Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Істо рія Респу бліки Кита й Тайва нь період з історії Республіки Китай КР який характеризується процесами евакуації орга

Історія Республіки Китай (Тайвань)

Історія Республіки Китай (Тайвань)

Істо́рія Респу́бліки Кита́й (Тайва́нь) — період з історії Республіки Китай (КР), який характеризується процесами евакуації органів влади держави та прихильників Гоміндану на острів Тайвань, підготовкою до відвоювання материкової частини Китаю у комуністів та протистоянням з Китайською Народною Республікою (КНР), проведенням демократичних та економічних реформ на острові, участю КР в міжнародних відносинах, спробами налагодити незначні відносини з КНР.

Частково визнана держава
Республіка Китай
кит. 中華民國
Zhōnghuá Mínguó (мандаринська)

image image
Прапор Емблема
Девіз: Три народні принципи
(三民主義 Сань мінь чжу-ї)
Печатка:
image
Державна квітка: Китайська слива
image
Гімн: Державний гімн Республіки Китай
Гімн прапору Республіки Китай
image
Розташування Республіки Китай
Столиця Тайбей
Найбільше місто Новий Тайбей
Визнання країн ООН 13
Офіційні мови Китайська (Го-ю 國語)
Форма правління Президентсько-парламентська республіка
 - Президент Цай Інвень (Демократична прогресивна партія)
 - Лай Цінде (ДПП)
 - Прем'єр-міністр Чень Цзяньжень (ДПП)
Сіньхайська революція 
 - Проголошення незалежності 10 жовтня 1911 
 - Встановлення республіки 1 січня 1912 
 - Перенесення до Тайваню 7 грудня 1949 
Площа
 - Загалом 36 197 км² (134-та)
Населення
 - оцінка 2021  23,451,837 (56-те)
 - перепис 2010  23,123,866
 - Густота 635,32/км² (14-та)
ВВП (ПКС) 2022 р., оцінка
 - Повний ▲ $1.605 трлн (19-те)
 - На душу населення ▲ $68,730 (13-те)
ВВП (ном.) 2022 рік, оцінка
 - Повний ▲ $841.209 млрд (21-е)
 - На душу населення ▲ $36,051 (31-е)
ІЛР (2019) ▲ 0.916 (дуже високий) (23-тя якщо оцінена )
Валюта Новий тайванський долар (NT$) (TWD)
Часовий пояс NST ()
Коди ISO 3166 TPE
Домен .tw
Телефонний код +886
1 За даними 2006 року.
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Історія Республіки Китай (Тайвань)
Історія Тайваню
image
Доісторичний Тайвань
Королівство Міддаг (?-XVII ст.)
Голландська Формоза (1624–1662)
Іспанська Формоза (1626–1642)
Держава Дуннін (1662–1683)
Префектура Тайвань (1683–1895)
Республіка Тайвань (1895)
Тайванське генерал-губернаторство (1895–1945)
Республіка Китай (історія 1945–)

В результаті капітуляції та окупації Японії наприкінці Другої світової війни острови Тайвань і Пенху 25 жовтня 1945 року були передані в управління Республіці Китай, яка перебувала під владою Гоміндана. Після різанини 28 лютого 1947 року у 1949 році губернатор Тайваню Чень Чен і Міністр національної оборони Республіки Китай оголосили воєнний стан. Після закінчення громадянської війни в Китаї в 1949 році уряд Республіки Китай переїхав з материка, оскільки Комуністична партія Китаю проголосила Китайську Народну Республіку (КНР). Гоміндан перебазувався на Тайвань і оголосив Тайбей тимчасовою столицею Республіки Китай (РК). Протягом багатьох років РК і КНР прагнули отримати визнання кожен за собою на дипломатичній арені як законний уряд «Китаю». У 1971 році. Організація Об'єднаних Націй виключила зі свого складу РК, натомість ввела представництво КНР.

Воєнний стан було скасовано аж у 1987 році. З цього часу на Тайвані розпочався процес демократизації, який ознаменувався скасуванням Тимчасових положень і продовжився проведенням [en] в 1996 році. У 2000 році Демократична прогресивна партія (ДПП) прийшла до влади і почала боротися за визнання незалежності Тайваню.

Через неоднозначний політичний статус Тайваню РК брала участь у низці міжнародних організацій під назвою «Китайський Тайбей». Керуючись політикою одного Китаю уряд КНР вважає, що Республіка Китай припинила своє існування і що Тайвань є невіддільною частиною КНР, незважаючи на те, що остання ніколи не контролювала острів. Крім того, КНР відмовляється від дипломатичних відносин з будь-якою країною, яка визнає РК. На теперішній час Республіка Китай контролює Тайвань, Пенху, Цзіньмень, Мацзу та інші незначні острови.

Хронологія

Докладніше: Республіка Китай (1912-1949)

Раннє повоєнне суспільство

Друга світова війна завершилися 2 вересня 1945 року поразкою Японської імперії та нацистської Німеччини. Управління над Тайванем, яким Японія управляла згідно із Сімоносекським договором з 1895 року, був перебраний під контроль очолюваної Гомінданом Китайської Республіки (РК).

Хе Їнцін, представник РК на церемоніях капітуляції Японії, повідомив про утворення [zh], окремої провінційної гілки влади від виконавчої системи материкового Китаю, що був під контролем комуністів. Головою виконавчої влади провінції Тайвань став [en]. Він оголосив 25 жовтня [en], тобто припинення японського управління Тайванем. Однак на той момент союзники у Другій світовій війні не визнали односторонню анексію Тайваню, адже ще між Китайською Республікою під керівництвом Гоміндану та Японією не було підписано [en].

Адміністрація Чень Ї погрязла в корупції, а також відсутністю дисципліни у військовій поліції, яка забезпечувала контроль над Тайванем. Чень Ї все більше монополізовував владу. На додаток до цього, післявоєнна економіка острова зазнала краху та прямувала до рецесії, через що люди на острові погіршувався добробут громадян. Урядова програма «деяпонізації» посприяла культурному протистоянню, а також напруженості між зростаючим населенням мігрантів з материка та жителями довоєнного острова. Напруженість у суспільстві вилилась на вулиці у 1947 році, коли поліція арештовуючи продавця сигарет смертельно поранила стороньоно перехожого. Зіткнення між поліцією та протестувальниками швидко поширилися по всьому острову та переросли у загальне повстання проти Чень Ї та його адміністрації (офісу). Ці події отримали в подальшому назву інцидент 28 лютого. Кілька тижнів потому урядові війська були направлені на Тайвань з материка, щоб впоратися з кризою та придушити будь-яку опозицію чи опір уряду. Багато відомих діячів тайванського суспільства та звичайні жителі острова були вбиті або ув'язнені без суду, почали траплятися випадки зникнення людей. Інцидент 28 лютого був прелюдією до білого терору 1950-х років, який призвів до етнічної напруженості між довоєнним та післявоєнним населення, а також став причиною виникнення руху за незалежність Тайваню.

image
Тайванський політик, який не належить до Гоміндану, [ca] разом зі своїми прихильниками святкує свою перемогу (65,5 % голосів) на перших прямих виборах в січні 1951 року.

Після інциденту 28 лютого очолюваний Гомінданом уряд реорганізував місцеву адміністрацію (офіс), скасувавши канцелярію голови виконавчої влади та створивши новий уряд провінції. [en], з родини науковців, став першим [en] і під час свого правління скоротив масштаби державних витрат, які значно зросли за часів Чень Ї.

Вей реформував валютну систему, замінивши знецінений [en] на новий тайванський долар за обмінним курсом 40 000:1, і запровадив зменшення плати за орну землю ([zh]), що послабило інфляцію. У 1949 році на посаді губернатора Вея змінив Чень Чен.

Гоміндан розглядав місцеве населення Тайваню таким, що значно попало під вплив Японії. Ці погляди формували політику, згідно якої Гоміндан вважа, що населення Тайваню є відсталим і потребує перевиховання. Партія Гоміндан прагнула знищити будь-які сліди японського впливу та прещипити народу Тайваню нову китайську ідентичність.

Після капітуляції Японії більшість з приблизно 300 000 японських жителів Тайваню депортували. Гоміндан також конфіскував майно японських колоністів, а потім його розпродали або привласнили. У сучасному Тайвані ці дії засуджуються. Гоміндан також забрав активи, які належали японській колоніальній владі. У 2017 році суд зобов'язав Гоміндан виплатити компенсацію за 458 об'єктів власності, які були експропрійовані у японського населення.

Авторитаризм, військовий режим і холодна війна

image
Президент Чан Кайші разом з президентом США Дуайтом Д. Ейзенхауером візиту останього до Тайбею, Тайвань, у червні 1960 року.

20 липня 1946 року Чан Кайші розпочав широкомасштабний напад на територію, контрольовану Комуністичною партією Китаю у Хуабеї за допомогою 113 бригад (загалом 1,6 мільйона військових), розпочавши новий етап громадянської війни в Китаї. Чень Чен, який обіймав посаду голови [en] і командував [en], оголосив воєнний стан на острові 19 травня 1949 року

У грудні 1949 року збройні сили Республіки Китай і Гоміндан зазнали поразки в громадянській війні в Китаї, що змусило владу Республіки Китай повністю [en]. В свою чергу Комуністична партія Китаю [en] нової китайської держави: Китайської Народної Республіки.

Переїжджаючи на Тайвань Гоміндан розглядав це як тимчасове явище. Чан Кайші тоді сказав сказав: «Готуйтеся один рік, контратакуйте через два роки, знищіть ворога через три роки і досягніть успіху протягом п'яти років». Для реалізації цієї мети держава переозброювала армію та розвивала економіку.

Після інциденту 28 лютого націоналістичний уряд розпочав кампанію придушення політичних інакодумців. Гоміндан здебільшого ув'язнював представників інтелектуальної та соціальної еліти Тайваню через страх, що вони можуть чинити опір їхньому правлінню або симпатизувати комунізму.

До 1958 року через протоку проводилися невеликі військові кампанії між військовими силами Південної Кореї та Народно-визвольною армією Китаю. Спроба комуністичного Китаю захопити контрольований Гомінданем острів Кемой була зірвана в жовтні 1949 року, що зупинило наступ комуністичної армії на Тайвань.

У квітні 1950 року військові операції КР завершилися успішним [en], а також захоплення [en] біля узбережжя Гуандун (травень–серпень 1950 року) та [en] біля Чжецзяна (травень 1950 року).

Цей період напруги тривав до Другої кризи в протоці до того часу, коли США пообіцяли захистити острів від комуністів. З цього моменту обидві сторони припинили всі основні бойові дії один проти одного. Хоча військово-морські сили Республіки Китай відновили односторонні бойові дії, після того як ВМС США таємно вивели свої військові кораблі з Тайванської протоки.

Демократичні реформи

Китайська Республіка вступила у фазу розвитку конституційної демократії з проголошенням Конституції Китайської Республіки в 1947 році. Згодом Національна революційна армія була перейменована на Збройні сили Республіки Китай. [en], були прийняті як поправки до Конституції. Це дозволило запровадити воєнний стан на Тайвані та обмежити громадянські свободи та демократію. Офіційним обґрунтуванням Положення була триваюча громадянська війна в Китаї, і РК фактично перебувала під військовим управлінням Гоміндану під час [en]. На Тайвані фактично діяв воєнний стан.

Однак із занепадом однопартійної системи Гоміндану та руху за демократизацію в 1980-х роках воєнний стан був зрештою скасований у 1987 році (остаточно всі його положення були скасовані в 1991 році). Конституційна демократія була відновлена в РК після 1987 року.

Коли Китайська Республіка переїхала на Тайвань у 1949 році, [en], [en] та Гоміндан були єдиними легальними політичними партіями на Тайвані. Інші створені партії діяли в рамках [en].

До початку 1970-х років Китайська Республіка була визнана членами ООН єдиним законним урядом Китаю, у тому числі більшістю західних країн, які відмовилися визнавати Китайську Народну Республіку через холодну війну. Правління Гоміндану на Тайвані в умовах воєнного стану до кінця 1980-х років мало за мету боротися проти комунізму та підготуватися до повернення на материк. Тому політичне інакодумство не допускалося.

Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років на Тайвані відбулись відчутні зміни. Багато громадян, які на початках були в скрутному становищі в результаті економічних реформ перетворилися на середній клас. Вільне підприємництво та зростання добробуту дозволило тайванцям вимагати дотримання основних прав людини. [en] став поворотним пунктом для демократії на Тайвані.

На початку 1970-х років Тайвань зіткнувся з невдачами в міжнародній сфері. У 1971 році Республіка Китай вийшла з Організації Об'єднаних Націй, яка незадовго до того визнала законною вимогою Китайської Народної Республіки бути офіційним представником Китаю в ООН. РК було запропоновано подвійне представництво на рівні з КНР, але Чан Кайші вимагав зберегти місце в Раді Безпеки ООН, що було неприйнятно для КНР. Кайші висловив свою позицію у відомій промові «Небо недостатньо велике для двох сонць». У жовтні 1971 року Генеральна Асамблея ООН прийняла [en], і «представників Чан Кайші» (і, таким чином, РК) було виключено з ООН і замінено на представників з КНР. У 1979 році Сполучені Штати Америки визнали офіційну владу Китаю за КНР.

