Акімов Микола Павлович

Мико́ла Па́влович Акі́мов (рос. Николай Павлович Акимов; нар. 16 квітня 1901, Харків — пом. 6 вересня 1968, Москва) — російський радянський режисер і художник, педагог, професор з 1960 року.

Микола Акімов
рос. Николай Павлович Акимов
Ім'я при народженні	Акимов Николай Павлович
Народився	3 (16) квітня 1901^[4] Харків, Російська імперія^[1]
Помер	6 вересня 1968(1968-09-06)^[1]^[2]^[…] (67 років) Москва, СРСР^[1]
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	художник, театральний режисер, сценограф, педагог, книжковий ілюстратор
Alma mater	Вищі художньо-технічні майстерні
Знання мов	російська
Заклад	^d
Жанр	портрет
У шлюбі з	актриса Олена Юнгер
Нагороди
IMDb	ID 0015347
Висловлювання у Вікіцитатах «Тіні» Салтикова-Щедріна; «Справа» Сухово-Кобиліна; «Ревізор» Гоголя; «Дон Жуан» Байрона. Фільмографія «Третя молодість» (1929, художник-постановник) «Кощій Бездушний» (1944, художник у співавторстві) «Попелюшка» (1947, художник у співавторстві) «Тіні» (1953, режисер-постановник і художник — у співавторстві) «Весна в Москві» (1953, фільм-спектакль; режисер-пост.) «Справа» (1955, фільм-спектакль; режисер-постановник і художник — у співавторстві) «Софія Ковалевська» (1956, сценарист у співавторстві) «Строкаті розповіді» (1961, фільм-спектакль; режисер-постановник у співавторстві) та інші. Художня творчість плакат до вистави п'єси «Диктатура» Виступав, як художник кіно. Працював у галузі станкового живопису, графіки, плаката: плакати до вистав: «Продавці слави» (1925); «Тартюф» (1929); «Диктатура» (1930, за І. Микитенком); портрети: Ю. Лаврова (1929, 1968); І. А. Гріншпуна (1968); українських колгоспників (1930, 1931). Ілюстрував і оформляв книги у видавництвах «Academia», «Полярная звезда», «Былое» та інших; збірки творів Анрі де Реньє (1924—1927) і Жуля Ромена (1925—1930); «Смерть пана Жюльєна» П. Боста (1926) та інші. Літературна діяльність Автор статей з театрального мистецтва і книг: «О театре». Ленінград ; Москва, 1962(рос.); «Не только о театре». Москва, 1966(рос.). Відзнаки Почесні звання: заслужений діяч мистецтв РРФСР (1939); (1944); народний артист РРФСР (1945); народний артист СРСР (1960). Ордена і медалі: два ордена Трудового Червоного Прапора (1939, 1961); орден Червоної Зірки; медаль «За оборону Ленінграда»; медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»; медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда». Інші: срібна медаль за ескізи на Всесвітній виставці в Брюсселі (1958). Вшанування пам'яті мемjріальна дошка в фоє Театру комедії/ 1970 року у Санкт-Петербурзі, на будинку 4 по вулиці Гоголя (нині ), з боку Кирпичного провулка встановлено меморіальну дошку (автор — архітектор ) з текстом: «У цьому будинку з 1945 р по 1967 р жив народний артист СРСР Микола Павлович Акімов»; У 1986 році ім'я М. П. Акімова присвоєно Ленінградському театру комедії; У 2001 році в фоє Театру комедії відкрито меморіальну дошку М. П. Акімова. Скульптор , архітектор О. О. Гавричков; У 2011 році в Театрі комедії відкрита кімната-музей режисера. На його честь названо астероїд 4521 Акімов. Примітки Акимов Николай Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. d:Track:Q649d:Track:Q17378135 Encyclopædia Britannica d:Track:Q5375741 Vanslov V. V. Akimov, Nikolay // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T001371 d:Track:Q217595d:Track:Q103889470d:Track:Q810196d:Track:Q56691875d:Track:Q21431157d:Track:Q1547776 Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244 Біографія на kino-teatr.ru [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.](рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2020. Процитовано 25 травня 2020. В якому він взяв участь і як співавтор сценічного варіанту п'єси. Фільмографія на kino-teatr.ru [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.) Еециклопедія сучасної України. «Художники народов СССР». Библиографический словарь. , Москва, 1970. Том 1. сторінки 75—76(рос.) Енциклопедія Санкт-Петербурга [ 7 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.) Мазурова С., Сладков А. В Петербурге открыли комнату-музей режиссёра Николая Акимова // Российская газета. — 2011. — 16 апреля. [ 1 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.) Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — . Літенратура Н. П. Акимов-художник. Ленинград, 1960(рос.); Театральный плакат Н. Акимова: Альбом. Москва, 1963(рос.); Бернацька Р. П., Бурмистренко С. Л. 50 років українського драматичного театру (хроніка 1935—1941 рр.) // Театральна культура. 1967. Вип. 4; Сахновський-Панкєєв В. О. На братній сцені. К., 1972; Эткинд М. Николай Акимов. Сценография. Графика. Москва, 1980(рос.); Акимов Николай Павлович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.). Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 16. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]