Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Італійські склерофільні та напівлистопадні ліси (ідентифікатор WWF: PA1211) — палеарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на Апеннінському півострові в Південній Європі.
 Буковий ліс [it] (масив Гаргано) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA1211 |
| Межі | Альпійські хвойні та мішані ліси Апеннінські листяні гірські ліси Середземноморські ліси Північно-Східної Іспанії та Південної Франції Мішані ліси Паданської рівнини Мішані гірські ліси Південних Апеннін Тірренсько-Адріатичні склерофільні та мішані ліси |
| Площа, км² | 101 052 |
| Країни | Італія, Франція |
| Охороняється | 18 302 км² (18 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон італійських склерофільних та напівлистопадних лісів охоплює більшу частину Апеннінського півострова, за винятком Паданської рівнини, півостровів Калабрія та Салентина, а також найвищих вершин Апеннін. В межах регіону розташовані низовини Центральної Італії, зокрема долини річок Арно і Тибр, узбережжя Тирренського моря в Центральній Італії та Лігурії, а також центральна частина адріатичного узбережжя. Значна частина регіону розташована в [it] та [it] Тоскани, Лаціо, Кампанії та північної Апулії, зокрема на півострові [it] та на плато [it]. Невелика частина регіону також поширюється на крайній південний захід Франції вздовж східної частини Французької Рив'єри між Ментоном і Каннами, таким чином також охоплюючи Монако.
Найвищими вершинами екорегіону є Монте-Пізаніно висотою 1946 м в Апуанських Альпах, Монте-Аміата висотою 1738 м в Тосканських Антиальпах та [it] в горах [it]. У регіоні знаходиться найбільше озеро півострівної Італії — Тразіменське озеро тектонічного походження. З геологічної точки зору в екорегіоні переважають мезозойські осадові породи — вапняки, доломіти, мергелі, сланці та пісковики. Інтенсивний альпійський орогенез призвів до появи стрімких, складних форм рельєфу. У центральних Апеннінах дуже часто зустрічаються карстові системи (печери, поля, лійки, каньйони). Також в регіоні поширені вулканічні гірські породи, пов'язані із давньою вулканічною активністю, яка призвела до появи ряду вулканічних озер (Больсена, Браччано, [it], Альбано) і гір. Регіон дуже сейсмічно активний через активні зони субдукції, що оточують Адріатичну плиту.
Високогірні ліси Апеннін виділяють у окремі екорегіони – апеннінських гірських листяних лісів в Центральній Італії та мішаних гірських лісів Південних Апеннін у Південній Італії. Прибережні низовини та передгір'я Кампанії, Калабрії та Апулії на півдні Італії є частиною регіону тірренсько-адріатичних склерофільних та мішаних лісів, а на північному сході Італії розташовані мішані ліси Паданської рівнини.
Населення екорегіону розподілено нерівномірно: більшість людей зосереджені у великих містах в гірських долинах і прибережних районах, тоді як гірські масиви є слабозаселеними. В межах регіону розташовані такі міста, як Рим, Флоренція, Генуя і Ніцца.
Клімат
Клімат регіону характеризується різким висотним градієнтом. На найнижчих висотах панує жаркий і вологий субтропічний клімат із середньорічною температурою близько 14-17 °C, а на найвищих висотах — холодний і вологий клімат із середньорічною температурою 9-13 °C та середньорічною кількістю опадів 2000 мм. Зими в горах суворі з рясними снігопадами.
Флора
Широкий висотний діапазон екорегіону призвів до формування різних лісових угруповань, які відрізняються залежно від висоти та ґрунтів.
На низьких висотах поширені вічнозелені склерофільні ліси, основу яких складають кам'яні дуби (Quercus ilex), що ростуть на скелястих вапнякових схилах, та коркові дуби (Q. suber), що ростуть переважно на вулканічних ґрунтах, а також інші листяні та хвойні породи дерев — пухнасті дуби (Q. pubescens), білоцвітні ясени (Fraxinus ornus), звичайні хмелеграби (Ostrya carpinifolia), південні каркаси (Celtis australis), приморські сосни (Pinus pinaster), італійські сосни (P. pinea) та алепські сосни (P. halepensis). На вапнякових субстратах тирренських схилів Центральних Апеннін часто трапляються ліси реліктових європейських церцисів (Cercis siliquastrum), з якими асоціюються такі дерева, як пухнасті дуби (Q. pubescens), французькі клени (Acer monspessulanum), східні граби (Carpinus orientalis) та звичайний глід (Crataegus monogyna).
