У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Альєйра Альєйра порт alheira також порт Alheiras de Mirandela порту

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Альєйра.

Альєйра (порт. alheira, також порт. Alheiras de Mirandela) — португальська ковбаса, яка в даний час виготовляється з різних видів м'яса: зазвичай з телятини, качиного м'яса, курятини або кролятини, з додаванням хліба. Спочатку такі ковбаси виготовлялися португальськими євреями, що побоювалися переслідувань з боку місцевої інквізиції. Альєйри за своїм зовнішнім виглядом були схожі на поширені на Піренейському півострові ковбаси зі свинини, але готувалися із кошерних компонентів, що дозволяло юдеям потай зберігати свою релігію і звичаї. Згодом такі ковбаси стали стравою португальської національної кухні, втративши первісну кошерність інгредієнтів.

Альєйра

Походження	Португалія
Необхідні компоненти	курятина, телятина, индичатина, качине м'ясо, дичина, сало, оливкова олія, хліб, часник та паприка

Історія

Альєйра була створена португальськими євреями як спосіб обдурити місцеву інквізицію. У 1492 році, коли після закінчення реконкісти іспанський король Фердинанд II Арагонський і його дружина Ізабелла I Кастильська вигнали з Гранади останнього мавританського володаря з Піренейського півострова, вони стали вживати жорсткі заходи щодо тих, хто продовжував сповідувати юдаїзм і іслам з метою примусити їх перейти в католицтво. В результаті представники цих нехристиянських релігій зазнали гонінь і змушені були тікати в більш віротерпимі регіони. В результаті цих дій тисячі євреїв були вигнані іспанською інквізицією з країни, і багато релігійних біженців осіли в більш толерантній Португалії. Однак через кілька років ситуація повторилася і юдеїв стали також примушувати або прийняти католицтво, або ж переселитися в інші країни. Щоб врятуватися від утисків і смерті, багато хто з них формально прийняв християнство, при показному виконанні католицьких звичаїв, але потай від сторонніх вони й далі сповідували юдаїзм, що дістало назву криптоюдаїзм. У 1536 році на прохання короля Жуана III, який побоювався наслідків криптоюдаїзму, була затверджена португальська інквізиція, яка направила основну частину своєї діяльності на викорінення юдаїзму.

Релігія не дозволяє євреям їсти свинину (див. кашрут), тому їх було легко впізнати по тому факту, що вони не готували свинячих ковбас (чорісос) і не коптили їх в коптильнях. Тому євреї замінили свинину в ковбасах різними іншими видами м'яса, такими як яловичина, індичатина, качине м'ясо, курятина і іноді м'ясо куріпок, змішуючи їх з хлібним тістом для поліпшення консистенції. У зв'язку з тим, що з точки зору Галахи при виготовленні ковбаси не можна було використовувати навіть свинячі кишки, вони готувалися без оболонки. Криптоюдеї демонстрували, що вони виготовляють і вживають ковбаси, зовні схожі на місцеві, їх вивішували у всіх на виду, щоб християни не запідозрили, що євреї не їдять свинину, і це створювало враження, що вони дійсно зреклися своїх звичаїв.

Надалі цей рецепт поширився і серед християн, які стали додавати в альєйру свинину. Сучасна альєйра стала популярною стравою португальської національної кухні, втративши первісну кошерність інгредієнтів, оскільки в даний час може складатися з яких завгодно м'ясних компонентів від свинини до дичини, а крім того може бути і зовсім вегетаріанською. Альєйру зазвичай смажать в оливковій олії і подають з вареними овочами і картоплею, часто з яєчнею. Хоча назва «альєйра» походить від місцевого найменування часнику (порт. alho і колись використовувалася для будь-якої ковбаси, у склад якої входила ця приправа, не всі сучасні альєйри містять часник, хоча він все ще є поширеним інгредієнтом.

В даний час найбільш популярними є альєйри, виготовлені в місті Мірандела, а також альєйри з провінцій Бейра-Алта і Траз-уж-Монтіш. Місцеві різновиди португальської ковбаси зі статусом, які охороняються захищеним географічним зазначенням (PGI, англ. protected geographical indication включають альєйру з муніципалітету Віньяйш, а також регіону Баррозу (порт. Barroso; Terras de Barroso Barroso; Terras de Barroso), утвореного муніципалітетами Ботікаш і Монталегре. У 2011 році жителі проголосували за те, щоб визнати її одним з семи гастрономічних чудес Португалії.

Примітки

Боголепов, Роман. . Portuguesa.ru, о Португалии, Лиссабоне, Фаду, кухне и вине. (ru-ru) . Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 17 вересня 2017.
. BBC Русская служба (брит.). 13 вересня 2017. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 17 вересня 2017.
Сохин, Влад. . «Сайт VokrugSveta.ru (ВокругСвета.ру)» (рос.). www.vokrugsveta.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
Боксер, Чарлз. {{{Заголовок}}}. — М. : Центрполиграф, 2019. — С. 159. — .
Соломоник, Татьяна. {{{Заголовок}}}. — СПб : ИД «Нева», 2006. — С. 243.
{{{Заголовок}}}. — М : Издательство «Э», 2016. — С. 43. — .
Alheira de Barroso-Montalegre. DOOR. ec.europa.eu. Процитовано 2 лютого 2020.
. DOOR. ec.europa.eu. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.

Посилання

Альєйра (порт.)

[1] Боголепов, Роман. . Portuguesa.ru, о Португалии, Лиссабоне, Фаду, кухне и вине. (ru-ru) . Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 17 вересня 2017.

[:1-2] . BBC Русская служба (брит.). 13 вересня 2017. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 17 вересня 2017.

[:2-3] Сохин, Влад. . «Сайт VokrugSveta.ru (ВокругСвета.ру)» (рос.). www.vokrugsveta.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.

[4] Боксер, Чарлз. {{{Заголовок}}}. — М. : Центрполиграф, 2019. — С. 159. — .

[:0-5] Соломоник, Татьяна. {{{Заголовок}}}. — СПб : ИД «Нева», 2006. — С. 243.

[6] {{{Заголовок}}}. — М : Издательство «Э», 2016. — С. 43. — .

[7] Alheira de Barroso-Montalegre. DOOR. ec.europa.eu. Процитовано 2 лютого 2020.

[8] . DOOR. ec.europa.eu. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.