Чан Кайші помер у квітні 1975 року у віці 87 років, і його наступником на посаді президента став Янь Цзягань, тоді як його син Цзян Цзін-го очолив Гоміндан. Цзян Цзін-го, будучи у минулому главою [en], яка викликала страх у громадян і ворогів, визнав необхідність провести в ній реформи. В результаті в державі відбувалося поступове послаблення політичного контролю, перехід до демократії та рух до тайванізації. Противникам націоналістів більше не заборонялося проводити зібрання та друкувати інформацію. Хоча опозиційні політичні партії все ще були незаконними. Проте, коли в 1986 році була створена Демократична прогресивна партія як перша опозиційна партія, президент Цзян вирішив не припиняти її діяльність та не переслідувати лідерів. Представники цієї партії офіційно брали участь у виборах як незалежні кандидати від руху Танвай. У наступному році Цзян скасував воєнний стан і дозволив відвідувати материковий Китай.

Цзян, ставши президентом, призначив своїм віце-президентом Лі Денхуея, технократа з тайванським походженням, який вразі відсутності президента виконував його обов'язки. Цим змінам послідували інші реформи, які надали більше повноважень місцевим громадам і заспокоїли противників Гоміндану. У порівнянні з іншими автократіями Азії Гоміндан саме завдяки реформам уникнув значних потрясінь на Тайвані. Після смерті Цзян Цзін-го у 1988 році його наступником став Лі Денхуей, який продовжив впровадження демократичних реформ. Лі надав більше прав громадянам, які народилися на Тайвані. Місцева культура та історія визначалися загальнокитайською. Реформи Лі передбачали передачу друку банкнот нового тайваньсого долара від Провінційного банку Тайваню до Центрального банку Китайської Республіки. За його президенства фактично було припинено функціонування [en], а його функції було передано Виконавчому юаню. У 1991 році представники Законодавчого юаня, які були обрані в 1947 році і представляли регіони материкового Китаю, були відправлені у відставку. Також були зняті обмеження на використання тайванських мов у ЗМІ та в школах. Лі Денхуей вважав, що сільське господарство є основою нації, і активно його розвивав. Він впроваджував програми медичного страхування та страхування від професійних ризиків для фермерів. Також надавав значенню японському корінню більшої частини сільськогосподарської інфраструктури Тайваню.

Намагаючись підтримувати добрі стосунки з КНР, Тайвань уникав будь-якої критики подій на площі Тяньаньмень, а ЗМІ було заборонено висвітлювати ці події. Групі студентів, які намагалися на орендованому кораблі переплисти Тайваньску протоку та транслювати Тайваньські передачі для жителів КНР, влада створила такі перешкоди, що активісти в результаті відмовилися від цієї ідеї.

Лі не зміг подолати величезну корупцію, яка пронизала уряд, і багато прихильників Гоміндану вважали, що Лі зрадив РК, впроваджуючи реформами. Хоча представники опозиції вважали реформи не надто достатніми.

Демократичний період

Лі балотувався як чинний президент на перших проти кандидата від Демократичної прогресивної партії, колишнього дисидента [en]. Під час виборчої кампанії КНР провела серію ракетних випробувань у Тайванській протоці з метою залякування тайванських жителів, щоб виборці проголосували за кандидатів, які виступають за об'єднання Тайваня з комуністичним Китаєм, [en] та [en]. Агресивна поведінка КНР спонукала президента США Клінтона прийняти резолюцію в межах Закону про відносини з Тайванем і направити дві авіаносні групи в регіон біля південного узбережжя Тайваню для спостереження за ситуацією. КНР були змушені припинити ракетні випробування. Цей інцидент відомий як криза Тайванської протоки 1996 року.

Однією із останніх заяв Лі на посаді президента було оголошення по німецькому радіо, що РК і КНР мають напружені міждержавні відносини. Ця заява викликали митєву реакцію Пекіна у вигляді військових навчань Народно-визвольної армії Китаю у Фуцзяні та відключенням електроенергії на всьому острові. Ці кроки комуністичного Китаю розцінювалися як можлива підготовка до нападу на Тайвань.

image
Чень Шуйбянь у 2000 році був обраний першим президентом Тайваню, який не належить до Гоміндану.

[en] ознаменували завершення монополії на владу Гоміндану як правлячої партії. Кандидат від Демократичної прогресивної партії Чень Шуйбянь був обраний президентом, а одночасно з ним [en] на посаду віце-президентки. У виборах брали участь три кандидати, в результаті яких голоси [en] розділилися між позапартійним [en] (колишній член Гоміндану, а після виборів створив [en]) і кандидатом від Гоміндану Лянь Чжаном. Чень набрав 39 % голосів.

У серпні 2002 року президент Чень відкрито заявив, що відносини між Тайванем і материковою частиною є [en]. Ця концепція призвела до суперечок по всьому Тайвані, у Китаї та США. У 2004 році, за день до [en], на президента Ченя та віце-президента Лу скоїли [en]. Вони обоє були переобрані наступного дня на свої посади, хоча Синій альянс заперечувала правдивість результатів через нееликий розрив кандидатів та інцидент зі стріляниною. У 2005 році новообраний склад [en] прийняв конституційні поправки, які призвели до його саморозпуску і припинення функціонування. Таким чином, в державі сформувався двопалатний парламент. Вибори до Законодавчого юаня в 2004 році проводилися за [en], що посилило двопартійну систему. В результаті корупційних скандалів у керівництві Демократичної прогресивної партії 9 вересня 2006 року колишній її голова [en] очолив кампанію проти Чень Шуйбяна під назвою «[en]», але бажаного результату не досягнув.

Гоміндан зберіг контроль над законодавчою владою на виборах до Законодавчого юаня у січні 2008 року. На президентських вибораху травні 2008 року кандидат від Гоміндану Ма Їнцзю балотувався з гаслами дружніх відносин з материковим Китаєм та економічних реформ. Він здобув перемогу на виборах над кандидатом від Демократичної прогресивної парті Сє Чантіном, набравши 58,48 % голосів.

Ма був переобраний у січні 2012 року, Гоміндан зберіг свою більшість у Законодавчому юані на об'єднаних виборах у тому ж році. На [en] Демократична прогресивна партія відновила владу, а Цай Інвень стала першою жінкою-президентом Тайваню.

24 травня 2017 року Конституційний суд постановив, що одностатеві пари мають право на шлюб і надав Законодавчому юаню два роки на внесення відповідних змін до законів Тайваню про шлюб. Згідно з рішенням суду, якщо поправки не будуть прийняті протягом двох років, одностатеві шлюби автоматично стануть легальними. По суті, в травні 2019 року Китайська Республіка на Тайвані стала першою країною в Азії та першою суверенною державою, яка не входить до ООН, що дозволила одностатеві шлюби

[en] призвели до політичного краху Демократичної прогресивної партії, а також до відставки президента Цай Інвень з посади лідера партії. Гоміндан отримав перемогу в додаткових 9 округах/містах з 22. Кандидати в мери Гоміндану перемогли в Новому Тайбеї, Тайчжуні та Гаосюні, останній з яких був політичним форпостом Демократичної прогресивної партії протягом 20 років.

У січні 2020 року Цай Інвень була переобрана на [en]. На [en] Демократична прогресивна партія президента отримала більшість, 61 зі 113 місць. Гоміндан отримав 38 місць.

Візит Ненсі Пелосі на Тайвань у 2022 році призвів до посилення напруженості між Тайванем і Китаєм, водночас зміцнив зв'язки США і Тайваню. У відповідь на поїздку Народно-визвольна армія Китаю провела [en], включаючи пуски ракет, які пролітали над Тайванем.

Відносини між протоками та міжнародне становище

Докладніше: Міжнародні відносини Республіки Китай

Наприкінці 1943 року було підписано Каїрську декларацію, серед пунктів якої було те, що всі території Китаю, включаючи Формозу (Тайвань), які окупувала Японія, будуть повернуті Китайській Республіці. Ці тези були повторені в Потсдамській декларації, виданій у 1945 році. Пізніше того ж року закінчилася Друга світова війна і Японія прийняла ультиматум щодо беззаперечної капітуляції, визначений Потсдамською декларацією. Головнокомандувач союзними окупаційними військами наказав, щоб японські сили на Тайвані здалися уряду Республіки Китай. 25 жовтня 1945 року в Тайбеї у японський уряд на Тайвані капітулував перед представником Китайської Республіки [en]. У 1951 році Японія офіційно підписала Договір у Сан-Франциско, але через нечіткість ситуації громадянської війни в Китаї мирний договір не вказував, якій конкретно владі належить Тайваню. У другій статті [en] 1952 року після Сан-Франциського договору Японія підтвердила свою відмову від суверенітету над Тайванем, Пескадорськими островами, островами Спратлі та Парасельськими островами.

Китайська Народна Республіка і Китайська Республіка продовжували воювати до 1979 року. У жовтні 1949 року спроба КНР захопити контрольований РК острів Цзіньмен була зірвана в битві при Кунінтоу, зупинивши просування Народно-визвольної армії Китаю до Тайваню. Інші десантні операції комуністів 1950 року були більш успішними: вони [en] у квітні 1950 року, [en] біля узбережжя Гуандун (травень–серпень 1950 року) та острів біля Чжецзяна (травень 1950 року).

У червні 1949 року КР оголосила про «блокаду» всіх портів материкового Китаю, а її військово-морський флот спробував перехоплюти всі іноземні кораблі. Блокада поширювалася на північ від гирла у провінції Фуцзянь до гирла річки Ляохе в Маньчжурії. Оскільки мережа залізниць материкового Китаю була слаборозвиненою, торгівля з півночі на південь значною мірою залежала від морських шляхів. Військово-морська діяльність РК також спричинила серйозні труднощі для риболовлі материкового Китаю.

Після втрати материкового Китаю група з приблизно 12 000 солдатів Гоміньдану евакуювалася до Бірми та продовжила партизанську боротьбу проникаючи на південь Китаю. Їх лідер, генерал [en], отримував фінансування від РК, а також був номінально призначений губернатором Юньнаня. Спочатку США підтримували цих повстанців, а Центральне розвідувальне управління надавало їм допомогу. Після звернення бірманського уряду до Організації Об'єднаних Націй у 1953 році США почали вимагати в РК відкликати партизанів. До кінця 1954 року майже 6000 солдат РК покинули Бірму і Лі Мі оголосив про розформування своєї армії. Проте ще тисячі залишилися і РК продовжувала постачати і управляти їх діями, іноді таємно надаючи підкріплення.

Під час Корейської війни деяких полонених солдатів комуністичного Китаю, багато з яких спочатку були солдатами Гомінданду, було репатрійовано на Тайвані, а не вислано на материк. На початку 1950-х партизанські сили Гоміндану продовжували здійснювати рейди в південно-західний Китай. Уряд Республіки Китай здійснив низку повітряних бомбардувань ключових прибережних міст материкового Китаю, таких як Шанхай.

Незважаючи на те, що США гарантували військову допомгу РК тільки на Тайвані Гоміндан вважав острови, що залишилися у складі провінції Фуцзянь, життєво необхідними для майбутніх військових компаній з метою повернення контролю над материковим Китаєм. 3 вересня 1954 року почалася перша криза в Тайванській протоці, коли Народно-визвольна армія Китаю почала обстріл Цзіньменя і погрожувала взяти острови Дачен. 20 січня 1955 року комуністична армія зайняла сусідні [en], при цьому весь гарнізон КР із 720 військовослужбовців, що захищали острів були вбиті або поранені. 24 січня того ж року Конгрес США прийняв [en], яка уповноважувала президента захищати і інші острови під контролем РК. Перша криза в Тайванській протоці завершилася на Бандунгській конференції в березні 1955 року, після якої комуністи припинили бомбардування.

Друга криза в Тайванській протоці почалася 23 серпня 1958 року з повітряних та морських зіткнень між збройними силами КНР і Південної Кореї, що призвело до інтенсивного артилерійського обстрілу Цзіньменя (з боку КР) і Сяменя (з боку Південної Кореї). Патрульні катери комуністичної армії заблокували кораблі підтримки КР. Хоча Сполучені Штати відхилили пропозицію Чан Кайші бомбити артилерійські батареї материкового Китаю, але натомість надали винищувачі і зенітні ракети Гоміндану. Також були надані десантні кораблі для наземних операцій, щоб зняти блокаду островів. 7 вересня США супроводжували конвой кораблів постачання КР, а КНР у той час утрималась від ведення вогню. 25 жовтня КНР оголосила про «припинення вогню по парних днях», відтоді комуністи обстрілювали Цзіньмень лише по непарних днях.

Незважаючи на закінчення бойових дій, обидві сторони ніколи не підписували жодної угоди чи договору про офіційне припинення війни.

