Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Історія Антарктики починається із ранніх теорій стародавніх географів елліністичного світу про існування на крайньому півдні величезного континенту, названого Terra Australis Incognita — Невідома Південна земля. Термін «Антарктика», як протилежність Арктиці, вперше вжив Марін Тірський в II столітті н. е.
У західному світі з античних часів вірили в існування південної землі, покликаної збалансувати надлишок суші — Європу, Азію та Африку. Аристотель постулював симетрію землі, що означало наявність населеної суші на півдні від Африки. Існують карти, створені в Середні століття і епоху Відродження, на яких «Невідома Південна земля» зображена як окремий континент або з'єднується з Південною Америкою (наприклад, Карта Пірі Рейса).
Про існування Антарктики імовірно здогадувалися й аборигенні племена Полінезії та Південної Америки. Зокрема, Л. Куартермейн, базуючись на полінезійському фольклорі, пише: «Приблизно в 650 р. як оповідає раротогонська легенда великий мандрівник Ху-те-Рангіора проплив у своєму каноє «Те-іві-Атеа» в Південний океан і побачив льодові скелі, вершини яких пронизували небеса, що височіли над замерзлим морем». Переказ про те, що на південь від Вогняної Землі лежить країна льодів зафіксовано також у місцевого племені ауш.
Європейська географія отримала перші достовірні відомості про землю на Південному полюсі в Добу великих географічних відкриттів. У XV—XVI століттях, після того як європейські мореплавці обігнули мис Горн і мис Доброї Надії, стало зрозуміло, що якщо Невідома Південна земля й існує, то є окремим континентом. В 1773 році Джеймс Кук вперше перетнув Південне полярне коло і, хоча він відкрив окремі антарктичні острови, але так і не виявив материк. Вважається, що Кук був приблизно за 240 км від нього.
Відкриття Антарктиди
1820 року, за даними різних організацій та установ (наприклад, Національний науковий фонд, НАСА, Каліфорнійський університет у Сан-Дієго, Російський державний музей Арктики і Антарктики, тощо) кораблі трьох капітанів наблизилися до Антарктики або її льодовикового шельфу: Фабіан Готліб фон Беллінсгаузен (капітан Російського імператорського флоту), Едвард Брансфілд (капітан Військово-морських сил Великої Британії) та Натаніель Палмер ( із Стонінгтон, штат Коннектикут).
30 січня британська експедиція Едварда Брансфілда та Вільяма Сміта досягла півострова Триніті, який є частиною континенту, тому вважається, що вони першими відкрили материк.
Згідно з радянською історіографією, першими побачили континент учасники експедиції російського імператорського флоту під командуванням Фабіана Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва, 28 січня 1820 року. Однак, пізніші дослідження та дані експедиції британців Брансфілда та Сміта ставлять під сумнів це твердження. 28 січня (16 січня за «старим стилем») 1820 року шлюп «Восток» під командуванням Беллінсгаузена досягнув 69°25' південної широти та 2°10' західної довготи. Як зафіксував у цей день капітан Беллінсгаузен у своєму звіті про експедицію: «…встрѣтили льды; которые представились намъ сквозь шедшій тогда снѣгъ, въ видѣ бѣлыхъ облаковъ». Відповідно до вказаних у звіті координат, з огляду на сучасні цифрові карти, шлюпи «Восток» та «Мирний» саме у той день, за несприятливої погоди, перебували на відстані 53...55 м. миль (102...107 км) від найближчої суші, майбутнього материка, і, одночасно, в 20..27 м. милях (37...50 км) від скупчень уламків якогось із льодовикових шельфів, кручі якого якщо і могли би побачити, то при куті зору десь 0,03° . Це також пояснює тепер, чому у рапорті від 21 квітня 1820 року, до морського міністра Російської імперії де Траверсе, Ф. фон Беллінсгаузен написав: «… признаковъ большой южной земли нигдѣ имъ не встрѣчено, хотя плаваніе его происходило по большей части за полярнымъ кругомъ, если же таковая земля и существуетъ, то должна быть во льдахъ, покрыта ими и опознать оной нѣтъ возможности». І головне, в рапорті вже самого Морського міністра де Траверсе до головнокомандувача флотом, Імператора Олександра I, від 28 червня 1821 року, нічого не було сказано про континент, а лише про острови.