На середніх висотах поширені широколистяні ліси, де переважають листопадні породи дубів, зокрема бурґундські дуби (Q. cerris), пухнасті дуби (Q. pubescens) та угорські дуби (Q. frainetto), а також їстівні каштани (Castanea sativa) та звичайні хмелеграби (O. carpinifolia)
Високогір'я характеризуються обширними, різноманітними за складом мішаними та широколистяними листопадними лісами. Основним видом в них є звичайний бук (Fagus sylvatica), який формує лісовий намет. Добре збережені лісові масиви нараховують понад двадцять порід дерев, серед яких явір (Acer pseudoplatanus), італійський клен (A. opalus), ендемічний [en] (A. lobelii), круглолиста горобина (Sorbus aria), звичайна горобина (S. aucuparia), берека (S. torminalis), шорсткий в'яз (Ulmus glabra), широколиста липа (Tilia platyphyllos) та осика (Populus tremula). Звичайні падуби (Ilex aquifolium) та звичайні тиси (Taxus baccata) є особливо поширеними в гірському масиві на півострові Гаргано. В кількох гірських районах Апеннін трапляються реліктові ліси білої ялиці (Abies alba).
У північній частині екорегіону склерофільні види становлять виняток, а широколистяні ліси розвиваються з рівнин. Переважаючими деревами на південних схилах пагорбів Емілії-Романьї та П'ємонту є пухнасті дуби (Q. pubescens) у поєднанні зі скельними дубами (Quercus petraea), а на північних схилах — звичайні хмелеграби (O. carpinifolia), польові клени (A. campestre) та явори (A. pseudoplatanus). На обох схилах зустрічаються білоцвітні ясени (Fraxinus ornus). На вищих ділянках в цих місцевостях ростуть їстівні каштани (Castanea sativa), бурґундські дуби (Q. cerris) та звичайні буки (F. sylvatica).
Для екорегіону є характерним надзвичайно високе флористиче біорізноманіття — в його межах поширені десятки тисяч різних видів рослин. В гірських масивах регіону ендемічні види складають від 10 до 20 % від загальної флори: в горах Абруццо — 1200 видів, в гірських масивах Гран-Сассо-д'Італія і [it] — 1500 видів, в горах [it] — 1800 видів, в горах півострова Гаргано — понад 2000 видів. Особливо різноманітними є орхідеї: в горах Маєлла відомо 60 видів цих рослин, а в горах Гаргано – 56 видів. Серед них є багато ендеміків Середземномор'я, зокрема [it], [it], [it], [it], Anacamptis laxiflora, [it], [it], [it], Limodorum abortivum та [it]. Ендемічна флора поширена по всьому висотному градієнту, від рівня моря до високих гір. Прикладами є [en], Adonis distorta та [pl].
Фауна
Екорегіон вирізняється значним фауністичним різноманіттям. В його межах поширені понад 40 видів ссавців, включаючи важливі популяції великих м’ясоїдних тварин, яким загрожує зникнення. Зокрема, в регіоні проживає найбільша в Італії популяція (близько 60 особин) апеннінських бурих ведмедів (Ursus arctos marsicanus) та [it] (Canis lupus italicus). Серед інших важливих ссавців слід відзначити європейських сарн (Capreolus capreolus), ендемічних [it] (Козиця піренейська), лісових котів (Felis silvestris), благородних оленів (Cervus elaphus), чубатих їжатців (Hystrix cristata), лісових куниць (Martes martes) та кам'яних куниць (Martes foina). В деяких струмках та гірських озерах екорегіону зустрічаються річкові видри (Lutra lutra).
У лісах екорегіону також мешкає велика кількість видів птахів, в деяких гірських масивах — понад 150 видів. Зокрема, в регіоні зустрічаються такі хижі птахи, як євразійські осоїди (Pernis apivorus) та беркути (Aquila chrysaetos). Білоголових сипів (Gyps fulvus) нещодавно було реінтродукувано в районі гори [it].
