Ну йно село в Україні у Сошичненській громаді Камінь Каширського району Волинської області Населення становить 1681 особ

Ну́йно — село в Україні, у Сошичненській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1681 особу.

село Нуйно
Покровська церква — вигляд із півночі Покровська церква — вигляд із півночі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Камінь-Каширський район
Громада	Сошичненська сільська громада
Основні дані
Засноване	1463
Населення	1681
Площа	1414,81 км²
Густота населення	37,51 осіб/км²
Поштовий індекс	44540
Телефонний код	+380 3357
Географічні дані
Географічні координати	51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389Координати: 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389
Середня висота над рівнем моря	165 м
Найближча залізнична станція	Нуйно-Старе Нуйно-Нове


Місцева влада
Адреса ради	44540, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Нуйно, вул. Лесі Українки, 86
Карта
Нуйно
Нуйно
Мапа

Нуйно у Вікісховищі

Історія

« НУЙНО або НЮЙНО, с., Ковельський пов., Сошичанська вол., при старому тракті з Ковля до Каменя Коширського. Село складалося з вулиць і кутків: Янівка, Попачи, Суха Воля, Залісся і Лука. Урочища: Могилянка, де був великий курганів могильник (понад 100 курганів), Татарська гора, Попів млинок, Задвір’я, Королівка, Кінський брід. На ґрунтах села джерела: Тихораж, Янівка і Залісся, з яких виливаються потоки. В кінці 19 ст. було там 171 домів і 1352 жителів, дерев’яна церква з 18 ст. на місці старої з 16 ст., де переховувалися рукописні книжки, початкова школа, водяний млин. Колись село належало до ковельського староства. Найстарша згадка про с. Н. з 1463р., як власности кн. Сангушків під назвою «Нюйно» (, т. 3, ст. 11). В 1543р. кн.. Михайло Сангушко добровільно замінявся з Королевою Боною на м. Ковель і багато сіл, а в цьому і Нуйно. По смерті кор. Бони, разом з іншими маєтками, Н. перейшло до Королівщини. В 1564р. с. Н. належало до кн. А. Курбського, а по ньому перейшло до Сімашків. В 1590 р. належало до О. Фірлея, а від нього переходило часто з рук до рук, аж у 1831 р. сконфісковане царським урядом. За переписом 1911 р. в с. Н. було 1932 жителів, одноклясова школа, 1 крамниця, горілчана державна крамниця, два кредитові товариства. З великої колись земельної власности в 1911 р. залишилося лише 220 дес.. На захід від села, за залізничною лінією Ковель-Камінь Коширський, на піскових надмах зустрічаються кремінні знаряддя зі старшої кам. доби, а також з часів т. зв. хвалибоговицької і тарденуаської культур мезоліту. На північ від цієї піскової надми, в ур. «Татарська гора» цілий терен засипаний черепками з пізнього середньовіччя. За переказом у ці околиці під час татарських нападів втікали люди з Волині і тут перебували, аж допоки татарські загони відійшли у степи.»

Примітка: подано оригінальний авторський текст

О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», т. 2, ст. 154-155

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1652 особи, з яких 781 чоловік та 871 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1670 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,82 %
російська	0,12 %
молдовська	0,06 %

Церкви

У селі є дві церкви: церква Преображення Господнього та покрови Богородиці. Церква покрови Богородиці зведена в першій половині XIX століття, на цвинтарному пагорбі стараннями уродженця села Антонія Рафальського, на той час єпископ Варшавський. В церкві — у крипті поховано прах його батьків.

Покровська церква — вигляд із заходу з дзвіницею
Вигляд із заходу
Вигляд із півдня
Охоронна дошка

Преображенська церква в селі походить ще з XVI ст. (за іншими даними — з 1600 року). Правда, то була інша з вигляду церква, адже з другій половині ХІХ ст. над бабинцем надбудували дерев'яну дзвіницю. Вівтар і бабинець церкви збереглися оригінальними (не перебудованими).

Як часто буває на Волині, церква розташовується на місці давнього цвинтаря. Сьогодні церква стоїть в центрі Нуйно, на схід від головної дороги, поблизу школи і повороту до села Залісся, між забудовою. Тривалий час зовнішній вигляд церкви не змінний. Пам'ятка архітектури національного значення.

29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву передано в постійне користування громаді Православної Церкви України.

На захід від села розташований Вутвицький ботанічний заказник.

Відомі люди

19.02.1789 в селі народився Антоній Рафальський (в миру Григорій Антонович Рафальский), надалі єпископ Російської православної церкви; та перший член Священного Синоду.
(1972-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у місті Вугледар в Донецькій області. Похований 21 лютого 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
(2000-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 13 вересня 2023 року у населеному пункту Кремінна в Луганській області. Похований 19 вересня 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
(1990-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у населеному пункті Першотравневе в Харківській області. Похований 19 листопада 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
(1983-2024) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув на Сході України. Похований 17 лютого 2024 року на місцевому кладовищі села Нуйно.

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
Віктор Вербич (2001-11-31). стаття Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. на сайті газети "". Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 17 березня 2011.
На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 28 липня 2019.

Література

Ну́йно // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.268

Посилання

Nujno, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 311. (пол.)
Погода в селі Нуйно

Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

[4] Віктор Вербич (2001-11-31). стаття Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. на сайті газети "". Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 17 березня 2011.

[5] На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 28 липня 2019.