У звіті з експедиції, створеному Ф. фон Беллінсгаузеном, виданому у 1831, відсутні згадки про те, що учасники експедиції відкрили материкові землі, але вже у передмові до другого видання звіту, від 1949 року, Антарктида, раптом, згадується декілька десятків разів. Наукове значення російської експедиції 1819—1821 рр. є значним: Ф. фон Беллінсгаузен другим (після Джеймса Кука) обійшов Антарктиду, відкрив в тропічних, субантарктичних і антарктичних водах 29 островів і перетнув 69° п.ш..
1821 року на материк висадилися моряки китобійного корабля капітана Джона Девіса.
У грудні 1911 році норвезька експедиція Руаля Амундсена першою досягла Південного полюса. Вона на кілька місяців випередила британську експедицію Роберта Скотта. Четверо учасників високоширотної партії загинули від голоду та виснаження на зворотному шляху. Всі інші члени експедиції, яких сер Роберт Скотт залишив на базі, на узбережжі, вижили. Серед них був і українець з Полтавщини, коняр і майстер на всі руки, Антон Омельченко.
Вперше перетнули Антарктиду (через Південний полюс від моря Веделла до моря Росса) на тягачах в 1957—1958 рр. новозеландець Е. Гілларі і англієць В. Е. Фукс.
З середини XX століття почалося активне освоєння Антарктиди. На континенті різними країнами створюються численні постійні бази, які цілий рік проводять метеорологічні, гляціологічні і геологічні та інші дослідження. Свої постійно діючі станції в Антарктиді мають 30 країн, у тому силі й Україна.
Третя радянська антарктична експедиція, очолювана Євгеном Толстіковим, 14 грудня 1958 досягла Південного полюса недосяжності і заснувала там тимчасову станцію «Полюс недосяжності». За рік до цього був здійснений санно-тракторний похід до геомагнітного полюса, а рік потому радянські вчені добралися і до Південного полюса. Значною мірою ці плани були реалізовані, дякуючи використанню антарктичного всюдихода "Харків'янка", винайденому і створеному в Україні, у Харкові.
У 1959 році був підписаний Договір про Антарктику, що закріплює за Антарктидою статус території, вільної від військової діяльності та присвяченої діяльності наукової.
Заснування станції "Фарадей/Вернадський"
У 1934-37 рр. працювала британська експедиції по вивченню Землі Греяма (Graham Land) – північної частини Антарктичного півострова (British Graham Land Expedition) поблизу Аргентинських островів. Це був час реалізації британських амбіцій на володіння значною частиною Антарктичного півострова. Перед першою світовою війною Британія в односторонньому порядку оголошує “залежною територією” (колонією) Фолклендські (Мальвінські) острови (анексовані ще в 1833 р.), передавши під управління її адміністрації значні території в Антарктиці (у тому числі Землю Греяма, Південні Оркнейські і Південні Шетландські острови). Для вивчення та освоєння антарктичних територій в Британії створюються Комітет з дослідження та розвідки колонії Фолклендських островів (1919 р.) і океанографічний комітет “Діскавері” 1924 р.), які започатковують великомасштабне вивчення регіону. В цей же час організовується Королівське Антарктичне товариство, яке координує наукове вивчення Антарктиди. Експедиція вияивла протоки між центральними Аргентинськими островами, які отримали назви Мік (Meek Channel, на честь Вільяма Міка – британського морського архітектора і топографа, який допомагав у підготовці плавання «Penola»), Стелла (Stella Creek, на честь самого баркасу) та Скуа (Skua Creek, -65.251850°, -64.259519°), а також зручний плоский кам’янистий берег на щойно відкритому острові Вінтер (Winter, -65.249530°, -64.259258°) названий так експедицією через засніженість, з глибинами, достатніми для підходу «Penola». Саме плавання «Penola» до острова було дуже складним, так як через забиті льодами протоки довелося пробиватися за допомогою динаміту.
