Історія Гвінеї-Бісау

Гвінея-Бісау — невелика країна на заході Африки, колишнє володіння Португалії.

Середні віки

Давня історія Гвінеї-Бісау погано вивчена. Відомо, що територію країни населяли предки сучасних народів папел, мандьяк, фульбе, мандінка, біжагош та інші. Це були землеробські племена, що вирощували рис, просо та інші злаки, а також бобові культури. Протягом 9-13 ст. північні райони сучасної території країни — у складі королівства Гана. У 13 -15 ст. входила до імперії Малі, в 15 ст. до держави Сонгай. Характер суспільних відносин визначався розкладом первісногромадського ладу.

Колоніяльний період

В середині 15 ст. на узбережжі країни вперше з'явились португальські мореплавці, які назвали цю місцевість «Берегом Злив». Першість відкриття території сучаної Гвінеї-Бісау оспорюється декількома мореплавцями, що досліджували береги Західної Африки в середині XV ст. за дорученням португальського принца Енріке Мореплавця. Претендентами на право першевідкривачів є:

1446 р. - Нуну Тріштан (сам Тріштан і більшість членів його експедиції були вбиті у сутичці з тубільцями в цьому ж році. До середини 20 ст традиційно вважався першевідкривачем Гвінеї-Біссау, в місті Бісау навіть стоїть присвячений йому пам'ятник. Проте, сучасні історики вважають, що він не посунувся в своєму останньому плаванні так далеко і загинув на р.Діомбос (Rio de Lago, 13°47′57″ пн.ш. 16°36′19″ зх.д.) в Сенегалі).

1446 р. -

1456 р. - Альвізе Кадамосто і Антоніотто Узодімаре (досягли гирла річки Геба і островів Біжагош)

У 1466 р. португальський король надав колоністам островів Кабо-Верде право на захоплення і продаж рабів на Гвінейському узбережжі. Протягом 16 ст. європейські работоргівці надсилали сюди свої експедиції. 1588 р. португальці з островів Кабо-Верде заснували перше поселення Кашеу і відтоді ці території відносились до колонії Островів Зеленого Мису. 1687 португальці заснували поселення Бісау. Багато рабів з території сучасної Гвінеї-Бісау португальці вивозили до Бразилії. У 1879 р. Кашеу і Бісау об'єднали в окрему колонію Португальська Гвінея. Її кордони було узгоджено за португало-французькою конвенцією 1886 р. До 1920 португальці закінчили підпорядкування собі внутрішніх районів країни. 11 червня 1951 країна отримала статус «заморської провінції» Португалії. 1956 р. виник національно-визвольний рух, повстанці взялися до зброї. Їх очолив Амілкар Кабрал, котрого вбили 20 січня 1973 р. у Конакрі (Гвінея).

Мапа Гвінеї-Бісау

Незалежність

Луїш Кабрал

Незалежність країни була проголошена одностороннім чином 24 вересня 1973 р. Президентом став брат А.Кабрала — . У квітні 1974 в Португалії сталася революція, яка відкрила колоніям шлях до незалежності. Новоутворену державу Португалія визнала 10 вересня 1974 р. 14 листопада 1980 р. внаслідок перевороту до влади доступилися марксисти на чолі з прем'єр-міністром майором Ж. Б. Вієйрою. 16 травня 1984 р. прийнята нова конституція. У 1991 керівництво держави погодилося на впровадження багатопартійності. Однак Вієйра спромігся виграти і вибори 1994 р. Далі відбулася низка військових переворотів. 7 травня 1999 Вієйру скинули військові на чолі з генералом Ансумане Мане. 14 травня тимчасовим президентом призначили М. Б. Санью. У 2000 р. президентом після виборів став Кумба Яла.

Примітки

1. Teixeira da Mota (1946, Pt.1,p.59).

Джерела

• Teixera da Mota, Avelino (1946) «A descoberta da Guiné», Boletim cultural da Guiné Portuguesa, Vol. 1. Part 1 in No. 1 (Jan), p.11-68, Pt. 2 in No. 2 (Apr), p.273-326; Pt. 3 in No. 3 (Jul), p.457-509.
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. МАПА. 2007. 608с. с.120-121.
• Африка: энциклопедический справочник. Т.1. Москва. «Советская энциклопедия». 1986. 672с. с.441-442.