Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Італійська колонізація Північного Причорномор я складова частина процесу розпаду Візантійської імперії та економічної ек

Італійська колонізація Північного Причорномор'я

Італійська колонізація Північного Причорномор'я — складова частина процесу розпаду Візантійської імперії та економічної експансії морських республік середньовічної Італії.

Історія

З другої половини XII століття, після опанування торговельними зв'язками Європи з Левантом, купецтво італійських міст, переважно Венеції та Генуї, спрямувало зусилля на завоювання ринків більш віддаленого Причорномор'я. З 1169 уряд Візантії, який контролював чорноморські протоки, відкрив доступ у цей регіон для генуезьких купців. Лише після падіння Константинополя в ході четвертого хрестового походу венеційські купці за угодою з Латинською імперією (1204–1261) здобули виняткове право торгівлі у Чорному морі. В Північному Причорномор'ї їхньою головною факторією стала Солдайя (сучасний Судак) (1260–1365).

Після відновлення 1261 Візантійської імперії союзники греків генуезці повернули собі домінування в Причорномор'ї, де закріпилися, зокрема, в Криму, в Монкастро (Маврокастро; нині місто Білгород-Дністровський), на Тамані (Матраха), пізніше в Тані (нині місто Азов), в гирлі Дунаю — у (сучасне місто Ісакча в Румунії) та (Лікостомо) (сучасне місто Кілія). Переділ володінь у Північному Причорномор'ї між Генуезькою та Венеційською торговельними республіками завершився після (Війни за протоки (1350–1355)). За угодами 1350 з Візантією, 1355 з Венецією, 1365, 1380, 1381, 1387 із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою все узбережжя Криму від Херсонеса Таврійського до Керчі. Головні з цих володінь — Кафа (з 1266), Солдайя (з 1365), Чембало (Балаклава), Мангуп, (Ялта), (Алупка), (Гурзуф), Партеніт, (Алушта), (Воспоро) та інші, генуезька колонія в місті Солхат (Старий Крим), які з часом стали основою Капітанства Готія, до якого входили також і території, заселені місцевим населенням. Владу над генуезькими колоніями у Причорномор'ї здійснював консул Кафи, який обирався в Генуї, але присягав Статуту Кафи та Генуї вже в Криму.

Венеційці утримали за собою ринки Малої Азії, пізніше закріпилися на західному узбережжі Чорного моря з факторією в гирлі Дунаю. В XIV столітті їхню увагу було прикуто до Азовського моря, де вони закріпилися в , заснувавши факторію в Тані поблизу ординської фортеці Азак, де закінчувався Великий шовковий шлях. Це стало можливим завдяки активним дипломатичним зносинам з ханами Золотої Орди Узбеком і Джанібеком. 1355 венеційці заснували факторію неподалік Кафи. Поблизу сучасного міста Таганрог (Ростовської області, Російська Федерація), неподалік від Тани виникла пізанська колонія . В Північному Причорномор'ї було засновано декілька нових єпархій католицької церкви: в Кафі, Херсонесі та Воспоро.

З кінця XIV століття поступово переміщуються трансконтинентальні торговельні шляхи — великого значення набув маршрут з Європи до Причорномор'я не через Константинополь, а через Львів та Монкастро. З розширенням військової експансії Османської імперії венеційці та генуезці до кінця XV століття втрачають свої факторії в Причорномор'ї. Дипломатичні місії (Іосафата Барбаро) та Амброджо Контаріні до Персії (нині Іран) у пошуку союзників проти османів не змогли зупинити проникнення османів до Європи та Криму, після чого припинилося існування італійських колоній у Північному Причорномор'ї (1475).