14 лютого 1935 р. в день Святого Валентина «Penola» підійшла до острова. Саме цей день англійці вважали днем народження своєї першої бази на Аргентинських островах. Її прямим наступниками стали база F (1947-1958 рр.); «Арджентайн Айлендс» (1958-1977 рр.); «Фарадей» (1977-1996 рр.), а потім і «Академік Вернадський» (з 1996 р.).
Українці в Антарктиці
Український етап вивчення району Аргентинських островів і прилеглих архіпелагів, а також континенту офіційно розпочався 1996 р., коли британська станція «Фарадей» стала українською станцією «Академік Вернадський». Проте, це не означає що лише в цей час перший український вчений зайнявся питанням Антарктиди.
Високою є ймовірність, що в команді кораблів російської імперії, які першими досягнули Антарктиди були українці. Як стверджує дослідник цього питання В. Придатко-Долін, більшість членів команди шлюпів «Востокь» і «Мирный» могли бути рекрутами, вихідцями із 13 губерній (Азовська, Архангелогородська, Казанська, Київська, Калузька Ліфляндська, Московська, Орловська, Перша Малоросійська, С.-Петербурзька, Сибірська, Смоленська і Тульська). Серед них – росіяни, прибалтійські німці, євреї, поляки, українці й інші (точно не визначено). Отже, «Перша морська експедиція Російської Імперії до Південного Льодовитого Океану і Південного Полюса» була багатонаціональною.
Тут також необхідно зупинитися на постаті Івана Завадовського – помічника капітана шлюпа “Востокь”. Як встановив В. Придатко-Долін, географія його життя тісно пов’язана з Україною: Лівобережна Гетьманщина (Гадяч) – ймовірно, землі предків, і, одночасно, місто, де був старостою його онук, Віктор; «с. Крутьков Гадячского повета» (сьогодні – кут Крутьки села Сари Гадяцького району Полтавської області) – місце народження і хрещення першого, старшого сина, Михайла та другого сина, і, ймовірно, місце розташування родинного, батьківського маєтку; Миколаїв (Николаев) – місто, де юнак виховувався і навчався, а також місце сьогоднішнього проживання родичів, у яких і зараз зберігається рідкісні сімейні фото, а також мінерал, привезений (можливо навіть ним самим), з острова Завадовського (Антарктида), і де до пам’ятного списку адміралів міста включено його молодшого сина – Олександра; Севастополь, Корфу, Триєст, Анкона, Бриндизи, Константинополь, Херсон, Севастополь, Кострома, р. Дунай, Варна, Чорне море, Балтійське море, сьогоднішня Антарктика (і морський шлях до неї), р. Дунай, Ізмаїл; Одеса – місце служби і місто останніх років життя і поховання, і де поблизу Приморського бульвару є «будинок контр-адмірала Завадовського». Досі збережені об'єкти пов'язані з І. Завадовським в Одесі (будинок Завадовського) та Миколаєві (штурманське училище).
Зауважимо також, що і сам Ф. Беллінґсгаузен до плавання в Антарктиці служив командиром фрегата “Флора” у Севастополі. Значні зв’язки з Україною мав також адмірал Михайло Лазарєв. Він підняв на належний рівень кораблебудування, картографію, створював адміралтейства в Миколаєві, Севастополі, Ізмаїлі, покращував навігацію, відбудовував учбові заклади, інфраструктуру припортових міст, був почесним членом різних установ і спілок, у тому числі, Одеської спілки історії і древностей. В Миколаєві біля морського музею знаходяться погруддя Беллінґсгаузена та Лазарєва.
Див. також
Примітки
- Парнікоза, Іван (18.04.2021). . Експедиція XXI (українська) . НАНЦ Мон Україхни. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 04.05.2021 р..
- U.S. Antarctic Program External Panel of the National Science Foundation. Antarctica—Past and Present (PDF). Government of the United States. (PDF) оригіналу за 17 February 2006. Процитовано 6 лютого 2006.
- Guthridge, Guy G. . Government of the United States, National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 2 February 2006. Процитовано 6 лютого 2006.