В Апеннінських горах поширені такі ендемічні види земноводних, як окулярні саламандри (Salamandrina terdigitata), [en] (Lissotriton italicus), [en] (Rana italica), а також ендемічний підвид вогняної саламандри (Salamandra salamandra gigliolii). Плазуни регіону є типовими для інших подібних гірських лісових систем Середземномор'я. Зокрема, в екорегіоні зустрічаються карликові кілюваті ящірки (Algyroides fitzingeri), [en] (Podarcis tiliguerta) та [en] (Podarcis siculus).
Також в регіоні зареєстровано велику кількість видів метеликів (Lepidoptera), серед яких приблизно 116 денних і 700 нічних видів.
Збереження
Екорегіон зберіг більшу частину свого лісового покриву. У важкодоступних гірських масивах збереглися праліси, прикладом яких є [it]. Незважаючи на це, більшість лісів екорегіону — це середньої якості переліски і рідколісся, які значною мірою відновилися після широкого занедбання сільських районів у першій половині XX століття. Випас худоби та лісове господарство значно змінили структуру лісу: суцільні вирубки призвели до появи одновікових насаджень з дуже малою кількістю старих дерев і бідним підліском.
Оцінка 2017 року показала, що 18 302 км², або 18 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [it], [it], [it], Національний парк Абруццо, Лаціо й Молізе, [it], [it], [it], Національний парк Гран-Сассо та Монті-делла-Лага, [it] та [it]
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 24 липня 2022.
Посилання
- Italian sclerophyllous and semi-deciduous forests Encyclopedia of Earth
- «Italian Sclerophyllous and Semi-Deciduous Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Italijski sklerofilni ta napivlistopadni lisi identifikator WWF PA1211 palearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij na Apenninskomu pivostrovi v Pivdennij Yevropi Italijski sklerofilni ta napivlistopadni lisi Bukovij lis it masiv Gargano Ekozona Palearktika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA1211 Mezhi Alpijski hvojni ta mishani lisi Apenninski listyani girski lisi Seredzemnomorski lisi Pivnichno Shidnoyi Ispaniyi ta Pivdennoyi Franciyi Mishani lisi Padanskoyi rivnini Mishani girski lisi Pivdennih Apennin Tirrensko Adriatichni sklerofilni ta mishani lisi Plosha km 101 052 Krayini Italiya Franciya Ohoronyayetsya 18 302 km 18 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Regionalnij prirodnij park it Cvitinnya Anemonoides apennina v parku Brachchiano Martinyano Kashtanovij lis v ToskaniGeografiyaEkoregion italijskih sklerofilnih ta napivlistopadnih lisiv ohoplyuye bilshu chastinu Apenninskogo pivostrova za vinyatkom Padanskoyi rivnini pivostroviv Kalabriya ta Salentina a takozh najvishih vershin Apennin V mezhah regionu roztashovani nizovini Centralnoyi Italiyi zokrema dolini richok Arno i Tibr uzberezhzhya Tirrenskogo morya v Centralnij Italiyi ta Liguriyi a takozh centralna chastina adriatichnogo uzberezhzhya Znachna chastina regionu roztashovana v it ta it Toskani Lacio Kampaniyi ta pivnichnoyi Apuliyi zokrema na pivostrovi it ta na plato it Nevelika chastina regionu takozh poshiryuyetsya na krajnij pivdennij zahid Franciyi vzdovzh shidnoyi chastini Francuzkoyi Riv yeri mizh Mentonom i Kannami takim chinom takozh ohoplyuyuchi Monako Najvishimi vershinami ekoregionu ye Monte Pizanino visotoyu 1946 m v Apuanskih Alpah Monte Amiata visotoyu 1738 m v Toskanskih Antialpah ta it v gorah it U regioni znahoditsya najbilshe ozero pivostrivnoyi Italiyi Trazimenske ozero tektonichnogo pohodzhennya Z geologichnoyi tochki zoru v ekoregioni perevazhayut mezozojski osadovi porodi vapnyaki dolomiti mergeli slanci ta piskoviki Intensivnij alpijskij orogenez prizviv do