Див. також

Джерела

  • Мурзакевич Н. Н. История генуэзских поселений в Крыму. Одесса, 1837;
  • Брун Ф. К. Черноморье: сборник исследований по исторической географии Южной России, ч. 1-2. Одесса, 1879-80;
  • Соколов Н. П. Образование Венецианской колониальной империи. Саратов, 1963;
  • Барбаро и Контарини о России. К истории итало-русских связей в XV в. Л., 1971;
  • Якобсон А. Л. Крым в средние века. М., 1973;
  • Феодальная Таврика. К., 1974;
  • Balard M. La Romanie Génoise (XIII — début XVe siécle), vol. 1-2. Roma-Genova, 1978;
  • Pistarino G. Genovesi d'Oriente. Genova, 1990;
  • Карпов С. П. Путями средневековых мореходов. Черноморская навигация Венецианской республики в XIII–XV вв. М., 1994;
  • Еманов А. Г. Север и Юг в истории коммерции. На материалах Кафы XIII–XV вв. Тюмень, 1995;
  • Карпов С. П. Латинская Романия. СПб., 2000.
  • (Michele Giuseppe Canale). Della Crimea e dei suoi dominatori dalle sue origini fino al trattato di Parigi. Genova, 1856.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Italijska kolonizaciya Pivnichnogo Prichornomor ya skladova chastina procesu rozpadu Vizantijskoyi imperiyi ta ekonomichnoyi ekspansiyi morskih respublik serednovichnoyi Italiyi IstoriyaZ drugoyi polovini XII stolittya pislya opanuvannya torgovelnimi zv yazkami Yevropi z Levantom kupectvo italijskih mist perevazhno Veneciyi ta Genuyi spryamuvalo zusillya na zavoyuvannya rinkiv bilsh viddalenogo Prichornomor ya Z 1169 uryad Vizantiyi yakij kontrolyuvav chornomorski protoki vidkriv dostup u cej region dlya genuezkih kupciv Lishe pislya padinnya Konstantinopolya v hodi chetvertogo hrestovogo pohodu venecijski kupci za ugodoyu z Latinskoyu imperiyeyu 1204 1261 zdobuli vinyatkove pravo torgivli u Chornomu mori V Pivnichnomu Prichornomor yi yihnoyu golovnoyu faktoriyeyu stala Soldajya suchasnij Sudak 1260 1365 Pislya vidnovlennya 1261 Vizantijskoyi imperiyi soyuzniki grekiv genuezci povernuli sobi dominuvannya v Prichornomor yi de zakripilisya zokrema v Krimu v Monkastro Mavrokastro nini misto Bilgorod Dnistrovskij na Tamani Matraha piznishe v Tani nini misto Azov v girli Dunayu u suchasne misto Isakcha v Rumuniyi ta Likostomo suchasne misto Kiliya Peredil volodin u Pivnichnomu Prichornomor yi mizh Genuezkoyu ta Venecijskoyu torgovelnimi respublikami zavershivsya pislya Vijni za protoki 1350 1355 Za ugodami 1350 z Vizantiyeyu 1355 z Veneciyeyu 1365 1380 1381 1387 iz Zolotoyu Ordoyu genuezci zakripili za soboyu vse uzberezhzhya Krimu vid Hersonesa Tavrijskogo do Kerchi Golovni z cih volodin Kafa z 1266 Soldajya z 1365 Chembalo Balaklava Mangup Yalta Alupka Gurzuf Partenit Alushta Vosporo ta inshi genuezka koloniya v misti Solhat Starij Krim yaki z chasom stali osnovoyu Kapitanstva Gotiya do yakogo vhodili takozh i teritoriyi zaseleni miscevim naselennyam Vladu nad genuezkimi koloniyami u Prichornomor yi zdijsnyuvav konsul Kafi yakij obiravsya v Genuyi ale prisyagav Statutu Kafi ta Genuyi vzhe v Krimu Venecijci utrimali za soboyu rinki Maloyi Aziyi piznishe zakripilisya na zahidnomu uzberezhzhi Chornogo morya z faktoriyeyu v girli Dunayu V XIV stolitti yihnyu uvagu bulo prikuto do Azovskogo morya de voni zakripilisya v zasnuvavshi faktoriyu v Tani poblizu ordinskoyi forteci Azak de zakinchuvavsya Velikij shovkovij shlyah Ce stalo mozhlivim zavdyaki aktivnim diplomatichnim znosinam z hanami Zolotoyi Ordi Uzbekom i Dzhanibekom 1355 venecijci zasnuvali faktoriyu nepodalik Kafi Poblizu suchasnogo mista Taganrog Rostovskoyi oblasti Rosijska Federaciya nepodalik vid Tani vinikla pizanska koloniya V Pivnichnomu Prichornomor yi bulo zasnovano dekilka novih yeparhij katolickoyi cerkvi v Kafi Hersonesi ta Vosporo Z kincya XIV stolittya postupovo peremishuyutsya transkontinentalni torgovelni shlyahi velikogo znachennya nabuv marshrut z Yevropi do Prichornomor ya ne cherez Konstantinopol a cherez Lviv ta Monkastro Z rozshirennyam vijskovoyi ekspansiyi Osmanskoyi imperiyi venecijci ta genuezci do kincya XV stolittya vtrachayut svoyi faktoriyi v Prichornomor yi Diplomatichni misiyi Iosafata Barbaro ta Ambrodzho Kontarini do Persiyi nini Iran u poshuku soyuznikiv proti osmaniv ne zmogli zupiniti proniknennya osmaniv do Yevropi ta Krimu pislya chogo pripinilosya isnuvannya italijskih kolonij u Pivnichnomu Prichornomor yi 1475 Div takozhGenuezki koloniyi u Pivnichnomu Prichornomor yi Davnogrecki koloniyi Pivnichnogo Prichornomor yaDzherelaA G Plahonin Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 641 ISBN 966 00 0610 1 Murzakevich N N Istoriya genuezskih poselenij v Krymu Odessa 1837 Brun F K Chernomore sbornik issledovanij po istoricheskoj geografii Yuzhnoj Rossii ch 1 2 Odessa 1879 80 Sokolov N P Obrazovanie Venecianskoj kolonialnoj imperii Saratov 1963 Barbaro i Kontarini o Rossii K istorii italo russkih svyazej v XV v L 1971 Yakobson A L Krym v srednie veka M 1973 Feodalnaya Tavrika K 1974 Balard M La Romanie Genoise XIII debut XVe siecle vol 1 2 Roma Genova 1978 Pistarino G Genovesi d Oriente Genova 1990 Karpov S P Putyami srednevekovyh morehodov Chernomorskaya navigaciya Venecianskoj respubliki v XIII XV vv M 1994 Emanov A G Sever i Yug v istorii kommercii Na materialah Kafy XIII XV vv Tyumen 1995 Karpov S P Latinskaya Romaniya SPb 2000 Michele Giuseppe Canale Della Crimea e dei suoi dominatori dalle sue origini fino al trattato di Parigi Genova 1856 PosilannyaItalijska kolonizaciya Pivnichnogo Prichornomor ya u XIII XIV st 2011 Vip 4 S 52 58 O V GospodarenkoChornomorskij litopis
Топ