«Єретик» — поема Тараса Шевченка. Датується за автографом в окремому зошиті: присвята «Шафарикові» — 22 листопада 1845 року, Переяслав; поема — 10 жовтня 1845 року, с. Мар'їнське.
Єретик | ||||
---|---|---|---|---|
Титульний лист рукопису з поемою «Єретик» | ||||
Жанр | поема | |||
Автор | Тарас Шевченко | |||
Написано | 1845 | |||
| ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
Історія написання
Задум поеми, очевидно, виник після зустрічі й розмови Шевченка з О. М. Бодянським наприкінці березня 1845 року у Москві, від якого поет довідався про національно-визвольний рух чехів, словаків, про наукову діяльність П.-Й. Шафарика, якому присвятив поему. О. С. Афанасьєв-Чужбинський свідчив: «Шевченко рассказывал мне, что прочел все источники о гуситах и эпохе, им предшествовавшей, какие только можно было достать, а чтобы не наделать промахов против народности, — не оставлял в покое ни одного чеха, встречавшегося в Киеве и других местах, у которых расспрашивал топографические и этнографические подробности». Первісний автограф поеми не відомий. Можливо, поема спочатку мала назву «Іоан Гус». О. С. Чужбинський згадував, що наприкінці жовтня 1845 року Шевченко читав йому цю поему: «В два дня Тарас Григорьевич прочел мне несколько своих сочинений. Дивные вещи были у Шевченка... Из болыпих в особенности замечательны: Иоанн Гус, поэма, и мистерия без заглавия. В первой он возвысился, по моєму мнению, до своего апогея...». Так називав поему і В. І. Аскоченський, якому Шевченко читав її 26 травня 1846 року Він з пам'яті відновив такі рядки поеми:
Народ сумує там в неволі, І на апостольськім престолі Чернець годований сидить: Людською кровію він шинкує, У найми царство віддає. Великий Боже! Суд Твій всує І всує царствіє Твоє... |
У листі до М. І. Гулака від 1 травня 1846 року В. М. Білозерський написав: «Вчера был у меня Иван Як. Посяда и сказал, что Шевченко написал новую поэму — „Иоан Гус“. Я поневоле приятно позадумался над тем, какого гениального человека мы имеем в Тарасе Григорьевиче». Того ж року, весною, в розмові з Ю. Бєліною-Кенджицьким Шевченко продекламував:
Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю, Сім'ю слав'ян роз'єдинила І нишком, тихо упустила Усобищ лютую змію |
У передостанньому рядку наведеної цитати є варіант: замість «І тихо, тихо упустила» — «І нишком, тихо упустила». Цілком можливо, що так було у первісній редакції. Повертаючись із заслання, Шевченко писав у листі до П. О. Куліша від 26 січня 1858 року з Нижнього Новгорода: «„Ян Гус“ повинен буть у Василя Васильовича Тарновського, що жив колись в Потоках Київської губернії. Перероблять його або знову робить у мене щось руки не підіймаються». Це була відповідь на пропозицію П. О. Куліша в листі від 22 грудня 1857 року: «От якби Гуса ти згадав або наново скомпонував! Ми знаємо тільки початок:
Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить, І на апостольськім престолі Чернець годований сидить. Людською кровію шинкує І Рай у найми оддає... Царю Небесний, суд Твій всує І всує царствіє Твоє! |
.
З пам'яті П. О. Куліш, очевидно, не все точно відновив, але в даному разі важливо, що і він називає поему не «Єретиком», а «Гусом».
Поему переписано з невідомого автографа до збірки «Три літа» під назвою «Єретик» у квітні—червні 1846 року у Києві, а пізніше, очевидно, М. І. Стороженко, який 1893 року виявив в архіві департаменту поліції виконавчої і описав справу III відділу 1847 року «О художнике Шевченко», відокремив її від збірки «Три літа», і таким чином виник автограф в окремому зошиті. Зошит з того самого грубого паперу, що й збірка «Три літа», той самий у нього формат, так само розлінійований, той самий почерк, те саме чорнило. Як свідчать дати, вступ написано пізніше, ніж поему, але переписано його до збірки «Три літа» одночасно з поемою. Автограф має незначні виправлення під час переписування поеми до збірки «Три літа» та дещо пізніші виправлення чорним олівцем і чорнилом, зроблені, можливо, в Седневі на початку 1847 року, коли поет готував друге видання «Кобзаря», яке не вдалося здійснити.