Після 1950-х років «війна» стала більше символічною, ніж реальною, реально хіба що обстрілювався Цзіньмень або з нього материковий Китай. Пізніше бойові снаряди замінили агітаційними листами. Бомбардування остаточно припинилися в 1979 році після встановлення дипломатичних відносин між КНР і США.

У цей період пересування людей і товарів між контрольованими територіями КНР і КР практично припинилося. Були випадкові перебіжчики. Одним із відомих перебіжчиків був [en], який переплив протоку між Цзіньменем і материком, перебравшись до КНР, а через деякий час ставголовним економістом і старшим віце-президентом Світового банку.

Більшість очікували на крах правління Чан Кайші, коли відбудеться вторгнення комуністів на Тайвань. Також втратилась підтримка США. Ситуація радикально змінилася з початком Корейської війни в червні 1950 року. В цей час допущення повної перемоги комуністів над Чан Кайші було політично невигідно США. Президент Гаррі С. Трумен наказав Сьомому флоту Сполучених Штатів Америки увійти в Тайванську протоку, щоб запобігти нападу РК і КНР одній на одну.

Після того, як РК поскаржилася в ООН на те, що Радянський Союз підтримує КНР, 1 лютого 1952 року [en], що засуджувала дії Радянського Союзу.

У 1987 році через [en] (різанина в Лєюї) відбулися зміни у відносинах КР і КНР. Через 4 місяці, 15 липня, [en] було скасовано; а через 5 місяців, 15 грудня, уряд Республіки Китай почав дозволяти відвідування материкового Китаю. Припинення воєнних дій дозволило солдатам КР, які десятиліттями були розлучені зі своїми родинами на материковому Китаї зустрітися. Це також стало каталізатором розморожування відносин між двома сторонами. Проблеми, породжені розширенням контактів, вимагали механізму регулярних переговорів.

Щоб здійснювати переговори з материковим Китаєм щодо оперативних питань без шкоди для позиції влади Гоміндану у запереченнях легітимності іншої сторони, уряд КР створив «[en]», номінально неурядову установу, яка безпосередньо керувала Радою у справах материка, структурою Виконавчого юаня. Натомість КНР створила[en], якою безпосередньо керує Канцелярія у справах Тайваню при Держраді КНР. Ця система, названа «білими рукавичками», дозволяла двом урядам взаємодіяти один з одним на напівофіційній основі без шкоди для відповідної політики суверенітету.

На чолі зі старшими державними чиновниками [en] та [en] дві організації розпочали серію переговорів, кульмінацією яких стали зустрічі 1992 року, які разом із подальшим листуванням затвердили Консенсус 1992 року. Згідно цих зустрічей обидві сторони погодилися не обговорювати питання суверенітету, а займатися питаннями, що стосуються обох сторін.

У той же час, у своїх виступах президент Республіки Китай Лі Денхуей все більше звертався до питання незалежності Тайваню. До 1990-х років РК була однопартійною авторитарною державою, яка прагнула остаточного возз'єднання з материковим Китаєм на своїх умовах. Проте з перебігом демократичних реформ на політику Тайваню почала впливати громадська думка. У результаті уряд Республіки Китай відійшов від своєї прихильності політиці одного Китаю до окремої політичної ідентичності Тайваню. Цзян Цземінь, генеральний секретар Центрального комітету Комуністичної партії Китаю, не бажав йти на компроміс в питанні Тайваню, вважаючи його невідємною частиною Китаю. Відомо, що Цзян намагався вплинути на вибори в 1996 році на Тайвані, проводячи навчання із запуску ракет, спрямовані на залякування тайванських виборців і втручання в міжнародне судноплавство, що призвело до Третьої кризи в Тайванській протоці. До 1998 року напівофіційні переговори припинилися.

Чень Шуйбянь був обраний президентом РК у 2000 році. Політично Чень виступав за незалежність Тайваню. Відмова Ченя від Консенсусу 1992 року з наполяганням КНР на тому, щоб РК погодилася на принцип «Єдиного Китаю» для проведення переговорів, завадила покращенню відносин між комуністами та владою Тайваня.

До 1970-х років міжнародне співтовариство загалом вважало Гоміньдан на Тайвані законним представником Китаю, але і збільшувалась кількість держав, що визнавали Китайську Народну Республіку. У 1954 році Китайська Республіка та Сполучені Штати Америки підписали [en]. У 1971 році ООН визнала Китайську Народну Республіку єдиним законним представником Китаю ([en]). Уряд Гоміньдану заявив позицію [zh] та оголосив про вихід з ООН. Після цього міжнародна підтримка Китайської Республіки значно погіршилися. У 1979 році, коли США розірвали офіційні відносини, це ще більш ускладнило дипломатичне становище РК. Останніми роками уряд РК кілька разів намагався знову подати заявку на вступ до міжнародних організацій, таких як ООН і Всесвітня організація охорони здоров'я, але у зв'язку з протидією КНР успіху не досягнув.

Питання про політичний статус Тайваню або про те, чи обидві сторони рухаються до об'єднання чи прагнуть незалежності де-юре, досі не вирішене. Китайська Народна Республіка як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях стверджує: «Незалежно від чиєїсь точки зору в історії, уряду чи міжнародного права, Тайвань є невіддільною частиною Китаю. Політичний статус Тайваню є внутрішньою справою Китаю, і, будучи переконаними у відсутність бажання на мирне об'єднання, а також певні інші умови, уряд Китаю не відмовляється від використання сили для вирішення питання воз'єднання». Ті, хто підтримує незалежність Тайваню, вважають, так як у Сан-Францискому договорі, підписаному між Японією та США, є нечіткі формулювання про передачу Тайваню (статус Тайваню не було вирішено), а тому майбутнє Тайваню повине вирішуватися жителями Тайваню, а Китайській Народній Республіці не буде дозволено погрожувати застосуванням сили.

14 березня 2005 року Всекитайські збори народних представників Китайської Народної Республіки прийняли [en], вперше чітко закріпивши в юридичній практиці принцип одного Китаю. Починаючи з 26 квітня 2005 року Гоміндан та різні політичні партії Синього альянсу відвідали материковий Китай, що сприяло пожвавленню політичного діалогу між двома сторонами ([en]), але відносини між протоками все ще повні невизначеностей.

image
Рейс CAL581, перший прямий рейс TPE — PEK, також перший прямий рейс між материковим Китаєм і Тайванем, 29 січня 2005 р.

4 липня 2008 року, вперше за шістдесят років, материковий Китай і Тайвань відновили регулярні прямі [en] у вихідні дні, ознаменувавши це як «новий початок» їхніх напружених відносин. [zh], голова авіакомпанії China Southern Airlines, пілотував перший рейс із Гуанчжоу до аеропорту Тайбей Суншань. Одночасно тайванська авіакомпанія China Airlines вилетіла до Шанхая. Загалом п'ять міст материкового Китаю з'єднувалися з вісьмома аеропортами Тайваню, чотири дні на тиждень, здійснюючи 36 рейсів туди й назад через Тайванську протоку. Це зменшило час на повітряні подорожі, адже раніше необхідно було здійснювати тривалу зупинку в Гонконзі.

7 листопада 2015 року в Сінгапурі відбулася зустріч президента КР Ма Їнцзю та генерального секретаря КПК Сі Цзіньпіна.

З роками визнання РК зменшувалося. Визнання було відкликано Гамбією в 2013 році, Сан-Томе і Прінсіпі 21 грудня 2016 року, Фіджі в травні 2017 року (разом з неофіційними відносинами з 1996 року), Панамою 13 червня 2017 року, Домініканською Республікою 1 травня 2018 року, Буркіна-Фасо 24 травня 2018 року, Сальвадором 20 серпня 2018 року, Кірибаті та Соломоновими Островами у вересні 2019 року, Нікарагуа у грудні 2021 року та Гондурасам у березні 2023 року. Тільки 12 держав-членів ООН (Гватемала, Беліз, Есватіні, Гаїті, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Парагвай, Науру, Тувалу, Маршаллові Острови і Палау), а також Святий Престол підтримують відносини з РК.

Економічне зростання

У післявоєнний період на Тайвані не вистачало товарів і матеріалів, економіка була в депресії, а інфляція була значною. Після того, як національний уряд переїхав на Тайвань, сільське господарство першим почало розвиватися, і в 1953 році економіка Тайваню повернулася на довоєнний рівень. Після цього уряд проводив політику «Розвитку промисловості разом із сільським господарством» (以農養工) на засадах, закладених ще під час правління Японії. Завдяки капіталу, кваліфікованій робочій силі, американській допомозі тощо, економіка Тайваню поступово рухалася до швидкого зростання. У 1950-х роках уряд проводив політику імпортозаміщення, за допомогою сільського господарства підтримував промисловий сектор, ведучи торгівлю сільськогосподарською продукцією за іноземну валюту, імпортуючи промислове обладнання, таким чином розвиваючи промисловий сектор. Уряд підвищив тарифи, контролював обіг іноземної валюти та обмежив імпорт, щоб захистити вітчизняну промисловість. До 1960-х років імпортообмінна промисловість Тайваню зіткнулася з проблемою насичення внутрішнього ринку. У той же час заводи деяких промислово розвинутих країн через зростання заробітної плати та з інших причин повільно переміщувалися в певні райони, де була розвинута промисловість, так і низька вартість робочої сили. Отже, економічна політика Тайваню змінилася на розширення експорту. У 1960 році уряд прийняв «Положення про заохочення інвестицій», активно змагаючись за іноземні ділові інвестиції на Тайвань. У 1966 році уряд створив Гаосюнську зону експортної обробки, першу в Азії зону експортної обробки, щоб розширити виробниче виробництво. У ролі виробничої релейної станції Тайвань став ланкою в міжнародній системі розподілу праці. У 1963 році частка промисловості в економіці Тайваню перевищила частку сільського господарства. З 1968 року Тайвань підтримував двозначне довгострокове середньорічне економічне зростання аж до нафтової кризи 1973 року. У 1971 році Тайвань мав позитивне сальдо зовнішньої торгівлі і з того часу залишався експортером і великим виробником електронних товарів.

Після евакуації на Тайвань Чан Кайші слідував ідеалам Сунь Ятсена про тридемізм і добробут. Земельна реформа Чана більш ніж подвоїла землеволодіння тайванських фермерів. Це зняло з них тягар орендної плати, а колишні власники землі використовували урядову компенсацію, щоб стати новим класом капіталістів. Він пропагував змішану економіку державної та приватної власності з економічним плануванням. Чан також пропагував 9-річну обов'язкову освіту та важливість науки для Тайваню. Ці заходи принесли великий успіх завдяки стабільному та сильному зростанню та зменшення інфляції.

Спорт

Футбол був відкритий для Тайваня в 1916 році [en], який був директором середньої школи у Чан Жун на Тайнані. Його футбольна команда була першою створеною на Тайвані, і всі нинішні команди певним чином є її нащадками.

Після громадянської війни в Китаї Міжнародний олімпійський комітет (МОК) у 1954 році визнав олімпійські комітети КНР і РК. У 1958 році КНР вийшла з МОК і дев'яти інших міжнародних спортивних організацій на знак протесту проти політики двох Китаїв. Після виходу КНР МОК використовував низку назв у міжнародній олімпійській діяльності, щоб відрізнити КР від КНР. «Формоза» використовувалася на літніх Олімпійських іграх 1960 року, а «Тайвань» — у 1964 та 1968 роках. У 1975 році КНР подала заявку на повернення до МОК як єдиної спортивної організації, що представляє весь Китай. Команда Тайваню, яка змагалася під назвою Китайська Республіка на попередніх Олімпійських іграх, отримала відмову від уряду країни-господаря Канади на Літніх Олімпійських іграх 1976 року представляти себе як «Китайську Республіку» або використовувати «Китай» у своїй назві. У квітні 1979 року МОК визнав Олімпійський комітет КНР і зберіг визнання Олімпійського комітету, розташованого в Тайбеї. У 1981 році уряд Республіки Китай офіційно прийняв назву «Китайський Тайбей».