poyavi strimkih skladnih form relyefu U centralnih Apenninah duzhe chasto zustrichayutsya karstovi sistemi pecheri polya lijki kanjoni Takozh v regioni poshireni vulkanichni girski porodi pov yazani iz davnoyu vulkanichnoyu aktivnistyu yaka prizvela do poyavi ryadu vulkanichnih ozer Bolsena Brachchano it Albano i gir Region duzhe sejsmichno aktivnij cherez aktivni zoni subdukciyi sho otochuyut Adriatichnu plitu Visokogirni lisi Apennin vidilyayut u okremi ekoregioni apenninskih girskih listyanih lisiv v Centralnij Italiyi ta mishanih girskih lisiv Pivdennih Apennin u Pivdennij Italiyi Priberezhni nizovini ta peredgir ya Kampaniyi Kalabriyi ta Apuliyi na pivdni Italiyi ye chastinoyu regionu tirrensko adriatichnih sklerofilnih ta mishanih lisiv a na pivnichnomu shodi Italiyi roztashovani mishani lisi Padanskoyi rivnini Naselennya ekoregionu rozpodileno nerivnomirno bilshist lyudej zoseredzheni u velikih mistah v girskih dolinah i priberezhnih rajonah todi yak girski masivi ye slabozaselenimi V mezhah regionu roztashovani taki mista yak Rim Florenciya Genuya i Nicca KlimatKlimat regionu harakterizuyetsya rizkim visotnim gradiyentom Na najnizhchih visotah panuye zharkij i vologij subtropichnij klimat iz serednorichnoyu temperaturoyu blizko 14 17 C a na najvishih visotah holodnij i vologij klimat iz serednorichnoyu temperaturoyu 9 13 C ta serednorichnoyu kilkistyu opadiv 2000 mm Zimi v gorah suvori z ryasnimi snigopadami FloraShirokij visotnij diapazon ekoregionu prizviv do formuvannya riznih lisovih ugrupovan yaki vidriznyayutsya zalezhno vid visoti ta gruntiv Na nizkih visotah poshireni vichnozeleni sklerofilni lisi osnovu yakih skladayut kam yani dubi Quercus ilex sho rostut na skelyastih vapnyakovih shilah ta korkovi dubi Q suber sho rostut perevazhno na vulkanichnih gruntah a takozh inshi listyani ta hvojni porodi derev puhnasti dubi Q pubescens bilocvitni yaseni Fraxinus ornus zvichajni hmelegrabi Ostrya carpinifolia pivdenni karkasi Celtis australis primorski sosni Pinus pinaster italijski sosni P pinea ta alepski sosni P halepensis Na vapnyakovih substratah tirrenskih shiliv Centralnih Apennin chasto traplyayutsya lisi reliktovih yevropejskih cercisiv Cercis siliquastrum z yakimi asociyuyutsya taki dereva yak puhnasti dubi Q pubescens francuzki kleni Acer monspessulanum shidni grabi Carpinus orientalis ta zvichajnij glid Crataegus monogyna Na serednih visotah poshireni shirokolistyani lisi de perevazhayut listopadni porodi dubiv zokrema burgundski dubi Q cerris puhnasti dubi Q pubescens ta ugorski dubi Q frainetto a takozh yistivni kashtani Castanea sativa ta zvichajni hmelegrabi O carpinifolia Visokogir ya harakterizuyutsya obshirnimi riznomanitnimi za skladom mishanimi ta shirokolistyanimi listopadnimi lisami Osnovnim vidom v nih ye zvichajnij buk Fagus sylvatica yakij formuye lisovij namet Dobre zberezheni lisovi masivi narahovuyut ponad dvadcyat porid derev sered yakih yavir Acer pseudoplatanus italijskij klen A opalus endemichnij en A lobelii kruglolista gorobina Sorbus aria zvichajna gorobina S aucuparia bereka S torminalis shorstkij v yaz Ulmus glabra shirokolista lipa Tilia platyphyllos ta osika Populus tremula Zvichajni padubi Ilex aquifolium ta zvichajni tisi Taxus baccata ye osoblivo poshirenimi v girskomu masivi na pivostrovi Gargano V kilkoh girskih rajonah Apennin traplyayutsya reliktovi lisi biloyi yalici Abies alba U pivnichnij chastini ekoregionu sklerofilni vidi stanovlyat vinyatok a shirokolistyani lisi rozvivayutsya z rivnin Perevazhayuchimi derevami na pivdennih shilah pagorbiv Emiliyi Romanyi ta P yemontu ye puhnasti dubi Q pubescens u poyednanni zi skelnimi