klementyevskomu Pomer 16 listopada 1848 Vidspivuvannya vidbulosya na tretij den u Svyato Duhivskoyi cerkvi Oleksandro Nevskoyi lavri z mitropolitom Ionoyu Vasilyevkim na choli u spivsluzhinni arhiyepiskopa Hersonskogo Inokentiya Borisova za prisutnosti carya Mikoli I ta deyakih chleniv jogo rodini Nagorodi ta pam yatOtrimav vid carya Nikolaya I orden Svyatoyi Anni a zgodom i najvishu nagorodu Rosijskoyi imperiyi orden Andriya Pervozvannogo V 2001 roci v jogo ridnomu seli na cerkvi Pokrovi Bogorodici zbudovanij jogo starannyam rozmisheno pam yatnu doshku PrimitkiVolodimir Svistun 1 lipnya 2006 Korotkij oglyad istoriyi Volinskoyi duhovnoyi seminariyi Sajt Ukrayina pravoslavna pres sluzhba UPC MP Arhiv originalu za 12 lipnya 2013 Procitovano 17 bereznya 2011 Viktor Verbich 2001 11 31 Stolici Polshi ta Rosiyi shilyalisya pered urodzhencem Volinskogo Polissya Sajt gazeti Sim ya i dim Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 17 bereznya 2011 Bliznyak M 17 veresnya 2010 Metrichna kniga ostrozkogo novomiskogo Svyato Voskresenskogo hramu yak dzherelo Sajt Istorichna Volin Arhiv originalu za 12 lipnya 2013 Procitovano 17 bereznya 2011 P Paszkiewicz Pod berlem Romanowow Sztuka rosyjska w Warszawie 1815 1915 Warszawa Instytut Sztuki PAN 1991 s 40 pol Nekrolog zhurnal T 151 S s 1414 ros V T Borshevich Strukturna harakteristika pravoslavnogo duhovenstva Volini pershogo 20 littya XX st 2 storinka statti pdf Naukovi zapiski Vinnickogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni Mihajla Kocyubinskogo 2009 T Istoriya 15 17 lipnya S stattya 45 Procitovano 2011 03 17 Rozmisheno na sajti Biblioteki im Vernadskogo zhurnal T 148 S s 1379 ros