Дивіться також

Примітки

  1. Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Процитовано 26 вересня 2021.
  2. (PDF). Національна статистика, Китайська Республіка (Тайвань). Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  3. База даних прогнозів світової економіки, квітень 2022 року. IMF.org. Міжнародний Валютний Фонд. Процитовано 5 травня 2022.
  4. Через невизначений статус Республіки, ООН не вносить її до своїх статистичних даних. За підрахунками місцевої влади ІРЛП становить 0.916 у 2019 році, -https://www.dgbas.gov.tw/public/Data/112116036FDX2D8F3.pdf
  5. Land Reform Museum (土地改革紀念館). (кит.). Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 26 червня 2007.
  6. Dawley, Evan. A Celebrity Apology and the Reality of Taiwan. hnn.us. History News Network. оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  7. Morris, Andrew D. (30 липня 2015). [[[:Шаблон:GBurl]] Japanese Taiwan: Colonial Rule and its Contested Legacy] (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 115—118. ISBN .
  8. Yang, Sophia (28 серпня 2017). KMT properties in Taiwan valued at NT$865 million to be seized. www.taiwannews.com.tw. Taiwan News. оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  9. Wei-han, Chen (18 липня 2017). KMT rejects order to pay compensation. www.taipeitimes.com. Taipei Times. оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  10. Nguyễn Anh Thái (chief author); Nguyễn Quốc Hùng; Vũ Ngọc Oanh; Trần Thị Vinh; Đặng Thanh Toán; Đỗ Thanh Bình (2002). Lịch sử thế giới hiện đại (in Vietnamese). Ho Chi Minh City: Giáo Dục Publisher. pp. 320—322. 8934980082317.
  11. Han Chueng (15 травня 2016). Taiwan in Time: The precursor to total control. Taipei Times. с. 12. оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 15 травня 2016.
  12. Westad, Odd (2003). Decisive Encounters: The Chinese Civil War, 1946–1950. Stanford University Press. с. 305. ISBN . Процитовано 8 березня 2019.
  13. Han, Cheung (4 грудня 2016). Taiwan in Time: The Great Retreat. Taipei Times. оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 6 грудня 2021.
  14. Crook, Steven (3 вересня 2022). Exploring Hsinchu's military past. taipeitimes.com. Taipei Times. оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 3 вересня 2022.
  15. Rubinstein, Murray A. (2007). Taiwan: A New History. Armonk, N.Y.: M. E. Sharpe. с. 302. ISBN .
  16. Huang, Tai-lin (20 травня 2005). White Terror exhibit reveals part of the truth. Taipei Times. оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2021.
  17. Qi, Bangyuan. Wang, Dewei. Wang, David Der-wei. [2003] (2003). The Last of the Whampoa Breed: Stories of the Chinese Diaspora. Columbia University Press. . p. 2.
  18. MacFarquhar, Roderick. Fairbank, John K. Twitchett, Denis C. [1991] (1991). The Cambridge History of China. Cambridge University Press. . p. 820.
  19. M.H. Halperin (December 1966). The 1958 Taiwan Straits Crisis: A Documented History. с. i—xvii.
  20. H. Halperin, Morton (December 1996). The 1958 Taiwan Straits Crisis: A Documented History. RAND Corporation. оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2021.
  21. H. Halperin, Morton (December 1996). The 1958 Taiwan Straits Crisis: A Documented History. RAND Corporation. оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2021.. Page 539.
  22. Chung, Jake. Book highlights Lee’s contributions to local agriculture. taipeitimes.com. Taipei Times. Процитовано 22 квітня 2023.
  23. Lin Hsin-huei (林新輝) (8 квітня 2000). (кит.). Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 28 червня 2007.
  24. Pro-China candidate wins Taiwan election. the Guardian (англ.). 22 березня 2008. оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  25. Jacobs, Andrew (14 січня 2012). President of Taiwan Is Re-elected, a Result That Is Likely to Please China. The New York Times. оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  26. Profile: Tsai Ing-wen, Taiwan's first female president. BBC News. 11 січня 2020. оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  27. Taiwan court rules in favor of same-sex marriage, first in Asia. Reuters. 24 травня 2017. оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 29 серпня 2017.
  28. Taiwan becomes first in Asia to legalise same-sex marriage. the Guardian (англ.). 17 травня 2019. оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 1 червня 2022.
  29. Bush, Richard C. (5 грудня 2018). Taiwan's local elections, explained. Brookings. Brookings Institution. оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 8 грудня 2018.
  30. Hsiao, Russell (28 листопада 2018). The Global Taiwan Brief Volume 3, Issue 23. Global Taiwan Institute. Global Taiwan Institute. оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  31. Horton, Chris (24 листопада 2018). Taiwan's President Quits as Party Chief After Stinging Losses in Local Races. The New York Times. оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 8 грудня 2018.
  32. Taiwan election: Tsai Ing-wen wins second presidential term. BBC News. 11 січня 2020. оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  33. Qin, Amy; Mozur, Paul (2 серпня 2022). After Pelosi's arrival, China announced military drills in nearby waters. The New York Times. оригіналу за 7 August 2022. Процитовано 8 серпня 2022.
  34. China Says Taiwan Military Drills Over, Plans Regular Patrols. Bloomberg.com (англ.). 10 серпня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
  35. Pollard, Martin Quin; Lee, Yimou (11 серпня 2022). China military 'completes tasks' around Taiwan, plans regular patrols. Reuters (англ.). оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
  36. . 6 вересня 1945. Архів оригіналу за 14 жовтня 2002.
  37. Tsang, Steve Yui-Sang Tsang. The Cold War's Odd Couple: The Unintended Partnership Between the Republic of China and the UK, 1950—1958. [2006] (2006). I.B. Tauris. . pp. 155, 115—120, 139—145
  38. Bush, Richard C. [2005] (2005). Untying the Knot: Making Peace in the Taiwan Strait. Brookings Institution Press. .
  39. . . Архів оригіналу за 4 липня 2009. Процитовано 8 листопада 2007.
  40. Chi, Charlie (30 квітня 2002). Executive Summary. Taiwan Documents Project. оригіналу за 18 жовтня 2007. Процитовано 12 листопада 2007.
  41. Taiwan rallies against China law. BBC News. 26 березня 2005. оригіналу за 1 січня 2007. Процитовано 12 листопада 2007.
  42. In pictures: Taiwan protest. BBC News. 26 березня 2005. оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 12 листопада 2007.
  43. Afp.google.com, China, Taiwan resume direct flights. оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 9 квітня 2023.
  44. Direct China-Taiwan flights begin. 4 липня 2008. оригіналу за 31 серпня 2008. Процитовано 27 січня 2023.
  45. Al Jazeera. Gambia breaks off diplomatic ties with Taiwan
  46. Hsu, Stacy (22 грудня 2016). Sao Tome and Principe cuts Taipei ties. Taipei Times. оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 22 грудня 2016.
  47. Fiji office closure not due to pressure from China: ministry. Taipei Times. 18 травня 2017. оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  48. . U.S. overseas loans and grants: obligations and loan authorizations, 1 July 1945-30 September 2005 (PDF). (PDF) оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 7 листопада 2007.
  49. (July 1979). Taiwan's Economic History: A Case of Etatisme and a Challenge to Dependency Theory. Modern China. 5 (3): 341—380. doi:10.1177/009770047900500304. оригіналу за 5 липня 2009. Процитовано 6 листопада 2007.
  50. Article (PDF). cuhk.edu.hk (кит.). (PDF) оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 9 квітня 2023.
  51. Pan, Jason. FEATURE: Taiwan's soccer roots start in colonial Tainan. www.taipeitimes.com. Taipei Times. оригіналу за 31 грудня 2022. Процитовано 22 лютого 2021.
  52. Chan, Gerald (Autumn 1985). The "Two-Chinas" Problem and the Olympic Formula. Pacific Affairs. 58 (3): 473—490. doi:10.2307/2759241. JSTOR 2759241. оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  53. Han Cheung (30 серпня 2015). An Olympic summer to remember. Taipei Times. оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  54. Mexico 68, v.3. LA84 Foundation. оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  55. Bryan Meler (22 липня 2021). Canada's 'black eye' at the 1976 Montreal Olympics: Two major promises amid the two-Chinas dispute. Yahoo Sports Canada. оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  56. Taiwan controversy at the 1976 Montreal Olympics. CBC. 16 липня 1976. оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  57. Barker, Philip (10 вересня 2017). The first-ever IOC Session in South America was an historic one for many reasons. insidethegames.biz. оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  58. Ritchie, Joe (8 квітня 1979). Olympic Group Admits Peking. The Washington Post. Процитовано 6 лютого 2022.
  59. Joe Hung (10 січня 2002). (англ.). National Policy Foundation. Архів оригіналу за 24 July 2011-07-24. Процитовано 9 липня 2010.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Isto riya Respu bliki Kita j Tajva n period z istoriyi Respubliki Kitaj KR yakij harakterizuyetsya procesami evakuaciyi organiv vladi derzhavi ta prihilnikiv Gomindanu na ostriv Tajvan pidgotovkoyu do vidvoyuvannya materikovoyi chastini Kitayu u komunistiv ta protistoyannyam z Kitajskoyu Narodnoyu Respublikoyu KNR provedennyam demokratichnih ta ekonomichnih reform na ostrovi uchastyu KR v mizhnarodnih vidnosinah sprobami nalagoditi neznachni vidnosini z KNR Chastkovo viznana derzhava Respublika Kitaj kit 中華民國 Zhōnghua Minguo mandarinska Prapor Emblema Deviz Tri narodni principi 三民主義 San min chzhu yi Pechatka Derzhavna kvitka Kitajska sliva Gimn Derzhavnij gimn Respubliki Kitaj source source track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track track Gimn praporu Respubliki Kitaj source source track track track track track track track track track Roztashuvannya Respubliki Kitaj Stolicya Tajbej Najbilshe misto Novij Tajbej Viznannya krayin OON 13 Oficijni movi Kitajska Go yu 國語 Forma pravlinnya Prezidentsko parlamentska respublika Prezident Caj Inven Demokratichna progresivna partiya Laj Cinde DPP Prem yer ministr Chen Czyanzhen DPP Sinhajska revolyuciya Progoloshennya nezalezhnosti 10 zhovtnya 1911 Vstanovlennya respubliki 1 sichnya 1912 Perenesennya do Tajvanyu 7 grudnya 1949 Plosha Zagalom 36 197 km 134 ta Naselennya ocinka 2021 23 451 837 56 te perepis 2010 23 123 866 Gustota 635 32 km 14 ta VVP PKS 2022 r ocinka Povnij 1 605 trln 19 te Na dushu naselennya 68 730 13 te VVP nom 2022 rik ocinka Povnij 841 209 mlrd 21 e Na dushu naselennya 36 051 31 e ILR 2019 0 916 duzhe visokij 23 tya yaksho ocinena Valyuta Novij tajvanskij dolar NT a href wiki D0 9A D0 BB D0 B0 D1 81 D0 B8 D1 84 D1 96 D0 BA D0 B0 D1 86 D1 96 D1 8F D0 B2 D0 B0 D0 BB D1 8E D1 82 ISO 4217 title Klasifikaciya valyut ISO 4217 TWD a Chasovij poyas NST UTC 8 Kodi ISO 3166 TPE Domen tw