{{}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=() - . University of the City of San Diego. Архів оригіналу за 10 February 2006. Процитовано 3 березня 2008.
- [Exhibition: Antarctica]. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 10 грудня 2019.
- An Antarctic Time Line: 1519–1959. South-Pole.com. оригіналу за 10 February 2006. Процитовано 12 лютого 2006.
- . Polar Radar for Ice Sheet Measurements (PRISM). Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 12 лютого 2006.
- Hanessian, John (1963). . New Zealand: Antarctica. с. 23. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819–20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent
- . britannica.com. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 13.01.2020.
- . Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
- Придатко-Долін, В.І. 2020. Сквозь шедшій тогда снѣгъ. Інтерв'ю для видання «Експедиція XXI». НАНЦ «Експедиція XXI» (вебсайт), Київ, 1–15. [Prydatko–Dolin, V.I. 2020. Through the that snowfall. Interview for the Expedition XXI. NANC ‘Expedition XXI’ (website), Kyiv, 1–56. (In Ukrainian)]
- . uac.gov.ua. 18.07.2019. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 10.12.2019.
- Ф. Ф. Беллинсгаузен. Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов, совершенные на шлюпах «Востоке» и «Мирном» под начальством капитана БЕЛЛИНСГАУЗЕНА, командира шлюпа «Восток». Шлюпом «Мирным» начальствовал лейтенант ЛАЗАРЕВ (PDF). Государственное издательство географическойлитературы. Москва. 1949. Процитовано 10.12.2019.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Василь Придатко-Долін (15.02.2019). . expedicia.org. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 10.12.2019.
- Парнікоза, Іван (20.04.2021 р.). . Експедиція ХХІ (українська) . НАНЦ МОН України. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 04.05.2021 р..
- Парнікоза, Іван (21.04.2021 р.). . Експедиція ХХІ (українська) . НАНЦ МОН України. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 04.05.2021 р..
Джерела
- Ivanov, L. General Geography and History of Livingston Island. [ 8 липня 2015 у Wayback Machine.] In: Bulgarian Antarctic Research: A Synthesis. Eds. C. Pimpirev and N. Chipev. Sofia: St. Kliment Ohridski University Press, 2015. pp. 17-28.
- Географічні назви Антарктики та антарктичні експедиції до 1956 р. [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Парнікоза І. Історія української Антарктики (18.03.2021 р. [ 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія Антарктики
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Antarktiki pochinayetsya iz rannih teorij starodavnih geografiv ellinistichnogo svitu pro isnuvannya na krajnomu pivdni velicheznogo kontinentu nazvanogo Terra Australis Incognita Nevidoma Pivdenna zemlya Termin Antarktika yak protilezhnist Arktici vpershe vzhiv Marin Tirskij v II stolitti n e Druga ekspediciya Dzhejmsa Veddella Malyunok zobrazhuye brig Jane ta kitoboyec Beaufroy 1825 U zahidnomu sviti z antichnih chasiv virili v isnuvannya pivdennoyi zemli poklikanoyi zbalansuvati nadlishok sushi Yevropu Aziyu ta Afriku Aristotel postulyuvav simetriyu zemli sho oznachalo nayavnist naselenoyi sushi na pivdni vid Afriki Isnuyut karti stvoreni v Seredni stolittya i epohu Vidrodzhennya na yakih Nevidoma Pivdenna zemlya zobrazhena yak okremij kontinent abo z yednuyetsya