Після арешту поета, налякані можливим обшуком у них, В. В. Тарновський і його родина заховали малюнки, вірші й листи Шевченка, а коли тривожний час минув, відкопала із землі заховані папери. «Отдавая всегда, и после возвращения Шевченко из ссылки, все письма и рисунки его одному страстному собирателю всего касающегося Шевченко, — писав В. В. Тарновський, — этих вырытых из земли бумаг она не отдала, и тот ничего не знал о их существовании до смерти Н. В. Тарновской, когда оказалось, что они ею были отданы одной родственнице, которая в настоящее время не может их отыскать у себя. Не так жаль потери подлинных рисунков и рукописей Шевченко, как того, что между этими рукописями, можно предположить, находилось окончание известного только по началу, нигде не находимого и написанного именно в то время произведения Шевченко „Иван Гус„“».
На другий день після повернення із заслання до Петербурга, 28 березня 1858 року, Шевченко одержав від М. О. Максимовича через Г. П. Ґалаґана неповний список «Єретика» (рядки 1 — 227). Цього числа він занотував у щоденнику: «Зашел в гостиницу Клея и нашел там только что приехавшего из Москвы Григория Галагана. Он передал мне письмо Максимовича с его стихами, читанными им за обедом 25 марта, записку на получение и моего, в Москве обретшегося „Еретика“, т. е. „Яна Гуса“, которого я считал невозвратно погибшим». Мова йде про список, розшуканий у Москві істориком і бібліофілом П. І. Бартенєвим. Він написаний невідомою рукою, походить від автографа у збірці «Три літа» (тепер окремого зошита), але до виправлень у ньому пізнішого часу (за винятком виправлень чорним олівцем). У листі до М. О. Максимовича Шевченко писав 5 квітня 1858 року: «„Єретик“ мій не весь, тут його й половини нема. Подякуй за мене Бартенєва і попроси його, чи не достане він де-небудь другу половину, а то я без неї нічого не вдію». Другої половини поеми не розшукано.
Шевченко працював над поемою далі за списком тільки частини її. Його виправлення мали переважно лексичний характер і не стосувалися ані композиції, ані ідейного спрямування твору. Оскільки у списку на початку поеми і після вступу-посвяти був заголовок «Єретик», Шевченко на початку червоним олівцем закреслив заголовок, посвяту «До Шафарика» виправив на «Шафарикові».
Публікація
Перші 87 рядків з виправленнями Шевченка опубліковано у празькому «Кобзарі» 1876 року з додатком споминок М. Костомарова і М. Микешина (с. 29 — 31). Два уривки поеми за списком, розшуканим П. І. Бартенєвим, поет подавав у складі збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий» до цензури. Збірку розглядав член Головного управління цензури від міністерства внутрішніх справ О. Г. Тройницький. В його висновку є таке місце: «Я признавал бы нужным исключить вовсе: 7-мь стихотворений под общим заглавием: „Отрывки из неоконченных и утраченных штук“ на стр. 83 и 94... по резкости проникающего все эти отрывки сожаления об исчезновении вольностей Украйны и по превознесению, в последних двух стихотворениях, идей всеславянства и реформатора Гуса, называемого „святым“». «Святим» Шевченко називає Гуса в присвяті до поеми, отже, це перший вірш (уривок), другий — початок поеми (рядки 88 — 123). Ці два уривки вперше надруковано в журналі «Основа» за 1861 рік..
Уривок автографа (рядки 1 — 95) В. М. Білозерський 1863 року подарував львівському Народному дому, і з нього Мелетій Дуткевич у 1860-х роках зробив фотолітографію. Зберігся також уривок (рядки 96 — 123) автографа. На фотолітографічній відбитці прочитується напис В. М. Білозерського: «Оповідають свідки, що І. Шафарик, читаючи оце посланіє Шевченкове, плакав вдячними сльозами». Чеський учений О. Зілинський довів, що Шевченко переслав П.-Й. Шафарикові присвяту і початок поеми, орієнтовно, у квітні 1858—травні 1859 років через одного із своїх знайомих, які в цей час виїздили до Праги. Це міг бути І. К. Бабст, П. І. Бартенєв, Бр. Залеський, С. Аксаков, О. М. Бодянський, М. І. Сухомлинов. Про долю цього автографа О. О. Русов, який зустрічався з сином П.-Й. Шафарика, писав: «Після смерті батька він перебрав усі його книжки, рукописи, листи тощо і справді найшов цю поему, але без кінця, бо дальший листочок посланія до Шафарика десь, мабуть, зовсім загинув. Те ж, що він знайшов, він передав петербурзьким землякам Шевченка, коли вони заходилися ще у 1860-х роках видавати „Кобзаря“».