Telefonnij kod 886 1 Za danimi 2006 roku Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Istoriya Respubliki Kitaj Tajvan Istoriya TajvanyuDoistorichnij TajvanKorolivstvo Middag XVII st Gollandska Formoza 1624 1662 Ispanska Formoza 1626 1642 Derzhava Dunnin 1662 1683 Prefektura Tajvan 1683 1895 Respublika Tajvan 1895 Tajvanske general gubernatorstvo 1895 1945 Respublika Kitaj istoriya 1945 Portal Tajvan pereglyanutiobgovoritiredaguvati V rezultati kapitulyaciyi ta okupaciyi Yaponiyi naprikinci Drugoyi svitovoyi vijni ostrovi Tajvan i Penhu 25 zhovtnya 1945 roku buli peredani v upravlinnya Respublici Kitaj yaka perebuvala pid vladoyu Gomindana Pislya rizanini 28 lyutogo 1947 roku u 1949 roci gubernator Tajvanyu Chen Chen i Ministr nacionalnoyi oboroni Respubliki Kitaj ogolosili voyennij stan Pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni v Kitayi v 1949 roci uryad Respubliki Kitaj pereyihav z materika oskilki Komunistichna partiya Kitayu progolosila Kitajsku Narodnu Respubliku KNR Gomindan perebazuvavsya na Tajvan i ogolosiv Tajbej timchasovoyu stoliceyu Respubliki Kitaj RK Protyagom bagatoh rokiv RK i KNR pragnuli otrimati viznannya kozhen za soboyu na diplomatichnij areni yak zakonnij uryad Kitayu U 1971 roci Organizaciya Ob yednanih Nacij viklyuchila zi svogo skladu RK natomist vvela predstavnictvo KNR Voyennij stan bulo skasovano azh u 1987 roci Z cogo chasu na Tajvani rozpochavsya proces demokratizaciyi yakij oznamenuvavsya skasuvannyam Timchasovih polozhen i prodovzhivsya provedennyam en v 1996 roci U 2000 roci Demokratichna progresivna partiya DPP prijshla do vladi i pochala borotisya za viznannya nezalezhnosti Tajvanyu Cherez neodnoznachnij politichnij status Tajvanyu RK brala uchast u nizci mizhnarodnih organizacij pid nazvoyu Kitajskij Tajbej Keruyuchis politikoyu odnogo Kitayu uryad KNR vvazhaye sho Respublika Kitaj pripinila svoye isnuvannya i sho Tajvan ye neviddilnoyu chastinoyu KNR nezvazhayuchi na te sho ostannya nikoli ne kontrolyuvala ostriv Krim togo KNR vidmovlyayetsya vid diplomatichnih vidnosin z bud yakoyu krayinoyu yaka viznaye RK Na teperishnij chas Respublika Kitaj kontrolyuye Tajvan Penhu Czinmen Maczu ta inshi neznachni ostrovi HronologiyaDokladnishe Respublika Kitaj 1912 1949 Rannye povoyenne suspilstvo Druga svitova vijna zavershilisya 2 veresnya 1945 roku porazkoyu Yaponskoyi imperiyi ta nacistskoyi Nimechchini Upravlinnya nad Tajvanem yakim Yaponiya upravlyala zgidno iz Simonosekskim dogovorom z 1895 roku buv perebranij pid kontrol ocholyuvanoyi Gomindanom Kitajskoyi Respubliki RK He Yincin predstavnik RK na ceremoniyah kapitulyaciyi Yaponiyi povidomiv pro utvorennya zh okremoyi provincijnoyi gilki vladi vid vikonavchoyi sistemi materikovogo Kitayu sho buv pid kontrolem komunistiv Golovoyu vikonavchoyi vladi provinciyi Tajvan stav en Vin ogolosiv 25 zhovtnya en tobto pripinennya yaponskogo upravlinnya Tajvanem Odnak na toj moment soyuzniki u Drugij svitovij vijni ne viznali odnostoronnyu aneksiyu Tajvanyu adzhe she mizh Kitajskoyu Respublikoyu pid kerivnictvom Gomindanu ta Yaponiyeyu ne bulo pidpisano en Administraciya Chen Yi pogryazla v korupciyi a takozh vidsutnistyu disciplini u vijskovij policiyi yaka zabezpechuvala kontrol nad Tajvanem Chen Yi vse bilshe monopolizovuvav vladu Na dodatok do cogo pislyavoyenna ekonomika ostrova zaznala krahu ta pryamuvala do recesiyi cherez sho lyudi na ostrovi pogirshuvavsya dobrobut gromadyan Uryadova programa deyaponizaciyi pospriyala kulturnomu protistoyannyu a takozh napruzhenosti mizh zrostayuchim naselennyam migrantiv z materika ta zhitelyami dovoyennogo ostrova Napruzhenist u suspilstvi vililas na vulici u 1947 roci koli policiya areshtovuyuchi prodavcya sigaret smertelno poranila storonono perehozhogo Zitknennya mizh policiyeyu ta protestuvalnikami shvidko poshirilisya po vsomu ostrovu ta pererosli u zagalne povstannya proti Chen Yi ta jogo administraciyi ofisu Ci podiyi otrimali v podalshomu nazvu incident 28 lyutogo Kilka tizhniv potomu uryadovi vijska buli napravleni na Tajvan z materika shob vporatisya z krizoyu ta pridushiti bud yaku opoziciyu chi opir uryadu Bagato vidomih diyachiv tajvanskogo suspilstva ta zvichajni zhiteli ostrova buli vbiti abo uv yazneni bez sudu pochali traplyatisya vipadki zniknennya lyudej Incident 28 lyutogo buv prelyudiyeyu do bilogo teroru 1950 h rokiv yakij prizviv do etnichnoyi napruzhenosti mizh dovoyennim ta pislyavoyennim naselennya a takozh stav prichinoyu viniknennya ruhu za nezalezhnist Tajvanyu Tajvanskij politik yakij ne nalezhit do Gomindanu ca razom zi svoyimi prihilnikami svyatkuye svoyu peremogu 65 5 golosiv na pershih pryamih viborah v sichni 1951 roku Pislya incidentu 28 lyutogo ocholyuvanij Gomindanom uryad reorganizuvav miscevu administraciyu ofis skasuvavshi kancelyariyu golovi vikonavchoyi vladi ta stvorivshi novij uryad provinciyi en z rodini naukovciv stav pershim en i pid chas svogo pravlinnya skorotiv masshtabi derzhavnih vitrat yaki znachno zrosli za chasiv Chen Yi Vej reformuvav valyutnu sistemu zaminivshi znecinenij en na novij tajvanskij dolar za obminnim kursom 40 000 1 i zaprovadiv zmenshennya plati za ornu zemlyu zh sho poslabilo inflyaciyu U 1949 roci na posadi gubernatora Veya zminiv Chen Chen Gomindan rozglyadav misceve naselennya Tajvanyu takim sho znachno popalo pid vpliv Yaponiyi Ci poglyadi formuvali politiku zgidno yakoyi Gomindan vvazha sho naselennya Tajvanyu ye vidstalim i potrebuye perevihovannya Partiya Gomindan pragnula znishiti bud yaki slidi yaponskogo vplivu ta preshipiti narodu Tajvanyu novu kitajsku identichnist Pislya kapitulyaciyi Yaponiyi bilshist z priblizno 300 000 yaponskih zhiteliv Tajvanyu deportuvali Gomindan takozh konfiskuvav majno yaponskih kolonistiv a potim jogo rozprodali abo privlasnili U suchasnomu Tajvani ci diyi zasudzhuyutsya Gomindan takozh zabrav aktivi yaki nalezhali yaponskij kolonialnij vladi U 2017 roci sud zobov yazav Gomindan viplatiti kompensaciyu za 458 ob yektiv vlasnosti yaki buli eksproprijovani u yaponskogo naselennya Avtoritarizm vijskovij rezhim i holodna vijna Prezident Chan Kajshi razom z prezidentom SShA Duajtom D Ejzenhauerom vizitu ostanogo do Tajbeyu Tajvan u chervni 1960 roku 20 lipnya 1946 roku Chan Kajshi rozpochav shirokomasshtabnij napad na teritoriyu kontrolovanu Komunistichnoyu partiyeyu Kitayu u Huabeyi za dopomogoyu 113 brigad zagalom 1 6 miljona vijskovih rozpochavshi novij etap gromadyanskoyi vijni v Kitayi Chen Chen yakij obijmav posadu golovi en i komanduvav en ogolosiv voyennij stan na ostrovi 19 travnya 1949 roku U grudni 1949 roku zbrojni sili Respubliki Kitaj i Gomindan zaznali porazki v gromadyanskij vijni v Kitayi sho zmusilo vladu Respubliki Kitaj povnistyu en V svoyu chergu Komunistichna partiya Kitayu en novoyi kitajskoyi derzhavi Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki Pereyizhdzhayuchi na Tajvan Gomindan rozglyadav ce yak timchasove yavishe Chan Kajshi todi skazav skazav Gotujtesya odin rik kontratakujte cherez dva roki znishit voroga cherez tri roki i dosyagnit uspihu protyagom p yati rokiv Dlya realizaciyi ciyeyi meti derzhava pereozbroyuvala armiyu ta rozvivala ekonomiku Pislya incidentu 28 lyutogo nacionalistichnij uryad rozpochav kampaniyu pridushennya politichnih inakodumciv Gomindan zdebilshogo uv yaznyuvav predstavnikiv intelektualnoyi ta socialnoyi eliti Tajvanyu cherez strah sho voni mozhut chiniti opir yihnomu pravlinnyu abo simpatizuvati komunizmu Do 1958 roku cherez protoku provodilisya neveliki vijskovi kampaniyi mizh vijskovimi silami Pivdennoyi Koreyi ta Narodno vizvolnoyu armiyeyu Kitayu Sproba komunistichnogo Kitayu zahopiti kontrolovanij Gomindanem ostriv Kemoj bula zirvana v zhovtni 1949 roku sho zupinilo nastup komunistichnoyi armiyi na Tajvan U kvitni 1950 roku vijskovi operaciyi KR zavershilisya uspishnim en a takozh zahoplennya en bilya uzberezhzhya Guandun traven serpen 1950 roku ta en bilya Chzheczyana traven 1950 roku Cej period naprugi trivav do Drugoyi krizi v protoci do togo chasu koli SShA poobicyali zahistiti ostriv vid komunistiv Z cogo momentu obidvi storoni pripinili vsi osnovni bojovi diyi odin proti odnogo Hocha vijskovo morski sili Respubliki Kitaj vidnovili odnostoronni bojovi diyi pislya togo yak VMS SShA tayemno viveli svoyi vijskovi korabli z Tajvanskoyi protoki Demokratichni reformi Kitajska Respublika vstupila u fazu rozvitku konstitucijnoyi demokratiyi z progoloshennyam Konstituciyi Kitajskoyi Respubliki v 1947 roci Zgodom Nacionalna revolyucijna armiya bula perejmenovana na Zbrojni sili Respubliki Kitaj en buli prijnyati yak popravki do Konstituciyi Ce dozvolilo zaprovaditi voyennij stan na Tajvani ta obmezhiti gromadyanski svobodi ta demokratiyu Oficijnim obgruntuvannyam Polozhennya bula trivayucha gromadyanska vijna v Kitayi i RK faktichno perebuvala pid vijskovim upravlinnyam Gomindanu pid chas en Na Tajvani faktichno diyav voyennij stan Odnak iz zanepadom odnopartijnoyi sistemi Gomindanu ta ruhu za demokratizaciyu v 1980 h rokah voyennij stan buv zreshtoyu skasovanij u 1987 roci ostatochno vsi jogo polozhennya buli skasovani v 1991 roci Konstitucijna demokratiya bula vidnovlena v RK pislya 1987 roku Koli Kitajska Respublika pereyihala na Tajvan u 1949 roci en en ta Gomindan buli yedinimi legalnimi politichnimi partiyami na Tajvani Inshi stvoreni partiyi diyali v ramkah en Do pochatku 1970 h rokiv Kitajska Respublika bula viznana chlenami OON yedinim zakonnim uryadom Kitayu u tomu chisli bilshistyu zahidnih krayin yaki vidmovilisya viznavati Kitajsku Narodnu Respubliku cherez holodnu vijnu Pravlinnya Gomindanu na Tajvani v umovah voyennogo stanu do kincya 1980 h rokiv malo za metu borotisya proti komunizmu ta pidgotuvatisya do povernennya na materik Tomu politichne inakodumstvo ne dopuskalosya Naprikinci 1970 h na pochatku 1980 h rokiv na Tajvani vidbulis vidchutni zmini Bagato gromadyan yaki na pochatkah buli v skrutnomu stanovishi v rezultati ekonomichnih reform peretvorilisya na serednij klas Vilne pidpriyemnictvo ta zrostannya dobrobutu dozvolilo tajvancyam vimagati dotrimannya osnovnih prav lyudini en stav povorotnim punktom dlya demokratiyi na Tajvani Na pochatku 1970 h rokiv Tajvan zitknuvsya z nevdachami v mizhnarodnij sferi U 1971 roci Respublika Kitaj vijshla z Organizaciyi Ob yednanih Nacij yaka nezadovgo do togo viznala zakonnoyu vimogoyu Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki buti oficijnim predstavnikom Kitayu v OON RK bulo zaproponovano podvijne predstavnictvo na rivni z KNR ale Chan Kajshi vimagav zberegti misce v Radi Bezpeki OON sho bulo neprijnyatno dlya KNR Kajshi visloviv svoyu poziciyu u vidomij promovi Nebo nedostatno velike dlya dvoh sonc U zhovtni 1971 roku Generalna Asambleya OON prijnyala en i predstavnikiv Chan Kajshi i takim chinom RK bulo viklyucheno z OON i zamineno na predstavnikiv z KNR U 1979 roci Spolucheni Shtati Ameriki viznali oficijnu vladu Kitayu za KNR Chan Kajshi pomer u kvitni 1975 roku u vici 87 rokiv i jogo