z Pivdennoyu Amerikoyu napriklad Karta Piri Rejsa Pro isnuvannya Antarktiki imovirno zdogaduvalisya j aborigenni plemena Polineziyi ta Pivdennoyi Ameriki Zokrema L Kuartermejn bazuyuchis na polinezijskomu folklori pishe Priblizno v 650 r yak opovidaye rarotogonska legenda velikij mandrivnik Hu te Rangiora propliv u svoyemu kanoye Te ivi Atea v Pivdennij okean i pobachiv lodovi skeli vershini yakih pronizuvali nebesa sho visochili nad zamerzlim morem Perekaz pro te sho na pivden vid Vognyanoyi Zemli lezhit krayina lodiv zafiksovano takozh u miscevogo plemeni aush Yevropejska geografiya otrimala pershi dostovirni vidomosti pro zemlyu na Pivdennomu polyusi v Dobu velikih geografichnih vidkrittiv U XV XVI stolittyah pislya togo yak yevropejski moreplavci obignuli mis Gorn i mis Dobroyi Nadiyi stalo zrozumilo sho yaksho Nevidoma Pivdenna zemlya j isnuye to ye okremim kontinentom V 1773 roci Dzhejms Kuk vpershe peretnuv Pivdenne polyarne kolo i hocha vin vidkriv okremi antarktichni ostrovi ale tak i ne viyaviv materik Vvazhayetsya sho Kuk buv priblizno za 240 km vid nogo Vidkrittya Antarktidi 1820 roku za danimi riznih organizacij ta ustanov napriklad Nacionalnij naukovij fond NASA Kalifornijskij universitet u San Diyego Rosijskij derzhavnij muzej Arktiki i Antarktiki tosho korabli troh kapitaniv nablizilisya do Antarktiki abo yiyi lodovikovogo shelfu Fabian Gotlib fon Bellinsgauzen kapitan Rosijskogo imperatorskogo flotu Edvard Bransfild kapitan Vijskovo morskih sil Velikoyi Britaniyi ta Nataniel Palmer iz Stonington shtat Konnektikut 30 sichnya britanska ekspediciya Edvarda Bransfilda ta Vilyama Smita dosyagla pivostrova Triniti yakij ye chastinoyu kontinentu tomu vvazhayetsya sho voni pershimi vidkrili materik Zgidno z radyanskoyu istoriografiyeyu pershimi pobachili kontinent uchasniki ekspediciyi rosijskogo imperatorskogo flotu pid komanduvannyam Fabiana Bellinsgauzena i Mihajla Lazaryeva 28 sichnya 1820 roku Odnak piznishi doslidzhennya ta dani ekspediciyi britanciv Bransfilda ta Smita stavlyat pid sumniv ce tverdzhennya 28 sichnya 16 sichnya za starim stilem 1820 roku shlyup Vostok pid komanduvannyam Bellinsgauzena dosyagnuv 69 25 pivdennoyi shiroti ta 2 10 zahidnoyi dovgoti Yak zafiksuvav u cej den kapitan Bellinsgauzen u svoyemu zviti pro ekspediciyu vstrѣtili ldy kotorye predstavilis nam skvoz shedshij togda snѣg v vidѣ bѣlyh oblakov Vidpovidno do vkazanih u zviti koordinat z oglyadu na suchasni cifrovi karti shlyupi Vostok ta Mirnij same u toj den za nespriyatlivoyi pogodi perebuvali na vidstani 53 55 m mil 102 107 km vid najblizhchoyi sushi majbutnogo materika i odnochasno v 20 27 m milyah 37 50 km vid skupchen ulamkiv yakogos iz lodovikovih shelfiv kruchi yakogo yaksho i mogli bi pobachiti to pri kuti zoru des 0 03 Ce takozh poyasnyuye teper chomu u raporti vid 21 kvitnya 1820 roku do morskogo ministra Rosijskoyi imperiyi de Traverse F fon Bellinsgauzen napisav priznakov bolshoj yuzhnoj zemli nigdѣ im ne vstrѣcheno hotya plavanie ego proishodilo po bolshej chasti za polyarnym krugom esli zhe takovaya zemlya i sushestvuet to dolzhna byt vo ldah pokryta imi i opoznat onoj nѣt vozmozhnosti I golovne v raporti vzhe samogo Morskogo ministra de Traverse do golovnokomanduvacha flotom Imperatora Oleksandra I vid 28 chervnya 1821 roku nichogo ne bulo skazano pro kontinent a lishe pro ostrovi U zviti z ekspediciyi stvorenomu F fon Bellinsgauzenom vidanomu u 1831 vidsutni zgadki pro te sho uchasniki ekspediciyi vidkrili materikovi zemli ale vzhe u peredmovi do drugogo vidannya zvitu vid 1949 roku Antarktida raptom zgaduyetsya dekilka desyatkiv raziv Naukove znachennya rosijskoyi ekspediciyi 1819 1821 rr ye znachnim F fon Bellinsgauzen drugim pislya Dzhejmsa Kuka obijshov Antarktidu vidkriv v tropichnih subantarktichnih i antarktichnih vodah 29 ostroviv i peretnuv 69 p sh 1821 roku na materik visadilisya moryaki kitobijnogo korablya kapitana Dzhona Devisa U grudni 1911 roci norvezka ekspediciya Rualya Amundsena pershoyu dosyagla Pivdennogo polyusa Vona na kilka misyaciv viperedila britansku ekspediciyu Roberta Skotta Chetvero uchasnikiv visokoshirotnoyi partiyi zaginuli vid golodu ta visnazhennya na zvorotnomu shlyahu Vsi inshi chleni ekspediciyi yakih ser Robert Skott zalishiv na bazi na uzberezhzhi vizhili Sered nih buv i ukrayinec z Poltavshini konyar i majster na vsi ruki Anton Omelchenko Vpershe peretnuli Antarktidu cherez Pivdennij polyus vid morya Vedella do morya Rossa na tyagachah v 1957 1958 rr novozelandec E Gillari i angliyec V E Fuks Z seredini XX stolittya pochalosya aktivne osvoyennya Antarktidi Na kontinenti riznimi krayinami stvoryuyutsya chislenni postijni bazi yaki cilij rik provodyat meteorologichni glyaciologichni i geologichni ta inshi doslidzhennya Svoyi postijno diyuchi stanciyi v Antarktidi mayut 30 krayin u tomu sili j Ukrayina Tretya radyanska antarktichna ekspediciya ocholyuvana Yevgenom Tolstikovim 14 grudnya 1958 dosyagla Pivdennogo polyusa nedosyazhnosti i zasnuvala tam timchasovu stanciyu Polyus nedosyazhnosti Za rik do cogo buv zdijsnenij sanno traktornij pohid do geomagnitnogo polyusa a rik potomu radyanski vcheni dobralisya i do Pivdennogo polyusa Znachnoyu miroyu ci plani buli realizovani dyakuyuchi vikoristannyu antarktichnogo vsyudihoda Harkiv yanka vinajdenomu i stvorenomu v Ukrayini u Harkovi U 1959 roci buv pidpisanij Dogovir pro Antarktiku sho zakriplyuye za Antarktidoyu status teritoriyi vilnoyi vid vijskovoyi diyalnosti ta prisvyachenoyi diyalnosti naukovoyi Zasnuvannya stanciyi Faradej Vernadskij U 1934 37 rr pracyuvala britanska ekspediciyi po vivchennyu Zemli Greyama Graham Land pivnichnoyi chastini Antarktichnogo pivostrova British Graham Land Expedition poblizu Argentinskih ostroviv Ce buv chas realizaciyi britanskih ambicij na volodinnya znachnoyu chastinoyu Antarktichnogo pivostrova Pered pershoyu svitovoyu vijnoyu Britaniya v odnostoronnomu poryadku ogoloshuye zalezhnoyu teritoriyeyu koloniyeyu Folklendski Malvinski ostrovi aneksovani she v 1833 r peredavshi pid upravlinnya yiyi administraciyi znachni teritoriyi v Antarktici u tomu chisli Zemlyu Greyama Pivdenni Orknejski i Pivdenni Shetlandski ostrovi Dlya vivchennya ta osvoyennya antarktichnih teritorij v Britaniyi stvoryuyutsya Komitet z doslidzhennya ta rozvidki koloniyi Folklendskih ostroviv 1919 r i okeanografichnij komitet Diskaveri 1924 r yaki zapochatkovuyut velikomasshtabne vivchennya regionu V cej zhe chas organizovuyetsya Korolivske Antarktichne tovaristvo yake koordinuye naukove vivchennya Antarktidi Ekspediciya viyaivla protoki mizh centralnimi Argentinskimi ostrovami yaki otrimali nazvi Mik Meek Channel na chest Vilyama Mika britanskogo morskogo arhitektora i topografa yakij dopomagav u pidgotovci plavannya Penola Stella Stella Creek na chest samogo barkasu ta Skua Skua Creek 65 251850 64 259519 a takozh zruchnij ploskij kam yanistij bereg na shojno vidkritomu ostrovi Vinter Winter 65 249530 64 259258 nazvanij tak ekspediciyeyu cherez zasnizhenist z glibinami dostatnimi dlya pidhodu Penola Same plavannya Penola do ostrova bulo duzhe skladnim tak yak cherez zabiti lodami protoki dovelosya probivatisya za dopomogoyu dinamitu 14 lyutogo 1935 r v den Svyatogo Valentina Penola pidijshla do ostrova Same cej den anglijci vvazhali dnem narodzhennya svoyeyi pershoyi bazi na Argentinskih ostrovah Yiyi pryamim nastupnikami stali baza F 1947 1958 rr Ardzhentajn Ajlends 1958 1977 rr Faradej 1977 1996 rr a potim i Akademik Vernadskij z 1996 r Ukrayinci v Antarktici Ukrayinskij etap vivchennya rajonu Argentinskih ostroviv i prileglih arhipelagiv a takozh kontinentu oficijno rozpochavsya 1996 r koli britanska stanciya Faradej stala ukrayinskoyu stanciyeyu Akademik Vernadskij Prote ce ne oznachaye sho lishe v cej chas pershij ukrayinskij vchenij zajnyavsya pitannyam Antarktidi Visokoyu ye jmovirnist sho v komandi korabliv rosijskoyi imperiyi yaki pershimi dosyagnuli Antarktidi buli ukrayinci Yak stverdzhuye doslidnik cogo pitannya V Pridatko Dolin bilshist chleniv komandi shlyupiv Vostok i Mirnyj mogli buti rekrutami vihidcyami iz 13 gubernij Azovska Arhangelogorodska Kazanska Kiyivska Kaluzka Liflyandska Moskovska Orlovska Persha Malorosijska S Peterburzka Sibirska Smolenska i Tulska Sered nih rosiyani pribaltijski nimci yevreyi polyaki ukrayinci j inshi tochno ne viznacheno Otzhe Persha morska ekspediciya Rosijskoyi Imperiyi do Pivdennogo Lodovitogo Okeanu i Pivdennogo Polyusa bula bagatonacionalnoyu Tut takozh neobhidno zupinitisya na postati Ivana Zavadovskogo pomichnika kapitana shlyupa Vostok Yak vstanoviv V Pridatko Dolin geografiya jogo zhittya tisno pov yazana z Ukrayinoyu Livoberezhna Getmanshina Gadyach jmovirno zemli predkiv i odnochasno misto de buv starostoyu jogo onuk Viktor s Krutkov Gadyachskogo poveta sogodni kut Krutki sela Sari Gadyackogo rajonu Poltavskoyi oblasti misce narodzhennya i hreshennya pershogo starshogo sina Mihajla ta drugogo sina i jmovirno misce roztashuvannya rodinnogo batkivskogo mayetku Mikolayiv Nikolaev misto de yunak vihovuvavsya i navchavsya a takozh misce sogodnishnogo prozhivannya rodichiv u yakih i zaraz zberigayetsya ridkisni simejni foto a takozh mineral privezenij mozhlivo navit nim samim z ostrova Zavadovskogo Antarktida i de do pam yatnogo spisku admiraliv mista vklyucheno jogo molodshogo sina Oleksandra Sevastopol Korfu Triyest Ankona Brindizi Konstantinopol Herson Sevastopol Kostroma r Dunaj Varna Chorne more Baltijske more sogodnishnya Antarktika i morskij shlyah do neyi r Dunaj Izmayil Odesa misce sluzhbi i misto ostannih rokiv zhittya i pohovannya i de poblizu Primorskogo bulvaru ye budinok kontr admirala Zavadovskogo Dosi zberezheni ob yekti pov yazani z I Zavadovskim v Odesi budinok Zavadovskogo ta Mikolayevi shturmanske uchilishe Zauvazhimo takozh sho i sam F Bellingsgauzen do plavannya v Antarktici sluzhiv komandirom fregata Flora u Sevastopoli Znachni zv yazki z Ukrayinoyu mav takozh admiral Mihajlo Lazaryev Vin pidnyav na nalezhnij riven korablebuduvannya kartografiyu stvoryuvav admiraltejstva v Mikolayevi Sevastopoli Izmayili pokrashuvav navigaciyu vidbudovuvav uchbovi zakladi infrastrukturu priportovih mist buv pochesnim chlenom riznih ustanov i spilok u tomu chisli Odeskoyi spilki istoriyi i drevnostej V Mikolayevi bilya morskogo muzeyu znahodyatsya pogruddya Bellingsgauzena ta Lazaryeva Div takozhVidkrittya AntarktidiPrimitkiParnikoza Ivan 18 04 2021 Ekspediciya XXI ukrayinska NANC Mon Ukrayihni Arhiv originalu za 3 grudnya 2020 Procitovano 04 05 2021 r U S Antarctic Program External Panel of the National Science Foundation Antarctica Past and Present PDF Government of the United States PDF originalu za 17 February 2006 Procitovano 6 lyutogo 2006 Guthridge Guy G Government of the United States National Aeronautics and Space Administration Arhiv originalu za 2 February 2006 Procitovano 6 lyutogo 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka University of the City of San Diego Arhiv originalu za 10 February 2006 Procitovano 3 bereznya 2008 Exhibition Antarctica Arhiv originalu za 16 lipnya 2020 Procitovano 10 grudnya 2019 An Antarctic Time Line 1519 1959 South Pole com originalu za 10 February 2006 Procitovano 12 lyutogo 2006 Polar Radar for Ice Sheet Measurements PRISM Arhiv originalu za 3 serpnya 2008 Procitovano 12 lyutogo 2006 Hanessian John 1963 New Zealand Antarctica s 23 Arhiv originalu za 25 sichnya 2020 Procitovano 13 sichnya 2020 It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819 20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent britannica com Arhiv originalu za 21 serpnya 2020 Procitovano 13 01 2020 Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 13 sichnya 2020 Pridatko Dolin V I 2020 Skvoz shedshij togda snѣg Interv yu dlya vidannya Ekspediciya XXI NANC Ekspediciya XXI vebsajt Kiyiv 1 15 Prydatko Dolin V I 2020 Through the that snowfall Interview for the Expedition XXI NANC Expedition XXI website Kyiv 1 56 In Ukrainian uac gov ua 18 07 2019 Arhiv originalu za 23 bereznya 2020 Procitovano 10 12 2019 F F Bellinsgauzen Dvukratnye izyskaniya v Yuzhnom Ledovitom okeane i plavanie vokrug sveta v prodolzhenie 1819 20 i 21 godov sovershennye na shlyupah Vostoke i Mirnom pod nachalstvom kapitana BELLINSGAUZENA komandira shlyupa Vostok Shlyupom Mirnym nachalstvoval lejtenant LAZAREV PDF Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskojliteratury Moskva 1949 Procitovano 10 12 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vasil Pridatko Dolin 15 02 2019 expedicia org Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 10 12 2019 Parnikoza Ivan 20 04 2021 r Ekspediciya HHI ukrayinska NANC MON Ukrayini Arhiv originalu za 4 travnya 2021 Procitovano 04 05 2021 r Parnikoza Ivan 21 04 2021 r Ekspediciya HHI ukrayinska NANC MON Ukrayini Arhiv originalu za 4 travnya 2021 Procitovano 04 05 2021 r DzherelaIvanov L General Geography and History of Livingston Island 8 lipnya 2015 u Wayback Machine In Bulgarian Antarctic Research A Synthesis Eds C Pimpirev and N Chipev Sofia St Kliment Ohridski University Press 2015 pp 17 28 ISBN 978 954 07 3939 7 Geografichni nazvi Antarktiki ta antarktichni ekspediciyi do 1956 r 11 kvitnya 2021 u Wayback Machine Parnikoza I Istoriya ukrayinskoyi Antarktiki 18 03 2021 r 3 grudnya 2020 u Wayback Machine PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Istoriya Antarktiki