Від списку П. І. Бартенєва походив список у рукописній збірці невідомої особи з окремими, за свідченнями О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. Цей список мав рядки 88—227, тобто в ньому не було вступу «Шафарикові» і другої половини поеми. У переважній частині наведені О. Я. Кониським варіанти з нього збігаються з варіантами списку П. І. Бартенєва, але в деяких випадках є розбіжності.
Перебуваючи в Україні 1859 року, Шевченко продовжував шукати повний текст поеми. Ф. Г. Лебединцев згадував про свою зустріч з ним тоді в Києві: «Просил он меня поискать, не найдется ли где в Киеве списка его поэмы „Иван Гус“... В поисках за „Гусом“ Шевченко припоминал некоторые места из этой поэмы и мурлыкал их про себя: но и то, что можно было расслышать, давно улетело из памяти моей. Помню, что, живши еще у о. , он записал карандашом на клочке бумаги следующие стихи тирады о Папе:
І на апостольськім престолі Чернець годований сидить. Людською кров'ю він шинкує І Рай у найми оддає... О милий Боже! Суд Твій всує І всує царствіє Твоє |
Повного списку поеми «Єретик» Шевченко не розшукав. До журналу «Основа» 1861 року він подав для публікації тільки вступ-присвяту «Шафарикові» і початкові рядки поеми (1 — 123). 124 — 227-й рядки поеми «Єретик» вперше надруковано у львівському журналі «Правда» 1873 року під назвою «Папська булла». Рядки 228—374 вперше надруковано у журналі «Былое» 1906 року і того ж року в журналі «Нова громада».
Вперше всю поему надруковано у виданні: «Шевченко Т. Кобзарь.» 1907 року.
Збереглися списки невідомою рукою: арк. 2 звор., 6 — 7 звор.; арк. 2 — 3 звор., 61 — 61 звор.; с. 216 — 219; арк. 1 — 2 звор.; с. 119-125.
Сюжет
Поема оповідає про останні години життя чеського релігійного діяча Яна (Івана) Гуса, про його боротьбу з католицьким духовенством в Чехії. Він один з небагатьох, хто не побоявся сказати правду про лицемірство всього духовенства загалом, про продаж булл, індульгенцій, про «куплені» церковні посади й несправедливу канонізацію. Католицькі священики оголошують Яна Гуса єретиком та вирішують провести Інквізиційний суд під час Констанцького собору, а на його аутодафе Гусу виносять смертний вирок — через спалювання. Гус покірно приймає свою кару, просить Господа пробачити людям, які «не розуміють, що роблять». Поет говорить, що на цих людей зійде страшна кара:
...Ченці і барони Розвернулись у будинках І гадки не мають — Бенкетують та інколи Te Deum співають. Все зробили... Постривайте! Он над головою Старий Жижка з Таборова Махнув булавою |
Примітки
- Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке // Русское слово. — 1861. — № 5. — С. 13
- Чужбинский А. Воспоминания о Т.Г. Шевченке // Русское слово. — 1861. — № 5. — С. 8
- Аскоченский В. И. И мои воспоминания о Т. Г. Шевченко // Домашняя беседа. — 1861. — № 33. — С. 649
- За сто літ. — 1928. — Кн. 2. — С. 52
- (Gazeta Lwowska. — 1918. — № 42; див.: Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С. 157
- Киевская старина. — 1898. — № 2. — С. 231
- Киевская старина. — 1893. — № 3. — С. 460 — 469
- Тарновский В. В. Мелочи из жизни Шевченко // Киевская старина. — 1897. — № 2. — С. 32
- Тарас Шевченко. Документи та матеріали. — С. 329
- «Основа» — 1861 — № 1. — С. 2 — 4; № 8. — С. 15 — 16
- ІЛ, ф. 1, № 42
- ІЛ, ф. 1, № 18
- див.: Радянське літературознавство. — 1963. — № 2. — С. 71 — 75
- Русов О. Спомини про празьке видання «Кобзаря» // Україна. — 1907. — № 2. — С. 131
- ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 3 — 4
- Лобода Ф. Мимолетное знакомство моє с Т. Гр. Шевченко и мои об нем воспоминания // Киевская старина. — 1887. — № 11. — С. 572 — 573
- «Правда» 1873. — № 16. — С. 542 — 544
- «Былое» — 1906. — № 6. — С. 1 — 5
- «Нова громада» — 1906 — № 8. — С. 105 — 109
- «Шевченко Т. Кобзарь.» — СПб., 1907. — С. 190 — 201
- ІР НБУВ, I, 7450
- ІЛ, ф. 1, № 842
- ІЛ, ф. 1, № 535
- ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, № 1814
- ЛНБ, ф. 11, № 4349
- Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 287-296; С. 715-723.