nastupnikom na posadi prezidenta stav Yan Czyagan todi yak jogo sin Czyan Czin go ocholiv Gomindan Czyan Czin go buduchi u minulomu glavoyu en yaka viklikala strah u gromadyan i vorogiv viznav neobhidnist provesti v nij reformi V rezultati v derzhavi vidbuvalosya postupove poslablennya politichnogo kontrolyu perehid do demokratiyi ta ruh do tajvanizaciyi Protivnikam nacionalistiv bilshe ne zaboronyalosya provoditi zibrannya ta drukuvati informaciyu Hocha opozicijni politichni partiyi vse she buli nezakonnimi Prote koli v 1986 roci bula stvorena Demokratichna progresivna partiya yak persha opozicijna partiya prezident Czyan virishiv ne pripinyati yiyi diyalnist ta ne peresliduvati lideriv Predstavniki ciyeyi partiyi oficijno brali uchast u viborah yak nezalezhni kandidati vid ruhu Tanvaj U nastupnomu roci Czyan skasuvav voyennij stan i dozvoliv vidviduvati materikovij Kitaj Czyan stavshi prezidentom priznachiv svoyim vice prezidentom Li Denhueya tehnokrata z tajvanskim pohodzhennyam yakij vrazi vidsutnosti prezidenta vikonuvav jogo obov yazki Cim zminam posliduvali inshi reformi yaki nadali bilshe povnovazhen miscevim gromadam i zaspokoyili protivnikiv Gomindanu U porivnyanni z inshimi avtokratiyami Aziyi Gomindan same zavdyaki reformam uniknuv znachnih potryasin na Tajvani Pislya smerti Czyan Czin go u 1988 roci jogo nastupnikom stav Li Denhuej yakij prodovzhiv vprovadzhennya demokratichnih reform Li nadav bilshe prav gromadyanam yaki narodilisya na Tajvani Misceva kultura ta istoriya viznachalisya zagalnokitajskoyu Reformi Li peredbachali peredachu druku banknot novogo tajvansogo dolara vid Provincijnogo banku Tajvanyu do Centralnogo banku Kitajskoyi Respubliki Za jogo prezidenstva faktichno bulo pripineno funkcionuvannya en a jogo funkciyi bulo peredano Vikonavchomu yuanyu U 1991 roci predstavniki Zakonodavchogo yuanya yaki buli obrani v 1947 roci i predstavlyali regioni materikovogo Kitayu buli vidpravleni u vidstavku Takozh buli znyati obmezhennya na vikoristannya tajvanskih mov u ZMI ta v shkolah Li Denhuej vvazhav sho silske gospodarstvo ye osnovoyu naciyi i aktivno jogo rozvivav Vin vprovadzhuvav programi medichnogo strahuvannya ta strahuvannya vid profesijnih rizikiv dlya fermeriv Takozh nadavav znachennyu yaponskomu korinnyu bilshoyi chastini silskogospodarskoyi infrastrukturi Tajvanyu Namagayuchis pidtrimuvati dobri stosunki z KNR Tajvan unikav bud yakoyi kritiki podij na ploshi Tyananmen a ZMI bulo zaboroneno visvitlyuvati ci podiyi Grupi studentiv yaki namagalisya na orendovanomu korabli pereplisti Tajvansku protoku ta translyuvati Tajvanski peredachi dlya zhiteliv KNR vlada stvorila taki pereshkodi sho aktivisti v rezultati vidmovilisya vid ciyeyi ideyi Li ne zmig podolati velicheznu korupciyu yaka pronizala uryad i bagato prihilnikiv Gomindanu vvazhali sho Li zradiv RK vprovadzhuyuchi reformami Hocha predstavniki opoziciyi vvazhali reformi ne nadto dostatnimi Demokratichnij period Li balotuvavsya yak chinnij prezident na pershih proti kandidata vid Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi kolishnogo disidenta en Pid chas viborchoyi kampaniyi KNR provela seriyu raketnih viprobuvan u Tajvanskij protoci z metoyu zalyakuvannya tajvanskih zhiteliv shob viborci progolosuvali za kandidativ yaki vistupayut za ob yednannya Tajvanya z komunistichnim Kitayem en ta en Agresivna povedinka KNR sponukala prezidenta SShA Klintona prijnyati rezolyuciyu v mezhah Zakonu pro vidnosini z Tajvanem i napraviti dvi avianosni grupi v region bilya pivdennogo uzberezhzhya Tajvanyu dlya sposterezhennya za situaciyeyu KNR buli zmusheni pripiniti raketni viprobuvannya Cej incident vidomij yak kriza Tajvanskoyi protoki 1996 roku Odniyeyu iz ostannih zayav Li na posadi prezidenta bulo ogoloshennya po nimeckomu radio sho RK i KNR mayut napruzheni mizhderzhavni vidnosini Cya zayava viklikali mityevu reakciyu Pekina u viglyadi vijskovih navchan Narodno vizvolnoyi armiyi Kitayu u Fuczyani ta vidklyuchennyam elektroenergiyi na vsomu ostrovi Ci kroki komunistichnogo Kitayu rozcinyuvalisya yak mozhliva pidgotovka do napadu na Tajvan Chen Shujbyan u 2000 roci buv obranij pershim prezidentom Tajvanyu yakij ne nalezhit do Gomindanu en oznamenuvali zavershennya monopoliyi na vladu Gomindanu yak pravlyachoyi partiyi Kandidat vid Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi Chen Shujbyan buv obranij prezidentom a odnochasno z nim en na posadu vice prezidentki U viborah brali uchast tri kandidati v rezultati yakih golosi en rozdililisya mizh pozapartijnim en kolishnij chlen Gomindanu a pislya viboriv stvoriv en i kandidatom vid Gomindanu Lyan Chzhanom Chen nabrav 39 golosiv U serpni 2002 roku prezident Chen vidkrito zayaviv sho vidnosini mizh Tajvanem i materikovoyu chastinoyu ye en Cya koncepciya prizvela do superechok po vsomu Tajvani u Kitayi ta SShA U 2004 roci za den do en na prezidenta Chenya ta vice prezidenta Lu skoyili en Voni oboye buli pereobrani nastupnogo dnya na svoyi posadi hocha Sinij alyans zaperechuvala pravdivist rezultativ cherez neelikij rozriv kandidativ ta incident zi strilyaninoyu U 2005 roci novoobranij sklad en prijnyav konstitucijni popravki yaki prizveli do jogo samorozpusku i pripinennya funkcionuvannya Takim chinom v derzhavi sformuvavsya dvopalatnij parlament Vibori do Zakonodavchogo yuanya v 2004 roci provodilisya za en sho posililo dvopartijnu sistemu V rezultati korupcijnih skandaliv u kerivnictvi Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi 9 veresnya 2006 roku kolishnij yiyi golova en ocholiv kampaniyu proti Chen Shujbyana pid nazvoyu en ale bazhanogo rezultatu ne dosyagnuv Gomindan zberig kontrol nad zakonodavchoyu vladoyu na viborah do Zakonodavchogo yuanya u sichni 2008 roku Na prezidentskih viborahu travni 2008 roku kandidat vid Gomindanu Ma Yinczyu balotuvavsya z gaslami druzhnih vidnosin z materikovim Kitayem ta ekonomichnih reform Vin zdobuv peremogu na viborah nad kandidatom vid Demokratichnoyi progresivnoyi parti Sye Chantinom nabravshi 58 48 golosiv Ma buv pereobranij u sichni 2012 roku Gomindan zberig svoyu bilshist u Zakonodavchomu yuani na ob yednanih viborah u tomu zh roci Na en Demokratichna progresivna partiya vidnovila vladu a Caj Inven stala pershoyu zhinkoyu prezidentom Tajvanyu 24 travnya 2017 roku Konstitucijnij sud postanoviv sho odnostatevi pari mayut pravo na shlyub i nadav Zakonodavchomu yuanyu dva roki na vnesennya vidpovidnih zmin do zakoniv Tajvanyu pro shlyub Zgidno z rishennyam sudu yaksho popravki ne budut prijnyati protyagom dvoh rokiv odnostatevi shlyubi avtomatichno stanut legalnimi Po suti v travni 2019 roku Kitajska Respublika na Tajvani stala pershoyu krayinoyu v Aziyi ta pershoyu suverennoyu derzhavoyu yaka ne vhodit do OON sho dozvolila odnostatevi shlyubi en prizveli do politichnogo krahu Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi a takozh do vidstavki prezidenta Caj Inven z posadi lidera partiyi Gomindan otrimav peremogu v dodatkovih 9 okrugah mistah z 22 Kandidati v meri Gomindanu peremogli v Novomu Tajbeyi Tajchzhuni ta Gaosyuni ostannij z yakih buv politichnim forpostom Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi protyagom 20 rokiv U sichni 2020 roku Caj Inven bula pereobrana na en Na en Demokratichna progresivna partiya prezidenta otrimala bilshist 61 zi 113 misc Gomindan otrimav 38 misc Vizit Nensi Pelosi na Tajvan u 2022 roci prizviv do posilennya napruzhenosti mizh Tajvanem i Kitayem vodnochas zmicniv zv yazki SShA i Tajvanyu U vidpovid na poyizdku Narodno vizvolna armiya Kitayu provela en vklyuchayuchi puski raket yaki prolitali nad Tajvanem Vidnosini mizh protokami ta mizhnarodne stanovisheDokladnishe Mizhnarodni vidnosini Respubliki Kitaj Naprikinci 1943 roku bulo pidpisano Kayirsku deklaraciyu sered punktiv yakoyi bulo te sho vsi teritoriyi Kitayu vklyuchayuchi Formozu Tajvan yaki okupuvala Yaponiya budut povernuti Kitajskij Respublici Ci tezi buli povtoreni v Potsdamskij deklaraciyi vidanij u 1945 roci Piznishe togo zh roku zakinchilasya Druga svitova vijna i Yaponiya prijnyala ultimatum shodo bezzaperechnoyi kapitulyaciyi viznachenij Potsdamskoyu deklaraciyeyu Golovnokomanduvach soyuznimi okupacijnimi vijskami nakazav shob yaponski sili na Tajvani zdalisya uryadu Respubliki Kitaj 25 zhovtnya 1945 roku v Tajbeyi u yaponskij uryad na Tajvani kapituluvav pered predstavnikom Kitajskoyi Respubliki en U 1951 roci Yaponiya oficijno pidpisala Dogovir u San Francisko ale cherez nechitkist situaciyi gromadyanskoyi vijni v Kitayi mirnij dogovir ne vkazuvav yakij konkretno vladi nalezhit Tajvanyu U drugij statti en 1952 roku pislya San Franciskogo dogovoru Yaponiya pidtverdila svoyu vidmovu vid suverenitetu nad Tajvanem Peskadorskimi ostrovami ostrovami Spratli ta Paraselskimi ostrovami Kitajska Narodna Respublika i Kitajska Respublika prodovzhuvali voyuvati do 1979 roku U zhovtni 1949 roku sproba KNR zahopiti kontrolovanij RK ostriv Czinmen bula zirvana v bitvi pri Kunintou zupinivshi prosuvannya Narodno vizvolnoyi armiyi Kitayu do Tajvanyu Inshi desantni operaciyi komunistiv 1950 roku buli bilsh uspishnimi voni en u kvitni 1950 roku en bilya uzberezhzhya Guandun traven serpen 1950 roku ta ostriv bilya Chzheczyana traven 1950 roku U chervni 1949 roku KR ogolosila pro blokadu vsih portiv materikovogo Kitayu a yiyi vijskovo morskij flot sprobuvav perehoplyuti vsi inozemni korabli Blokada poshiryuvalasya na pivnich vid girla u provinciyi Fuczyan do girla richki Lyaohe v Manchzhuriyi Oskilki merezha zaliznic materikovogo Kitayu bula slaborozvinenoyu torgivlya z pivnochi na pivden znachnoyu miroyu zalezhala vid morskih shlyahiv Vijskovo morska diyalnist RK takozh sprichinila serjozni trudnoshi dlya ribolovli materikovogo Kitayu Pislya vtrati materikovogo Kitayu grupa z priblizno 12 000 soldativ Gomindanu evakuyuvalasya do Birmi ta prodovzhila partizansku borotbu pronikayuchi na pivden Kitayu Yih lider general en otrimuvav finansuvannya vid RK a takozh buv nominalno priznachenij gubernatorom Yunnanya Spochatku SShA pidtrimuvali cih povstanciv a Centralne rozviduvalne upravlinnya nadavalo yim dopomogu Pislya zvernennya birmanskogo uryadu do Organizaciyi Ob yednanih Nacij u 1953 roci SShA pochali vimagati v RK vidklikati partizaniv Do kincya 1954 roku majzhe 6000 soldat RK pokinuli Birmu i Li Mi ogolosiv pro rozformuvannya svoyeyi armiyi Prote she tisyachi zalishilisya i RK prodovzhuvala postachati i upravlyati yih diyami inodi tayemno nadayuchi pidkriplennya Pid chas Korejskoyi vijni deyakih polonenih soldativ komunistichnogo Kitayu bagato z yakih spochatku buli soldatami Gomindandu bulo repatrijovano na Tajvani a ne vislano na materik Na pochatku 1950 h partizanski sili Gomindanu prodovzhuvali zdijsnyuvati rejdi v pivdenno zahidnij Kitaj Uryad Respubliki Kitaj zdijsniv nizku povitryanih bombarduvan klyuchovih priberezhnih mist materikovogo Kitayu takih yak Shanhaj Nezvazhayuchi na te sho SShA garantuvali vijskovu dopomgu RK tilki na Tajvani Gomindan vvazhav ostrovi sho zalishilisya u