Лікостомо середньовічна генуезька колонія і порт що існувала в дельті Дунаю Періодично підпорядковувалася також Візантій

Лікостомо — середньовічна генуезька колонія і порт, що існувала в дельті Дунаю. Періодично підпорядковувалася також Візантійській імперії, Добруджанському князівству (1366—1404), Валахії (1404—1428) і Молдавії (1428—1484). Назва походить від грецького lykos — «вовк», stoma — «горло»), що перекладається як «Вовча паща». В румунській історіографії відома як „Gura Lupului”.


Лікостомо

Довгий час його плутали з портовим містом Кілія, назва якого також грецька, і означає «ангар». Однак, останні дослідження показали, що поселення було на схід, приблизно на місці сучасного міста Вилкова, назва якого походить від давньослов'янського «вовк», або на місці села Периправа в Румунії..

Після 1404 року фортеця перейшла під владу правителя Мірчі Старого, а пізніше — під владу молдавських правителів Олександра Доброго (з 1428 року) і Штефана Великого.

Після завоювання Добруджі турками (після 1418 року) це місто зникло з літописів, хоча його існування, ймовірно, тривало пізніше, можливо, до завоювання турками дунайської дельти, Килії і Білгорода в 1484 році.

Посилання

Andrei Oțetea, Istoria lumii în date, ed. Enciclopedică Română, București 1969, pp. 134—138
Panaitescu, p. 288, n. 3 (precizările aparțin editorului Gheorghe Lazăr)
Octavian Iliescu, Contributions à l'histoire des colonies génoises en Roumanie aux XIIIe — XVe siècles, Revue Roumaine d'Histoire, nr. 28 din 1989, p. 25 — 52.
dr. conf. Emil Dragnev, Sistemul defensiv al Țării Moldovei în epoca lui Ștefan cel Mare^[недоступне посилання] în ziarul „Universitatea”, nr. 5 (83) din 25 decembrie 2007.
Miercuri 23 ianuarie 2008^{[недоступне посилання]}, 23 ianuarie 2008, Ramona Vintila, Jurnalul Național, accesat la 3 iulie 2012
G.I. Brătianu : Cercetări asupra Vicinei și Cetății Albe, ed. Univ. Iași, 1935, cota 14.333 la Bibl. Univ. din Chișinău.

Джерела

Piero Boccardo, Clario Di Fabio (ред.), Il secolo dei genovesi, ed. Electa, Milano; Italia, 1999, 472 p.,
P.P. Panaitescu, Mircea cel Bătrân, ediția a II-a, Editura Corint, București, 2000.

Це незавершена стаття про Одеську область.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Andrei Oțetea, Istoria lumii în date, ed. Enciclopedică Română, București 1969, pp. 134—138

[2] Panaitescu, p. 288, n. 3 (precizările aparțin editorului Gheorghe Lazăr)

[3] Octavian Iliescu, Contributions à l'histoire des colonies génoises en Roumanie aux XIIIe — XVe siècles, Revue Roumaine d'Histoire, nr. 28 din 1989, p. 25 — 52.

[4] r. conf. Emil Dragnev, Sistemul defensiv al Țării Moldovei în epoca lui Ștefan cel Mare^[недоступне посилання] în ziarul „Universitatea”, nr. 5 (83) din 25 decembrie 2007.

[cp2012-07-03-5] Miercuri 23 ianuarie 2008^{[недоступне посилання]}, 23 ianuarie 2008, Ramona Vintila, Jurnalul Național, accesat la 3 iulie 2012

[6] G.I. Brătianu : Cercetări asupra Vicinei și Cetății Albe, ed. Univ. Iași, 1935, cota 14.333 la Bibl. Univ. din Chișinău.