Адам Кіркор

Адам Гонорій Кіркор (біл. Адам Ганоры Кіркор; 21 січня 1818/1819, , Могильовська губернія — 23 листопада 1886, м. Краків) — білорусько-польський археолог, видавець.

Адам Кіркор
пол. Adam Honory Kirkor
Псевдоніми	Jan ze Śliwina^[1], Ян Валігурскі, Ян Вилигурский, Яцак, Яцек, Саборы
Народився	21 січня 1818(1818-01-21)
Помер	23 листопада 1886(1886-11-23) (68 років) Краків
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст, археолог, історик, публіцист, видавець
Alma mater	^d ^d
Галузь	археологія
Членство	Віленська археологічна комісія ^d^[2] ^d
Рід	^d
Батько	^d
Мати	^d
У шлюбі з	^d
Адам Кіркор у Вікісховищі

Життєпис

Точна дата народження не відома. Згідно з даними К. В. Вуйціцького, народився 21 січня 1818. Згідно з написом надгробка — у 1819 році.

Охрещений 18 січня 1819 р. (запис у метричній книзі). Батько — Карл (Кароль) Кіркор, мати — його дружина Текля, з дому Володкович.

Навчатись почав у Могильовській гімназії, потім продовжив у 2-й Віленській в 1834 році, яку закінчив у 1838. Того ж року почав працювати канцеляристом «Ізби Скарбової» у Вільно. В лютому 1849 став дійсним членом Віленського статистичного комітету. У 1859 році заснував громадську спілку, набув друкарню (по Т. Ґлюксберґу), яка 1 липня 1859 відновила діяльність як «пол. Drukarnia A. H. Kirkora i Spółki» (став у 1861 році її єдиним власником). В грудні 1859 прийняв у «державу» урядове 2 мовне (польська, рос.) видання «пол. Kurier Wileński».

Під час видання праці «пол. Na Dziś» мав клопоти з російською цензурою. З 1873 року надзвичайний член Академії Знань у Кракові.

Досліджував:

• 1876 рік — «скринькове» поховання, село Коцюбинці
• 1876-1878 — печера Вертеба
• 1878 рік — курганний могильник Жнибороди I в урочищі Вірлиська, поблизу села Жнибороди.

Праці

• Кіркор А. Г. Покуття з археологічного погляду (1874 р.) [Текст]: дослідження/ А. Г. Кіркор.- Коломия: Вік, 2009. — 80с. — .
• (рос.)Историко-статистические очерки Виленской губернии. Т. 1—2. Вильна, 1852—1853;
• (рос.)Этнографический взгляд на Виленскую губернию // Этнографический сборник, издаваемый РГО. СПб., 1858. Вып. 3;
• (пол.)Przechadzki po Wilnie i jego okolicach. Wilno, 1862 (2 wyd. 1859; 3 wyd. 1865);
• (пол.)O literaturze pobratymczych narodów słowiańskich. Kraków, 1874;
• (рос.)Живописная Россия. Т. 3. Ч. 1: Литовское Полесье. Ч. 2. Белорусское Полесье. СПб., 1882 (факсимільне перавидання: Мн., 1993).

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/kirkor-adam-honory/

Джерела

• Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 8: Канто — Кулі / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн., 1999. .(біл.)
• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 4: Кадэты — Ляшчэня / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1997. — 432 с.: іл. .(біл.)
• Dawid Fajnhauz i Stefan Nosek. Kirkor Adam Honory // // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966-67. — t. XII. — S. 475—478. (пол.)
• Киркор, Адам-Гонорий Карлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

• Гурток Кіркора // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 248.
• Біографія та тексти в Балтійському архіві [ 9 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)