Андрі єво Іва нівка в минулому Чернове спочатку Чорнове Куликове Поле Мартосове село в Україні у Березівському районі Од

Андрі́єво-Іва́нівка (в минулому — Чернове (спочатку Чорнове), Куликове Поле, Мартосове) — село в Україні, у Березівському районі Одеської області. Адміністративний центр Андрієво-Іванівської сільської громади. Населення становить 1692 осіб.

село Андрієво-Іванівка
вулиця Центральна - головна вулиця села вулиця Центральна - головна вулиця села
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Березівський район
Громада	Андрієво-Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51020010010041603
Облікова картка	Андрієво-Іванівка
Основні дані
Засноване	середина XVIII століття
Колишня назва	Чернове (початково Чорнове) Куликове Поле Мартосове
Населення	1692
Площа	1,81 км²
Густота населення	934,81 осіб/км²
Поштовий індекс	67021
Телефонний код	+380 4857
Географічні дані
Географічні координати	47°30′03″ пн. ш. 30°27′48″ сх. д. / 47.50083° пн. ш. 30.46333° сх. д. / 47.50083; 30.46333Координати: 47°30′03″ пн. ш. 30°27′48″ сх. д. / 47.50083° пн. ш. 30.46333° сх. д. / 47.50083; 30.46333
Середня висота над рівнем моря	45 м
Водойми	р. Тилігул


Місцева влада
Адреса ради	67021, Одеська обл., Березівський район, с. Андрієво-Іванівка, вул. Центральна, 89
Карта
Андрієво-Іванівка
Андрієво-Іванівка
Мапа

Андрієво-Іванівка у Вікісховищі

Розташована на березі річки Тилігул, за 24 км на захід від районного центру. До залізничної станції Любашівка на лінії Одеса-Херсон — 40 км.

Назва

Напередодні десятої річниці Жовтневого перевороту Чернове перейменовано на Андрієво-Іванівку на честь А. В. Іванова (1889 – 1927) – одного з учасників встановлення більшовицької окупації в Україні, який з 1922 по 1925 рр. був головою Одеського губвиконкому.

01.02.1945 Андре-Іванівка (Андрє-Іванівка) перейменована на с. Андрієво-Іванівку.

Село має бути перейменовано, згідно закону про декомунізацію.

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав повернення селу історичної назви Чернове. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.

Історія

Село виникло у середині XVIII століття як місце поселення кріпаків-утікачів та вихідців із Запорізької Січі.

У 1792 році землі навколо Чорнового було подаровано полковнику Чорноморського козацького війська Куликовському. Свої землі Куликовський здавав жителям Чорнового в оренду через посесорів. Пізніше село почали називати Куликовим Полем, а з 1802 року воно стало містечком: населення визнано юридично вільним і приписано до міщан. Не маючи власної землі, бо вся вона належала поміщикові, поселенці мусили сплачувати йому чинш за користування садибою, ріллею, пасовиськами. З господарів, хати яких розміщувались в центрі містечка, стягалося по 20, а в інших місцях по 10 коп за квадратний сажень присадибної ділянки. Населення містечка зростало досить повільно. Так, у 1859 р. тут було лише 44 двори, у яких проживав 241 чоловік.

Поміщик Куріс збудував своїй дочці будинок на березі річки Тилігул. Землі вздовж річки були засаджені садом і лісом. Сюди пересилали болгар і вони навчили місцевих жителів вирощувати такі культури, як перець і баклажани. У 1875 році на березі річки було насаджено гай на площі 48 га із 50-ти порід дерев, здебільшого різних видів дуба. Ця місцевість одержала назву Мар'їна Роща на честь дочки Куріса. Згодом пан Куріс поселився недалеко біля Одеси, а донька його жила в своєму будинку до революції 1917 року. Зараз ліс Мар'їна Роща має 99 га землі. У ньому висадили акації, у 1953-54 році посадили сосну, а також на місці улоговини із джерелами утворено штучне озеро. (Див. також Мар'їн гай).