Посилання
У Вікіджерелах є Єретик |
«Єретик» в «Ізборнику» [ 19 вересня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yeretik poema Tarasa Shevchenka Datuyetsya za avtografom v okremomu zoshiti prisvyata Shafarikovi 22 listopada 1845 roku Pereyaslav poema 10 zhovtnya 1845 roku s Mar yinske YeretikTitulnij list rukopisu z poemoyu Yeretik Zhanr poemaAvtor Taras ShevchenkoNapisano 1845 Cej tvir u Vikidzherelah Konstanckij sobor Istoriya napisannyaZadum poemi ochevidno vinik pislya zustrichi j rozmovi Shevchenka z O M Bodyanskim naprikinci bereznya 1845 roku u Moskvi vid yakogo poet dovidavsya pro nacionalno vizvolnij ruh chehiv slovakiv pro naukovu diyalnist P J Shafarika yakomu prisvyativ poemu O S Afanasyev Chuzhbinskij svidchiv Shevchenko rasskazyval mne chto prochel vse istochniki o gusitah i epohe im predshestvovavshej kakie tolko mozhno bylo dostat a chtoby ne nadelat promahov protiv narodnosti ne ostavlyal v pokoe ni odnogo cheha vstrechavshegosya v Kieve i drugih mestah u kotoryh rassprashival topograficheskie i etnograficheskie podrobnosti Pervisnij avtograf poemi ne vidomij Mozhlivo poema spochatku mala nazvu Ioan Gus O S Chuzhbinskij zgaduvav sho naprikinci zhovtnya 1845 roku Shevchenko chitav jomu cyu poemu V dva dnya Taras Grigorevich prochel mne neskolko svoih sochinenij Divnye veshi byli u Shevchenka Iz bolypih v osobennosti zamechatelny Ioann Gus poema i misteriya bez zaglaviya V pervoj on vozvysilsya po moyemu mneniyu do svoego apogeya Tak nazivav poemu i V I Askochenskij yakomu Shevchenko chitav yiyi 26 travnya 1846 roku Vin z pam yati vidnoviv taki ryadki poemi Narod sumuye tam v nevoli I na apostolskim prestoli Chernec godovanij sidit Lyudskoyu kroviyu vin shinkuye U najmi carstvo viddaye Velikij Bozhe Sud Tvij vsuye I vsuye carstviye Tvoye U listi do M I Gulaka vid 1 travnya 1846 roku V M Bilozerskij napisav Vchera byl u menya Ivan Yak Posyada i skazal chto Shevchenko napisal novuyu poemu Ioan Gus Ya ponevole priyatno pozadumalsya nad tem kakogo genialnogo cheloveka my imeem v Tarase Grigoreviche Togo zh roku vesnoyu v rozmovi z Yu Byelinoyu Kendzhickim Shevchenko prodeklamuvav Otak nimota zapalila Veliku hatu I sim yu Sim yu slav yan roz yedinila I nishkom tiho upustila Usobish lyutuyu zmiyu U peredostannomu ryadku navedenoyi citati ye variant zamist I tiho tiho upustila I nishkom tiho upustila Cilkom mozhlivo sho tak bulo u pervisnij redakciyi Povertayuchis iz zaslannya Shevchenko pisav u listi do P O Kulisha vid 26 sichnya 1858 roku z Nizhnogo Novgoroda Yan Gus povinen but u Vasilya Vasilovicha Tarnovskogo sho zhiv kolis v Potokah Kiyivskoyi guberniyi Pereroblyat jogo abo znovu robit u mene shos ruki ne pidijmayutsya Ce bula vidpovid na propoziciyu P O Kulisha v listi vid 22 grudnya 1857 roku Ot yakbi Gusa ti zgadav abo nanovo skomponuvav Mi znayemo tilki pochatok Krugom tisnota i nevolya Narod zakovanij movchit I na apostolskim prestoli Chernec godovanij sidit Lyudskoyu kroviyu shinkuye I Raj u najmi oddaye Caryu Nebesnij sud Tvij vsuye I vsuye carstviye Tvoye Z pam yati P O Kulish ochevidno ne vse tochno vidnoviv ale v danomu razi vazhlivo sho i vin nazivaye poemu ne Yeretikom a Gusom Poemu perepisano z nevidomogo avtografa do zbirki Tri lita pid nazvoyu Yeretik u kvitni chervni 1846 roku u Kiyevi a piznishe ochevidno M I Storozhenko yakij 1893 roku viyaviv v arhivi departamentu policiyi vikonavchoyi i opisav spravu III viddilu 1847 roku O hudozhnike Shevchenko vidokremiv yiyi vid zbirki Tri lita i takim chinom vinik avtograf v okremomu zoshiti Zoshit z togo samogo grubogo paperu sho j zbirka Tri lita toj samij u nogo format tak samo rozlinijovanij toj samij pocherk te same chornilo Yak svidchat dati vstup napisano piznishe nizh poemu ale perepisano jogo do zbirki Tri lita odnochasno z poemoyu Avtograf maye neznachni vipravlennya pid chas perepisuvannya poemi do zbirki Tri lita ta desho piznishi vipravlennya chornim olivcem i chornilom zrobleni mozhlivo v Sednevi na pochatku 1847 roku koli poet gotuvav druge vidannya Kobzarya yake ne vdalosya zdijsniti Pislya areshtu poeta nalyakani mozhlivim obshukom u nih V V Tarnovskij i jogo rodina zahovali malyunki virshi j listi Shevchenka a koli trivozhnij chas minuv vidkopala iz zemli zahovani paperi Otdavaya vsegda i posle vozvrasheniya Shevchenko iz ssylki vse pisma i risunki ego odnomu strastnomu sobiratelyu vsego kasayushegosya Shevchenko pisav V V Tarnovskij etih vyrytyh iz zemli bumag ona ne otdala i tot nichego ne znal o ih sushestvovanii do smerti N V Tarnovskoj kogda okazalos chto oni eyu byli otdany odnoj rodstvennice kotoraya v nastoyashee vremya ne mozhet ih otyskat u sebya Ne tak zhal poteri podlinnyh risunkov i rukopisej Shevchenko kak togo chto mezhdu etimi rukopisyami mozhno predpolozhit nahodilos okonchanie izvestnogo tolko po nachalu nigde ne nahodimogo i napisannogo imenno v to vremya proizvedeniya Shevchenko Ivan Gus Na drugij den pislya povernennya iz zaslannya do Peterburga 28 bereznya 1858 roku Shevchenko oderzhav vid M O Maksimovicha cherez G P Galagana nepovnij spisok Yeretika ryadki 1 227 Cogo chisla vin zanotuvav u shodenniku Zashel v gostinicu Kleya i nashel tam tolko chto priehavshego iz Moskvy Grigoriya Galagana On peredal mne pismo Maksimovicha s ego stihami chitannymi im za obedom 25 marta zapisku na poluchenie i moego v Moskve obretshegosya Eretika t e Yana Gusa kotorogo ya schital nevozvratno pogibshim Mova jde pro spisok rozshukanij u Moskvi istorikom i bibliofilom P I Bartenyevim Vin napisanij nevidomoyu rukoyu pohodit vid avtografa u zbirci Tri lita teper okremogo zoshita ale do vipravlen u nomu piznishogo chasu za vinyatkom vipravlen chornim olivcem U listi do M O Maksimovicha Shevchenko pisav 5 kvitnya 1858 roku Yeretik mij ne ves tut jogo j polovini nema Podyakuj za mene Bartenyeva i poprosi jogo chi ne dostane vin de nebud drugu polovinu a to ya bez neyi nichogo ne vdiyu Drugoyi polovini poemi ne rozshukano Shevchenko pracyuvav nad poemoyu dali za spiskom tilki chastini yiyi Jogo vipravlennya mali perevazhno leksichnij harakter i ne stosuvalisya ani kompoziciyi ani idejnogo spryamuvannya tvoru Oskilki u spisku na pochatku poemi i pislya vstupu posvyati buv zagolovok Yeretik Shevchenko na pochatku chervonim olivcem zakresliv zagolovok posvyatu Do Shafarika vipraviv na Shafarikovi PublikaciyaPershi 87 ryadkiv z vipravlennyami Shevchenka opublikovano u prazkomu Kobzari 1876 roku z dodatkom spominok M Kostomarova i M Mikeshina s 29 31 Dva urivki poemi za spiskom rozshukanim P I Bartenyevim poet podavav u skladi zbirki Poeziya T Shevchenka Tom pervij do cenzuri Zbirku rozglyadav chlen Golovnogo upravlinnya cenzuri vid ministerstva vnutrishnih sprav O G Trojnickij V jogo visnovku ye take misce Ya priznaval by nuzhnym isklyuchit vovse 7 m stihotvorenij pod obshim zaglaviem Otryvki iz neokonchennyh i utrachennyh shtuk na str 83 i 94 po rezkosti pronikayushego vse eti otryvki sozhaleniya ob ischeznovenii volnostej Ukrajny i po prevozneseniyu v poslednih dvuh stihotvoreniyah idej vseslavyanstva i reformatora Gusa nazyvaemogo svyatym Svyatim Shevchenko nazivaye Gusa v prisvyati do poemi otzhe ce pershij virsh urivok drugij pochatok poemi ryadki 88 123 Ci dva urivki vpershe nadrukovano v zhurnali Osnova za 1861 rik Urivok avtografa ryadki 1 95 V M Bilozerskij 1863 roku podaruvav lvivskomu Narodnomu domu i z nogo Meletij Dutkevich u 1860 h rokah zrobiv fotolitografiyu Zberigsya takozh urivok ryadki 96 123 avtografa Na fotolitografichnij vidbitci prochituyetsya napis V M Bilozerskogo Opovidayut svidki sho I Shafarik chitayuchi oce poslaniye Shevchenkove plakav vdyachnimi slozami Cheskij uchenij O Zilinskij doviv sho Shevchenko pereslav P J Shafarikovi prisvyatu i pochatok poemi oriyentovno u kvitni 1858 travni 1859 rokiv cherez odnogo iz svoyih znajomih yaki v cej chas viyizdili do Pragi Ce mig buti I K Babst P I Bartenyev Br Zaleskij S Aksakov O M Bodyanskij M I Suhomlinov Pro dolyu cogo avtografa O O Rusov yakij zustrichavsya z sinom P J Shafarika pisav Pislya smerti batka vin perebrav usi jogo knizhki rukopisi listi tosho i spravdi najshov cyu poemu ale bez kincya bo dalshij listochok poslaniya do Shafarika des mabut zovsim zaginuv Te zh sho vin znajshov vin peredav peterburzkim zemlyakam Shevchenka koli voni zahodilisya she u 1860 h rokah vidavati Kobzarya Vid spisku P I Bartenyeva pohodiv spisok u rukopisnij zbirci nevidomoyi osobi z okremimi za svidchennyami O Ya Koniskogo vipravlennyami Shevchenka kincya 1850 h rokiv sho nalezhav L M Zhemchuzhnikovu i teper ne vidomij Cej spisok mav ryadki 88 227 tobto v nomu ne bulo vstupu Shafarikovi i drugoyi polovini poemi U perevazhnij chastini navedeni O Ya Koniskim varianti z nogo zbigayutsya z variantami spisku P I Bartenyeva ale v deyakih vipadkah ye rozbizhnosti Perebuvayuchi v Ukrayini 1859 roku Shevchenko prodovzhuvav shukati povnij tekst poemi F G Lebedincev zgaduvav pro svoyu zustrich z nim todi v Kiyevi Prosil on menya poiskat ne najdetsya li gde v Kieve spiska ego poemy Ivan Gus V poiskah za Gusom Shevchenko pripominal nekotorye mesta iz etoj poemy i murlykal ih pro sebya no i to chto mozhno bylo rasslyshat davno uletelo iz pamyati moej Pomnyu chto zhivshi eshe u o on zapisal karandashom na klochke bumagi sleduyushie stihi tirady o Pape I na apostolskim prestoli Chernec godovanij sidit Lyudskoyu krov yu vin shinkuye I Raj u najmi oddaye O milij Bozhe Sud Tvij vsuye I vsuye carstviye Tvoye Povnogo spisku poemi Yeretik Shevchenko ne rozshukav Do zhurnalu Osnova 1861 roku vin podav dlya publikaciyi tilki vstup prisvyatu Shafarikovi i pochatkovi ryadki poemi 1 123 124 227 j ryadki poemi Yeretik vpershe nadrukovano u lvivskomu zhurnali Pravda 1873 roku pid nazvoyu Papska bulla Ryadki 228 374 vpershe nadrukovano u zhurnali Byloe 1906 roku i togo zh roku v zhurnali Nova gromada Vpershe vsyu poemu nadrukovano u vidanni Shevchenko T Kobzar 1907 roku Zbereglisya spiski nevidomoyu rukoyu ark 2 zvor 6 7 zvor ark 2 3 zvor 61 61 zvor s 216 219 ark 1 2 zvor s 119 125 SyuzhetSpalennya Yana Gusa Poema opovidaye pro ostanni godini zhittya cheskogo religijnogo diyacha Yana Ivana Gusa pro jogo borotbu z katolickim duhovenstvom v Chehiyi Vin odin z nebagatoh hto ne poboyavsya skazati pravdu pro licemirstvo vsogo duhovenstva zagalom pro prodazh bull indulgencij pro kupleni cerkovni posadi j nespravedlivu kanonizaciyu Katolicki svyasheniki ogoloshuyut Yana Gusa yeretikom ta virishuyut provesti Inkvizicijnij sud pid chas Konstanckogo soboru a na jogo autodafe Gusu vinosyat smertnij virok cherez spalyuvannya Gus pokirno prijmaye svoyu karu prosit Gospoda probachiti lyudyam yaki ne rozumiyut sho roblyat Poet govorit sho na cih lyudej zijde strashna kara Chenci i baroni Rozvernulis u budinkah I gadki ne mayut Benketuyut ta inkoli Te Deum spivayut Vse zrobili Postrivajte On nad golovoyu Starij Zhizhka z Taborova Mahnuv bulavoyuPrimitkiChuzhbinskij A Vospominaniya o T G Shevchenke Russkoe slovo 1861 5 S 13 Chuzhbinskij A Vospominaniya o T G Shevchenke Russkoe slovo 1861 5 S 8 Askochenskij V I I moi vospominaniya o T G Shevchenko Domashnyaya beseda 1861 33 S 649 Za sto lit 1928 Kn 2 S 52 Gazeta Lwowska 1918 42 div Spogadi pro Tarasa Shevchenka K 1982 S 157 Kievskaya starina 1898 2 S 231 Kievskaya starina 1893 3 S 460 469 Tarnovskij V V Melochi iz zhizni Shevchenko Kievskaya starina 1897 2 S 32 Taras Shevchenko Dokumenti ta materiali S 329 Osnova 1861 1 S 2 4 8 S 15 16 IL f 1 42 IL f 1 18 div Radyanske literaturoznavstvo 1963 2 S 71 75 Rusov O Spomini pro prazke vidannya Kobzarya Ukrayina 1907 2 S 131 ZNTSh 1901 Kn 1 S 3 4 Loboda F Mimoletnoe znakomstvo moye s T Gr Shevchenko i moi ob nem vospominaniya Kievskaya starina 1887 11 S 572 573 Pravda 1873 16 S 542 544 Byloe 1906 6 S 1 5 Nova gromada 1906 8 S 105 109 Shevchenko T Kobzar SPb 1907 S 190 201 IR NBUV I 7450 IL f 1 842 IL f 1 535 CDIA Ukrayini u Lvovi f 309 op 1 1814 LNB f 11 4349 Taras Shevchenko Zibrannya tvoriv U 6 t K 2003 T 1 Poeziya 1837 1847 S 287 296 S 715 723 PosilannyaU Vikidzherelah ye Yeretik Yeretik v Izborniku 19 veresnya 2012 u Wayback Machine