dubami Quercus petraea a na pivnichnih shilah zvichajni hmelegrabi O carpinifolia polovi kleni A campestre ta yavori A pseudoplatanus Na oboh shilah zustrichayutsya bilocvitni yaseni Fraxinus ornus Na vishih dilyankah v cih miscevostyah rostut yistivni kashtani Castanea sativa burgundski dubi Q cerris ta zvichajni buki F sylvatica Dlya ekoregionu ye harakternim nadzvichajno visoke floristiche bioriznomanittya v jogo mezhah poshireni desyatki tisyach riznih vidiv roslin V girskih masivah regionu endemichni vidi skladayut vid 10 do 20 vid zagalnoyi flori v gorah Abrucco 1200 vidiv v girskih masivah Gran Sasso d Italiya i it 1500 vidiv v gorah it 1800 vidiv v gorah pivostrova Gargano ponad 2000 vidiv Osoblivo riznomanitnimi ye orhideyi v gorah Mayella vidomo 60 vidiv cih roslin a v gorah Gargano 56 vidiv Sered nih ye bagato endemikiv Seredzemnomor ya zokrema it it it it Anacamptis laxiflora it it it Limodorum abortivum ta it Endemichna flora poshirena po vsomu visotnomu gradiyentu vid rivnya morya do visokih gir Prikladami ye en Adonis distorta ta pl FaunaEkoregion viriznyayetsya znachnim faunistichnim riznomanittyam V jogo mezhah poshireni ponad 40 vidiv ssavciv vklyuchayuchi vazhlivi populyaciyi velikih m yasoyidnih tvarin yakim zagrozhuye zniknennya Zokrema v regioni prozhivaye najbilsha v Italiyi populyaciya blizko 60 osobin apenninskih burih vedmediv Ursus arctos marsicanus ta it Canis lupus italicus Sered inshih vazhlivih ssavciv slid vidznachiti yevropejskih sarn Capreolus capreolus endemichnih it Kozicya pirenejska lisovih kotiv Felis silvestris blagorodnih oleniv Cervus elaphus chubatih yizhatciv Hystrix cristata lisovih kunic Martes martes ta kam yanih kunic Martes foina V deyakih strumkah ta girskih ozerah ekoregionu zustrichayutsya richkovi vidri Lutra lutra U lisah ekoregionu takozh meshkaye velika kilkist vidiv ptahiv v deyakih girskih masivah ponad 150 vidiv Zokrema v regioni zustrichayutsya taki hizhi ptahi yak yevrazijski osoyidi Pernis apivorus ta berkuti Aquila chrysaetos Bilogolovih sipiv Gyps fulvus neshodavno bulo reintrodukuvano v rajoni gori it V Apenninskih gorah poshireni taki endemichni vidi zemnovodnih yak okulyarni salamandri Salamandrina terdigitata en Lissotriton italicus en Rana italica a takozh endemichnij pidvid vognyanoyi salamandri Salamandra salamandra gigliolii Plazuni regionu ye tipovimi dlya inshih podibnih girskih lisovih sistem Seredzemnomor ya Zokrema v ekoregioni zustrichayutsya karlikovi kilyuvati yashirki Algyroides fitzingeri en Podarcis tiliguerta ta en Podarcis siculus Takozh v regioni zareyestrovano veliku kilkist vidiv metelikiv Lepidoptera sered yakih priblizno 116 dennih i 700 nichnih vidiv ZberezhennyaEkoregion zberig bilshu chastinu svogo lisovogo pokrivu U vazhkodostupnih girskih masivah zbereglisya pralisi prikladom yakih ye it Nezvazhayuchi na ce bilshist lisiv ekoregionu ce serednoyi yakosti pereliski i ridkolissya yaki znachnoyu miroyu vidnovilisya pislya shirokogo zanedbannya silskih rajoniv u pershij polovini XX stolittya Vipas hudobi ta lisove gospodarstvo znachno zminili strukturu lisu sucilni virubki prizveli do poyavi odnovikovih nasadzhen z duzhe maloyu kilkistyu starih derev i bidnim pidliskom Ocinka 2017 roku pokazala sho 18 302 km abo 18 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut it it it Nacionalnij park Abrucco Lacio j Molize it it it Nacionalnij park Gran Sasso ta Monti della Laga it ta it PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 24 lipnya 2022 PosilannyaItalian sclerophyllous and semi deciduous forests Encyclopedia of Earth Italian Sclerophyllous and Semi Deciduous Forests One Earth