За переписом 1886—1887 років у Куликовому Полі в 205 дворах проживало 967 чоловік. Тільки хліборобством займалося 87 сімей, 25 — ремісництвом. Тут налічувалось 40 ткаль і килимниць, 25 шевців і кравців, 48 сімей торговців мали 20 лавок, 15 рундуків, 10 зсипних комор. У містечку було 4 кузні, гончарня та на околиці 6 вітряків. Було тут кілька заїздів. Найбільший із них вміщував понад 150 возів з волами. На ті часи Куликове Поле було типовим містечком пригірно-морських стеків на шляху з Білої Церкви та Умані до Одеси. З 30-х років XIX століття землі Куликового Поля перейшли до Мартосів, далеких родичів відомого скульптора І. П. Мартоса. Містечко перейменували на Мартосове, але ця назва не прижилася і залишилася стара назва Чернове до 1910 року. На початку ХХ століття письменних у містечку налічувалось 70 чоловік із переважно заможних верств, тобто всього 7 %.

З 1838 року існувала церковнопарафіяльна школа, у якій навчалося 46 дітей (37 хлопчиків і 9 дівчаток). Тільки в 1900 році тут відкрили двокласне народне училище, у якому спочатку навчалися тільки хлопці, а з 1906 року і дівчата.

У 1900 році в містечку відкрилися поштове відділення і аптека. В 1902 році на кошти земства почав працювати приймальня з одним фельдшером, який обслуговував жителів усієї волості. В 1904 році після закінчення медичного факультету Одеського університету сюди приїхав на постійну роботу лікар В. І. Оскнер (1878—1959 р.р.), який пропрацював тут більше 50 років. З його ініціативи на кошти земства у 1911—1914 рр. звели лікарню.

Після революції сільська рада розподілила поміщицькі землі. На кожного члена сім'ї було нарізано по 1,5 десятин землі.

З 1925 року містечко стало центром Ісаївського району Одеського округу. У Черновому провадилась також робота із витіснення приватників з торгівлі і виробництва. Ще в 1924 році торгівля тут на 90 % була у приватновласницьких руках. У лютому 1928 року райвиконком передав в оренду кооперації паровий млин і олійню. Чернове поступово втрачало вигляд старого містечка з шинками, заїжджими дворами, дрібними крамничками тощо.

Відбулися зміни і в культурному житті. У 1930 році в селі відкрилася семирічна школа. На сільському сході у 1936 році жителі вирішили закрити церкву та побудувати двоповерхову школу, але цього не було зроблено — почалася війна. Нова двоповерхова середня школа з'явилась у селі вже у 1956 році.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 4 жителі села.

У ніч на 4 січня 2013 році в селі було знесено пам'ятник Володимиру Леніну, який, згідно із заявою МВС, впав сам.

Колишній орган місцевого самоуправління — Андрієво-Іванівська сільська рада.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1916 осіб, з яких 874 чоловіки та 1042 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1689 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,74 %
російська	1,95 %
румунська	1,77 %
вірменська	0,24 %
білоруська	0,12 %
угорська	0,12 %

Відомі люди

У селі мешкав, помер і похований Герой Радянського Союзу Д. Х. Губа (1910—1996).
Народився депутат Верховної Ради УРСР 11—12-го скликань, член ЦК КПУ у 1986—1990 р. Снігірьов Микола Михайлович.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

Андрієво-Іванівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Інформація у Вікіданих^?
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт
	Проєкт
	Андрієво-Іванівка у Вікісховищі^?

Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.
. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 травня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
Андрієво-Іванівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}
. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

Історична довідка про заснування с. Андрієво-Іванівки | А-Іванівська школа-інтернат^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Андрієво-Іванівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.

[2] . Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 травня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.

[Голодомор_УІНП-4] Андрієво-Іванівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}

[5] . Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 4 січня 2014.

[6] . Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.

[населення_1989-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-9] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.