skladi provinciyi Fuczyan zhittyevo neobhidnimi dlya majbutnih vijskovih kompanij z metoyu povernennya kontrolyu nad materikovim Kitayem 3 veresnya 1954 roku pochalasya persha kriza v Tajvanskij protoci koli Narodno vizvolna armiya Kitayu pochala obstril Czinmenya i pogrozhuvala vzyati ostrovi Dachen 20 sichnya 1955 roku komunistichna armiya zajnyala susidni en pri comu ves garnizon KR iz 720 vijskovosluzhbovciv sho zahishali ostriv buli vbiti abo poraneni 24 sichnya togo zh roku Kongres SShA prijnyav en yaka upovnovazhuvala prezidenta zahishati i inshi ostrovi pid kontrolem RK Persha kriza v Tajvanskij protoci zavershilasya na Bandungskij konferenciyi v berezni 1955 roku pislya yakoyi komunisti pripinili bombarduvannya Druga kriza v Tajvanskij protoci pochalasya 23 serpnya 1958 roku z povitryanih ta morskih zitknen mizh zbrojnimi silami KNR i Pivdennoyi Koreyi sho prizvelo do intensivnogo artilerijskogo obstrilu Czinmenya z boku KR i Syamenya z boku Pivdennoyi Koreyi Patrulni kateri komunistichnoyi armiyi zablokuvali korabli pidtrimki KR Hocha Spolucheni Shtati vidhilili propoziciyu Chan Kajshi bombiti artilerijski batareyi materikovogo Kitayu ale natomist nadali vinishuvachi i zenitni raketi Gomindanu Takozh buli nadani desantni korabli dlya nazemnih operacij shob znyati blokadu ostroviv 7 veresnya SShA suprovodzhuvali konvoj korabliv postachannya KR a KNR u toj chas utrimalas vid vedennya vognyu 25 zhovtnya KNR ogolosila pro pripinennya vognyu po parnih dnyah vidtodi komunisti obstrilyuvali Czinmen lishe po neparnih dnyah Nezvazhayuchi na zakinchennya bojovih dij obidvi storoni nikoli ne pidpisuvali zhodnoyi ugodi chi dogovoru pro oficijne pripinennya vijni Pislya 1950 h rokiv vijna stala bilshe simvolichnoyu nizh realnoyu realno hiba sho obstrilyuvavsya Czinmen abo z nogo materikovij Kitaj Piznishe bojovi snaryadi zaminili agitacijnimi listami Bombarduvannya ostatochno pripinilisya v 1979 roci pislya vstanovlennya diplomatichnih vidnosin mizh KNR i SShA U cej period peresuvannya lyudej i tovariv mizh kontrolovanimi teritoriyami KNR i KR praktichno pripinilosya Buli vipadkovi perebizhchiki Odnim iz vidomih perebizhchikiv buv en yakij perepliv protoku mizh Czinmenem i materikom perebravshis do KNR a cherez deyakij chas stavgolovnim ekonomistom i starshim vice prezidentom Svitovogo banku Bilshist ochikuvali na krah pravlinnya Chan Kajshi koli vidbudetsya vtorgnennya komunistiv na Tajvan Takozh vtratilas pidtrimka SShA Situaciya radikalno zminilasya z pochatkom Korejskoyi vijni v chervni 1950 roku V cej chas dopushennya povnoyi peremogi komunistiv nad Chan Kajshi bulo politichno nevigidno SShA Prezident Garri S Trumen nakazav Somomu flotu Spoluchenih Shtativ Ameriki uvijti v Tajvansku protoku shob zapobigti napadu RK i KNR odnij na odnu Pislya togo yak RK poskarzhilasya v OON na te sho Radyanskij Soyuz pidtrimuye KNR 1 lyutogo 1952 roku en sho zasudzhuvala diyi Radyanskogo Soyuzu U 1987 roci cherez en rizanina v Lyeyuyi vidbulisya zmini u vidnosinah KR i KNR Cherez 4 misyaci 15 lipnya en bulo skasovano a cherez 5 misyaciv 15 grudnya uryad Respubliki Kitaj pochav dozvolyati vidviduvannya materikovogo Kitayu Pripinennya voyennih dij dozvolilo soldatam KR yaki desyatilittyami buli rozlucheni zi svoyimi rodinami na materikovomu Kitayi zustritisya Ce takozh stalo katalizatorom rozmorozhuvannya vidnosin mizh dvoma storonami Problemi porodzheni rozshirennyam kontaktiv vimagali mehanizmu regulyarnih peregovoriv Shob zdijsnyuvati peregovori z materikovim Kitayem shodo operativnih pitan bez shkodi dlya poziciyi vladi Gomindanu u zaperechennyah legitimnosti inshoyi storoni uryad KR stvoriv en nominalno neuryadovu ustanovu yaka bezposeredno keruvala Radoyu u spravah materika strukturoyu Vikonavchogo yuanya Natomist KNR stvorila en yakoyu bezposeredno keruye Kancelyariya u spravah Tajvanyu pri Derzhradi KNR Cya sistema nazvana bilimi rukavichkami dozvolyala dvom uryadam vzayemodiyati odin z odnim na napivoficijnij osnovi bez shkodi dlya vidpovidnoyi politiki suverenitetu Na choli zi starshimi derzhavnimi chinovnikami en ta en dvi organizaciyi rozpochali seriyu peregovoriv kulminaciyeyu yakih stali zustrichi 1992 roku yaki razom iz podalshim listuvannyam zatverdili Konsensus 1992 roku Zgidno cih zustrichej obidvi storoni pogodilisya ne obgovoryuvati pitannya suverenitetu a zajmatisya pitannyami sho stosuyutsya oboh storin U toj zhe chas u svoyih vistupah prezident Respubliki Kitaj Li Denhuej vse bilshe zvertavsya do pitannya nezalezhnosti Tajvanyu Do 1990 h rokiv RK bula odnopartijnoyu avtoritarnoyu derzhavoyu yaka pragnula ostatochnogo vozz yednannya z materikovim Kitayem na svoyih umovah Prote z perebigom demokratichnih reform na politiku Tajvanyu pochala vplivati gromadska dumka U rezultati uryad Respubliki Kitaj vidijshov vid svoyeyi prihilnosti politici odnogo Kitayu do okremoyi politichnoyi identichnosti Tajvanyu Czyan Czemin generalnij sekretar Centralnogo komitetu Komunistichnoyi partiyi Kitayu ne bazhav jti na kompromis v pitanni Tajvanyu vvazhayuchi jogo nevidyemnoyu chastinoyu Kitayu Vidomo sho Czyan namagavsya vplinuti na vibori v 1996 roci na Tajvani provodyachi navchannya iz zapusku raket spryamovani na zalyakuvannya tajvanskih viborciv i vtruchannya v mizhnarodne sudnoplavstvo sho prizvelo do Tretoyi krizi v Tajvanskij protoci Do 1998 roku napivoficijni peregovori pripinilisya Chen Shujbyan buv obranij prezidentom RK u 2000 roci Politichno Chen vistupav za nezalezhnist Tajvanyu Vidmova Chenya vid Konsensusu 1992 roku z napolyagannyam KNR na tomu shob RK pogodilasya na princip Yedinogo Kitayu dlya provedennya peregovoriv zavadila pokrashennyu vidnosin mizh komunistami ta vladoyu Tajvanya Do 1970 h rokiv mizhnarodne spivtovaristvo zagalom vvazhalo Gomindan na Tajvani zakonnim predstavnikom Kitayu ale i zbilshuvalas kilkist derzhav sho viznavali Kitajsku Narodnu Respubliku U 1954 roci Kitajska Respublika ta Spolucheni Shtati Ameriki pidpisali en U 1971 roci OON viznala Kitajsku Narodnu Respubliku yedinim zakonnim predstavnikom Kitayu en Uryad Gomindanu zayaviv poziciyu zh ta ogolosiv pro vihid z OON Pislya cogo mizhnarodna pidtrimka Kitajskoyi Respubliki znachno pogirshilisya U 1979 roci koli SShA rozirvali oficijni vidnosini ce she bilsh uskladnilo diplomatichne stanovishe RK Ostannimi rokami uryad RK kilka raziv namagavsya znovu podati zayavku na vstup do mizhnarodnih organizacij takih yak OON i Vsesvitnya organizaciya ohoroni zdorov ya ale u zv yazku z protidiyeyu KNR uspihu ne dosyagnuv Pitannya pro politichnij status Tajvanyu abo pro te chi obidvi storoni ruhayutsya do ob yednannya chi pragnut nezalezhnosti de yure dosi ne virishene Kitajska Narodna Respublika yak na vnutrishnomu tak i na mizhnarodnomu rivnyah stverdzhuye Nezalezhno vid chiyeyis tochki zoru v istoriyi uryadu chi mizhnarodnogo prava Tajvan ye neviddilnoyu chastinoyu Kitayu Politichnij status Tajvanyu ye vnutrishnoyu spravoyu Kitayu i buduchi perekonanimi u vidsutnist bazhannya na mirne ob yednannya a takozh pevni inshi umovi uryad Kitayu ne vidmovlyayetsya vid vikoristannya sili dlya virishennya pitannya voz yednannya Ti hto pidtrimuye nezalezhnist Tajvanyu vvazhayut tak yak u San Franciskomu dogovori pidpisanomu mizh Yaponiyeyu ta SShA ye nechitki formulyuvannya pro peredachu Tajvanyu status Tajvanyu ne bulo virisheno a tomu majbutnye Tajvanyu povine virishuvatisya zhitelyami Tajvanyu a Kitajskij Narodnij Respublici ne bude dozvoleno pogrozhuvati zastosuvannyam sili 14 bereznya 2005 roku Vsekitajski zbori narodnih predstavnikiv Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki prijnyali en vpershe chitko zakripivshi v yuridichnij praktici princip odnogo Kitayu Pochinayuchi z 26 kvitnya 2005 roku Gomindan ta rizni politichni partiyi Sinogo alyansu vidvidali materikovij Kitaj sho spriyalo pozhvavlennyu politichnogo dialogu mizh dvoma storonami en ale vidnosini mizh protokami vse she povni neviznachenostej Rejs CAL581 pershij pryamij rejs TPE PEK takozh pershij pryamij rejs mizh materikovim Kitayem i Tajvanem 29 sichnya 2005 r 4 lipnya 2008 roku vpershe za shistdesyat rokiv materikovij Kitaj i Tajvan vidnovili regulyarni pryami en u vihidni dni oznamenuvavshi ce yak novij pochatok yihnih napruzhenih vidnosin zh golova aviakompaniyi China Southern Airlines pilotuvav pershij rejs iz Guanchzhou do aeroportu Tajbej Sunshan Odnochasno tajvanska aviakompaniya China Airlines viletila do Shanhaya Zagalom p yat mist materikovogo Kitayu z yednuvalisya z vismoma aeroportami Tajvanyu chotiri dni na tizhden zdijsnyuyuchi 36 rejsiv tudi j nazad cherez Tajvansku protoku Ce zmenshilo chas na povitryani podorozhi adzhe ranishe neobhidno bulo zdijsnyuvati trivalu zupinku v Gonkonzi 7 listopada 2015 roku v Singapuri vidbulasya zustrich prezidenta KR Ma Yinczyu ta generalnogo sekretarya KPK Si Czinpina Z rokami viznannya RK zmenshuvalosya Viznannya bulo vidklikano Gambiyeyu v 2013 roci San Tome i Prinsipi 21 grudnya 2016 roku Fidzhi v travni 2017 roku razom z neoficijnimi vidnosinami z 1996 roku Panamoyu 13 chervnya 2017 roku Dominikanskoyu Respublikoyu 1 travnya 2018 roku Burkina Faso 24 travnya 2018 roku Salvadorom 20 serpnya 2018 roku Kiribati ta Solomonovimi Ostrovami u veresni 2019 roku Nikaragua u grudni 2021 roku ta Gondurasam u berezni 2023 roku Tilki 12 derzhav chleniv OON Gvatemala Beliz Esvatini Gayiti Sent Kits i Nevis Sent Lyusiya Sent Vinsent i Grenadini Paragvaj Nauru Tuvalu Marshallovi Ostrovi i Palau a takozh Svyatij Prestol pidtrimuyut vidnosini z RK Ekonomichne zrostannyaU pislyavoyennij period na Tajvani ne vistachalo tovariv i materialiv ekonomika bula v depresiyi a inflyaciya bula znachnoyu Pislya togo yak nacionalnij uryad pereyihav na Tajvan silske gospodarstvo pershim pochalo rozvivatisya i v 1953 roci ekonomika Tajvanyu povernulasya na dovoyennij riven Pislya cogo uryad provodiv politiku Rozvitku promislovosti razom iz silskim gospodarstvom 以農養工 na zasadah zakladenih she pid chas pravlinnya Yaponiyi Zavdyaki kapitalu kvalifikovanij robochij sili amerikanskij dopomozi tosho ekonomika Tajvanyu postupovo ruhalasya do shvidkogo zrostannya U 1950 h rokah uryad provodiv politiku importozamishennya za dopomogoyu silskogo gospodarstva pidtrimuvav promislovij sektor veduchi torgivlyu silskogospodarskoyu produkciyeyu za inozemnu valyutu importuyuchi promislove obladnannya takim chinom rozvivayuchi promislovij sektor Uryad pidvishiv tarifi kontrolyuvav obig inozemnoyi valyuti ta obmezhiv import shob zahistiti vitchiznyanu promislovist Do 1960 h rokiv importoobminna promislovist Tajvanyu zitknulasya z problemoyu nasichennya vnutrishnogo rinku U toj zhe chas zavodi deyakih promislovo rozvinutih krayin cherez zrostannya zarobitnoyi plati ta z inshih prichin povilno peremishuvalisya v pevni rajoni de bula rozvinuta promislovist tak i nizka vartist robochoyi sili Otzhe ekonomichna politika Tajvanyu zminilasya na rozshirennya eksportu U 1960 roci uryad prijnyav Polozhennya pro zaohochennya investicij aktivno