Андрі́й Васи́льович Івано́в (16 [28] жовтня 1888, село Кукшево, Костромська губернія, Російська імперія — 10 червня 1927, Москва, РРФСР, СРСР) — гласний Київської міської думи (1917), член ЦВК рад УНР (1917—1918), Народний секретар внутрішніх справ УНРр (1918), голова Київського, Харківського, Одеського губвиконкомів; секретар ВУЦВК, член ЦВК СРСР (1925—1927). Член ЦК КП(б)У в листопаді 1920 — червні 1927 року. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У з 15 грудня 1921 по 23 травня 1922 року та з 17 жовтня 1922 по 4 квітня 1923 року. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП(б)У з 23 травня по 17 жовтня 1922 року. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 17 жовтня 1922 по 4 квітня 1923 року. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у травні 1924 — грудні 1925 року.
Іванов Андрій Васильович | |
---|---|
![]() А. В. Іванов, 1920-ті роки | |
2-й Народний секретар внутрішніх справ УСРР ![]() | |
8 березня 1918 — 25 березня 1918 | |
Попередник | Євген Неронович |
Наступник | Юрій Коцюбинський |
Голова Київського губернського революційного комітету | |
грудень 1919 — 18 липня 1920 | |
Попередник | посаду утворено Андрій Бубнов (як голова Київського губвиконкому) |
Наступник | Михайло Вєтошкін |
Народився | 16 (28) жовтня 1888 с. Кукшево, Костромська губернія, Російська імперія |
Помер | 10 червня 1927 (38 років) Москва, РРФСР, СРСР |
Похований | Маріїнський парк |
Відомий як | державний діяч |
Країна | ![]() |
Національність | росіянин |
Політична партія | РСДРП |
Професія | партійний і державний діяч |
![]() | |
![]() | |
У 1917–1918 роках один з активних організаторів повстань проти Центральної Ради, учасник встановлення радянської влади в Україні.
Біографія
Народився в селянській родині. Закінчив початкове училище. Трудову діяльність розпочав у 1904 році в залізничних майстернях.
Член РСДРП(б) з 1906 року.
Під час революції 1905—1907 років вів партійну роботу серед робітників та солдатів у Володимирській губернії і Москві. Неодноразово заарештовувався, перебував у в'язницях.
З 1916 року працював слюсарем на заводі «Арсенал» у Києві. Після Лютневої революції 1917 року на перших демократичних (всенародних) виборах у Київську міську думу, що відбулися 23 липня (5 серпня) 1917 року, був обраний гласним за списком РСДРП(б). Член Київського комітету РСДРП(б), делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). Під час жовтневого (1917) і січневого (1918) збройних повстань в Києві член ревкому.
17 січня в приміщенні Вінницької міської думи на спільному засіданні Вінницької ради робітничих і солдатських депутатів та місцевого ревкому під його головуванням у Вінниці було проголошено радянську владу. Один із керівників Січневого повстання. З грудня 1917 року член ЦВК України, з березня 1918 року — член Президії ЦВК України. З 8 по 25 березня 1918 року — народний секретар внутрішніх справ радянської Української Народної Республіки.
У 1918 році працював у ЦК КП(б)У.
У лютому 1919 року повернувся до Києва, був обраний товаришем (заступником) голови Київського губернського виконкому, у серпні — головою Київського комітету оборони. Після взяття Києва більшовиками з грудня 1919 року до 18 липня 1920 року — голова Київського губернського революційного комітету (губревкому).
З листопада до грудня 1920 року — голова виконавчого комітету Харківської губернської ради.
У 1921—1922 роках — член Президії та секретар Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету (ВУЦВК).
З 17 жовтня 1922 по 1923 рік — завідувач організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У.
У 1923—1925 роках — голова виконавчого комітету Одеської губернської ради.
Делегат XII і XIII з'їздів РКП(б), на XIII з'їзді обирався кандидатом в члени ЦК РКП(б).
З 1925 року — член ЦВК СРСР. Останні роки життя провів у Москві.
21 травня 1925 — 10 червня 1927 року — член Президії ЦВК СРСР, заступник голови бюджетної комісії і секретар Союзної ради ЦВК СРСР. Одночасно з 1925 по 10 червня 1927 року — заступник директора Інституту радянського будівництва.
Помер 10 червня 1927 року в Москві, похований у Маріїнському парку в Києві.
Пам'ять
Напередодні десятої річниці Жовтневого перевороту Чернове перейменовано на Андрієво-Іванівку на честь А. В. Іванова.
У Києві в 1976 році встановлено пам'ятник Андрієві Іванову (скульптор Макар Вронський, архітектор Василь Гнєздилов). Зруйновано «невідомими» в ніч на 27 травня 2015 року.
На його честь було названо вулицю (носила його ім'я з 1940 до 2014 року, у 1927—1940 роках Левандовська вулиця називалась його ім'ям).
Київському фунікулеру в 1929 році було присвоєне ім'я Андрія Іванова.
Зображення
- Андрій Іванов, 1920-ті роки
- Пам'ятник Андрію Іванову (зруйнований вночі в травні 2015 року)
- Надгробок на могилі Андрія Іванова в Маріїнському парку
Примітки
- Выборы въ Городскую думу // Кіевскія городскія извѣстія. — 1917. — № 8. — август. — С. 48—62.(рос. дореф.)
- Приказ № 224 по Киевской губернии и городу Киеву // Вісти Київського Губерніяльного Революційного Комітету. — 1920. — Ч. 152. — 18 липня. — С. 4. (рос.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.
- В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.) [ 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
Джерела
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 85. — .
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 200–201. (рос.)
- Мовчан О. М. Іванов Андрій Васильович // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — 672 с.: іл. [[23 жовтня 2014 Архівовано] з першоджерела {{{2}}}.]
- Иванов Андрей Васильевич // Большая советская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1972. — Т. 10 : Ива — Италики. — С. 10.
- Іванов Андрій Васильович // Українська Радянська Енциклопедія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Иванов Андрей Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.) [ 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Веб-енциклопедія Києва.
- Ті, що одійшли // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10. [ 15 липня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет