Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозький місце поховання Януш ОстрозькийПсевдоІванНародивсябл 1554По

Іван-Януш Острозький

Іван-Януш Острозький
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозький.

Януш Острозький
image
ПсевдоІван
Народивсябл. 1554
Помер12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнів
ПохованняТарнів[1]
КраїнаОстрозьке князівство image Річ Посполита imageКорона Польська image
Національністьрусин (українець)
Місце проживанняОстрог, Дубно, Київ, Луцьк, Краків
Діяльністьдержавний, політичний, культурний діяч, меценат
Титулкнязь
Посадавоєвода волинський, каштелян краківський
НаступникВладислав Домінік Заславський-Острозький
Конфесіяправославний, уніат, католик
РідОстрозькі
БатькоВасиль Костянтин Острозький
МатиСофія Тарновська
РодичіЙонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестриОстрозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Єлизавета Софія Острозька
У шлюбі зСузанна Середі (Зузанна Шередій)
Катажина Любомирська
Теофіла Тарло
ДітиЕлеонора, Єфросинія, Володимир/Войтех, Януш-Володимир
image
Герб

Януш Острозький (лит. Jonušas Ostrogiškis) (1554 — 1620) — руський (український) князь, магнат, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)». Перший римо-католик у роді князів Острозьких.

Життєпис

image
Портрет
image
Елеонора Острозька
image
Медаль Василя Костянтина Острозького

Син князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Софії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких.

При народженні отримав хрестильне православне ім'я Іоанн, ім'я Януш отримав вже в юнацькому віці після переходу в католицизм. Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військового мистецтва) та при дворі імператора Священної Римської імперії. У Відні Іван-Януш перебував протягом 1568—1573 років, тоді ж перейшов з православ'я до католицизму, але не втратив руської (української) ідентичності. В серпні 1573 року за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного двоюрідну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).

В 1576 році, вперше після повернення з освітньої подорожі Західною Європою, Іван-Януш Острозький отримав свій перший уряд в Речі Посполитої — намісника київського воєводи (тоді київським воєводою був його батько, князь Василь-Костянтин Острозький).

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.

У 1579 році (може, й раніше) перейшов до католицизму (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

В 1584 році Іван-Януш Острозький отримав уряд волинського воєводи, що дозволило йому стати сенатором Речі Посполитої. В 1586 році під час обрання нового короля Речі Посполитої Іван-Януш Острозький підтримав австрійського ерцгерцога Максиміліана з династії Габсбургів, в той час, як його батько, князь Василь-Костянтин Острозький, підтримав шведського принца Сигізмунда з династії Ваза, якого і було обрано королем Речі Посполитої під ім'ям Сигізмунда III. Відсутність підтримки під час обрання однак не стала причиною ворожнечі молодого князя і нового короля, навпаки — Іван-Януш Острозький став надавати підтримку Сигізмунду III, за що у 1593 році отримав уряд краківського каштеляна, який робив його першим сенатором Речі Посполитої.

У 1590 році Іван-Януш Острозький купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині. Це призвело до конфлікту з Криштофом Косинським і козацтвом — наприкінці грудня 1591 року самопроголошений гетьман Криштоф Косинський на чолі запорозьких козаків і частини реєстрових здійснив несподіваний напад на білоцерківську фортецю, резиденцією білоцерківського старости, князя Івана-Януша Острозького. Місто було захоплене, але повсталі козаки князя Івана-Януша Острозького в Білій Церкві не застали, але вчинили кривду білоцерківському підстарості, руському князю Дмитру Васильовичу Курцевичу-Булизі. Напавши на дім князя Курцевича-Булиги, козаки Косинського не просто пограбували його, а забрали скриньку з грошима, клейнодами й листами; серед останніх були особливі бланки для вписування наказів, довірені князю Дмитру Васильовичу Курцевичу-Булизі білоцерківським старостою князем Янушем Острозьким, а також деякі жалувані грамоти і привілеї князям Острозьким на староства, маєтності і ґрунти. Так почалося Повстання Косинського, в придушенні якого князь Іван-Януш Острозький брав одну з провідних ролей, адже зачіпалася його честь, як урядника на Білоцерківщині, тим паче, що повстанці захопили артилерію, боєприпаси та спалили архів білоцерківського старости, було пограбовано і дім самого Івана-Януша Острозького у Білій Церкві. Наприкінці 1591 року Іван-Януш Острозький збирав шляхетські загони в Галичині та найманців в угорських землях для придушення козацького повстання. Вирішальна битва відбулася під містечком П'ятка, яке належало Івану-Янушу Острозькому ще з 1585 року, коли він отримав його і ще 45 сіл на Київщині, як дарунок від батька з нагоди весілля з Сюзанною Середи. У вирішальній битві під П'яткою, яка сталася 1-2 лютого 1593 р., князь Іван-Януш Острозький відіграв ключову роль — він підійшов на допомогу князівсько-шляхетському війську, яке очолював князь Олександр Вишневецький, який не міг взяти штурмом козацький табір, що рушив з містечка П'ятки вранці 2 лютого, і навіть почав відступати під натиском козаків. В момент відступу князівсько-шляхетського війська Олександра Вишневецького з'явився Іван-Януш Острозький, який на чолі кінних хоругов прорвав козацькі лави і увірвався до табору повстанців — військо Криштофа Косинського почало безладний відступ до містечка П'ятки, де 10 лютого капітулювало перед князем Василем-Костянтином Острозьким.

Іван-Януш Острозький високо цінував цю перемогу, тому замовив у Троїцькому межирицькому монастирі виготовлення і встановлення мармурової таблички, присвяченої перемозі в битві під П'яткою. Придворний поет князя Костянтина-Василя Острозького, Симон Пекалід, в тому ж 1593 році присвятив цій перемозі латиномовну поему «De bello Ostrogiano…», яка була опублікована в 1600 році. В поемі поруч з старим князем Острозьким однією з центральних фігур є Іван-Януш. 25 лютого 1593 року князь Іван-Януш Острозький отримав за перемогу під П'яткою уряд краківського каштеляна (найвищу світську посаду в Речі Посполитій) від короля Сигізмунда III. Ця подія неабияк посилила вплив роду Острозьких, яких і так називали некоронованими королями Русі. Призначення руського князя на посаду краківського каштеляна викликало невдоволення краківської шляхти, яка відмовилась бути присутньою на урочистому в'їзді Івана-Януша Острозького до Кракова 6 квітня 1593 року. Урочисто зустрічали нового каштеляна вітали лише урядовці та краківське духівництво з представниками двору кардинала Єжи Радзивіла.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Як і батько, Іван-Януш Острозький критично ставився до авантюри по завоюванню московського престолу для Лжедмитрія, в 1604 році заперечував плани його підтримки. З відома батька Януш Острозький в 1604 році з кількатисячним загоном слідував по землі Київського воєводства за військом Лжедмитра до самого кордону з Московським царством. Особисто був знайомий з Лжедмитром, про що писав королю Сигізмунду III у листі

Я знаю Димитрія вже декілька років, так як він пробавлявся досить довго в монастирі мого батька в Дермані, потім він пішов звідти і схилився до анабаптистів, виконуючи їх відправу. З того часу я втратив його з поля зору

На сеймі 1605 року князь Януш Острозький підтримав на посаді архімандрита Києво-Печерського монастиря кандидатуру клієнта свого батька — Єлисея Плетенецького. Це викликало невдоволення короля Речі Посполитої Сигізмунда III, який підтримував іншу кандидатуру — Іпатія Потія. В листі до Папи Римського нунцій Клаудіо Рангоні, який близько спілкувався з Янушем Острозьким, пояснював позицію князя тим, що підтримка кандидатури Плетнецького була засвідчена на сеймі в знак дотримання привілеїв київської шляхти, адже Києво Печерський архімандрит обирався за участь київської православної шляхти.

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл. Під час рокошу 1606—1608 років послідовно відстоював інтереси православної шляхти і духовенства як перед рокашанами, так і перед королівським двором. Як наслідок у 1608 році віленське православне братство присвятило князю Янушу Острозькому полемічний твір «Антиграфи». Окремими рокошанами князь Януш Острозький розглядався навіть, як кандидат на трон в разі скинення Сигізмунда III, сам же Януш Острозький був більш скромним у бажаннях і обмежував їх булавою коронного гетьмана (головнокомандувач коронного війська Речі Посполитої).

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

В тому ж 1609 році князь Януш Острозький став хрещеним батьком сина короля Речі Посполитої Сигізмунда III — Яна Казимира, майбутнього короля Речі Посполитої. Тоді ж князь Януш погодився на прохання короля надати 1 тисячу вояків для воєнного походу на Московське царство. В серпні 1609 року король Сигізмунд III надіслав князю Янушу Острозькому листа з вимогою упокорити козацтво («загамувати козацьке своєвільство по Українї, аби не збирало ся до купи і не нарушало договорів з сусїднїми державами»), але отримав дипломатичну відмову — князь посилався на нездатність до виконання цього

Тепер іменем вашої королівської милости по Українї корогви носять і ріжні люде називають себе слугами ваш. кор. милости, хоч то і не правда; і я бачу, що під такою управою не тільки я, але й сильнїйший від мене не потрапить вгамувати сього

Після смерті князя Василя-Костянтина Острозького князь Януш продовжив підтримувати Острозьку друкарню, в якій в 1612 році вийшли друком Часослов із Місяцесловом, в яких була окремо вміщена присвята князю Янушу Острозькому.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі. У костелі в Тарнові встановлено йому надгробок з епітафією.

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди

Волинський воєвода (1584–1593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл), білоцерківський, богуславський, черкаський, корсунський, канівський, переяславський (1594–1620) та володимирський староста (1604–1620).

Шлюби, діти

Перша дружина — Сузанна Середі "Середзянка" (Зузанна Шередій) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі. Діти:

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів. Син від третьої дружини Януш Володимир помер малолітнім.

Маєтності

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубна, Василіва, Обухова. Надалі, після смерті князя Януша і згасання роду Острозьких, величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші

image
Надгробок Осторозьких у катедрі м. Тарнів

Вшанування пам'яті

У місті Тетіїв є вулиця Януша Острозького.

Див. також

Примітки

  1. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 122. — 188 с. —
    d:Track:Q122963178d:Track:Q55392283d:Track:Q6453758
  2. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — .
  3. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна… — C. 308.
  4. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев: типография Почаево-Успенсой лавры, 1889. — с.445
  5. . Національний університет Острозька академія. Науковий блог. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  6. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.
  7. Князі Острозькі. Науково-популярне видання/Під наук.ред. І.Тесленка.–К: ТОВ "Балтія-Друкˮ,2015.–С.119
  8. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
  9. Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.
  10. це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
  11. . Центральний державний історичний архів України. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  12. . Ізборник.Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації. Архів оригіналу за 1 квітня 2010. Процитовано 8 лютого 2022.
  13. . Дніпропетровський національний історичний музей ім.Д.І.Яворницького. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  14. Тарас Данилюк. Князі Острозькі і містечко П'ятка. — Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. — Випуск 6. — Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2013.
  15. Тарас Данилюк. Князі Острозькі і містечко П'ятка. — Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. — Випуск 6. — Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2013. — с.85-86
  16. Тарас Данилюк. Князі Острозькі і містечко П'ятка. — Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. — Випуск 6. — Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2013. — с.85-87
  17. Там само. — S. 483.
  18. В. І. Ульяновський. Лжедмитрій І і Україна (політичні аспекти) — https://shron3.chtyvo.org.ua/Ulianovskyi_Vasyl/Lzhedmytrii_I_i_Ukraina_politychni_aspekty.pdf [ 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]?
  19. Збірник наукових праць Острозької академії «Осягнення історії». П. Кулаковський «Князь Януш Острозький і поунійна релігійна боротьба». — Острог-Нью-Йорк, 1999 р. — с.325
  20. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)
  21. Збірник наукових праць Острозької академії «Осягнення історії». П. Кулаковський «Князь Януш Острозький і поунійна релігійна боротьба». — Острог-Нью-Йорк, 1999 р. — с.326
  22. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
  23. М.Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ VI. Стор. 2.
  24. Збірник наукових праць Острозької академії «Осягнення історії». П. Кулаковський «Князь Януш Острозький і поунійна релігійна боротьба». — Острог-Нью-Йорк, 1999 р. — с.327
  25. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.
  26. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 644—645. (лат.)
  27. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — t. 3. — S. 517.
  28. Вознюк О. Родовід князв Заславських [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.].

Джерела

  • Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — .
  • Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович [ 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — .
  • Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481—486. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — T. 3. — S. 514—517. (пол.)
  • Походяща О. Портрет краківського каштеляна Януша Острозького з колекції Національного музею історії України [ 1 березня 2018 у Wayback Machine.] // Острозька давнина. Науковий збірник / Ред. кол. Ігор Пасічник (гол. ред.), Ігор Тесленко (відпов. ред.) та ін. — Остріг: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2016. — Вип. 5

Посилання

  • Князь Януш Острозький — меценат костьолу та захисник православної церкви [ 4 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  • Князь Януш Острозький — політик та оборонець земель руських [ 4 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  • Острозький Іван (Януш) [ 23 березня 2017 у Wayback Machine.] // Українці в світі.
  • 367. Листопада 24 — Скарга пп. Адама і Романа Чолганських, Кременецький земський суд [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.].
  • Jan «I» ks. Ostrogski h. wł. (ID: 15.105.246) [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
Попередник
Андрій Вишневецький 		image Воєвода Волинський
1585-1593 		image Наступник
Олександр Острозький

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ostrozkij misce pohovannya Yanush OstrozkijPsevdoIvanNarodivsyabl 1554Pomer12 veresnya 1620 1620 09 12 TarnivPohovannyaTarniv 1 KrayinaOstrozke knyazivstvo Rich Pospolita Korona PolskaNacionalnistrusin ukrayinec Misce prozhivannyaOstrog Dubno Kiyiv Luck KrakivDiyalnistderzhavnij politichnij kulturnij diyach mecenatTitulknyazPosadavoyevoda volinskij kashtelyan krakivskijNastupnikVladislav Dominik Zaslavskij OstrozkijKonfesiyapravoslavnij uniat katolikRidOstrozkiBatkoVasil Kostyantin OstrozkijMatiSofiya TarnovskaRodichiJonas Yurgis Yan Yezhi Radzivill zyat Brati sestriOstrozkij Oleksandr Vasilovich Katerina Ostrozka i Yelizaveta Sofiya OstrozkaU shlyubi zSuzanna Seredi Zuzanna Sheredij Katazhina Lyubomirska Teofila TarloDitiEleonora Yefrosiniya Volodimir Vojteh Yanush VolodimirGerb Mediafajli u Vikishovishi Yanush Ostrozkij lit Jonusas Ostrogiskis 1554 1620 ruskij ukrayinskij knyaz magnat vijskovij ta derzhavnij diyach Rechi Pospolitoyi Zasnovnik Ostrozkogo majoratu ordinaciyi Pershij rimo katolik u rodi knyaziv Ostrozkih ZhittyepisPortretEleonora OstrozkaMedal Vasilya Kostyantina Ostrozkogo Sin knyazya Vasilya Kostyantina Ostrozkogo ta jogo druzhini Sofiyi z Tarnovskih gerbu Leliva Ostannij cholovik z velikogo rodu knyaziv Ostrozkih Pri narodzhenni otrimav hrestilne pravoslavne im ya Ioann im ya Yanush otrimav vzhe v yunackomu vici pislya perehodu v katolicizm Osvitu otrimav vdoma pri dvori batka v Dubnomu batko navchav vijskovogo mistectva ta pri dvori imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi U Vidni Ivan Yanush perebuvav protyagom 1568 1573 rokiv todi zh perejshov z pravoslav ya do katolicizmu ale ne vtrativ ruskoyi ukrayinskoyi identichnosti V serpni 1573 roku za doruchennyam batka yizdiv do Poznani zvidki pereviz do Dubnogo dvoyuridnu sestru Galshku Yelizavetu V lyutomu 1574 r z batkom brav uchast u koronaciyi Genriha Valua Tisno spivpracyuvav z batkom pid chas bezkoroliv ya predstavlyav jogo na z yizdi batoriyan v Yendzheyevi lyutij 1576 r V 1576 roci vpershe pislya povernennya z osvitnoyi podorozhi Zahidnoyu Yevropoyu Ivan Yanush Ostrozkij otrimav svij pershij uryad v Rechi Pospolitoyi namisnika kiyivskogo voyevodi todi kiyivskim voyevodoyu buv jogo batko knyaz Vasil Kostyantin Ostrozkij V 1577 r za doruchennyam batka oboronyav Dubno vid oblogi tatar U 1579 roci mozhe j ranishe perejshov do katolicizmu za inshimi danimi perejshov do uniyi sho bulo prichinoyu konfliktiv z batkom yakij mozhlivo zakriv jogo u v yaznici zamku v Dubnomu U molodomu vici ocholyuvav knyazhe vijsko dlya zahistu mista vid tatar V 1584 roci Ivan Yanush Ostrozkij otrimav uryad volinskogo voyevodi sho dozvolilo jomu stati senatorom Rechi Pospolitoyi V 1586 roci pid chas obrannya novogo korolya Rechi Pospolitoyi Ivan Yanush Ostrozkij pidtrimav avstrijskogo ercgercoga Maksimiliana z dinastiyi Gabsburgiv v toj chas yak jogo batko knyaz Vasil Kostyantin Ostrozkij pidtrimav shvedskogo princa Sigizmunda z dinastiyi Vaza yakogo i bulo obrano korolem Rechi Pospolitoyi pid im yam Sigizmunda III Vidsutnist pidtrimki pid chas obrannya odnak ne stala prichinoyu vorozhnechi molodogo knyazya i novogo korolya navpaki Ivan Yanush Ostrozkij stav nadavati pidtrimku Sigizmundu III za sho u 1593 roci otrimav uryad krakivskogo kashtelyana yakij robiv jogo pershim senatorom Rechi Pospolitoyi U 1590 roci Ivan Yanush Ostrozkij kupiv u Vishneveckogo Oleksandra nachebto kuplenij mayetok Krishtofa Kosinskogo sho roztashovuvavsya na Kiyivshini Ce prizvelo do konfliktu z Krishtofom Kosinskim i kozactvom naprikinci grudnya 1591 roku samoprogoloshenij getman Krishtof Kosinskij na choli zaporozkih kozakiv i chastini reyestrovih zdijsniv nespodivanij napad na bilocerkivsku fortecyu rezidenciyeyu bilocerkivskogo starosti knyazya Ivana Yanusha Ostrozkogo Misto bulo zahoplene ale povstali kozaki knyazya Ivana Yanusha Ostrozkogo v Bilij Cerkvi ne zastali ale vchinili krivdu bilocerkivskomu pidstarosti ruskomu knyazyu Dmitru Vasilovichu Kurcevichu Bulizi Napavshi na dim knyazya Kurcevicha Buligi kozaki Kosinskogo ne prosto pograbuvali jogo a zabrali skrinku z groshima klejnodami j listami sered ostannih buli osoblivi blanki dlya vpisuvannya nakaziv dovireni knyazyu Dmitru Vasilovichu Kurcevichu Bulizi bilocerkivskim starostoyu knyazem Yanushem Ostrozkim a takozh deyaki zhaluvani gramoti i privileyi knyazyam Ostrozkim na starostva mayetnosti i grunti Tak pochalosya Povstannya Kosinskogo v pridushenni yakogo knyaz Ivan Yanush Ostrozkij brav odnu z providnih rolej adzhe zachipalasya jogo chest yak uryadnika na Bilocerkivshini tim pache sho povstanci zahopili artileriyu boyepripasi ta spalili arhiv bilocerkivskogo starosti bulo pograbovano i dim samogo Ivana Yanusha Ostrozkogo u Bilij Cerkvi Naprikinci 1591 roku Ivan Yanush Ostrozkij zbirav shlyahetski zagoni v Galichini ta najmanciv v ugorskih zemlyah dlya pridushennya kozackogo povstannya Virishalna bitva vidbulasya pid mistechkom P yatka yake nalezhalo Ivanu Yanushu Ostrozkomu she z 1585 roku koli vin otrimav jogo i she 45 sil na Kiyivshini yak darunok vid batka z nagodi vesillya z Syuzannoyu Seredi U virishalnij bitvi pid P yatkoyu yaka stalasya 1 2 lyutogo 1593 r knyaz Ivan Yanush Ostrozkij vidigrav klyuchovu rol vin pidijshov na dopomogu knyazivsko shlyahetskomu vijsku yake ocholyuvav knyaz Oleksandr Vishneveckij yakij ne mig vzyati shturmom kozackij tabir sho rushiv z mistechka P yatki vranci 2 lyutogo i navit pochav vidstupati pid natiskom kozakiv V moment vidstupu knyazivsko shlyahetskogo vijska Oleksandra Vishneveckogo z yavivsya Ivan Yanush Ostrozkij yakij na choli kinnih horugov prorvav kozacki lavi i uvirvavsya do taboru povstanciv vijsko Krishtofa Kosinskogo pochalo bezladnij vidstup do mistechka P yatki de 10 lyutogo kapitulyuvalo pered knyazem Vasilem Kostyantinom Ostrozkim Ivan Yanush Ostrozkij visoko cinuvav cyu peremogu tomu zamoviv u Troyickomu mezhirickomu monastiri vigotovlennya i vstanovlennya marmurovoyi tablichki prisvyachenoyi peremozi v bitvi pid P yatkoyu Pridvornij poet knyazya Kostyantina Vasilya Ostrozkogo Simon Pekalid v tomu zh 1593 roci prisvyativ cij peremozi latinomovnu poemu De bello Ostrogiano yaka bula opublikovana v 1600 roci V poemi poruch z starim knyazem Ostrozkim odniyeyu z centralnih figur ye Ivan Yanush 25 lyutogo 1593 roku knyaz Ivan Yanush Ostrozkij otrimav za peremogu pid P yatkoyu uryad krakivskogo kashtelyana najvishu svitsku posadu v Rechi Pospolitij vid korolya Sigizmunda III Cya podiya neabiyak posilila vpliv rodu Ostrozkih yakih i tak nazivali nekoronovanimi korolyami Rusi Priznachennya ruskogo knyazya na posadu krakivskogo kashtelyana viklikalo nevdovolennya krakivskoyi shlyahti yaka vidmovilas buti prisutnoyu na urochistomu v yizdi Ivana Yanusha Ostrozkogo do Krakova 6 kvitnya 1593 roku Urochisto zustrichali novogo kashtelyana vitali lishe uryadovci ta krakivske duhivnictvo z predstavnikami dvoru kardinala Yezhi Radzivila Vlasnik sotni mist ta zamkiv tisyach sil na Volini z 1593 roku kashtelyan krakivskij z shiroyi monarshoyi i sejmovoyi laski otrimav same chornozemne serce Ukrayini starostva Bilocerkivske Boguslavske Braclavske Cherkaske Korsunske i Pereyaslavske Stav najpotuzhnishim panom v Rechi Pospolitij do Vishneveckih Yak i batko Ivan Yanush Ostrozkij kritichno stavivsya do avantyuri po zavoyuvannyu moskovskogo prestolu dlya Lzhedmitriya v 1604 roci zaperechuvav plani jogo pidtrimki Z vidoma batka Yanush Ostrozkij v 1604 roci z kilkatisyachnim zagonom sliduvav po zemli Kiyivskogo voyevodstva za vijskom Lzhedmitra do samogo kordonu z Moskovskim carstvom Osobisto buv znajomij z Lzhedmitrom pro sho pisav korolyu Sigizmundu III u listiYa znayu Dimitriya vzhe dekilka rokiv tak yak vin probavlyavsya dosit dovgo v monastiri mogo batka v Dermani potim vin pishov zvidti i shilivsya do anabaptistiv vikonuyuchi yih vidpravu Z togo chasu ya vtrativ jogo z polya zoru Na sejmi 1605 roku knyaz Yanush Ostrozkij pidtrimav na posadi arhimandrita Kiyevo Pecherskogo monastirya kandidaturu kliyenta svogo batka Yeliseya Pleteneckogo Ce viklikalo nevdovolennya korolya Rechi Pospolitoyi Sigizmunda III yakij pidtrimuvav inshu kandidaturu Ipatiya Potiya V listi do Papi Rimskogo nuncij Klaudio Rangoni yakij blizko spilkuvavsya z Yanushem Ostrozkim poyasnyuvav poziciyu knyazya tim sho pidtrimka kandidaturi Pletneckogo bula zasvidchena na sejmi v znak dotrimannya privileyiv kiyivskoyi shlyahti adzhe Kiyevo Pecherskij arhimandrit obiravsya za uchast kiyivskoyi pravoslavnoyi shlyahti Pid chas rokoshu Mikolaya Zebzhidovskogo stav na storonu korolya v bitvi pid Guzovim Viv peremovini z rokoshanami odnim z poserednikiv na yakih buv Yanush Radzivill Pid chas rokoshu 1606 1608 rokiv poslidovno vidstoyuvav interesi pravoslavnoyi shlyahti i duhovenstva yak pered rokashanami tak i pered korolivskim dvorom Yak naslidok u 1608 roci vilenske pravoslavne bratstvo prisvyatilo knyazyu Yanushu Ostrozkomu polemichnij tvir Antigrafi Okremimi rokoshanami knyaz Yanush Ostrozkij rozglyadavsya navit yak kandidat na tron v razi skinennya Sigizmunda III sam zhe Yanush Ostrozkij buv bilsh skromnim u bazhannyah i obmezhuvav yih bulavoyu koronnogo getmana golovnokomanduvach koronnogo vijska Rechi Pospolitoyi U 1609 roci dlya zahistu kordoniv derzhavi i svoyih volodin zasnuvav Ostrozku ordinaciyu stoliceyu yakoyi zgodom stalo Dubne U Dubenskomu zamku postijno trimav do 300 voyiniv Oberigav skarbi didiv pradidiv sered yakih osoblivo dorozhiv zolotoyu medallyu z zobrazhennyam svogo batka yaku zavzhdi yak oberig brav z soboyu v pohodi Pravoslav yu u svoyih volodinnyah ne pereshkodzhav V tomu zh 1609 roci knyaz Yanush Ostrozkij stav hreshenim batkom sina korolya Rechi Pospolitoyi Sigizmunda III Yana Kazimira majbutnogo korolya Rechi Pospolitoyi Todi zh knyaz Yanush pogodivsya na prohannya korolya nadati 1 tisyachu voyakiv dlya voyennogo pohodu na Moskovske carstvo V serpni 1609 roku korol Sigizmund III nadislav knyazyu Yanushu Ostrozkomu lista z vimogoyu upokoriti kozactvo zagamuvati kozacke svoyevilstvo po Ukrayinyi abi ne zbiralo sya do kupi i ne narushalo dogovoriv z susyidnyimi derzhavami ale otrimav diplomatichnu vidmovu knyaz posilavsya na nezdatnist do vikonannya cogoTeper imenem vashoyi korolivskoyi milosti po Ukrayinyi korogvi nosyat i rizhni lyude nazivayut sebe slugami vash kor milosti hoch to i ne pravda i ya bachu sho pid takoyu upravoyu ne tilki ya ale j silnyijshij vid mene ne potrapit vgamuvati sogo Pislya smerti knyazya Vasilya Kostyantina Ostrozkogo knyaz Yanush prodovzhiv pidtrimuvati Ostrozku drukarnyu v yakij v 1612 roci vijshli drukom Chasoslov iz Misyaceslovom v yakih bula okremo vmishena prisvyata knyazyu Yanushu Ostrozkomu Za jogo zapovitom bulo stvoreno komandorstvo Maltijskogo ordenu u Polshi Pomer 12 abo 13 veresnya 1620 r buv pohovanij 3 listopada Pohovalnu promovu na ceremoniyi vigolosiv krakivskij kanonik Yakub Ostrovski U kosteli v Tarnovi vstanovleno jomu nadgrobok z epitafiyeyu Pislya smerti Yanusha Ostrozkogo ostannogo predstavnika knyazivskogo rodu po cholovichij liniyi i viddannya zamizh dochok zmusilo Annu Kostku vdovu knyazya Oleksandra brata Yanusha Ostrozkogo do podilu mayetkiv Najstarsha dochka Sofiya druzhina togochasnogo koronnogo pidchashogo stav voyevodoyu krakivskim Stanislava Lyubomirskogo 1583 1649 oderzhala v spadshinu Polonne UryadiVolinskij voyevoda 1584 1593 krakivskij kashtelyan nominaciya 25 lyutogo 1593 1620 zavdyaki prihilnosti katolickih kil bilocerkivskij boguslavskij cherkaskij korsunskij kanivskij pereyaslavskij 1594 1620 ta volodimirskij starosta 1604 1620 Shlyubi ditiPersha druzhina Suzanna Seredi Seredzyanka Zuzanna Sheredij donka Djordya Seredi vnuchka ugorskogo getmana Kaspera Seredi Diti Eleonora druzhina spershu Geronima Yazloveckogo zgodom Yana Yezhi Radzivilla Yefrosiniya druzhina knyazya Oleksandra Zaslavskogo Druga druzhina Katazhina z Lyubomirskih Tretya druzhina Teofila z Tarliv Sin vid tretoyi druzhini Yanush Volodimir pomer malolitnim MayetnostiBuv vlasnikom zokrema Boguslava Dubna Vasiliva Obuhova Nadali pislya smerti knyazya Yanusha i zgasannya rodu Ostrozkih velichezni mayetnosti Ostrozkih perejshli do knyaziv Zaslavskih zgodom do knyaziv Sangushkiv ta inshih shlyahetskih rodiv Budivnictvo fundushiNadgrobok Ostorozkih u katedri m TarnivZmicnennya Dubenskogo zamku bastionami glibokim rovom pidvisnim mostom pochatok XVII st Kostel svyatoyi Anni Polonne zaversheno v 1607 r Kostel Materi Bozhoyi Gromnichoyi ta dominikanskij monastir Starokostyantiniv Monastir franciskanciv Mezhirich Kostel Neporochnogo Zachattya Presvyatoyi Divi Mariyi ta monastir bernardiniv Dubne Kosteli Stepan Derazhnya Berezhnicya kolegiata Tarnuv v yakij oplativ nadgrobok roboti Yana Pfistera dlya sebe ta pershoyi druzhini zasnuvannya mist na Kuhmistrivshini zokrema Vasiliv Obuhiv Vshanuvannya pam yatiU misti Tetiyiv ye vulicya Yanusha Ostrozkogo Div takozhOstrozki Povstannya pid provodom Krishtofa Kosinskogo PrimitkiUrzednicy wolynscy XIV XVIII wieku spisy za red M Wolski Kornik Biblioteka Kornicka 2007 S 122 188 s ISBN 978 83 85213 51 2 d Track Q122963178d Track Q55392283d Track Q6453758 Levickij O Sim ya i pobut ukrayinciv u XVI st Na perelomi K Ukrayina 1994 S 224 ISBN 5 319 01070 2 Yakovenko N Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina C 308 Teodorovich N I Istoriko statisticheskoe opisanie cerkvej i prihodov Volynskoj eparhii Pochaev tipografiya Pochaevo Uspensoj lavry 1889 s 445 Nacionalnij universitet Ostrozka akademiya Naukovij blog Arhiv originalu za 8 lyutogo 2022 Procitovano 8 lyutogo 2022 Chynczewska Hennel T Ostrogski Janusz ksiaze ok 1554 1620 S 481 Knyazi Ostrozki Naukovo populyarne vidannya Pid nauk red I Teslenka K TOV Baltiya Drukˮ 2015 S 119 Chynczewska Hennel T Ostrogski Janusz ksiaze ok 1554 1620 S 482 Yasinovskij A Ostrozkij Yanush Kostyantinovich S 693 ce tverdzhennya staviv pid sumniv M Gembarovich Chynczewska Hennel T Ostrogski Janusz ksiaze ok 1554 1620 S 482 Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 8 lyutogo 2022 Izbornik Istoriya Ukrayini IX XVIII st Pershodzherela ta interpretaciyi Arhiv originalu za 1 kvitnya 2010 Procitovano 8 lyutogo 2022 Dnipropetrovskij nacionalnij istorichnij muzej im D I Yavornickogo Arhiv originalu za 8 lyutogo 2022 Procitovano 8 lyutogo 2022 Taras Danilyuk Knyazi Ostrozki i mistechko P yatka Ostrozkij krayeznavchij zbirnik Derzhavnij istoriko kulturnij zapovidnik m Ostroga Ostrozke naukovo krayeznavche tovaristvo Spadshina imeni knyaziv Ostrozkih Vipusk 6 Ostrog Vid vo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2013 Taras Danilyuk Knyazi Ostrozki i mistechko P yatka Ostrozkij krayeznavchij zbirnik Derzhavnij istoriko kulturnij zapovidnik m Ostroga Ostrozke naukovo krayeznavche tovaristvo Spadshina imeni knyaziv Ostrozkih Vipusk 6 Ostrog Vid vo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2013 s 85 86 Taras Danilyuk Knyazi Ostrozki i mistechko P yatka Ostrozkij krayeznavchij zbirnik Derzhavnij istoriko kulturnij zapovidnik m Ostroga Ostrozke naukovo krayeznavche tovaristvo Spadshina imeni knyaziv Ostrozkih Vipusk 6 Ostrog Vid vo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2013 s 85 87 Tam samo S 483 V I Ulyanovskij Lzhedmitrij I i Ukrayina politichni aspekti https shron3 chtyvo org ua Ulianovskyi Vasyl Lzhedmytrii I i Ukraina politychni aspekty pdf 18 lyutogo 2022 u Wayback Machine Zbirnik naukovih prac Ostrozkoyi akademiyi Osyagnennya istoriyi P Kulakovskij Knyaz Yanush Ostrozkij i pounijna religijna borotba Ostrog Nyu Jork 1999 r s 325 Wasilewski T Radziwill Janusz herbu Traby 1579 1620 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1987 T XXX 2 zeszyt 125 S 205 pol Zbirnik naukovih prac Ostrozkoyi akademiyi Osyagnennya istoriyi P Kulakovskij Knyaz Yanush Ostrozkij i pounijna religijna borotba Ostrog Nyu Jork 1999 r s 326 Cya medal nini znahoditsya v Ermitazhi M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom VII Rozdil VI Stor 2 Zbirnik naukovih prac Ostrozkoyi akademiyi Osyagnennya istoriyi P Kulakovskij Knyaz Yanush Ostrozkij i pounijna religijna borotba Ostrog Nyu Jork 1999 r s 327 Chynczewska Hennel T Ostrogski Janusz ksiaze ok 1554 1620 S 485 Starovolscius S Monumenta Sarmatarum Cracoviae in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij 1655 S 644 645 lat Niesiecki K Korona polska przy zlotej wolnosci 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine t 3 S 517 Voznyuk O Rodovid knyazv Zaslavskih 16 listopada 2016 u Wayback Machine DzherelaYakovenko N Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina Kiyiv 2008 ISBN 966 8978 14 5 Yasinovskij A Ostrozkij Yanush Kostyantinovich 22 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 693 ISBN 978 966 00 1061 1 Chynczewska Hennel T Ostrogski Janusz ksiaze ok 1554 1620 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1979 T XXIV 3 zeszyt 102 S 481 486 pol Niesiecki K Korona polska przy zlotej wolnosci Lwow 1738 T 3 S 514 517 pol Pohodyasha O Portret krakivskogo kashtelyana Yanusha Ostrozkogo z kolekciyi Nacionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini 1 bereznya 2018 u Wayback Machine Ostrozka davnina Naukovij zbirnik Red kol Igor Pasichnik gol red Igor Teslenko vidpov red ta in Ostrig Vidavnictvo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2016 Vip 5PosilannyaKnyaz Yanush Ostrozkij mecenat kostolu ta zahisnik pravoslavnoyi cerkvi 4 grudnya 2013 u Wayback Machine Knyaz Yanush Ostrozkij politik ta oboronec zemel ruskih 4 grudnya 2013 u Wayback Machine Ostrozkij Ivan Yanush 23 bereznya 2017 u Wayback Machine Ukrayinci v sviti 367 Listopada 24 Skarga pp Adama i Romana Cholganskih Kremeneckij zemskij sud 6 grudnya 2017 u Wayback Machine Jan I ks Ostrogski h wl ID 15 105 246 24 veresnya 2016 u Wayback Machine pol Poperednik Andrij Vishneveckij Voyevoda Volinskij 1585 1593 Nastupnik Oleksandr Ostrozkij

Дата публікації:
Топ