zmagayuchis za inozemni dilovi investiciyi na Tajvan U 1966 roci uryad stvoriv Gaosyunsku zonu eksportnoyi obrobki pershu v Aziyi zonu eksportnoyi obrobki shob rozshiriti virobniche virobnictvo U roli virobnichoyi relejnoyi stanciyi Tajvan stav lankoyu v mizhnarodnij sistemi rozpodilu praci U 1963 roci chastka promislovosti v ekonomici Tajvanyu perevishila chastku silskogo gospodarstva Z 1968 roku Tajvan pidtrimuvav dvoznachne dovgostrokove serednorichne ekonomichne zrostannya azh do naftovoyi krizi 1973 roku U 1971 roci Tajvan mav pozitivne saldo zovnishnoyi torgivli i z togo chasu zalishavsya eksporterom i velikim virobnikom elektronnih tovariv Pislya evakuaciyi na Tajvan Chan Kajshi sliduvav idealam Sun Yatsena pro tridemizm i dobrobut Zemelna reforma Chana bilsh nizh podvoyila zemlevolodinnya tajvanskih fermeriv Ce znyalo z nih tyagar orendnoyi plati a kolishni vlasniki zemli vikoristovuvali uryadovu kompensaciyu shob stati novim klasom kapitalistiv Vin propaguvav zmishanu ekonomiku derzhavnoyi ta privatnoyi vlasnosti z ekonomichnim planuvannyam Chan takozh propaguvav 9 richnu obov yazkovu osvitu ta vazhlivist nauki dlya Tajvanyu Ci zahodi prinesli velikij uspih zavdyaki stabilnomu ta silnomu zrostannyu ta zmenshennya inflyaciyi SportFutbol buv vidkritij dlya Tajvanya v 1916 roci en yakij buv direktorom serednoyi shkoli u Chan Zhun na Tajnani Jogo futbolna komanda bula pershoyu stvorenoyu na Tajvani i vsi ninishni komandi pevnim chinom ye yiyi nashadkami Pislya gromadyanskoyi vijni v Kitayi Mizhnarodnij olimpijskij komitet MOK u 1954 roci viznav olimpijski komiteti KNR i RK U 1958 roci KNR vijshla z MOK i dev yati inshih mizhnarodnih sportivnih organizacij na znak protestu proti politiki dvoh Kitayiv Pislya vihodu KNR MOK vikoristovuvav nizku nazv u mizhnarodnij olimpijskij diyalnosti shob vidrizniti KR vid KNR Formoza vikoristovuvalasya na litnih Olimpijskih igrah 1960 roku a Tajvan u 1964 ta 1968 rokah U 1975 roci KNR podala zayavku na povernennya do MOK yak yedinoyi sportivnoyi organizaciyi sho predstavlyaye ves Kitaj Komanda Tajvanyu yaka zmagalasya pid nazvoyu Kitajska Respublika na poperednih Olimpijskih igrah otrimala vidmovu vid uryadu krayini gospodarya Kanadi na Litnih Olimpijskih igrah 1976 roku predstavlyati sebe yak Kitajsku Respubliku abo vikoristovuvati Kitaj u svoyij nazvi U kvitni 1979 roku MOK viznav Olimpijskij komitet KNR i zberig viznannya Olimpijskogo komitetu roztashovanogo v Tajbeyi U 1981 roci uryad Respubliki Kitaj oficijno prijnyav nazvu Kitajskij Tajbej Divitsya takozh en Istoriya Kitajskoyi Narodnoyi RespublikiPrimitkiNacionalna statistika Kitajska Respublika Tajvan Nacionalna statistika Kitajska Respublika Tajvan Procitovano 26 veresnya 2021 PDF Nacionalna statistika Kitajska Respublika Tajvan Arhiv originalu PDF za 26 grudnya 2016 Procitovano 26 listopada 2016 Baza danih prognoziv svitovoyi ekonomiki kviten 2022 roku IMF org Mizhnarodnij Valyutnij Fond Procitovano 5 travnya 2022 Cherez neviznachenij status Respubliki OON ne vnosit yiyi do svoyih statistichnih danih Za pidrahunkami miscevoyi vladi IRLP stanovit 0 916 u 2019 roci https www dgbas gov tw public Data 112116036FDX2D8F3 pdf Land Reform Museum 土地改革紀念館 kit Arhiv originalu za 25 lipnya 2011 Procitovano 26 chervnya 2007 Dawley Evan A Celebrity Apology and the Reality of Taiwan hnn us History News Network originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 14 chervnya 2021 Morris Andrew D 30 lipnya 2015 Shablon GBurl Japanese Taiwan Colonial Rule and its Contested Legacy angl Bloomsbury Publishing s 115 118 ISBN 978 1 4725 7674 3 Yang Sophia 28 serpnya 2017 KMT properties in Taiwan valued at NT 865 million to be seized www taiwannews com tw Taiwan News originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 14 chervnya 2021 Wei han Chen 18 lipnya 2017 KMT rejects order to pay compensation www taipeitimes com Taipei Times originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 14 chervnya 2021 Nguyễn Anh Thai chief author Nguyễn Quốc Hung Vũ Ngọc Oanh Trần Thị Vinh Đặng Thanh Toan Đỗ Thanh Binh 2002 Lịch sử thế giới hiện đại in Vietnamese Ho Chi Minh City Giao Dục Publisher pp 320 322 8934980082317 Han Chueng 15 travnya 2016 Taiwan in Time The precursor to total control Taipei Times s 12 originalu za 6 grudnya 2021 Procitovano 15 travnya 2016 Westad Odd 2003 Decisive Encounters The Chinese Civil War 1946 1950 Stanford University Press s 305 ISBN 978 0 8047 4484 3 Procitovano 8 bereznya 2019 Han Cheung 4 grudnya 2016 Taiwan in Time The Great Retreat Taipei Times originalu za 20 chervnya 2020 Procitovano 6 grudnya 2021 Crook Steven 3 veresnya 2022 Exploring Hsinchu s military past taipeitimes com Taipei Times originalu za 4 veresnya 2022 Procitovano 3 veresnya 2022 Rubinstein Murray A 2007 Taiwan A New History Armonk N Y M E Sharpe s 302 ISBN 9780765614957 Huang Tai lin 20 travnya 2005 White Terror exhibit reveals part of the truth Taipei Times originalu za 20 grudnya 2019 Procitovano 6 grudnya 2021 Qi Bangyuan Wang Dewei Wang David Der wei 2003 2003 The Last of the Whampoa Breed Stories of the Chinese Diaspora Columbia University Press ISBN 0 231 13002 3 p 2 MacFarquhar Roderick Fairbank John K Twitchett Denis C 1991 1991 The Cambridge History of China Cambridge University Press ISBN 0 521 24337 8 p 820 M H Halperin December 1966 The 1958 Taiwan Straits Crisis A Documented History s i xvii H Halperin Morton December 1996 The 1958 Taiwan Straits Crisis A Documented History RAND Corporation originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 6 grudnya 2021 H Halperin Morton December 1996 The 1958 Taiwan Straits Crisis A Documented History RAND Corporation originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 6 grudnya 2021 Page 539 Chung Jake Book highlights Lee s contributions to local agriculture taipeitimes com Taipei Times Procitovano 22 kvitnya 2023 Lin Hsin huei 林新輝 8 kvitnya 2000 kit Arhiv originalu za 17 lipnya 2011 Procitovano 28 chervnya 2007 Pro China candidate wins Taiwan election the Guardian angl 22 bereznya 2008 originalu za 1 chervnya 2022 Procitovano 1 chervnya 2022 Jacobs Andrew 14 sichnya 2012 President of Taiwan Is Re elected a Result That Is Likely to Please China The New York Times originalu za 9 lyutogo 2022 Procitovano 1 chervnya 2022 Profile Tsai Ing wen Taiwan s first female president BBC News 11 sichnya 2020 originalu za 1 chervnya 2022 Procitovano 1 chervnya 2022 Taiwan court rules in favor of same sex marriage first in Asia Reuters 24 travnya 2017 originalu za 18 travnya 2019 Procitovano 29 serpnya 2017 Taiwan becomes first in Asia to legalise same sex marriage the Guardian angl 17 travnya 2019 originalu za 25 lyutogo 2021 Procitovano 1 chervnya 2022 Bush Richard C 5 grudnya 2018 Taiwan s local elections explained Brookings Brookings Institution originalu za 1 chervnya 2022 Procitovano 8 grudnya 2018 Hsiao Russell 28 listopada 2018 The Global Taiwan Brief Volume 3 Issue 23 Global Taiwan Institute Global Taiwan Institute originalu za 21 chervnya 2022 Procitovano 1 chervnya 2022 Horton Chris 24 listopada 2018 Taiwan s President Quits as Party Chief After Stinging Losses in Local Races The New York Times originalu za 1 chervnya 2022 Procitovano 8 grudnya 2018 Taiwan election Tsai Ing wen wins second presidential term BBC News 11 sichnya 2020 originalu za 27 zhovtnya 2022 Procitovano 1 chervnya 2022 Qin Amy Mozur Paul 2 serpnya 2022 After Pelosi s arrival China announced military drills in nearby waters The New York Times originalu za 7 August 2022 Procitovano 8 serpnya 2022 China Says Taiwan Military Drills Over Plans Regular Patrols Bloomberg com angl 10 serpnya 2022 Procitovano 14 serpnya 2022 Pollard Martin Quin Lee Yimou 11 serpnya 2022 China military completes tasks around Taiwan plans regular patrols Reuters angl originalu za 4 veresnya 2022 Procitovano 14 serpnya 2022 6 veresnya 1945 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2002 Tsang Steve Yui Sang Tsang The Cold War s Odd Couple The Unintended Partnership Between the Republic of China and the UK 1950 1958 2006 2006 I B Tauris ISBN 1 85043 842 0 pp 155 115 120 139 145 Bush Richard C 2005 2005 Untying the Knot Making Peace in the Taiwan Strait Brookings Institution Press ISBN 0 8157 1288 X Arhiv originalu za 4 lipnya 2009 Procitovano 8 listopada 2007 Chi Charlie 30 kvitnya 2002 Executive Summary Taiwan Documents Project originalu za 18 zhovtnya 2007 Procitovano 12 listopada 2007 Taiwan rallies against China law BBC News 26 bereznya 2005 originalu za 1 sichnya 2007 Procitovano 12 listopada 2007 In pictures Taiwan protest BBC News 26 bereznya 2005 originalu za 30 veresnya 2009 Procitovano 12 listopada 2007 Afp google com China Taiwan resume direct flights originalu za 13 lyutogo 2009 Procitovano 9 kvitnya 2023 Direct China Taiwan flights begin 4 lipnya 2008 originalu za 31 serpnya 2008 Procitovano 27 sichnya 2023 Al Jazeera Gambia breaks off diplomatic ties with Taiwan Hsu Stacy 22 grudnya 2016 Sao Tome and Principe cuts Taipei ties Taipei Times originalu za 22 grudnya 2016 Procitovano 22 grudnya 2016 Fiji office closure not due to pressure from China ministry Taipei Times 18 travnya 2017 originalu za 17 travnya 2017 Procitovano 18 travnya 2017 U S overseas loans and grants obligations and loan authorizations 1 July 1945 30 September 2005 PDF PDF originalu za 19 zhovtnya 2011 Procitovano 7 listopada 2007 July 1979 Taiwan s Economic History A Case of Etatisme and a Challenge to Dependency Theory Modern China 5 3 341 380 doi 10 1177 009770047900500304 originalu za 5 lipnya 2009 Procitovano 6 listopada 2007 Article PDF cuhk edu hk kit PDF originalu za 11 zhovtnya 2022 Procitovano 9 kvitnya 2023 Pan Jason FEATURE Taiwan s soccer roots start in colonial Tainan www taipeitimes com Taipei Times originalu za 31 grudnya 2022 Procitovano 22 lyutogo 2021 Chan Gerald Autumn 1985 The Two Chinas Problem and the Olympic Formula Pacific Affairs 58 3 473 490 doi 10 2307 2759241 JSTOR 2759241 originalu za 4 lyutogo 2022 Procitovano 4 lyutogo 2022 Han Cheung 30 serpnya 2015 An Olympic summer to remember Taipei Times originalu za 5 lyutogo 2022 Procitovano 6 lyutogo 2022 Mexico 68 v 3 LA84 Foundation originalu za 9 sichnya 2022 Procitovano 6 lyutogo 2022 Bryan Meler 22 lipnya 2021 Canada s black eye at the 1976 Montreal Olympics Two major promises amid the two Chinas dispute Yahoo Sports Canada originalu za 4 lyutogo 2022 Procitovano 4 lyutogo 2022 Taiwan controversy at the 1976 Montreal Olympics CBC 16 lipnya 1976 originalu za 4 lyutogo 2022 Procitovano 4 lyutogo 2022 Barker Philip 10 veresnya 2017 The first ever IOC Session in South America was an historic one for many reasons insidethegames biz originalu za 6 lyutogo 2022 Procitovano 6 lyutogo 2022 Ritchie Joe 8 kvitnya 1979 Olympic Group Admits Peking The Washington Post Procitovano 6 lyutogo 2022 Joe Hung 10 sichnya 2002 angl National Policy Foundation Arhiv originalu za 24 July 2011 07 24 Procitovano 9 lipnya 2010

Дата публікації:
Топ